Історiя селища Добротвiр
Початки iсторiї Добротвору сягають 13-го ст. У тi часи Добротвiр належав до Холмської землi, а в 14-ому до Белзької землi.
Добротвiр лежить над рiчкою Бугом, на пiвнiчний схiд вiд Камiнки Струмилової. Спочатку був розсташований на правому березi Бугу, але через частi напади татар мешканцi переселилися на лiвий берег. Рiка Буг та поблизькi лiси були добрим схоронищем перед нападами ворогiв.
на вiсiм рокiв. Вiн також установив щорiчний ярмарок на день восьмого вересня i щотижневий у четвер.
В Добротворi було два замки, один з них оборонний, що стояв на правому березi Бугу. Вiд того замку збереглася назва околицi „Замчисько” i оборонний рiв до 1955 року, коли бiльшовицька влада побудувала греблю i затопила ту частину Замчиська. Історiя згадує також що у 1417 роцi в замку перебував литовський князь Витовт.
довкруги Добротвору.
Згiдно з переписом населення в 1564-65роках, Добротвiр був мiстечком. Тодi в ньому було 161 хат i такi вулицi: Мостова, Надбужна, Млинова i Волоська. В тому часi Добротвiр належав до Камiнецького староства. Згадується там, що тодi в мiстечку було двох священникiв, 16 рибалок, 5 боднарiв, 2 гончарi, 2 шевцi, 3 ковалi, 1 дiгтяр i 6 рiзних яток. Решта населення займалася сiльським господарством i випасом худоби.
Сiм рокiв пiзнiще перепис занотовує 195 домiв, але велика частина населення вимирає вiд холери. Пiзнiший перепис iз 1662року подає лише 15 хат. Це наслiдки тодiшнiх воєн.
На присiлку Язвин був монастир Сестер Василiянок, його лiквiдовано 1784р., а церква св. Дмитрiя з цього монастиря перенесено в 1792 роцi на цвинтар у Доброворi.
У 1870р. Ще раз прийшла пошесть холери i забрала багато жертв. Тодi у деякi днi ховали по десять осiб.
На початку 20ст. Добротвiр починає вiдроджуватися i розбудовуватися. Тодi приходить нове нещастя: в червнi 1906року пожежа нищить 48 господарств, у тому числi парафiяльнi будинки, але 300-лiтня церква залищилася цiлою. Вона стояла ще дев’ять рокiв. В липнi 1915р. росiйськi вiйська, вiдступаючи з Галичини, спалили центр Добротвору, в тому чилi i старинну церкву та дзвiницю.
Пiсля Першої свiтової вiйни органiзовується в Добротворi культурно-освiтнє життя. Засновано читальню „Просвiти”, драматичний гурток, атакож кооператив та iншi малi пiдприємства.
Старанням о. Володимира Пашковського в роках 1933-38 побудовано нову церкву в україно-вiзантiйському стилi. Церкву названо в честь святих Володимира i Олбги. Її посвятив владика І. Бучко, який був товаришем о. Пашковського зi студенських часiв. Не довго судилося о. Пашковському служити в новiй церквi. Прихiд бiльшовикiв i переслiдування ними приневолюють його втекти з родиною до Кракова, де вiн перебував до 1941року. З приходом нiмцiв i проголошенням незалежностi України Актом 30 червня 1941 року Добротвiр знову вiдроджується. Однак не довго населення радiло вiдносно вiльному життю, бо новий окупант почав забирати молодих людей на примусову працю до нiмеччини, а iнших за полiтичну дiяльнiсть арештовували i засилали в тюрми та концтабори.
селищi Лiщин коло Горлиць на Лемкiвщинi, де о. Пашковський став парохом, а дiти обох родин вписались до гiмназiї в м. Криницi.
На початку вересня 1944року нiмецько – бiльшовицький фронт посувається у захiдному напрямку. Обидвi родини були приневоленi податися далi на захiд. 10 вересня 1944 року прибули до Старої Любовнi на Словаччинi, а пiзнiше до Тренчiна i далi до Вайнар бiля Братислави. Тут перебулт до квiтня 1945 року. Коли бiльшовики наблизились до Братислави, о. Пашковський з родиною подався через Австрiю до Риму, а І. Харко з синами опинилися в м. Авгсбурзi в Баварiї.
Пiсля поновного приходу бiльшовикiв у Захiдну Україну 1944 року в Добротворi почали розбудовувати нову частину мiста i споруджувати електростанцiю...
У другiй половинi минулого столiття Галичина залишалась мало електрифiкованою. По селах свiтили гасовими лампами, лягали спати з вiдходом дня. У Львiвськiй i сусiднiх областях не було потужної генеруючої станцiї, тому було прийняте урядове рiшення – спорудити Державну районну електростанцiю. Мiсце для неї вибрали з урахуванням двох вирiшальних факторiв: поруч – вугiльний басейн i рiка Захiдний Буг.
Отож постановою Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 10 липня 1950 року було затверджено рiшення про будiвництво Добротвiрської ДРЕС на березi Захiдного Бугу бiля села Добротвiр. В цьому ж роцi Львiвським вiддiленням iнституту „Теплоелектропроект” були розпочатi дослiднi роботи, розроблено проектне завдання на будiвництво станцiї потужнiстю 50 тис. кВт з перспективою дальшого її розширення.
У 1960 роцi давню частину мiста перейменовано на Старий Добротвiр, а новiй частинi дано назву Добротвiр.
„Пiвденьенергомонтаж”, Львiвською об’єднаною монтажною дiльницею тресту „Пiвденьенергомонтаж”, спецiалiзованою дiльницею монтажного управлiння „Пiвденьенергомонтаж” тресту „Пiвденьенергобуд” та спецiалiзованою дiльницею тресту „Залiзобетонобуд”.
Вiд початку першої черги i до кiнця третьої керували будiвництвом Добротвiрської ДРЕС: Новiков Борислав Францович, Меркулов Микола Миколайович, Степаненко Петро Семенович, Пивоваров Володимир Степанович, Койнаш Григорiй Васильович, Савченко Іван Пiменович. Головнi iнженери будiвництва: Шульц Євгенiй Євгенович, Михальчук Зеновiй Михайлович, Карпов Дмитро Олексiйович.
Будiвельна органiзацiя ДРЕС була органiзована 22 липня 1952р. Одним iз перших органiзацiйних питань було комплектування робiтничими кадрами. Основне їх ядро складали робiтники та спецiалiсти Львiвської ТЕЦ, якi пройшли стажування на Краснодарськiй ТЕЦ i були направленi в Добротвiр. Керiвними iнженерно – технiчними кадрами ДРЕС комплектувались за рахунок електростанцiй СРСР. Спочатку колектив будiвельникiв складався здебiльшого з приїжджих кадрових робiтникiв, якi мали вiдповiдний досвiд роботи. Згодом вiн поповнювався жителями Старого Добротвора та навколишнiх сiл.
У процесi будiвництва готувалися висококвалiфiкованi кадри будiвельникiв, яких доводилось навчати безпосередньо на будiвельному майданчику. Вчорашнi колгоспники Добротвора охоче оволодiвали майстернiстю штукатурiв, теслярiв, монтажникiв. У ветеранiв новобудови були: С. Мудрик, П. Масло, Р. Муран, О. Бусуєк, О. Веретельник, У. Клим.
та iншi. Вже в 1958 р. На будовi мiсцевi жителi становили майже половину всього складу робiтникiв.
Будiвельники Добротвора урочисто вiдсвяткували свою першу трудову перемогу – турбогенератор потужнiстю 25 тис. кВт з котлогенератором паропродуктивнiстю 120т/год було введено експлуатацiю 15 грудня 1955 року. З вводом в експлуатацiю груднi 1958 р. третього турбогенератора потужнiстю 50 тис. кВт було закiнчено будiвництво першої черги Добротвiрської ДРЕС. Всi зусилля монтажникiв i зварникiв бригад А. Макар, М. Максименко, С. Паламар, зварники М. Бартшин
та iншi.
З кiнця 1955 року розпочався новий етап в життi новобудови: поряд з подальшим мпорудженням наступної черги електростанцiї значна частина iнженерiв, технiкiв та робiтникiв приступила до експлаутацiї першої черги електростанцiї. У зв’язку з цим вiдчутною стала нестача кадрiв, особливо досвiдчених енергетикiв. В 1955 роцi сюди був вiдряджений загiн досвiдчених енергетикiв. Із Львова прибув iнженер м. Зiнченко, С. Лапшин, В. Чабан, м. Верещагiн, М. Боєчко
. прибулi спецiалiсти зуiли за короткий час пiдготувати чимало здiбних монтерiв, машинiстiв, майстрiв.
З року в рiк розширювалася будова станцiї. Протягом 1959-61 рокiв будiвельники здали в експлуатацiю три генератори по 100тис. кВт. Кожний. На кiнець 1961 року загальна потужнiсть введених в дiю агрегатiв вже перевищувала половину проектної.
В 1963р. Почав давати струм генератор потужнiстю 150тис. кВт. Кожний. У 1964 роцi Добротвiрська ДРЕС досягла своєї проектної потужностi.
На початку 60-х рокiв про Добротвiр знали чи не в кожному мiстi нашої країни. Сюди заводи вiдправляли устаткування, потрiбне для будiвництва i монтажу. У Добротвiр щоденно прибувало теплоенергетичне та електричне обладнання з усiх кiнцiв СРСР – Москви, Ленiнграда, Ташкента, Києва, Харкова. Так перша черга Добротвiрської ДРЕС була устаткована котлами з Подiльського машинобудiвного заводу Московської обл., генераторами з Харкова, та iн.
Уряд високо оцiнив роботу передовикiв новобудови. В 1958 роцi орденом Ленiна нагороджено бригадира бетонникiв П. Дацишина
, штукатура
Орденом „Знак пошани” – штукатура будiвництва електростанцiї О. Маїка. 5
чоловiк медаллю „За трудову доблесть”, 7 – „За трудову вiдзнаку”.
14 липня 1962 року Добротвiрська електростанцiя дала струм по лiнiї високої напруги Добротвiр – Стрий – Тиса в Угорську Народну Республiку. Через деспетчерський пункт у Празi, який почав дiяти з сiчня 1963р., захiдноукраїнська енергосистема була з’єднана iз загальною енергосистемою Угорщини, Польщi, НДР та Румунiї – „Мир”
Накопичений досвiд згодився i за кордоном. Висококвалiфiкований спецiалiст – машинiст блоку С. Лапшин
пiдготував сiм начальникiв змiн, багатьох машинiстiв котлiв, i колектив станцiї доручив йому вiдповiдальну справу – поїздку в Корейську Народно-Демократичну Республiку для допомоги в енергетичному будiвництвi. Чимало спецiалiстiв працювали на будiвництвi енергетичних пiдприємств в iнщих країнах. Зокрема – Ю. Кулик, Б. Божко, Б. Скорин побували в Індiї. А. Заяць, В. Зубрило в Угорщинi
.
З початку будiвництва електростанцiї господарськi та профспiлковi органiзацiї дбали про впорядкування села та селища. пiднесення освiтнього та культурного рiвня та охорони здоров’я його мешканцiв. У ходi будiвництва полiпшувався благоустрiй жителiв. З року в рiк здавалися в експлаутацiю житловi площi. В усiх будинках Добротвора є холодне та гаряче водопостачання, каналiзацiя, центральне опалення, газ.
зв’язку з цим у 1967р. Було вiдкрито новий корпус, а у 1988р. Добудовано ще два блоки навчальних корпусiв, їдальню, актовий зал, басейн та iн. На даний момент на територiї селища розташована найбiльша у районi школа, де навчається понад 1тис. 300 учнiв. Ще майже 400 молодих людей є студентами Добротвiрського технiчного лiцею. У 1971-74рр. У Старому Добротворi за стараннями тодiшнього директора школи, Ярослава Мудрика, побудовано восьмирiчну школу на 320 учнiв. Також було побуловано дитячий садок, який згодом перенесли у селище.
У Добротворi на належному рiвнi система охорони здоров’я. У груднi 1960р. Закiнчено будiвництво лiкарнi у селищi. У зв’язку з цим лiкарню в Старому Добротворi лiквiдвано, персонал переведено у селишну лiкарню. У цей час створено пункт шкидкої допомоги. В кiнцi 80-х Добротвiрську лiкарню розширено до 100 лiжок. При лiкарнi органiзовано бальнеологiчне лiкування. Росло селище, збiльшувалось його населення. У 1966роцi вiдкрився вже другий двохповерховий дитячий садок на 120 мiсць.
Окремою сторiнкою в iсторiю Добротвора увiйшла дитяча музична школа. Саме завдяки пiдтримцi адмiнiстрацiї Добротвiрської ТЕС 1 вересня 1995 року в селищi вiдкрився дитячий мистецький заклад. Тут дiти можуть здобувати мистецьку освiту, виховуватись на кращих зразках вiтчизняної i свiтової музичної культури.
Прикрашає село i одночасно служить мiсцем вiдпочинку Народний дiм. Будiвництво якого розпочалося ще у кiнцi 80-х, але розвалився союз i про споруду забули бiльш як на 10 рокiв. Будiвництво було вiдновлено у 1999 i через рiк завершено на кошти В. Петраха,
односельчанина що поїхав шукати долi за океаном, де служив у вiйськах США. Також за сприяння його фонду було повнiстю вiдреставровано школу, куплено комп’ютерний клас, побудовано дзвiницю та бiблiотеку у селищi. Також Народний дiм є збудований i у селищi але за кошти Добротвiрської ТЕС. Це просвiтницькi установи, якi здатнi зберегти традицiї i культуру. Працює 16 гурткiв художньої самодiяльностi: хоровий, вокальний, естрадний, танцювальний, драматичний та iн. В гуртках зайнято понад 300 чоловiк.
Велике виховне значення має iсторико-краєзнавчий музей, який засновано художником промислової естетики Добротвiрської ТЕС пенсiонером
За час експлуатацiї ТЕС з 1955р. по 2005р. включно вироблено 146млрд. кВт. год. електроенергiї, спалено: 40млн. тонн вугiлля, 20,1 млрд. н. м.3
газу, 1 млн. тонн мазуту, зекономлено 262 тис. Тонн умовного палива, на якому додатково вироблено 700 млн. кВт. год. електроенергiї.
Минають роки i десятилiття, на станцiї вже працюють трудовi династiї у третьому поколiннi. Всi вони збагатили i збагачують енергетику трудовими здобутками, новими технiчними рiшеннями, це пiдверджується результатами роботи в новому тисячолiттi. З нагоди 10-ї рiчницi Незалежностi України колектив електростанцiї був нагороджений ювiлейною медаллю Президента України, в 2003 роцi Добротвiрська ТЕС визнана фiналiстом Всеукраїнського конкурсу „Лiдер паливо-енергетичного комплексу – 2003” з врученням диплому та спецiальної вiдзнаки.
Добротвiр – селище тих, хто творить добро. Нехай „Добротвiрськi вогнi” щораз яскравiше освiтлюють шлях волелюбного народу, що будує державу пiд мирним голубим небом Вiтчизни – iм’я якiй Суверенна Незалежна Україна.
| 
