Економiко-географiчне положення у країнознавствi
РЕФЕРАТ
Економiко-географiчне положення у країнознавствi
стала набагато ширшою, нiж ранiше. Визначення М. М. Баранським економiко-географiчного положення як "вiдношення будь-якого мiсця, району або мiста до мiсця, яке знаходиться поза ним i має те чи iнше економiчне значення" зберiгає своє значення. Але значнi успiхи у розвитку транспорту докорiнно змiнюють основнi положення в географiї, що стосуються спiввiдношення понять "простiр-час", про доступнiсть i значення "мiсць, якi знаходяться поза ним". Оскiльки поняття "простiр" значною мiрою визначається подiлом у часi, що пов'язано iз розвитком транспорту, то вiн стає все вiдноснiшим i динамiчним. У результатi колосального прогресу транспорту простiр значно "звужується".
"полiтичнiй картi свiту" i вiд основних глобальних проблем сучасностi. Зростає значення й "екологiчного положення" вiдносно джерел екологiчної кризи. Часто проблеми такого роду визначаються "iмпортом забруднення", як це, наприклад, має мiсце для екологiчно чистих скандинавських країн, якi отримують його iз ФРН, Великобританiї та iнших iндустрiальних країн.
Значне збiльшення перемiщень рiзного роду визначає важливiсть облiку i транзитного положення на шляхах масових потокiв вантажiв. Наприклад, найбiльша судноремонтна промисловiсть Іспанiї виникла на базi положення країни на основних шляхах супертанкерiв: Близький Схiд - Захiдна Європа, Близький Схiд - США, а також базування риболовецьких флотилiй багатьох країн. Мiграцiйнi та туристичнi потоки також мають важливе значення. Наприклад, в Австрiї, з її масовим потоком туристiв на курорти i "транзитникiв", це спричиняє у перiод пiку лiтнiх вiдпусток повний транспортний хаос на автодорогах i велике екологiчне навантаження.
не розглядалися, наприклад рекреацiйнi можливостi.
Слiд також зазначити, що ЕГП країни, регiону може бути вигiдним або не вигiдним. Вигiдне центральне, сусiдське, приморське положення. Наприклад, у другiй половинi XX ст. виробництво в багатьох країнах Захiдної Європи, в Японiї, частково i в США висунуте до моря. Це пов'язане з орiєнтацiєю на паливо i сировину, якi транспортуються морським шляхом.
Центральне або аксентричне положення накладає вiдбиток i на спосiб життя населення, i на його психологiю. І, навпаки, глибинне, периферiйне положення (Аляска, Амазонiя, центральнi та пiвнiчнi райони Австралiї), як правило, менш вигiдне.
Але для розвитку туризму цей принцип не зовсiм точний, тому що вiддаленi, периферiйнi регiони можуть приваблювати туристiв своєю екзотикою, вiддаленiстю вiд iндустрiальних та адмiнiстративних центрiв, етнографiчними особливостями, красою природи.
Природа у країнознавствi
Важливу роль у країнознавствi вiдiграє вивчення природних ресурсiв та умов, а також самого природного середовища.
Поняття "природнi умови i ресурси" в даний час переживають перiод суттєвих уточнень та доповнень. Мiж "умовами" i "ресурсами" можна провести межу, хоча в деяких випадках це зробити нелегко (наприклад, у сферi туризму та рекреацiї), умови безпосередньо не залучаються до дiяльностi, але впливають на розмiщення виробництва, розселення населення i т. д.
Природнi ресурси - це компоненти природи, якi на даному рiвнi розвитку продуктивних сил використовуються або можуть використовуватися як засоби виробництва (предметiв i засобiв працi) i предмети споживання. Бiльш конкретно - природнi ресурси можуть використовуватися як: засоби працi (земля, воднi шляхи, вода для зрошення); джерела енергiї (горючi копалини, енергiя водних потокiв i вiтру); сировина та матерiали (мiнеральна сировина, лiсовi запаси); предмети споживання (дикорослi плоди, промислова фауна, вода для пиття); об'єкти для рекреацiї i туризму (гори, лiси, моря, рiки, озера та їх узбережжя).
Вищенаведене визначення ресурсiв базується на утилiтарному ставленнi людини до природи, тодi як мають мiсце i безкориснi форми таких взаємовiдносин. У науцi проходить змiна поглядiв на природнi ресурси. "Ресурс" - поняття ширше, нiж "сировина - матерiали" або "засоби iснування людей", оскiльки ресурс є джерелом бiльшої кiлькостi несировинних корисностей. Такий комплексний пiдхiд досить важливий для країнознавства. Так, багатьом iндустрiальним країнам не вистачає чистого повiтря у своїх кордонах. США, наприклад, використовують до 40% повiтря iз сумiжних територiй. Характеризуючи ресурси Пiвночi, слiд вiдзначити її важливу роль у збереженнi бiохiмiчної рiвноваги Пiвнiчної пiвкулi, тому що ця територiя виконує функцiї очищення забруднених потокiв повiтря, якi надходять iз високопромислових та високоурбанiзованих країн.
До класифiкацiї природних ресурсiв iснують рiзнi пiдходи. Це пояснюється двоїстiстю (вiдношення i до природи, i до суспiльства) i вiдноснiстю складу природних ресурсiв. Найбiльш фундаментальний характер мають класифiкацiї на основi природного генезису та способу використання природних ресурсiв. За генезисом видiляють мiнеральнi (викопнi), воднi, земельнi, бiологiчнi, клiматичнi ресурси. За способом використання природи видiляють п'ять груп галузей та видiв господарської дiяльностi:
- галузi обробної промисловостi, водовикористання i промисли, якi використовують природу, як джерело готових предметiв працi та споживання;
- рекреацiя, туризм, рiзноманiтнi види спорту, ряд галузей охорони здоров'я та iншi галузi життєдiяльностi населення, якi використовують природу, як умови проживання;
- галузi дослiдно-заповiдного господарства, наука, якi використовують природу як полiгон для дослiдження i збереження її наступним поколiнням.
Характеристика природи повинна бути описово-аналiтичною, включати такi фактори, як: генезис рельєфу i процеси, якi його змiнюють, вплив рельєфу на особливостi атмосферних i гiдрологiчних процесiв; формування ґрунтового i рослинного покриву; вплив клiмату на внутрiшнi води i фунтово-рослинний покрив; атмосферна циркуляцiя та її роль у формуваннi клiмату.
Вивчення ступеня i характеру освоєностi
природи країни
При дослiдженнi країни або регiону необхiдно знати, наскiльки довготривалим було господарське освоєння i використання природних умов i ресурсiв. Зрозумiти та оцiнити природу неможливо без правильного уявлення про масштаби втручання у неї людини.
Для вивчення територiальної структури природних ресурсiв необхiднi такi критерiї, як ступiнь диференцiацiї в забезпеченостi територiї природними ресурсами та їх рiзноманiтнiсть, територiальна концентрацiя, територiальне сполучення ресурсiв та їх доступнiсть, економiко-географiчне положення. Слiд звернути тут увагу на наступнi аспекти:
- Територiальний розрив мiж ресурсами, з одного боку, виробництвом i населенням - з iншого. Значний розрив зазвичай притаманний великим розвинутим державам, всерединi яких часто видiляються: а) економiчно активна територiя, де скупчене населення та основне виробництво i продовжують експлуатуватися агроклiматичнi ресурси, але сильно вичерпанi мiнерально-сировиннi ресурси; б) неосвоєна територiя нерiдко iз несприятливими для людей фiзико-географiчними умовами, але з багатими мiнерально-сировинними ресурсами - ресурсний резерв країни. Це, наприклад, США, Канада, Австралiя, Бразилiя та iн. Особливо складнi тут проблеми дорогої iнфраструктури, необхiдної для подолання вiдстаней мiж регiонами споживання природних ресурсiв i регiонами, де вони розмiщуються i добуваються.
ресурсiв, якi складають основу для важкої промисловостi, як правило, висока i концентрацiя цiєї промисловостi, а також i всього виробництва i населення. Прикладом може бути Польща.
- Слiд оцiнити, яка роль природних ресурсiв у формуваннi територiальної структури господарства країни. Для малих i середнiх країн iз небагатим ресурсним потенцiалом географiя природних ресурсiв може взагалi не вiдiгравати важливої ролi. Зараз бiльш важливим стає система розселення та iнфраструктура, особливо та, що зв'язує країну з iншими державами, якi у даний момент i є джерелом ресурсiв. Наприклад, в Японiї, Італiї, Нiдерландах, Швейцарiї власнi ресурси уже давно не визначають територiальну структуру господарства.
- Із розвитком iнтернацiоналiзацiї у сферi природних ресурсiв зростає взаємодоповненiсть ресурсно-сировинних баз країн. Тому слiд оцiнювати i те, яку роль для країни вiдiграє зовнiшнiй фактор. Прикладом можуть бути країни Схiдної Європи. Росiя - найбiльш важливий експортер практично всiх видiв корисних копалин у цi країни.
Список лiтератури
1. Ананьев А. А. Экономика и география международного туризма. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975.
2. География туризма / Под ред. Н. П. Крачило. - К.: Вища шк., 1987.
3. Квартальнов В. А., Романов А. А. Международньїй туризм: политика развития. - М.: Советский спорт, 1998.
5. Проблеми мiжнародного туризму: Збiрник наукових статей. - К.: ТОВ "ЧАС ПІК", 1997.
|
