Територiальна структура господарства у країнознавствi
РЕФЕРАТ
На тему:
Територiальна структура господарства у країнознавствi
Однiєю iз провiдних тем, яку активно вивчає сучасна географiя, є територiальна структура господарства. До цього поняття входять елементи господарства рiзного типу i рангу (мережа i системи мiст, iнфраструктурi споруди, центри, вузли i райони), взятi у їх взаєморозмiщеннi, i багатостороннi потоки зв'язкiв, якi функцiонують мiж ними. Важливу роль вiдiграють зв'язки господарської системи зi свiтовим ринком та iнтегрованими країнами.
В основу концепцiї територiальної структури закладено системний пiдхiд. Для країнознавства з його основною iдеєю синтезу розвиток системних iдей особливо важливий. Тут знання, роздiленi спецiалiзацiєю, об'єднуються. Конструктивнi засади системного пiдходу складаються iз розгляду частин (галузь, регiон, район тощо) з точки зору цiлого (країни) i в складнiй системi управлiння факторами.
Окремi регiональнi частини i галузевi повиннi вивчатися перш за все з погляду цiлого - територiальної структури країни. Без цього країна - лише конгломерат частин. Початковою стадiєю розумiння принципiв системного пiдходу є визначення двох понять: системи i структура. Загальноприйнятi визначення системи i структури вiдсутнi. Але всi визначення звертають увагу на взаємодiю частин, на зведення цiлого до суми частин. Розглядаються не стiльки елементи, скiльки зв'язки мiж ними, а також зв'язки країни у мiжнародному подiлi працi.
Структура господарства країни
Господарство країни - дуже складна система. Володiючи iнтегральною структурою, господарство водночас може бути подiлене на декiлька взаємопов'язаних структур. Видiлимо чотири основнi i вiдносно автономнi структури: соцiальну, галузеву, технологiчну, територiальну.
Соцiальна структура господарства. її провiдною структуроутворюючою ознакою є вiдношення власностi та економiчної влади. Ця структура виражає, головним чином, суспiльно-економiчнi уклади господарства.
Уклади - дуже важливий iсторичний фактор, пiзнання якогонеобхiдно для оцiнки рушiйних сил розвитку будь-якої територiї. Спiввiдношення укладiв часто змiнюється вiд країни до країни i вiд району до району. В Югославiї, наприклад, диференцiацiя укладiв у сiльському господарствi спостерiгається навiть у залежностi вiд абсолютної висоти мiсцевостi, внаслiдок рiзницi у якостi земель.
Для вивчення спецiальної структури господарства недостатньо знати спiввiдношення укладiв, тому що за укладами стоять люди - власники, виробники, управлiнцi i т. д. Неможливо пiзнати економiчнi процеси, коли невiдомо, хто суб'єкт господарювання, кому належить реальна влада в економiцi, хто є суб'єктом власностi, суб'єктом управлiння. Для цього необхiдно знати юридичнi вiдношення до засобiв виробництва. За кожним укладом стоять соцiальнi прошарки зi своїми стереотипами (якi гальмують або активiзують) економiчну поведiнку.
(абстрактна праця, яка створює вартiсть).
гончарства, виплавки металiв i т. д., що привело до нових форм суспiльної органiзацiї); вiдокремлення торгiвлi вiд промисловостi. Змiнилася i форма власностi, що виразилося у вiдокремленнi капiталу вiд земельної власностi. Цей фактор iстотно вплинув на територiальну органiзацiю суспiльства.
В даний час йде становлення нового типу подiлу працi. Вiн вiдповiдає новому типу виробничих сил, який отримав назву постiндустрiального. Його характерними рисами є: автоматизацiя, комп'ютеризацiя, децентралiзацiя, гнучкiсть виробництва, переважаючий розвиток сфери вiдтворення життя та послуг. Скорочується частка живої працi, необхiдної для створення одиницi продукцiї. Окрiм цього, проходить функцiональне об'єднання великих пiдроздiлiв виробництва. Утворюються значнi мiжгалузевi функцiональнi комплекси: паливно-енергетичний, конструкцiйних матерiалiв, агропромисловий, iнвестицiйний (фондоутворюючий, який включає чорну i кольорову металургiю, машинобудування, в тiй його частинi, в якiй цi галузi обслуговують iнвестицiйний процес, будiвельну iндустрiю, вiдповiднi проектнi та науковi iнститути, а також iнфраструктура.
На склад галузей все бiльший вплив має змiна суспiльних цiнностей i потреб. Прагнення людей до здорового i духовного способу життя приводить до змiни виробничих прiоритетiв. Велику увагу соцiологи i суспiльствознавцi звертають на скандинавськi країни, де на провiднi позицiї виходять соцiальнi, культурнi та екологiчнi програми.
Технологiчна структура. У товарi на технологiї його виробництва вiдображаються виробничi вiдносини економiчної системи i всi змiни, якi в них виникають. В даний час замiна ручної та розумової працi проходить на основi електронiки, а не на базi механiки. У центрi всiх технологiчних перетворень знаходяться:
1)застосування мiкроелектронiки з робототехнiкою. Використовуються гнучкi i комплекснi автоматизованiвиробництва. Окрiм високої якостi i низької собiвартостi, забезпечується така якiсть, як гнучкiсть (здатнiсть дати споживачам продукцiю iндивiдуального запиту безперевищення собiвартостi виробiв масової серiї);
2)використання бiотехнологiї;
3)створення нових конструкцiйних матерiалiв, новоїтехнологiї, пов'язаної iз освоєнням космосу;
4)засвоєння технологiй, якi спрямовують економiку насоцiальнi та екологiчнi програми;
iснує два методи:
- свiдоме скорочення потреб i, вiдповiдно, виробничихпотужностей. Але цей спосiб малоймовiрний;
- революцiйна перебудова технологiчної структуривиробництва. Цей спосiб бiльш реальний, але i вiн потребуєчасу.
Територiальна структура. В основi видiлення територiальної структури лежить територiальний подiл працi. Цей фактор -провiдний. Територiальна структура кожної країни має свою специфiку, яка визначається як дiєю процесу територiального подiлу працi, так i особливостями природи країни, її розмiрами i конфiгурацiєю, iсторико-географiчними особливостями освоєння, розселенням та iншими факторами.
"експортний", коли в окремих країнах i районахстворюється виробництво матерiальних благ i послуг понадвнутрiшнi потреби;
- "iмпортний", коли розвивається споживання понадвнутрiшнi виробничi можливостi за рахунок придбання продукцiїззовнi.
Територiальна структура виникає на досить високому рiвнi розвитку господарства, коли територiальнi частини країни iнтегрованi в єдине цiле. У поняття територiальної структури є двi сторони. Перша iз них вiдображає територiальнi пропорцiї, просторову будову у статистичному розумiннi, друга - взаємодiя територiальних частин господарства країни.
Список лiтератури
2. География туризма / Под ред. Н. П. Крачило. - К.: Вища шк., 1987.
3. Квартальнов В. А., Романов А. А. Международньїй туризм: политика развития. - М.: Советский спорт, 1998.
4. Преображенский В. С. Поиск в географии. - М., 1986.
5. Проблеми мiжнародного туризму: Збiрник наукових статей. - К.: ТОВ "ЧАС ПІК", 1997.
| 
