Вiра Багiрова
.
Народилася 1948 року в селi Слобiдка-Бiльшiвцiвська, Галицького району Івано-Франкiвської областi в сiм'ї робiтника та службовицi. Мама Чеслава Легiк, уродженка Кракова з вищою фiнансовою освiтою, прищепила любов до книжки, iноземних мов. Батько, Михайло Николин, отримав початкову освiту, механiк – самоучка, любив брати мене в пiдмайстровi, а ще – рибалити на Днiстер, Гнилу Липу. Хрещена в греко-католицькiй церквi, вiдбудували жителi села пiсля „акцiї” – поголовного винищення – спалення в церквi людей, коли було знайдено у Слобiдцi вбитого нiмецького мотчика. Серед жертв була й бабуся Антонiна Николин. На батькiвському весiллi, а пiзнiше – на моїх хрестинах гостювала „партизанка”, правда, щораз iнча. Принагiдно дали менi два iменi: Вiра, батьки вже поховали крихiтку Любу, та – Мирослава, бо моєї хресної мами брат – учитель пiшов з „хлопцями” i пропав безвiсти, а звали його Мирось.
Отак i живу, наче два шляхи торую.
Один шлях – це Заднiпрянська середня школа, Калуський хiмотехнологiчний технiкум, тi: Івано-Франкiвський „Водоканал”, фiрма „Кнайпа”, редакцiї газет „ПІК”. На цьому шляху – життя, як блискавка з Сакiтом Багiровим, трагiчна смерть якого на заводi ТОС )нинi фiрма „Барва”) зробила мене вдовою, а дiточок – сиротами.
п’єсами. Саме на цьому шляху – пiзнання iстини через любов до Святих небес. Так вийшли у свiт книжки видавництва „Веселки”, „Водограй” – 1980 р., „В'язанчик” т. i.
У мiстi Івано-Франкiвську газета „Нова зоря” в 1993 р. видала двi книжки „Творiння Божої краси” та „Церковна абетка”. В 1996 р. обласне управлiння народної освiти видало поетичний збiрник „Бог любить нас”. Мої твори друкувалися в обласних, республiканських газетах i, звичайно, в „Малятку”, „Барвiнку”, т. i.
Уже декiлька рокiв спiвпрацюю в редакцiї колегiї журналу „Веселка”, iз Джерсi Сiтi, що в США, на сторiнках якого так багато й мило можна сказати про Ісусика, Божу Матiр, Пречисту з Фатiми, познайомити маленьких дiаспорян з нашим краєм та її визначними людьми через вiршi, оповiдання, пiснi.
Окремi вiршi, оповiдання та казки включенi до шкiльних програм з народознавства, програмникiв для дошкiльнят „Малятко” i „Дитина”.
Особливо цiкавими i захоплюючими є її оповiдання для дiтей. До них належать „Таємниця Миколаєвої ночi”, де вона говорить, що матерiальнi цiнностi для неба не мають ваги. А найбiльше там цiняться послуг, молитва, i подяка. Цим самим письменниця закликає всiх дiтей бути чемними i, якщо i Святий Миколай принесе тобi якийсь невеличкий подарунок, то не сумуй. Хай вiн НП великий, але вiн освячений святими думками, посмiшкою любов'ю Святого Чудотворця.
Ще письменниця закликає вiддатися в руки Ангелу-Хоронителю, який охороняє вiд злих духiв i який служить Святому Миколаєвi. Також в письменницi багато оповiдають про рослини та тварини. Особливо приваблює оповiдання „Кульбабка”, де письменниця так гарно описує переживання насiнинки кульбаби, через те, що вона загине, адже вiтер занiс її не на ґрунт, а на суху потрiскану толь. Але пiсля того, як вона попросила вiтра про допомогу, то вiн не вiдмовив i занiс насiнину на ґрунт. Вислухало її сонечко, яке пригрiло насiнинку, вислухав i дощик, який напоїв її. Таким чином кульбабка розцвiла i, хоча вона була маленькою та тоненькою, але дуже милою i веселою.
Особливо цiкавими письменницi є повчальнi оповiдання для дiтей. Це, зокрема, оповiдання „У дитячому садку”, в якому розповiдається про те, як Краплик i Краплинка врятували хлопчика, який хотiв з’їсти бруднi сливи, на яких було багато невидимих для людського ока мiкроби.
Письменниця написала ще дуже i дуже багато творiв для дiтей. Всi вони цiкавi захоплюючi виховують у дiтей любов до Бога, до природи. Я б порадила всiм батькам читати своїм дiтям оповiдання Вiри Багiрової. Адже незважаючи на те, що вони невелички, та в їхньому змiстi криється дуже багато такого, що потрiбно дитинi.
|
