План
1. Основнi стереотипи: погляд з боку
1. 2 Почуття нацiональної самосвiдомостi
1. 3 Великобританiя очима iноземцiв
1. 3. 1 Типове уявлення
2. Вивчення сприйняття Об'єднаного Королiвства за допомогою соцiологiчного опитування
3. Виявлення «сильних i слабких сторiн»
3. 2 Колорити нацiональних традицiй
3. 2. 1 Королiвськi традицiї
3. 2. 2 Традицiї парламенту
3. 2. 3 Нацiональнi забави (Полювання за «рудим смолоскипом»)
4. Вiдмiннi риси британця
4. 1 Щирий джентльмен
4. 3 «Типовий» британський мiльйонер
Висновок
Введення
Кожний народ має свої стiйкi уявлення про iншi народи. Коли говорять "типовий англiєць" або "типовий нiмець", мають на увазi цiлком певний характер. Як правило, культурнi образи формуються лiтературою, кiно, розповiдями тих, хто вiдвiдував країну, i засобами масової iнформацiї. Формування подiбних стереотипiв зв'язано також iз тривалим iсторичним процесом спiлкування: народiв один з одним. Найчастiше образи iнших країн неоднозначнi, суперечливi й мiстять у собi й традицiйнi стереотипи, i сучаснi уявлення.
Частина дослiджень в областi культурних стереотипiв пов'язана з вивченням причин i механiзмiв їхнього формування в минулому. У цьому випадку вивчається iсторичний контекст взаємодiї країн, лiтературнi джерела, фольклор, релiгiйнi й мiфологiчнi уявлення. Інша частина дослiджень зосереджена на з'ясуваннi iснуючого iмiджу країни й подань про її жителiв. Дослiдження даного типу - це тривалий, складний, багатоступiнчастий процес, що може мiстити в собi вивчення декiлькох аспектiв. У результатi стає можливим визначити як "бiлi плями" у масовому: свiдомостi, позначити iснуючi забобони, установки й емоцiйне вiдношення людей до країни i її жителiв: сильнi й слабкi сторони iмiджу країни, так i зрозумiти механiзми й канати формування думки про країну.
Особливо гостро дана проблема є в ситуацiї збiльшення накрапувати, дiлових контактiв, коли вiдбувається прогрес в областi технологiй i комунiкацiй, рiст ринкiв, їхня глобалiзацiя. Тому досить важливо не тiльки вивчати механiзми формування iснуючих подань у минулому, а й вiдокремлювати традицiйнi стереотипи вiд сучасних подань, формувати стратегiї ефективної комунiкацiї. Саме тому цiль данiй курсової роботи: - з'ясування того, яким образом жителi рiзних країн сприймають Великобританiю, якi установки iснують стосовно рiзних, аспектам життя британського суспiльства. Подiбний тип дослiджень дозволяє одержати iнформацiю, що є базою для обґрунтування необхiдностi ряду iнформацiйних i iмiджних заходiв, спрямованих як на полiпшення вiдносин мiж країнами в цiлому, так i на пiдвищення ефективностi комунiкацiй у всiх сферах людського спiлкування.
великобританiя нацiональний соцiологiчний традицiя
1.
Основнi стереотипи: погляд з боку
Історично зложилося, що емiгранти завжди здавалися деяким людям погрозою британським моральним, соцiальним i культурним цiнностям, чия присутнiсть радикально змiнить суспiльство. Однак цей погляд зовсiм випустить iз уваги труднощiв визначення британських норм у рiзнi перiоди iсторiї Великобританiї. Емiгранти, звичайно, у певнiй мерi змiнили суспiльство й вiдносини всерединi нього, але Британськi острови завжди були населенi декiлькома рiзними культурами. Існує безлiч розходжень мiж чотирма нацiями Англiї, Уельсу, Шотландiї й Ірландiї, а також розмаїтiсть культур усерединi цих країн. Таке рiзноманiття своїх, культур i присутнiсть спiвтовариств емiгрантiв ставлять пiд питання значення визначення "типово британський".
"Типово британське" поводження приписується всьому населенню Британських островiв з 1070 року, коли була, утворена Великобританiя. З тих пор у це поняття вкладається стабiльнiсть i централiзованiсть iнституту керування без шкоди для сформованих нацiональних традицiй. Але iсторiя Британських островiв до початку XVIII столiття являє собою не iсторiю єдиної держави, а iсторiю чотирьох зовсiм рiзних країн i їхнiх народiв, якi нерiдко воювали один з одним.
Народи нинiшнього З'єднаного Королiвства зберегли важливi нацiональнi й культурнi розходження. Полiтичнi термiни, такi, як "британський" i "Британiя" здаються досить штучними багатьом з них. Іноземцi часто називають британцiв англiйцями, i нерiдко iз працею розрiзняють британськi культури й не зауважують роздратування неанглiйського населення, пов'язаного з таким обiгом.
Шотландцi, валлiйцi й пiвнiчнi iрландцi в основному є нащадками кельтiв, у той час як англiйцi - нащадками англосаксiв. Критики зауважують, що багато жителiв Великобританiї не вважають себе "британцями", i вважають, що необхiдно радикально переглянути цей термiн у свiтлi мультинацiональної країни, що входить у Європейське Спiвтовариство.
системи, у результатi чого всi жителi островiв стали вiдчувати себе єдиним народом. Однак британцiв часто плутають iз англiйцями, тому що, по-перше, англiйцi - самий численний з народiв на територiї Великобританiї, по-друге, об'єднання шотландцiв, iрландцiв вiдбулося саме пiд англiйською короною, i, по-третє, тому що вся державна влада сконцентрована саме в Англiї, точнiше, її пiвденно-схiдної частини.
загалом, як правило, не терплять панування й впливу англiйцiв, уважають себе вiдмiнними вiд них i волiють усвiдомлювати себе саме шотландцями (iрландцями), а не британцями. [5, стор. 123]
1. 2 Почуття нацiональної самосвiдомостi
Ірландiї. Однак в 70-х роках нацiоналiзм перебрався в полiтику в Шотландiї й в Уельсi. Заклики до незалежностi цих двох країн вiд Англiї привели до початку створення власного парламенту в Уельсi й передачi бiльших, повноважень i свободи дiй шотландському парламенту.
Вимоги децентралiзувати економiку усерединi самої Англiї вiдбивають її регiональнi розрiзняючи. Тому що самi англiйцi як нацiї досить рiзнорiднi, їхнi звичаї, акценти й поводження значно рiзняться. Жителi пiвнiчної Англiї, допустимо, уважають себе краще жителiв пiвдня, i навпаки. Жителi рiзних графств i округiв зберiгають вiрнiсть своєму оточенню, що часто виражається в спортi, полiтику, змагання, культурних, заходах, i стилi життя.
В Уельсi теж присутнi розходження мiж жителями промислового пiвдня й в основному сiльської пiвночi, мiж заходом, жителi якого говорять валлiйською, i англомовним сходом i пiвденно-заходом.
І все-таки, бiльшiсть валлiйцiв чiтко видiляють себе як окрему нацiї, вiдмiнну вiд англiйцiв, Їх нацiональна й культурна унiкальнiсть бере корiння в їхнiй iсторiї, лiтературi, валлiйської мовi, на якому говорить 26% населення, спортi й нацiональних фестивалях. Також вона вiдбивається в тiсному зв'язку мiж iндустрiальним i сiльським суспiльствами й пiдкрiплюється полiтичними, релiгiйними й суспiльними розходженнями мiж двома народами. У нашi днi валлiйцi борються проти витиснення їхньої культури й мови англiйськими еквiвалентами, протиставляючи унiкальнiсть свого народу полiтичної влади Лондона.
вiд англiйської законодавчої, релiгiйної й освiтньої систем. Шотландцi: незадоволенi тим, що вся полiтична влада сконцентрована в Лондонi, що уряд не розвиває економiку в Шотландiї (хоча в Шотландiю вкладається бiльше бюджетних грошей, чим в Англiю або Уельс). Бiльше 30% шотландцiв хочуть полiтичного вiддiлення вiд Англiї.
Однак вони роздiленi двома мовами, рiзними релiгiями, забобонами й традицiями. Культурнi розходження роз'єднують жителiв долин i горцiв, а два самих великих мiста - Единбург i Глазго - жорстоко суперничають мiж собою. [2, стор. 9].
У Пiвнiчнiй Ірландiї суспiльнi, полiтичнi й економiчнi розходження мiж католиками й протестантами вже давно не новина, i зараз вони ще бiльш посиленi географiчними розходженнями. Значна кiлькiсть як католикiв, так i протестантiв невдоволено англiйцями й вороже ставляться до уряду в Лондонi. Протестанти, хоча й не вважають себе англiйцями, зволiли б залишитися у Великобританiї, а католики думають себе iрландцям! i хочуть приєднатися до Ірландiї. І тi, i iншi зацiкавленi в збереженнi мiсцевої культури, музики й iрландської мови. [1, стор. 12-29]
1. 3
Великобританiя очима iноземцiв
Британцi пишаються тим, що помiтно вiдрiзняються вiд будь-яких iнших нацiй миру. Вони до цих нiр дотримуються дивних звичаїв, таких, як лiвостороннiй рух або гра в крикет. Вони досить неохоче перейшли на десяткову систему мер, помiнявши свої обожненi пiнти на лiтри, а. дюйми на сантиметри. До 1971 року в них дiяла дика недесятерична грошова система, вiдповiдно до якої рахунок за обiд мiг виглядати як "чотири фунти шiсть шилiнгiв i сiм з половиною пенсiв". І хоча iнша Європа вимiрює вiдстань кiлометрами, британцi дотепер чiпляються за свої милi, хоча тепер вони купують тканини метрами, а не ярдами. Логiка - не найвидатнiша риса британського характеру.
Мiж Великобританiєю й iншою Європою як i ранiше iснує певний психологiчний бар'єр, анiтрошки не знятий вступом Великобританiї в Європейський Союз в1973 роцi. Ла-Манш, вузька смужка води мiж континентом i Британськими островами, зiграв вирiшальну роль в iсторiї Великобританiї, дiючи як рiв, призначений захищати " острiв-мiцнiсть" вiд загарбникiв i зберiгати вiдмiнну вiд iнших нацiй ментальнiсть. Багато британцiв хочуть залишити цей рiв - протока Ла-Манш. Важко оцiнити, як у довгостроковому перiодi вплине на почуття захищеностi (як полiтичної, так i економiчної) рядового британця вiдкриття тунелю через протоку. Навiть сьогоднi часто цитуємий старий газетний заголовок "Туман над протокою, континент iзольований" частково зберiгає свою iстиннiсть. Але ця горда нацiї доброзичлива до туристiв. Вона рада показати iншим те, що вважає одним iз самих цивiлiзованих суспiльств у свiтi.
"Непогано", тому вони можуть виглядати небагато пихатими й манiрними. Вони не показують свої почуття, але все-таки це товариськi люди, почуття гумору й любов до абсурдного який урiвноважує їхня холоднiсть. Вони мають дивну звичку жартувати над тим, що їх оточує, при цьому не показуючи неповаги. Їхнього жарту про релiгiю або королiвську родину часто спантеличують iноземцiв. [3].
охороняють i пiдтримують. Скрiзь можна побачити акуратнi живоплоти, охайних квiткових клумб i газони, гладкi, як бiльярднi столи. Англiйцi люблять сади, але й не зневажають дикою природою. Вони люблять бродити по полях або шльопати в гумових чоботях по струмках i болотам, або спостерiгати за птахами. Деякi дотепер полюють на лисиць (про що буде розказано нижче), iншi запекло протестують проти цього жорстокого виду спорту.
Погода у Великобританiї - це тема для щоденних жартiв i обговорень. Деякi iноземцi уявляють, що ця країна постiйно обкутана туманом, Але це не так з тих пор, як жителi мiст перейшли на новi види палива. Проте, погода у Великобританiї дуже мiнлива: дощ i сонце можуть помiняти один одного в лiченi хвилини. Але, принаймнi, це додає елемент несподiванки.
може здатися нудної спостерiгачевi, але насправдi вона повна рiзноманiтними хитростями й особливостями. У сiльськi пiдпилювати жителi часто грають у дартс, рiдше - у шашки або шахи.
Британське суспiльство, хоча й стурбоване сумнiвами й невизначенiстю, i постiйно змушене вирiшувати ключовi соцiальнi проблеми, виразно не перебуває в занепадi, i навiть не вгасає. Проте, воно глибоко стурбоване й серйозно обговорює багато традицiйних пiдвалин суспiльства. У британцях є щось непередбачене, непояснене. Звiдки в цих нацiй з'явилися сили потопити iспанську армаду? Виразно не завдяки величезним кiлькостям економiчних ресурсiв або дисциплiнованому суспiльству. Може бути, у душах, цього народу, об'єднаного загальною метою, є щось, що не пiд силу зрозумiти соцiологам. Британцi - чудовий народ, i їхньої примхи, соцiальна "дистанцiя" i лiвостороннiй рух є невiд'ємною частиною нашого миру. [1, 10].
2. Вивчення сприйняття
Об'єднаного Королiвства за допомогою соцiологiчного опитування
Як приклад вивчення накрапувати сприйняття країни хотiлося б привести результати проведеного в 1999 роцi дослiдження, метою якого було з'ясування того, яким образом жителi рiзних країн сприймають Великобританiю, якi установки iснують стосовно рiзних аспектiв життя британського суспiльства. Дослiдження проводилося за замовленням Британської Ради й охоплювало 13 країн (Бразилiя, Китай, Єгипет, Францiя, Нiмеччина, Індiя, Малайзiя, Мексика, Польща, Росiя, Саудiвська Аравiя, Пiвденна Африка й Туреччина). Координатором world-wide дослiдження виступала компанiя MORI (Великобританiя), що надала узагальненi данi за результатами опитувань у кожнiй iз країн-учасникiв проекту. Дослiдження в кожнiй країнi проводилися компанiями даних країн, у Росiї воно було проведено компанiєю Gallup SPb.
Усього було опитано близько 200 чоловiк у кожнiй країнi. У Росiї: дослiдження проводилося в Москвi, Санкт-Петербурзi, Самарi й Нижньому Новгородi, опитано близько 400 чоловiк. Учасниками дослiдження були "succesor generation", тобто люди, якi приймають у цей час вiдповiдальнi рiшення, є лiдерами, або в майбутньому будуть приймати рiшення в рiзних сферах дiяльностi, формувати суспiльна думка. Вiк опитаних -24-45, вони мають вище утворення або продовжують навчання (студенти, аспiранти), працюють у промисловостi, бiзнесi, культурних i громадських органiзацiях, урядi.
дослiдження вiдзначали, що найкраще росiйськi респонденти iнформованi про США, тому що про Америку бiльше iнформацiї, чим про Великобританiю: i по телебаченню й у пресi. При цьому бiльше молодi респонденти (20-25 рокiв) краще iнформованi про США, Великобританiї й Францiї, тодi як представники бiльше старшого поколiння (36--45 рокiв) думають, що вони краще iнформованi про Нiмеччину i Японiю.
У респондентiв, бiльше обiзнаних про Великобританiю, зложився загальний позитивний iмiдж країни. Росiяни представляють Великобританiю як закрите, консервативне суспiльство, для якого характерний порядок, стабiльнiсть i традицiйнiсть. Найбiльш сильними рисами iмiджу Великобританiя є традицiї, iсторiя цiєї країни. Ця риса викликає й позитивне, i негативне вiдношення до Великобританiї, будучи одночасно й сильної, i слабкою стороною її iмiджу.
Незважаючи на те, що росiяни досить низько оцiнили власну поiнформованiсть про Великобританiю (майже так само, як респонденти в Бразилiї, Китаї й Мексицi), загальне враження про країну дуже позитивне (значення вище за середнє, у порiвняннi з усiма опитаними в iнших країнах). Респонденти в Саудiвськiй Аравiї над усе оцiнили й власну поiнформованiсть про Британiю, i країну в цiлому.
Крiм традицiй, 6% опитаних росiян, у якостi основних сильних сторiн Великобританiї вiдзначили стабiльнiсть британської економiки й полiтичної системи.
У Росiї, так само, як i в iнших країнах, Англiя й Шотландiя - це найбiльш вiдомi частини Об'єднаного Королiвства. При цьому найчастiше Британiя асоцiюється з королевою й королiвською родиною, кельтами, соборами й регбi. Знання цих образiв, що мають стiйкi асоцiацiї з Великобританiєю, є важливим для дипломатiї.
Британське суспiльство в цiлому представляється скорiше консервативним, нiж сучасним. Таке сприйняття характерно для опитаних у рiзних країнах, хоча в Росiї (так само, як у Мексицi й Китаї) було найбiльше респондентiв, якi погодилися iз твердженням, що британське суспiльство - це "дуже традицiйне суспiльство".
Англiйцi здаються манiрними, стриманих i замкнутими, досить полiтично коректними, але не дуже дружелюбними стосовно iноземцiв, що не сприяє легкостi спiлкування з ними. Вiзит до англiйця припускає дотримання встановлених правил, певних умовностей (попередню домовленiсть, вечiрнiй костюм).
"Англiйцi бiльшi сноби й бiльше потайливi, чим американцi. Росiяни бiльше привiтнi, у порiвняннi й з англiйцями, i з американцями".
"Дивно, що слово "манiрний" нiколи не використовується при описi яких-небудь iнших нацiй, крiм англiйської. Якщо хто-небудь використовує слово "манiрний" у вiдношеннi кого-небудь, вiн завжди додає, "як англiєць". [7].
3. Виявлення "сильних i слабких сторiн"
Вiдповiдно до бiльшостi пророблених джерел, часто особлива увага при вивченнi культури й традицiй закордонних країн (i Великобританiя не виключення) придiляється визначенню слабких i сильних сторiн всiх сфер життєдiяльностi, без чого, на думку авторiв, неможливо скласти об'єктивне уявлення. Таке уявлення позначається й на сприйняттi британського бiзнесу, що не розглядається як досить iнновацiйний. Незважаючи на те, що багато хто погоджуються з тим, що Великобританiя має сильну репутацiю в областi наукових i технологiчних iнновацiй, вона вiдстає вiд США, Японiї й Нiмеччинi.
Один з найбiльш позитивних елементiв британського суспiльства полягає в тiм, що тут придiляється велика увага захисту навколишнього середовища.
Крiм того, у бiльшостi лiтератур дуже високо оцiнюється рiвень британської законодавчої системи й британської системи соцiального захисту. Уважається, що у Великобританiї держава iснує для людей, будь-якi дiї держави продиктованi турботою про людину. Якщо США сприймається як країна, у якiй панує закон; то Великобританiя як країна, у якiй сильнi й закон, i традицiї.
Також не можна не погодитися з тим, що Британiя являє собою гарну модель демократичного суспiльства. Великобританiя має позитивний полiтичний iмiдж, насамперед, вiдрiзняється стриманiстю й консервативнiстю своєї полiтики. Вона прагне дотримувати своїх внутрiшнiх iнтересiв i не намагається втручатися в конфлiкти на вiдмiну вiд Америки, що прагне до свiтового панування. [1, 127].
В усьому свiтi високо цiнується якiсть британських товарiв i послуг. Британськi, що є на гарному рахунку в рейтингу країн, якi мають велику кiлькiсть компанiй - свiтових лiдерiв - Британiя треба за США, Японiєю й Нiмеччиною, i хоча З'єднане Королiвство усе ще посiдає третє мiсце пiсля названих країн, проте, воно є сильним фiнансовим центром.
країн.
Основнi недолiки британського бiзнесу - це тверда прихильнiсть певним правилам гри (прояв англiйського менталiтету) i вiдсутнiсть гнучкостi. Успiшнiсть англiйського бiзнесмена багато в чому визначається ефективнiстю органiзацiї всiєї економiчної системи країни й добре налагодженим механiзмом роботи його фiрми.
Як доказ можна привести висловлення бiзнес партнерiв з рiзних країн:
"Цей постiйний ризик у бiзнесi, що властивий американцям, занадто стомлюючий для британцiв" - Нiмеччина.
"Британцi є керiвниками по натурi". - Єгипет.
"Вони роблять речi акуратно. Ви купуєте який-небудь предмет одягу британського виробництва, i Ви знаєте, що вiн буде служити вiчно". - Мексика.
"Ця прихильнiсть традицiям i в бiзнесi теж накладає свiй вiдбиток: як на характер керуючого, так i на те, яким образом вiн управляє фiрмою. Здається, що ефективнiсть роботи багато в чому визначається злагодженiстю самої системи". - Росiя
Репутацiя мистецтва Великобританiї бiльшою мiрою заснована на досягненнях минулого, а не сьогодення (Шекспiр, Байрон i т. д.). Можна говорити про те, що iснує явний недолiк знань про нинiшнє мистецтво Великобританiї. У сучасних джерелах iнформацiї можна почерпнути лише дуже поверхневi знання про британське мистецтво. Тому при рiзних опитуваннях суспiльної думки можна помiтити певну тенденцiю - в основному вони обмежуються областю поп-музики й кiно:
"Британське мистецтво вiдображає їхню культуру - дуже стримане й похмуре". - Малайзiя.
"Авангардне, ексцентричне, божевiльне". - Францiя.
"У них немає нiяких вiдомих дiячiв мистецтва. Вони люблять футбол", - Саудiвська Аравiя.
Незважаючи на те, США усе ще є лiдером у сферi освiти, i вважається, що отримана тут квалiфiкацiя користується найбiльшою популярнiстю серед потенцiйних роботодавцiв, не менш престижно одержати утворення у Великобританiї. Однак критики вказують, що система утворення не повинна дотримуватися елiтних стандартiв, а. повинна спробувати скомбiнувати академiчнi й лiберальнi традицiї навчання. Майбутнє британського утворення багато в чому залежить вiд того, наскiльки ефективним будуть реформи уряду i як вони будуть сприйнятi викладачами, батьками й учнями.
Британськi засоби масової iнформацiї (ЗМІ) розцiнюються як бiльше правдивi в порiвняннi з бiльшiстю закордонних ЗМІ - вони сприймаються як бiльше об'єктивнi, оскiльки бiльше орiєнтованi на факти, iнформацiю:
"Навiть самi утворенi люди читають бульварну пресу, щоб бути сформованими. Бiльша частина скандальної iнформацiї у цiй пресi, ставиться до королiвської родини". - Мексика. [8, стор. 12-22].
Що стосується каналiв iнформацiї, звiдки жителi рiзних країн довiдаються про Великобританiю й на основi чого складається уявлення про країну i її жителiв, основними каналами є люди, якi вiдвiдують Великобританiю, ЗМІ (включаючи Інтернет) i книги.
3. 1 Культура й мистецтво
десяткiв країн, один раз колишнiми колонiями Британської Імперiї.
Широкомасштабнi змiни в культурi Великобританiї вiдбулися пiсля 1945 року. Найбiльш примiтним зразкам цих змiн може послужити перетворення Лiверпуля, а потiм i Лондона, у центри свiтової поп-культури в 1960-х роках. "Битлз" були лише найпершої й найбiльш вiдомої iз британських рок-груп, якi скорили мир. Британськi модельєри одягу прославилися своїм авангардним стилем, i яскравий одяг з магазинiв на Карнаби Стрит i Кингз Роад стала вiдома далеко за межами Лондона. Крiм цих змiн, а також менш значного пожвавлення в iнших областях культури пiсля закiнчення Другої Свiтової вiйни, значнi змiни вiдбулися в самому суспiльствi. Найбiльш помiтною змiною стало пiдвищення рiвня утворення. Кiлькiсть учнiв, що продовжують навчання пiсля закiнчення школи, значно збiльшилося в другiй половинi 40-х рокiв 20-го столiття. У той же час значно збiльшилася кiлькiсть унiверситетiв, коледжiв i iнших навчальних органiзацiй.
У цей час уряд став придiляти бiльше уваги розвитку й пiдтримцi мистецтва в країнi. Спецiальна Рада по мистецтву, сформована в 1946 роцi, пiдтримує рiзнi областi мистецтва, що, у свою чергу, послужило причиною розширення культурного ринку, в основному комерцiйного. Як i в багатьох розвинених країнах, зiткнення смакiв i цiнностей старшого й молодшого поколiння, перiодами було дуже жорстоким, особливо в 60-х 70-х роках 20-го столiття.
Що заюшив пiсля утворення З'єднаного Королiвства у Великобританiю потiк емiгрантiв iз країн, що розвиваються, принiс iз собою розмаїтiсть культур i релiгiй iз країн, що розвиваються. Взаємодiя цих культур i загальної культури Великобританiї багато в чому визначає сьогоднiшнє королiвство.
3. 2. 1 Королiвськi традицiї
Вiдкриття парламенту.
Королева офiцiйно вiдкриває нову сесiю парламенту щороку, звичайно в жовтнi або листопадi. Вона разом з Герцогом Единбургським вiдправляється з Букингемського палацу у Вестмiнстерський у державнiй каретi (State Coach). Перед тим, як королева i її оточення заходять у будинок парламенту, палацовi стражi (the Yeomen of the Guard) обшукують пiдвали будинку. Ця традицiя дотримується з 1605 року, коли, ґрунту змовникiв намагалася пiдiрвати будинок парламенту. У нашi днi в пошуках вибухiвки палацовим стражам допомагають офiцери полiцiї.
Нагородження
кожний з яких може запросити до трьох гостей. Королева входить у зал у супроводi двох офiцерiв. Грає вiйськовий оркестр. Королева або iнший член королiвської родини, що проводить церемонiю, стоїть на протязi всiєї процедури нагородження, що триває ледве бiльше години. Пiсля того, як оркестр зiграв державний наш, Лорд-камергер по черзi називає iм'я кожного кандидата й причину, по якiй вiн нагороджується. Потiм королева прикрiплює до грудей щасливчика нагороду й поздоровляє його. На цiй церемонiї королева також присвячує в лицарi.
Прийоми в королiвському саду
Бiльше 30 тисяч чоловiк вiдвiдують прийоми в Королiвському саду щороку. Щолiта проводиться, принаймнi, три прийоми в Букингемськом палацi й один у Палацi Холирудхаус (the Palace of Holyroodhouse) в Единбурзi. Цi прийоми проводяться з 1860-х рокiв. У п'ятдесятих роках 20-го столiття кiлькiсть прийомiв у саду Букингемського палацу збiльшили iз двох до трьох у рiк. Інодi королева дає додатковий прийом у саду, проведений для великої нацiональної органiзацiї, що вiдзначає круглу дату, наприклад, Червоний Хрест, або, наприклад, щоб вiдзначити рiк Інвалiда. Для прийому вибираються люди iз всiх сфер життя суспiльства: iз уряду, збройних сил, дипломатичного корпуса. Запрошення розсилаються Лорд-камергером (Lord. Chamberlain) вiд iменi королеви. На прийомi, час проведення якого звичайно з 4 до 6 ч. вечора, є присутнiм до 8 тисяч гостей. Королева й герцог Единбургський разом з iншими членами королiвської родини проходжуються мiж гiстьми пiсля того, як зiграють нацiональний гiмн Великобританiї. Кожний iз представникiв королiвської, родини йде по саду своїм шляхом з такою метою, щоб у кожного з гостей була можливiсть бути представленими й поспiлкуватися iз царственими особами. Пiд час прийомiв музику грають по черзi два вiйськовi оркестру. Королева й iншi члени її родини, зрештою, прибувають до королiвського тенту, де вони п'ють чай. Також на прийомi ставлять окремий тент для дипломатичного корпуса й всiх iнших гостей. Подається чай i насолоди. Близько 6 годин вечора королiвська родина залишає сад, а оркестр грає гiмн Великобританiї ще раз, щоб вiдзначити кiнець прийому.
Королева є офiцiйною главою З'єднаного Королiвства, а також Британської Спiвдружностi Нацiй: "Мiнiстерство закордонних справ Великобританiї розсилає запрошення главам iнших держав. Звичайно в рiк королева приймає представникiв двох iноземних держав. Кожний з таких вiзитiв триває з вiвторка по п'ятницю, пiд час якого глава iноземної держави не тiльки встигає зустрiтися з королевою, прем'єр-мiнiстром, мiнiстрами, лiдерами полiтичних партiй i главами дипломатичних мiсiй у Лондонi, але також побувати на державному банкетi в його честь, дати вiдповiдний банкет i провести день поза Лондоном, i Единбурга, пiд час якого вiн або вона знайомиться з iншими аспектами життя британцiв.
За столiття, свого iснування парламент обростив численними традицiями.
Деякi з них актуальнi i являють собою правила поведiнки у верхнiй i нижнiй палатах, iншi ж застарiли й зберiгаються тiльки з любовi до традицiй.
Молитви
Кожне засiдання нижньої палати парламенту починається з молитви. Члени палати моляться коштуючи, повернувшись особою до стiни за їхнiми спинами (молитися, коштуючи на колiнах, члени палати не могли, коли, було прийнято носити мечi в парламентi). Священик читає молитви вголос. З 1997 року читається додаткова молитва в тi днi, коли один зi членiв парламенту вмирає. Ця традицiя бере свої корiння з 1558 року, коли члени палати почали молитися перед засiданням, а близько 20 рокiв через вона вже твердо устоялась i молитви читав спецiально запрошений священнослужитель.
"Непарламентська мова"
Вираження, уживанi в палатi, повиннi пiдкорятися особливим правилам. У парламентi не можна вимовляти слова й вираження, якi можуть образити iнших членiв парламенту, не можна вживати грубi вираження, натякати або вiдверто заявляти про те, що iнший член палати бреше або п'яний, i перебрiхувати слова iнших. Маленький глосарiй заборонених у парламентi слiв; blackguard, coward, git, guttersnipe, hooligan, rat, swine, stoolpigeon i traitor. Якщо ж хтось порушив цi правила. Спiкер попросить цього "когось" забрати їх назад. Якщо ж його не послухаються, то винуватець може бути покараний i навiть вiдсторонений вiд засiдань на певний строк.
Полiцiя
"Who goes home?" ("Хто йде додому?). Ця традицiя почалася в тi днi, коли в Лондонi ще не було центрального висвiтлення вулиць, i парламентарiї йшли додому невеликими групками, знижуючи ризик бути пограбованими на темних, вулицях мiста. До речi, це, напевно, актуально й зараз, тим бiльше що за розкладом вечiрнi засiдання закiнчуються в 10 вечори, але можуть тривати далеко за пiвнiч. Полiцейськi не входять у зал засiдань доти, поки обговорення не закiнчиться.
Члени нижньої палати звичайно кланяються спiкеровi, коли залишають зал засiдань. Передбачається, що цей звичай вiдбувся вiд тих часiв, коли Палата Громад засiдала в каплицi Св. Стивена (St Stephen's Chapel), де спiкер сидiв поруч iз вiвтарем i члени парламенту, кланялися саме вiвтарю, а не спiкеровi. Пiсля завершення чергової сесiї парламенту, а особливо пiсля його розпуску перед новими виборами, члени нижньої палати, залишаючи зал засiдань, тиснуть руку спiкера.
Форма одягу
Офiцiйний одяг спiкера описаний, в "Формi одягу спiкера". Одяг iнших членiв парламенту являє собою костюм, що, скажемо, одягають на дiлову зустрiч або переговори. Однак в останнi роки деякi члени парламенту були замiченi у Вестмiнстерському палацi не тiльки без краваток, але навiть без пiджакiв. У вiсiмнадцятому столiттi були прийнятi носити перуки, але до наших днiв перуки залишилися лише на головах, спiкера й клеркiв. Однак дiючий спiкер Палати Громад не носить перуку.
Капелюха були iншим атрибутом парламентського етикету... Їх носили в залi засiдання, але знiмали при входi й виходi iз залу, а. також пiд час висловлень. Капелюх також служив вiдмiнним способом зайняти мiсце на лавi в залi засiдань, тому що без капелюха людина не могла далеко пiти, i, вiдповiдно, повинен був обов'язково повернутися. Ця система була зруйнована тими членами палати, якi носили iз собою по двох капелюха.
не можна носить у парламентi.
Тютюн
Інший "пережиток минулого" у парламентi - нюхальний тютюн, наданий для користування членам нижньої палати парламенту й iнших клеркiв палати. Табакерка лежить у входу в палату. Однак далеко не всi користаються iз цiєї можливостi, хоча нюхальний тютюн - це єдиний вид тютюну, дозволений у палатi й комiтетах. Палiння було заборонено ще в 1693 роцi;
Собаки
Собаки, за винятком собак-поводирiв, не допускаються в будинок парламенту. Один зi членiв нижньої палати парламенту, Девид Бланкетт (David, Blunkett), позбавленийi зори, тому вiн постiйно приводив iз собою свого собаку-поводиря Люсi (Lucy).
Схвалення Бiллiв - використання норманнського варiанта французької мови.
обговорення Бiлля iншiй палатi от уже бiльше 200 рокiв використовуються фрази норманнської французької мовi. От деякi з них:
"sort bail aux communes"
2. Якщо Лорди схвалили Бiлль, прийнятий Палатою Громад, то на ньому напишуть "A ceste Bille les Seigneurs sont assentus". Якщо Бiлль при цьому буде змiнений, то Лорди пiсля "Вillе" додадуть amended "avecque des amendements".
3. У випадку, якщо Бiлль Палати Громад був змiнений Палатою Лордiв, а члени нижньої палати не погоджуються зi змiнами, то причини незгоди пишуться по-англiйському пiд заголовком "Ceste Bille est remise aux Seigneurs avecque des raisons".
Лорд-канцлер у Палатi Лордiв сидить на мiшку з вовною. Цей звичай вийшов iз середнiх столiть, коли Англiя була головним експортером вовни й вовняних виробiв у Європу й уважалася провiдним виробником як по якостi, так i по кiлькостi матерiалу. Символiзуючи нацiональне надбання країни, Лорд-канцлер сидiв i як i ранiше сидить на мiшку, набитому вовною. Єдина змiна традицiї - мiшок набивають вовною не тiльки виробництва, Великобританiї, але й iнших країн Спiвдружностi, що символiзує єднiсть цих країн.
3. 2. 3 Нацiональнi забави (Полювання за "рудим смолоскипом")
Бiльше колоритної нацiональної забави, чим полювання, на лисиць в Англiї, мабуть, немає. Ведеться вона винятково у вихiднi днi за допомогою спецiально наношених гончих псiв. Всi мисливцi строго дотримують стародавнiх ритуалiв, придуманi ще в часи короля Ричарда Левине Серце.
Початок своє полювання бере в 1066 роцi. У країну привiз її Вiльгельм Завойовник зi своїми норманнами. Вiдокремивши простонародне стрiлецьке полювання з луками вiд полювання псово-верхiвковий, вiн навiть королiвськi замки велiв ставити на вiдстанi одноденних кiнських переходiв друг вiд друга. Тобто бенкетував щораз пiсля цькування звiрiв у черговому замку, куди, властиво, i добирався iз придворними до ночi. Свою лепту у верхiвкове полювання внiс i Ричард Левине Серце. В 1194 роцi вiн вернувся в Англiю з Палестини, привiвши iз собою цiлий табун витончених арабських скакунiв. Повiдавши про те, що на Близькому Сходi халiфи, емiри й беї давно вже не принижують себе полюванням заради їжi, а труять своїх жертв собаками заради настрою й куражу, вiн круто змiнив всю британську мисливську традицiю. Ричард внiс у неї iєрархiчнi принципи, рiзнобарвний одяг "майстрiв" i "пiдлеглих". Все це поступово вдосконалювалося, остаточно втряслося до 1730 року - i з тих пор залишається незмiнним.
Як приклад можна привести полювання в графствi Кент, що бiля Лондона.
... До околицi стародавньої Абатської ферми мисливцi з'їжджаються раннiм ранком з разючою пунктуальнiстю, хоча прибувають вони сюди з рiзних графств iз усього пiвденно-сходу Англiї. Упускати лiсовi перегони тут не прийняте. Із причеплених до автомобiлiв вагончикiв мисливцi виводять своїх коней i вiдправляються верхи на простору галявину для офiцiйного збору. Усього 49 вершникiв. До них пiдходять дiвчини з пiдношеннями, заставленими келихами з якимсь бурштиновим напоєм, - на перевiрку це висить iз iмбирним елем. Перед багатогодинною скачкою прийнято випити один-два келиха, не бiльше ("для бiльшого куражу") - на вогнепальному полюваннi такого фуршету не зустрiнеш.
"майстрами". Таке звання заслуговують десятилiттями.
"майстри", зiбравши навколо себе свої "мiнi-ескадрони", оголошують порядок полювання. Важливо визначитися з маршрутом - не всi мiсцевi фермери дозволяють вершникам прямо скакати по своїх полях. Не не дiють i собачi поводирi: вони демонструють нетерплячим гончим "лисий захiд" - обривки шкiр i шматочки дерну з нiр. Нарештi затрубив рiг - i воїнство, спустивши собак iз привязей, рушило доганяти їх уздовж крайки ячмiнного поля. Нiякої лисицi поки ще немає й у споминi, але всi впевненi, що, злякавшись мисливського галасу, вона напевно перерве свiй фазанiй або курячий снiданок i кинеться навтьоки. Через кiлька хвилин густий собачий ланцюг вистежив лису стоянку й, потроївши швидкiсть, почала переслiдування. Кавалькада вершникiв спрямовується гончим слiдом... І от у сотнi метрiв перед гончими з'явилася лисиця. Вона запекло пiшла у вiдрив, але було вже пiзно. Незабаром пролунав звук мисливського рогу. Тiльки не закличний, а переможний^-переможний-розслаблено-переможний, означаючий "вiдбiй". Наскрiзь пропиленi, але щасливi мисливцi виїхали iз ближнього дубняку. З'явилися й гордi пси iз залишками лисої шкiри на мордах. Незабаром з'ясувалося, що за весь день зацькували всього одну лисицю з п'яти що переслiдувалися - iншi успiшно зникли. Нiчого, - посмiхалися англiйцi. - Ми не кровожерливi...
"зеленi" взагалi бачать у нiй лише вбивство заради спортивного iнтересу. Причому вбивство жорстоке: адже лисиць не вбивають iз рушницi, а вiддають на розтерзання собакам. Як би те не було, але представити Англiю без полювання на лисиць уже неможливо. Це традицiя, точно така ж як "файв о'клок".[7, 6].
4
. Вiдмiннi риси британця
4. 1
Щирий джентльмен
Нинi в модi гарнi манери, шляхетнi предки, Англiйський клуб, дорожнi кепi й саки. Приємно вiдчути себе джентльменом у чомусь твiдовому. Насправдi ходячий образ англiйського джентльмена - не бiльш, нiж мiф.
Слово gentleman, як i безлiч iнших начебто б чисто "англiйських" слiв, - запозичення iз французького. Французьке слово gentihomme означає "людина доброго роду", "шляхетний". Це слово прийшло в Британiю разом з Вiльгельмом Завойовником, що скорив острова в 1066 роцi й що роздав захопленi землi своїм феодалам.
Немитi середньовiчнi барони, що засiли в неприступних замках, побоювалися власного воїнства й усiляко його догоджали. А найбiльш запопадливих присвячували в лицарi, тобто Дарували їм дворянство.
герб ставав фамiльним i успадковувався. Саме лицарство в спадщину не передавалося, але все-таки, вiдповiдно до англiйського закону майорату, старшi сини лицарiв, старшi сини цих старших синiв i далi (за аналогiєю старшi сини всiх молодших синiв лордiв, старшi сини цих, старших синiв i далi) ставали "сквайрами" або "есквайрами", тобто Нехай не титулованими, але дворянами.
А iншi сини - не сквайри, але з гербами - хто вони? Саме їх i стали йменувати "джентльменами", нащадками шляхетних пологiв. Всезнаючий словник "Уебстер" пояснює: "Сквайр" - звання нижче "лицаря", але вище "джентльмена". У далекi столiття джентльмени становили окремий соцiальний прошарок i мали право носити меч.
купити (уважалося, щоправда, що це не продаж, а плата за реєстрацiю). Королi стали нагороджувати гербами кого завгодно за своїм розсудом. Так i сам Шекспiр, подарований гербом, перейшов з розряду vagabond (особа без певного мiсця проживання) у джентльмени. Лише купець не мiг стати джентльменом (як це нi дивно звучить для торговельних нацiй).
"чисте" стан. Джентльмени вiдчували себе елiтою країни й не схильнi були спiлкуватися з ким потрапило. Звiдси їхня зарозумiлiсть, що здається або дiйсне, i любов до закритих клубiв.
Багатьох англiйських письменникiв i журналiстiв, вихiдцiв з "третього стану", тобто не зовсiм джентльменiв, це зачiпало, часом пiдсвiдомо. Лiтературнi образи джентльменiв - як правило, карикатури, у найкращому разi добродушний-добродушну-добродушне-добродушна-насмiшкувато^-добродААнi. Класичний приклад - творчiсть Дiккенса, сина дрiбного чиновника.
Джентльменам було чим пишатися. Саме вони перетворили Англiю, за сто рокiв перетворивши досить бiдну країну в лiдера свiтової промислової революцiї. Вони були воїнами, мандрiвниками, натуралiстами, полiтиками, на них ґрунтувалася вся Британська iмперiя. Вони створили особливий англiйський стиль життя, такий привабливий для багатьох iноземцiв.
У джентльменiв вистачило розуму вчасно зайнятися соцiальними реформами, скасувати нелюдськi середньовiчнi закони. Парламентаризм, воля преси, соцiальна вiдповiдальнiсть iмущих класiв - все це придумано щирими: джентльменами.
У колишнi часи в сiльськiй мiсцевостi помiщик був цар i бог. Його знали всi, його володiння були священнi, тiльки вiн мав право полювати на лiсову дичину. Та й на мiськiй вулицi, де нiхто нiкого не знає, багатого теж не можна було поплутати з бiдним. Привчений до шанобливостi простiй люд здавна величав "сером" кожного, хто мав панський вигляд. Напевно, спочатку це було збиточно: sire (сир) - французький обiг, нi багато нi мало, до монарха, тобто, по сутi, "ваша величнiсть". Але вiд довгого вживання слово стерлося, наблизившись за змiстом до росiянина "пан". Сьогоднi, коли кожний носить що хоче, джентльмен зовнi мало чим вiдрiзняється вiд всiх iнших. Аристократизм вiдчувається тiльки по особливостях мови й манер.
Взагалi-Те англiйцi запевняють, що класового прошарку "джентльмени" бiльше не iснує, а саме це слово служить тепер лише для позначення вихованого, освiченого й морально бездоганної людини з гарними манерами Походження ролi не грає.
". Можливо навiть, ваш англiйський спiврозмовник не удержиться й приведе прислiв'я, що говорить, що трьох поколiнь майже досить для появи джентльмена. А якщо ви зробили вигляд, що не помiтили цього "майже", ще й пояснить, чому справу є так; а не iнакше.
4. 2
«Теорiя вiдносностi» або суб'єктивний погляд туриста
Якщо протилежнiсть джентльменовi звичайна людина, то для зворотного перетворення потрiбнi секунди. Тому необхiдно для: порiвняння розглянути цього самого "звичайного" англiйця з погляду, простого обивателя, що вперше зштовхнувся з особливостями британського менталiтету - адже саме на основi подiбних спостережень i складаються основнi стереотипи про нацiї. Прочитання звiту в Інтернетi "середньостатистичного" студента, що прожив якийсь час в Англiї, може послужити свого роду доказом вiдносностi сприйняття представникiв цiєї країни:
"За цi мiсяцi я знайшов вiдповiдь на питання, що терзає європейцiв iз часiв ще бiлої емiграцiї. Питання про таємничу росiйську душу.
цокни займає невеликий калькулятор по пiдрахунку зарплати, у крайньому випадку - турнiрна таблиця Кубка УЄФА. До речi, горезвiсний британський, фанатизм: - це мiф, але про це трохи пiзнiше.
мене), вони згадували винятково росiйськi iмена. Ну вже нi, думалося менi, не для цього я їхав на Батькiвщину "Битлз" i "Секс Пiстолi", руських менi в Москвi по горло вистачило. Пройшов мiсяць, i я вже нi з ким, крiм росiян i негрiв не спiлкувався. Так-Так, саме негрiв. Вихiдцi, iз Червоно-Жовто-Зеленого континенту дивно, але факт, дуже близькi по ментальностi до нас, росiянин. Негр завжди готовий кинути роботу, якщо треба допомогти друговi, або оную роботу проспати, якщо мав напередоднi необережнiсть напитися. У негра можна стрельнути сигаретку.
Для англiйця ж робота - культ i фетиш, звiльнення - єдина причина, по якiй вiн може зробити самогубство. Це притiм, що роботи багато, i знайти нову можна навiть у кризу. Нездорова пристрасть англiйцiв до роботи особливо помiтна, по траффикам. У вiсiм ранкiв i в п'ять вечорiв вулицi забитi юрбами народу, що кудись поспiшає, У промiжку мiж цими годинниками пiк вулицi пустельнi настiльки, що в деяких кварталах можна почути лун власних крокiв. Це не стосується, зрозумiло, центра Лондона, де юрбу створюють туристи. Маршрут "будинок-робота-будинок" змiнюється двiчi в тиждень. П'ятниця - " робота-супермаркет-будинок", субота - " будинок- де-небудь у Сохо - будинок", Усе, що перебуває за межами цих маршрутiв, для британця - tabula rasa, у прямому й переносному значеннi. Вiн нiчого про це не знає, i навiть не знає, навiщо йому це знати. Запитувати на вулицi, як пройти куда-небудь, даремно.
Тиждень середнього англiйця (незалежно вiд професiї) виглядає так. П'ять днiв у тиждень - пiдйом у шiсть ранкiв, робота, пiсля роботи - додому. По суботах можна сходити в кiно або театр i, абсолютно необхiдно напитися до скотинячих станiв, заради чого весь Лондон їде в Сохо. Так що, у суботу ввечерi в Сохо буквально доводиться не йти, а протискуватися в абсолютно п'янiй юрбi. Чому англiйцi не напиваються де-небудь в iнших частинах Лондона, менi незрозумiло. Незрозумiло хоча б тому, що всi лондонськi бари виглядають майже iдентично. І весь британський футбольний фанатизм зветься "Saturday day madness", i всi бешкетування, вiдбуваються винятково "у станi не стояння".
Про тiм же, що б мати якесь дозвiлля (те ж кiно або пари пива в пабi) у буднiй день, англiєць просто не думає. Взагалi, англiйцi, на жаль, думають дуже, мало. Горезвiсний британський традицiоналiзм, насправдi, є якась подоба комп'ютерної програми, вiд якого британець не вiдступить нi на йоту протягом всього життя. Правил-Традицiй дуже багато, i менталiтет британця цiлком складається з них. Ще в життi мозку лондонця, особливо молодого, величезну роль грає реклама. Англiйцi в рекламу ВІРЯТЬ. Це додає схем-комплексiв у мисленнi й поводженнi британця. Досить показовим є поводження вiдвiдувачiв ресторану, де я працював помiчником шефа. Щодня ми з кухарем-ямайцем готовили кiлька традицiйних англiйських блюд, якi можна спробувати в будь-якiй харчевнi, i трохи "блюд дня" росiянi або ямайськiй кухнi, тобто їжу, вiдвiдувачам незнайому. І щовечора всi цi блюда, акуратно вiдправлялися в смiттєвi мiшки, тому що англiйцям у голову не приходило навiть спробувати щось нове, їм це було нецiкаво. Тому, напевно, у З'єднаному Королiвствi привiльно живеться шахраям всiх нацiональностей - хiд думок i вчинкiв британця передбачуваний до смiшного, i якщо просто ступнути убiк, вiдкривається непахане поле для всiляких комбiнацiй, що приносять не зовсiм законний, але швидкий дохiд.
З моїх презирливих сентенцiй може зложитися враження, що якщо все, що я говорю, бiльш-менш правдоподiбно, британцi це не люди, а якiсь киборги. І це -правда!!! Якась частина британських нацiй (ученi-соцiологи), провела соцiологiчне опитування, причому дуже солiдний, з десятками тисяч опитуваних по всiй Англiї. Темою опитування було "Що для Вас є головним у життi, заради чого Ви живете?"
Споконвiчно група молодих студентiв Унiверситету Пiвнiчного Лондона провела, таке опитування з невеликою кiлькiстю респондентiв, просто в рамках навчальної програми. Результати опитування настiльки вразили професуру Унiверситету, що вони, зв'язавшись iз колегами з iнших англiйських навчальних закладiв, повторили опитування вже в масштабах країни. Результати були приголомшуючi. Спереду з гiгантським вiдривом: вiд всiх iнших пунктiв iшло money-making (59% опитаних), на другому мiсцi - кар'єру (близько 40 вiдсоткiв) (у чому рiзниця мiж кар'єрою й money-making я, зiзнатися, не знаю). Традицiйнi i природнi, як здалося б росiйськiй людинi, цiнностi - родина, дружба, любов, дiти - або посiдали останнi мiсця цього хiт-параду, або взагалi були вiдсутнi. Цим, по-моєму, можна пояснити й моторошне навiть по наших мiрках пияцтво. Це в киборгах прокидаються людськi почуття, думки, переживання, якi iншi шiсть днiв у тиждень загнанi вглиб пiдсвiдомостi.
Бездуховностi нацiй супроводжує невеликий iнтелектуальний рiвень людей, точнiше, що потрясає неерудованiсть. ДАЛЕКО НЕ КОЖНИЙ АНГЛІЄЦЬ ЗНАЄ, ХТО ТАКИЙ ШЕКСПІР!!! Джон працює в Лондонi теслею. Завдяки своїй високiй квалiфiкацiї вiн потрапив на престижну високооплачувану роботу - реставрувати будинок Парламенту. Жоден iз працiвникiв будiвництва (а цей мiй знайомий, зацiкавившись, опитав усiх - вiд чорноробiв до директора, солiдного британця, навiть на будiвництвi при краватцi - noblese obligee) не знав, що Парламент побудувала лорд Байрон. Бiльше того, майже нiхто не знав, хто такий цей Байрон.
Одна iз самих популярних лондонських газет -"The Sun" складається на одну третину з фотографiй оголених англiйок, на одну третину з новин футболу, тенiсу й регбi, а третину, що залишилася, займає реклама. Дуже, по-моєму, красномовно. Взагалi, лондонськi газети мають цiкаву особливiсть. Раз на мiсяць перебуває яка-небудь персона й роздягається, просвiчується рентгеном i т. д. Інших людей у цей момент на свiтi не iснує. Поки я жив у Лондонi, об'єктами журналiстських екзерсисiв були всi Спайс Герлз (по черзi)
При цьому лондонцi, i англiйцi взагалi, моторошнi шовiнiсти. Одержати англiйське громадянство надзвичайно складно, але й надзвичайно вигiдно. Мiж правами громадянина й негромадянина лежить цiла прiрва. Не британець нi за яких умов, не пiднiметься вище кухарi в ресторанi, або, скажемо, продавця в магазинi. Британець же може прожити все життя, палець об палець не вдаривши, але при цьому буде забезпечений житлом, їжею i якимись дрiбними грошима. Абсолютно реально прийти в яку-небудь благодiйну органiзацiю й, довiвши, що ти алкоголiк, все життя одержувати beer-money. При величезнiй кiлькостi благодiйних фондiв англiйцi залишаються досить скупим народом, по росiйських мiрках - просто жадiбним.
Можливо, дана оцiнка, надто суб'єктивна, але, з iншого боку, хiба можуть стереотипи носити об'єктивний характер.
"Типовий" британський мiльйонер
man. Три чвертi успадкували вiд 25 тисяч фунтiв до 25 тис., iншi - бiльше.
Серед сучасних британських багатiїв видiляються три елiтарнi групи традицiйна аристократiя, тобто титулованi землевласники; нащадки лондонських фiнансистiв XIX столiття, що створили великi компанiї; спадкоємцi пiдприємцiв Пiвнiчної Англiї, що розбагатiли на текстильнiй промисловостi. Всi вони сповiдали англiканство й вiддавали дiтей у тi самi школи й унiверситети. У результатi мiж цими групами виник тiсний зв'язок, а до початку XX столiття вони повнiстю злилися й утворили так званий клас власникiв.
Ще з XVIII сторiччя iснувала практика продажу титулiв за грошi, тому багатi ставали аристократами. Переконання, що "старi" грошi, отриманi в спадщину, мають бiльше цiнностi, чим заробленi особисто, до цих: пор становлять суть британського менталiтету. Тому для британцiв багатство не є метою саме по собi, а являє собою спосiб вступу у вище суспiльство з його особливим життєвим стилем.
Типовий англiйський мiльйонер живе в замiському маєтку (воно в нього, як правило, не єдине), тримає слуг, включаючи покоївок, садiвникiв, яєчного лiкаря й перукаря. Вiн витрачають грошi на твори мистецтва, коней, яхти й подорожi, якi здаються екзотичними всiм, крiм самих британцiв. Для них Індiя й Пiвденна Африка - скорiше предмет ностальгiї по колишнiй iмперськiй моцi.
й Уимблдонському турнiрi.
закритих клубах, У цей мир майже неможливо проникнути ззовнi. Щасливий пiдприємець або робiтник, що виграв мiльйон у лотерею, нiколи не стануть його членами. Для цього потрiбно народитися в певнiй родинi й учитися в Ітоне або Харроу, Оксфордi або Кембриджi. Саме там зав'язуються особистi й дiловi знайомства, що визначають фiнансовий i свiтський статус [1,7].
У континентальнiй Європi ситуацiя трохи бiльш демократична. Наприклад, у Францiї до вищого суспiльства належать не тiльки аристократи й буржуа але й великi державнi чиновники. Взагалi, перебування на державнiй службi в бiльшостi європейських країн є ознакою респектабельностi й гарантiєю фiнансової стабiльностi [7,9].
Висновок
У курсовiй роботi проведена спроба розглянути основнi стереотипи, пов'язанi iз З'єднаним Королiвством: як традицiйнi, представленi в науково-публiцистичнiй лiтературi (свого роду "класичне сприйняття"), так i сучаснi (нетрадицiйнi), бiльше суб'єктивнi, що ґрунтуються на особистих спостереженнях туристiв.
На основi проведеного вище дослiдження можна зробити висновок, що сучаснi британцi - змiшаний i неоднорiдний народ, чия "рiзношерстiсть" збiльшується емiгрантами й принесеними ними культурами. Вiдповiдно, завдання знаходження англiйця, валлiйця, шотландця або iрландця, який би пiдходив пiд всi стереотипи, пов'язанi з типовим британцем; стає дуже важкої, якщо не неможливої.
Іноземцi звичайно або малюють типового британця на основi власних спостережень, або, у розпачi намагаються знайти єдиний образ британського характеру, заснований на анекдотах про Великобританiю, путiвники або книги.
а кельтiв - як легко збудливих, романтичних i iмпульсивних. Кельти, з iншого боку, уважають англiйцiв зарозумiлими й холодними, а себе - уособленням всiх чеснот. Англiйцiв, а часто й всiх британцiв, уявляють стриманими, неемоцiйними, незалежними й ексцентричними людьми. Крiм того, вони мають особливе почуття гумору заснованому на пiдтекстi, iронiї й грi слiв. Такi якостi можна доповнити певною агресивнiстю, упертiстю й байдужнiстю. Думають, що британцi спокiйно ставляться до роботи й економiчного прогресу, трохи ледачi й навiть волiють плисти за течiєю. Цi стереотипи, звичайно, не можуть вiдбити особу як британського народу в цiлому, так i чотирьох його складових.
Таким чином, описуючи стереотипи тiєї або iншої країни, нацiї, народностi не можна забувати про те, що одержуване уявлення не може бути об'єктивним у силу iндивiдуальностi кожного окремо взятого представника.
Список лiтератури
2. Антипина Г. С. Проблеми дослiдження малих соцiальних груп. - К, 2006
3. Вебер М. Протестантська етика й дух капiталiзму. - К.,1990
4. Определьонова Т. Б. Країнознавство. Великобританiя. США. - Донецьк, 1998.
7. Золотов A. Н. Прочан ПА. Нацiональнi забави. - К, 2005.
8. Токарєва Н. Д. Сторiнки iсторiї Великобританiя й США: Допомога iз країнознавства. – К., 1985.
|
