Українська писанка
Із давнiх-давен яйце, як i дерево, вважалося символом весняного пробудження природи, зародження життя, продовження роду тощо.
Перiод приходу весни, який у давнi часи був справжнiм святом для хлiбороба, на територiї України припадає на кiнець квiтня – початок травня. І ось у сиву давнину наш, ще не хрещений, люд: i хлопцi, i дiвчата, i старi, i малi – йшли до весняного лiсу, де пiснями й танцями, гаївками та хороводами славили воскресiння природи, її вiдродження i розквiт. Возвеличували життєдайну силу сонця як першооснови життя. Прославляючи вiчний закон пробудження природи на землi, возвеличували i вшановували водночас один iз головних символiв цiєї пори – яйце, з якого, як вважалось, i почалося життя на Землi. Розписували яйце символiчними знаками, котрi згодом трансформувалися в орнамент. Так i виник звичай робити писанки.
У дохристиянськi часи писанка виконувала роль оберега. Ця традицiйна функцiя, як i найдавнiший орнамент, частково збереглася й досi: трикутники, спiралi, клинцi, трироги i свастики – все це знаки рiзних ритуалiв i священих магiчних чисел, котрi в свiдомостi сучасникiв не втратили оберегового значення.
малюнкiв виявлено понад сотню рiзновидiв.
Особливу увагу серед них привертають писанки “Богиня” з села Чаповичi зi Схiдного Полiсся (1966 р.) та “Княгиня” з села Окопи iз Захiдного Полiсся (1967 р.), на яких зображення антропоморфiзованих постатей цiлком тотожне з широко розповсюдженим в ужитковому мистецтвi наших предкiв зображенням жiнки-праматерi “поганської” Великої Богинi, або, як її називали, Богинi Мокош, Богинi-Живи, чи Богинi-Берегинi. Вона завжди виступала символом життя i родючостi, матiр’ю усього живого, iснуючого.
Подiбний образ жiнки-праматерi був широко вiдомий i в наших народiв. Її образ персонiфiкується: в єгиптян – в Ізiду, у вавiлонян – в Іштар, у грекiв – в Геру, у франкiйцiв – в Семелу, у скiфiв-землеробiв – в Табiтi.
зiрок. За кiлькiстю цi орнаменти в писанкарствi посiдають значне мiсце i є своєрiдним гiмном Сонцю – вiчному джерелу тепла, найбiльшiй силi, що перемагає холод зими й повертає всьому живому весняне пробудження, радiсть весни.
i новi назви (крутороги, вiтрянки, розетки, павутинки). Реалiстичне зображення Сонця було символом свiтла i життя, символом Бога.
Спiраль – це знак вегетативної й органiчної плодючостi, знак Сонця. Спiраль є володаркою перебiгу часу.
Восьмираменна зiрка, яку часто називають “Звiздою” або “Рожею”, була символом сонця, яке дарує людям тепло i радiсть.
Крапочки – символи небесних свiтил, а пiзнiше у християнствi стали символiзувати сльози Божої Матерi, горе, скорботу.
у писанках Гуцульщини, Буковини, а в деяких писанках Подiлля, Волинi, Херсонщини виступає домiнуючим елементом орнаменту, що композицiйно пiдкорює собi не лише iншi форми геометричного розпису, а й розподiл на писанцi кольорiв. На Полтавщинi й Подiллi цей елемент набрав дальшого розвою i внаслiдок видовження гребеня хвилi та взаємопереплетiння перетворився на своєрiдний лабiринт складного кольорового рiшення i форми (наприклад, писанка “Циганськi дороги”).
Аналiз фрагментiв сучасного народного мистецтва України та археологiчних пам’яток ясно показує, що хвилястий орнамент “безконечник” нашi сучаснi майстри успадковували з далеких часiв минулого, i що походить вiн вiд мистецтва Трипiльської культури – перiоду неолiту.
Враховуючи те, що “безконечник” – хвилеподiбний орнамент у пам’ятках мистецтва Трипiльської культури – був широко розповсюджений набагато ранiше, нiж вiднайдено його в памўятках Стародавньої Грецiї, можна припустити, що за основу славнозвiсного “меандра” Еллади грецькi майстри запозичили стилiзоване зображення моря вiд наших предкiв.
Що ж символiзує “безконечник”? Насамперед це знак вiчностi.
Вiн означає нитку життя, вiчнiсть сонячного руху. Нашi предки досить своєрiдно користувалися цим магiчним символом. Писанку, розписану “безконечником”, пасiчники клали пiд вулики, щоб “безконечно” роїлися бджоли, скотарi клали його в кошари та хлiви, щоб щедро плодилися вiвцi та корови.
У декоративному розписi писанок Гуцульщини поширенi зображення рiзних тварин: оленiв, овець, коникiв, риб та iн. Певне мiсце в українському ужитковому мистецтвi з давнiх часiв посiдає зображення коня. Це не випадково. У стародавнiх вiруваннях кiнь був однiєю з найбiльш шанованих тварин. Його пов’язували з культом сонця. Так, у русичiв це був бог Хорс, у грекiв – золота колiсниця Феба. Трiйка священих золотогривих баских скакунiв, на думку людей того часу, рухала сонце по небу, тому зображення коня завжди поєднувалося iз символiчним зображенням сонця
Гуцульськi писанки – прекрасний приклад поєднання зображення коней iз солярними знаками.
Не менш цiкавий знак “оленi”. Цей знак в українськiй писанцi присвячується “небесним оленям”, якi, за давнiм вiруванням, породили все живе на землi: людей i тварин.
“Риба” на писанцi виступає як символ Ісуса Христа i новохрещених.
Здавна вважалося, що пiвень – охоронець житла i дворища вiд вогню i блискавки, тому писанку iз зображенням пiвня клали на покутi чи закопували на розi хати на дворi, щоб захистити обiйстя вiд вогняної стихiї. Окрiм цього, пiвень виступає як чоловiчий символ, що символiзує багате жонате життя i багато дiтей. Зображення курей на писанцi символiзує родючiсть, до того ж, курка є породiллю самого яйця.
Серед розмаїття традицiйних зображень, з вищеназваними елементами – символами, на писанках досить поширенi орнаменти рослинного характеру. Одним з них є дерево життя – символ небесної осi, вона є скарбницею життя, поєднує в собi теперiшнє i минуле, сталiсть i рушiйнiсть, силу i слабiсть, вершини i низини. Це символ природи, яка безперервно вiдновлюється.
Колосся i зерно – уособлення предками святої їжi, символ урожаю. У християнствi колосся є символом Воскресiння. “Стручок” – рослинний символ родючостi i надiї на багатий урожай.
Гiлка як частина дерева представляє його цiлiснiсть. Свячена лоза є охоронницею вiд хвороб та злих сил. Гiлка iз Зелених Свят є первiстком природи, даром весняного цвiтiння, символом безконечностi життя.
Смерековi гiлки символiзують вiчну юнiсть, здоров»я, красу, буяння природи.
Дубовий листок представляє силу i стiйкiсть могутнього дуба, символiзує силу, стiйкiсть i могутнiсть Богiв природи. Виступає символом Божої справедливостi.
Квiти символiзують мудрiсть, красу, елегантнiсть, подих любовi i нiжностi. За давнiми вiруваннями, квiти – обличчя ненароджених дiтей. Тому вiрили, що писанки квiтами повинна розписувати жiнка, в якої довго немає дiтей. Розписанi квiтами писанки вона має на Великдень дарувати дiтям, i тодi Бог поверне їй життєдайну силу.
– єднання найвищого спокою з напруженою силою, завершенням досконалостi, образом Божої Вiчностi. У загальнохристиянському розумiннi колесо – символ безсмертя, безконечної Божої любовi.
Хрест – символ всесвiту, знак чотирьох сторiн свiту, чотирьох вiтрiв, чотирьох пiр року. В сиву давнину хрест символiзував чотири стихiї свiту – вогонь, воду, повiтря, землю. У християнствi – головний його символ, символ вiдкуплення, яким Церква все починає, благословляє й освячує.
Тригвер (зображення трикутника) – символ Вогню, безсмертя, чоловiчої та жiночої сили. У християнствi – це символ Пресвятої Трiйцi, а iз вписаним усерединi колесом (колом) – символ Божого ока (Всевидяче око).
Блискавка символiзує небесний вогонь, одночасно караючий i освячуючий, вiстун божественого. У християнствi – це блиск Божої ласки.
Граблi (“грабельки”) – символ дощу. У новому завiтi це символ ласки i вiсник науки святого Євангелiя.
Трирiг – знак святого числа “3”, три божества; число “3” – символ симетрiї i порядку, а тому саме є класичним числом культових повторень.
Клинцi. Писанка “40 клинцiв” символiзувала точки життя, успiх господарства, добробут та чеснiсть людини. Також вона була символом сорока бажань i благань людини. У християнствi 40 трикутникiв символiзують 40 мученикiв, 40 днiв посту.
Червоний – це радiсть життя, любов i вiдвага, для молодих – надiя на одруження; жовтий – мiсяць i зорi, у господарствi врожай; блакитний – повiтря, небо, магiчне значення здоровўя; зелений – воскресiння природи, багатство i плодючiсть землi; чорне з бiлим – пошану духiв, душ померлих, подяку за охорону вiд злих сил, бiлий – чистота душi, святiсть. Сполучення кiлькох кольорiв з узорами в орнаментi з чотирьох-пўяти фарб символiзує родинне щастя, мир, любов, успiх тощо.
писанку.
|
