Валютнi вiдносини та валютнi системи
.
1. Мiжнароднi валютнi вiдносини
є невiд¢ємною складовою ланкою свiтової економiки. Їх функцiонування й розвиток пов¢язанi з обслуговуванням всього комплексу економiчних зв¢язкiв, що складаються мiж окремими країнами, юридичними суб¢єктами ринку та приватними особами. Йдеться про обслуговування зовнiшньої торгiвлi, вивiз капiталу, надання позик i кредитiв, нацково-технiчний обмiн, розвиток туризму, iншi державнi та приватнi стосунки.
Розвиток валютних вiдносин зумовлюється об¢єктивними передумовами ¾ вдосконаленням мiжнародного подiлу працi та спецiалiзацiєю виробництва, iнтернацiоналiзацiєю всього комплексу виробничого вiдтворення i суспiльно-полiтичного життя народiв. Визначальний вплив на їх поглиблення справляє формування на свiтовому ринку iнтернацiональної вартостi товарiв i послуг, а звiдси ¾ розвиток iнтернацiоналiзацiї грошових вiдносин.
Своєю чергою, валютнi вiдносини не є пасивною структурою свiтового господарства. Вони спричиняють активний зворотнiй вплив на його якiснi перетворення , зокрема на забезпечення системної збалансованостi та економiчної рiвноваги свiтових господарських зв¢язкiв.
Валютнi вiдносини пов¢язанi з функцiонуванням грошей у мiжнародному оборотi, якi за призначенням опосередковують (забезпечують валютою) мiжнароднi економiчнi зв¢язки. Вони тiсно пов¢язанi з внутрiшньою грошовою системою. Разом з тим вони не включають механiзми грошового обiгу окремих країн.
¾
сукупнiсть заходiв, якi проводяться державою в сферi мiжнародних валютних вiдносин у вiдповiдностi з її поточними та стратегiчними цiлями.
Основним iнструментом проведення валютної полiтики служать: дисконтна полiтика з метою регулювання грошової маси в обiгу та руху позичкових капiталiв; валютна iнтервенцiя з метою впливу на курс нацiональної валюти; змiна валютного курсу шляхом ревальвацiї чи девальвацiї, запровадження або скасування тих чи iнших валютних обмежень; диверсифiкацiя валютних резервiв; укладання мiждержавних угод про структурнi змiни в мiжнароднiй валютнiй системi тощо.
Валютна полiтика здiйснюється органами екномiчного управлiння ¾ центральним банком, мiнiстерством фiнансiв, органами валютного контролю. Проводиться як засiб координацiї мiждержавних екномiчних вiдносин; як засiб посилення позицiї країни в боротьбi за ринки збуту, сфери прикладання капiталiв тощо. Реально обгрунтована валютна полiтика вiдiграє важливу роль в розвитку нацiональної економiки, в iнтеграцi її в свiтову систему, в забезпеченнi мiжнародної валютної лiквiдностi.
2.
Валютна система
¾
це державно-правова форма органiзацiї валютних вiдносин.
Нацiональна валютна ситема ¾ це державно-правова форма органiзацiї валютних вiдносин даної країни з iншими країнами та мiждержавними фiнансовими iснтитутами, за допомогою яких здiйснюється мiжнароднi кредитно-розрахунковi операцiї, формуються та використовуються валютнi резерви країни.
Основними елементами нацiональної валютної системи є:
* нацiональна валюта ¾ грошова одиниця країни;
* валютний паритет та режим курсу нацiональної валюти;
¾ конвертованiсть валюти;
* форми та органiзацiя мiждержавних розрахункiв;
3.
Конвертованiсть валюти
Одним з найважливiших елементiв валютної ситеми є конвертованiсть нацiональної валюти.
Конвертованiсть нацiональної валюти ¾ невiд¢ємний атрибут вiдкритої екномiки. Безконвертованостi неможлива свобода зовнiшньої торгiвлi, себто товаровиробник ¾ експортер не може вiльно включатися в рiзноманiтнi структури свiтового ринку, в мiжнародний подiл працi, а покупець ¾ iмпортер позбавляється можливостi належно задовiльняти свiй палтоспроможний попит.
Конвертованiсть характеризується здатнiстю вiльного обмiну нацiональної валюти на iншi валюти за офiцiйно дiючим курсом.
У рамках свiтової валютної системи вiльно конвертованою вважається валюта тiєї країни, яка прийняла на себе зобов¢язання статутних вимог МВФ.
повну й часткову, зовнiшню i внтрiшню конвертованiсть валют.
Повна конвертованiсть означає вiльний обмiн нацiональної на iноземну валюту для всiх категорiй власникiв i при всiх операцiях без жодних обмежень.
За режиму повної конвертованостi всi резиденти i неризиденти, що володiють певною сумою грошей даної країни, мають можливiсть без перешкод здiйснювати валютнi операцiї за всiма статтями платiжного балансу. Нинi лише обмежена кiлькiсть країн має повнiстю конвертованi валюти: США, Англiя, Нiмеччина, Японiя, Канада, Данiя, Францiя, Нiдерланди, Австралiя, Пова Зеландiя, Кувейт та деякi iншi. Це ¾ країни з розвинутою та вiдкритою екномiкою.
Часткова (поточна) конвертованiсть означає, що на деякi валютнi операцiї окремi категорiї власникiв режим конвертованостi не поширюється, тобто вводяться певнi обмеження.
За поточної конвертованостi обмiн нацiональної валюти на iноземну дозволяється (на вимогу МВФ) лише для поточних мiжнародних операцiй. До таких операцiй належать платежi за результатами зовнiшньої торгiвлi, платежi з погашення позик i процентiв, виплата прибуткiв та дивiдендiв з iнвестицiй, грошовi перекази некомерцiйного характеру тощо. Поточна конвертованiсть передбачає лiбералiзацiю зовнiшньої торгiвлi.
зовнiшню та внутрiшню конвертованiсть валюти.
Кожен iз цих видiв є частковою конвертованiстю валюти. При зовнiшнiй повна свобода обмiну зароблених у країнi грошей належить лише iноземним особам (нерезидентам). Їм надається можливiсть нагромадження на рахунках нацiональної валюти, переказ її за кордон чи конверсiї в iншу валюту. Зовнiшня конвертованiсть є бiльш доступною, поскiльки вона зумовлює приплив у країну iноземної валюти.
За режиму внутрiшньої (резидентської) конвертованостi правом обмiну нацiональної валюти на iноземну користуються лише резиденти даної країни, а для неризидентiв зберiгається режим неконвертованостi. Запровадження внутрiшньої конвертованостi вимагає вiд країни бiльших зусиль, зокрема нагромадження валютних резервiв, зближення структури цiн на внутрiшньому i свiтовому ринку, реального курсу валюти та iнших компонентiв валютного ринку. Тому пiсля її запровадження створюються необхiднi передумови для переходу до повної конвертованостi.
В Українi завершується процес трансформацiї грошової одиницi ¾ гривнi у режим часткової (здебiльшого внутрiшньої) конвертованостi, що сприятиме притоку iноземного капiталу, розбудовi економiки України, її поступової iнтеграцiї у свiтову економiку.
Україна як незалежна держава ще у серпнi 1992 року ратифiкувала Угоду про Мiжнародний валютний фонд, взявши на себе, таким чином, певнi зобов¢язання щодо органiзацiї власної нацiональної валютної системи.
У системi мiжнародних валютних вiдносин чiльне мiсце вiдводиться здiйсненню широкого комплексу заходiв для забезпечення конвертованостi валюти. Реалiзацiя цього заходу є однiєю iз статутних вимог МВФ, що передбаченi пунктами 2,3 i 4 статтi XIII Угоди про Мiжнародний валютний фонд. А це означає, що дана країна:
зобов¢язання викуповувати в iнших членiв Фонду залишки коштiв у своїй валютi, якщо вони утворилися в результатi платежiв за поточними операцiями i конвертування необхiдне для здiйснення цих операцiй
Члени Мiжнародного валютного фонду, що приєднуються до статтi XIII Статуту МВФ зобов¢язуються усунути будь-якi обмеження на платежi та перекази за поточними мiжнародними валютними операцiями, а також не брати участi в дисримiнацiйних валютних угодах та не вдаватися до практики численних обмiнiв курсiв.
Разом iз тим багато країн сколристалися перехiдними положеннями вiдповiдно до статтi XIII, якi дають їм змогу без спецiального дозволу МВФ зберiгати обмеження на мiжнароднi платежi i перекази за поточними операцiями лише протягом перехiдного перiоду. Український парламент також, скористався легально iснуючою альтернативою, ратифiкував у 1992 роцi, пiдкреслюємо, не XIII, a XIX ст. Статуту МВФ, згiдно з якою країна лише проголошує своє прагнення до забезпечення конвертованостi нацiональної валюти.
Сучасний стан розвитку валютного ринку в Українi, забезпечення внутрiшньої конвертованостi та досягнення стабiльностi нацiональної валюти створили всi передумови для того, щоб Рада директорiв Мiжнародного валютного фонду 8 травня 1997 року оголосила про те , що наша країна взяла на себе зобов¢язання щодо виконання статтi XIII Статуту Мiжнародного валютного фонду. Вiтаючи Україну iз цiєю подiєю, директор МВФ Мiшель Камдессю сказав, що вона “переводить Україну до першої лiги свiтового екномiчного процесу”. Гривня пiсля цього кроку нашої держави набула статусу валюти з поточною конвертованiстю.
¾ резиденти та неризиденти мають право переказувати через українськi уповноваженi банки особистi кошти в iноземнiй валютi за межi України за нетоварними операцiями.
Окрiм цього, громадяни-iноземцi можуть переказувати за межi України: отримати успадкованi кошти, грошi за продану спадщину та належне нерезиденту майно в Українi; прибутки вiд iноземних iнвестицiй в Україну; кошти отриманi у виглядi оплати працi, премiй, пенсiй, гонорарiв, нарахованих вiдсоткiв; iноземну валюту, ввезену (переказану) в Україну у встановленому чинним законодавством порядку.
що цi кошти отриманi юридичною особою ¾ нерезидентом унаслiдок здiйснення експортно-iмпортних операцiй. Нерезиденти мають право також купувати валюту на суму нарахованих вiдсоткiв за розмiщеними депозитами та залишками коштiв на цьому ринку.
та вiд проданої iноземної валюти з власного валютного рахунка для утримання представництва, можуть:
¾ нерезидента, чиї iнтереси вони представляють. Крiм того, надано можливiсть переказувати та розмiщувати кошти у гривнях iз рахункiв постiйних представництв на депозитнi рахунки в уповноважених банках України.
Режимами рахункiв фiзичних осiб ¾ iноземцiв передбачено також право (як i для резидентiв), купувати на мiжбанкiвському валютному ринку України iноземну валюту, яка може бути переказана за межi України, на сму коштiв на цих рахунках (iз вiдсотками). Вони можуть вiдкривати i вкладнi рахунки в банках України, що дозволить концентрувати кошти, якi можуть бути iнвестованi в екномiку України.
| 
