Вiйськовi мости римлян на Українi
Олег Ольжич
Ми кладемо прямi основи мiста.
Видноколом утомленим лягла
О горда певнiсть дужої руки,
Набряклих м'язiв радiсне щемiння
Розколотого долотом камiння!
Зайнявся ранок, вечiр зажеврiв -
Горить червоно понад нами порох.
І ждуть жiнки iз стравою мужiв
А в сутiнках, коли пора кiнчать,
Коли сурма усiх спочити кличе,
Ще довго на риштованнях стоять
Із збiрки "Рiнь" (1935)
На рельєфах, що спiральним поясом обвивають Траянову колону в Римi, представлено найважливiшi подiї, пов'язанi з двома походами iмператора Траяна проти дакiв у 101 -102 i 105-106 роках.
На одному з рельєфiв колони зображено мiст-вiадук, який до публiкацiї роботи українських дослiдникiв - був загальновiдомий i описувався в енциклопедiях, монографiях та статтях як мiст через Дунай, збудований пiд час другого походу Траяна проти Дакiї 105 року н. е., в околицях Дробети, на румунському Дунаї.
На рельєфi досить детально зображено п'ятипрогiнний мiст з мурованими пiлонами, з'єднаними арковими дерев'яними фермами. Цей мiст мав сполучати фортецi, що були по обидва боки рiчки.
Доволi скупi iсторичнi перекази, а також руїни пiлонiв пiдтверджують iснування мосту через Дунай в околицях Дробети. Однак iнформацiя, що її подають рiзнi джерела про параметри мосту (загальну довжину, висоту i крок пiлонiв, ширину дорожнього полотна, тип i спосiб виконання фундаментiв), почасти розбiжна. Наприклад, ширину його - вiд 13 до 19 м3, на нашу думку, дослiдники дуже перебiльшили, оскiльки стацiонарнi мiськi римськi мости були тiльки 5 - 6 м завширшки. Тож навiщо було в умовах вiйни будувати тимчасовий мiст утроє ширшим?
Не з'ясувавши основнi вимiри мосту, не можливо було однозначно вiдтворити його вигляд. Тому здебiльшого покликалися на зображення мосту на рельєфi Траянової колони як на мiст через Дунай. Тим часом наявна iнформацiя про розмiри будiвлi не пiдтверджує правильностi такого пiдходу.
Мiст на рельєфi зображено дуже детально, з додержанням метричних пропорцiй елементiв конструкцiї. Немає в ньому також жодного елементу, який би суперечив законам iнженерного мистецтва. Це може свiдчити про те, що скульптор виконав рельєф на основi технiчного рисунка, а не зi шкiца чи з пам'ятi. Виходячи з цього, можна вважати, що на рельєфi цiлком правильно зображено збудований у натурi мiст.
Як художню довiльнiсть iнтерпретацiї конструкцiї, показаної на рельєфi, можна вважати шкiц мосту, вмiщений у словнику Даремберґа та Саґлiо. З технiчного погляду його виконано невмiло. Технiчно хибно зображено дерев'яну конструкцiю над пiлонами, окрiм того, конструктивне вирiшення берегової частини мосту надто довiльне.
Мiст Аполлодора через Дунай
Як свiдчить опис Дiона Кассiя (155-235), мiст на Дунаї мав 20 опор завширшки 60 стiп; прогони (мiж осями. -Я. Р.) дорiвнювали 170 стопам, висота об'єкта -150 стiп. Усi вимiри мосту Дiон Кассiй подає в стопах (1 стопа = 0,296 м). Отже, розмiри мосту були такi: прогiн в осях - 50,32 м; висота - 44,4 м.
Джерела подають висоту в 150 стiп (44,4 м) як висоту пiлонiв мосту5, однак без жодних обґрунтувань. Але, по-перше, для римських аркових мостiв характерне, як правило, невелике пiдняття арки в замку вiдносно середнього рiвня води6. По-друге, топографiя терену в мiсцi мостової переправи через Дунай не потребувала таких високих пiдпор. По-третє, найбiльша глибина рiчки пiд час повеней становила близько 10 м7. Тож, гадаємо, подана Кассiєм висота об'єкта означає повну його висоту - вiд низу фундаменту до найвищої точки порталу в'їзної брами.
Мурованi пiлони пiдтримували дерев'янi арковi ферми. Прибережну частину мосту становила цегляна будiвля з арковими прогонами; при в'їздi на мiст був портал. Довжина основної частини мосту (в осях крайнiх пiлонiв) становила, за Д. Тудором, 3570 стiп (1056,72 м). За Д. Кассiєм, прогони дорiвнювали 170 стопам (50,32 м).
На нашу думку, дерев'янi арковi ферми спиралися на 20 вiльностоячих пiлонiв, обличкованих кам'яними блоками, а також на два пiлони, що сполучалися з цегляними береговими опорами. Отже, усього було 22 пiлони при 21 прогонi. Дiон Кассiй зазначив тiльки окремо стоячi пiлони; пiсля нього iншi дослiдники також подавали цю кiлькiсть.
21 х 170 стiп =3570 стiп.
- 14,8 м, що становить 50 стiп, а не 60, як пише Д. Кассiй.
1858 року, коли Дунай змiлiв, пiлони обмiряли в сажнях (1 сажень = 1,728 м, або 5,84 стопи). Замiряний А. Поповичем9 прогiн мiж пiлонами (у свiтлi) становив 122,6 стопи (36,29 м, або 21 сажень), товщина пiлонiв дорiвнювала 43,8 стопи (12,96 м, або 7,5 сажня), а ширина - 52,54 стопи (15,55 м, або 9 сажнiв).
Порiвняння обмiрiв пiлонiв з iсторичними описами свiдчить, що цi данi стосуються тiєї самої споруди:
|
Прогiн пiлонiв в осях
Прогiн пiлонiв у свiтлi
Товщина пiлона
Ширина пiлона
|
за обмiрами
166,4 ст
122,6 ст
43,8 ст
52,5 ст
|
за iстор.
описами
170 ст
120 ст
50 ст
60 ст
|
Вiдмiнностi в розмiрах легко пояснюються: адже впродовж 16 столiть пiлони руйнувалися i втрати матерiалу були бiльшими з боку, перпендикулярного до течiї.
За Е. Дюпре, пiлони, згiдно з римською традицiєю будiвництва стацiонарних мостiв на великих рiчках, з боку течiї мали в планi трикутну форму10. Однак форма руїн не пiдтверджує трикутного закiнчення опор. Не виключено, що пiлони з боку течiї було змiцнено дерев'яними зрубами; це тим бiльш iмовiрно, що мiст будували для тимчасового користування.
Мiст на рельєфi Траянової колони в Римi
iмператорi в його вiйськових походах. З деяким сумнiвом можна стверджувати, що при проектуваннi мостiв вiн застосовував як основнi одиницi лiнiйних мiр стопу i подвiйний крок (5 стiп).
Реальнi розмiри зображеного на рельєфi мосту можна визначити тiльки за умови, якщо вiдомi розмiри елементу, незмiнного для будь-якого з мостiв. За такий розмiр можна вважати висоту мостового поруччя (парапету).
В аркових кам'яних мостах висота парапету залежала вiд його товщини, а саме: чим вiн нижчий, тим масивнiший. При товщинi близько 1 стопи парапет був близько 3 стiп заввишки11. Використання дерев'яного поруччя уможливило зменшення його товщини приблизно до 1/2 стопи (0,15 м), а задля безпеки людей на мосту - збiльшення його висоти. Отже, висота поруччя мала бути бiльшою за 3 стопи (0,89 м), а з огляду на рацiональнiсть вирiшення - менша нiж 5 стiп (1,48 м). Тож можна вважати, що висота дерев'яного поруччя мостiв дорiвнювала 4 стопам (1,18 м).
Беручи, що висота мостового поруччя на рельєфi дорiвнює 4 стопам, визначимо основнi його параметри:
крок стовпчикiв поруччя - 6 стiп;
прогiн пiлонiв в осях - 22 стопи;
прогiн пiлонiв у свiтлi -15,5 стопи;
висота арки в замку - 3,5 стопи;
прогiн арки - 15,5 стопи;
радiус кривої арки - 11 стiп;
розмiри найбiльших кам'яних блокiв обличкування пiлонiв -5 х 2 стопи
Окрiм того, пiлони мосту в фронтальнiй площинi не мають закiнчення у формi трикутника.
Який мiст зображено на Траяновiй колонi в Римi?
з воєнною кампанiєю Траяна, i вже хоч би тому мiж ними мав бути якийсь зв'язок.
Порiвняймо основнi габарити обох мостiв.
| |
Мiст через
|
Мiст на
рельєфi
|
Спiввiдно-шення
|
| Прогiн пiлонiв в осях
Товщина пiлона
|
170 стiп
122 стопи
50 стiп
|
22 стопи
15,5 стопи
6,5 стопи
|
7,7
7,7
7,7
|
Якщо припустити, що зображення на рельєфi вiдтворює мiст через Дунай, то деякi його елементи повиннi були б мати приблизно такi розмiри:
висота поруччя - 31 стопа (9м);
довжина балки сегмента арки - 31 стопа (9м);
довжина кам'яного блоку обличкування - 39 стiп (11,5 м);
висота кам'яного блоку обличкування - 15 стiп (4,6 м).
Якщо взяти товщину кам'яних блокiв на рельєфi за 1/5 їхньої довжини, то вага одного кам'яного блока обличкування пiлона, показаного на рельєфi, становила б понад 300 тонн. Так само абсурдним як з утилiтарного, так i з технiчного погляду виглядало б мостове поруччя заввишки 9 метрiв.
Порiвняння основних розмiрiв мосту через Дунай i мосту, вiдтвореного на рельєфi, свiдчить, однак, про невипадкову, як нам здається, взаємну пропорцiйнiсть усiх конструктивних елементiв обох споруд.
Якщо припустити, що зображення на рельєфi вiдтворює мiст через Дунай, то або скульптор помилився, але тiльки щодо окремих елементiв (блокiв обличкування, поруччя, подiлу дерев'яної арки на сегменти), або вiн тiльки цi окремi елементи показав у невiдповiдному масштабi.
Помилка мистця малоймовiрна, бо за спорудженням колони наглядав сам будiвничий мосту через Дунай - Аполлодор. Щобiльше, з аналiзу зображень окремих сцен на рельєфах випливає, що скульптор справдi застосовував щодо окремих предметiв несумiсний з рештою зображення масштаб, але тiльки в певних ситуацiях i стосовно об'єктiв рiзного змiстового навантаження. Наприклад, розмiри постатей у данiй групi пропорцiйнi мiж собою; так само пропорцiйнiсть характерна у зображеннi тварин i предметiв, що за змiстом належать до цiєї групи (кiнь i вершник у сценi XXXVII; дерев'яна балка, яку несе робiтник, у сценi XX). Також пропoрцiйнi мiж собою загальнi габарити будiвель i окремi елементи їх (вiконнi й двернi отвори, тесанi каменi мурiв, як, наприклад, у сценi LХХХІ). Але будiвлi вiдносно групи осiб представлено в iншому масштабi (сцена LХХХІ та iн.). І це можна пояснити тим, що тiльки в такий спосiб випадало зобразити окремi сцени, не втрачаючи їхньої виразностi й зберiгаючи iстотнi подробицi (у сценi XXVIII показано деталi вiйськового одягу й одночасно - абрис оборонних мурiв "з пташиного лету").
Виходячи з цього, в зображеннi мосту, який у сценi ХСVІІІ/ ХСІХ становить окремий фрагмент стосовно групи осiб, подвiйна змiна масштабу, тобто загальних габаритiв мосту як вiдносно людей i тварин, так i вiдносно окремих його архiтектурно-конструктивних деталей - малоймовiрна.
А це своєю чергою наводить на думку, що Аполлодор опрацював єдинi правила проектування мостiв.
збудованих Аполлодором пiд час Траянових воєн
(гiпотеза)
якiсь iншi, а не арковi конструктивнi вирiшення.
Таким було дерево.
Вiн полягав у тому, що:
радiус пiвциркульної арки R становив половину довжини прогону (в осях) L;
базу арки становив прямий кут;
прогiн мiж пiлонами у свiтлi L0 визначався як розмiр мiж точками, у яких перехрещувалася крива радiуса R з променями прямого кута;
товщина пiлона дорiвнювала рiзницi мiж розмiрами прогону в осях i в свiтлi; висота арки в замку дорiвнює половинi товщини пiлона В;
арка дiлиться на парну кiлькiсть сегментiв однакової довжини;
елементи, що поєднують помiст зi склепiнням, розмiщуються вздовж променя арки (перпендикулярно до кола);
балки нижнього склепiння арки утворюють багатокутник, описаний навкруг кола радiуса R;
усi балки склепiння мають одну довжину i в мiсцях поєднання розпертi клинами;
аркове склепiння закрiплене в конструкцiї пiлона.
балок, що дає змогу забезпечити потрiбну ширину проїзної частини без змiни технологiї робiт.
Якщо прийняти такий принцип у проектуваннi мостiв, то можна стверджувати, що кожний мiст був авторською копiєю типового вирiшення з рiзницею тiльки в масштабi. Незмiнними елементами конструкцiї, незалежними вiд розмiру прогону, були: висота поруччя й розмiри кам'яних блокiв пiлонiв. Рiзними могли бути також кiлькiсть прогонiв i висота пiлонiв, що визначалися вiдповiдно до топографiї мiсцевостi.
Якщо прийняти запропоновану вище концепцiю, опрацювання принципового проектного вирiшення мосту зводиться до:
1) визначення ширини рiчища при середньому рiвнi води, яка береться за вiдстань мiж осями крайнiх пiлонiв;
2) подiлу довжини цiєї основної частини мосту на прогони, залежно вiд гiдрологiчних i гiдравлiчних умов;
3) визначення ширини помосту. Беручи викладену вище схему до уваги i маючи iнформацiю щодо розмiру прогону дунайського мосту в осях -170 стiп, решта розмiрiв мосту повинна становити:
прогiн пiлонiв у свiтлi - 120 стiп (24 кроки);
товщина пiлона - 50 стiп (10 крокiв);
висота арки в замку - 25 стiп (5 крокiв);
прогiн арки - 120 стiп (24 кроки);
радiус кривої арки - 85 стiп (17 крокiв).
Один прогiн дунайського мосту, спроектований згiдно iз запропо-нованою концепцiєю. Подiл дерев'яної арки склепiння на 8 сегментiв грунтується на тому, що, по-перше, абрис такої конструкцiї наближається до циркульної кривої (чого не дає подiл на 4 сегменти), по-друге, вага однiєї балки завдовжки близько 5 м (при перерiзi, що дорiвнює 1 стопi) становить 350 кг, а це дає змогу монтувати конструкцiї вручну. По-третє, з погляду проектування подiлити кут на 8 частин досить легко (послiдовним дiленням навпiл).
мостом пiлони, а також зависокi, якщо виходити iз запропонованого принципу, арки. Крiм того, подiл арки на 10 сегментiв технiчно невиправданий; простий подiл кута на 10 рiвних частин без застосування циркуля й лiнiйки неможливий.
| 
