Бюджетна система Дефiцит державного бюджету причини виникнення та економiчнi наслiдки
КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
з макроекономiки
Київ-2000
ЗМІСТ
1.
Вступ ………………………………………………………………… 3
2.
“Бюджетна система. Дефiцит державного бюджету, причини виникнення та економiчнi наслiдки”
План
1)
2)
Автоматичнi стабiлiзатори та дискрецiйна стабiлiзацiйна полiтика…………………………………………………………………8
3)
Державний бюджет та бюджетне обмеження, бюджетний дефiцит.
4)
Державний борг…………………………………………………………..
3.
Основнi положення та висновки …………………………………………
4.
ВСТУП
1.
Державний бюджет. Суть та функцiї податкiв.
Державний бюджет
Бюджет затверджується законодавчими органами влади- парламетами, ( в Українi Верховною Радою). За матерiальним складом державний бюджет – це централiзований фонд грошових коштiв держави; за соцiально- економiчною суттю – це основний засiб перерозподiлу нацiонального доходу та iнших макроекономiчних результатiв суспiльного
Органiзацiя бюджету вимагає чiткого бюджетного устрою i продуманого бюджетного процесу.
Бюджетний устрiй - це органiзацiйнi принципи i структура побудови бюджетної системи. Бюджетний устiй у рiзних країнах не є однаковим, тому що вiн визначається специфiкою державного устрою даної країни. Державна бюджетна ситема нашої країни включає державний бюджет України, бюджет республiки Крим ,обласнi та мiсцевi бюджети.
Бюджетний процес – це дiяльнiсть органiв влади щодо складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетiв усiх рiвнiв. У бiльшостi країн свiту, у тому числi i в Українi, бюджетний процес охоплює чотири основних етапи:
· Складання проекту бюджету
· Розгляд i затвердження бюджету
· Виконання бюджету
· Складання звiту про виконання бюджету i його затвердження
Складовою частиною бюджетного процесу є бюджетне регулювання, тобто частковий перерозподiл мiж бюджетами рiзних рiвнiв. Тривалiсть бюджетного процесу складає близько трьох рокiв, при цьому складання, розгляд i затвердження займають близько 20 мiсяцiв, виконання – календарний рiк, складання звiту про виконання бюджету та його затвердження –5 мiсяцiв.
Оскiльки бюджет – це сума доходiв i витрат держави, основну увагу при аналiзi бюджетних проблем економiчна наука придiляє розгляду цих двох основних частин єдиного економiчного процесу.
бюджету, доходи бюджетiв членiв федерацiї i доходи мiсцевих бюджетiв. Основним матерiальним джерелом доходiв бюджету всiх рiвнiв є нацiональний доход. Коли нацiонального доходу не вистачає для покриття фiнансових потреб, держава залучає нацiональне багатство.
Основними методами утворення державних доходiв є податки, позики i емiсiя грошей. Спiввiдношення мiж цими трьома iнструментами формування дохоiв у рiзних країнах рiзне. Однак головним методом формування головної частини бюджету у всiх країнах свiту є податки. Їх частка в бiльшостi країн свiту складає близько 90% доходної частини бюджету. Другим за значенням джерелом доходiв бюджету є державнi позики. При надзвичайних обставинах, коли можливостi отримання нових платежiв i позик вичерпанi, держава звертається до емiсiї паперових грошей. Цей метод є найнеефективнiшим i найнепопулярнiшим, тому що вiн пiдсилює iнфляцiйнi процеси i негативнi соцiально-економiчнi наслiдки, пов”язанi з iнфляцiєю. Економiка країни в перiод 1991-1996 рокiв стала наочним прикладом цих положень.
Другою складовою частиною бюджету є витратна частина. Витрати бюджту –це затрати, якi виникаютьу держави в зв”язку з виконанням нею своїх економiчних, соцiальних, полiтичних i адмiнiстартивних функцiй.
Першим таким критерiєм є вплив витрат на процес розширеного вiдтворення на макрорiвнi. За цiєю ознакою державнi бюджети подiляють на поточнi i капiтальнi. Поточнi витрати пов”язанi з наданням засобiв на утримання i покриття поточних потреб iнфраструктури, державних установ тощо. Капiтальнi витрати – це грошовi затрати, спрямованi на збiльшення (прирiст) основних фондiв, нематерiальних активiв, а також на прирiст запасiв.
Другим важливим критерiєм класифiкацiї витратної частини бюджету є предметна спрямованiсть грошових фондiв (потокiв). В сучасних розвинутих країнах ринкової та змiшаної економiки з точки зору предметної спрямованостi державного бюджету видiляють 5 основних груп витрат: вiйськовi, втручання держави в економiку, утримання державного апарату, соцiальнi цiлi, надання субсидiй та кредитiв iншим країнам та державам. При цьому вiйськовi витрати складають вiд 20до40% загальної суми витрат державного бюджету. Затрати на включання в економiку включають в себе затрати на НДДКР, на пiдтримку сiльського господарства, забезпечення зайнятостi, стимулювання експорту. Затрати на соцiальнi цiлi - це витрати на освiту, охорону здоров”я, соцiальне страхування i соцiальне забезпечення.
Третiм вижливим критерiєм класифiкацiї витратної частини бюджету є теритторiально-адмiнiстративна ознака. З цiєї точки зору в унiтарних державах витрати бюджету подiляються на витрати загально-федерального бюджету, витрати бюджетiв членiв федерацiї i витрати мiсцевих бюджетiв.
Реалiзацiя витрат бюджету досягається при допомозi бюджетного фiнансування. Важливим аспектом використання засобiв бюджету є фiнансовий контроль. Вищим спецiальним органом фiнансового контролю є Лiчильна палата, яка в Українi пiдзвiтна Верховнiй Радi. Вона здiйснює експертизу бюджету, контролює його виконання. Важлива роль в системi фiнансового контролю належить Казначейству. Органiзацiйно Казначейство - це єдина централiзована система, яка включає в себе Головне управлiння i територiальнi органи.
Вирiшальну роль в формуваннi бюджету на всiх рiвнях виконує податкоа система. Особливе значення цiєї проблеми зумовлює необхiднiсть придiлити їй особливу увагу.
Згiдно Закону України «Про систему оподаткування» пiд податком i збором ( обов’язковим платежем) до бюджетiв та до державних цiльових фондiв слiд розумiти обов’язкових внесок до бюджету вiдповiдного рiвня або державного цiльового фонду, здiйснюваний платниками у порядку i на умовах , що визначаються законами України про оподаткування.
(обов'язкових платежiв) є юридичнi та фiзичнi особи, на яких згiдно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки i збори.
Об'єктами оподаткування
є доходи ( прибуток), додана вартiсть продукцiї (робiт, послуг), вартiсть продукцiї (робiт,послуг), у тому числi митна, або її натуральнi показники, спецiальне використання природних ресурсiв, майно юридичних та фiзичних осiб та iншi об'єкти, визначенi законами України про оподаткування.
Ставки податкiв i зборiв встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республiки Крим i сiльськими, селищними, мiськими радами вiдповiдно до законiв України про оподаткування i не змiнюються протягом бюджетного року за винятком випадкiв, пов'язаних iз застосуванням антидемпiнгових, компенсацiйних i спецiальних заходiв вiдповiдно до законiв України.
Змiна податкових ставок i механiзм справляння податкiв i зборiв не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на вiдповiдний рiк. Сьогоднi на територiї України збираеться близько 50 видiв податкiв i зборiв. Всю сукупнiсть цих податкiв згiдно Закону України «Про систему оподаткування» подiляють на загальнодержавнi податки i збори та мiсцевi податки та збори.
До загальнодержавних належать такi податки та збори:
1)податок на додану вартiсть;
2)акцизний збiр;
3)податок на прибуток пiдприємств;
4)податок на доходи фiзичних осiб;
5)мито;
6)державне мито;
7)податок на нерухоме майно;
8)плата(податок) на землю;
10)податок з власникiв транспортних засобiв та iнших самохiдних машин та механiзмiв;
11)податок на промисел;
12)збiр за геологорозвiдувальнi роботи,виконанi за рахунок державного бюджету;
13)збiр за спецiальне використання природних ресурсiв;
14)збiр за забруднення навколишнього природнього середовища
15) збiр на обов’язкове соцiальне страхування
16) збiр на обов'язкове державне пенсiйне страхування
17) збiр до Державного iнновацiйного фонду
18) плата за торговий патент на деякi види пiдприємницької дiяльностi
19) фiксований с/г податок
Загальнодержавнi податки i збори встановлюються Верховною Радою України i справляються на всiй територiї країни.
До мiсцевих податкiв належать:
2) комунальний податок
1) готельний збiр
2) збiр на припаркування автотранспорту
3) ринковий збiр
4) збiр за видачу ордера на квартиру
5) курортний збiр
6) збiр за участь у бiгах не iподромi
7) збiр за виграш на бiгах на iподромi
8) збiр з осiб, якi беруть участь у грi на тоталiзаторi на iподромi
9) збiр на право використання мiсцевої символiки
10) збiр за право проведення кiно- i телезйомок
11) збiр за проведення мiсцевого аукцiону, конкурсного розпродажу i лотерей
12) збiр за проїзд по територiї прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.
13) Збiр за видачу дозволу на розмiщення об’єктiв торгiвлi та сфери послуг
14) Збiр з власникiв собак
України, крiм збору за проїзд по територiї прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами.
Існуючi податки можна класифiкувати за рiзними принципами:
суб'єктами
В даний час податкуи виконують такi основнi функцiї
· Розподiльча – перерозподiл вартостi створеного ВНП мiж державою i юридичними та фiзичними особами.
· Фiскальна – централiзацiя частини ВНП у бюджетi на загальносуспiльнi потреби.
2. Автоматичнi стабiлiзатори та дискрецiйна стабiлiзацiйна полiтика.
За кейнсiанськими рецептами державнi витрати можуть значно перевищувати бюджетнi доходи, що створює бюджетний дефiцит i веде до зростання внутрiшнього державного боргу. Дефiцит свого бюджету держава покриває за рахунок позики - випуску державних боргових зобов'язань (облiгацiй i векселiв).Інший шлях покриття дефiцитного бюджету - емiсiя небезпечних кредитних грошей, що веде до значного стрибка iнфляцiї.
Дефiцит державного бюджету виникає внаслiдок надмiрних витрат держави на вiйськовi цiлi, на родутий апарат чиновникiв, державних закупiвель товарiв (насамперед вiйськової технiки i озброєнь) за пiдвищеними цiнами тощо. Хронiчна дефiцитнiсть бюджету, що допускається кейнсiанською макроекономiчною моделлю, веде до розгулу iнфляцiї, зростання внутрiшнього боргу держави. Усе це свiдчить про те, що можливостi держави перерозподiлити нацiональний доход (через державний бюджет нинi проходить до 50% доходу нацiї) має
вiдомi межi.
Таким чином, сучасна держава для регулювання ринкової економiки широко застосовує фiскальну полiтику, тобто регулювання здiйснюється через манiпулювання податковими ставками i видами податкiв та засобами державного бюджету.
В залежностi вiд методiв проведення фiскальна полiтика може бути дискрецiйною чи недискрецiйною.
Дискрецiйна полiтика (вiд латинського discretio) - полiтика, що проводиться державою на власний розсуд, тобто свiдоме, суб'єктивне манiпулювання податками i державними витратами для змiни реального обсягу нацiонального виробництва. Недискрецiйна полiтика передбачає автоматичну, об'єктивну змiну параметрiв нацiонального виробництва пiд дiєю державних заходiв.
Витрати держави втiлюються у закупiвляхресурсiв, товарiв та послуг. В умовах дискрецiйної фiскальної полiтики данi витрати збiльшують сукупнi витрати у суспiльствi i ведуть до наступного зростання нацiонального продукту.
Слiд вiдзначити, що державнi витрати пiддаються ефекту
мультиплiкатора. Зокрема, зростання державних витрат на 20 млрд. гр. од. викликало збiльшення рiвноважного ЧНП на 100млрд. гр. од. (з 320 до 420). Тобто, у даному гiпотетичному прикладi мультиплiкатор, як i ранiше, дорiвнював 5 (100:20).
Важливо наголосити, що це збiльшення державних витрат
фiнансується не за рахунок зростання податкiв (вони тут взагалi не врахованi). Інакше кажучи, даний ефект мультиплiкатора виникає через зростання бюджетного дефiциту. Фундаментальнi рекомендацiї Кейнса саме й включають зростання дефiцитного фiнансування для подолання спаду чи депресiї.
А якими можуть бути наслiдки скорочення державних витрат? Очевидно, що скорочення державних закупiвель викличе зменшення сукупних витрат. У свою чергу, вiдбудеться скорочення рiвноважного ЧНП. Можна перевiрити, якщо повернутись до розглянутого числового прикладу, що скорочення державних витрат з 20 до 10 млрд. гр. од. викличе зменшення рiвноважного ЧНП на 50 млрд. гр. од. Це означає, що величина мультиплiкатора не змiниться i дорiвнюватиме 5 (50:10).
Оподаткування протилежним чином впливає на обсяг рiвноважного нацiонального доходу. Для розгляду на прикладi слiд припустити, що снує єдиний постiйний податок, що дасть одну i ту ж суму податкових надходжень при будь-якому обсязi ЧНП. Вплив податкiв на економiчну рiвновагу розглядається в таблицi, яка є продовженням попередньої.
Табл. 1. Оподаткування i макроекономiчна рiвновага
(гiпотетичнi данi, в млрд. гр. од.)
| Роки |
Чнп У |
Податки
Т
|
Кiнцевий
доход
суспiльства (У-Т)
|
Споживання С |
Заощадження S |
Інвестицiї In |
Державнi закупiвлi G |
Сукуп нi витрати (С+In+G) |
| 1 |
240 |
25 |
215 |
224 |
-9 |
12 |
20 |
256 |
| 2 |
260 |
25 |
235 |
240 |
-5 |
12 |
20 |
272 |
| 3 |
280 |
25 |
255 |
256 |
-1 |
12 |
20 |
288 |
| 4 |
300 |
25 |
275 |
272 |
3 |
12 |
20 |
304 |
| 5 |
320 |
25 |
295 |
288 |
7 |
12 |
20 |
320 |
| 6 |
340 |
25 |
315 |
304 |
11 |
12 |
20 |
336 |
| 7 |
360 |
25 |
335 |
320 |
15 |
12 |
20 |
352 |
| 8 |
380 |
25 |
355 |
336 |
19 |
12 |
20 |
368 |
| 9 |
400 |
25 |
375 |
352 |
23 |
12 |
20 |
374 |
| 10 |
420 |
25 |
395 |
368 |
27 |
12 |
20 |
390 |
Пiсля сплати податкiв (25 млрд. гр. од. щорiчно) скоротяться кiнцевi доходи суспiльства, споживання i заощадження. Але яким буде
скорочення споживання i заощаджень? На це запитання дає вiдповiдь величина мультиплiкатора, яка, як вiдомо,тут дорiвнює 5. Звiдси зрозумiло, що гранична схильнiсть доспоживання (МПС) дорiвнює 4/5, а гранична схильнiсть до заощадження (МРS) - 1/5. У цьому ж спiввiдношеннi скорочується споживання i заощадження, а повна величина щорiчного скорочення дорiвнює 25 млрд. гр. од. (4/5)вiд 25), а заощадження 5 млрд. гр. од. (1/5 вiд 25).
Результатом стане зменшення сукупних витрат (в порiвняннi з попередньою таблицею) i зменшення рiвноважного ЧНП (до 320 млрд. гр. од.). Отже, зростання податкiв скорочує сукупнi витрати i рiвноважний обсяг виробництва, а їх зменшення веде до зростання обсягу виробництва.
Y MPC
---- = - ---------.
Податковий мультиплiкатор показує, на скiльки одиниць змiниться сукупний доход у вiдповiдь на змiну податкiв на одну одиницю. Зокрема, якщо МРС = 0. 8, то податковий мультиплiкатор дорiвнюватиме:
---- = - --------- = - 4.
T 1 - 0. 8
У даному випадку зменшення податкiв на одиницю збiльшить
Аналiз двох останнiх таблиць дозволяє зробити висновок,що пропорцiйне зростання державних витрат i податкiв веде до збiльшення рiвноважного обсягу виробництва. Дане явище називають мультиплiкатором збалансованого бюджету, адже рiвнi державнi витрати i податковi надходження у бюджет збалансують останнiй, вiдпадає потреба у дефiцитностi бюджету. При цьому величина мультиплiкатора збалансованого бюджету дорiвнює 1(прирiст державних витрат i податкiв дорiвнює приростовi нацiонального продукту). Мультиплiкатор збалансованогобюджету дiє поза впливом граничної схильностi до споживання i заощадження (МРС i МРS).
фiскальна полiтика. Вона включає: 1) збiльшення державних витрат або зменшення податкiв; 2) сполучення впливу зростання державних витрат i зменшення податкiв. Тобто, якщо iснував збалансований державний бюджет, в перiод спаду чи депресiї фiскальна полiтиказумовлює
впливу зменшення витрат держави i зростання податкiв. Така фiскальна полiтика орiєнтується на збалансований бюджет i навiть на бюджет з позитивним сальдо, якщо перед економiкою стоїть проблема контролю над iнфляцiєю.
Слiд пiдкреслити, що державнi витрати є дiйовим засобом фiскальної полiтики тодi, коли є значний державний сектор в економiцi. Проте стимулююча фiскальна полiтика може опиратись i на вiдносно невеликий державний сектор.
Недискрецiйна фiскальна полiтикапов'язана iз так званими
вмонтованими стабiлiзаторами. Пiд цим термiном ховається засiб для досягнення економiчної стабiльностi, яка досягається автоматично при допомозi фiскальної полiтики, тобто є вмонтованою в економiчну систему.
а також зменшуються трансфертнi платежi (виплати держави населенню, що не пов'язанi з трудовою дiяльнiстю, капiталом чи власнiстю). Навпаки,в умовах спаду застосовується регресивний податок i збiльшуються виплати по безробiттю, бiдностi, державнi субсидiї. Так дiють вмонтованi (автоматичнi) стабiлiзатори.
Отже, вмонтований стабiлiзатор - це будь-який захiд, що має тенденцiю збiльшувати дефiцит державного бюджету (або скорочувати його позитивне сальдо) в перiод економiчного спаду i збiльшувати його позитивне сальдо (або зменшувати його дефiцит) в перiод iнфляцiйного зростання цiн без необхiдностi застосування додаткових полiтичних (суб'єктивних) заходiв.
Автоматичнi стабiлiзатори – це такi механiзми векономiцi,дiя яких зменшує реакцiю ВНП на змiни сукупного попиту.
Автоматична змiна податкових надходжень.
-Система податкiв прогресивно залежить вiд особистих доходiв та доходiв пiдприємств. Якщо обсяг виробництва падає то податковi надходження автоматично зменшуються так, що падiння особистих доходiв i видаткiв послаблюється. У такому випадку випуск продукцiї зменшується не так вiдчутно.
- В iнфляцiйнi перiоди зменшення податкових надходженьзменшує
особистi доходи, стримує споживчi витрати, скорочує сукупний попит i i уповiльнює зростання цiн та заробiтної плати.
наслiдки дiлових циклiв.
-Дiя iнших трансфертiв аналогiчна. Основнi засоби дискрецiйної фiскальної полiтики :
-Змiна прграм суспiльних робiт та iнших програм, пов”язаних з витратами.
-Змiна програм трасфертного типу (перерозподiльчих).
та зайнятостi, контролю за iнфляцiєю та прискоренням економiчного зростання.
4. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ ТА БЮДЖЕТНЕ ОБМЕЖЕННЯ
за якими стоять матерiальнi ресурси, необхiднi для функцiонування пiдприємств i здiйснення державою своїх функцiй. Суть фiнансiв бiльш повно виявляється у виконуваних ними функцiях: розподiльчої, регулю-
Фiнансова система будь-якої країни складається iз трьох тiсно переплетених сфер: фiнанси держави, фiнанси фiрм i фiнанси домашнiх господарств.
фiнансових ресурсiв населення i держави. Проте у виконаннi згаданих функцiй фiнансiв основна роль належить фiнансам держави.
Отже, державнi фiнанси - це сукупнiсть грошових засобiв, зосереджених у руках держави i призначених для забезпечення властивих їй функцiй, а також сукупнiсть форм i методiв, через якi цi функцiї реалiзуються.
П. Самуельсон коротко сформулював основнi функцiї держави, якi вона реалiзує через свої фiнансовi засоби - ефективнiсть, справедливiсть i стабiльнiсть.
виробничих ресурсiв. Справедливiсть полягає у вiдповiднiй податковiй полiтицi, яка забезпечує формування фондiв держави для фiнансування соцiальних програм, спрямованих на фiнансову пiдтримку найменш захищених членiв суспiльства за рахунок найзаможнiших. Стабiльнiсть -
це спрямованiсть фiнансової i кредитної полiтики на досягнення макроекономiчної рiвноваги.
Використання державних фiнансiв, таким чином, лежить в основi фiнансового макроекономiчного регулювання. Державнi фiнанси зосереджуються у бюджетнi держави i бюджетах мiсцевих органiв влади.
Державний бюджет - це фiнансовий план утворення i використання грошових фондiв держави протягом року; це баланс доходiв i витрат держави, який складає мiнiстерство фiнансiв.
Державний бюджет (мiсцевi бюджети) завжди складаються здвох частин - доходної i витратної. Доходна частина показує обсяги i джерела надходження доходiв бюджету, а витратна -бюджетнi видатки та їх обсяги.
Доходи бюджету складаються насамперед з рiзноманiтних податкiв з фiрм i домашнiх господарств (понад 90% центрального i 70% мiсцевого бюджетiв формується за рахунок податкiв), а також митних зборiв, процентних платежiв державi i державної позики.
Витрати бюджету мають таке спрямування: на виконання соцiальних програм, оборону. утримання апарату державного управлiння, державнi iнвестицiї i закупiвлi, а також виплату процентiв по державному боргу.
Основу доходiв бюджету складають податки. Усi податки
подiляються на чотири групи:
- прямi (оподаткування особистого доходу i прибутку фiрм);
- непрямi (акцизи або податок з продаж, податок з обороту, з доданої вартостi);
- податки на власнiсть (з майна, землi, дарiнь або спадщини)
- платежi на соцiальне страхування (страховi внески з заробiтної плати, прибутку корпорацiй по старостi, медичному обслуговуванню, безробiттю).
Роль податкiв як регулятора економiки зростає. Держава, манiпулюючи податковими ставками i видами податкiв, має змогу стимулювати чи обмежувати розвиток окремих галузей або сфер економiки, пiдприємств чи монополiстичних об'єднань. Наприклад, звiльняючи вiд оподаткування суми, що йдуть на технiчний розвиток виробництва (на iновацiю i модернiзацiю),держава сприяє НТП. Не оподатковуються iнвестицiйнi, страховi i соцiальнi фонди тощо. Так держава через регулювання податками може впливати на ефективнiсть i стабiльнiсть економiчного розвитку.
Особливе значення мають прямi податки, якi утворюють бiльшу частину державного бюджету. Свiтовий досвiд переконливо свiдчить, що найвищими темпами розвивається економiка(10 - 15% на рiк) при мiнiмальному оподаткуваннi прибутку(ставка 10 - 12%). При ставцi податку нижче вiд 10% нагромадження капiталу вiдбувається швидше, нiж створюються умови для його ефективного використання. Тому податковi пiльги не повиннi бути значними i тривалими.
"ефективного попиту". Тому при встановленнi податкових ставок держава враховує двi обставини: з одного боку, надмiрний податковий тиск на пiдприємства створює структуру цiн, веде до згортання виробництва, а з iншого - зменшення податкових ставок сприяє пожвавленню виробництва i економiчному зростанню, а в кiнцевому рахунку веде до зростання доходiв пiдприємств, насе-
лення, держави i нацiї в цiлому.
Держава так повинна будувати свою систему оподаткування,щоб охопити податками рiзнi види доходiв i ефективно впливати на їх формування. При цьому слiд застосувати принцип: однаковi доходи обкладаються однаковими податками. Це дає змогу реалiзувати один iз аспектiв соцiальної справедливостi: хто бiльше одержує доходiв, той бiльше вiддає на фiнансування суспiльних потреб. Тому держава застосовує такий принцип оподаткування, як прогресивний податок.
Прогресивним називають податок, який зростає швидше вiд
оподаткованого доходу. Прогресивним оподаткуванням обкладаються доходи громадян i прибутки фiрм, майнова власнiсть при спадщинi чи дарiннi. Регресивний податок, який зростає повiльнiше вiд оподаткованого доходу, - це податковi вiдрахування соцiального страхування на випадок безробiття i акцизнiзбори. Регресiя полягає у тому, що заможнiшому сплатити цi податки легше, адже вони охоплюють меншу частку в його доходi. Пропорцiйний податок передбачає незмiннiсть податкових ставок незалежно вiд доходу. Основним податком у державний бюджет є прогресивний податок.
Бюджет - це грошове вираження збалансованого кошторису доходiв та видаткiв за певний перiод.
Фактичний бюджет вiдображає реальнi видатки, надходження
Структурний бюджет вiдображає, якими мають бути урядовi видатки, надходження i дефiцити, якщо економiка функцiонує за потенцiйного обсягу виробництва (визначаються дiєю дискрецiйних програм, що запровадженi законодавчо).
Циклiчний бюджет показує вплив дiлового циклу на бюджет та вимiрює змiни видаткiв, надходжень i дефiцитiв, якi виникають через те, що економiка не працює за потенцiйного обсягу виробництва, а перебуває у станi пiднесення або спаду (визначається дiєю автоматичних стабiлiзаторiв). Циклiчний бюджет є рiзницею мiж фактичним i структурним бюджетами.
Державний бюджет
ДОХОДИ:
* Податок на прибуток корпорацiй.
* Мiсцевi податки.
* Доходи вiд зовнiшньоекономiчної дiяльностi.
* Рентнi платежi.
* Неподатковi доходи.
ВИТРАТИ :
· Оборона.
· Управлiння.
· Кредити i допомога iншим державам.
ВИПЛАТИ З ДЕРЖБЮДЖЕТУ:
Асигнування – видача грошових засобiв iз держбюджету на утримання пiдприємств i установ.
Субвенцiї – вид державної грошової допомоги мiсцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку.
Дотацiї – вид державної грошової допомоги органiзацiям,пiдприємствам для покриття збиткiв з метою пiдтримки.
ФІНІНСОВІ ПІЛЬГИ
СТАН ДЕРЖБЮДЖЕТУ:
Нормальний, коли витратна частина держбюджету дорiвнює доходнiй.
Дефiцитний, коли витрати перевищують доходи.
Дефiцит держбюджету не є небезпечний для економiки в цiлому,якщо вiн знаходиться на рiвнi 2-3% ВНП. У противному випадку вiн негативно вiдбивається на функцiонуваннi грошової, кредитної систем i всiєї економiки вцiлому.
ДЕФІЦИТНИЙ БЮДЖЕТ
Державне бюджетне обмеження:
B = B + rB + T – Tr – (G + I)
Де B - чистi фiнансовi активи в n-му роцi;
B - чистi фiнансовi активи держави в (n-1)-му роцi;
реднього року;
T - податки в n-му роцi;
Tr – трансферти в n-му роцi;
G - державнi споживчi витрати в n-му роцi;
I - державнi iнвестицiйнi витрати в n-му роцi.
|
|
|
| Резерв iноземної валюти, золото |
|
= +
Бюджетне обмеження можна записати в термiнах чистого державного боргу (D), де D = -В
D = D + rD + G + I – T
або
D – D = rD + G + I - T
де D – D - бюджетний дефiцит (DEF)
Бюджетний дефiцит (DEF) – це перевищення видаткiв бюджету над його доходами.
Види державного дефiциту:
· Структурний дефiцит бюджету – це дефiцит, який є результатом дискрецiйної полiтики (встановленя ставок оподаткування, виплати на соцiальне забезпечення, розмiр оборонних видаткiв).
Основнi фактори зростання дефiциту бюджету:
· Збiльшення оборонних видаткiв.
· Зростання виплат пол державному боргу.
· Збiльшення трансфертних платежiв.
Державний бюджет – це узаконений зведений план зборiв доходiв держави i використання одержаних грошових засобiв на покриття всiх видiв її витрат.
Державнi бюджети затверджують вищi законодавчi органи країн, а уряди лише вiдповiдають за використання бюджету.
Фiскальна полiтика признає використання незбалансованих бюджетiв для цiлей стабiлiзацiї економiки. А це може призвести до зростання державного боргу.
Складають бюджет i його виконують спецiалiсти по фiнансах.
Фiнанси – загальна назва системи методiв, якi використовуються для управлiння доходами i витратами органiв державної влади i господарських органiзацiй.
Бюджет, як державний економiчний механiзм, ускладнюється тодi, коли державi гостро не вистачає грошей на розв”язання важливих завдань, тобто, коли державний бюджет складений з дефiцитом.
Дефiцит державного бюджету складається при такiй фiнансовiй ситуацiї, яка виникає тодi, коли державi необхiдно зробити витрати на бiльшу суму, нiж можлива величина його доходiв. Бюджетний дефiцит – перевищення витрат уряду над його доходами. А накопичена сума дефiцитiв i бюджетних лишкiв являє собою державний борг.
Концепцiя регулювання бюджету включає: а) бюджет, який балансується на щорiчнiй основi; б) бюджет, який циклiчно балансується; в) фундаментальне фiнансування. Основна проблема бюджету, який балансується на щорiчнiй основi, полягає в тому, що вiн має не стiльки антициклiчний характер, як процеклiчний. Досить складно збалансувати бюджет по результатах циклу, якщо пiднесення i спади не мають приблизно однокового розмаху.
Твердження про те, що великий державний борг може викликати рефiнансування уряду, фальшиве, тому що, по-перше, борг потрiбно лише рефiнансувати, а не погашати, по-друге,уряд має право встановлювати податки i створювати грошi.
Серйозними проблемами, зв”язаними з державним боргом є такi:
- виплати процентiв по державному боргу збiльшують нерiвнiсть у доходах;
- виплати процентiв або основної суми боргу iноземцям викликають переведення частини нацiонального продукту за кордон;
Бюджетний дефiцит не означає незбалансованостi бюджету – це невiдповiднiсть лише постiйних власних доходiв державного бюджету його видатками. Джерелами його покриття є державнi позики або емiсiя паперових грошей. Бюджетний дефiцит негативно характеризує фiнансову дiяльнiсть держави. Та ще бiльшим негативним явищем є вiдсутнiсть конкретної обгрунтованої полiтики його покриття.
Свiтовий досвiд вказує чотири основнi способи вирiшення проблеми бюджетного дефiциту:
1) скорочення бюджетних витрат;
2) пошук джерел додаткових доходiв;
3) випуск (емiсiя) незабезпечених грошей з метою використання для фiнансування державних витрат;
4) позика грошей у банкiв, господарських органiзацiй, громадян, iнших держав, iноземних та мiжнародних фiнансових органiзацiй.
чином зумовлюється недостатнiм обсягом доходiв пiдприємств i громадян. А вiдтак бюджетний дефiцит походить не з фiнансової полiтики держави у сферi долходiв, а з дефiциту фiнансових ресурсiв у нашому суспiльствi.
При винекненнi бюджетного дефiциту уряд повинен або додатково друкувати грошi, або позичати в населення. Нагромадженi позичковi суми називаються державним боргом. Бiльша його частина знаходиться в короткотривалих цiнних паперах (векселях державної скарбницi).
Уряди часто iдуть на позику грошей, хоча це веде до зростання державного боргу. Державний борг являє собою суму заборгованостi держави власникам його цiнних паперiв, нацiональним i мiжнародним фiнансовим органiзацiям, а також iншим державам – кредиторам. Бiльшiсть країн свiту нинi мають великi державнi борги. Так, наприклад, дефiцит державного бюджету США починаючи з 1981 р. щорiчно перевищував 100 млрд. дол., а в деякi роки – 200 млрд. дол.. В 1991 р. загальна сума боргу склала бiльше 3 трлн. дол.. В результатi цього платежi держави по процентах збiльшились з 53,3 млрд. дол. в 1980 р. до 154 млрд. дол. в 1988 р., тобто з 2% по вiдношенню до ВНП до 3,3 %, що означало збiльшення з 3989 дол. до 10568 дол. в розрахунку на одного жителя країни.
По науково обгрунтованiй i розумнiй економiчнiй полiтицi державний борг не руйнує господарство країни i не приводить до гострих соцiально-економiчних конфлiктiв. Бiльше того, умiле управлiння державними цiнними паперами дозволяє не тiльки залучати грошi до державного бюджету, але й успiшно управляти розвитком економiки.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИСНОВКИ
1. Державний бюджет – це зведена вiдомiсть доходiв та витрат держави, ака якляє собою основний фiнансовий план держави на поточний рiк i має силу закону.
2. Основну увагу при аналiзi бюджетних проблем економiчна наука придiляє доходам та витратам бюджету, двох основних частин економiчного процесу.
3. Вирiшальну роль в формуваннi бюджету на всiх рiвнях виконує податкова система
4. Податки-обов”язковi платежi, стягуванi державою з фiзичних та юридичних осiб
6. Дефiцит державного бюджету виникає внаслiдок надмiрних витрат держави на вiйськовi цiлi, на роздутий аппарат чиновникiв, державних закупiвель товарiв за пiдвищеними цiнами, тощо.
7. Дефiцит свого бюджету держава покриває за рахунок позики – випуску державних боргових зобов”язань. Інший шлях покриття дефiцитного бюджету – емiсiя небезпечних кредитних грошей, що веде до значного стрибка iнфляцiї
8. Заходи щодо зниження бюджетного дефiциту: конверсiя,перехiд вiд фiнансування до кредитування,лiквiдацiя дотацiй стрибковим пiдприємствам, зниження витрат на управлiння державою, змiна системи оподаткування, пiдвищення ролi мiсцевих бюджетiв
9. Проблеми, якi пов”язанi iз державним боргом:
- виплати процентiв по державному боргу збiльшують нерiвнiсть у доходах
- виплати проценту по боргу вимагають пiдвищення боргiв, якi пiдривають дiю економiчних стимулiв
- виплати проценту або основної суми боргу iноземцям викликають переведення частини нацiонального продукту за кордон
- запозичення урядом на ринку капiталiв для рефiнансування боргу або сплати процентiв можуть збiльшити ставки процента i витиснути приватне iнвестицiйне фiнансування.
10. При виникненнi бюджетного дефiциту уряд повинен або додатково друкувати грошi, або позичати в населення. Нагромадженi позичковi суми називають державним боргом
Використана лiтература:
1. Комiсарук М. П. Макроекономiка. Курс лекцiй. -Коломия,1999
2. Григорчук Т. В. Основи економiчної теорiї. -Коломия,1998
3. КовальчукВ. М. МакроекономiкаТеоретичний аспект. Тернопiль,96
4. ж. “Вiсник податкової служби України”№29,1999
| 
