Небезпеки урбанізованого міста

Небезпеки урбанiзованого мiста на тему: Небезпеки урбанiзованого мiста Вступ Сучаснiй людськiй цивiлiзацiї властивi стрiмкi темпи урбанiзацiї. Вони вирiшальне зумовленi двома факторами — «демографiчним вибухом» другої половини XX ст. та науково-технiчною революцiєю в усiх сферах. Урбанiзацiя людства були рiзними. Мiста виникали як сумiснi поселення ремiсникiв, що полегшувало їх виробничу дiяльнiсть, як центри торгiвлi, як воєннi укрiплення (фортецi). Процес свiтової урбанiзацiї розпочався в Європi, де вперше почали форму­ватися мiста завдяки концентрацiї засобiв виробництва, великої промисловостi. Становлення урбанiзацiї почалося на зламi XVIII — XIX процесу урбанiзацiї: Захiдна Європа — Пiвнiчна Америка — Австралiя та Океанiя — Схiдна Європа — Латинська Америка — Азiя — Африка. Уже сьогоднi в багатьох країнах свiту, особливо економiчно розвинених, частка мiського населення становить 85-90% i бiльше в загальнiй його чи­сельностi. За прогнозами Комiсiї ООН з народонаселення, на початку XXI ст. у мiстах буде мешкати не менше 51% усього населення земної кулi, тодi як 1970 р. частка мiського населення становила 38,6%. З'являються i зроста­ють багатомiльйоннi мiста — мегаполiси (Нью-Йорк, Лондон, Токiо та iн.), збiльшується їх кiлькiсть, розмiри та проблеми. народного господарства, тобто всього лише за 13 рокiв чисельнiсть мiського населення зросла у 2,4 рази. За 1940-1970 pp. чисельнiсть мiського населення в Українi зростала вже значно нижчими темпами, бо за ЗО рокiв воно збiльшилось лише у 1,9 рази. З середини 50-х рокiв XXcm. почався новий етап iнтенсивного зростання кiлькостi мiст i чисельностi мiського населення в Українi. Тiльки за 30 рокiв частка мiського населення в Українi зросла у 2,2 рази та становила на кiнець ХХст. близько 70% загальної чисельностi населення. За кiлькiстю великих мiст, (з населенням понад 100 тис.) наша держава тепер посiдає одне з провiдних мiсць серед країн свiту, таких мiст зараз — 61. В Українi є 7 мiст з населенням, яке перевищило або май­же сягає мiльйона осiб: Київ, Днiпропетровськ, Одеса, Донецьк, Харкiв, Запорiж­жя та Кривий Рiг. До речi, для Києва останнi 30 рокiв був характерний надзви­чайно iнтенсивний демографiчний розвиток: чисельнiсть його населення зросла майже у 2,5 рази i досягла на 2000 рiк 2 млн 600 тисяч мешканцiв. Урбанiзацiю неможливо розглядати без зв'язку з розвитком суспiльного виробництва, зокрема важкої iндустрiї, енергетики, хiмiчної промисловостi тощо. Разом з нарощуванням промислового потенцiалу, створенням нових галузей виробництва у великих мiстах зростає чисельнiсть населен­ня. Сучаснi великi мiста — це центри зосередження багатогалузевої промисловостi, розгалуженої транспортної мережi в густо населених жит­лових масивах. Причому найважливiшим джерелом зростання мiського населення була й все ще залишається мiграцiя сiльських жителiв у мiста. На неї припадає бiльше половини приросту мiського населення в Українi. Сучасне мiсто надає своїм жителям багато переваг економiчного, соцiального та Суб'єктивного характеру, а саме: • наявнiсть мiсць роботи та можливiсть змiни роботи; • зосередження закладiв науки та культури; • забезпечення висококвалiфiкованої медичної допомоги; • розвиток мiжнародної та регiональної культури. здоров'я населення через забруднення атмосферного по­вiтря, дефiцит сонячного промiння, води, а також стресових факторiв, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченiстю населення, не­достатнiстю зелених насаджень тощо. Також небезпеку для здоров'я людей у мiстi становлять шумовi, вiбрацiйнi навантаження, транспортнi проблеми, вплив електричних, магнiтних, iонiзацiйних полiв. Отже, в умовах великого мiста загострюються всi сторони жит­тєзабезпечення людей: * постачання достатньої кiлькостi повноцiн­них продуктiв харчування та питної води, * контроль i запобiгання забруднення повiтря, *водних ресурсiв, ґрунтiв, *утилiзацiя та за­хоронення нагромаджуваних шкiдливих виробничих та побутових вiдходiв, а також асоцiальнi проблеми, пов'язанi з рiзким зменшен­ням вiльного «життєвого» простору, зростанням мiст у висоту, збiль­шенням захворювань, зумовлених забрудненням та iншi. Визначимо основнi небезпеки життя в урбанiзованому середовищi. 1. Забруднення атмосфери мiст транспорт, енергетичнi системи мiста та промисловiсть. У мiстах зосереджена основна маса транспортних засобiв. Це вантажний, власний та громадський транспорт. Автотранспорт дає 70% усiх токсичних викидiв в атмосферу. В Українi зареєстровано бiльше 1 млн вантажних автомобiлей та близько 3 млн легкових. Частка автотранспортного забруднення атмосфери в загальнiй їх кiлькостi становить в Ужгородi — 91%, Ялтi, Полтавi — 88%, Львовi — 79%, Києвi — 75%. За останнiй час в мiському повiтрi вирiс об'єм оксидiв вуглецю, вуглеводнiв, оксидiв азоту, сажi. Але найбiльшу небез­пеку окрiм оксидiв азоту становлять сiрчанi та свинцевi сполуки, їх вмiст у мiському повiтрi значною мiрою зрiс. Мiста не пристосованi до такої кiлькостi автотранспорту. Довжина пробiгу без зупинок мiж свiтлофорами становить лише 400-600 м, внаслiдок чого середня швидкiсть руху вдень в центрi мiста (зокре­ма, Києва) i на великих автошляхах знижується до 12-20 км/год, а це збiльшує витрати палива в 3-4 рази. Вiдповiдно збiльшуються й викиди. Автотранспорт також призводить до специфiчних форм забруднення повiтря. При русi стира­ються шини, i тисячi тон гуми у виглядi пилу потрапляють у повiтря. Мiський автомобiльний транспорт не тiльки забруднює повiтря продуктами згорання палива, вiн сприяє зростанню надходження свинцю в навколишнє середови ще. В Українi поки ще використовують бензин iз вмiстом свинцю 0,36 г/л, тодi як в Англiї, Нiмеччинi та США — 0,013-0,15. Мiста — основнi споживачi енергiї. Мiсто споживає енергiю у рiзних фор­мах. Досить широко використовується викопне паливо — кам'яне вугiлля, нафтопродукти та природний газ. Це вже само по собi визначає забруднення мiст продуктами згорання. До житлових будинкiв та виробничих примiщень енергiя потрапляє у формi електрики, газу, парового опалення. кiлькiсть, яка потрапляє в органiзм людини при диханнi, може виявитись токсичною. Найбiльш поширеною шкiдливою домiшкою повiтряного середовища є чад­ний газ. Надмiрна кiлькiсть цього газу в повiтрi призводить до швидкої втом­люваностi людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам'ятi, порушення дiяльностi серцево-судинної та iнших систем органiзму. 2. Забруднення мiських примiщень Специфiка проживання в мiстi веде до того, що люди 80-95% свого часу проводять в примiщеннях (житловi будинки, метро, службовi примiщення). Одним з показникiв якостi мiського життя є повiтря примiщень. Згiдно з оцiнкою Агентства з охорони навколишнього середовища США, повiтря всерединi мiських примiщень забрудне­но у 100 разiв бiльше нiж зовнi. Токсичнi матерiали примiщень — олiйнi фарби i розчинники, килимовий клей, меблевий лак, iз яких видiляються бензол, толуол та iншi речовини. Заходи щодо полiпшення якостi повiтря в примiщеннях: • • замiсть освiжувачiв повiтря використовувати оцет, наливши його в тарiл­ку i поставивши на 1-2 години в кiмнатi; в закритих невеликих примiщення (холо­дильники, туалет) поставити вiд­криту коробочку з харчовою содою; внести в кiмнату свiжу гiлку ялини або сосни; • замiсть вiдбiлювачiв викорис­товувати харчову соду або буру; • робити регулярне вологе при­бирання примiщення, а також про­вiтрювання; • обладнати кухню витяжною шафою; • не залишати вiдкритими пляш­ки з миючими та дезiнфiкуючими за­собами. Причини забруднення повiтря примiщень невентильованi гази вiд газових плит та водонагрiвачiв аерозолi очисники, якi мiстять хлор або амiак лаковi та восковi покриття пiдлог зволожувачi повiтря розпилювачi вiд комах (iнсектициди) дим вiд цигарок 3. Забруднення питної води в мiстах Питна вода — найважливiший фактор здоров'я людини. В крани мiських квартир питна вода потрапляє з рiчок, водосховищ, озер, з пiдземних гли­бин. Найчистiша — пiдземна (особливо глибинна, артезiанська) вода. Але для великих мiст цiєї води не вистачає. У реальних умовах вода мiстить органiчнi й мiнеральнi сполуки, мiкро- i макроелементи, гази, колоїднi частинки та живi мiкроорганiзми. Основнi ком-поненти питної води незмiннi — гiдрокарбонатi, сульфатнi та солi кальцiю, магнiю та натрiю. З мiнералiв у водi є кремнiй, фтор, стронцiй, цинк, з макроелементiв — залiзо i калiй. Вмiст цих речовин не повинен перевищувати ГДК. Частки грунту i все, що може гнити, вносить в воду органiчнi сполуки. їх рiзноманiття величезне, * механiчнi, * фiзичнi, *фiзико-механiчнi, * хiмiчнi, * фiзико-хiмiчнi, * Пiсля механiчних, хiмiчних та фiзико-хiмiчних методiв очищення стiчнi води пiдлягають бiологiчному очищенню (мiкроорганiзми) для остаточної очистки стокiв вiд органiчної речовини. Бiологiчне очищення здiйснюється в бiофiльтрах, в аеротенках, в бiотенках тощо. Пiсля визначених методiв очищення у водi можуть знаходитись рiзноманiтнi вiруси та бактерiї (дизентерiйнi бактерiї, холерний вiбрiон, збудники черевного тифу, вiрус полiомiєлiту, вiрус гепатиту та iн.). Знешкодити мiкроорганiзми, якi залишились, можна чотир­ма способами: • термiчна (скип'ятити); • за допомогою сильних окисникiв (наприклад, хлору, озону, марганцевокислого калiю); • впливом iонiв благородних металiв (зазвичай використовується срiбло); • фiзичними методами (за допомогою ультрафiолетових променiв або ультра­звуку). рiвнем забруд­нення не вiдповiдають вимогам стандарту до джерел водопостачання. Питна вода стає активним чинником шкiдливого впливу на здоров'я i першопри­чин виникнення багатьох небезпечних масових iнфекцiйних захворювань, зокрема вiрусного гепатиту А. Внаслiдок хлорування в питнiй водi утворю ються хлорорганiчнi сполуки, наприклад, кiлькiсть хлороформу перевищує в 1,5-2 рази норми, рекомендованi ВООЗ. Окрiм того, в питну воду можуть потрапити iншi токсичнi речовини: iони важких металiв, сполуки фосфору i сiрки, пестициди, нiтрати, нiтрити. Про недостатню ефективнiсть iснуючої технологiї очистки води свiдчить високий рiвень захворюваностi населення кишковими iнфекцiями. Взагалi ж на сьогоднi вiдомо близько 100 хвороб, якi «дарує» нам питна вода. Яку ж воду треба пити, щоб бути здоровим? Однi спецiалiсти радять пити воду кип'ячену та вiдстояну, iншi наполягають на водi «срiбнiй», через Те що срiбло вбиває мiкроорганiзми. Але срiбло — це метал, який здатний накопичуватись в органiзмi людини, зокрема, в нирках. Сьогоднi можна сказати, що «срiбна» вода є лiкувальним засобом, який може допомогти при лiкуваннi деяких хвороб тiльки у випадку її вживання в певних дозах i нетривалий час. Як альтернативу питнiй водi використовувати її просто недопустимо. Згiдно з розпорядженням Київської мiської держадмiнiстрацiї, в мiстi збудовано та введено в експлуатацiю 25 павiльйонiв бюветної роздачi арте­зiанської води. Вода в них чиста, доброякiсна, радiонуклiди та важкi метали на таку глибину не потрапили. Але приблизно в 66% свердловин вода мiстить пiдвищену кiлькiсть залiза, марганцю, сiрководню, сульфiдiв, сульфатiв, хлоридiв, карбонатiв та iнших домiшок, що звичайно вимагає додаткового очищення цiєї води. Нерiдко артезiанська вода не вiдповiдає вимогам щодо бактерiологiчних показникiв. Наслiдком неконтрольованого й довгостроко­вого використання таких вод як питних можуть бути рiзнi захворювання у людей — отруєння важкими металами, нiтратами та iн. Як правило, арте­зiанська вода є умовно питною й може служити лише додатковим джерелом водопостачання. повнiстю очистити воду вiд усiх шкiдливих домiшок, просто не iснує. Але в наш час фiльтри стали предметом першої необхiдностi. 4. Шумове, вiбрацiйне та електромагнiтне забруднення мiст пiдприємство, поблизу злiтають з аеродрому лiта­ки. В квартирах шумлять холодильники i пральнi машини, в пiд'їздах — лiфти. Цей перелiк можна продовжити. Якщо шуму так багато в нашому життi, може здатися, що вiн не шкiдливий. Однак за своїм впливом на органiзм людини шум бiльше шкiдливий, нiж хiмiчне забруднення. За останнi 30 рокiв у всiх великих мiстах шум збiльшився на 12-15 дБ, а суб'єктивна гучнiсть виросла в 3-4 рази. • Шум знизив продуктивнiсть працi на 15-20%, суттєво пiдвищив рiст захворюваностi. Експерти вважають, що у великих мiстах шум ско­рочує життя людини на 8-12 рокiв. Частота захворювань серцево-судинної системи у людей, якi живуть у зашумлених районах, у кiлька разiв вища, а iшемiчна хвороба-серця у них трап­ляється утричi частiше. Зростає також загальна захворюванiсть. Особливо вражає вплив шуму мiських жителiв. Якщо на 100 тисяч сiльських мешканцiв припадає 20-30 тих, хто погано чує, то в мiстах ця цифра виростає в 5 разiв. За даними статистики, жителi великих мiст втрачають гостроту слуху вже з 30 рокiв (в нормi — в 2 рази пiзнiше). Пiд впливом шуму погiршується сон та сприйнятливiсть до навчання. Дiти стають бiльш агресивними та вередливими. Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели термiн — головний бiль, нудо­та, дратiвливiсть, якi досить часто супроводжуються тимчасовим знижен­ням слуху. До шумової хвороби схильнi бiльшiсть мешканцiв великих мiст, якi постiйно отримують шумовi навантаження. Наприклад, нормативнi рiвнi звуку в дБ для мешканцiв житлових кварталiв повиннi становить 55 вдень i 45 вночi. Однак рiзнi джерела техногенного шуму вносять вагомий внесок у звукове середовище мiста. У сучасних мiських районах зi значним рухом транспорту рiвень шуму близький до небезпечної межi у 80 дБ. Шум дiє на органiзм людини не тiльки прямо й опосередковано. Шум має й iншi можливостi впливу. Так, у мiських умовах тривалiсть Життя дерев коротша, нiж у сiльськiй мiсцевостi. Головною причиною цього є вплив iнтенсивного шуму. При дiї шуму в 100 дБ рослини виживають 10 днiв. При цьому швидко гинуть квiти i уповiльнюється рiст рослин. Отже, шум шкiдливий, але чи можна зменшити його вплив на живi органiзми, включаючи людину. Виявляється, можливо, i таких заходiв багато. Насамперед, необхiдно суворо дотримуватись чинних норма­тивiв. На сьогоднi на вулицях великих мiст шум не спускається нижче 80 дБ. Для того, щоб зменшити цей рiвень, докладаються значнi зусилля, насамперед, з удосконалення самої технiки. Конструкто­ри працюють над малошумними двигунами й транспортними засо­бами, житловi забудови вiддаляють вiд вуличних магiстралей, останнi вiдокремлюють вiд будинкiв бетонними екранами, полiпшують по­криття. Ефективним заходом боротьби з шумом в мiстах є озеленення. Дерева, якi посадженi близько одне вiд одного, оточенi густими кущами, значно знижують рiвень техногенного шуму i покращують мiське сере­довище. Поради щодо зменшення шуму в квартирi І >. вiдрегулюйте в найбiльш сприятливому для вас режимi гучнiсть дзвоника вхiдних дверей та телефону > для звукоiзоляцiї стiн вiкористовуйте гiпсокартоннi плити (їх закрiплю­ють пiд шпалерами) або спецiальнi прокладки з натуральної пробки пiд лiнолеум, килимове покриття або паркет > щоб дверi не скрипiли, змажте їх машинним маслом, щоб не грюкали, прибийте до косяка смужку тонкої гуми > замiнiть дверi в ванну кiмнату на пластиковi або дерев'янi, якi герметично закриваються > > привчайте домочадцiв щiльнiше прикривати дверi в свої кiмнати, не вмикати телевiзор i магнiтофон на повну гучнiсть До негативних фiзичних чинникiв мiста належить також вiбрацiя. Джерелами вiбрацiї в мiстах є: *рейковий транспорт, * автомобiльний транспорт, *будiвельна технiка, *промисловi установки. Зазвичай вiбрацiя розповсюджується вiд її джерела на вiдстань до 100 м. Найбiльш потужне джерело вiбрацiї — залiзничний транспорт. Коливання ґрунту поблизу залiзницi перевищує землетрус силою 6-7 балiв. В метро iнтенсивна вiбрацiя розповсюджується на 50-70 м. Несприятливо впливають на органiзм людини i електромагнiтнi ви­промiнювання промислової частоти (50 герц) та частот радiохвильового дiапазону. В помешканнях електромагнiтнi поля створюють: радiоапа­ратура, телевiзори, холодильники тощо, що становить певну небезпеку. Якщо поруч знаходиться постiйне джерело електромагнiтного випромi­нювання, яке працює на аналогiчнiй (чи є кратною) частотi, що може призвести до збiльшення або зменшення нормальної частоти роботи людського органа, то наслiдком цього можуть бути головний бiль, пору­шення сну, перевтома, навiть загроза виникнення стенокардiї. Найбiльш небезпечним випромiнювання є, коли людина (а особливо дитина) спить. Безперечно, обiйтися без електропобутових приладiв неможливо, та й не потрiбно. Головне — дотримуватись певних правил: • • телевiзор, музичний центр, вiдеомагнiтофон на нiч треба вимикати з елек­тромережi; • електронний будильник не повинен стояти в головах; • потужнiсть мiкрохвильових печей може змiнюватись, тому час вiд часу треба звертатися до майстра, щоб контролювати рiвень випромiнювання.