Хорол
р. Хорол. Перша згадка про Хорол є у Духовнiй Володимира Мономаха(1803), у якiй записано, що в тому роцi гнали половцiв за Хорол. Археологiчнi дослiдження давнього Хорольського городища вченими iнституту археологiї НАН України та Полтавського центру охорони i дослiдження пам’яток археологiї дають можливiсть за виявленими i продатованими рештками вважати час заснування поселення на територiї сучасного мiста Хорола значно ранiше, ще у VIII-IX ст..
Назва мiста походить пiд назви однойменної рiчки, що у буквальному розумiннi на рiзних мовах перекладається як “швидкий”, “намет”,”табiр”, “житло”та iншi.
яке налiчувало 1279 господарств. Хорольським сотником був у цей час був Джуна Фесько, а у сотнi було 165 козакiв. У цей час Хорольська сотня мала свiй прапор-значок.
У 1781 роцi Хорол став повiтовим мiстом i входив спочатку до Київського, а з 1795 року до Катеринославського намiсництва.
На 1787 рiк в Хоролi 2436 жителiв чоловiчої статi, у тому числi священнослужителiв i церковнослужителiв – 27, купцiв – 23, городян – 153, рiзночинцiв – 91, козакiв – 730, селян казенного вiдомства – 147, помiщицьких – 1014, рiзночинських i козацьких пiдсусiдкiв – 251.
У мiстi було 6 православних церков, у тому числi одна – цвинтарна, 2 домовi церкви, а також синагога та молитовнi будинки iнших вiросповiдань. У рiзнi часи дiяли 2 каплички.
Щороку вiдбувалося 4 ярмарки(Миколаївський – за 2 тижнi до 3 травня, Петропавлiвський – 29 червня, Успенський – 15 серпня, Введенський – 21 листопада).
Із 1796 року Хорол був у складi Малоросiї, з 1802 року – Полтавськiй губернiї. У першiй половинi 17 ст. мiсту надано герб. На щитi у червоному полi схрещенi вiстрями до низу золотi шабля i стрiла. Затверджений 4 червня 1782 року. Існував до 1917 року. У 1802 роцi Хорол займав площу 442 десятини, 3583 жителi. У мiстi дiяло 9 кустарних виробництв, 2 цегельнi, 3 солодовнi, 4 пивоварнi, 2 винокурнi, 3 водяних млини, 24 вiтряки. Щотижня вiдбувалось 2 базари.
1779-1790рр. споруджено Миколаївську церкву, 1808 рiк – Свято-Успенську, 1821 рiк – Воскресенську церкву.
1813 роцi засноване приватне училище, через 2 роки – двокласне чоловiче училище, 1835 року – парафiяльне. У цих закладах навчалося 310 дiтей. Дiяло 3 лiкарнi. Жителi Хорола передплачували 43 газети i журнали.
1859 року Хорол повiтове мiсто, 605 будинкiв, 3726 жителiв, поштова станцiя, а вже у 1897 роцi в мiстi – 7218 мешканцiв.
1905 року – 7957 жителiв. Протягом цього року в Хоролi вiдбувалися мiтинги, демонстрацiї. Хорольськi робiтники брали участь у Жовтневому Загальному полiтичному страйку.
У 1910 роцi у Хоролi налiчувалося 1421 господарство, 7931 житель, було 3 парових млини, 1 парова олiйниця, пивоварний завод, цегельний завод, 2 друкарнi. У березнi 1917 року в Хоролi встановили свою владу представники Тимчасового уряду, Української Центральної Ради, а у квiтнi виникла робiтнича рада. Влiтку 1917 року вiдбувся повiтовий з’їзд Рад робiтничих депутатiв. Того ж року у мiстi було створено Хорольський народний науковий музей В. П. Бiрюковим, який став носити його назву.
У 1917 роцi мiсто складалося iз двох кварталiв, налiчувало 878 будинкiв, 4344 жителi.
20-х рокiв вiд боротьби селянства за свої права.
5 листопада 1920 року Хорол вiдвiдав голова ВУЦВКу Григорiй Іванович Петровський. У квiтнi 1920 року вiдбувся повiтовий з’їзд, а в сiчнi 1921 року 4 Хорольський з’їзд Рад робiтничих, селянських i червоноармiйських депутатiв. У 1922 роцi в мiстi проживало 10943 жителi. У 20-тi роки у мiстi та селах повiту вiдбувалися повстання, переважно селянства невдоволеного полiтикою Радянської влади.
У липнi 1925 року Хорол було вiднесено до розряду мiст. У мiстi почали працювати пiдприємства мiсцевої промисловостi – 3 механiчнi млини, олiйницi, хлiбобулочнi цехи, чоботарня, пошивочнi майстернi, електростанцiя, з’явились новi пiдприємства по переробцi с/г продукцiї(харчокомбiнат). Було налагоджено видобуток торфу, виробництво черепицi, комишитових плит, збiльшилось виробництво цегли.
1930 року у Хоролi створено артiль “Червона борозна”, у 1931 р. – машинно-тракторну станцiю, збудовано новий радiотрансляцiйний вузол. У 1939 роцi на базi млина Сенделевича почав дiяти механiчний завод.
У 30-тi роки було закрито народний науковий музей та зруйновано всi церковнi споруди.
1940 року вiдкрито народний робiтничий театр. Збудовано мiський стадiон. Мiська бiблiотека налiчувала понад 30000 тисяч томiв. Із навчальних закладiв дiяли :сiльськогосподарський технiкум, 3 середнi, неповна середня i початкова школи, дитячий будинок для дiтей-сирiт, вечiрня школа робiтничої молодi, школа механiзацiї, бухгалтерська i медична школи.
Пiд час нiмецько-фашистської окупацiї в мiстi дiяв партизанський загiн. У Хоролi формувалися 2 евакогоспiталi та окремий саперний батальйон. У окупованому мiстi фашисти створили табiр смертi Дулаг-160, який вiдомий, як “Хорольська яма”. В ньому загинуло бiля 91 тисячi людей.
П’ять уродженцiв Хорольщини стали Героями Радянського Союзу, а двоє – повними кавалерами Ордена Слави. Значна частина мiста була спалена фашистами при вiдступi.
або працювали наполовину своєї потужностi. Працює будинок побуту, збудовано нове примiщення АКБ “Україна”, збудовано i вiдкрито Центр зайнятостi населення. У мiстi дiють 4 загальноосвiтнi середнi школи, Агропромисловий коледж, музична школа, Мiжрегiональний центр з професiйної перепiдготовки звiльнених у запас вiйськовослужбовцiв, авто школа, 6 дитячих садкiв, Будинок школярiв, станцiя юних натуралiстiв та технiкiв. Будинок культури на 350 мiсць, кiнотеатр “Жовтень”, районна лiкарня, полiклiнiка, районна для дорослих i дитяча бiблiотеки, районний народний краєзнавчий музей.
Уродженцями Хорола є український фольклорист та лiтературознавець М. А. Цертелєв (Церетелi) (1790-1869 рр.), український поет-пiсняр i педагог А. М. Заїка, український нарисовець В. М. Мисюренко, вчений-iсторик Ф. Я. Савченко, Герой Радянського Союзу М. П. Леуцький, письменник, лауреат малої Шевченкiвської премiї 1997 року Ульянов О. С.(Олесь Ульяненко).
училищi 1819-1822 роках навчався український поет-романтик, байкар i фольклорист Л. І. Боровиковський(1806-1889), тут вiн провiв останнi роки свого життя.
З жовтня 1962 року у Хоролi побували український поет А. С. Малишко(1912-1970 рр.), український композитор П. Майборода, український письменник М. Шеремет. З Хоролом пов’язане творче життя українського журналiста i гумориста Ю. І. Лапая. У середнiй школi №2 працював заслужений учитель Української РСР , критик, журналiст i краєзнавець К. О. Ходосов. У мiстi виходили мiська газета “Хорол сьогоднi” та районна “Вiстi Хорольщини”. У Хоролi встановлено пам’ятники на братських могилах жертв нiмецького фашизму 1941-1943 рр., якi було реконструйовано у 1982 роцi. У 1955 роцi встановлено пам’ятник червоногвардiйцям, що загинули у 1918-1919 рр., 1971 р- Ф. Є. Дзержинському, 1972 р. - пам’ятний знак Трудової Слави – трактор “Унiверсал”, 1979 – В.І. Ленiн, 1986 – бронзовий бюст Герою Радянського Союзу, Герою Соцiалiстичної Працi І. М. Третяку, 1991 – завершено будiвництво меморiалу “Хорольська яма” у Дубках.
Встановлено меморiальнi дошки: 1968 рiк – на будинку, де мiстився 1920 року волосний комiтет комсомолу, 1967 рiк – на будинку, де проходив перший повiтовий з’їзд Рад Хорольщини, 1983 – на будинку, де виступав 1920 року Г. Петровський, 1967 рiк – на будинку, в якому народився i жив Герой Радянського Союзу М. П. Леуцький(1912-1945рр.).
|
