СУЧАСНІ НАПРЯМИ ЕТНОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ГРЕКІВ ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ'Я
Вступ
Автор дослiджує етногенез грекiв українського Приазов'я. Використовується компаративний аналiз специфiки дiалектiв румеїв та урумiв, їх антропологiчнi та культурнi вiдмiнностi. Робиться висновок, що одна з особливостей культури та iсторiї марiупольських грекiв - вплив або безпосередня участь народiв егейського свiту у найтiснiших зв'язках з народами Передньої Азiї та Криму. У сферi наукових iнтересiв дослiдникiв етнiчної iсторiї марiупольських грекiв повиннi перебувати Кримсько-Малоазiатський i Балканський регiони.
Певна iзольованiсть вiд зовнiшнього впливу, обумовлена в минулому соцiально-економiчними факторами, дозволила грекам Пiвнiчного Приазов'я зберегти етнiчнi особливостi нацiональної культури та етнiчне самовизначення. Цi фактори надають можливiсть внести яснiсть в деякi питання походження та етногенезу "марiупольських грекiв".
спiльнот в Українi помiтно зросла їхня етнiчна самосвiдомiсть. Пробудження iсторичної пам'ятi дозволяє вiдтворити цiлiсну картину iсторичного минулого та сучасного. Одним з таких народiв є греки Пiвнiчного Приазов'я. У 1778 роцi вiдбулося переселення грекiв-християн з Кримського ханства на територiю Марiупольського повiту Катеринославської губернiї. Очолюванi iнiцiатором мiграцiї митрополитом Ігнатiєм, 18 тисяч грекiв покинули благодатний Крим i в Приазов'ї набули адмiнiстративної i полiтичної автономiї [1]. Марiуполь формується як центр грецької общини в Приазов'ї (на мiсцi Кальмiуської слободи) пiсля їх переселення з Криму. На сьогоднiшнiй день в етнiчнiй структурi Донецької областi греки посiдають третє мiсце за своєю чисельнiстю (1,6%). За переписом 1989 р., грекiв нараховувалося 98 тисяч [2], а за переписом 2001 р. їх чисельнiсть зменшилися до 92, 6 тис. [3].
Науковий iнтерес до грекiв Приазов'я впродовж останнiх столiть пов'язаний з їх глибоким етноiсторичним корiнням. Греки входили до складу рiзних етносоцiальних систем - Вiзантiйської i Османської iмперiй, Кримського ханства, Росiї, СРСР i сучасної України, а унiкальнiсть цього етносу полягає в тому, що вони змогли пронести крiзь столiття свою культуру, традицiї i мову. Причому iншоетнiчне середовище кардинально не вплинуло на трансформацiю самосвiдомостi грецького населення [4].
Слiд зазначити, що сьогоднi iснують лише працi з окремих проблем iсторiї, культури, мови, побуту грекiв Приазов'я. В бiльшостi своїй вони найчастiше висвiтлюють лише окремi напрямки або сегменти етнiчної iсторiї марiупольських грекiв.
- висвiтлити основнi проблеми та перспективи вивчення етнiчної iсторiї марiупольських грекiв у її мiжетнiчних аспектах, враховуючи особливостi внутрiшнього розвитку i зовнiшнi впливи. Крiм того, в цiй роботi ми вперше вводимо в науковий обiг фактологiчнi данi поєднанi з матерiалами останнiх експедицiй у Приазов'ї, що дає можливiсть глибше i повнiше проаналiзувати сучаснi дослiдження.
Окремi перiоди етнiчної iсторiї марiупольських грекiв вiдобразились у численних описах та дослiдженнях. Заслуговують на увагу дослiдження В.І. Наулко [5], Ю. В.Іванової [6], А. В. Гедьо [7], В. О. Пiрка [8], М. А. Араджiонi, [9] , але є ще безлiч питань, якi потребують комплексного дослiдження. Цiлiсного уявлення про етнiчну iсторiю грекiв українського Приазов'я поки ще не iснує. Бiльшiсть праць орiєнтована на висвiтлення етноiсторичних явищ у кримський та приазовський перiоди. Практично недослiдженими є питання походження та докримська iсторiя марiупольських грекiв. Заслуговує на увагу сучасний стан грецької громади у Приазов'ї.
Для етнологiї недостатньо використовувати лише писемнi джерела. Джерелознавчу базу дослiдження складають передусiм матерiали польових етнографiчних експедицiй, якi проводилися у грецьких селах Великоновосiлкiвського, Першотравневого, Старобешiвського та Володарського районiв Донецької областi протягом 1990-2003 рр. Цi матерiали включають записи обрядiв, звичаїв та вiрувань, зразки музичного, танцювального i словесного фольклору, данi опитувань iнформаторiв. Збирання фактологiчного польового матерiалу здiйснювалося за заздалегiдь розробленими програмою та запитальниками, фiксується шляхом фотографування, магнiтофонних записiв, зарисовок, причому як в румейських, так i в урумських селах [10].
Термiн "марiупольськi греки" об'єднує двi етнiчнi спiльноти: румеїв-еллiнофонiв, мова яких має п'ять дiалектiв, що належать до грецької групи iндоєвропейської мовної сiм'ї [11], та тюркофонiв - урумiв [12], якi говорять на чотирьох дiалектах тюркської групи алтайської мовної сiм'ї. Представники обох груп називають себе греками, але при цьому кожна група вiдокремлювала себе i не пiдтримувала зв'язкiв з iншою до початку ХХ столiття, хоча обидвi спiльноти розумiлися кримськотатарською мовою [13]. В Криму та в Приазов'ї румеї селилися окремо вiд урумiв, не вступали в мiжетнiчний шлюб i мали рiзнi етнонiми. Але спiльна конфесiйна прихильнiсть урумiв i румеїв до православ'я є одним з основних критерiїв належностi до грецького етносу. Польовi етнографiчнi дослiдження сучасного стану грецької дiаспори пiдтверджують наявнiсть вищевказаних явищ i в наш час [14].
Крим з рiзних територiй i в рiзний час? Науковi дослiдження, якi ми маємо в сучасностi, не в змозi вiдповiсти на поставленi запитання. Щоб створити вiрогiднi гiпотези походження марiупольських грекiв, слiд провести комплекснi дослiдження на можливому iсторико-етнографiчному матерiалi з їхньою обов'язковою прив'язкою до певної територiї та конкретно-iсторичних подiй. Витоки етнiчної iсторiї марiупольських грекiв слiд шукати в глибокiй давнинi, де вона ввiбрала в себе нашарування рiзних епох i народiв.
Реконструкцiю всiх даних, якi могли вплинути на формування урумiв та румеїв як спiльноти, необхiдно пов'язувати з етнiчними процесами в Кримсько-Малоазiйському регiонi. Цей регiон являє собою класичний приклад найскладнiшого переплетiння етнiчних, полiтичних, соцiально-економiчних та культурних феноменiв. Розташований на шляхах перетину торгових магiстралей, вiдiграючи роль мосту мiж Європою та Азiєю, регiон увiбрав у себе явища Сходу i Заходу. Тому слiд дуже уважно дослiдити форми взаємодiї, збагачення i кореляцiї на мiжпредметному рiвнi, що дасть можливiсть висвiтлити етнiчну iсторiю народiв.
у Чорноморсько-Середземноморському регiонi. Такi дослiдження повиннi виходити за межi вивчення лише грекiв, охоплюючи сусiднi народи.
Велику користь дасть розгляд регiональних етнокультурних взаємодiй народiв Азовсько-Чорноморського та Середземноморського регiонiв. Актуальною є можливiсть дослiдити iснування грецьких культурних iзоглос - лiнiй на картi, якi вказують на територiальне розповсюдження певних етнiчних явищ. З урахуванням iсторичних реалiй етноiсторiя марiупольських грекiв пов'язана з народами Балкан, Малої Азiї, Криму та Приазов'я. Тому матерiали, якi є у нашому розпорядженнi, доречно спiвставляти з iсторичними, етнографiчними, лiнгвiстичними, фольклорними та антропологiчними даними перелiчених регiонiв.
Спробуємо вiднайти вiдсутнi ланки єдиного ланцюга, якi є дуже важливими для етнiчної iсторiї, з урахуванням перiодизацiї, що вiдображає якiснi змiни основних ознак етносу.
Без вiдомостей про мову важко простежити етногенез грекiв i з'ясувати їх походження. Данi лiнгвiстики допомагають встановити спорiдненiсть мов, вивчати мiграцiйнi процеси та умови життя "еллiнофонiв" i "тюркофiлiв". Найбiльш вивчена тема в галузi мовознавства - дiалекти грекiв Приазов'я. На сьогоднiшнiй день є досить значна кiлькiсть дослiджень з порiвняльного аналiзу дiалектiв мови румеїв та мови урумiв. Румейськi дiалекти розподiленi лiнгвiстами на групи, залежно вiд ступеня побудови слiв тюркського i арабського походження, що свiдчить про рiвень економiчних i культурних зв'язкiв з цими народами в минулому, хоча сучаснi дослiдники констатують розбiжнiсть їхнiх етнiчних i лiнгвiстичних показникiв. Урумськi говори, пiсля детального вивчення, сучасний мовознавець О. Гаркавець [15] розподiлив на групи у порядку наростання огузьких елементiв. Вiн же характеризує їх як кипчацько-огузьку дiалектну спiльнiсть. З iншого боку, вiдомий росiйський дослiдник тюркських мов Н. А. Баскаков [16] вiдносив урумськi дiалекти до огузосельджукської пiдгрупи огузької групи, тодi як мова кримських татар, як вiдомо, належить до кипчацько-огузької пiдгрупи кипчацької групи. Зазначене дає пiдставу твердити, що урумська мова формувалася у надрах Османської iмперiї на теренах Малої Азiї. Але в цiлому треба вiдзначити, що недостатньо дослiджується структурна подiбнiсть мов приазовських грекiв з мовами грекiв балканських, понтiйських, малоазiатських.
Другий аспект мовної проблеми марiупольських грекiв - це мовне розмаїття. Ще на порозi ХХ столiття уруми називали своєю рiдною мовою "татарську" або "турецьку", румеї - грецьку [17], а розумiлися мiж собою росiйською, забувши кримськотатарську. Дiалекти використовують i до сьогодення, в основному, в побутi. Неодноразовi спроби грецької iнтелiгенцiї вiдродити свою мову, розвинути грецьку лiтературу не приносять суттєвого успiху [18]. Рiдну мову вивчають у недiльних школах [19], але увага бiльше придiляється вивченню новогрецької мови.
Останнiй перепис 2001 року вiдобразив зменшення чисельностi грекiв в Українi, в тому числi i за рахунок зниження етнiчної свiдомостi, на яку не могла не вплинути державна полiтика 20-х рр. XX ст., спрямована на еллiнiзацiю та вивчення новогрецької мови, фактично чужої для грекiв Приазов'я. Вiдсторонення грецького населення вiд вивчення саме своєї рiдної мови призвело до руйнування дiалектiв i до розмивання етнiчної самосвiдомостi. Сучасне опанування новогрецької мови пов'язано iз мiграцiями урумiв та румеїв до Грецiї.
Одне з найважливiших i найскладнiших питань етнiчної iсторiї кожного народу - це його походження. На сьогоднiшнiй день не iснує обґрунтованої теорiї походження марiупольських грекiв з урахуванням їх подiлу на етнiчнi групи - румеїв (еллiнофонiв) та урумiв (тюркофонiв).
Це питання було неодноразово порушене дослiдниками кiнця XIX ст. В.І. Григорович [20] спiввiднiс урумiв до аланiв, Ф. Браун до готiв [21]. Гiпотеза тюркського походження урумiв сформульована І. А. Кореловим [22] та А. Н. Гаркавцем [23]. Але бiльшiсть дослiдникiв ХХ ст. - А. Л. Берт'є-Делгар [24], А.І. Маркевич [25], Н.І. Соколов [26], М. Арджиiонi [27] - дотримуються гiпотези етнiчної цiлiсностi i єдиних коренiв походження урумiв i румеїв. А з причин вибiркового використання джерел та вiдсутностi комплексного пiдходу вченi не в змозi зробити критичний аналiз багатьох вузлових моментiв в iсторiї приазовських грекiв. Лише йдучи шляхом спiвставлення численних джерел та лiтератури, можна вiдповiсти на питання про походження саме грекiв Приазов'я.
Дослiдження раннього етапу етнiчної iсторiї грекiв Приазов'я завжди були пов'язанi iз значними труднощами. Одним з нечисленних джерел, якi дозволяють наблизитися до вирiшення даної проблеми, можуть бути данi антропологiї. Це якраз той випадок, коли антропологiчнi матерiали мають певнi переваги серед iнших категорiй джерел. Данi антропологiї дадуть змогу пiдтвердити гiпотези, що висвiтлюють питання про подiл грекiв за мовними ознаками. На сучасному етапi дослiджень важко зробити певнi висновки через недостатнiсть антропологiчних характеристик приазовських грекiв. У 50-60-х роках ХХ ст. обстеження грецького населення Приазов'я проводили український антрополог В. Д. Дяченко [28] та грецький антрополог А. Н. Пулянос [29]. Обстеження проводились лише в двох грецьких селах, тому не було змоги зробити об'єктивнi висновки про антропологiчнi вiдмiнностi мiж урумами та румеями. І лише в наш час з'явилася можливiсть бiльш глибокого вивчення антропологiї грекiв. Протягом 2002 року було проведене обстеження грецького населення Приазов'я професором С. П. Сегедою в урумських та румейських селах. У програмi антропологiчних дослiджень були використанi одонтологiчний та дерматоглiфiчний методи, що дало можливiсть на основi комплексу ознак визначити ступiнь подiбностi та вiдмiнностей мiж представниками двох етнiчних груп. В результатi експедицiйної роботи укладенi каталоги антропологiчних типiв марiупольських грекiв за мiсцем їх проживання (бiльше 1000 фенотипiв).
Почалася обробка зiбраних даних i продовжується пiдготовка до наступних етапiв антропологiчних дослiджень.
Узагальнюючи на першому етапi наявнi матерiали, можна простежити етногенетичнi зв'язки грекiв Приазов'я. Беручи до уваги фiзичний вигляд марiупольських грекiв, можна визначити, що антропологiчно вони зв'язанi, по-перше, з мiсцевим населенням Балкан та "досельджукським", "доосманським" населенням Малої Азiї, по-друге, з прибулими елементами, так званими "схiдними" - огузо-тюркськими. Загалом обидвi групи належать до пiвденноєвропейського типу великої європейської раси, причому присутнi риси середземноморського, малоазiйського та схiдного антропологiчного типу [30].
серед грецького населення: греки, еллiнцi, румеї, уруми, тати, базарiоти та iншi. Викликають зацiкавленiсть дослiдження фiлолога Є.І. Назар'єва [31], який простежує iзоглоси етнонiмiв. Це значно розширює дiапазон можливостей побудови моделей етногенетичних зв'язкiв. На прикладi розповсюдження термiна "тати", який побутує в середовищi грекiв Приазов'я, можна зобразити iзоглосу таким чином: iранцi (Передня Азiя) → тюрки (Передня Азiя i Мала Азiя) → турки-османи (Мала Азiя) → татари (Кримський пiвострiв) → греки (Крим i Приазов'я).
реалiї. Можна говорити про цей матерiал як базовий. Але дослiдники цього напрямку в основному лише фiксували й описували матерiальну та духовну культуру грекiв Приазов'я, практично не порiвнюючи i не подiляючи її на урумську i румейську. В наш час дослiдження практично всiх аспектiв етнологiї грекiв Приазов'я орiєнтованi на об'єкти i форми прояву: увага придiляється опису та систематизацiї, але не семантицi явищ матерiальної i духовної культури. Винятком є працi Ю. В.Іванової [32], в яких дослiдниця фрагментарно спiввiдносить явища культури грекiв Приазов'я з аналогiчними, що зустрiчаються на територiї Малої Азiї, Закавказзя, Криму та Балкан.
одязi, їжi, де превалює схiдний вплив [33]. В цих явищах простежуються риси татарської, османської та грецької традицiйної культури. За групами ознак можна позначити певнi ареали, якi свiдчать про етногенетичну i етнокультурну спорiдненiсть народiв регiону.
Давнi зв'язки кримських грекiв з Турецькою iмперiєю простежуються й у творах усної народної творчостi ("Що ви сидите, дiти архонтiв?", "Плач на взяття Константинополя" [34], "Пiсня про Кафу" та iн.) [35], де вiдображенi конкретно-iсторичнi подiї життя грекiв у кримський перiод. Матерiали польових дослiджень пiдтверджують факти писемних джерел, що лише iз завоюванням Вiзантiї i падiнням Константинополя грецьке населення постiйно вiдчувало гноблення з боку туркiв. Татари ж вiдрiзнялися певною вiротерпимiстю до християн. Усна народна творчiсть урумiв та румеїв багата за змiстом i рiзноманiтна за жанрами [36]. Але на сьогоднi поки що лише фiксуються окремi взiрцi народної творчостi, хоча деякi дослiдники вiдзначають вiдмiннiсть епiчного i пiсенного жанрiв урумiв i румеїв, акцентуючи увагу на зовсiм рiзнi генеалогiчнi коренi [37]. С.І. Марков вiдзначає запозичений характер фольклору урумiв i пов'язує його iз Сходом [38].
А А. Н. Гаркавець, дослiджуючи дiалекти урумiв, звертає увагу на їхню фольклорну мову, яка має турецько-османську основу. Загалом османська традицiйна поезiя вплинула i на кримськотатарську пiсенну творчiсть [39]. Це i є вiдповiдь на питання: "Чому багато румейських iсторичних пiсень такi незрозумiлi за змiстом?" Бiльшiсть з них запозичена у татар. Тому мова османcької поезiї, як складова частина татарського фольклору, для еллiнофонiв зовсiм незрозумiла. Серед урумiв такого не спостерiгається, бо османська мова їм близька i зрозумiла.
Багатим джерелом етнiчної iсторiї є обряди. Це багатогранний, рiзнобiчний прошарок народної культури, в якому виявились явища рiзних iсторичних епох i етнокультур. У народнiй культурi урумiв та румеїв персонiфiкованi вiдтини часу, серед яких важливе мiсце посiдають уособленi свята. Особливо вшанованими, окрiм святого Георгiя, є святi Федiр, Трифон, Харлампiй, Стратилат, Костянтин, Пантелеймон, якi слов'янам маловiдомi, хоча цi свята не пов'язанi з християнською церквою, вони мають давньогрецький стрижень i в далекому минулому називалися "еорте", а у мовленнi марiупольських грекiв - "юрти" або "йорти". Вони отримали свою назву в Давнiй Елладi i були посвяченi особливо шановним божествам. Але "йорти" обов'язково святкується з "панаїром" - престольним храмовим святом, яке в наш час поєднує елементи язичества i християнства. До складу свята входять обов'язковi елементи: обiтниця, жертвоприношення, колективна трапеза, молебень та спортивнi змагання [40]. Це свято, завезене греками з Криму, є класичне переплетення етнокультур. Загалом слiд вiдзначити, що в обрядовостi грекiв Приазов'я в бiльшiй мiрi проявився вплив Балканської Грецiї, нiж Сходу.
Танцювальне мистецтво дотепер залишається маловивченим. Слiд вiдзначити, що грецькi танцi вiдрiзняються складнiстю ритмiко-метричного малюнка. Для багатьох з них є характерною невiдповiднiсть музичної i танцювальної форм. Поруч з такими розмiрами, як 2/4 i 4/4, iснують i так званi несиметричнi - 7/8 i 9/8.
Складнi ритми сприяли збагаченню грецького танцю. Одним iз найдавнiших танкiв, що дiйшли до наших днiв, є "Хоро", описаний ще в "Ілiадi".
Танок потрапив до Туреччини за часiв Олександра Македонського i отримав назву "Хорон". Практично всi iншi танцi мають тюркську основу.
Найпопулярнiшi з них - "Хайтарма" в урумiв i "Бувданка" в румеїв - походять вiд татарської "Кайтарми". Те саме можна сказати й про танцi чабанiв: "Джаванава", "Триєтку", "Бойiм-одаман" [41]. Водночас у традицiйному побутi грекiв були практично вiдсутнi танцi слов'ян.
Висновки
та Криму. Тому Кримсько-Малоазiатський i Балканський регiони повиннi перебувати у сферi наукових iнтересiв дослiдникiв етнiчної iсторiї марiупольських грекiв. І лише ареальнi дослiдження вищевказаних наукових предметних напрямкiв допоможуть вiдповiсти на багато питань.
їх мiжетнiчнi контакти.
С. 9.
3. Урядовий кур'єр. - 2001. -№244. - С. 12.
4. Пономарева И. С. Отражение межэтнических контактов в традиционной культуре греков Приазовья // Україна-Грецiя: iсторiя та сучаснiсть. - К., 1993. - С. 116-117; Об этнокультурных процессах в греческой диаспоре Приазовья // Україна-Грецiя: iсторiя та сучаснiсть. - К., 1995. -С. 221-222; Етномовна ситуацiя серед грекiв українського Приазов'я // Етнiчна iсторiя народiв Європи. - К., 2002. - С. 59 - 62.
Етнiчний склад населення Української РСР: Стат. -картогр. дослiдження. - К., 1965; Развитие межэтнических связей на Украине: (Ист. -этногр. очерк) - К., 1975; Современный этнический состав населения Украинской ССР // СЭ. - 1963. - №5. - С. 46-59; Хто i вiдколи живе в Українi. - К., 1998.
6. Иванова Ю. В. Хозяйственный быт греков Приазовья // Итоги полевых работ ИЭ АН СССР в 1970г. - М., 1971. - С. 130-139; Трансформация традиционного греческого костюма в многонациональном районе Приазовья в 1920-х - 1970-х гг.// Всесоюзн. конф., посвящ. этнографич. изучению современности: тез. докл. - М.; Нальчик, 1975. - С. 125-127; Особенности формирования хозяйственного комплекса многонационального района Приазовья // Культурно-бытовые процессы на Юге Украины. - М., 1979. -С. 74-91; Влияние социально-экономических условий и этнических традиций на одежду сельских жителей: По материалам исследов. греч. населения Донец. обл. Укр. ССР // СЭ. - 1976. №2. - С. 43-56.; Национальные традиции и формирование хозяйственного комплекса в многонациональном районе (На прим. Приазовья XVIII-начала ХХ в.) // Всесоюз. науч. сес., посвящ. итогам полевых археол. и этногр. исслед.: Тез. докл. -Тбилиси, 1971. - С. 59-62.
7. Гедьо А. В. Джерела з iсторiї грекiв Пiвнiчного Приазов'я (кiнець XVIII - початок ХХ ст.) - К., 2001; К вопросу о политических взаимоотношениях России и Крымского ханства в последней трети XVIII в. // УГІСП. Т. 1. Ч. 1. С. 271-273; Мариупольский греческий суд в системе самоуправления России // УГ. - С. 58-60; Переселение греков из Крыма в Приазовье (Вымыслы и реальность) // Новые страницы в истории Донбасса. - Донецк, 1995. - Кн. 4. - С. 8-17; Гедьо А. В. Самоврядування грекiв Пiвнiчного Приазов'я // Матерiали вуз. наук. конф. профес. -виклад. складу за пiдсумками наук. -дослiд. роботи. - Донецьк, 1997. - С. 69-72; Умови життя та господарська дiяльнiсть грекiв у Приазов'ї (1778-1820рр.)// Пiвденна Україна 18-19 столiть: Зап. наук. -дослiд. лабораторiї iсторiї Пiвденної України. - Запорiжжя, 1996 - С. 106-109:
8. Пiрко В. О. Заселення степової України в XVI-XVIII ст. - Донецьк,1998; Опис Азовської губернiї (кiнець XVIII ст.) // Днiпропетровський iсторико-археографiчний збiрник. - Вип. 1. - Днiпропетровськ, 1997. - С. 190-199; Пирко В. А. Северное Приазовье в XVI - XVII вв. - К.,1988.
9. Араджиони М. А. Греки Крыма и Приазовья: история изучения и историография этнической истории и культуры (80-е гг. ХVIII в. - 90-е гг. ХХ в.): Пособие для студ. вузов и учителей общеобраз. и нац. воскр. школ. -Симферополь, 1999; К вопросу об эмиграции христианского населения Крыма в конце XVIII в.// Проблемы истории Крыма. Тез. докл. и сообщ. научн. конф. - Сiмферополь, 1991. - Вып. 1. С. 8-9; К вопросу об этнокультурных особенностях позднесредневекового христианского населения горного Крыма // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. - Симферополь, 1993. - Вып. 3. - С. 184-193; К вопросу о некоторых концепциях этногенеза тюркоязычного позднесредневекового христианского населения (греков) Юго-Западного Крыма // - Симферополь, 1992. - С. 143-160; К вопросу о переселении приазовских греков в Крым // ДППСНДР. - Мариуполь, 1993. - С. 115-117; К вопросу о "татах" в Крыму // Греки и греческая культура в Крыму. Тез. науч. -практич. конф. - Симферополь, 1995. - С. 13-14; К истории формирования территориальной группы греков в Крыму (1775 г. - первая половина XІХ в.) // УГІС. - Київ, 1993. - С. 3-5; Начальный этап изучения этнической истории и культуры мариупольских греков (К истории поиска "крымских древностей" в Приазовье) // Проблемы истории и археологии Крыма. - Симферополь, 1994. - С. 175-191; О материалах Н. И. Репникова по этнографии мариупольских греков в фондах Крымского республиканского краеведческого музея // Крымский музей. - Симферополь, 1994. - С. 82-89; Традиционный женский костюм позднесредневековых крымских греков // Южный архив. - Херсон, 1993. - Вып. 1. - С. 82-94.
11. Соколов И. И. О языке греков Мариупольского и Сталинского округов //Язык и литература. - 1930. - Т. 6. - С. 49-67; Спиридонов Д. С. Історичний iнтерес вивчення говiрок марiупольських грекiв // Схiдний свiт. - Харкiв, 1930. - Т. 12(3). С. 171-181; Сергиевский М. В. Мариупольские говоры// Известия АН СССР. Отделение общественных наук. - Л., 1934. - С. 533-587; Чернышова Т. Н. Новогреческий говор сел Приморського (Урзуфа) и Ялты, Первомайского района Сталинской области. - К., 1958. -С. 8; Белецкий А. А. Греческие диалекты на юго-востоке Украины // Балканская филология. - Л., 1970. - С. 5-15; Царенко Е. И. Румейско-тюркско-восточнославянское лексическое взаимодействие в условиях Донбасса // Греки Украины: история и современность. - Донецк, 1991. - С. 128.
12. Баскаков Н. А. Тюркские языки. - М., 1966; Гарковец А. Н. Тюркские языки на Украине. - К., 1988; О происхождении и классификации урумских говоров Северного Приазовья // Советская тюркология. - 1981. - №2 - С. 46-58; Муратов С. Н. Материалы по говорам тюркоязычных греков (урумов) Донецкой области УССР // Краткие сообщения института народов Азии. - Л., 1963. - №72. - С. 178-191; Тенишев Э. Р. Говор урумов села Прасковиевка // Советская тюркология. -1973. - №1. - С. 79-96;
14. Польовi дослiдження проводились в грецьких селах Приазов'я у 1996-2002 рр.
15. Гаркавець А. Н. Тюркские языки на Украине. - К., 1988.
16. Баскаков Н. А. Тюркские языки. - М., 1966, приложение №1.
17. Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г.; ХІІІ. Екатеринославская губерния. - СПб, С. 74-75.
18. Киор В. И. Тоцкая И. В. О некоторых парадоксах языковой ситуации в регионе Приазовья //Греки Украины: история и современность. - Донецк, 1991. -С. 147-151.
21. Браун Ф. Мариупольские греки//Живая старина. - 1891. - Вып. 2.
22. Корелов И. А. Иноязычные греки (урумы) на территории Грузии // Известия АН ГССР. Серия истории искусства. - Тбилиси, 1990. - №2.
23. Гаркавец А. Н. Тюркские языки на Украине. - К., 1988; О происхождении и классификации урумских говоров Северного Приазовья // Сов. тюркология. - 1981. - №2. - С. 46-58.; Змiна традицiйного порядку слiв у тюркських мовах на Українi // Мовознавство. - 1983. - №3. - С. 41-49.; Розвиток дiєслова в тюркських мовах на Українi /Інститут мовознавства АН УРСР. - К., 1986.; Тенденцiї розвитку первинного дiєприслiвника на -А в тюркських мовах на Українi //Мовознавство. - 1985. - №1. - С. 50-58.; Принцип становлення та розвитку урумської пiсенної мови // Мовознавство. - 1986. - №3. - С. 55-57. Проблеми видiлення iнфiнiтива в урумськiй мовi // Мовознавство. - 1981. №3. - С. 47-54.; Развитие согласования в армяно-кыпчакском и урумском языках // Изв. АН Каз. ССР. Сер. филол. - 1987. - №1. - С. 8-15.; Уруми Надазов'я // Схiдний свiт. - 1993. - №2. - С. 48-64.; Фонетическая субституция как прием поэтизации урумской песенной речи // Сов. тюркология. - 1986. - №3. - С. 43-50.
24. Бертье-Делагар А. Л. Исследование некоторых недоуменных вопросов средневековья в Тавриде //ИТУАК. - 1920. - Вып. 57.
26. Соколов И. И Мариупольские греки // Труды Института славяноведения АН СССР. - Л., 1932. - Т. 1.
28. Д'яченко В. Д. Антропологiчний склад українського народу. - К., 1965
29. Пулянос А. Н. К антропологии греков СССР// Вопросы антропологии. - 1960. - Вып. 4.
30. Вывод сделан на основании таблиц, приведенных А. Н. Пуляносом в указанной работе, и материалов полевых этнографических экспедиций в греческих селах Приазовья в 2002 году (антропологические исследования проводил д. и. н. С. П. Сегеда).
31. Назар'єв Є. І Про питання протогенезу грекiв України // Етнiчна iсторiя.... Вип. 4. -К., 2000. -С. 54-58; Определение "эллин" и "румей", бытующие на территории украинского Приазовья // Мариуполь: история и перспективы. - Т. 2. - Мариуполь, 2002. -С. 40-43; О слообразовательном анализе в историко-этимологических исследованиях (на примере этнонима "таты", бытующего у греков украинского Приазовья) // Материалы 2 итоговой научно-практической конференции преподавателей Мариупольского гуманитарного института. -Мариуполь, 2000. - С. 75-77.
32. Иванова Ю. В. Влияние социально-экономических условий на одежду сельских жителей (по материалам исследования греческого населения Донецкой области УССР) // СЭ. - 1976. - №2. - С. 43-56; Особенности формирования хозяйственного комплекса многонационального района Приазовья // Культурно-бытовые процессы на юге Украины. - М., 1979. - С. 74-92.
1999. - С. 396-399; Будина О. Р. Жилище болгар, греков, албанцев. Материальная культура компактных этнических групп на Украине // Жилища. - М., 1979; Куфтин Б. А. Жилища крымских татар в связи с историей заселения полуострова // Мемуары этногр. отд. о-ва любителей естествознания, антропологии и этнографии. - М., 1925. - Вып. 1. - С. 1-58; Иванова Ю. В. Традиционная культура греческого населения России - СССР в ее историческом развитии// Украина-Греция: история и современность. - Донецк, 1991. - С. 173-181.
35. Кузьминков Л. М. Фольклор та iсторiя кримських ромеїв// Україна-Грецiя: iсторична спадщина i перспективи спiвробiтництва. - Марiуполь, 1999. -Т. 1. - Ч. 2. - С. 399-401; Хартахай Ф. А. Христианство в Крыму. - Симферополь, 1864. - С. 18; Матерiали польових дослiджень у селi Великий Янiсоль, 1997 р.
37. Алдунова Н. К. Фольклорна спадщина грекiв Приазов'я: урумо-румейський аспект// Мариуполь: история и перспективы. - Мариуполь, 2002. - С. 166-168.
38. Марков С. И. Заметки о быте греков г. Мариуполя // Мариуполь и его окрестности. - Мариуполь, 1892.
39. Гарковец А. Н. Тюркские языки на Украине. - К., 198. - С. 45, 50.
| 
