К
рижопiль
Крижопiль – центр району, площа якого 0,9 тис. кв. км, населення – 48 тис. чоловiк. 45 населених пунктiв пiдпорядкованi селищнiй Радi i 20 сiльським. У районi 16 колгоспiв, 1 радгосп. Район вiдомий високим розвитком зернового господарства, м'ясо – молочного тваринництва, врожаями цукрових бурякiв. Працюють 13 промислових пiдприємств, 142 магазини та 40 пiдприємств громадського харчування. 50 шкiл, профтехучилище, музична школа, 46 клубiв та будинкiв культури, 7 бiблiотек, 61 кiноустановка. Вiдкрито 9 лiкарень, 31 фельдшерський та фельдшерсько – акушерський пункт, 9 профiлакторiй, 5 колгоспних пологових будинкiв та тубсанаторiй.
17 км вiд селища. Назва «Крижопiль», можливо, походить вiд географiчного положення села. Саме тут пролягає кряж, що виходить за вододiл мiж басейнами Пiвденного Бугу i Днiстра. Слово «кряж» i «поле» утворюють «кряжопiль», що, очевидно, видозмiнилось згодом у Крижопiль. З часу створення i до 1923 року Крижопiль належав до Чоботарської волостi Ольгопiльського повiту.
В серпнi 1870 року через станцiю Крижопiль почався регулярний хiд поїздiв. Станцiю спорудили на землi помiщика Рубчинського, який скористався цим для особистого збагачення, спекулюючи земельними дiлянками. Поблизу неї виникло невелике селище. Першими забудовниками його були робiтники залiзницi. Поселення з часом стало перевалочним торговельним пунктом. Особливо багато перевозили товарiв з Крижополя до Ямполя та Сорок. У 80 – х роках станцiя мала невелике паровозне депо, яке в 1892 роцi лiквiдували, коли на сусiднiй станцiї Вапнярка збудували нове депо на 6 паровозiв.
вiдвантаження цукрової сировини. В 1896 роцi зi станцiї вiдправили 582 тис. пудiв, а через два роки – 1152 тис. пудiв вантажiв.
Важко було працювати на залiзницi. В серпнi 1903 року машинiсти й помiщики машинiстiв Пiвденно – Захiдної залiзницi звернулися до мiнiстра шляхiв сполучення зi скаргою. В нiй йшлося про дуже низьку заробiтну плату, про стягнення рiзних штрафiв – за спiзнення, перевитрату вугiлля тощо. Залiзничники вимагали пiдвищити зарплату, але їм вiдмовили в цьому.
Революцiйнi подiї 1905 – 1907 рр. знайшли вiдгук i в Крижополi. 19 квiтня 1905 року на станцiї було розповсюджено три прокламацiї «До залiзничних робiтникiв i службовцiв». На них стояли пiдписи: «лiнiйнi службовцi», «київськi управлiнськi товаришi», «Росiйська соцiал-демократична робiтнича партiя». 16 червня 1906 року на станцiї вiдбувся мiтинг, у якому взяли участь селяни навколишнiх сiл i залiзничники Крижополя.
будiвництво нової лiкарнi. І все ж на медичне обслуговування витрачали мiзернi кошти. В 1912 роцi на утримання невеликої лiкарнi (20 лiжок) вiдпустили 2 тис. крб. Наскiльки незначна ця сума, видно з того, що вона майже дорiвнювала рiчному заробiтку лiкаря цiєї лiкарнi – 1. 5 тис. крб.. Крижопiльська лiкарська дiльниця навiть перед першою свiтовою була єдиною на 20 тис. населення.
У 1898 роцi вiдкрито Крижопiльське двокласне залiзничне училище. Навчання було платним, тому багато робiтничих родин не могли вiддати дiтей до школи. У 1908 роцi з 82 дiтей дошкiльного вiку навчалося тiльки 58.
Пiд час вiйни Крижопiль перебував у прифронтовiй смузi.
Звiдси на фронт вирушали вiйськовi частини, йшли зброя, продовольство, паливо, тощо. Ось чому вiдгомiн iмперiалiстичної вiйни доходив i до Крижополя та його околиць, посилюючи антивоєннi i революцiйнi настрої трудящих. В сiчнi 1917 року полiцейськi властi заарештували й погнали рити окопи за вияв таких настроїв працiвникiв телеграфу. У жовтнi солдати розквартированого в Крижополi 287–го пiхотного полку зiбрались на мiтинг, щоб заявити про свою вiдому йти на фронт.
Пiсля одержання звiстки про Жовтневе збройне повстання в Петроградi у мiстечку вiдбувся мiтинг робiтникiв-залiзничникiв, солдатiв i селян навколишнiх сiл. У сiчнi 1918 року тут було встановлено Радянську владу. На початку березня сюди вдерлися австро-нiмецькi iнтервенти. Трудящi Крижополя чинили опiр окупантам. Багато мiсцевих залiзничникiв та селян з Зеленянки, Чоботарки й Голубе чого пiшли в партизани. Пiсля вигнання австро-нiмецьких загарбникiв Крижопiль захопили петлюрiвцi, вiд яких мiстечко визволили частини Червоної Армiї на початку квiтня 1919 року.
У визволеному вiд ворога Крижополi було вiдновлено роботу органiв Радянської влади. Вони мобiлiзували всi сили на боротьбу з контрреволюцiєю. При власному ревкомi створили мобiлiзацiйний пункт, куди мали з’явитися всi члени повiтового-волосних, селищних i сiльських ревкомiв та комбiдiв. Керувати доручили Л. Д. Фалаштинському, заступниковi голови повiтового ревкому. Наступ денiкiнцiв з пiвдня i куркульськi повстання змiцнили позицiї петлюрiвцiв, i вони знову активiзували свої дiї. Тому в липнi 1919 року третина працiвникiврадянських установ повiту прибула до Крижопiльського ревкому, щоб iти на фронт. Через Крижопiль пролягав шлях «Пiвденного походу» - героїчної операцiї прориву петлюрiвсько-денiкiнського оточення, в якому опинилася Пiвденна група радянських вiйськ.
Цi буремнi роки пройнятi героїзмом, самовiдданою боротьбою з ворогами революцiї. Трудящi Крижополя завжди пам’ятатимуть тих, хто полiг у цiй борнi. В 1919 роцi Л. Д. Фалаштинський та його брат Арсен керували партизанами, якi дiяли на денiкiнському тилу. Народнi месники пускали пiд укiс ешелони, висаджували в повiтря мости. Пiд час однiєї операцiї у сiчнi 1920 року брати Фалаштинськi потрапили до рук ворога й були закатованi. Понiвеченi тiла пiдiбрали односельчани й поховали героїв у селi Голубечому. Щоб увiчнити їх пам'ять, у Крижополi iм’ям братiв Фалаштинських названо одну з вулиць.
Пiсля розгрому денiкiнцiв на початку 1920 року в Крижополi заново створено ревком, настало мирне життя, але ненадовго. На початку травня банда Тютюнника зайняла Ольгопiль, Бершадь. Бандити захопили станцiю Крижопiль i розiбрали залiзничне полотно. Крижопiльський ревком, перебуваючи в подiллi, очолив боротьбу трудящих проти ворога. У Крижополi вибухнуло повстання, що послабило позицiї контрреволюцiйних сил у цьому в районi. 10 травня 538-й полк при пiдтримцi бронепоїзда № 90 несподiвано для ворога увiрвався в Крижопiль. За цю смiливу операцiю командарм І. П. Уборевич представив командира полк Єфiмова й командира бронепоїзда Яковлева до нагороди орденом Червоного Прапора. Розгром банди Тютюнника в районi Крижополя було завершено частинами Червоної Армiї пiдтриманими партизанами й мiсцевим населенням, 15 травня 1920 року.
Допомогу в радянському будiвництвi у Крижополi подавали повiтовi органи влади. Восени 1920 року Ольгопiльський ревком органiзував у селах повiту «Тиждень селянина i червоного добровольця». 2 жовтня в Крижополi вiдбувся мiтинг, пiд час якого виступили представники полiтвiддiлу Одеського вiддiлення Пiвденно-захiдної залiзницi i провели запис добровольцiв до Червоної Армiї.
Партосередок у Крижополi виник 2 грудня 1920 року в складi 4 членiв та 11 кандидатiв у члени партiї. А в червнi 1921 року вiн зрiс до 24 чоловiк. Тодi ж почала протистояти комсомольська органiзацiя.
Численнi банди, якi лютували у Ольгопiльський волостi, перешкоджали нормальнiй роботi органiв Радянської влади. Це й було однiєю з причин переїзду окремих волосних установ з Чоботарки до Крижополя. Восени 1921 року тут розмiстився вол-комнезам на чолi з М. А. Вихристюком. Вiд рук бандитiв гинули радянськi працiвники – на початку квiтня 1922 року був убитий секретар Крижопiльського райкому комсомолу Козаченко. Для боротьби з бандитизмом створили загiн особливого призначення. До нього входили комунiсти, комсомольцi i члени КНС.
В сiчнi 1921 року засновано райпартком. Секретарем його комунiсти обрали А. І. Баєва. Райпартком здiйснював широку органiзаторську роботу в Крижополi i в навколишнiх селах. Передусiм комунiсти мобiлiзували залiзничникiв на боротьбу з розрухою та за успiшне виконання зобов’язань щодо перевезень народногосподарських вантажiв. Органiзували 2 суботники, взяли участь у недiльнику, пiд час якого прибирали майстернi, ремонтували обладнання та вивантажували матерiали тощо. У березнi були проведенi тижнi дитини, чистоти, а в день 50-рiччя Паризької комуни мiсцевi культармiйцi органiзували мiтинги, влаштували для населення безкоштовнi спектаклi.
Крижопiльськi комунiстидля роз’яснення рiшень Х з’їзду РПК(б) виїжджали в села. Райпартком включав до свого складу в 1921 – 1922 рр. Пiщанський i М'ясткiвський волосередки. Безпосередньо на мiсцях комунiсти й комсомольцi допомагали налагодити роботу культурно-освiтнiх закладiв, пiднести рiвень сiльського господарства та виконати продподаток.
У Крижополi мiстився зсипний пункт «Заготзерна». Тут велику роботу провели заготовляючи сировину для промислових центрiв країни, хлiб для робiтничого класу, продовольство i фураж для Червоної Армiї, члени Крижопiльської продгрупи. Куркулi чинили опiр цим заходам, розправлялися з активiстами. В груднi 1921 року вони тяжко поранили бiйця продгрупи Д. Г. Перенчука.
Трудящi Крижополя й сусiднiх сiл у 1921 роцi подали велику допомогу голодуючим Поволжя. Райпартком створив спецiальну комiсiю, яка зiбрала на користь потерпiлих понад 2 млн. крб., 200 пудiв хлiба, 110 пудiв овочiв тощо.
Поступово змiнювався Крижопiль. До 1917 року це було брудне, занедбане мiстечко з 243 будiвель, розкиданих на 14 вулицях. За Радянської влади тут виникали новi пiдприємства, установи, зростало населення. На початку 1923 року в Крижополi проживало 2683 чоловiка. Про якiснi змiни в розвитку населеного пункту свiдчив склад жителiв за фаховою ознакою. На крижопiльських пiдприємствах працювали залiзничники, металiсти, харчовики, будiвельники, службовцi. У березнi 1923 року Крижопiль став центром району, до складу якого входили 13 сiльрад.
Одним з першочергових завдань у вiдбудовi й розвитку господарства Крижополя було налагодження роботи залiзничного транспорту. Пiднесення промисловостi та сiльського господарства вимагало розширення його пропускних спроможностей. Де добре зрозумiли залiзничники, якi немало робили для безперебiйного надходження i вiдправки рiзних вантажiв. З 1923 по 1926 рiк обсяг завозу й вивозу вантажiв майже вдвiчi бiльше.
Пiд час непу в Крижополi розширюється торгiвля. Спочатку вона була зосереджена на головним чином в руках непманiв. Але вже 1922 року виникає кооперативне споживче товариство «Пролетарiй», одне з кращих у повiтi. Крижопiльський кооператив об’єднував 95 % всього трудового населення. Приватна торгiвля почала скорочуватися – бiльшiсть товарiв населення купувало в магазинах райспоживспiлки. Створювалися виробничi кооперативи.
Одночасно з соцiалiстичними перетвореннями в господарствi полiпшувалася охорона здоров’я, розгорталася культурна революцiя. Ще в травнi вiдкрилася зуболiкарська амбулаторiя, розширилася лiкарня, продовжував працювати медпункт при залiзничнiй станцiї.
Здiйснювалися заходи щодо лiквiдацiї неписьменностi. Активну участь брали вчителi, комунiсти й комсомольцi. До 1923 року 80 % жителiв Крижополя оволодiли грамотою. В семирiчнiй та початковiй школах викладало 100 вчителiв, а навчалося 390 дiтей. Вiдкрилася також агротехнiчна профшкола. З 1925 року при станцiї Крижопiль дiяв клуб профспiлки залiзничникiв. Тут була бiблiотека, працював драматичний гурток, оркестр. Крiм клубу, на територiї парку мiстилося примiщення театру на 400 мiсць. Вся дiяльнiсть клубу й театру проводилась на громадських засадах.
Багато уваги райпартком та виконком районної Ради депутатiв придiляли розвитку сiльського господарства, залученню селянства до споживання сiльськогосподарської кооперацiй. На 15 квiтня 1929 року в районi працювало 15 колгоспiв. Велику роботу щодо змiцнення економiки колгоспiв виконала Крижопiльська МТС, яка почала своє iснування 1932 року. 10 тракторних бригад станцiї обслуговували 22 колгоспи. По-ударному трудилася бригада І. М. Побережного. 2 трактори цiєї бригади працювали по 20 годин на добу i за 4 – 5 днiв виорали 89 га. Полiтвiддiл МТС органiзовував полiтмасову роботу в бригадах, спрямовував дiяльнiсть партосередкiв, колгоспного активу, провiв перший районний злiт бригадирiв колгоспних виробничих бригад. У 1936 роцi МТС перетворилася на найбiльше пiдприємство Крижополя. Вона обслуговувала тодi 28 колгоспiв.
в побут жителiв.
Зростала полiтична активнiсть трудящих проявилась пiд час виборiв до Верховної Ради СРСР. Крижопiльцi обрали своїм депутатом учасника громадської вiйни, голову райвиконкому Є. Т. Перенчука.
Перед вiйною в Крижополi було 6 промартiлей, якi займалися пошиттям i ремонтом взуття, пошиттям i фарбуванням одягу, виготовленням лозових виробiв, мила, безалкогольних напоїв. В 1958 роцi в цих промартiлях трудилося 363 чоловiка. Лише в артiлi «Червона робiтниця», що випускала вироби з лози й соломи, працювало 105 робiтникiв.
Коли почалася Велика Вiтчизняна вiйна, на пiдступах до Крижополя вiв обороннi бої з ворогом 160-й окремий артилерiйський дивiзiон протитанкових гармат. Фашисти безперервно бомбили позицiї радянських вiйськ. Часто артилеристам доводилося вiдбиватися гвинтiвками й гранатами, йти в рукопашну. Дорогою цiною платили гiтлерiвцi за кожну п’ядь нашої землi. 21 липня, стримавши шалений натиск противника, бiйцi дивiзiону контратакували його i вiдкинули на 15 км. В бою пiд Крижополем загинув командир батареї старший лейтенант Н. Г. Дворник. Осколок мiни влучив йому в серце, пробивши партквиток. З воїнськими почестями Н. Г. Дворника поховали в Крижополi.
Фашистськi загарбники вдерлися в Крижопiль 22 липня 1941 року. Вони становили режим кривавого терору i свавiлля. Населення не корилося окупантам, мужньо боролося проти ворогiв. Кожний день приносив вiстi про помсту: то виявлялась розiбраною залiзнична колiя, то горiли склади з пальним, то знаходили трупи ворожих солдатiв. Пiдпiльники, що дiяли спершу по одинцi, 1943 року були об’єднанi керiвником Пiщанської пiдпiльної органiзацiї М. Ф. Пiдгаєцьким. Пiд його керiвництвом восени 1943 року патрiоти Крижополя вели активну пiдготовку до створення партизанського загону. Провокатори виказали патрiотiв, i в Крижополi почалися масовi арешти. Наприкiнцi вересня 1943 року до Крижопiльської в’язницi було кинуто 128 пiдпiльникiв. Заарештованi пiд час допитiв зазнавали мордувань. Але боротьба проти «нового порядку» не припинялася.
Мужньо билися з ненависним ворогом 902 жителi Крижополя на фронтах Вiтчизняної вiйни.
23 червня 1944 року пiд Яссами 3-я стрiлецька рота 2-го Червонопрапорного полку 50 – ї Червонопрапорної Запорiзько-Кiровоградської стрiлецької дивiзiї, ведучи важкi бої з переважаючими силами ворога, опинилася в оточеннi. Скориставшись з цього, противник увiв у бiй 16 танкiв та багато пiхоти. В цей критичний момент виявив справжнiй героїзм червоноармiєць Р. С. Смiщук. Пiдпускаючи ближче ворожий танк, радянський воїн виводив з ладу ходову частину, а потiм пляшкою КС пiдпалював.
Так було знищено один за одним 6 п’ятдесятитонних танкiв, озброєних шiстьма 75-мiлiметровими гарматами i 12 важкими кулеметами. Фашистськi танки, не витримавши поєдинку, вiдiйшли. Особовий склад роти, натхнений винятковим героїзмом Р. С. Смiщука, прорвав кiльце оточення. Золоту Зiрку прикрiпив до грудей героя командуючий вiйськами 2-го Українського фронту Р. Я. Малиновський.
танки. Смертельно поранений лейтенант продовжував керувати боєм. Четверту атаку ворога солдати його батареї вiдбивали з вигуками: «За командира! Вперед!». У пам'ять про героя цю батарею назвали його iменем. Ім’я патрiота носить також середня школа № 1.
17 березня 1944 року вiйська 2-го Українського фронту визволили Крижопiль. Кривавий слiд залишили по собi загарбники. Вони розстрiляли, повiсили й закатували 1574 мешканцi. Окупанти зруйнували 18 примiщень державних установ, кооперативних органiзацiй, багато житлових будинкiв.
рiк МТС перевиконала. Тракторна бригада, очолювана Т. В. Гичаком, виконала завдання на 200 %. Вчасне проведення весняної сiвби, збирання та обмолоту врожаю дало можливiсть завершити хлiбозаготiвлю, здати понад план до фонду Червоної Армiї 45 тис. пудiв хлiба.
Вiдновилася робота райпромкомбiнату i рай харчокомбiнату, якi не тiльки задовольняли потреби населення, але й виготовляли продукцiю для Червоної Армiї.
Поряд з вiдбудовою рiдного селища трудящi Крижополя подали шефську допомогу вугiльнiй шахтi № 19/20 комбiнату «Сталiнвугiлля». У Донбас йшли iндивiдуальнi та колективнi посилки з продовольством i речами.
Повсякденний героїзм у працi проявляли жiнки, на плечi яких лiг основний тягар, – вони пiднiмали з руїн господарство. У березнi 1945 року в Крижополi вiдбулася районна конференцiя дружин фронтовикiв. Її учасницi звернулися iз закликом до всiх жiнок взяти активну участь у пiдготовцi й проведеннi посiвної кампанiї, у змiцненнi колгоспiв.
Важливе народногосподарське значення мала залiзнична станцiя Крижопiль. Уже 1944 року вiдновлено її господарство, обладнано вокзал. Завдяки широкому розмаху змагання залiзничникiв станцiя Крижопiль добилась у 1945 роцi безаварiйної роботи i виконання рiчного плану перевезень на 150 %. Вона посiла одне з перших мiсць у Котовському вiддiленнi залiзницi.
Партiйнi i радянськi органи Крижополя зробили все, щоб середня школа могла вчасно приступити до занять. На посаду директора призначили І. П. Маєвську, енергiйну комунiстку, досвiдчену вчительку. Нове двоповерхове примiщення школи зруйнували окупанти, тому дiти навчалися в трьох окремих будинках. До занять приступило 658 учнiв, яких виховували 24 вчителi.
% план перевезень зерна. Добре працювала Крижопiльська МТС. Значних успiхiв у достроковому завершенi п’ятирiчного плану вiдбудови й розвитку народного господарства добились також колективи рай харчокомбiнату, млинооб’єднання. 1949 року почав давати продукцiю маслозавод.
Урочисто вiдзначили трудiвники селища 300-рiччя возз’єднання України з Росiєю. Вiдбулася ювiлейна сесiя райради депутатiв трудящих. Цiй рiчницi присвятили день пiснi, виставку народної творчостi. У травнi в Крижополi приймали гостей з братнiх республiк – Молдавiї та Узбекистану.
просушують, сортують i переважують колгоспне зерно. На комбiнатi є елеватор, електростанцiя, побудовано завод обробки гiбридного насiння кукурудзи. На комбiнатi тепер – 27 спецiалiстiв з вищою та середньою спецiальною освiтою, 102 – з середньою освiтою. Тiльки у 1963 – 1968 рр. здобули освiту в заочних вузах i технiкумах 56 чоловiк. На комбiнатi 172 ударники комунiстичної працi i 9 бригад комунiстичної працi. 1969 року цьому об’єднанню присвоєне звання пiдприємства комунiстичної працi.
| 
