Економіко-правові аспекти форфейтингу в Україні

Економiко-правовi аспекти форфейтингу в Українi ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФОРФЕЙТИНГУ В УКРАЇНІ Змiст 1 Поняття та iсторiя розвитку форфейтингу 2 Основи розвитку форфейтингу 3Технiка здiйснення форфейтинговой угоди 4 Фiнансовi аспекти форфейтингу 5 Основнi характеристики форфейтингових операцiй Лiтература 1 Поняття та iсторiя розвитку форфейтингу Форфейтинг - це покупка боргу, вираженого в оборотному документi у кредитора на безобiговiй основi. Це означає, що покупець боргу (форфейтор) приймає на себе зобов'язання про вiдмовлення - форфейтингу - вiд звертання регресивної вимоги до кредитора при неможливостi одержання задоволення в боржника. Покупка оборотного зобов'язання вiдбувається, природно, зi знижкою. Механiзм форфейтинга використовується в двох видах угод: •у фiнансових угодах - з метою швидкої реалiзацiї довгострокових фiнансовихзобов'язань; •в експортних угодах - для сприяння надходженню готiвки експортеру, щонадав кредит iноземному покупцю. Основними оборотними документами, якi використовуються в якостi форфейтингових iнструментiв, є векселi. Однак об'єктом форфейтинга можуть стать i iншi види цiнних паперiв. Важливо, щоб цi папери були "чистими" (утримуючими тiльки абстрактне зобов'язання). країнами Захiдної Європи в США. В тi роки постачання продукцiї i конкуренцiя мiж постачальниками настiльки зросли, що покупцi зажадали увеличения термiнiв наданого кредиту до 180 днiв проти звичних 90. Крiм того, вiдбулася змiна структури свiтової торгiвлi на користь дорогих товарiв з вiдносно великим термiном виробництва. Таким чином, пiдвищилася роль кредиту в розвитку мiжнародного економiчного обмiну, i постачальники були змушенi шукати новi методи фiнансування своїх угод. У мiру того як падали бар'єри в мiжнароднiй торгiвлi i багато африканських, азiатських, а також латиноамериканських країнстали бiльш активнi на свiтових ринках, захiдноєвропейськi пiдприємцi усе сутужнiше надавали кредити за рахунок власних джерел, чому постачальники i були змушенi використовувати новi методи фiнансування своїх угод. "а-форфе " стали створюватися також спецiалiзованi iнститути. В даний час одним з основних центрiв форфейтинга є Лондон, оскiльки експорт багатьох європейських країн давно фiнансується iз Сiтi, що нiколи не барилися з освоєнням нових банкiвських технологiй. Значна частина форфейтингового бiзнесу сконцентрована також у Нiмеччинi. "а-форфе" з ростом числа таких центрiв. Це зв*язане iз зростанням ризикiв, що несуть експортери, а також недолiком адекватних джерел фiнансування в зв'язку з ростом ризикiв. Крiм того, її привабливiсть зростає в зв'язку з вiдмовленням у деяких країнах вiд фiксованих процентних ставок, хронiчним недолiком у багатьох країнах валюти, що розвиваються, для оплати iмпортованих товарiв, ростом полiтичних ризикiв i деяких iнших обставин. Основним видом форфейтингових цiнних паперiв є векселi - переказнi i простi. Операцiї з ними звичайно здiйснюються швидко i просто, без несподiваних ускладнень. Крiм векселiв об'єктом форфейтинга можуть бути зобов'язання у формi акредитива. Акредитив, - це розрахунковий чи грошовий документ, що представляє собою доручення одного банку (кредитної установи) iншому зробити за рахунок спецiально заброньованих засобiв оплату товарно-транспортних документiв за вiдвантажений чи товар виплатити пред'явнику акредитива визначену суму грошей. Документарний акредитив може бутивiдкличним i безвiдкличним. Безвiдкличний акредитив є твердим зобов'язанням банку-емiтента зробити платежi по наданнi йому комерцiйних документiв, передбачених акредитивом, i дотриманнi всiх його умов. В Українi акредитиви застосовуються в розрахунках мiж iногороднiми постачальниками i покупцями, а також у мiжнародних розрахунках. У свiтовiй торгiвлi документарние акредитиви використовуються в розрахунках головним чином по зовнiшньоторговельних операцiях. Як об'єкт форфетирования акредитиви застосовуються рiдко. Це порозумiвається складнiстю операцiї, що полягає насамперед у тiм, що у випадку з акредитивом необхiдно попередньо i докладно погодити умови угоди, що приводить до збiльшення термiнiв усiєї процедури. Мiж тiм форфейтинговий ринок припускає високу швидкiсть висновку i здiйснення угоди, а також простоту документообiгу. З точки зору форфейтора принципова незручнiсть операцiй з акредитивом полягає в наступному. Справа в тiм, що цей учасник операцiї припускає, що вiдшкодування буде здiйснюватися перiодично i приблизно рiвними частками. Це зручно i йому, i iншим учасникам - боржнику i гаранту. Однак якщо частковi погашення по векселях можуть бути оформленi окремими документами, кожний з який легко звертається при бажаннi форфейтора продати їх, то по акредитивах усi поєднується в єдиний документ на користь бенефициара, i цей документ найчастiше не може бути проданий без спецiального дозволу боржника, що значно ускладнює всю операцiю. 2 Основ и розвитку форфейтингу В останнi роки розвиток форфейтингових послуг у країнах з розвитою ринковою економiкою йшло по наступним основних напрямках. Вторинний ринок i iнвестицiї у форфейтинговi активи. Купуючи активи, форфейтор робить iнвестування. Можливо, вiн зовсiм не бажає тримати свої засоби в подiбнiй формi протягом тривалого часу, а навпаки, прагне до перепродажу iнвестицiї iншiй особi, що також стає форфейтором. На основi цього наступного перепродажу боргiв виникає вторинний форфейтинговий ринок. Форфейтор може перепродати частину активiв, що знаходяться в його власностi, оскiльки природа угоди дозволяє дробити борг на будь-яку кiлькiсть частин, на кожну з яких оформлюється вексель зi своїм термiном погашення. Один чи бiльше з цих векселiв можуть бути проданi. паперiв, а iншi, мало зв'язанi з первинним ринком, можуть бути активними трейдерами на вторинному. На обох ринках дiють, як правило, юридичнi особи. Вкладення у форфейтинговие активи приватними особами зустрiчаються досить рiдко, оскiльки далеко не кожним iнвестор має солiдний портфель, що дозволяє нести супутнi угодам цього роду полiтичнi й економiчнi ризики. Найчастiше безпосередньої передачi форфейтингових паперiв новому власнику не вiдбувається. Вiн знає вартiсть паперiв, термiни їхнього обертання, знає гаранта, але не первiсного емiтента. У цьому випадку попереднiй власник пiсля закiнчення термiну дiї цiнних паперiв збирає платежi i переводить їх новому власнику. Чим же розумiється подiбна таємнiсть на вторинному форфейтинговом ринку? Насамперед розумiннями конфiденцiйностi. Експортер зацiкавлений у нерозголошеннi iнформацiї про способи фiнансування його угод i вiн не хоче, щоб покупець (чи будь-яка третя особа) знала про його фiнансовi нестатки i використовуваний механiзм фiнансування його угод. Будь-який продаж форфейтингових паперiв припускає ризик мимовiльного розширення кола дiлових взаємин, що утрудняє контроль з боку експортера. Щоб уникнути цього останнiй прагне установити певнi обмеження в контрактi, що заважали б вiльному звертанню форфейтингових паперiв. Незважаючи на всi труднощi, вторинний форфейтинговий ринок процвiтає. Пояснити це можна наступними обставинами. Первинний власник цiнних паперiв може, примiром, знайти, що покупка якого-небудь нового папера приведе до перевищення лiмiту кредитування, установленого їм для даної країни. Навiть якщо доход по цих паперах дуже привабливий, вiн змушений буде вiдмовитися вiд угоди, якщо не уповноважений перевищувати даний лiмiт. Рiшенням проблеми може бути перепродаж або вже наявних у портфелi паперiв цiєї країни, або тих, котрi запропонованi в даний момент. Те ж саме вiдбувається при перевищеннi встановлених їм лiмiтiв кредитування якого-небудь визначеного емiтента. Первинний власник може бути притягнутий на вторинний ринок просто тому, що процентнi ставки упали i вiн може купити на даному ринку папера з великим дисконтом, чим при покупцi тих же паперiв на первинному ринку. Є й iншi причини, що змушують первинного власника брати участь у торгiвлi на вторинному ринку. Примiром, вiн хоче забезпечити бiльш високу лiквiднiсть свого портфеля в чеканнi змiни процентних чи ставок скористатися бiльшою чи прибутковiстю бiльш низьким рiвнем ризику визначених паперiв i тому здобуває їх на вторинному ринку. Чи ще простiше: на ринку може з'явитися покупець, що пропонує вигiдну цiну (це може вiдбутися, якщо покупець передбачає можливий рiст процентних ставок у майбутньому i готовий придбати данi папери з бiльш низьким дисконтом, чим при первинному їхньому продажi). Отже, для форфейтора вторинний ринок володiє наступними привабливими рисами: - доход по форфейтинговим паперах звичайно вище того, котрий можна одержати поiнших цiнних паперах (при однаковому рiвнi ризику, однакових термiнах i валютi); - будь-який iнвестор зацiкавлений у тiм, щоб знизити ризики, а гарантiї по форфейтинговим чи паперах аваль першокласних банкiв - найкраще забезпечення платежу. Незважаючи на всю привабливiсть iнвестицiй у форфейтинговие папера, обсяги такихоперацiй i кiлькiсть форфейторов поки ще невеликi. Форфейтинговий ринок не розвився поки до розмiрiв брокерського ринку. Багато хто форфейторiв, що особливо торгують на первинному ринку, вважають, що подiбний розвиток могло б злякати багатьох експортерiв i їхньої банки, тому що приведе до втрати контролю над випущеними на ринок цiннимипаперами. взаємної домовленостi форфейторов про те, яку частину форфейтингових паперiв придбає кожний з них. Звичайно рiзнi папери купуються рiзними форфейторами. Але якщо суми дуже великi, той навiть окремий папери можуть бути роздiленi мiж форфейторами за допомогою договору участi. Правда, цей спосiб ускладнює звертання паперiв, що у свою чергу знижує потенцiйну можливiсть їхнього влучення на вторинний ринок. Крiм того, дотепер не до кiнця визначений юридичний статус подiбних угод. Тому на практицi вони використовуються рiдко. Існує й iнший спосiб. Якщо експортер готовий їм скористатися, йому доведеться значно збiльшити кiлькiсть документiв, кожний з який тепер складається на меншу суму за допомогою змiни термiнiв (наприклад, звичних 6 мiсяцiв можна розбити на 2 iнтервали по 3 мiсяцi i т. д.). Цей спосiб кращий тим, що не передбачає складання договору участi мiж власниками паперiв. Важливо вiдзначити принципове розходження мiж форфейтором - учасником синдикату i покупцем на вторинному ринку. Учасник синдикату є покупцем на первинному ринку й у його обов'язку входить перевiрка законностi i правильностi оформлення всiх придбаних їм цiнних паперiв, а також гарантiй i авалю, прикладених до паперiв. Покупець на вторинному ринку не має подiбних обов'язкiв. процентних ставок i вiдбиває небажання багатьох банкiв укладати угоди по фiксованих ставках. З крапки ж зору експортера будь-який продаж на основi ставки вiдсотка, що плаває, погiршує можливостi одержання максимуму коштiв. Справа в тiм, що первинний форфейтор продає на вторинному ринку папера з дисконтом, що базується на переважаючiй процентнiй ставцi, причому продаж здiйснюється з умовою остаточного фiнансового врегулювання на визначену дату i з урахуванням наступного руху процентних ставок. Фактично до закiнчення термiну векселя таких дат може бути кiлька. Таким чином, угода має на увазi високий ступiнь ризику i може вести до виникнення непередбачених зобов'язань, що, звичайно, є приводом для занепокоєння не тiльки форфейтора, але i його аудиторiв. Будь-яка оцiнка розмiрiв свiтового форфейтингового ринку - не бiльш нiж здогад. Ринок цей значно вирiс за останнi роки, але усе ще залишається невеликою частиною ринку середньострокових фiнансових ресурсiв. Причини, приведшие до його виникнення i росту, будуть дiяти й у доступному для огляду майбутньому, однак iснують певнi обмеження для доступу на нього нових форфейторов. Обмеження цi наступнi. · Оскiльки мова йде про середньостроковий (у захiдному розумiннi) термiн фiнансування, банкам найчастiше важко погодитись дати погашення активiв, що форфетуються з датами погашення власних позик. Таким чином, залишається досить високий ризик у випадку змiни процентних ставок, що iстотно стримує активнiсть учасникiв даного ринку. · Банки мало займаються дослiдженням i формуванням форфейтингового ринку. · Інiцiацiя угоди. Існує два можливих iнiцiатори форфейтинговой угоди - експортер i iмпортер. Найчастiше в цiй ролi виступає експортер або його банк. І це природно, оскiльки для дисконтирования чи представляються перекладнi векселi, виписанi експортером, чи простi векселi, оплачуванi йому. Саме цим визначається необхiднiсть проведення переговорiв iнiцiатора з форфейтором на раннiх стадiях пiдготовки контракту. Ще до того, як експортер i iмпортер пiдпишуть контракт, форфейтор може визначити свої вимоги до чи гарантiї авалю, хоча б приблизно вказати розмiр дисконту. Без цiєї iнформацiї експортер не в змозi точно визначити цiну контракту. На практицi далеко не кожен експортер починає переговори з форфейтором на настiльки раннiй стадiї, а в результатi вiн може знайти, що маржа за фiнансування, включена їм у цiну контракту, необоснованна. · Визначення характеру угоди. Перше, що повинний визначити для себе форфейтор, - цехарактер угоди, тобто з'ясувати, з якими цiнними паперами йому доведеться мати справа - фiнансовими чи товарними. Фiнансовi векселi - це цiннi папери, випущенi з метою акумуляцiї засобiв, що позичальник надалi може використовувати за своїм розсудом. Товарнi векселi оформляються у випадку угод купiвлi-продажу продукцiї. Однак границя мiж фiнансовими i товарними угодами у визначенiй мерi розмита (скажемо, виписується вексель без здiйснення торгової угоди, але потiм отриманi засоби використовуються для покупки яких-небудь товарiв). Проте визначенiсть у питаннi про тiм, чи є векселi фiнансовими чи товарними, для форфейтора має важливе значення по наступним причинах. ресурсiв як свiдчення фiнансового неблагополуччя позичальника (хоча це не завжди так). Іншi вiддають перевагу товарним векселям з тiєї причини, що грошi знецiнюються, що лякає iнвесторiв, i реальний товар здається їм бiльш надiйним вкладенням засобiв. По друге, навiть той, хто згодний купити фiнансовi папери, хоче знати, з яким видом паперiв вiн буде мати справу, оскiльки це впливає на оцiнку загального ризику, якому вiн пiддається. Бiльша частина векселiв, якi продаються на вторинному форфейтинговом ринку, є товарними. Тому у випадку пропозицiї фiнансових паперiв обов'язковим вважається попереднє письмове попередження про це. Якщо ця умова порушена, покупець фiнансових паперiв має право зажадати анулювання угоди. Форфейтор завжди повинний мати на руках короткий опис угоди, що лежить в основi операцiй з векселями. Воно може бути отримане по чи телексi факсу при попереднiм обговореннi умов операцiї. · Інша iнформацiя, яка необхiдна форфейтору. Пiсля того як форфейтор з'ясує характер угоди, вiн повинний визначити наступне : · Обсяг фiнансування, валюта, термiн. · Хто є експортером i в якiй країнi вiн знаходиться? Це питання важливе, тому що хоча фiнансуваннязабезпечуєтьсябез праварегресу,iснуютьобставини,при яких форфейтор може висунути претензiї експортеру. Кредитоспроможнiсть експортера також має значення. Крiм того, форфейтор повинний перевiрити дiйснiсть пiдписiв на векселях. · Хто є iмпортером i з якої вiн країни? Для перевiрки вiрогiдностiпiдписiв i вiдповiдностi оформлення векселiв законодавству форфейторповинний точно визначити iмпортера i його мiсцезнаходження. · Як оформляється борг, що пiдлягає форфетуванню: простим векселем,переказним i т. i.? · Яким чиномборг застрахований? · Перiоди погашення векселiв, суми погашення. · Вид експортованих товарiв. Це питання цiкавить форфейтора, по-перше, зточки зору доцiльностi всiєї угоди, по-друге, з позицiї легальностiекспорту. · Коли надiйдуть документи, що пiдлягають дисконтуванню? Поки документи небудуть отриманi, форфейтор не зможе перевiрити i дисконтувати їх. · Якi лiцензiї й iншi документи за умовами контракту повиннi бутипредставленi для постачання товарiв? Форфейтор несе вiдповiдальнiсть за те, щоне виникне нiяких затримок у виконаннi финансуємого ним контракту. · У яку країну буде зроблений платiж форфейтору? Це важливо знати, оскiльки платiж у закордонний банк може затримати одержання грошей, i така затримка повинна бути врахована при дисконтуваннi паперiв, iснує також можливiсть заморожування грошей на рахунках владою країни, i ця можливiсть теж повинна бути врахована при розрахунку дисконту. Форфейтор може навiть вiдмовитися вiд угоди, якщо його не влаштовує банк, у який надiйдуть грошi. · Кредитний аналiз. Пiсля того як форфейтор одержить вiдповiдi на перерахованi вище питання, вiн повинний провести кредитний аналiз. Бiльшiсть форфейтингових операцiй здiйснюєтьсябанками, i кредитний аналiз є обов'язковим етапом пiдготовки угоди. Існує як мiнiмум чотири види ризику, що повиннi бути проаналiзованi форфейтором: · ризик гаранта, · ризик покупця, · ризик iмпортера, · Яка кредитоспроможнiсть гаранта? · Чи є якi-небудь сумнiви в кредитоспроможностiта компетентностi експортера чи iмпортера i на чому вони ґрунтуються? Пiсля цього форфейтор може називати свою тверду цiну. Однак з моменту передачi заявки на здiйснення форфейтинговой угоди до реального постачання товарiв, коли форфейтор зможе купити векселя, проходить визначений час, протягом якого процентнi ставки можуть змiнитися в несприятливому для форфейтора напрямку. Цей ризиковий перiод може бути роздiлений на двi частини. Перша частина - час мiж передачею на розгляд заявки i прийняттям її iмпортером. Природно, поки заявка не погоджена з останнiм, немає впевненостi в тiм, що угода узагалi вiдбудеться. На цей час форфейтор може запропонувати експортеру опцiон - вид контракту, по якому покупець має право протягом визначеного термiну або купити за фiксованою цiною обговорену суму iноземної валюти, або продати її. Власник опцiону приймає рiшення про тiм, чи скористатися нi наданим йому правом, у залежностi вiд динамiки валютних курсiв. В усiх випадках ризик, якому пiддається власник опцiону, заздалегiдь обмежений цiною опцiону, а виграш теоретично не обмежений. Якщо перiод наданого опцiону не перевищує 48 годин, то форфейтор може прийняти на себе ризик i без нарахування комiсiї, якщо перевищує - нараховується визначена сума комiсiї. Звичайно форфейтори не погоджуються на опцiони термiном понад 1 мiсяць, хоча бувають виключення (до 3 мiсяцiв). лише за умови компенсацiї усiх витрат iншiй сторонi. У випадку вiдмовлення експортер повинний компенсувати витрати форфейтора по iнших зобов'язаннях, що вiн мiг прийняти на себе з метою фiнансування даної угоди; форфейтор - компенсувати експортеру усi витрати по органiзацiї iншого, можливо, бiльш дорогого джерела фiнансування. Крiм того, форфейтор звичайно стягує з експортера так називанi "комiсiйнi за зобов'язання", тобто за те, що, приймаючи на себе визначенi зобов'язання у вiдношеннi даного експортера, вiн позбавляє себе потенцiйної можливостi укласти iншi, можливо, бiльш вигiднi угоди. · Документальне оформлення угоди. Пiсля того як досягнута попередня домовленiсть про угоду, форфейтор посилає документи з пропозицiєю ( чителексом листом) експортеру, що повинний письмово пiдтвердити свою згоду. Форфейтор також перелiчує документи, з якими йому необхiдно ознайомитися до того, як вiн приступить до дисконтированию векселiв (лiцензiя на експорт товарiв, iншi повiдомнi документи). Знайомство з зазначеною документацiєю повинне дати йому можливiсть переконатися в тiм, що угода вчиниться. Коли пропозицiя буде прийнято експортером, вiн повинний пiдготувати серiю перекладних чи векселiв пiдписати угода про прийняття простих векселiв вiд покупця. На данiй стадiї експортер повинний також одержати чи гарантiю аваль на свої векселi. Крiм того, вiн робить напис на векселях: "без права регресу". Таким чином, будуть готовi всi документи, на основi яких форфейтор може зробити дисконтирование, навiть якщо вiдвантаження товарiв фактично ще не зроблено. · Засоби забезпечення повернення кредиту форфейтору. Гарантiї й авалi. У мiжнароднiй торгiвлi експортер одержує вiд iноземного покупця перекладнi чи простi векселi, оплата яких повинна бути зроблена в передбачений термiн. Банк у країнi iмпортера або авалирует такi оборотнi документи, або гарантує їхнє виконання. Оскiльки форфейтор купує борговi зобов'язання без права регресу, вiн несе всi ризики можливого неплатежу. Тому якщо боржник не є першокласним позичальником, форфейтор буде прагнути одержати визначене забезпечення - у формi чи авалю безумовної гарантiї банку. Гарантiйне зобов’язання видається гарантом кредитору в забезпеченнясвоєчасної сплати належної з боржника суми. Гарантiя надається вформi вiдповiдного листа, що повинне мiстити наступнi реквiзити: · Кимвидано лист, юридична адреса гаранта, · № гарантiйного листа, · об'єкт гарантiї(угода, дата постачання продукцiї, процентна ставка i т. д.). Існує кiлька видiв гарантiй, що розрiзняються по суб'єктам гарантiйногозобов'язання, порядку оформлення гарантiї, джерелам засобiв, використовуваному длягарантiйного платежу. Як суб'єкта гарантiйного зобов'язання при угодах "а-форфе" можуть виступати фiнансово стiйкi пiдприємства чи спецiальнi установи. Найчастiше такими установами є банки. Крiм зниження ризикiв форфейтора гарантiї забезпечують бiльш високу лiквiднiстьдисконтованих паперiв на вторинному ринку. Якщо надається банкiвська гарантiя,то звичайно її виставляють мiжнароднi банки, що мають представництвавкраїнiiмпортера. Аваль - це вексельне поручительство, у силу якого авалiст приймаєвiдповiдальнiсть за виконання зобов'язань будь якої зобов'язанiй за векселем особi. Крiм пiдпису аваль повинний мiстити напис на векселi: "peraval", а якщо це переказний вексель, на ньому повиннi бути зазначенi також прiзвище, iм'я, по батьковi авалiста. У порiвняннi з гарантiєю аваль має перевагу, що полягає в тiм, що вiн невiддiльний вiд векселя. Крiм того, оформлення авалю значно простiше, нiж оформленнягарантiйного листа. лише пiслятого, як досягнута домовленiсть - мiж продавцем i його банком про те, що банквиступить у якостi форфейтора, i мiж покупцем i його банком про те, що банкавалює вексель чи надасть гарантiю його оплати. Форфейтор особливо зацiкавлений в ефективному забезпеченнi здобуваємогоним оборотного документа. Якщо таким забезпеченням є аваль, то, наприклад, поанглiйським законам таке зобов'язання вважається дiйсним i авалiст як гарантнесе таку ж вiдповiдальнiсть, як i iндосант документа. Якщо забезпечення має форму банкiвської гарантiї, у нiй указується, що вона є основною гарантiєю i гарант займає положення головного боржника, тому що вона є безвiдкличної i безумовноюий, що вона дiлена i передана. · Юрисдикцiя. Договiр мiж експортером i форфейтором звичайно мiстить застереження про застосоване право i юрисдикцiю. Якщо забезпеченням є гарантiя, аналогiчне застереження включається в гарантiю, що банк дає форфейтору в країнi iмпортера. · Роль первинного форфейтора Продавець форфейтингових паперiв, незалежно вiд того, чи вiдбувається продаж на первинному чи вторинному ринку, зобов'язаний оперувати дiйсними борговими зобов'язаннями, зв'язаними з реальними угодами. Якщо покупець знайде, що придбав вимогу, що не має сили, вона вправi виставити позов на продавця (этого не може запобiгти навiть напис на цiнному паперi: "без права регресу"). Однак мiж первинним покупцем (форфейтором) i покупцем на вторинному ринку iснує принципове розходження: форфейтор зобов'язане перевiрити документацiю, що пiдтверджує реальнiсть i законнiсть угоди, у той час як вторинний покупець звичайно цього не робить. Існує три очевиднi причини, через якi така перевiрка є функцiєю первинного покупця. По-перше, саме вiн складає угоду з експортером при покупцi векселiв i має можливiсть перевiрити всi документи, а також правильнiсть оформлення векселiв. На вторинному ринку може виявитися чимало потенцiйних покупцiв форфейтингових паперiв, i якщо вони усiх захочуть перевiрити документи, що вiдносяться до угоди, те це займе багато часу, оскiльки документи можуть знаходитися в рiзних банках, а їх ксерокопирование i пересилання сповiльнять операцiю. По - друге, банк, що пропонує векселi на вторинний ринок, найчастiше волiє не афiшувати iм'я експортера, поки не буде досягнута домовленiсть про продаж. Крiм iнших причин це порозумiвається тим, що, довiдавшись, хто є експортером, вторинний покупець може "вийти" на нього, минаючи первинного форфейтора. По - третє, важливим є також звичайне розумiння конфiденцiйностi. Виходячи з цього, банк не бажає надавати документи, що вiдносяться до угоди, усiм потенцiйним покупцям. Іншим напрямком, де первинний форфейтор несе визначенi обов'язки, не подiлюванi вторинними покупцями, є перевiрка авалю i гарантiї. Безумовно, покупець на вторинному ринку при бажаннi може надiслати запит гаранту. Однак це приведе до непотрiбного i, можливо, багаторазовому дублюванню роботи, зв'язаної з подiбною перевiркою. 4 Фiнансовi аспекти форфейтингу Витратами iмпортера, який приймає участь у форфейтинговой операцiї, є комiсiйнi на користь гаранта. Звичайно комiсiйнi (комiсiя) - це визначений вiдсоток вiд номiнальної вартостi гарантованих чи авальованих векселiв, що є об'єктом переговорiв мiж iмпортером i гарантом. У тих випадках, коли форфейтор не наполягає на гарантiї, вiн може зажадати вiд iмпортера сплати визначеної суми як компенсацiю за додатковий ризик. Комiсiя за гарантiю звичайно виплачується раз у рiк (на початку року). Інодi вона може виплачуватися в момент пiдписання гарантiйного чи листа авалювання векселя. Буває також, що комiсiя розраховується як вiдсоток вiд номiнальної вартостi кожного векселя окремо i виплачується пiсля закiнчення його термiну. Витрати експортера по органiзацiї форфейтингового фiнансування складаються з: ставки дисконту, комiсiї за опцiон i комiсiї за зобов'язання. Ставка дисконту базується на процентнiй ставцi за кредит, наданий на термiн, рiвний середнього термiну дисконтируемих векселiв. Наприклад, якщо форфейтор дисконтує векселя, термiн яких минає в iнтервали, рiвним 6 мiсяцям протягом 5 рокiв, те середнiй термiн усiх векселiв буде дорiвнює 2/4 року. У цьому випадку форфейтор буде засновувати свої розрахунки на переважаючiй процентнiй ставцi, що нараховується на кредити, виданi термiном у 2 роки. Враховується, природно, i тренд процентної ставки. Потiм форфейтору потрiбно визначити розмiр премiї, стягнутої їм понад суму дисконту. Рiвень премiї вiдбиває ступiнь ризикiв, яким пiддається форфейтор. Найчастiше вони зв'язанi з полiтичними чи труднощями проблемами трансферту, значно рiдше - з неспроможнiстю гаранта, оскiльки гарантiю звичайно беруть у першокласного iнституту. Якщо гарантом виступає великий мiжнародний чи банк державний банк, премiя буде трохи нижче. Для бiльшостi країн її розмiр може коливатися вiд 0,5 до 5%. залишається (завжди iснує реальна можливiсть того, що фiнансування по вигiднiй ставцi може виявитисянедоступним) Нарештi, ще однiєї складової премiї є засоби, що забезпечуютьфорфейтору покриття його управлiнських витрат на органiзацiю угоди (звичайно 0,5% вiд ставки дисконту). Розмiр премiї буде трохи вище, якщо форфейтор i експортер домовляться про покупкувекселiв через визначений промiжок часу (наприклад, через 1 чи мiсяць бiльш). Крiм перерахованих вище витрат, що включаються в премiю, iснують i iншi витрати. визначаєтьсящомiсяця чи щорiчно у виглядi вiдсотка вiд номiнальної вартостi векселiв i стягується до моменту їх дисконтування. Розмiр комiсiї може коливатися вiд 0,25 до 1,5% у рiк. Як правило, оплата вiдбувається на початку кожного мiсяця. Багато хто з форфейторiв щомiсяця публiкують котирування своїх ставок у рiзних спецiальних виданнях. Пiсля того, як мiж експортером i iмпортером досягнута домовленiсть про те, що заборгованiсть по товарах, що здобуваються, буде оформлена векселями, експортер повинний визначити їхню номiнальну вартiсть. Для цього величина процентної ставки за кредит додається до цiни продаваних товарiв. При цьому схема розрахунку може бути рiзної. Припустимо, цiна партiї товарiв складає 994 000 дол., а рiчна процентна ставка -16,5%. З метою створення рiзних графiкiв погашення кредиту цi базовi фактори можуть бути скомбiнованi такими способами. Перший спосiб. Цiна товарiв подiляється на 5 рiвних частин по 198 800 дол. Вiдсоток нараховується по всiй сумi, що пiдлягає погашенню в даний перiод, i додається до кожного траншу. Таблиця 1 Цiна Вiдсоток Номiнал векселiв Термiн погашення наприкiнцi 198 000 164010(1) 362810(3) 1-го року 198 000 131208(2) 330 008 198000 98406 3-го року 65604 264 404 4-го року 198 000 32802 231602 5-го року 994 000 492 030 1 486 030 16,5% х 994 000 дол. 16,5% х (994 000 дол. - 198 800 дол.) 198 000 дол. + 164 010 дол. Другий спосiб Номiнал векселiв обчислюється по приблизнiй формулi аннуитета (рiчного внеску). Хоча й iснують таблицi точного розрахунку аннуитета, застосування цiєї формули набагатопростiше. У нашому прикладi середнiй термiн векселiв дорiвнює 3 рокам. Нарахована величинавiдсотка по ставцi 16,5% на всю суму угоди 994 000 дол. складе 492 030 дол. Коженз 5 векселiв у цьому випадку буде мати номiнальну вартiсть, розраховану наступнимобразом: (994 000 дол. + 492 030 дол.): 5 = 297 206 дол. Загальна номiнальна вартiсть векселiв складе 1 486 030 дол. Третiй спосiб Цiна товарiв подiляється на 5 рiвних частин по 198 000 дол. Вiдсоток нараховується на кожен вексель до кiнця перiоду його дiї. Таблиця 2 Цiна Вiдсоток до закiнчення Номiнал векселiв 198000 32892 231602(1) 198 000 71016 269816(2) 2-го року 198000 115536 314336 3-го року 198 000 167403 366 203 4-го року 198000 227 826 426 626 5-го року 994 000 614583 1 608 583 198 800 дол. х (1 + 0,165)2 - складнi вiдсотки за 2 роки. бути бiльш придатним у порiвняннi з двома iншими в залежностi вiд передбачуваних термiнiв погашення зобов'язань. Дисконт у банкiвськiй практицi - це облiковий вiдсоток, стягнутий банками при облiку (покупцi) векселiв. Являє собою виражену у вiдносних величинах рiзницю мiж сумою векселя i сумою, що сплачується банком при його покупцi. Приступаючи до розрахунку дисконту, необхiдно насамперед визначити його вид - "прямий дисконт" чи "дисконт доходу". Рiзницю мiж ними можна пояснити на наступному умовному прикладi. Сума простого дисконту в розмiрi 10%, нарахованого на вексель номiналом у 1 000 000 дол., складе 100 000 дол. (дисконтированная сума буде дорiвнює 900 000 дол.). Якщо вексель погашається через рiк, то рiчний доход по ньому буде дорiвнює 100/900, чи 11,11%. Таким чином, прямий 10-процентний дисконт може бути визначений як "дисконт по ставцi, що вiдповiдає рiчному доходу в 11,11%", чи як "дисконт на дохiд у 11,11%, що нараховується щорiчно ". На практицi "дисконт на дохiд " є визначальною величиною при висновку форфейтингових угод. Оскiльки ж найчастiше котирується лише прямий дисконт, форфейтори використовують вiдповiднi таблицi перерахування. Якщо ставка вiдсотка, що нараховується експортером, дорiвнює ставцi дисконту, то дисконтированная цiна векселiв буде дорiвнює цiнi покупки (у нашому прикладi 994 000 дол.). Однак така рiвнiсть досконала не обов'язково. Один з них враховує фактор, що дисконтується. Приклад. Номiнальна вартiсть векселя 1000дол. Термiн 31 жовтня 2004 р. Дата покупки 1 cепня. 2004р. Кiлькiсть днiв у роцi 360дiб. Процентна ставка 10,56525% Перiод мiж покупкою i закiнченням термiну 456дiб. 100 Z=-------------------------------------------------------- = 0,90327 100+-------------------------- 360 1000 дол. х 0,90327 = 903,27 дол. 5 Основнi характеристики форфейтингов и х операцiй Одним з оманiв вiдносно форфейтинга можна вважати думку про те, начебто такi операцiї здiйснюються винятково в доларах США чи швейцарських франках. Дiйсно, iсторично склалося так, що бiльшiсть форфейтингових операцiй дотепер здiйснюється на базi однiєї з цих валют. Проте, в останнi роки постiйно росте обсяг даних операцiй i в iнших валютах, особливо в iєнах, гульденах, фунтах стерлiнгiв i шведських кронах. Існує лише одне обмеження для валют - вони повиннi бути вiльно конвертованими. Зусьго вищесказаного випливає висновок, що форфейтинг є досить гнучкимiнструментом мiжнародних фiнансiв. Однак для нього характерно кiлька обмежень: · експортер повинний бути згодний продовжити термiн кредиту на перiод вiд 6 мiсяцiв до 10 рокiв iи довше; · експортер повинний бути згодний приймати погашення боргу серiями; · якщо iмпортер не є державним агентомчи мiжнародною компанiєю, повернення боргу повинне бути безумовно i безвiдклично гарантовано банкомчи державним iнститутом, прийнятним для форфейтора. У цiлому ж даний iнструмент володiє як перевагами, так i недолiками дляусiх, хто ним користується. Переваги для експортера. Основними перевагами форфейтингу для експортера є наступнi : 1. Надання форфейтингових послуг на основi фiксованої ставки. засобiв. 4. Вiдсутнiсть витрат часу i грошей на керування чи боргом на органiзацiю йогопогашення. 5. Вiдсутнiсть ризикiв (усi валютнi ризики, ризики змiни процентних ставок, атакож ризик банкрутства гаранта несе форфейтор). 6. Простота документацiї i можливiсть швидкого оформлення вексельнихборгових iнструментiв. 7. Конфiденцiйний характер даних операцiй. 8. Можливiсть швидко упевнитися в тiм, що форфейтор готово фiнансувати угоду, оперативно погодити умови угоди. iншi пiдсумковi цифри. Недолiки для експортера: 1. Необхiднiсть пiдготувати документи таким чином, щоб на самого експортера не було регресу у випадку банкрутства гаранта, а також необхiднiсть знати законодавство країни iмпортера, що визначає форму векселiв, гарантiй i авалю. 3. Бiльш висока, чим при звичайному комерцiйному кредитуваннi, маржа форфейтора. Переваги для iмпортера: 1. Простота i швидкiсть оформлення документацiї. 2. Можливiсть одержання продовженого кредиту по фiксованiй процентнiй ставцi. Недолiки для iмпортера: 1. Простота i швидкiсть оформлення документацiї. 3. Бiльш висока маржа, чим при операцiях кредитування. Недолiки для форфейтора: 1. Вiдсутнiсть права регресу у випадку несплати боргу. 3. Вiдповiдальнiсть за перевiрку кредитоспроможностi гаранта. також пам'ятати, що форфейтор несе полiтичнi й iншi ризики (ризики трансферту, ризики коливання валют). Вони не вiдзначенi як недолiки для форфейтора, оскiльки присутнi в будь-якiй формi мiжнародного кредиту. Переваги для гаранта: 1. Простота оформлення угоди. 2. Одержання комiсiї за свої послуги. Недолiки для гаранта: Вiн один, але дуже важливий, i полягає в тiм, що гарант приймає на себе абсолютне зобов'язання оплати гарантуємого ним векселя. 6 Порiвняльна характеристика факторингу i форфейтингу Проведемо порiвняльну характеристику факторингу i форфейтинга щоб зробити висновок про те, що краще - факторингчифорфейтинг. Обидва методи кредитування по-своєму унiкальнi i затребуванi економiками рiзних країн. Доцiльнiсть використання того чи iншого методу визначається метою, що переслiдує кредитор (продавець, експортер): Факторинговое обслуговування найбiльш ефективне для малих i середнiх пiдприємств, що традицiйно випробують фiнансовi утруднення через несвоєчасне погашення боргiв дебiторами й обмеженостi доступних для них джерел кредитування. Цей метод ще бiльш цiкавий для цих пiдприємств, тому що доповнюється елементами бухгалтерського, iнформацiйного, рекламного, збутового, юридичного, страхового й iншого обслуговування кредитора (клiєнта), що дає можливiсть клiєнтам зосередитися на виробництвi i заощаджувати на витратах по оплатi працi. Форфейтинг найбiльш ефективний для великих пiдприємств, що мають на метi акумуляцiї коштiв для реалiзацiї довгострокових i дорогих проектiв. Порiврiвнюючи форфейтинг з iншими формами фiнансування експорту, можна вiдмiтити, що iмпортер, який протребує середньострокового фiнансування, чи експортер, у котрого виникла необхiднiсть у середньостроковому кредитi для його покупцiв, мають кiлька альтернатив, у кожнiй з яких є свої плюси i мiнуси. Це: •Комерцiйне кредитування Хоча сучаснi банки намагаються давати кредит на умовах плавающе процентної ставки, але застосовується i фiксована ставка. Однак у цьому випадку ставши може бути вище середньої. Крiм того, банк може зажадати вiд експортера застава. При цьому позичальник буде нести ризики неповернення боргу покупцем. Ризик може бути розумний лише за допомогою страхування. Так, в Англiї дiє така органiзацiя, як Департамент гарантiй експортних кредитiв (ДГЭК) - спецiальний урядовий орган, який пiдлеглий мiнiстерству торгiвлi. Розмiр страхових премiй, стягнутих ДГЭК залежить вiд ризикiв, якi страхуються, i країни передбачуваного експорту. Оскiльки ДГЭКне переслiдує мету досягнення прибутку, фактичнi розмiри страхових виплат помiрнi. Експортеру легше одержати позику пiд експортну угоду, що застрахована в ДГЭК. Однак страхування рiдко покриває 100% суми боргу. Крiм того, виплата страхових платежiв може бути вiдкладена на термiн вiд 6 до 18 мiсяцiв (поки для повернення боргу не будуть прийнятi iншi можливi кроки). Треба, нарештi, пам'ятати, що комiсiяза страховi послуги досить велика i збiльшується при зростаннi ступеня ризику. •Лiзинг До банкiв iнодi звертаються з проханням профiнансувати мiжнароднi лизинговiугоди. З огляду нате, що термiн лiзингу може бути тривалим, лизингодавач несе iстотний фiнансовий ризик. Якщо власник устаткування готовиййти на такий ризик, вiн сам виступає в якостi лизингодавача. Якщо ж власник не готовий до цього, виникає тристороння угода, при якiй банк виявляється мiж власником -экспортером i лiзингополучателем. Мiжнародний ринок лiзингових послуг - один з найбiльш динамiчних. Разомiз тим для нього характернi i певнi обмеження. Так, великим його недолiком є те, що фiнансування лiзингу має на увазi бiльш складне документальнс оформлення в порiвняннi з форфейтинговими угодами. 8. Потрiбно гарантiя третього чи обличчя аваль. ФОРФЕЙТИНГ 1. Об'єкт операцiї - переважно рахунок-фактура. 1. Об'єкт операцiї - переважно вексель (простий чи переказний). 2. Короткострокове кредитування (до 180 днiв). 2. Середньострокове кредитування (вiд 180 днiв до 10 рокiв). 3. Сума кредиту обмежена можливостями фактора. 3. Сума кредиту може бути досить високої в наслiдку можливостi синдирования. 4. Фактор авансує оборотний капiтал кредитора 70-90% суми боргу. Іншi 10-30% надходять на рахунок кредитора тiльки пiсля погашення боргу покупцем продукцiї за винятком комiсiї i вiдсоткiв. 5. Чи фактор залишає за собою право регресу до чи кредитора вiдмовляється вiд цього права, але й у цьому випадку при експортi товарiв полiтичнi i валютнi ризики несе експортер. 5. Форфейтор несе всi ризики несплати боргу включаючи полiтичнi i валютнi ризики при експортi товарiв. 6. Операцiя може бути доповнена елементами бухгалтерського, iнформацiйного, рекламного, збутового, юридичного, страхового й iншого обслуговування кредитора (клiєнта). 6. Не припускає якого-небудь додаткового обслуговування 7. Можливiсть перепродажу факторингового активу фактором не передбачена. 7. Передбачається можливiсть перепродажу форфейтором форфейтингового активу на вторинному ринку. 8. Не потрiбно поручительства вiд третього обличчя. 8. Потрiбно гарантiя третього чи обличчя аваль. 9. Можливе кредитування пiд поступку фiнансового векселя, випущеного з метою акумуляцiї засобiв, для реалiзацiї iнших цiлей не обмежених торговими. Звичайно фiнансовий iнститут застрахований, крiм того, по догово- ру з експортером вiн погоджується на звiльнення останнього вiд кредитних i политичних ризикiв, якi супроводжують угоду, у таких межах, у яких вiн сам застрахований. Другий договiр передбачає зобов'язання iноземного покупця заплатити покупну цiну за товари, для чого пiсля одержання ним транспортних документiввiнповинний акцептувати пред'явленi векселi. Така процедура дає фiнансовому институту можливiсть надати покупцю кредитчи одержувати вiд нього виплачувану частинами цiну товарiв. Інодi вiд покупця вимагають компенсацiї i просять пiдтвердити, що вiн має необхiднi лiцензiї на iмпорт i дозвiл органа валютного контролю на переказ валюти. У порiвняннi з форфейтингом безобiгове фiнансування має бiльш складний документообiг, що гальмує здiйснення операцiї. Недолiком цiєї форми финансування є i те, що фiнансовий посередник звiльняє експортера вiд ризикiв лише в тих межах, у яких вiн сам застрахований, тобто не на всi 100%. Одним з альтернативних видiв фiнансування є фiнансування на основi ставки, що плаває. При цьому позичальник намагається застрахуватися вiд можливих неблагоприємних змiн ставки. Страхування може бути здiйснене за допомогою заключння ф'ючерсних контрактiв. Такий контракт являє собою обов'язковий за законом договiр про покупкучи продаж валюти за погодженою цiною на домовлену дату у наступному. Ф'ючерсна угода повинна бути виконана її учасниками в будь-якому випадку, незалежно вiд її вигiдностi на момент витiкання термiну контракту. ф'ючерсiв є страхування прибутку вiд можливого падiння цiн i погiршення валютних курсiв. Хеджування практикують iмпортери й експортери для захисту вiд коливань валютного курсу, валютнi дилери, банки й iншi фiнансовi iнститути - з метою захисту власних коштiв. Суть страхування форфейтинговой угоди за допомогоюф'ючерсiв зводиться до наступного: iмпортер, уклавши угоду на постачання товару у визначеному мiсяцi, одночасно купує ф'ючерсна суму товарної угоди за курсом, визначеному при висновку; несподiване зростання курсу iноземної валюти принесе iмпортерузбиток, але ф'ючерсдасть прибуток у тому жчи бiльшому розмiрi, у протилежному випадку ф'ючерспринесе збиток, а товарна угода - додатковий прибуток. Ф'ючерснi контракти мають визначенi переваги, завдяки якимвони отримують усе бiльше поширення: простота покупки i продажi, практична вiдсутнiсть документацiї, невеликi комiсiйнi. Ризики учасникiв форфейтингової угоди: • Ризики експортера. Основним ризиком експортера є валютний ризик, що виникає в зв'язку з тим що вартiсть векселiв може бути виражена у валютi, вiдмiнної вiд валюти, у якiй веде свiй облiк експортер, чи, iнакше кажучи, ризик того, що рухи валютного курсу будуть несприятливi для експортера. Ризик виникає в перiод мiж заключенням договору з форфейтором (коли експортер повинний прийняти фiнансування по вже установленiй ставцi) i постачанням товару iмпортеру. Подiбний ризикє, звичайно, не тiльки у форфейтингових операцiях. Його можна уникнути за допомогою спецiального пункту в контрактi, що дозволяє змiнювати кiнцеву цiну вiдповiдно до руху курсувалют. З метою керування ризиками експортер може скласти список своїх форфейтингових контрактiв у рiзних валютах у залежностi вiд термiнiв їхнього закiнчення, що дасть йому можливiсть вiдслiдковувати свою потребу в засобах i при необхiдностi проводить форварднi операцiї. Останнi означають позабiржовi термiновi валютнi операцiї, якi проводяться банками i промислово-торговими компанiями по телефону i телексу на договiрнiй основi. У момент пiдписання угоди на умовах «форвард» фiксуються термiн, курс i сума, але до настання термiну (звичайно вiд 1 мiсяця до пiвроку, суми по рахунках не проводяться.). Угода «форвард» проводиться по форвардному валютному курсу, який дорiвнює курсу «спот + премiя/знижка». • Ризики iмпортера Імпортер бере на себе зобов'язання пiсля закiнчення визначеного часу оплатити поставлену йому продукцiю. При цьому сума i валюта фiксованi, вiдсоток по його боргу заздалегiдь розрахований i включений у вартiсть векселiв, а векселi виписуються у нацiональнiй валютi iмпортера. Тiльки в тому випадку, коли нацiональна валюта iмпортера з якихось причин несприятлива для форфейтора й iмпортеру приходиться розраховуватися в iншiй валютi, для нього виникає валютний ризик, що може бути xeджованим за допомогою ф'ючерсiв. Імпортер, як i експортер, з метою контролю руху валюти i керування валютними ризиками повинний мати план припливу i вiдтоку засобiв у кожнiй валютi. Якщо укладено кiлька форфейтингових контрактiв, рiзних по термiнах, а також декiлько ф'ючерсних контрактiв, список для зручностi керування може бути розбитий на траншi. У такий спосiб iмпортер може контролювати свої ризики. • Ризики гаранта У будь-який форфейтинговой угодi гарант приймає на себе зобов'язання оплатити векселя в термiн, а також має право зажадати в iмпортера виконання платежу. Так чином, у нього маються умовнi зобов'язання й умовнi ж активи. Якщо вони виконуються одночасно, то гарант не несе нiяких ризикiв. Однак iснує ймовiрнiсть того, що iмпортер затримає платiж. І хоча при цьому гарант одержує право зажадати сплати вiдсотка за прострочений платiж, проте є ризик того, що iмпортер виявиться цiлком неплатоспроможним. Якщо iмпортер дiйсно не виконає зобов'язань, у гаранта виникають проблеми з лiквiднiстю. Найбiльш ефективним методом контролю ризикiв гаранта є встановлення кредитних лiмiтiв на кожного iмпортера i по загальному обсязi видаваних гарантiй на кожну галузь. Критерiї для визначення лiмiтiв ґрунтуються на кредитному аналiзi iмпортерiв. Рiвень пiдготовки фахiвцiв, здатних обґрунтувати такi лiмiти повинний бути дуже високим. Необхiдно пам'ятати, що гарант пiддається так-називаному соверенному ризику (ризику країни). Знизити ступiнь цього ризику можна за допомогою встановлення лимитiв сум на видачу гарантiй для кожної країни. • Ризики форфейтора З моменту пiдтвердження згоди на проведення форфейтинговой операцiї iдо моменту одержання грошей форфейтор несе ризики, рiзнi на рiзних стадiях проведення угоди. Валютний ризик. Аж до дати покупки боргових зобов'язань форфейтор завжди може вiдказатися вiд угоди, якщо його щось не влаштовує. З моменту ж покупки векселiв для форфейтора виникає ризик того, що з придбаними активами можуть виникнути складностi (iз-за їх невiрного оформлення, вiдсутностi дозволу влади i т. i.). Рiзнi ризики виникають також у залежностi вiд способу, що форфейтор вибирає для фiнансування своєї покупки. У бiльшостi випадкiв форфейтор бере позику на фiнансування своєї угоди в тiй же валютi, у якiй ця угода заключена. Однак якщо, примiром, вiн узяв позику у євро, а валютою контракту є долари США, вiн автоматично пiддається валютному ризику. Але якщо форфейтор забезпечив збiг термiнiв платежiв по векселях i по своєму боргу, то валютний ризик може бути легко хеджований за допомогою рiвнобiжних форвардних валютних контрактiв. Якщо ж зазначенi термiни не збiгаються, то форфейтор хеджує ризик неблагоприемного руху курсу валют лише частково. Ризик несвоєчасної оплати векселiв З урахуванням iмовiрностi даного ризику форфейтор повинний стежити за тим, щоб у нього завжди було досить власних коштiв для виконання своїх зобов'язань своєчасної оплати заборгованостей. Для цього форфейтор складає плани притоку i вiдтоку коштiв. При цьому бажано, щоб мiж термiнами погашення власних зобов'язань i оплатою векселiв iснував невеликий розрив (на випадок тимчасовогоне надходження платежiв по векселях). Для керування ризиками форейтор, звичайно, складає такi списки по усiх своїх зобов'язаннях, а також по паперах, що знаходиться його портфелi, у рiзних валютах. Для зручностi список може бути роздiленийна траншi в залежностi вiд термiнiв. Кожному траншу вiдповiдають визначенi суми зобов'язань, що повиннi бути виконанi у вiдповiдний перiод. Форфейтор може не одержати фiнансування на умовах фiксованої процентної ставки. У цьому випадку вiн може прийняти на себе ризик фiнансування по плаваючiйставцi, яку вiн хеджує покупкою процентних ф'ючерсiв. В будь якiй фiрмi обов'язково повинна бути людина, вiдповiдальна за своєчасне представлення векселiв до оплати. Бажано, щоб джерелом iнформацiї про векселi, термiни яких минають, були форми бухгалтерського облiку. Ризик гаранта. iнститутом. Тобто лiмiти повиннi визначатися з урахуванням ризику всього iнституту. Звичайно в банках централiзованно розробляється звiт, що вiдбиває всi кредити i гарантiї, предоставленiданому клiєнту. Цей звiт є основою для визначення лiмiтiв гаранта. Соверений ризик. Форфейтор повинний визначити, у якiй країнi знаходиться гарант. Інодi це не просто зробити. Наприклад, Банк Англiї має вiддiлення в багатьох країнах i вiдповiдаєза зобов'язання усiх своїх вiддiлень. Але якщо валюта, що знаходиться в одному iз зарубiжних вiддiлень банку, або чомусь не може бути переведена, можливостi виставити позовголовному банку обмеженi. Не виключений i зворотний варiант: закордонний вiддiл вчасно здiйснив платiж у головний банк для подальшого перерахування форфейтеру, а той по якихось розумiннях затримав платiж. У цьому випадку шанси форфейтора одержати належнi йому засоби дуже малi. Таким чином, мова йде про необхiднiсть ретельної оцiнки ризику країни. Однак якою би точною не була ця оцiнка, даний ризик цiлком не усувається. рiдко користуються послугами страхових компанiй, але саму можливiсть звертання до останньої треба мати на увазi. Ризик iмпортера й експортера. даними партнерами, то перевiрка не займає багато часу. Важливо визначити в кожнiм випадку, що вважати достатньою перевiркою: анкету, розмову з керуючими банкiв експортера й iмпортера, бесiду з експортером i т. i. У будь-якому випадку форфейтору прийдеться затратити визначений часi зусилля на рiшення даного питання, тому що в противному випадку вiн може пiдвести себедо непотрiбного ризику. Поряд з перерахованими вище ризиками форфейтор пiддається ризику несбереженостi векселiв i ризику неуповноваженої торгiвлi векселями. Імовiрнiсть того, що векселя стануть об'єктом крадiжки, мала. Однак векселя можуть бути загубленi чи згорiти. Перше, що повинно бути зроблене для забезпечення збереженостi векселiв, - це тримати їх у вогнетривких шафах. Друге - кiлькiсть працiвникiв, що мають доступ до векселiв, повинна бути обмеженою. Третє - часто, але не perулярно вмiст сейфiв повинен перевiрятися, повинно проводитись звiрення з даними бухгалтерського облiку. Четверте - форфейтор повинний застрахуватицiнностi, що знаходяться в його розпорядженнi на випадок пожежi, крадiжки i т. д. При цьому необхiдно постiйно стежити за покриттям страховкою зростаючих оборотiв форфейтора. У будь-який форфейтинговой органiзацiї iснує ризик неуповноваженої торгiвлi векселями. Укажемо методи, за допомогою яких форфейтор може знизити цей ризик. Це : · Розподiлити мiж рiзними працiвниками функцiї дилера, облiку, проведення платежiв. · Пронумерувати i строго враховувати бланки форфейтингових i взагалi дiлингових операцiй. · Обмежити кiлькiсть працiвникiв, що мають право пiдпису; обов'язково використовувати два пiдписи, один з яких належить керуючому. · Регулярно аналiзувати результати з погляду прибутковостi, очикуванихдоходiв чи збиткiв, допущених помилок. 1. Фiнанси України – журнал № 1-12 -2009 р. 3. Фiнанси – Скрипкина Г. В. – К. -2002 р. 4. Фiнансовий аналiз – пiдр. за ред. проф. Хатнюк В. С. – К 2008 р. 5. Конституцiя України.