.
Курсова робота:
КИЇВ,1999
Особливiстю сучасного етапу господарського розвитку є формування концепцiї про тiсний взаємозв¢язок мiж економiчним та екологiчним добробутом.
В наш час еколого-економiчна проблематика визначає не лише ефективнiсть функцiонування усiх видiв та форм господарської дiяльностi, але й принципiальнi умови нормального функцiонування кожної людини.
Екологiчна економiка – молода наукова дисциплiна, що вiдкриває новi напрями дослiджень для прийняття науково обгрунтованих рiшень iз фiнансування, планування, законодавчо-нормативного забезпечення керування соцiально-економiчними процесами в цiлому i в галузi природокористування зокрема.
Проблеми, якi дослiджує екологiчна економiка можна об¢єднати у двi великi групи. По-перше, це ефективне використання економiкою природних ресурсiв. По-друге, це пошук та обгрунтування методiв запобiгання та лiквiдацiї збиткiв вiд забруднення навколишнього середовища. Цi проблеми мають вирiшуватися на основi закономiрностей природно-iсторичного характеру, а також iз урахуванням потреб суспiльства, що постiйно змiнюються; формування нової системи цiнностей на тлi економiчних проблем сучасностi.
В теоретичному планi екологiчна економiка спрямована на створення наукових основ концепцiї стiйкого екологiчно-економiчного розвитку, а її практичне значення виражається в створеннi науково обгрунтованих конкретних рекомендацiй iз рацiонального використання природних ресурсiв та збереження середовища життя людського суспiльства.
Основнi вiдмiнностi мiж екологiчною економiкою та її попередницями – традицiйними економiкою та екологiєю - показанi в таблицi.
Напрями дослiджень для екологiчноi економiки
Для того щоб досягнути стiйкостi,необхiднi кроки,де за основу беруться новiтнi дослiдження. Такi дослiдження нерозривно пов'язанi з полiтикою та менеджментом. Екологiчна економiка повинна розвивати такi основнi напрямки:
-забезпечення умов для iснування живих систем та стiйкого розвитку
-економiко-екологiчне моделювання на мiсцевому,регiональному та свiтовому рiвнi
І бiльш широко про кожен з пунктiв. Стiйкiсть не має на увазi нi статичну,нi тим бiльш застiйну стагнантну економiку. До того ж ми повиннi розрiзняти поняття росту та розвитку. Економiчний рiст нi в якому випадку не веде до стiйкостi,на вiдмiну вiд економiчного розвитку.
В бiзнесi до нацiональних запасiв належать довгостроковi активи,такi як споруди та обладнання, що використовуються як засоби виробництва. Природнi ресурси - це грунти та атмосферне повiтря, рослинний та тваринний свiт,що формують екосистеми. Цей "природний акцiонерний капiтал" використовує "первиннi компоненти" ( сонячне свiтло) на потреби самоi екосистеми та на утворення запасiв природноi сировини. Прикладами природного капiталу можуть бути лiси,популяцii риби,запаси нафти. А запаси природноi сировини - це деревина,спiймана риба,викачана нафта.
Необхiдно також зупинитися на екологiчнiй класифiкацii природного капiталу. Вона базується на ознаках вичерпностi та вiдновнiй здатностi. Видiляють:
термiнiв споживання
-вичерпнi вiдновнi - ресурси здатнi до вiдновлення (через розмноження або iншi природнi цикли)- флора,фауна,воднi ресурси.
Бiльшiсть економiстiв розглядають природнi та штучнi ресурси як взаємозамiннi, а не взаємодоповнюючi фактори. Тобто жоден з них не може бути лiмiтуючим. (Обмежувати фактор може лише тодi,коли вiн є комплементарним).
Екологiчна економiка розглядає природнi та штучнi ресурси,як фундаментально комплементарнi i тому наголошує на важливостi лiмiтуючих факторiв. Це основна вiдмiннiсть.
Оцiнка запасiв екосистем та нацiонального капiталу
Щоб досягти стiйкостi,ми,перш за все, повиннi визначити оцiнки для продуктiв (результатiв дiяльностi) екосистеми так само як для екологiчних товарiв та послуг. Причому необхiдно зважати й на те,скiльки з екологiчних живих систем ми можемо дозволити собi втратити,до якого часу ми можемо замiняти штучнi фонди природними,яка частка наших нацiональних запасiв невiдновна.
Зауважимо також,що ми не можимо застосовувати екологiчну оцiнку до так званих "неосяжностей"-людського життя,природноi естетики,перспективних екологiчних прибуткiв.
Через невiд'ємнi складнощi та невизначеностi у оцiнюваннi екологiчноi екосистеми застосовують декiлька незалежних пiдходiв. Не досягнуто згоди,який з них найбiльш правильний.
ВИТРАТНИЙ ПІДХІД I. Метод оцiнки за безпосереднiми витратами - сума витрат на освоєння та експлуатацiю джерела ресурсiв.
II. Метод оцiнки за витратами,коли враховуються не лише безпосереднi фiнансовi витрати але й збитки вiд його експлуатацiй. Складовими цього пiдходу є:
-оцiнка за принципом втраченого прибутку. Вона має на увазi оцiнку втраченого прибутку через вiдмову вiд одного виду використання ресурсноi дiлянки на користь iншого (наприклад, створюючи водосховище, суспiльство свiдомо вiдмовляється вiд сiльськогосподарського використання даноi територii). Таким чином втраченi прибутки вiд неотримання сiльськогосподарської продукцii характеризують економiчну цiннiсть земельноi дiлянки.
витрати на вивчення (геологiчну розвiдку) територii з метою експлуатацii.
III. Метод оцiнки вартостi вiдтворення,коли оцiнюються витрати,необхiднi для вiдновлення втраченого виду або виду,що деградував ( бiологiчного).
"бажання платити",коли через опитування,анкетування населення з'ясовують бажання людей платити за iснування певного виду ресурсiв, наприклад, рослин чи тварин,що зникають. Цей пiдхiд використовують,коли немає нормальних ринкiв.
V. Метод "транспортних витрат",коли на основi вартiсних або часових витрат на досягнення ресурсного об'єкту (економiчноi вiдстанi) визначають економiчну цiннiсть ресурсного джерела.
РЕНТНИЙ ПІДХІД базується на концепцii iснування диференцiальноi ренти. В залежностi вiд кiлькiсних та якiсних характеристик,ресурснi джерела одного виду приносять неоднакову користь на одиницю витрат,тобто диференцiальну ренту. Вона розраховується за принципом гранично допустимих витрат,якi готове нести суспiльство заради стримання одиницi даного ресурсу. Витрачати бiльше вже неефективно. Рiзниця мiж гранично допустимими витратами та iндивiдуальними фактичними витратами показує,скiльки виграє економiка на одиницю даного виду ресурсiв. Згiдно з цим пiдходом гiршi ресурснi джерела отримують нульову оцiнку, хоча iх використання економiчно ефективне.
Рентна концепцiя здається бiльш обгрунтованою за витратну. Хоча у теорiї гранично допустимих витрат є недолiки. Наприклад, фактичнi витрати на джерело ресурсiв можуть не збiгатися iз суспiльно необхiдними, що визначають вартiсть.
На рентному пiдходi основана оцiнка за прибутками пiдприємств, якi експлуатують джерела ресурсiв (економiчна оцiнка за диференцальною рентою пiдприємств). Прибутки економiчних суб’єктiв вiдображають цiннiсть джерел, що експлуатуються.
ВНП так само як i iншi показники функцiонування нацiональної економiки став важливим вiдображенням полiтики, загального добробуту та життєвого рiвня. Але ВНП не показує внесок природи у функцiонування виробництва, а саме вiн найчастiше є визначальним.
Наприкдад, лiс забезпечує економiчнi об’єкти грунтом, чистим повiтрям, водою, виконує рекреацiйну функцiю. Але ВНП – сукупна вартiсть кiнцевих товарiв та послуг в ринкових цiнах , тобто лише загальна вартiсть деревини у даному випадку.
З iншого боку вiдомий випадок, коли мiльярди доларiв, вкладенi у лiквiдацiю нафтових плям, полiiпшили стан економiкии США (створення нових робочих мiсць, використання – усе це додавалося до ВНП). Звичайно, цi кошти не були б потрiбнi, якби нафта не розлилася, тому їх не можна вважати прибутком. Але в ВНП розглядає виробництво без вiдокремлення витрат та прибуткiв. Тому це не дуже ефективний показник здоров'я економiки. H. Daly та J. Kobb зробили спробу пристосувати ВНП до врахування виснаження нацiональних запасiв сировини, ефекту забруднень. Був отриманий iндекс стабiльного економiчного добробуту - ICED. Вченi зробили висновок, що в той час як ВНП США зростав (з 1956 по 1986 рiк), ICED залишався майже незмiнним з 1970. Коли були врахованi такi показники як збитки фермерських господарств, збитки вiд кислотних дощiв, витрати на оздоровлення постраждалих, виявилося, що економiка США зовсiм не полiпшилася.
Якщо ми й надалi iгноруватимемо природнi екосистеми, ми розвалимо економiку, причому у впевненостi, що розбудовуємо її. Бездумно витрачаючи нашi нацiональнi ресурси, ми ставимо пiд загрозу здатнiсть досягти стабiльного розвитку. Є кiлька додаткових перспективних пiдходiв до розрахункiв роботи екосистем та запасiв нацiональних ресурсiв. Це досить велика сфера дослiджень для екологiчної економiки.
Пiдходи базуються на рiзних припущеннях, але всi вони намагаються визначити кiлькiсть зв’язкiв мiж екосистемами та приходять до загальносистемних вимiрiв здоров’я та життєдiяльностi. Василь Леонтьєв першим спробував детально кiлькiсно описати комплекснi системи, що дозволило пiдраувати мiжсистемнi зв’язки.
Аналiз Леонтьєва став концептуальним аналiзом та прикладною методикою у еколого – економiчних розрахунках. Вiн видає кiлькiсний та загальний коефiцiент здоров'я системи, що застосовується як в економiцi так i в екологiї.
необхiдними для нормального життя.
Моделювання екологiчних процесiв
та на достатньо великiй територiї.
Першою моделлю прогнозування була модель Т. Мальтуса (1798 р.). вiн пов’язав геометричний рiст чисельностi населення та арифметичне збiльшення засобiв iснування. Подальший досвiд показав спрощенiсть та помилковiсть такого пiдходу. Дж. Форестер запропонував динамiчну свiтову модель (1970 р.), що враховувала змiну населення, капiтальних внескiв, природних ресурсiв, забруднення навколишнього середовища та виробництво харчових продуктiв. Взаємозв’язки, що покладенi в основу моделi, досить складнi. Наприклад, зростання чисельностi населення поставлене у залежнiсть вiд його густини, забезпеченостi харчуванням, рiвня забрудненостi, наявностi ресурсiв, матерiального рiвня. Темп смертностi тут пов’язаний iз рiвнем життя, харчуваням. Забруднення середовища – з об’ємом фондiв та iншими факторами. Багатофакторна модель Форестера динамiку показникiв стану свiтової системи в залежностi вiд варiювання рiзноманiтних її чинникiв. Одним з результатiв дослiджень Форестера були графiки витрат природних ресурсiв за стабiлiзацiї чисельностi населення, фондiв та якостi життя. Група Д. Медоуза (1972) побудувала динамiчну модель на основi п’яти основних показникiв: прискорена iндустрiалiзацiя, зростання чисельностi населеня, збiльшення числа осiб, що недоїдають, виснаження ресурсiв, погiршення стану навколишнього середовища. В модель закладено велику кiлькiсть окремих зв’язкiв: в три рази бiльшу за ту, що в моделi Форестера. Виробництво сiльськогосподарської продукцiї пов’язане з площею землi для оранки, iндустрiалiзацiя – з видобутком корисних копалин i т. д. Враховуються в моделi i такi аспекти як знаходження нових природних ресурсiв та можливiсть їх бiльш ефективного використання.
Прогноз за моделлю Медоуза показав, що внаслiдок вичерпання ресурсiв та збiльшення об’єму забруднень в серединi 21 столiття станеться свiтова катастрофа. Єдиний спосiб уникнути її – стабiлiзувати чисельнiсть населення та об’єм промисловостi, а також стимулюватирозвиток сiльського господарства.
Модель М. Месаровича та Е. Пестеля (1974) вiдрiзняється розмiрнiстю та детальнiстю зв’язкiв. Вона мiстить бiльш нiж 100. 000 рiвнянь, що описують свiтову систему як сукупнiсть регiональних систем. Автори видiлили найбiльшi країни ( Японiя, Росiя, Китай, В’єтнам та iншi) та регiони (Пiвнiчна Америка, Захiдна Європа, Пiвнiчна Африка), 10 груп населення, 5 категорiй транспорту, 2 рiзновидностi сiльського господарства, 19 рiзновидiв промислового капiталу, 5 видiв капiталу в енергетицi. На основi цiєї моделi автори розглянули рiзнi сценарiї розвитку свiтової системи.
В Пенсильванському унiверситетi створена система сумiсного функцiонування нацiональних моделей. В кожнiй з них проводяться розрахунки взаємопов’язаних показникiв валоввого продукту, iнвестицiй, експорту та iмпорту, цiн, вiйськових витрат тощо. Система постiйно нарощується та коректується. Її математична частина складається бiльш нiж з 20. 000 рiвнянь.
Група експертiв ООН пiд керiвництвом В. Леонтьєва в кiнцi 70-х рокiв розробила мiжрегiональну модель мiжгалузевого балансу свiтової економiки. Подiбнi моделi найбiльш пристосованi для опису одноцiльових заходiв з охорони повiтря та водних басейнiв вiд забруднення. У 80-х роках в iнститутi економiки модель цього типу була побудована для 18- продуктової схеми мiжгалузевого балансу нашої країни. Модель враховувала 6 галузей промисловостi, 5 забруднювачiв, 3 категорiї стiчних вод.
¢язаних систем. Перша описувала процеси, що проходили в атмосферi та океанi. Друга – кругообiг речовин в природi ( перш за все, карбону). В основу математичної моделi покладенi такi локальнi моделi як випаровування з поверхнi океану води та її конденсацiя в атмосферi, поглинання СО2 морською водою, перенос енергiї атмосферою, реакцiя фотосинтезу, вiдмирання рослин, розподiл бiомаси по поверхнi Землi тощо. На базi моделi “Гея” вченi виконали розрахунки рiзноманiтних сценарiїв змiни клiмату на планетi пiд впливом ядерного вибуху, пожежi, виверження вулкану, створення мiсцевого ПЕКу, змiни гiрського ландшафту. Поверхня Землi у розрахунках моделi була розбита на сiтку з дiлянками 4´4.
У першiй половинi 80-х рокiв вченi рiзних країн створили глобальнi математичнi моделi, щоб прогнозувати наслiдки ядерної вiйни. Найбiльш поширеними стали модель К. Сагана та модель “Гея”. значною мiрою саме дослiдження вчених стимулювали держави щодо рiшень iз скорочення ядерного озброєння та сформували уявлення про наслiдки ядерної вiйни для Землi.
В наш час необхiднi глобальнi математичнi моделi, в якi б входили пiдсистеми взаємодiй мiж атмосферою та водою, атмосферою та поверхнею грунту, процеси в кожному з елементiв навколишнього середовища, взємодiя верхнього шару атмосфери з Космосом, механiчнi саморегуляцiї в природi, вплив розумної дiяльностi людини на навколишнє середовище. така модель має бути досить детальною для регiонiв Землi. На нiй можна буде оцiнювати iнженернi проекти, дiяльнiсть мiст, варiанти гiдросистем, розмiщенння заводiв.
Економiчнi механiзми природокористуванння
плата за користування природними ресурсами;
плата за забруднення навколишнього середовища;
створення ринку природних ресурсiв;
вдосконалення цiноутворення з урахуванням екологiчного фактору, особливо на продукцiю природоексплуатуючих галузей;
екологiчнi фонди;
екологiчнi програми;
продаж прав на забруднення;
система “застава – повернення”;
екологiчне страхування.
На основi економiчних оцiнок має вводитися платнiсть природокористування.
екологiчного податку. Серед платежiв за природнi ресурси можна видiлити плату:
за право користуватися природними ресурсами;
за вiдновлення та охорону природних ресурсiв.
Плата за право користування природними ресурсами практично призначена для їх власника (держава чи приватний власник). Вона пов¢язана з вилученням абсолютної ренти. Платежi за охорону та вiдновлення – це компенсацiя витрат ресурсiв в процесi виробництва.
Суттєвого ззначення в системi платного природокористування
Набули рiзноманiтнi штрафнi санкцiї за нерацiональне використання природних ресурсiв та забруднення довкiлля. У випадку вiдчуждення земель через їх нерацiональне використання (несанкцiоноване складування вiдходiв, забруднення важкими металами, радiоактивними елементами, обробки, що руйнує грунтовий шар тощо), забруднення води та повiтря вище встановлених нормативiв i т. д. повиннi застосовуватися суворi санкцiї, економiчна та правова вiдповiдальнiсть. Зокрема розмiр штрафiв має бути значним, щоб реально впливати на дiяльнiсть виробника.
збалансованої поведiнки виробника та споживача. До системи економiчного стимулювання можна вiднести оподаткування, субсидування, пiльгове кредитування природоохоронної дiяльностi, прискорену амортизацiю фондiв та iншi заходи.
Бiльшiсть з цих напрямкiв вже показала свою екологiчну ефективнiсть у багатьох країнах свiту. Особливо широко застосовуються податки. У екологiчних ( зелених) податкiв двi мети:
- зробити вартiсть продукцiї бiльш адекватною щодо витрат (у тому числi на охорону природи та покриття збиткiв навколишнього середовища).
сприяти полiтицi, при якiй збитки компенсує забруднювач, а не суспiльство в цiлому ( реалiзацiя принципу “забруднювач платить”).
Держава дає лише початковий поштовх, впливаючи на цiни. Усе iнше виконують ринковi механiзми: впливають на поведiнку виробника та споживача, на попит та пропозицiю продукцiї в залежностi вiд ступеню її екологiчностi тощо.
В загальному випадку для виробникiв податковi пiльги повиннi встановлюватися iз урахуванням рiвня проведення природоохоронних заходiв, екологiчностi виду дiяльностi. При вживаннi ефективних заходiв доцiльне зменшення оподаткованого прибутку, наприклад, скорочення його на суму, яке пiдприємство реiнвестувало на охорону природи.
В деяких випадках податки взагалi можуть не вимагатися. Наприклад, вiд податкiв звiльнюються екологiчнi фонди. Таку полiтику доцiльно проводити i щодо прибуткiв, отриманих вiд утилiзацiї вторинних ресурсiв та вiдходiв, для внескiв органiзацiй, а також грантiв на охорону природи.
З позицiй переходу економiки до стiйкого розвитку, система податкiв повинна передбачати пiдвищенi податки на природоекусплуатуючi галузi. Це знизить вигiднiсть внескiв на їх розвиток.
державним та приватним пiдприємствам, якi виробляють екологiчне обладнання, матерiали, а також тим, що пропонують екологiчнi послуги (будiвництво та реконструкцiя природоохоронних об’єктiв).
промисловостi час на на перехiд до виробництва альтернативної продукцiї, цей податок необхiдно зробити прогресивним у часi.
За деякими оцiнками частка податкiв, пов’язаних з природокористуванням має зрости на порядок та складати 30-50% прибуткової частини державного бюджету.
Вимагає полiпшення система державних субсидiй для економiки. В наш час субсидiї вiдiграють антиекологiчну роль. Особливо це помiтно на прикладах двох економiчних комплексiв ПЕК та АПК.
Прискорена амортизацiя основних фондiв добре випробована у свiтi як стимулятор приорiтетних видiв дiяльностi НТП. Пiдприємство, завищуючи амортизацiйнi вiдрахування, скорочує розмiр оподаткованого прибутку. В результтатi цього його чистий прибуток зростає.
Важливим елементом в системi економiчного механiзму природокористування є платежi за забруднення природного середовища. Вони компенсують еколого – економiчнi збитки, екстерналiї, скоєнi пiдприємствами. Хоча, очевидно, що зараз вони компенсують лише незначну їх частину.
В залежностi вiд впливу на довкiлля встановленi два види нормативної плати:
-за гранично допустимi викиди в межах встановлених норм;
-за перевищення гранично допустимих нормативiв. У цьому випадку платежi зростають в декiлька разiв.
Суттєвим моментом є й механiзм утворення джерел. Платежi в межах нормативiв забруднення можна вiднести до собiвартостi i таким чином перенести їх сплату наспоживача. Сума за понаднормативний вплив на довкiлля сплачується з прибутку пiдприємства. Це знижує його рентабельнiсть.
Така система стимулює виробника до мiнiмiзацiї забруднень. Інший момент – можливiсть зменшення платежiв за рахунок витрат на природоохороннi роботи (будова очисних споруд, фiльтрiв, землеохороннi заходи).
Створення ринку природних ресурсiв актуальне в умовах їх дефiцитностi та можливостi отримання значних коштiв вiд їх продажу. Цивiлiзований ринок ресурсiв дасть можливiсть активно залучати капiтал в природоексплуатацiйну галузь. Створення бiрж природних ресурсiв, проведення аукцiонiв, де пiдприємцi могли б закупати права на розробку та оренду за умов жорсткого екологiчного контролю та комплексної екологiчної експертизи могли б суттєво збiльшити державнi та регiональнi прибуткки вiд природокористування.
Ринок природних ресурсiв (перш за все, землi) повинен передбачати i створення iпотечної системи. Власники ресурсiв зможуть закладувати їх для отримання iнвестицiй у розвиток виробництва.
Концепцiя удосконалення цiноутворення в економiцi має важливе значення для полiпшення природокористування. Є два аспекти цiєї проблеми:
досягненння НТП, запровадження маловiдходних технологiй натикаються на неефективнiсть ресурсозбереженння через низьку вартiсть ресурсiв. За таких умов розумне пiдвищення цiн стимулювало б перехiд на режим економної експлуатацiї;
сама є небезпечною для природи та здоров’я людини.
Важливе значення для фiнансової сторони охорони природи вiдiграють позабюджетнi фонди. Основна мета їх формування - створення незалежної вiд державного бюджету централiзованого джерела фiнансування природооохоронних потреб. Серед їх основних задач:
-фiнансування та кредитування програм та науково – технiчних проектiв, спрямованих на покращення стану довкiлля та забезпечення екологiчної безпеки населення;
-мобiлiзацiя фiнансових ресурсiв на природоохороннi заходи та програми,
-економiчне стимулювання рацiонального природокористування, запровадження чистих технологiй;
-сприяння розвитку екологiчного виховання та екологiчної свiдомостi.
Джерела формування екологiчних фондiв: в основному платежi пiдприємств за викиди ⁄ скиди забруднюючих речовин та розмiщення вiдходiв, штрафнi платежi, кошти за вiдшкодування заподiяних збиткiв, добровiльнi внески.
Для реалiзацiї важливих екологiчних завдань велике значення має формуваннняекопрограм – комплексних заходiв. Цiльовi екологiчнi програми в нашiй країнi необхiднi для вирiшення наступних питань:
виконання мiжнародних зобов’язань (охорона озонового шару, подоланння проблеми парникового ефекту, збереження бiорiзноманiття);
охорона особливо цiнних природних об’єктiв;
Великi перспективи має розвиток ринкових механiзмiв продажу прав на забруднення. Одна з важливих його складових – право на продаж рiзного виду викидiв та скидiв. Спрощена схема цього механiзму така. Пiдприємство, що бажає розширити своє виробництво, має вибiр: створити надiйну систему очищення у себе або викупити право на додаткове забруднення у iншого пiдприємства. В результатi загальна сума забруднень не збiльшується, а сума витрат на охорону природи мiнiмiзується.
Документом, що закрiплює права є екологiчна лiцензiя – вид цiнних паперiв, що законно надає дозвiл на викиди конкретної забруднюючої речовини протягом конкретного часу. Загальна кiлькiсть екологiчних лiцензiй пiдприємства має вiдповiдати фактичному рiвню сукупних викидiв.
На одну й ту саму забрудюючу речовину цiна екологiчної лiцензiї може змiнюватися в залежностi вiд сезону, часу доби, ситуацiї в регiонi (нормальна, екстремальна). Використання екологiчної лiцензiї замiсть податкiв дасть можливiсть замiнити державне регулювання ринковим.
Концепцiю екологiчної лiцензiї з початку 1970-х рокiв розробляє та вдосконалює Агенство з охорони навколишнього середовища США. З 1979 року лiцензiя стала реальним механiзмом регулювання. Основнi її складовi: полiтика “хмари”, полiтика компенсацiй, випуск банкiвських зобов’язань. Перша складова дає можливiсть органам оцiнювати екологiчний вплив фiврми в цiлому. Всерединi вона має право вiльно розподiляти викиди мiж джерелами. Розрахунковий перерозподiл здiйснюється по кожнiй з речовин окремо.
Полiтика компенсацiй визначає правила еконмiчного росту в регiонах. Нова фiрма, що бажає вiдкрити пiдприємство, повинна викупити право на емiсiю кожної iз забруднюючих речовин у iнших фiрм даного регiону. При цьому продавцi маєть скоротити викиди.
у спецiальний банк. Це полегшує потенцiйним покупцям лiцензззiй пошук продавцiв.
НТП. Пiдприємство – джерело шкiдливих викидiв – має рiзнi мотиви для укладення економiчної угоди. Воно може проводити таку полiтику, щоб зменшити платежi за недозволенi викиди, щоб створити запас дозволiв на викиди тощо.
В основу рiшення пiдприємства - покупця екологiчної лiцензiї покладенi двi умови: екологiчна допустимiсть, економiчна можливiсть.
Екологiчна допустимiсть описується рiвнянням:
Σ aij ( xi(0) + xi ) + a0y (x0 (o) + x0) ‹ S
i
aij , a0j – внесок i-го, базового пiдприємства в забруднення j–ї контрольної точки (базове пiдприємство – те, що купляє лiцензiю.).
хi(0) та х0(0) – кiлькiсть викидiв, що забезпеченi лiцензiєю на i-му та базовому пiдприємствах.
х0 та хi – кiлькiсть викидiв не забезпечених лiцензiєю на i- му та базовому пiдприємствах;
Але пiдприємство зацiкавлене в укладаннi угоди, якщо вона економiчно вигiдна.
Σ di (xi ) › D(x0 )
i
де di (х0 ) - функцiя витрат пiдприємства i на зниження викидiв у масi хi
D(х0 ) - цiна лiцензiї.
даний механiзм суттєво знижує надходження забруднень до навколишнього середовища (у тому числi i токсичних), зберiгає значнi кошти i ресурси завдяки утилiзацiї
Можливим економiчним механiзмом запобiгання або пом¢якшення наслiдкiв екологiчних катастроф є екологiчне страхування – страхування вiдповiдальностi пiдприємства-джерела пiдвищеного ризику за завдання шкоди через аварiю, технiчний збiй або стихiйне лихо.
До екологiчного страхування належать:
¢ю населення в результатi аварiй та катастроф.
страхування вiдповiдальностi за завдання шкоди навколишньому середовищу. Пiд цим розумiють страхування власникiв потенцiйно небезпечних об¢єктiв в зв¢язку з необхiднiстю вiдшкодування збиткiв третiм особам. Цей вид страхування передбачає покриття витрат на лiквiдацiю наслiдкiв забруднення та прямих майнових збиткiв постраждалих третiх осiб.
Екологiчне страхування може здiйснюватися в добровiльнiй та обов¢язковiй формi. Добровiльне страхування здiйснюється на основi договору мiж страховником та страхувальником. Умови i порядок визначаються Законом України про страхування вiд 7. 03. 1996.
Обов¢язковим є страхування пiдприємств, внесених до затвердженого законодавством перелiку екологiчно небезпечних об¢єктiв. З цiєю метою створюється банк даних (екологiчний архiварiус) про небезпечнi для навколишнього середовища пiдприємства та виробництва.
В основi рангування пiдприємств за ступенем їх екологiчної небезпеки лежать оцiнки вiрогiдностi страхового ризику (подiї щодо якої проводиться страхування) та потенцiйних економiчних збиткiв. В залежностi вiд величини останнiх видiляють три групи:
¢язково пiдлягати страхуванню.
-небезпечнi – група Б. Рiшення про страхування приймають регiональнi природоохороннi органи.
-малонебезпечнi – група В. Пiдприємства страхують ризик екологiчних аварiй на добровiльнiй основi.
Страхове вiдшкодування виплачується в розмiрах, передбачених чинним цивiльним законодавством i визначається в результатi розгляду справи в судовому або iншому порядку. Страхове вiдшкодування мiстить:
компенсацiю збиткiв пов¢язаних iз пошкодженням або загибеллю майна;
суму збиткiв, пов¢язаних iз погiршенням якостi життя та стану навколишнього середовища;
витрати необхiднi для врятування життя та майна осiб, яким завдано шкоди;
Не вiдшкодовуються збитки, пов¢язанi з генетичними наслiдками забруднення навколишнього середовища.
Забезпечення екологiчної безпеки населення та господарських об¢єктiв на всiх рiвнях реалiзується через створення системи екологiчного страхування. До неї входять такi фонди:
-Страховi фонди пiдприємств – джерел пiдвищеного ризику:
-Фонди взаємного страхування, що створюються галузевими чи регiональними об¢єднаннями таких пiдприємств;
-Фонд страхування екологiчного ризику, який забезпечує захист iнтересiв третiх осiб, у випадку завдання їм збиткiв аварiйним забрудненням, та компенсацiю збиткiв самого страхувальника. Фiнансовi ресурси цього фонду формуються за рахунок коштiв екологiчного фонду та страхових компанiй, що стимулюють природоохоронну дiяльнiсть.
Страховi фонди пiдприємств та фонди взаємного страхування призначенi для компенсацiї, як правило, невеликих збиткiв. Розмiри внескiв та величина вiдшкодування збиткiв з цих фондiв визначаються спiльним рiшенням учасникiв в кожному конкретному випадку. Схема роботи таких фондiв полягає в тому, що пiдприємства-забруднювачi та громадяни (реципiенти) вносять деяку суму в один чи кiлька фондiв, якi у випадку виникнення страхового випадку компенсують постраждалим збитки. об¢єднання фондiв в єдину систему дає можливiсть перемiщувати капiтал, тимчасово розмiщувати вiльнi кошти на депозитних банкiвських рахунках.
Країни, що вводять у себе систему екологiчного страхування найчастiше стикаються з такими проблемами:
-вiдсутнiсть методологiї страхування екологiчного ризику;
¢ю населення;
-необхiднiсть пошуку перестраховика для виконання зобов¢язання або створення резервних фондiв.
Угода укладається на один рiк i може бути продовжена за бажанням пiдприємства. При укладеннi визначається сума страхових платежiв. Вона встановлюється, як правило, в % вiд рiчного обороту пiдприємства. Найвищий вiн може бути в енергетичному комплексi, нафтохiмiчнiй, хiмiчнiй та лiсообробнiй промисловостi, металургiї.
Пiдприємства, з якими протягом 2 та бiльше рокiв без перерви укладали угоди екологiчного страхування користуються пiльгами. Знижка вiд суми складає протягом двох рокiв – 10%; трьох – 15%; чотирьох – 20. 5%; бiльше – 30%.
ПРІОРИТЕТИ У СФЕРІ ВИТРАТ НА ОХОРОНУ ДОВКІЛЛЯ
Щоб швидше полiпшити стан навколишнього середовища, потрiбнi бюджетнi асигнування. Двi основнi категорiї витрат – це 1) фiнансування дiяльностi, пов¢язаної з утриманням та ремонтом вже iснуючих державних об¢єктiв та служб з охорони довкiлля. Особливо це стосується проблем очищення питної та стiчної води, обробки комунальних вiдходiв, а також органiзацiї облiку та контролю за знищенням токсичних та небезпечних ядерних вiдходiв.
безпрограшнi iнвестицiї, якi виправдовуються економiчно i дають значнi прибутки в сферi охорони довкiлля. Економiя енергiї, низьковитратнi технологiї - все це стосується другої категорiї.
Крiм того до прiоритетних категорiй витрат належать:
термiновi iнвестицiї у сферу охорони здоров¢я. У регiонах з високим рiвнем забрудненостi повiтря прiоритети повиннi вiддаватися заходам щодо полiпшення системи контролю за пилом вiд пiдприємств кольорової металургiї та сталеплавильних заводiв, а також заходам, пов¢язаним iз замiною вугiлля на газ для використання на районних ТЕС та в будинках. Щодо забруднення водних ресурсiв в першу чергу увагу слiд звернути на попередню обробку промислових стiчних вод iз великим вмiстом вапжких металiв та токсичних хiмiчних речовин, а також заходам, якi б знизили надмiрний вмiст нiтратiв у джерелах питної води в сiльськiй мiсцевостi. Щодо небезпечних вiдходiв, особливу увагу варто звернути надiйному захисту джерел грунтових та поверхневих вод вiд забруднюючих речовин, що вимиваються iз звалищ. Слiд також пiдтримувати охорону навколишнього середовища з боку пiдприємств (зменшення викидiв засолених вод шахтами, очищення промислових витокiв целюлозних, текстильних та хiмiчних пiдприємств. Необхiдно заохочувати i зменшення викидiв токсичних речовин хiмiчними та нафтохiмiчними пiдприємствами.
Ефективнi iнвестицiї на вирiшення специфiчних проблем рiзних країн. До цих заходiв вiдносять очищення стiчних вод для охорони цiнних прибережних, туристичних та екологiчних ресурсiв, поетапне закiнчення будiвництва очисних споруд, особливо там, де це впливає на якiсть води, а також виконання програм, якi запобiгають пошкодженню найважливiших екосистем.
-Заходи, що не потребують великих витрат i стосуються довгострокових екологiчних прiоритетiв у тих випадках, коли своєчаснi дiї допоможуть уникнути бiльших витрат у майбутньому. До них можна вiднести поступову заборону використання бензину високим вмiстом свинцю; фiнансування прикладних дослiджень в галузi охорони екосистем, а також розвиток систем збору, обробки та поширення екологiчної iнформацiї про стан довкiлля.
Промисловiсть країн Центральної та Схiдної Європи використовує технологiї та виробляє продукцiю, що була характерна для промилової ринкової економiки iнших європейських країн тридцять та бiльше рокiв тому. Протягом останнiх двадцяти рокiв захiднi держави iнвестували кошти у поглиблення основних виробничих фондiв та почали використовувати менш енергомiсткi та менш шкiдливi для довкiлля технологiї. В країнах, де панувала централiзована планова економiка, прiоритетним напрямком став екстенсивний розвиток основних фондiв,при якому високого рiвня виробництва досягають через будiвництво нових бiльших пiдприємств, а не шляхом модернiзацiї вже iснуючих. Новi технологiї вводилися безсистемно, часом шляхом лiцензування або копiювання захiдних ноу-хау. Серед економiчних показникiв не зростали нi тi, що пов¢язанi iз навчанням на досвiдi, нi тi, що стосувалися iнвестування у невеликi вдосконалення фiзичного та людського факторiв. А саме вони стали лейтмотивами економiчного росту у країнах з ринковою економiкою.
БЕЗПРОГРАШНІ ІНВЕСТИЦІЇ
З того часу як збiльшилося занепокоєння щодо погiршення здоров¢я людей внаслiдок шкiдливого впливу промислових викидiв, почалися розробки та реалiзацiя нових технологiй та ефективних методiв контролю. Але у багатьох випадках не вiдомо чи зможуть економiчнi прибутки зацiкавлених галузей промисловостi виправдати сподiвання. В зв¢яязку з цим краще бiльшу увагу придiлити не таким масштабним, легнко контрольованим акцiям. Це може значно полiпшити ситуацiю особливо в найбiльш забруднюючих галузях промисловостi.
Установка термостатiв та iнших найпростiших засобiв контролю пiдвищить ефективнiсть використання палива, зменшить втрати сировини. Пiдвищення цiн на енергiю та
Схема 1. Порiвняння екологiї, економiки та екологiчної економiки.
|
Традицiйна екологiя |
Екологiчна економiка |
| Свiтовий погляд |
Механiстична,статична, атомiстична
Рушiйна сила – iндивiдуальнi смаки та вподобання
Ресурси розглядаються як практично невичерпнi, завдяки технiчному прогресу.
|
Еволюцiйна, атомiстична
Рушiйною силою є еволюцiя
Ресурси розглядаються як дуже обмеженi, люди розглядають як вид, але рiдко вивчаються.
|
Динамiчна, системна, еволюцiйна
Людськi уподобання, уявлення,технологiї та рiвень органiзацiї розвиваються паралельно
|
| Часовi рамки |
Невеликi: максимально – 50 рокiв, зазвичай – 1-4 роки |
Масштабнi: весь перiод iснування життя |
Масштабнi: вiчнiсть |
| Просторовi рамки |
Складовi одиницi варiюють вiд фiрм до країн
|
Вiд мiсцевих до регiональних
Бiльшiсть дослiджень зосереджено на малих дiлянках, всерединi одної екосистеми.
|
Вiд мiсцевих до глобальних. |
| Видовi рамки |
Лише люди.
Тварини i рослини iнколи розглядаються, але лише як засоби iснування людини.
|
Усi, крiм людини. Тривають спроби знайти екосистеми, незайманi людиною. |
Екосистеми включно з людиною. Дослiджуються взаємозв¢язки мiж людиною та рештою живого свiту. |
| Першочерговi мiкрозавдання |
Максимальнi прибутки для фiрми, максимальна вигода для людини. |
Максимальна репродуктивнiсть. |
|
| Першочерговi макрозавдання |
Розвиток нацiональної економiки. |
Виживання видiв. |
Стiйкий розвиток еколого-економiчних систем. |
| Думки щодо технiчного прогресу |
Дуже оптимiстичнi. |
Песимiстичнi або вiдсутнi. |
Завбачливо скептичнi. |
|
Дисциплiна.
Монiстична, основана на математичних операцiях.
|
Дисциплiна.
Бiльш плюралiстична, але також зосереджена на засобах та технологiях.
|
|
сировину або введення плати за забруднення навколишнього середовища – для пiдприємств це стимул, щоб вкласти кошти у потрiбне обладнання та пiдготовку кадрiв.
Модернiзацiя технологiй на пiдприємствi чи органiзацiя контролю за викидами може значно знизити їх концентрацiю i об¢єм. Особливо перспективнi усi низьковитратнi та маловiдходнi технологiї. Гарнi приклади застосування цих заходiв можна знайти в такiй галузi як очистка питних вод. Звичайна хiмiчна або бiологiчна очистка дає можливiсть у багато разiв збiльшити об¢єм води для її повторного використання на пiдприємствi. При цьому знижується кiлькiсть витокiв, а також кiлькiсть твердих та органiчних частинок, що потрапляють разом iз стiчними водами у рiчки.
Технологiя регенерацiї може застосовуватися i для твердих вiдходiв металургiйних пiдприємств, електростанцiй та шахт.
викидiв металiчного пилу разом з топковими газами. Велика кiлькiсть пiдприємств кольорової металургiї в Центральнiй та Схiднiй Європi – джерела шкiдливих викидiв свинцевого, цинкового, нiкелевого, кадмiєвого та iнших видiв металiчного пилу, який завдає суттєвої шкоди здоров¢ю людей, що живуть поблизу. На вiдмiну вiд цього, пиловi фiльтри та iншi засоби, що застосовуються в США на пiдприємствах iз виплавлення свинцю, настiльки ефективнi, що у тих, хто живе на вiддалi 1 км вiд пiдприємства, кiлькiсть свинцю у кровi не вища за ту, що мають мешканцi iнших штатiв. Подiбну картину можна бачити при аналiзi аналогiчних проблем, пов¢язаних з викидами бензолу та iнших токсичних органiчних вiдходiв вiд пiдприємств нафтопереробної та хiмiчної промисловостi. Неможливо радикально скоротити об¢єм шкiдливих викидiв, але значних змiн на краще можна досягти, як правило, за рахунок невеликих витрат.
Таким чином, iнвестицiї в основнi фонди лише один iз способiв полiпшення стану довкiлля економiчними новацiями. Але жоднi внески в бiльш досконале виробництво чи екологiчний контроль не вирiшать проблеми охорони довкiлля у країнах Центральної та Схiдної Європи, якщо вони не будуть доповненi ефективним керiвництвом та експлуатацiєю.
З iншого боку, можна досягнути значного прогресу при мiнiмальних витратах ресурсiв, якщо просто забезпечити належне керiвництво пiдприємством, ефективну експлуатацiю його обладнання, функцiонування заходiв екологiчного контролю вiдповiдно з технiчними умовами та швидку лiквiдацiю наслiдкiв шкiдливих викидiв. Значною мiрою цей процес залежить вiд ступеню вiдповiдальностi за доручену справу та бажання досягти кращих показникiв у справi охорони довкiлля.
Так, наприклад, такi загалом тривiальнi кроки, як донесення до широкого загалу досягнень пiдприємств або робочих колективiв сферi полiпшення стану довкiлля можуть принести великi прибутки. Все сказане вище означає, що iнвестицiї мають пiдсилюватися видатками на органiзацiю правильної управлiнської дiяльностi, навчання персоналу тощо.
Існує думка, що права на постачання питної води, знищення комунальних вiдходiв, нормальне функцiонування системи громадського транспорту належать до основних прав. Одночасно, створюється враження, що капiталовкладення в данi галузi необов¢язковi. Помилка виникає тому, що часто плутають iнвестицiї в основнi фонди та витрати на покриття поточних витрат з ЕУР.
Як свiдчить досвiд роботи в Центральнiй та Схiднiй Європi системи водопостачання в урбанiзованих районах вимагають значно кращого утримання, але не обов¢язково потребують iнвестицiй в основнi фонди. Аналогiчно, система громадського транспорту має пiдтримуватися на адекватному рiвнi, але в коротко- та середньостроковiй перспективi iнвестицiї в її основнi фонди необов¢язковi. Актуальною стає проблема управлiння комунальними вiдходами, але видатки мають спрямовуватися на запровадження бiльш досконалого обладнання для пресування смiття та створення управлiння звалищами для їх ефективнiшого та безпечнiшого використання. І нарештi, систематична переробка небезпечних ядерних чи токсичних вiдходiв виходить далеко за межi того, що можуть дозволити собi країни ЦСЕ (навiть найбагатшi країни ОЕВР утримуються поки що вiд такої дiяльностi), але це не повинно виключати ретельний монiторинг знищення таких вiдходiв, їх iнвентаризацiї та вжиття термiнових заходiв у тих випадках, коли є ризик для здоров¢я населення.
ПРІОРИТЕТИ У ГАЛУЗІ ДЕРЖАВНИХ КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ
Аналiз проблем, пов’язаних iз станом довкiлля i попереднє порiвняння витрат та екологiчних вигод вiд виконання рiзних iнвестицiйних програм показують, що наведенi нижче заходи мають стати прiоритетними при розподiлi iнвестицiй протягом наступних 5-7 рокiв.
а) Встановлення систем пилових колекторiв та фiльтрiв на пiдприємствах кольорової металургiї, що розташованi в межах 5 км з навiтряного боку вiд великих населених пунктiв. Особливу увагу слiд звернути на пiдприємства - виробники свинцю,цинку, мiдi, алюмiнiю.
печi.
в) Інвестицiї або для замiни вугiлля природним газом, або для переведення районних ТЕС на використання бездимного твердого палива в тих мiстах, де середнiй рiвень концентрацiї твердих частинок в повiтрi узимку перевищує 150 мкг/м3.
г) Забезпечення пiдприємств засобами попередньої очистки промислових витокiв в тих мiсцях, де забруднення рiчок важкими металами розглядають як серйозну проблему, наприклад, в мiстах з високою концентрацiєю металопереробних, дубильних та електролiтичних пiдприємств.
д) Надання матерiальної допомоги на встановлення септичних бакiв внутрiшнього користування та на вiдповiднi заходи для позбавлення вiд гною (результату iнтенсивного тваринництва в сiльськiй мiсцевостi) там, де рiвень нiтратiв у питнiй водi невеликих колодязiв вищий за 10 мг нiтратiв-N на лiтр води.
є) Встановлення споруд для очистки стiчних вод у мiстах, що межують iз зонами, важливими для туризму чи охорони дикої природи, особливо на узбережжi Адрiатики, Балтiйського та Чорного морiв, в районах озера Балатон,Мазурських озер, Карпат та Родопiв.
з) Виконання проектiв стiйкого розвитку для сiльської мiсцевостiв районах з високим бiологiчним рiзноманiттям та великою екологiчною цiннiстю, яким загрожує небезпека. Такi проекти повиннi поєднувати бiльш ефективне управлiння пiдохоронними територiями з екологiчно безпечною дiяльнiстю в галузi сiльського та лiсового господарства, туризму тощо.
НИЗЬКОВИТРАТНІ ЗАХОДИ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ДОВГОСТРОКОВИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ
Наприкiннцi огляду прiоритетiв в iнвестуваннi не можна не згадати про iншi, тривалiшi екологiчнi проблеми, вартiсть вирiшення яких в майбутньому може значно знизитися за рахунок вiдносно дешевих заходiв у наш час. Найбiльш значними з цих довгострокових прiоритетiв є тi, що пов’язанi з проблемою подальшого спаду якостi повiтря в мiстах через збiльшення транспортних потокiв. Зараз ця проблема не стоїть так гостро, як, наприклад, викиди свинцю, шкiдливих домiшок та частинок вiд стацiонарних джерел,проте в таких мiстах як Будапешт, Москва i навiть Варшава автомобiльний рух поступово стає, а в майбутньому i стане основною причиною середнього та високого рiвня забрудненостi повiтря. Наступнi типи видаткiв - високоокупнi, завдяки зниженню викидiв у наш час, а також за рахунок уникнення набагато бiльших проблем у майбутньому.
и) Органiзацiя станцiй з перевiрки автомобiлiв в поєднаннi з установкою на автотранспортi необхiдного регулювального обладнання. Це потрiбно для посилення дiї обгрунтовано суворих стандартiв щодо вихлопних газiв дизельних автомобiлiв. Як вiдомо, автобуси та вантажiвки - основнi джерела викидiв твердих частинок.
i) Виконання програми iз поступового припинення використання бензину iз високим вмiстом свинцю. Також суттєво могло б допомогти введення нових правил, згiдно з якими всi новi автомобiлi (легковi, вантажнi та автобуси) мають вiдповiдати новим стандартам ЄС. Основнi витрати iз втiлення в життя даної програми понесуть нафтопереробнi пiдприємства, виробники автомобiлiв та їх покупцi. Разом з тим певнi iнвестицiї для надання технiчної допомоги та подолання проблем перехiдного перiоду сприятимуть швидкому виконанню цiєї програми.
дослiдження можуть звернути увагу на екологiчно допустимi способи ведення сiльського та лiсового господарства, особливо на засадах економiчних витрат та прибуткiв. Фiнансова пiдтримка може стосуватися i спецiалiзованих дослiдницьких установ, що займаються проблемами збереження флори i фауни (наприлад, ботанiчнi сади), i органiзацiї конкретних дослiдницьких робiт щодо визначення екологiчних збиткiв, якi були завданi масштабними, але не добре продуманими проектами (будiвництво заплав, каналiв, активний розвиток туризму тощо).
й) Знадобляться також ресурси на пiдтримання на належному рiвнi системи збору та поширення iнформацiї щодо стану навколишнього середовища та природних ресурсiв.
ФІНАНСУВАННЯ КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ В ОХОРОНУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Як загальний принцип можна взяти варiант, згiдно з яким державна допомога при iнвестицiях в програму пiдприємств щодо охорони навколишнього середовища буде здiйснюватися лише в тому випадку, коли пiдприємство також бере участь у фiнансуваннi. Крiм того, має виконуватися ще одна умова: вартiсть таких iнвестицiй повинна бути вiдшкодована за час функцiонування даного пiдприємства. Це означає, що даний вид iнвестицiй не стосуватиметься тих пiдприємств, що нежиттєздатнi в умовах свiтових цiн. Такi пiдприємства пiдлягають якнайшвидшiй лiквiдацiї.
Разом з тим є можливiсть продовжити короткостроковi програми урядової або iноземної допомоги для боротьби iз забрудненням навколишнього середовища в рядi екологiчно небезпечних галузей промисловостi. При цьому перед кожним з пiдприємств має стояти запитання: чи зможуть майбутнi прибутки мати додатнiй баланс у цiнах на даний час, якщо справжня вартiсть основних фондiв оцiнюється як нульова (тобто залишковi основнi фонди не мають нiякої цiнностi)?
Якщо цi умови виконуються‚то уряд може брати участь в таких природоохоронних iнвестицiях‚ пропонуючи гранти (базуються на надходженнях вiд зборiв) або позики з реальнимим ставками‚що мають повертатися за 5-7 рокiв.
Пiдприємства iз вiд’ємним балансом можуть продорвжувати свою дiяльнiсть на тимчасовiй основi‚ якщо вони отримали субсидiї для забезпечення зайнятостi або випуску продукцiї. У цьому випадку треба шукати компромiс мiж розмiром витрат на охорону довкiлля та часом‚ протягом якого дане пiдприємство може iснувати.
Майбутня конкурентоспроможнiсть та попит на продукцiю рiзних пiдприємств невизначенi. Але мало галузей промисловостi‚ попит на продукцiю яких знизиться бiльш нiж на 50% у середньостроковiй перспективi. В зв’язку з цим можливо використовувати простий механiзм вiдбору пiдприємств для здiйснення природоохоронних iнвестицiй. Нижче запропонована схема‚ яку легко реалiзувати.
Органiзацiя спецiального фонду для боротьби iз промисловим забрудненням навколишнього середовища (ФПЗ) для фiнансування екологiчних iнвестицiй в найбiльш забруднюючi галузi промисловостi‚ такi як металургiя‚ хiмiчна‚ целюлозно-паперолва промисловiсть‚ виробництво металовиробiв немiнерального походження. фонд забезпечить комбiнацiю грантiв та позик в розмiрах не бiльших, наприклад, за 2. 5 млрд доларiв США для фiнансування високопрiоритетних екологiчних капiталовкладень. Дуже велика ймовiрнiсть того, що цей Фонд буде функцiонувавти як спецiалiзований пiдроздiл Нацiонального екологiчного фонду i звiтувати одночасно перед мiнiстерствами промисловостi та Мiнекобезпеки.
Пiдприємства зможуть отримувати фiнансову допомогу вiд ФПЗ‚ якщо увiйдуть до першої частини списку пiдприємств своєї галузi за наступними двома категорiями: рентабельнiсть та середня новизна основних засобiв виробництва.
R = (P – S) / P‚
ФПЗ повинен мати консультантiв‚ якi могли б швидко проводити екологiчнi ревiзiї пiдприємства‚ яке звернулося з проханням про iнвестицiї‚ за умови його вiдповiдностi наведеним вище критерiям. Консультанти мають визначати‚ чи приведуть капiталовкладення до стабiльного зниження викидiв речовин‚ небезпечних для здоров’я працiвникiв пiдприємства‚ а також осiб‚ що живуть поблизу. Необхiдно також з'ясувати, чи є запропонований пiдприємством метод зниження викидiв екологiчно ефективним. Такi роботи мають проводитися протягом мiсяця‚ i у випадку позитивної вiдповiдi пропозицiю пiдприємства слiд прийняти.
Вiд пiдприємств необхiдно вимагати‚ щоб витрати точно вiдповiдали (iз розрахунку долар до долара) сумi‚ що iнвестується Фондом. Фiнансовi кошти надаються‚ в основному‚ у виглядi позик з умовою виплати протягом 5 рокiв при помiрному розмiрi вiдсоткової ставки‚ наприклад‚5% рiчних.
Фонд можуть пiдтримувати зовнiшнi донори‚як безпосередньо‚ так i на утримання спiвробiтникiв на термiн не менший за 6 мiсяцiв (для начання персоналу‚ вiдповiдального за проведення термiнових екологiчних ревiзiй та оцiнки фiнансової ситуацiї пiдприємств).
Додатково до тих типiв видаткiв‚ що оприсанi у пп а)‚ б)‚ г) ФПЗ може також фiнансувати наступнi заходи:
к) Встановлення спецiального обладнання, що зменшить витоки важких металiв‚ токсичних газiв у атмосферу‚ промисловi води чи в твердi вiдходи виробництва. Це особливо стосується нафтохiмiчних та iнших хiмiчнихмпiдприємств‚ розташованих поблизу населених пунктiв.
л) Встановлення обладнання для очистки промислових стiчних вод на пiдприємствах (наприклад‚ текстильної та целюлозно-паперової промисловостi‚ що несуть вiдповiдальнiсть за викиди БТК та iнших шкiдливих речовин у вiдносно чистi води рiчок в районах‚ розташованих за течiєю вище населених пунктiв.
м) Капiталовкладення для зменшення скидiв засолених вод iз шахт в таких країнах як Чеська Республiка, Польща‚ Україна‚ за умови‚ що шахти повернуть вкладенi кошти у довгостроковiй перспективi.
Жоден з випадкiв‚ розглянутих у пп л) та м) не завдає великої та тривалої шкоди здоров’ю населення‚ хоча економiчнi втрати через скиди солоної води дуже великi. Але у випадках к) та л) свiдчень про те, що в грунти в мiсцях забору питної води потрапили важкi метали i/або токсичнi хiмiкати достатньо‚щоб вiднести цi пункти в категорiю проблем‚ що вимагають термiнового вирiшення.
Щодо хiмiчних пiдприємств категорiї к)‚ то маємо реальний‚ але не визначений кiлькiсно ризик для здоров’я людей. У найбiльшiй небезпецi здоров’я персоналу даних пiдприємств. Не меншу загрозу становлять i викиди ртутi‚ мономера вiнiлхлориду та БТК (бензолу‚ толуолу‚ ксилолу).
Працiвникiв заводiв має захищати чинне трудове законодавство та гiгiєна працi. Викиди за межами заводiв повиннi контролюватися вiдповiдними законами у галузi охорони навколишнього середовища.
В усх випадках “гарне ведення домашнього господарства” дасть можливiсть значно скоротити об¢єм шкiдливих викидiв. Кошти повернуться через скорочення витрат сировини та зниження витрат на стандатртнi виробничi операцiї.
Урядовi iнвестицiї в середньостроковiй перспективi мають концентруватиися на проблемi викидiв вiд малих промислових пiдприємств, сфери послуг та приватних господарств. Їх (iнвестицiї) слiд використовувати, щоб зробити користування вугiлля невигiдним, заохочувати економiю енергiї споживачами, а також для пошуку недорогих методiв обробки великих об¢ємiв стокiв, що зараз забруднюють рiки та пiдземнi води. Це саме тi заходи, якi не стануть результаом перебудови економiки i для яких необхiдна участь державного сектору.
Бiльшiсть малих споживачiв вугiлля iз задоволенням хотiли б перейти на використання газу, навiть якщо вiн коштуватиме дорожче, оскiльки цей спосiб зручнiший i не такий трудомiсткий. Основним лiмiтуючим фактором є можливостi мiсцевих мереж газорозподiлення для опалення житлових будинкiв. У Болгарiї, наприклад, постачання газу обмежене великими пiдприємствами, тому необхiдно створити нову систему газорозподiлення. В Польщi мiсцевi газопроводи були сконструйованi для задоволення потреб домашнього господарства, для приготування їжi, а не для опалення. Таким чином, необхiдна широка програма iнвестицiй для розвитку iнфраструктури. Це дасть можливiсть споживачам перейти на використання газу. Програма займе не менше 10 рокiв, а може й бiльш тривалий час. Очевидно, що в першу чергу увагу слiд звернути на розподiл газу в тих районах, де особливо високий вмiст твердих частинок та/або диоксиду сiрки в повiтрi через спалювання вугiлля.
Такi державнi iнвестицiї, наскiльки це можливо, мають бути каталiзатором дiй приватного сектору, якi мобiлiзують приватнi iнвестицiї в економiчнi реформацiї. В свою чергу такi реформацiї несуть в собi i природоохороннi прибутки. Державнi iнвестицiї також вiдiграють важливу роль у фiнансуваннi прiоритетних проектiв у тих галузях господарства, якi вимагають спiльних зусиль для функцiонування основних природоохоронних служб. Наприклад, iнфраструктур для збору та лiквiдацiї вiдходiв, управлiння водними ресурсами, а також для охорони живої природи, iнформацiйних служб та дослiджень.
ПІДСУМКИ
Економiчний розвиток визначається трьома факторами економiчного росту, трудовими ресурсами, штучно ствшореними засобами виробництва,природними ресурсами економiчна наука мало звертала увагу на екологiчнi проблеми, що й стало одною з причин формування техногенного типу економiчного розвитку. Цей тип можна охарактеризувати як природоруйнiвний, оснований на використаннi штучних засобiв виробництва, створених без урахування екологiчних обмежень.
Для запобiгання глобальної та локальної екологiчних криз необхiдно змiнити техногенний тип розвитку на стiйкий. Останняiй дає можливiсть задовiльнити потреби сучасних поколiнь. Але не ставить пiд загрозу iснування наступних. Концепцiя стiйкого розвитку набула визнання як в економiчнiй науцi, так i в мiжнароднiй практицi.
оцiнцi свiтових тенденцiй економiчного розвитку.
¢язаний з прiоритетами внутрiшньої та зовнiшньої полiтики держави. Вони повиннi забезпечити природо- та ресурсозберезжнi нацiональнi iнтереси.
При цьому очевидна потреба у пiдвищеннi достовiрностi iнформацiї про функцiонування рiзних блокiв економiчних регуляторiв у галузi управлiння природокористуванням. Це сприятиме лiквiдацiї недолiкiв у економiчному та правовому механiзм
Балацкий О. Ф., Мельник Л. Г., Яковлев А.. Ф. Экономика и качество окружающей среды. - СПб., 1995. – 296 с.
Бобылев С. Н. Экологизация экономического развития. – М.,1994. - 404 с.
Боголюбов С. А. Защита экологических прав. - М., 1996. – с. 8-20.
Гирусов Э. В. и др. Экология и экономика природопользования. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. - 455 с.
Глухов В. В., Лисочкина Т. В., Некрасова Т. П. Экономические основы экологии. – СПб.,: «Специальная литература», 1997 с. – 304 с.
Чепурных Н. В., Новоселов А. П. экономика и экология: развитие, катастрофы. – М. 1996. - 388с.
10. Costanza, R., H. E. Daly. 1987. Toward an Ecological Economics. Ecological Modelling 38:1-7.
13. Hardin, G. 1972. Exploring New Ethics for Survival. New York: Vicing.
14. Hardin, G. 1986. Cultural Carrying Capacity: A Biological Approach to Human Problems. BioScience 36:599-606.
| 
