Аналіз прибутку та його використання в сучасних умовах господарювання

Аналiз прибутку та його використання в сучасних умовах господарювання МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Кафедра фiнансiв з предмету: “Фiнанси пiдприємства” на тему: “Аналiз прибутку та його використання в сучасних умовах господарювання” Виконав: ст. групи ФН-32 Зiмич Андрiй Перевiрив: викладач Вiсина Т. М. Луцьк 2003 ЗМІСТ ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА..................................................................... 3 1. Аналiз прибутку пiдприємств в умовах перехiдної економiки......... 3 2. Формування прибутку пiдприємства.................................................. 10 1. 1. Прибуток як результат фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємства.................................................................................................................. 10 1. 2. Формування балансового прибутку........................................ 13 1. 3. Прибуток вiд реалiзацiї продукцiї та його формування......... 17 1. 4. Методи розрахунку прибутку вiд реалiзацiї........................... 21 1. 5. Сутнiсть i методи обчислення рентабельностi......................... 27 3. Розподiл i використання прибутку..................................................... 31 2. 1. Розподiл балансового прибутку............................................... 31 2. 2. Використання чистого прибутку.............................................. 33 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА....................................................................... 37 Використана лiтература.......................................................................... 62 АНАЛІЗ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ В умовах ринкової економiки для пiдприємства важливими питаннями є розширення чи скорочення виробництва та реалiзацiї продукцiї, зростання норми прибутковостi, складностi податкового, фiнансового та бухгалтерського облiку, що викликають потребу в дослiдженнi вказаних проблем. Метою курсової роботи є аналiз формування прибутку пiдприємства та його використання в сучасних умовах переходу до ринкової економiки iз властивими для неї економiчними законами. Пiдприємство є промiжною ланкою в системi економiчних iнтересiв, якi виникають у взаємозв’язках мiж певним пiдприємством та iншими пiдприємствами, мiж адмiнiстрацiєю пiдприємства i трудовим колективом, мiж державними органами управлiння i пiдприємством. Характерною ознакою роботи пiдприємства в ринкових умовах господарювання є його економiчна вiдособленiсть, органiзацiя фiнансово-господарської дiяльностi на госпрозрахункових засадах. У зв’язку з цим визначення прибутку має особливе значення. Прибуток є головною метою та мотивом пiдприємницької дiяльностi, матерiальним джерелом економiчного та соцiального розвитку, iнвестицiйної та iнновацiйної дiяльностi. Вiн стає фактором удосконалення вiдносин власностi. Прибуток є однiєю з основних категорiй товарного виробництва. Це передусiм виробнича категорiя, що характеризує вiдносини, якi складаються в процесi суспiльного виробництва. Водночас прибуток є однiєю з важливих форм розподiлу нацiонального доходу. Пiд час проведення роздержавлення i приватизацiї бiльшiсть громадян України стали власниками, тобто акцiонерами пiдприємств. Однак власники, якi не отримують вiдчутної винагороди за свiй капiтал, є такими лише номiнально. ефективно порядкувати ними. У комплексi проблем, пов’язаних з пiдвищенням ролi прибутку у нацiональнiй економiцi, велике значення має удосконалення методiв аналiзу фiнансових результатiв господарюючих суб’єктiв. Перехiд дiяльностi пiдприємств на принципи господарського розрахунку не супроводжувався адекватним методичним забезпеченням аналiтичної та планової роботи, через що стримувалася реалiзацiя потенцiалу економiчного зростання. Важливi аспекти теорiї та практики аналiзу прибутку та збиткiв потребують проведення нових дослiджень та розробок пiдходiв до аналiзу фiнансових результатiв дiяльностi пiдприємств. Реальний прибуток, що його отримує пiдприємство - це лише частина балансового прибутку, яка виконує функцiї прибутку. З рiзних причин у балансовому прибутку вiдображаються не тiльки чистий дохiд пiдприємства, але й частина витрат виробництва. У нерозвиненiй системi ринкових вiдносин балансовий прибуток не вiдображає реальної ефективностi виробничо-господарської дiяльностi пiдприємств, оскiльки його обсяг формується не тiльки за рахунок утворюваного нацiонального доходу, а й ранiше створеного нацiонального багатства. Встановлений законом порядок обчислення балансового прибутку передусiм переслiдує мету утворення податкової бази. Однак економiчним iнтересам власникiв, акцiонерiв та iнвесторiв вiдповiдає лише та частка балансового прибутку, яка може бути джерелом самофiнансування та матерiальної винагороди. Тому пiд реальним прибутком слiд розумiти частку балансового прибутку, що реально виконує функцiї прибутку. В умовах iнфляцiйної економiки традицiйнi методи аналiзу результатiв фiнансової дiяльностi пiдприємств не дозволяють дати їх точної оцiнки. Чим вищi темпи iнфляцiї, тим вища доля уявного прибутку в одержаному балансовому прибутку, тим бiльшою мiрою викривляється реальна ситуацiя в економiцi. Це насамперед пов’язано з недостатнiми вiдрахуваннями до амортизацiйних фондiв та необхiднiстю постiйного поповнення облiкових коштiв. основних фондiв пiдприємства не в змозi формувати амортизацiйний фонд, достатнiй для поповнення основних фондiв, що вибувають. Нестача коштiв амортизацiйного фонду змушує пiдприємства витрачати левову частину прибутку для забезпечення простого вiдтворення основних виробничих фондiв. На поверхнi економiчних явищ витрати прибутку для утворення основних фондiв вiдображають розширене вiдтворення, але фактично вiдбувається процес простого вiдтворення i здебiльшого не в повному обсязi. У ситуацiї, яка склалася, пiдприємства зазнають додаткового податкового навантаження, оскiльки прибуток, що використовується на просте вiдтворення основних виробничих фондiв, також оподатковується. Таким чином, одержаний балансовий прибуток не в змозi виконувати функцiї прибутку. Однак аналiз показав, що збитковiсть багатьох пiдприємств пояснюється не низьким рiвнем управлiння, а недосконалiстю фiнансово-кредитної системи нацiональної економiки. Фактично збитковi щодо застосованої нинi оцiнки пiдприємства так само, як i пiдприємства, якi працюють рентабельно, сприяють формуванню бюджетiв та цiльових фондiв. Бiльш того, вартiсна величина внескiв та платежiв таких пiдприємств, виявляється в рядi випадкiв бiльшою, нiж рентабельних пiдприємств, i досягає половини вартостi реалiзованої продукцiї. Необхiдно здiйснювати оцiнку економiчної ефективностi функцiонування пiдприємств у нацiональнiй економiцi на пiдставi аналiзу впливу результатiв дiяльностi цих пiдприємств на макроекономiчнi показники: формування бюджетiв цiльових фондiв, нацiонального доходу, валового внутрiшнього продукту. Показники рентабельностi характеризують ефективнiсть роботи пiдприємств iз позицiй їх самофiнансування та економiчних iнтересiв власникiв. Однак за допомогою цих показникiв неможливо одержати точну оцiнку впливу фiнансових результатiв дiяльностi пiдприємства на макроекономiчнi показники - на обсяг надходжень до державного та мiсцевих бюджетiв, до цiльових фондiв, нацiональний дохiд, валовий нацiональний продукт. Реальнiсть свiдчить про те, що для управлiння економiчними процесами, формування потребуючих макроекономiчних пропорцiй необхiдна бiльш об’єктивна система показникiв рентабельностi. З розвитком ринкових вiдносин з’являються новi фактори формування прибутку, якi потребують врахування пiдчас проведення економiчного аналiзу. Характерною негативною рисою сучасного становища пiдприємств є зростання їх дебiторської та кредиторської заборгованостi. Дисбаланс мiж дебiторською та кредиторською заборгованiстю перетворюється на важливий фактор формування прибутку. Враховуючи те, що частина пiдприємств України працює зi збитками, вимагає розгляду питання ефективностi залучення банкiвських кредитiв, виходячи з мiнiмуму збиткiв. Встановлено, що найбiльший ефект вiд використання залучених коштiв досягається на пiдприємствах, де є високою частка умовно-постiйних витрат. податкiв. А це, разом зi змiною необхiдного розмiру обiгових коштiв, безпосередньо вiдображається на прибутку пiдприємства. Методи аналiзу прибутку, якi враховують вплив цього фактора, пiдвищують обґрунтування управлiнських рiшень у галузi утворення господарюючих об’єднань та розукрупнення пiдприємств. У процесi дослiдження було встановлено: якщо розглядати структуру виробництва на пiдприємствi з позицiй обсягу виготовленої продукцiї, то спостерiгається така закономiрнiсть: чим бiльше за розмiром пiдприємство, чим бiльше воно виготовляє продукцiї, тим вищий в нього рiвень комбiнування виробництва. В зв’язку з цим для забезпечення рiвних умов господарювання усiм суб’єктам ринкових вiдносин необхiдно удосконалити податкове законодавство, передбачивши в ньому встановлення залежностi розмiру податкової ставки вiд обсягу одержуваного прибутку. Чиннi методики аналiзу прибутку не достатньою мiрою враховують вплив фактора часу. Як правило, це здiйснюється за допомогою дисконтування витрат та прибутку, тобто приведення рiзночасових витрат до одного моменту часу. Необхiднiсть такого пiдходу диктується тим, що капiтал - це зростаюча за часом вартiсть. У сучаснiй економiцi вплив фактора часу на фiнансовi результати дiяльностi стає бiльш рiзнобiчним. Його вплив вiдображається також через встановленi законами часовi iнтервали розрахунку прибутку та сплати з нього податкiв, термiн реалiзацiї продукцiї та вiднесення витрат виробництва на собiвартiсть продукцiї. Таким чином, не фактор часу сам по собi впливає на фiнансовi результати дiяльностi пiдприємств, а рiзнi фактори виробничої та фiнансової дiяльностi, якi виявляють себе з перебiгом часу. За iнших рiвних умов у випадку менших встановлених iнтервалiв часу розрахункiв прибутку пiдприємство сплачує бiльшу суму податку на прибуток i навпаки. Це пов’язано з тим, що чинне законодавство здебiльшого не дозволяє спрямовувати прибуток поточного року на покриття збиткiв минулого перiоду. Складається парадоксальна ситуацiя, яка полягає в тому, що фактично за чинним законодавством оподаткуванню пiдлягає не тiльки прибуток, а й збитки. Необхiдно внести змiни до закону про оподаткування прибутку в частинi збiльшення перiоду нарахування оподаткованого прибутку. У сучаснiй економiцi аналiз фiнансового стану пiдприємств стає важливою складовою частиною роботи щодо забезпечення фiнансової стiйкостi пiдприємства та оцiнки дiлових партнерiв. На його засадах iнвестори приймають рiшення щодо формування портфеля цiнних паперiв, а кредитори визначають прiоритети щодо позик, якi видають. Методичну основу запровадженого аналiзу здебiльшого становлять розробки зарубiжних вчених, якi пройшли апробацiю в системi розвинутих ринкових вiдносин країн Заходу. Незважаючи на високий рiвень опрацювання, вони не дозволяють одержати реальної оцiнки фiнансового стану пiдприємства, оскiльки не вiдображають специфiку ринкових вiдносин в нашiй країнi, порядок формування витрат та виробничо-фiнансових результатiв. Тому виникає необхiднiсть в модифiкацiї системи методiв фiнансового аналiзу дiяльностi пiдприємств, її адаптацiї до наших умов господарювання. Через те, що процеси роздержавлення i приватизацiї пiдприємств в Українi здiйснюються за цiнами, значно нижчими, нiж цiни вiдтворення, розмiр власного капiталу пiдприємств виявляється значно занижений щодо витрат капiталу на нове будiвництво. У зв’язку з цим необхiдно пiд час проведення фiнансового аналiзу роботи визначити поточнi та перспективнi оцiнки, якi враховують умови простого процесу вiдтворення. У процесi економiчного аналiзу поряд з вивченням рiзних сторiн фiнансової дiяльностi та стану пiдприємства необхiдно оцiнювати стадiю його життєвого циклу - регресу, застою, розвитку. З урахуванням особливостей процесiв вiдтворення необхiдно розробити критерiї визначення, на якiй стадiї розвитку знаходиться пiдприємство. В кiнцевому пiдсумку - це один з багатьох шляхiв виходу економiки України з критичного стану, в якому вона зараз знаходиться. ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА Прибуток як результат фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємства Прибуток є однiєю з основних категорiй товарного виробництва. Це передусiм виробнича категорiя, що характеризує вiдносини, якi складаються в процесi суспiльного виробництва. Водночас прибуток є однiєю з важливих форм розподiлу нацiонального доходу. Вiдтак прибуток характеризує вiдносини, якi скла­даються в процесi первинного розподiлу нацiонального доходу, йо­го перерозподiлу i кiнцевого використання. Уособлення частини вартостi продукцiї у ви­глядi витрат виступає в грошовому виразi як собiвартiсть продукцiї. Визначення економiчної сутностi прибутку, як i iнших форм, що їх набирає нацiональний дохiд за його первинного розподiлу i нас­тупного перерозподiлу, неможливе без правильного тлумачення су­тностi необхiдного й додаткового продукту в суспiльствi. теорiєю це подiл часу працi, витраченої у сферi матерiального виробництва, на необхiдний i додатковий. Протягом необхiдного часу забезпечується створення «... фонду життєвих коштiв або робочого фонду, що необхiдний робiтникудля пiдтримання i вiдтворення його життя i що за всiх систем су­спiльного виробництва вiн сам постiйно повинен виробляти й вiд­творювати». Додатковий продукт — частина чистого продукту, створюва­на безпосереднiми виробниками понад вартiсть необхiдного про­дукту. Додатковий продукт властивий усiм суспiльно-еконо­мiчним формацiям i є однiєю з важливих умов їхнього успiшного розвитку. У необхiдному й додатковому продуктi втiлено заново створену вартiсть, грошове вираження якої становить нацiональ­ний дохiд. стадiю обороту i набере грошової форми. включає i частину вартостi необхiдного продукту. Прибуток пiдприємств сфери матерiального виробництва — це час­тина нацiонального доходу, що в результатi його первинного розпо­дiлу набирає форми чистого доходу пiдприємств. Таким чином, прибуток є об'єктивною економiчною катего­рiєю. Тому на його формування впливають об'єктивнi процеси, що вiдбуваються в суспiльствi, у сферi виробництва й розподiлу суспiльного продукту, нацiонального доходу. Є особливостi у формуваннi прибутку пiдприємств залежно вiд сфери їхньої дiяльностi, галузi господарства, форми власностi, розвитку ринкових вiдносин. витрат на виробництво продукцiї (робiт, послуг); обчислення й калькулювання собiвартостi продукцiї (робiт, послуг); визначення позареалiзацiйних прибуткiв i витрат; визна­чення балансового (валового) прибутку. Отже, на формування абсолютної суми прибутку пiдприємства впливають результати, тобто ефективнiсть його фiнансово-госпо­дарської дiяльностi; сфера дiяльностi; галузь господарства; уста­новленi законодавством умови облiку фiнансових результатiв. змiн в порядку облiку фiнансових ре­зультатiв. У таблицi 1 наведено данi щодо сучасної структури прибутку в рiзних галузях економiки. Частка прибутку промисловостi стано­вить трохи бiльше 50% усього прибутку. Частка цiєї галузi в обсязi одержуваного прибутку с достатньо сталою. На збиткове перетво­рилося сiльське господарство. Значно зросла частка транспорту i зв'язку в загальному обсязi прибутку й досягла 25,6%. На третьому мiсцi за обсягом отриманого прибутку в 2002 роцi були пiдприємст­ва фiнансово-банкiвської сфери. Таблиця. 1. Структура прибутку по галузях економiки України, % Показники Роки 1992 2001 2002 Прибуток (+). збиток (-). Усього 100,0 100,0 100,0 У тому числi промисловiсть 50,8 49,7 51,2 18,7 4,4 -9,2 1,4 6,7 6,9 транспорт i зв'язок 4,8 20,1 25,6 торгiвля i громадське харчування 4,5 5,1 6,1 постачання i збут 1,3 2,3 2,3 Фiнанси, кредит, страхування 13,8 6,9 10,1 iншi галузi 1,4 4,8 7,1 Змiни в обсягах i структурi прибутку пiдприємств рiзних галузей економiки за 1992-2002 роки свiдчать про складнi процеси, що вiдбу­ваються в окремих галузях економiки i пов'язанi зi змiною обсягiв ви­робництва й реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг); змiною ефективностi господарювання; розвитком ринкових вiдносин; цiноутворенням. Формування балансового прибутку Узагальнюючим фiнансовим показником дiяльностi пiдприємст­ва є його балансовий прибуток. Найбiльш повне, на нашу думку, визначення балансового прибутку дано у статистичному щорiчнику України за 1996 рiк. «Балансовий прибуток — загальна сума прибу­тку пiдприємства вiд усiх видiв дiяльностi за звiтний перiод, отри­мана як на територiї України, так i за її межами, що вiдображена в його балансi i включає прибуток вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, по­слуг), в тому числi продукцiї допомiжних i обслуговуючих вироб­ництв, що не мають окремого балансу, основних фондiв, нематерi­альних активiв, цiнних паперiв, валютних цiнностей, iнших видiв фiнансових ресурсiв та матерiальних цiнностей, а також прибуток вiд орендних (лiзингових) операцiй, роялтi, а також позареалiзацiй­них операцiй». По-перше, це основна дiяльнiсть, її результатом с прибуток вiд ре­алiзацiї продукцiї (робiт, послуг). Як правило, цей прибуток мас осно­вну питому вагу в складi балансового прибутку. Прибуток вiд реалi­зацiї продукцiї (робiт, послуг) визначається вiднiманням з виручки вiд реалiзацiї суми податку на додану вартiсть, акцизного збору, (ввiзного) мита, митних зборiв, а також витрат, що включаються в собiвартiсть реалiзованої продукцiї (робiт, послуг). Залежно вiд сфе­ри, виду дiяльностi пiдприємства с деякi особливостi формування цього прибутку, методики його розрахунку. По-друге, продукцiї основної дiяльностi. Прибуток вiд реалiза­цiї основних фондiв (групи 1), нематерiальних активiв розрахову­ється вiднiманням вiд цiни реалiзацiї ПДВ i залишкової їх вартос­тi. Прибуток вiд реалiзацiї цiнних паперiв обчислюється як рiзни­ця мiж цiною їх реалiзацiї i цiною придбання. При цьому з цiни реалiзацiї виключаються витрати, пов'язанi з реалiзацiєю (комi­сiйний збiр). Склад i обсяг прибутку вiд iншої реалiзацiї можуть значно коли­ватись на окремих пiдприємствах i в окремi перiоди. По-третє, це дiяльнiсть зв'язана зi здiйсненням фiнансових iнвестицiй. У результатi пiдприємства одержують прибуток у виглядi дивiдендiв на акцiї, вiд вкладання коштiв у статутнi фон­ди iнших пiдприємств (прибутки вiд володiння корпоративними правами); у виглядi вiдсоткiв на державнi цiннi папери, облiгацiї пiдприємств, на депозитнi рахунки. Обсяг цього прибутку i його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцiю до зрос­тання. Це обумовлено розвитком ринкової економiки, фондового ринку. На обсяг названого прибутку справляють вплив обсяг фiнансо­вих iнвестицiй, їхнє спрямування i структура, умови оподаткування. Слiд зазначити, що з другого пiврiччя 1997 року прибутки вiд воло­дiння корпоративними правами та державними цiнними паперами, що отриманi суб'єктами господарської дiяльностi, обкладаються податком. По-четверте, це дiяльнiсть, зв'язана з отриманням позареалiза­цiйних прибуткiв i виникненням позареалiзацiйних витрат пiдпри­ємств. До них належать: * невiдшкодованi збитки вiд надзвичайних ситуацiй (стихiйних лих, пожеж, аварiй); * штрафи, отриманi за несвоєчасне погашення податкового кре­диту з державного бюджету; * кредиторська заборгованiсть мiж пiдприємствами недержавної форми власностi, щодо якої минув термiн позовної давностi; * дебiторська заборгованiсть, щодо якої минув термiн позовної давностi; * прибуток вiд завищення цiн i тарифiв; * курсова рiзниця вiд операцiй в iноземнiй валютi; * прибуток i збиток вiд лiквiдацiї основних засобiв; * вартiсна рiзниця вiдвантаженої та отриманої частини викона­ного повнiстю бартерного контракту; Слiд звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами госпо­дарювання пов'язане з дiяльнiстю не тiльки па територiї України, а й за її межами. Засоби або майно, отриманi пiдприємством безкоштовно, до складу прибутку не включаються. З прийняттям Закону «Про внесення змiн i доповнень в Закон України «Про оподаткування прибутку пiдприємств» вiд 22 травня 1997 року, податковi адмiнiстрацiї здiйснюють контроль за пра­вильнiстю визначення оподаткованого прибутку. Установлена ме­тодика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням балансового прибутку пiдприємства. формування фiнансових ресурсiв пiдприємств. Тому формування балансового прибутку, його збiльшення мають важливе значення для кожного пiдприємства — суб'єкта господарської дi­яльностi. Управлiння цими процесами займає важливе мiсце у фiна­нсовому менеджментi. його формування Як уже зазначалося, отримання прибутку вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг) залежить вiд здiйснення основної дiяльностi суб’єктiв господарювання. Прибуток входить до складу виручки вiд реалiзацiї. Однак на вiдмiну вiд виручки, надходження якої на роз­рахунковий рахунок пiдприємства фiксується регулярно, обсяг от­риманого прибутку визначається тiльки за певний перiод (мiсяць, квартал, рiк) на основi даних бухгалтерського облiку. Реально формування прибутку на пiдприємствi вiдбувається в мiру реалiзацiї продукцiї. Проте окремi законодавчi акти по-рiзному тракту­ють настання момент) реалiзацiї. Так, згiдно iз Законом «Про оподат­кування прибутку пiдприємств» вiд 22 травня 1997 року, реалiзацiєю визнається подiя, що вiдбулася ранiше: дата зарахування коштiв покупця на банкiвський рахунок постачальника в оплату товарiв або дата вiд­вантаження товарiв. Згiдно iз Законом «Про податок на додану вар­тiсть» вiд 3 квiтня 1997 року (з наступними змiнами до нього), реалiза­цiєю вважається зарахування коштiв вiд покупця па банкiвський раху­нок постачальника в оплату товарiв, що пiдлягають реалiзацiї. Однак незалежно вiд визначення моменту реалiзацiї в законодав­чих актах реальне формування на пiдприємствi прибутку вiд реалi­зацiї продукцiї має мiсце тiльки за умови, коли така вiдбувається насправдi. Тобто, коли кошти вiд покупця надходять на розрахунко­вий рахунок постачальника. Визначення моменту реалiзацiї за датою вiдвантаження товарiв i визначення податкових зобов'язань пiдприємств згiдно з цiєю датою призводить до використання оборотних коштiв пiдприємств на сплату податкiв, погiршання їхнього фiнансового стану. На рис. 2 наведено структурно-логiчну схему формування при­бутку вiд реалiзацiї продукцiї, а також названо основнi показники, що впливають на прибуток вiд реалiзацiї. Прибуток вiд реалiзацiї продукцiї безпосередньо залежить вiд двох основних показникiв: обсягу реалiзацiї продукцiї та її собiвар­тостi. На змiну обсяг) реалiзацiї продукцiї виливає змiна обсягу ви­робництва, залишкiв нереалiзованої продукцiї, частки прибутку в цiнi продукцiї (рентабельнiсть продукцiї). Треба звернути увагу на те, що змiна обсягу виробництва, зали­шкiв нереалiзованої продукцiї справляють вплив не тiльки па обсяг реалiзацiї продукцiї, а й па її собiвартiсть, оскiльки змiнюютьсяумовно-постiйнi витрати (за змiни обсягу виробництва продукцiї); витрати на зберiгання продукцiї, iншi витрати (за змiни залишкiв нереалiзованої продукцiї). Істотний вплив на обсяг реалiзацiї продукцiї, а також i на прибу­ток вiд реалiзацiї справляє розмiр прибутку, що включається в цiну виробiв. За умов формування ринкової економiки, державного регу­лювання рентабельностi продукцiї, як правило, уже нема. Отже, створюється можливiсть збiльшення прибутку пiдприємства за ра­хунок збiльшення частки прибутку в цiнi окремих виробiв. Цьому сприяє вiдсутнiсть належної конкуренцiї, монопольне становище деяких пiдприємств у виробництвi й реалiзацiї багатьох видiв продукцiї. Таким чином можна зробити висновок, що можливостi пiдпри­ємств впливати на обсяг прибутку вiд реалiзацiї, змiнюючи обсяги виробництва продукцiї, залишки нереалiзованої продукцiї, її рента­бельнiсть є досить iстотними. Розглянемо особливостi впливу на формування прибутку собiвар­тостi продукцiї (робiт, послуг). Собiвартiсть є узагальнюючим, якiсним показником дiяльностi пiдприємств, показником її ефективнос­тi. Є особливостi у формуваннi собiвартостi продукцiї (робiт, пос­луг) залежно вiд сфери дiяльностi, галузi господарства. Узагальнено можна дати таке визначення собiвартостi. Собiвартiсть продукцiї (робiт, послуг) — це вираженi в грошо­вiй формi поточнi витрати пiдприємства па їх виробництво (вико­нання) та реалiзацiю. Витрати на виробництво продукцiї утворюють виробничу собi­вартiсть; витрати на виробництво та реалiзацiю — повну собiвар­тiсть продукцiї. Можливiсть пiдприємства впливати на формування собiвартостi є iстотною. Однак при цьому необхiдно взяти до уваги таке. По-перше, склад (перелiк) витрат, що їх можна вiдносити на со­бiвартiсть, регламентований державою. Протягом 1996 року Поста­новами Кабiнету Мiнiстрiв України були затвердженi Типовi поло­ження з питань планування, облiку i калькулювання собiвартостi продукцiї (робiт, послуг), у промисловостi, сiльському господарствi, будiвництвi, торгiвлi, собiвартостi науково-дослiдних i дослiдно-конструкторських робiт тощо. На основi Типових положень розроблено галузевi, вiдомчi поло­ження, iнструкцiї, що визначають порядок визначення планової i фактичної собiвартостi продукцiї (робiт, послуг). Витрати сфер виробництва й обiгу, що включаються в собiвар­тiсть продукцiї (робiт, послуг), групуються за такими елементами: матерiальнi витрати, витрати на оплату працi, вiдрахування на соцi­альнi заходи, амортизацiя основних фондiв i нематерiальних акти­вiв, iншi витрати. По-друге, у складi витрат, що включаються в собiвартiсть, розмiр окремих iз них також регулюється державою встановленням норма­тивiв вiдрахувань. Це передусiм стосується таких елементiв витрат: * вiдрахування на соцiальнi заходи (державне пенсiйне сi раху­вання, соцiальне страхування, фонд лiквiдацiї наслiдкiв Чорнобиль­ської катастрофи); * амортизацiя основних засобiв i нематерiальних активiв; * витрати на фiнансування ремонту й полiпшення основних фон­дiв; Можливiсть впливу пiдприємств на названi елементи витрат є обмеженою. Однак вона можлива з допомогою належного управ­лiння показниками, до яких застосовуються встановленi нормативи вiдрахувань: витрати на оплату працi, структура i джерела її випла­ти; вартiсть основних виробничих фондiв, що належать пiдприємству, їх структура i джерела формування. У Законi «Про оподаткування прибутку пiдприємств» вiд 22 тра­вня 1997 року i прийнятих до нього доповненнях не згадується кате­горiя «собiвартiсть», бо розрахунок оподаткованого прибутку базу­ється на обчисленнi валового доходу i його наступному коригуван­нi. Однак з цього не слiд робити висновку про скасування собiвар­тостi як показника дiяльностi пiдприємства, що поспiшили оголоси­ти деякi економiсти пiсля прийняття названого Закону. Без обчислення собiвартостi неможливо визначити фiнансовий ре­зультат виробничо-господарської дiяльностi пiдприємства. У наказi Мiнфiну України вiд 17 листопада 1997 року № 247 щодо складання рiчного бухгалтерського балансу пiдприємства за 1997 рiк є чiткi вка­зiвки про необхiднiсть керуватися Типовими положеннями з плану­вання, облiку й калькулювання собiвартостi продукцiї (робiт, послуг). Скорочення витрат па виробництво i реалiзацiю продукцiї, тобто зниження її собiвартостi с важливим фактором збiльшення прибутку вiд реалiзацiї. Цього можна досягти за рахунок використання чис­ленних факторiв, що впливають на скорочення витрат на виробниц­тво i реалiзацiю продукцiї. Для цього необхiдно: знати повний пере­лiк вказаних витрат, що дасться в Типових положеннях, особливостi складу i формування витрат з урахуванням сфери й галузi дiяльностi пiдприємства. Слiд зазначити, що нинi пiдприємства всiх форм власностi отри­мали бiльше самостiйностi в прийняттi рiшень щодо формування собiвартостi. Однак вони не можуть порушувати чинних законодав­чих i нормативних документiв, що регламентують цi питання. Методи розрахунку прибутку вiд реалiзацiї для складання поточних i перспективних фiнан­сових планiв. Визначення суми прибутку вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, по­слуг) мас деякi особливостi залежно вiд сфери дiяльностi суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгiвлi, сфери послуг. Так, у виробничiй сферi буде рiзниця в розрахунках прибутку вiд реалiзацiї продукцiї стосовно промислових i сiльськогосподарських пiдприємств, будiвельних органiзацiй, пiдприємств транспорту. У сферi послуг по-рiзному визначається прибуток вiд надання по­слуг комерцiйними банками, страховими компанiями, iнвестицiй­ними фондами, пiдприємствами торгiвлi. метод. Метод прямого розрахунку. 2. Повна собiвартiсть одиницi продукцiї. Пiдприємство планує реалiзувати 400 виробiв. Повна собiвар­тiсть одного виробу 12 грн. Оптова цiна виробу 15 грн. 1 варiант розрахунку. 2 варiант розрахунку. Цей метi розрахунку застосовується за вiдносно невеликою асортименту продукцiї. Метод достатньо точний, але надто трудомiсткий, коли треба розрахувати великий асортимент продукцiї, крiм того, вiн не дає можливостi визначити вплив на прибуток окремих факторiв. продукцiї за попереднiй перiод, а також очiкувану їх змiну, що прогнозується в наступному перiодi. Приклад. Виграти на 1 грн. продукцiї, що реалiзується в звiтному перiодi. - 82 коп. (розраховується дiленням повної собiвартостi продукцiї на обсяг реалiзацiї в оптових цiнах). Планується зниження витрат на 1 грн. продукцiї, що буде реалiзована, на 2 коп. Обсяг реалiзацiї про­дукцiї в перiодi, що планується, в оптових цiнах — 1100 тис. грн. Витрати, що плануються на 1 грн. реалiзованої продукцiї. — 80 коп. (82 коп. —2 коп.). Повна собiвартiсть продукцiї, що її буде реалiзовано в плановому перiодi, — 880 тис. грн. (1100 тис. грн. • 0. 80 грн.). Прибуток вiд реалiзацiї продукцiї в пла­новому перiодi — 220 тис. грн. (1100 тис. грн. — 880 тис. грн.). Витрати, що плануються на 1 грн. реалiзованої продукцiї, - 80 коп. (82 коп. - 2 коп.). Прибуток на 1 грн. продукцiї, що її буде реалiзовано в плановому перiодi, - 20 коп. (100 коп. — 80 кор.). Прибуток вiд реалiзацiї продукцiї в плановому перiодi 220 тис. грн. (1100 тис. грн. • 0,20 грн.). За цього методу розрахунку також бракує можливостi визначити вплив окремих чинникiв на обсяг прибутку, його змiну. Економiчний (аналiтичний) метод. прибутку, але та­кож i вплив на неї змiни окремих чинникiв: обсягу виробництва (реалiзацiї) продукцiї; собiвартостi продукцiї; рiвня оптових цiн i рентабельностi продукцiї; асортименту та якостi продукцiї. Розрахунок прибутку цим методом здiйснюється окремо за порi­внянною i непорiвнянною продукцiєю в плановому перiодi. Порiв­нянна продукцiя — це продукцiя, що вироблялася в попередньому перiодi. Непорiвнянна продукцiя — це продукцiя, що не виробляла­ся на пiдприємствi в попередньому перiодi. Розрахунок прибутку за порiвнянною продукцiєю здiйснюється в такiй послiдовностi: * визначається очiкуваний базовий прибуток i базова рентабель­нiсть продукцiї; * порiвнянна продукцiя планового перiоду визначається за собi­вартiстю перiоду, що передував плановому; * виходячи з рiвня базової рентабельностi продукцiї розрахову­ється прибуток за порiвнянною продукцiєю в плановому перiодi; * розраховується вплив окремих чинникiв на змiну прибутку в перiодi, що планується. За його розрахунку здiйснюється коригування звiтного, очiкуваного прибутку з урахуванням чинникiв, що на нього вплинули тодi, але не дiятимуть у перiодi, що планується: змiна оптових цiн, припинення ви­пуску окремих видiв продукцiї, змiна рентабельностi окремих видiв продукцiї, зниження їх собiвартостi. Вiд точного розрахунку базового прибутку залежить точнiсть усiх наступних розрахункiв. Приклад. Базова рентабельнiсть визначається дiленням базовою прибутку (30000 грн.) на очiкувану повну собiвартiсть продукцiї за перiод, що передує плановому (15000 грн.). Базова рентабельнiсть становитиме 20% (30000 : 15000 • 100%). Собiвартiсть порiвнянної продукцiї в перiодi, що планується — 160000 грн. Зниження собiвартостi продукцiї в перiодi, що плану­ється, 1%. Прибуток вiд зниження собiвартостi порiвнянної продукцiї в пе­рiодi, що планується, як порiвняти з попереднiм, дорiвнюватиме 1600 грн. (160000 грн. — 158400 грн.). Прибуток вiд випуску (реалiзацiї) порiвнянної продукцiї в перiо­дi, що планується, виходячи з рiвня базової рентабельностi станови­тиме 31680 грн. (158400 грн. • 20% : 100%). Рiзниця 1680 грн. (31680 грн. — 30000 грн.) — це збiльшення прибутку вiд випуску (реалiзацiї) порiвнянної продукцiї в перiодi, що планується, внаслiдок вплив) такого чинника, як збiльшення обсягу випуску продукцiї. Прибуток вiд випуску (реалiзацiї) непорiвнянної продукцiї може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є вiдповiднi вихiднi данi. За браком таких прибуток розраховується для всiєї не­порiвнянної продукцiї з використанням показника середньої рента­бельностi продукцiї по пiдприємству. Приклад. Повна собiвартiсть непорiвнянної продукцiї, що планується до випуску i реалiзацiї. — 25000 грн. Середня рентабельнiсть продукцiї на пiдприємствi в поточному перiодi — 20%. Прибуток становитиме 5 тис. грн. (25 тис. грн. • 20% : 100%). Слiд зазначити, що в тому разi, коли розрахунок прибутку роз­глянутими вище методами здiйснений виходячи iз загального випу­ску продукцiї, окремо розраховується прибуток вiд реалiзацiї про­дукцiї. При цьому враховується обчислена сума прибутку вiд випус­ку, а також змiна прибутку в залишках нереалiзованої продукцiї. Може бути використана така формула розрахунку: ПРП = ПЗПП + ПВП + ПЗКП , де ПРП ПЗПП — прибуток у залишках нереалiзованої продукцiї па поча­ток планового перiоду; ПВП — прибуток вiд випуску продукцiї; ПЗКП – прибуток у залишках нереалiзованої продукцiї па кi­нець планового перiоду. Прибуток у залишках нереалiзованої продукцiї можна розрахову­вати за методом прямого розрахунку, якщо с вiдповiднi вихiднi данi. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелiк ви­робiв у залишках, особливо на кiнець перiоду, що планується. множенням собiвартостi цих залишкiв на середню рентабельнiсть продукцiї на пiдприємствi в попередньому перiодi (або в четвертому кварталi попереднього року за розрахунку прибутку па плановий рiк у цiлому). Прибуток у залишках нереалiзованої продукцiї на кiнець плано­вого перiоду обчислюється множенням їхньої собiвартостi на сере­дню рентабельнiсть продукцiї на пiдприємствi в перiод, що плану­ється (або в четвертому кварталi планового року за розрахунку при­бутку на плановий рiк у цiлому). Зведений розрахунок прибутку вiд реалiзацiї продукцiї можна подати так (тис. грн.). За оптовими цiнами За виробничою собiвартiстю Прибуток 220 190 30 2. Випуск продукцiї в плановому перiодi За оптовими цiнами За повною собiвартiстю Прибуток 7000 5600 1400 3. Залишки продукцiї на кiнець планового перiоду За оптовими цiнами За виробничою собiвартiстю 200 160 40 За оптовими цiнами За повною собiвартiстю 7020 5630 1390 методу з використанням показника витрат на 1 гри. продукцiї, то методологiя й окремi положення можуть бути застосо­ванi також i на пiдприємствах сфери послуг. Сутнiсть i методи обчислення рентабельностi Абсолютна сума балансового прибутку, отримана пiдприємством, у тому числi прибуток вiд основної дiяльностi є дуже важливим показни­ком. Однак вiн не може характеризувати рiвень ефективностi господарю­вання. За iнших однакових умов бiльшу суму прибутку отримає пiдпри­ємство, яке володiє бiльшим капiталом, використовує бiльше живої i ма­терiалiзованої працi, бiльше виробляє i реалiзує продукцiї (робiт, послуг). По-перше, витрати можна розглядати як по точнi витрати дiяль­ностi пiдприємства, тобто собiвартiсть продукцiї (робiт, послуг). Тут можливi рiзнi варiанти визначення поточних витрат i прибутку, що використовуються у розрахунках. По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартiсть (авансований капiтал) для забезпечення виробничої та фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємства. Тут також можливi рiзнi варiанти визначення авансованої вартостi й визначення прибутку, що береться для розрахункiв. Спiввiдношення прибутку з авансованою вартiстю або поточни­ми витратами характеризує таке поняття, як рентабельнiсть. У найширшому, найширшому поняттi рентабельнiсть означає при­бутковiсть або дохiднiсть виробництва i реалiзацiї всiєї продукцiї (робiт, послуг) чи окремих видiв її; дохiднiсть пiдприємств, органi­зацiй, установ у цiлому як суб'єктiв господарської дiяльностi; при­бутковiсть рiзних галузей економiки. Рентабельнiсть безпосередньо зв'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманою прибутку. Рентабельнiсть — це вiдносний показник, тобто рiвень прибутковостi, що вимiрюється у вiдсотках. Рiзнi варiанти рiшень, що приймаються для визначення прибутку, поточних витрат, авансованої вартостi, для розрахунку рентабельностi зумовлюють наявнiсть значної кiлькостi показникiв рентабельностi. На рис. 3 наведено класифiкацiю показникiв госпрозрахункової рентабельностi. Обчислення рентабельностi окремих видiв продук­цiї (робiт, послуг) може грунтуватися на показниках прибутку вiд їхнього випуску або реалiзацiї. При цьому поточнi витрати можуть братися в таких варiантах: собiвартiсть (виробнича або повна); собi­вартiсть за виключенням матерiальних витрат (рентабельнiсть щодо заново створеної вартостi); вартiсть в оптових цiнах (вартiсть за мiнусом непрямих податкiв). можуть вико­ристовуватися: балансовий прибуток; прибуток вiд реалiзацiї про­дукцiї (робiт-, послуг), тобто вiд основної дiяльностi; прибуток вiд iнших видiв дiяльностi (фiнансової, iнвестицiйної). При цьому при­буток зiставляється з авансованою вартiстю, яку можна брати в рiз­них варiантах (весь капiтал пiдприємства, власний капiтал, позичко­вий капiтал, основний капiтал, оборотний капiтал). Для розрахунку рентабельностi галузей економiки береться за­гальна сума прибутку, отримана пiдприємствами, об'єднаннями, iншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у вiдповi­дну галузь економiки. На рiвень рентабельностi галузi впливатиме наявнiсть у нiй низькорентабельних i збиткових пiдприємств. РОЗПОДІЛ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ Розподiл балансового прибутку Отриманий пiдприємством прибуток може бути використаний для задоволення рiзноманiтних потреб. По-перше, вiн спрямовуєть­ся на формування фiнансових ресурсiв держави, фiнансування бюд­жетних видаткiв. Це досягається вилученням у пiдприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом фор­мування фiнансових ресурсiв самих пiдприємств i використовується ними для забезпечення господарської дiяльностi. Отже, отриманий пiдприємством прибуток с об'єктом розподiлу. У розподiлi прибутку можна видiлити два етапи. Перший етап — це розподiл балансового прибутку. На цьому етапi учасниками розпо­дiлу є держава i пiдприємство. В результатi розподiлу кожний з учасникiв одержує свою частку прибутку. Спiввiдношення розпо­дiлу прибутку мiж державою i пiдприємствами мас важливе зна­чення для забезпечення державних потреб i потреб пiдприємств. Це одне з принципових питань реалiзацiї фiнансової полiтики дер­жави, вiд правильного вирiшення якого залежить розвиток еконо­мiки в цiлому. Ця полiтика реалiзується в: сумi подат­кiв, що сплачуються за рахунок прибутку; у визначеннi об'єктiв оподаткування, ставках оподаткування; у порядку надання подат­кових пiльг. Другий етап — це розподiл i використання прибутку, що зали­шився в розпорядженнi пiдприємств пiсня здiйснення платежiв у бюджет. На цьому етапi можуть створюватися за рахунок прибутку цiльовi фонди: резервний, розвитку й удосконалення виробницт­ва, соцiальних потреб, заохочення. Кошти цих фондiв використовуються для фiнансування вiдповiдних витрат. На рис. 4 зображено схему розподiлу балансового прибутку пiдприємства. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишається в розпорядженнi пiдприємств, впливають: абсо­лютна сума отриманого балансового прибутку; платежi в бюджет, здiйснюванi за рахунок прибутку (рентнi платежi, плата за землю, податок iз власникiв транспортних засобiв, податок на прибуток, податок на нерухомiсть — пiсля його запровадження). Прибуток, що залишається в розпорядженнi пiдприємства, не слiд ототожнювати з чистим прибутком. Чиннi нормативнi акти ви­значають, що за рахунок прибутку пiдприємства повиннi сплачувати ще i штрафи в таких випадках: за несвоєчасне подання в податкову адмiнiстрацiю необхiдних розрахункiв; за затримку перерахування коштiв у бюджет i державнi цiльовi фонди; за приховування прибутку вiд оподаткування; за недотримання встановлених лiмiтiв забору води або викорис­тання води без укладання вiдповiдної угоди (це стосується викорис­тання води з державних водогосподарських систем); за невиконання квоти зi створення робочих мiсць для iнвалiдiв; за iншi порушення. З урахуванням особливостей фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємств, що функцiонують в рiзних сферах економiки, можуть стягуватися за рахунок прибутку й iншi штрафи. Особливо це стосу­ється комерцiйних банкiв, страхових компанiй. Отже, чистий при­буток — це частина прибутку, що залишається в пiдприємства пiсля сплати податкiв та можливих штрафiв (фiнансових санкцiй). Використання чистого прибутку пiдприємство може здiйснювати шляхом попереднього формування цiльових грошових фондiв або спрямовуючи кошти безпосередньо на фiнансування витрат. Мож­ливий також розподiл чистого прибутку частково для формування цiльових фондiв, а частково на безпосереднє фiнансування витрат. На рис. 5 зображено структурно-логiчну схему використання чистого прибутку пiдприємства. Як уже було сказано, за рахунок прибутку пiдприємство формує ряд цiльових фондiв, кошти з яких спрямовуються на фiнансування певних витрат, задоволення вiдповiдних погреб. Використання чис­того прибутку на виплату дивiдендiв здiйснюється безпосередньо. Принципове значення в розподiлi чистого прибутку має досягнен­ня оптимального спiввiдношення мiж фондом нагромадження i фон­дом споживання. Цi фонди умовнi, безпосередньо на пiдприємствi вони не утворюються, а їхню величину можна встановити на пiдставi розрахункiв використання прибутку на фiнансування певних втрат чи заходiв. За адмiнiстративної системи управлiння економiкою здiй­снювалось державне регулювання спiввiдношення фондiв нагромад­ження i споживання. Нинi використання чистого прибутку (напрямок i пропорцiї) ви­значаються самостiйно кожним суб'єктом господарювання. Вiдпо­вiдно до Закону «Про оподаткування прибутку пiдприємства вiд 28 грудня 1994 року, в 1995, 1996, 1997 (перше пiврiччя) державне ре­гулювання використання чистого прибутку здiйснювалося досить активно i в основному суто економiчними iнструментами, зокрема * зменшенням суми податку на прибуток (до 20%) за викорис­тання прибутку на фiнансування, реконструкцiю ч а модернiзацiю активної частини основних фондiв; * зменшенням оподатковуваного прибутку (до 10%) за умови використання прибутку на збiльшення власних оборотних коштiв (поширювалось тiльки на державнi пiдприємства); * зменшенням оподаткованого прибутку на суму прибутку, спрямованого на покриття витрат для утримання об'єктiв соцiально-культурного призначення, на благодiйну дiяльнiсть. Згiдно iз Законом України «Про оподаткування прибутку пiдпри­ємств» вiд 22 травня 1997 року державне регулювання використання чистого прибутку пiдприємств також здiйснюється з допомогою зменшення оподаткованого прибутку на суму витрат з чистого при­бутку для утримання й експлуатацiї об'єктiв соцiальної iнфраструк­тури тодi, коли вiдповiднi об'єкти соцiальної iнфраструктури були на балансi пiдприємства i утримувались ним на час уведення в дiю Закону про оподаткування прибутку. пiдприємств, збiльшилась до 77,1%). Це єпо­зитивною тенденцiєю. Таблиця 2 СТРУКТУРА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ В РІЗНИХ ГАЛУЗЯХ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В 2001-2002 pp. Перераховано в бюджет Залишено в розпорядженнi пiдприємств У тiм числi На створення резервного (страхового фонду) На виробничий розвиток На соцiальний розвиток На заохочення На iншi цiлi 2001 рiк (усi галузi економiки) 100,0 26,1 73,9 2,7 27,5 15,0 11,6 17,1 2002 рiк (усi галузi економiки) 100,0 22,9 77,1 1,1 21,7 15,1 9,2 30 2002 рiк (промисловiсть) 100,0 19,5 80,5 0,9 23,3 18,5 8,6 29,2 2002 рiк (транспорт i зв’язок) 100,0 31,8 68,2 - 22,6 6,9 7,5 31,2 Водночас вiдбулися негативнi змiни в структурi використання прибутку. Так, у загальному обсязi прибутку, що був використаний у рiзних галузях економiки, сталося значне зниження частки прибу­тку, спрямованого на виробничий розвиток (з 27,5% до 21,7%); на утворення резервного (страхового) фонду (з 2,7% до 1,1%); на зао­хочення (з 1 1,6% до 9,2%). вона становила 19,5%, а на пiдприємствах транспорту i зв'язку — 3 1,8%. Це вiдбувається у зв'язку з неоднако­вими умовами оподаткування пiдприємств окремих галузей еконо­мiки (оподаткування прибутку, стягнення плати за ресурси тощо).