Cуб єкти інвестиційного процесу

Cуб єкти iнвестицiйного процесу C 1. Трактування згiдно закону суб'єктiв iнвестицiйної дiяльностi Суб'єктами (iнвесторами i учасниками) iнвестицiйної дiяльностi можуть бути громадяни i юридичнi особи України та iноземних держав, а також держави. Інвестори - суб'єкти iнвестицiйної дiяльностi, якi приймають рiшення про вкладення власних, позичкових i залучених майнових та iнтелектуальних цiнностей в об'єкти iнвестування. Інвестори можуть виступати в ролi вкладникiв, кредиторiв, покупцiв, а також виконувати функцiї будь-якого учасника iнвестицiйної дiяльностi. Учасниками iнвестицiйної дiяльностi можуть бути громадяни та юридичнi особи України, iнших держав, якi забезпечують реалiзацiю iнвестицiй як виконавцi замовлень або на пiдставi доручення iнвестора. (ст. 5.) Всi суб'єкти iнвестицiйної дiяльностi незалежно вiд форм власностi та господарювання мають рiвнi права щодо здiйснення iнвестицiйної дiяльностi, якщо iнше не передбачено законодавчими актами України. Розмiщення iнвестицiй у будь-яких об'єктах, крiм тих, iнвестування в якi заборонено або обмежено законом, iншими актами законодавства України, визнається невiд'ємним правом iнвестора i охороняється законом. Інвестор самостiйно визначає цiлi, напрями, види й обсяги iнвестицiй, залучає для їх реалiзацiї на договiрнiй основi будь-яких учасникiв iнвестицiйної дiяльностi, у тому числi шляхом органiзацiї конкурсiв i торгiв. За рiшенням iнвестора права володiння, користування i розпорядження iнвестицiями, а також результатами їх здiйснення можуть бути переданi iншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовiдносини при такiй передачi прав регулюються ними самостiйно на основi договорiв. Для iнвестування можуть бути залученi фiнансовi кошти у виглядi кредитiв, випуску в установленому законодавством порядку цiнних паперiв i позик. Майно iнвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов'язань. У заставу приймається тiльки таке майно, яке перебуває у власностi позичальника або належить йому на правi повного господарського вiдання, якщо iнше не передбачено законодавчими актами України. Заставлене майно при порушеннi заставних зобов'язань може бути реалiзовано вiдповiдно до чинного законодавства. Інвестор має право володiти, користуватися i розпоряджатися об'єктами та результатами iнвестицiй, включаючи реiнвестицiї та торговельнi операцiї на територiї України, вiдповiдно до законодавчих актiв України. Для державних пiдприємств, що виступають iнвесторами за межами України та яким вiдкрито iпотечний кредит, встановлюється гарантiя по цих iнвестицiях з боку держави. Інвестор має право на придбання необхiдного йому майна у громадян i юридичних осiб безпосередньо або через посередникiв за цiнами i на умовах, що визначаються за домовленiстю сторiн, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом i номенклатурою. (ст. 7.) вiдповiдних державних органiв та спецiальних служб на капiтальне будiвництво; одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в iнвестицiйних програмах та проектах будiвництва дiючих нормативiв з питань санiтарного i епiдемiчного благополуччя населення, екологiї, охорони працi, енергозбереження, пожежної безпеки, мiцностi, надiйностi та необхiдної довговiчностi будинкiв i споруд, а також архiтектурних вимог. Суб'єкти iнвестицiйної дiяльностi зобов'язанi: додержувати державних норм i стандартiв, порядок встановлення яких визначається законодавством України; виконувати вимоги державних органiв i посадових осiб, що пред'являються в межах їх компетенцiї; подавати в установленому порядку бухгалтерську i статистичну звiтнiсть; не допускати недобросовiсної конкуренцiї i виконувати вимоги законодавства про захист економiчної конкуренцiї; сплачувати податки, збори (обов'язковi платежi) в розмiрах та у порядку, визначених законами України. Для виконання спецiальних видiв робiт, якi потребують вiдповiдної атестацiї виконавця, учасники iнвестицiйної дiяльностi зобов'язанi одержати лiцензiю. Перелiк таких робiт та порядок їх лiцензування встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України. (ст. 8.) Вiдносини мiж суб'єктами iнвестицiйної дiяльностi Основним правовим документом, який регулює взаємовiдносини мiж суб'єктами iнвестицiйної дiяльностi, є договiр (угода). Укладення договорiв, вибiр партнерiв, визначення зобов'язань, будь-яких iнших умов господарських взаємовiдносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцiєю суб'єктiв iнвестицiйної дiяльностi. Втручання державних органiв та посадових осiб у реалiзацiю договiрних вiдносин мiж суб'єктами iнвестицiйної дiяльностi зверх своєї компетенцiї не допускається. (ст. 9.) Правовiдносини, що виникають з приводу та в процесi здiйснення iнвестицiйної дiяльностi (реалiзацiї iнвестицiй) умовно можна назвати iнвестицiйними правовiдносинами. Інвестицiйнi правовiдносини є рiзновидом господарських правовiдносин, що мають особливостi, пов'язанi зi специфiкою iнфестицiйної дiяльностi як рiзновиду господарської дiяльностi. Інвестицiйнi вiдносини безпосередньо пов'язанi з вiдносинами власностi, оскiльки передбачають володiння, користування та розпорядження iнвестицiями й отриманим у результатi цього прибутком (доходом). Залежно вiд виду iнвестицiй (портфельнi, фiнансовi чи стратегiчнi, внутрiшнi чи зовнiшнi) вiдповiдно розрiзняють портфельних, фiнансових та стратегiчних iнвесторiв, а також внiтрiшнiх та iноземних. • виконавцi - суб'єкти господарювання, що здiйснюють практичнi дiї щодо реалiзацiї iнвестицiй (наприклад, проектнi, будiвельнi та iншi органiзацiї, що виконуюють роботи, виготовляють продукцiю, надають послуги, необхiднi для реалiзацiї iнвестицiй); • банки та iншi фiнансовi структури, що надають кошти для вкладення iнвестицiй; • iнвестицiйнi структури, серед яких чiльне мiсце посiдають iнвестицiйнi фонди та iнвестицiйнi компанiї, довiрчi товариства (виконують роль фiнансових посередникiв на ринку iнвестицiй); • органи державного регулювання в сферi iнвестицiйної дiяльностi (у т. ч. Державний комiтет України в справах архiтектури, мiстобудування та житлової полiтики). Вирiзняють ще таких учасникiв iнвестицiйних правовiдносин, як одержувач iнвестицiй (особа, яка отримала вiд iнвестора у власнiсть або в користування майно, майновi права та iншi цiнностi, що мають ринкову вартiсть, i використовує їх у власнiй господарськiй дiяльностi, включаючи подалi iнвестування) та iнвестицiйний посередник (суб'єкт пiдприємницької дiяльностi, що на договiрних пiдставах отримав вiд iнвестора майно, майновi права та iншi цiнностi для подальшого iнвестування, яку здiйснюються на професiйних засiдках). 3. Вплив держави на iнвестицiйний процес Залежно вiд функцiй, якi виконує суб'єкт господарювання в iнвестицiйному процесi, вiн може бути iвестором, учасником або тим i iншим одночасно. Суб'єктами iнвестицiйної дiяльностi є держава через свої iнституцiї; господарчi товариства (компанiї) i корпорацiї; фiнансово-кредитнi установи; iншi функцiональнi учасники. Держава бере участь в iнвестицiйному процесi як прямо через державний сектор економiки, так i побiчно, через свої iнституцiї: органи виконавчої влади та мiсцевого самоврядування, Нацiональний банк, Фонд держмайна, Державний антимонопольний комiтет. Держава здiйснює iнвестування тих галузей i виробництв, продукцiя яких має загальнонацiональний характер i якi найближчим часом не пiдлягають приватизацiї, таких, як оборонна галузь, окремi об'єкти загальнодержавної iнфраструктури: магiстралi, термiнали тощо. В перехiдний перiод функцiї iнвестора в соцiальнiй сферi також повиннi залиши тися за державою. Деякi виробництва сiльського господарства (особливо збитковi) також повиннi iнвестуватися з держбюджету. При активiзацiї iнвестицiйної дiяльностi держава може iнвестувати кошти в розвиток виробнитв, доцiльнiсть яких обгрунтовується необхiднiстю прискореного розвитку економiки. Таке iнвествання може здiйснюватись державою i на паритетних засадах з iншими iнвесторами, включаючи iноземнi. Органiзацiйнi форми такої дiяльностi можуть бути рiзноманiтними: консорцiуми, холдинги, корпоративнi пiдприємства та акцiонернi товариства тощо. До форм побiчного впливу держави на iнвестицiйну дiяльнiсть можна вiднести наступнi: державне кредитування, державнi позики, роздержавлення i приватизацiю, податкове регулювання, амортизацiйну полiтику, державний лiзинг, лiцензування та квотування, антимонопольнi заходи, стандартизацiю та iн. засоби прямого впливу держава реалiзує через свої iнституцiї як учасник iнвестицiйного процесу. Кредитно-iнвестицiйна полiтика здiйснюється державою через Нацiональний банк шляхом регулювання попиту i пропозицiї на залученi ресурси. Нацiональний банк залежно вiд стану економiки здiйснює кредитну експансiю чи кредитну рестрикцiю. Держава через Нацiональний банк проводить операцiї на фондовому ринку, тобто здiйснює емiсiю, продаж i купiвлю державних цiнних паперiв. В 1995 роцi НБУ вперше здiйснив випуск державних облiгацiй строком на 1 рiк i номiнальною вартiстю 100 млн крб. пiд 10% рiчних. На першому аукцiонi комерцiйними банками було куплено таких облiгацiй на суму 1,133 трл крб. Центральнi банки справляють iстотний вплив на iнвестицiйний процес через регулювання норми обов'язкових або мiнiмальних резервiв. • захист майнових прав України на її територiї i за кордоном • здiйснення прав розпорядження майном державних пiдприємств у процесi їхньої приватизацiї, створення спiльних пiдприємств • здiйснення повноважень по проведенню приватизацiї майна пiдприємств загальнодержавної власностi й iн. Фонд є власником тiєї частини акцiонерних товариств, що не була реалiзована в процесi приватизацiї. Фонд розробляє нормативнi акти з питань керування державним майном, проводить його iнвентаризацiю, здiйснює аудиторськi перевiрки ефективностi його використання, складає кошторис витрат засобiв позабюджетного фонду приватизацiї i контролює використання цих засобiв. Держава також впливає на iнвестицiйний процес через деякi свої iнституцiї: Державний iнновацiйний фонд, Фонд сприяння зайнятостi, Пенсiйний фонд, Фонд Чорнобиля та iн. Дiйовим суб'єктом iнвестицiйного процесу в державi з ринковою економiкою є її фiнансово-кредитна система. До її складу входять такi елементи: - Центральний банк i комерцiйнi банки, в тому числi спецiалiзованi (iнвестицiйнi, iнновацiйнi, бiржовi, iпотечнi, позичковi, ощаднi); - Небанкiвська (парабанкiвська) система,до якої входять iнвестицiйнi фонди i компанiї, довiрчi товариства, кредитнi спiлки, страховi компанiї, пенсiйнi фонди, лiзинговi фiрми тощо. За ринкових умов банкiвська дiяльнiсть часто поєднується з дiяльнiстю страхових компанiй. Банки можуть надавати послуги своїм клiєнтам щодо страхування i перестрахування iнвестицiй. цього Положенняiнвестицiйнi iнституцiї, що створюються в Українi, мають забезпечити функцiонування фондового ринку. 4. Інвестицiйнi фонди та iнвестицiйнi компанiї Інвестицiйний фонд - це юридична особа, затверджена в формi акцiонерного товариства, виключною дiяльнiстю якого є спiльне iнвестування. Інвестицiйний фонд здiйснює випуск акцiй i вкладає мобiлiзованi таким чином кошти дрiбних iнвесторiв в iншi цiннi папери, що приносять доход у вигялдi процентiв i пiдвищення їх курсової вартостi. Інвестицiйна компанiя - це торговець цiнними паперами, який, крiм iнших видiв дiяльностi, може залучати кошти для здiйснення спiльного iнвестування шляхом емiсiї цiнних паперiв i їх розмiщення. Таким чином, в дiяльностi iнвестицiйних фондiв i компанiй багато спiльного. Їх основна мета - залучення ресурсiв за рахунок випуску цiнних паперiв i розмiщення цих ресурсiв в цiннi папери iнших емiтентiв, тобто цi iнституцiї дiяють шляхом створення i використання пайових фондiв. Інвестицiйнi фонди класифiкуються залежно вiд форми їх органiзацiї. В свiтовiй практицi розрiзняють двi форми органiзацiї iнвестицiйних фондiв: корпорацiя i довiрче товариство (траст). Корпоративне пiдприємство створюють юридичнi i фiзичнi особи, якi поєднують свої кошти в статутному (пайовому) фондi i створюють аппарат управлiння. Згодом крпоративний iнвестфонд через засоби масової iнформацiї залучає кошти iнших iнвесторiв (акцiонерiв). На чолi такого фонду стоїть Рада директорiв чи Рада акцiонерiв, а також iнвестицiйний управляючий. Інвестицiйний фонд може бути органiзований з зовнiшнiм апаратом управлiння, який працює за наймом. Тодi фонд приймає форму класичного довiрчого товариства (трасту). В цьому випадку засновники фонду залучають на контрактних засадах ще одного або декiлькох учасникiв фонду, якi збирають кошти i створюють довiрче товариство. При iнвестицiйному фондi може бути створено кiлька довiрчих товариств, якi можуть залишати фонд, сплативши невеликий штраф. На вiдмiну вiд iнвестицiйного фонду i трасту. Компанiя як посередник в первинному розмiщеннi цiнних паперiв мiж емiтентами i iнвесторами може працювати також iнвестицiйним консультантом або брокером на фондовiй бiржi. Крiм того, в Українi iнвестицiна компанiя може мати фiлiї у виглядi взаємних фондiв. Для створюваних дiючим законодавством українських iнвестицiйних фондiв i компанiй встановленi певнi обмеження: - цi iнституцiї не можуть мати бiльше 5% цiнних паперiв одного емiтента; - засновниками фонду (компанiї) вважаються юридичнi i фiзичнi особи, частка майна в статутному фондi яких перевищую 25%. Створення iнвестицiйних фондiв, компанiй та довiрчих товариств, незважаючи на зложивання на етапi становлення, - це тiльки початок i, безперечно, з розвитком iнвестицiйного процесу буде покращуватись i вдосконалюватись законодавча i нормативна база взаємного iнвестування. 5. Страховi компанiї Страховi компанiї вiдiграють значну роль в iнвестицiйному процесi, забезпечуючи пiдприємцям захист вiд iнвестицiйних ризикiв. Страховi угоди необхiднi для фiнансового забезпечення iнвестицiйних проектiв i залучення коштiв для iнвестування. створили гнучку систему страхування та перестрахування, яка обслуговує вiтчизняних та iноземних iнвесторiв. При цьому страхова компанiя може укладати угоди перестрахування з iншими компанiями, або спiльно з ними угоду спiвстрахування з метою розподiлення за iнвестицiйнi ризики. Створений в Українi восени 1993 року при Кабiнетi Мiнiстрiв Комiтет у справах нагляду за страховою дiяльнiстю, до початку 1997 року пролiцензував близько 700 страхових компанiй, бiльшiсть яких не працює. В жовтнi 1996 р. введено в дiю "Положення про порядок здiйснення операцiй по перестрахуванню", яке передбачає операцiї з перестрахування як необхiдну умову забезпечення платежеспроможностi страховщикiв. Перестрахування необхiдне, якщо страхова сума перевищую 10% страхового фонду й створених резервiв страхувальника, i повинна стати передумовою великомасштабних iнвестувань. спецiальних послуг i виконання рiзного роду робiт. Звичайно з такими фiрмами укладаються окремi договори (контракти). Разом з тим можливi i iншi економiчнi вiдносини, як то: залучення до складу акцiонерiв або компаньйонiв, створення iнвестицiйних консорцiумiв або промислово-фiнансових груп. Найбiльш зручною для iнвестора є фiрма-девелопер , яка приймає на себевiдповiдальнiсть реалiзувати iнвестицiйний проект. Її обов'язки: пошук найдiльш вигiдного об'єкта вкладання коштiв iнвестора, розробка проекту, його фiнансування, введення в експлуатацiю. Девелопер виконує будiвельно-монтажнi роботи самостiйно або залучає пiдряднi i субпiдряднi фiрми. Як правило, в угодi з девелопером передбачаються умови, згiдно з якими вiн може стати компаньйоном iнвестора, вiдмовитись вiд проекту або умови, за якими iнвестор вiдмовляється вiд проекту, а фiрма-девелопер стає його власником i вiдшкодовує iнвестору витрати i втрачений прибуток. Окремi функцiї щодо реалiзацiї проекту загалом або окремого його етапу може брати на себе керуючий проектом (проект-менеджер) або спецiалiзована команда спецiалiстiв, що пiлотує iнвестицiйний проект, тобто виконує функцiї, iдентичнi тим, що виконує у нас замовник. В рядi випадкiв при обгрунтуваннi iнвестицiйного проекту для iнвестора стає очевидною необхiднiсть замiсть виконання будiвельно-монтажних робiт придбання готової споруди, будiвлi або незавершеного об'єкта. Цi послуги виконує для iнвестора фiрма-рiелтер . ринку нерухомостi i строкiв реалiзацiї об'єкта. мережi з банком даних не тiльки житла, але i промислових, культурно-громадянських i комiнальних об'єктiв, що пропонуються для продажу. Важливе значення в iнвестицiйному процесi вiдiграють iнжинiринго-консалтинговi та еккаутинговi фiрми , якi на договiрних засадах розробляють рiзного роду документацiю для iнвестора: iнформацiну, науково-технiчну, проектно-кошторисну, опрацьовують проекти бiзнес-планiв тощо. технiчнi умови виробництва будiвельно-монтажних робiт; про регiональнi рiвнi цiн на iнвестицiнi товари i ринки збуту цих товарiв, перiодично публiкують цю iнформацiю в спецiальних довiдниках. Використана лiтература: 1. Закон України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть". Постанова ВР № 1561-ХІІ вiд 18. 09. 1991 р. 2. Пересада А. А. Інвестицiйний процес в Українi. - К., 1998. -с. 16-27. 3. Пепесада А. А. Основы инвестиционной деятельности. - К., 1996. С. 52-75.