Мiнiстерство освiти i науки України
Вiнницький державний педагогiчний унiверситет iменi Михайла Коцюбинського
Реферат з теми:
«Культура Подiлля у другiй половинi ХІХ – на початку ХХ столiття»
Вiнниця 2009
План
Вступ
2. Бiблiотечнi заклади на Подiллi
4. Кiнематограф
5. Народний дiм
6. Громадське життя в мiстах та музейнi заклади
Висновок
Використана лiтература
Вступ
У 1861 р. в Росiйськiй iмперiї було дано початок реформам, якi створили певнi умови для швидкого соцiально-економiчного розвитку. Розпочате в 60-х рр. ХIХ ст. реформування в царськiй Росiї поступово у свою орбiту включило i територiю Подiлля. Реформи торкнулися всiх сфер життя, включаючи культурно-освiтнi галузi. Як i по всiй Українi, осередками освiти та культури тут виступали насамперед мiста. Ще бiльшого значення у цiй сферi мiста набули на початку ХХ ст., коли в них сформувалось культур. Освiтнє середовище, яке включало рiзноманiтнi об’єкти - навчальнi заклади, театри, бiблiотеки, товариства, розважальнi заклади.
з iсторiї подiльської освiти Т. Сесака. Також заслуговують на увагу працi, авторами яких виступають Л. Анохiна, С. Баженова, М. Вролiс, О. Завальвюк, О. Комарнiцький, А. Лисий, Е. Мельник та iн. Але у бiльшостi дослiджень науковцi звертають увагу переважно на загальяi проблеми розвитку освiти та культури Подiлля та його регiонiв, а також на iсторiю окремих культурно-освiтнiх закладiв. Отож, актуальним для дослiджень залишається ще чимало аспектiв зазначеної тематики й, зокрема, формування культурно-освiтнього середовища мiст Подiлля у другiй половинi ХIХ - на початку ХХ ст.
1.
Освiта на Подiллi у другiй половинi ХIХ - на початку ХХ ст.
Мiста Подiльської губернiї протягом зазначеного хронологiчного перiоду виступали, передусiм, як осередки освiти. Мережа навчальних закладiв у подiльських мiстах включала як початковi, так i середнi, а також деякi професiйнi школи.
приватних надходжень, або ж поєднували рiзнi джерела фiнансування..
мiських двокласних училищ за положенням 26 травня 1869 р. залишалась незмiнною. Лише у 1888 р. було засновано мiське двокласне училище у Барi.
освiту тим, хто закiнчив нижчi початковi школи. Однак у Подiльськiй губернiї подiбнi навчальнi заклади почали створюватися лише на початку ХХ ст.
та потребою у професiйних робочих кадрах. При закiнченнi цих шкiл, їх випускники працювали в приватних майстернях, на фабриках, заводах, залiзницi тощо.
на Подiллi займали гiмназiї. Протягом другої половини ХIХ ст. в губернiї дiяло двi чоловiчi гiмназiї - у Кам’янцi – Подiльському (вiдкрита у 1833р) та мiстечку Немировi Брацлавського повiту (вiдкрита у 1838 р) Лише з початку ХХ ст.. на Подiллi починають масово з’являтися чоловiчi гiмназiї. Напередоднi свiтової вiйни 1914 р. на Подiллi нараховувалося 9 чоловiчих гiмназiй, iз них 8 дiяло у мiстах.
У другiй половинi ХIХ - на початку ХХ ст. подiльськi мiста вiдчували гостру потребу у жiночих навчальних закладах. Вона була викликана загальним пiднесенням соцiально-економiчного розвитку мiст, яке вимагало ширшого залучення жiнок до суспiльного й економiчного життя регiону, а також змiнами у ставленнi до жiноцтва в суспiльствi в цiлому.
Протягом другої половини ХIХ ст., так само, в губернiї дiяло всього двi жiночi гiмназiї - у Кам’янцi – Подiльському та мiстечку Немировi Брацлавського повiту. Лише з початку ХХ ст. на Подiллi починають масово з’являтися новi жiночi гiмназiї. Станом на початок 1914 р. на Подiллi нараховувалося 14 жiночих гiмназiй, 12 з них дiяли у мiстах. У порiвняннi з чоловiчими гiмназiями участь приватних осiб та громадських органiзацiй у заснуваннi жiночих середнiх шкiл у мiстах Подiлля виглядала бiльш вагомою.
Пiд впливом соцiально-економiчних зрушень, що вiдбувались на Подiллi наприкiнцi ХIХ - на початку ХХ ст., масово виникають середнi навчальнi заклади нового типу - реальнi, технiчнi та комерцiйнi училища тощо.
Першим подiбним начальним закладом стало Могилiвське реальне училище яке було вiдкрито у 1885 р. Влiтку 1890 р., за царським указом цей заклад перевели до Вiнницi, й училище замiсть чотирикласного стало шестикласним.
Втiлення в життя реформи загальної освiти викликало потребу в педагогiчних кадрах. Для їх пiдготовки створювалися учительськi iнститути й учительськi семiнарiї а також педагогiчнi курси при мiських училищах. Перший та єдиний на Подiллi учительський iнститут почав дiяти у Вiнницi лише у червнi 1912 р. Вiн став четвертям у Київському навчальному окрузi й восьмим в Українi. Першу учительську семiнарiю на Подiллi вiдкрито 1907р. в с. Потоках Вiнницького повiту. Учителiв початкових шкiл готували дворiчнi куси, якi були заснованi при мiських училищах Кам’янця-Подiльського, Балти, Проскурова та Вiнницi.
Єдиним навчальним закладом, що готував кадри для медицини, була фельдшерсько-акушерська школа у Кам’янцi-Подiльському. Так само, у губернському мiстi дiяла єдина на Подiллi художньо-ремiснича навчальна майстерня.
Певну нiшу в системi освiтнiх закладiв на Подiллi займали духовно-навчальнi заклади Подiльської православної єпархiї. Найбiльш значне мiсце серед них посiдала Кам’янць-Подiльська духовна семiнарiя.
Вiдчутне зростання мережi навчальних закладiв у мiстах Подiлля спiвпало з перiодом найбiльш iнтенсивного соцiально-економiчного й демографiчного розвитку, ознаки якого почали проявлятися в ХIХ - на початку ХХ ст. Прискорення розвитку подiльських мiст у другiй половинi ХIХ - на початку ХХ ст. вимагало значно рiвня освiченого населення. Вiдповiдно зростали i його культурнi потреби. задовольнити якi мали доступнi для широкого загалу заклади культури - бiблiотеки, театри, музеї тощо.
2.
Бiблiотечнi заклади на Подiллi
В Кам’янцi-Подiльському у 1866 роцi вiдбулося вiдкриття першої на Подiллi публiчної росiйської бiблiотеки. Бiблiотечнi заклади масово почали поширюватися наприкiнцi ХIХ - на початку ХХ ст. Виникали вони переважно у мiстах, а їх засновниками виступали як приватнi особи, так i громадськi органiзацiї. На початку ХХ ст. до цiєї роботи активно залучилися товариства тверезостi, якi почали органiзовувати бiблiотеки при народних чайних. Окремi книгозбiрнi в цей час iснували при благородних i громадських зiбраннях., церковних братствах. Серед цього рiзноманiття виокремлювалися мiськi публiчнi бiблiотеки, що засновувались за iнiцiативою мiських самоврядувань.
Важливою подiєю у культурно-освiтньому життi мiста Бара стало вiдкриття 7 квiтня 1899р. мiської публiчної бiблiотеки, яка утримувалася за рахунок мiста. Мiська влада постiйно збiльшувала видатки на утримання бiблiотеки. Так, 1900 р. вiд мiста а надiйшло 300 руб., у 1901 р. - 600 руб. Це дозволяло збiльшувати книжковий фонд (на 1. 01. 1902 р. вiн складав 923 томи 350 найменувань), оформляти пiдписку на 18 перiодичних видань.
Як не дивно, в одному з найбiльших мiст Подiлля – Вiнницi тривалий час не було бiблiотеки. Лише в 1902р. мiська дума пiд тиском громадськостi змушена була пiдтримати iдею заснування публiчної книгозбiрнi. 12 сiчня 1903 р. мiнiстерство внутрiшнiх справ затвердило Статус бiблiотеки, а Мiська влада приступила до спорудження окремого примiщення. Урочисте вiдкриття Вiнницької мiської бiблiотеки iм. Гоголя вiдбулося 2 лютого 1907 року.
Також зустрiчаються вiдомостi про iснування публiчних бiблiотек у Лiтинi, Летичевi, Балтi. На початку ХХ ст. мережу бiблiотечних закладiв Подiльської губернiї складали 102 бiблiотеки рiзних форм власностi, причому народних бiблiотек-читалень налiчувалось 60, бiблiотек товариств - 19, приватних - 16, державних - 7. Вiдзначимо, що найбiльшi з них майже всi розмiщувались у мiстах, сприяли пiдвищення освiтнього рiвня населення та зiграли вiдчутну роль у культурному житгi краю.
3.
“театр до 1831 р. був польським, пiсля того до 1861 р. змiшаним, тобто польським та росiйським, а з 1861 р. - лише росiйським. Вiн був незадовiльним, як за примiщенням, так й за силою трупи ”. Тривалий час театральне примiщення перебувало у жалюгiдному станi. У 1869-1871 рр. коштами мiської влади проведена повна перебудова театру. Проект розробив архiтектор М. Романович, роботи провiв пiдрядник – проскурiвський купець Биховський. Наприкiнцi ХIХ ст. фiнансову пiдтримку театру надавала й державна скарбниця, щороку перераховуючи на його утримання до З тис. руб.
У 1860-х - 1880-х рр. iснував театр у Балтi. Його виникнення та дiяльнiсть була пов’язана з Балтським Троїцьким ярмарком. Як зазначалось у ралортi повiтового вiйськового начальника вiд I883р.: «У Балтi є театр, який дiє лише влiтку, пiд час ярмарки, коли з’являються заїжджi акторськi трупи. Розмiщується театр у приватнiй дерев’янiй будiвлi». У 90-х рр. ХIХ ст. вiдомостей про театр у Балтi не зустрiчається.
був вiдкритий приватний театр Шильмана, який розташовувався в дерев’яний необладнанiй будiвлi по вул. Кам’янецькiй. Театр не мав власної трупи та надавав примiщення заїжджим акторам. З часом стало зрозумiло, що таке примiщення не вiдповiдає театральним вимогам i перешкоджає приїзду в Проскурiв на гастролi «зоряних» труп. Заручившись пiдтримкою мiської влади, у 1907 р. Шильмана зводить по вул. Олександрiвськiй нову будiвлю театру, який вiд того часу все частiше стали називати мiським. Театральне життя в Проскуровi пожвавилося.
Серед усiх театральних споруд на Подiллi найкращою був Вiнницький мiський театр. Побудований за проектом мiського архiтектора Г. Артинова у 1910 р., вiн обiйшовся мiсту в 160 тис. руб., мав зал на 1000 мiсць та являв собою фактично зменшену копiю Київського театру опери та балету.
У зв’язку з тим, що театри перебували у рiзних формах власностi та не було чiткого визначення, що вважати театральною установою, а що сценiчно-концертним залом, у статистичних та довiдкових виданнях початку ХХ ст. зустрiчається рiзна кiлькiсть театрiв. Найбiльш ближчою до iстини можна вважати iнформацiю, що мiститься у довiдковому виданнi МВС по Подiльськiй губернiї станом на 1911 р. З нього можна з’ясувати, що на той рiк театри дiяли в наступних подiльських мiстах: Кам’янцi-Подiльському, Вiнницi, Проскуровi, Могилевi, Гайсинi, Жмеринцi.
4.
Кiнематограф
На початку ХХ ст. у мiстах Подiлля з’являться i досить швидко набуває поширення кiнематограф. У 1901 р. в губернському мiстi вперше побував пересувний кiнотеатр, а наприкiнцi 1901 р. у Кам’янцi-Подiльському уже дiяли два маленькi стацiонарнi кiнотеатри - на 25 та 35 мiсць. У 1908 р. комiтет “Императорского человеколюбивого общества” влаштував по вул. Бульварнiй просторий театр-синематограф. За вiдомостями адресних книг, у 1911 р. в губернському мiстi дiяло три синематографи - “Императорского человеколюбивого общества”, Вiльного пожежного товариства та Ш. Зiньковського, у 1913 р. зазначено 5 кiнотеатрiв - “Императорского человеколюбивого общества”, Вiльного пожежного товариства, “Iлюзiон” (власник Ш. Зiньковський), “Модерн” (Марцикевич) та “Гiгант” (М. Розенталь). Останнiй кiнотеатр - “Гiгант”, був найбiльшим у мiстi - мав зал на 200 мiсть, вiдкритий у 1912 р. у будинку Крайза по вул. Бульварнiй (нинi - Шевченка, 41). У Вiнницi перший кiнотеатр - “Амбрось” - був вiдкритий спiввласниками Є. Добржанською та i К. Ловицьким у 1911 р. на територiї садиби вiдомого лiкаря й домовласника М. Недєльського по вул. Б. Хмельницького. За кiлька рокiв у мiстi вiдкрилося багато кiнотеатрiв, зокрема у 1913 р. кiнематографи “Люкс”, “Мiнiатюр”, “Патеграф ”, “Стела” та мiський. Поступово кiнотеатри вiдкривались в менших мiстах. На початок 1911р у дев’яти подiльських мiстах дiяло 16 кiнотеатрiв.
5.
На початку ХХ ст. виникає новий тип закладу культури - Народний дiм, призначений для органiзацiй дозвiлля рiзнях прошаркiв населення в яких були, як правило, зали для виставок, лекцiй i зборiв, бiблiотека книжкова крамниця, примiщення для гурткiв, а також великий глядацький зал iз театральною сценою. Новi установи органiзовувались та пiдпорядковувались комiтетами “Попечительства про народну тверезiсть” якi були створенi у 1894р. у зв’язку з реформою шинкової справи й мали на метi захист населення вiд пияцтва та створення умов для Культурного дозвiлля народу.
В Кам’янцi-Подiльському Народний дiм носив назву Пушкiнського, та вперше вiдчинив свої дверi 3 сiчня 1901 р. для святкування новорiчної ялинки. Його проста будiвля з першого дня iснування стала осередком культури губернського центру - тут читалися лекцiї, органiзовувалися урочистостi та свiтськi вечори, вiдбувалися театральнi вистави, працювала бiблiотека. На початку ХХ ст. саме в Пушкiнському домi був найкращий у Кам’янцi-Подiльському глядацький зал, й тому доволi часто, гастролюючи, трупи виступали саме на його сценi, а не в мiському театрi. Коли у травнi 1918 р. згорiв театр у Старому мiстi, i всi театральнi виступи почали проводитися у Пушкiнському домi, вiн гюступово втратив свою назву й став iменуватися театром.
не змiг задовiльно налагодити свою роботу. По-перше, незручним виявилося його розташування - майже на околицi мiста, на Замостi поруч iз тюрмою та складами. Все це вiдвертало як вiдвiдувачiв, так й потенцiйних орендарiв сцени та iнших примiщень, що могло би приносити прибуток. Як наслiдок, мiсцевий комiтет “Попечительства про народну тверезiсть”, який не мав регулярних державних субсидiй, не мiг утримувати Народний дiм та органiзовувати активну його дiяльнiсть. За таких обставин комiтет вимушений був закрити чайну, а 1907 р. запропонувати мiськiй управi взяти на утримання школу й бiблiотеку. 3 1 сiчня 1908 р. постановою Вiнницької думи Народний дiм перейшов у розпорядження мiста. Проте перехiд у ведення мiста збиткової установи не набагато покращив його дiяльностi. З початком першої свiтової вiйни будинок був переданий у розпорядження комiтету Червоного Хреста пiд збiрний пункт ратникiв та лазарет.
6.
Громадське життя у мiстах та музейнi заклади
Дослiджуваний перiод характеризується поступовим розширенням спектру громадського життя в мстах. Одним iз його проявiв була багатогранна дiяльнiсть рiзноманiтних товариств, якi спрямовували роботу свою на роз виток науки, культури, освiти. Бiльшiсть їх дiяло у губернському мiстi. Серед перших було Подiльське церковне iсторико-археологiчне товариство, яке було засноване у 1903 р. на базi Подiльського єпархiального iсторико-статистичного комiтету. Таке перетворення Комiтету на Товариство сприяло об’єднанню краєзнавцiв Подiлля - у 1912 р. у ньому налiчувалося 136 членiв. У вереснi 1911 р. в Кам’янцi-Подiльсъкому виникло Товариство подiльських природодослiдникiв яке наступного року мало 213 членiв. Воно органiзовувало експедицiї, видавало “Записки товариства”, мало бiблiотеку, у Пушкiнському домi проводило читання безплатних лекцiй. Успiшно поєднувало наукову, просвiтницьку i громадську дiяльнiсть Товариство подiлъських лiкарiв. Воно було засноване в губернському центрi у 1859 р., нараховувало 123 члени, мало бiблiотеку (у 1865 р. - 3526 томiв) та розпочало формування колекцiй для майбутнього музею. У 1865 р. товариство серед членiв якого переважали поляки, було закрито внаслiдок реакцiї на друге польське повстання. Згiдно розпорядження генерал-губернатора О. Безака, бiблiотека та музейнi експонати Товариства були доставленi в Київ та переданi генерал-губернатору та унiверситету Св. Володимира. Проте з 1878 р. Товариство подiльських лiкарiв вiдновило дiяльнiсть, зосередивши свою роботу не лише на санiтарно-гiгiенiчних та медичних питаннях, а й охопило краєзнавчу та дiяльнiсть. Окремо слiд згадати дiяльнiсть Товариства мистецтв, статус якого був затверджений у сiчнi 1908 р. Його органiзатором став вiдомий на Подiллi художник В. Розвадовський, який одночасно завiдував художнiми класами. Товариство мистецтв розгорнуло на Подiллi широку просвiтницьку дiяльнiсть, влаштовуючи пересувнi виставки художнiх творiв у мiстах та багатьох мiстечках губернiї. Крiм того, у Кам’янцi-Подiльському дiяла постiйна виставка творiв мистецтв.
Слiд вiдзначити, що український освiтнiй рух на Подiллi, репрезентувало єдине товариство - “Просвiта” створене в 1906р. в Кам’янцi-Подiльському. Значна фiлiя товариства утворилась у Могилевi. Ряди Подiльської “Просвiти” об’єднували українську iнтелiгенцiю для спiльної роботи заради освiти народу, що й визначало вiдмiннiсть цього товариства вiд iнших - воно не обмежувало свою дiяльнiсть лише мiстом, а проводило також велику роботу на селi. Але нацiонально-просвiтницька дiяльнiсть “Просвiти” зустрiла вороже ставлення з боку уряду i вже 2 липня 1907р. Подiльське губернське присутствiє заборонило дiяльнiсть товариства. У березнi 1908 р. надiйшов дозвiл на вiдкриття товариства, й “Просвiта” вiдновила свою дiяльнiсть у Кам’янцi-Подiльському.
Невiд’ємно вiд дiяльностi згаданих товариств гюв’язане заснування у другiй половинi ХIХ - на початку ХХ ст. в мiстах Подiльської губернiї музейних закладiв. Перший музей на Подiллi з’явився у 1890 р. в Кам’янцi-Подiльському. Iнiцiатором його створення виступив Подiльський єпархiальний iсторико-статистичний комiтет, який 29 жовтня I889р. створив комiсiю з органiзацiї церковного Давньосховища. 30 сiчня 1890 р. Комiтет затвердив правила Давньосховища, оголосивши тим самим про створення музейного закладу, який розмiстився у галереї Кафедрального собору. Давньосховище мало вiддiл старожитностей, архiв i бiблiотеку, завiдувачем був призначений соборний священик В. Якубович, секретарем у справах - протоiєрей Є. Сiцiнський - вiдомий дослiдник старожитностей та iсторiї Подiлля. На початок 1896р. у Давньосховищi налiчувалося 4281 експонат, у тому числi 862 книги, 69 рукописiв, 36 грамот та актiв, понад 800 церковних речей, 40 картин, 398 фотографiй, 1239 монет, медалей та iн. предметiв. У 1903р., У зв’язку з перетворенням iсторико-статистичного комiтету в iсторико-археологiчне товариство Давньосховище офiцiйно перейменовано в музей.
Висновок
у подiльських мiстах певне культурно-освiтнє середовище. Як наслiдок, саме мiста вiдiгравали визначну роль у розвитку освiти та культури на територiї Подiльської губернiї. Адже в них сконцентрувалися навчальнi заклади рiзних типiв, бiблiотеки, театри, музеї, якi обслуговували потреби не лише мiських жителiв, а й населення повiтiв. Усе це перетворювало мiста на осередки культури та освiти краю. Серед визначних таких осередкiв передусiм слiд назвати губернське мiсто Кам’янць-Подiльський, а також Вiнницю, Проскурiв Могилiв. У багатьох подiльських мiстах iснуюча мережа начальних закладiв та установ культури не вiдповiдала зростаючим потребам їх жителiв. Бiльшiсть мiст Подiлля у порiвняннi з мiстами iнших “малоросiйських” губернiй, явно вiдставали за кiлькiстю культурно-освiтнiх закладiв. Причини цього слiд вбачати в недостатньому соцiально-економiчному розвитку подiльських мiст, в результатi чого органи мiського самоврядування не могли належним чином фiнансувати культурно-освiтнi заклади i повнiстю брати на своє утримання, а також у довготривалiй вiдсутностi на територiї Подiльської губернiї земств.
1. Науковi записки ВДПУ. Вип. ХІІІ. Серiя: Історiя – Вiнниця, 2008.
2. Нариси iсторiї Подiлля. За ред. Л. Баженова. – Хмельницький, 1990.
3. Освiта, наука i культура на Подiллi. Збiрник наукових праць. – Т. 11, – Камянець-Подiльський, 2008.
|
