РЕФЕРАТ
На тему: «
Сiм чудес Вiнницької областi
»
План
Гайдамацький Яр, с. Буша, Ямпiльський район
Державний iсторико-культурний заповiдник «Буша», с. Буша, Ямпiльський район
Немирiвське городище скiфських часiв, Немирiвський район
Архiтектурний комплекс «Мури», м. Вiнниця
Садиба С. Комара, смт Мурованi Курилiвцi (XVI – ХІХ ст.)
Шаргород – мiсто трьох культур (комплекс пам’яток)
Храм Непорочного Зачаття Присвятої Дiви Марiї, с. Мурафа, Шаргородський район
Гайдамацький Яр, с. Буша, Ямпiльський район
Урочище «Гайдамацький яр» – геологiчна пам’ятка природи загальнодержавного значення. Це величезний каскад вивiтрених пiсковикiв, один iз 28 на Українi. Його площа становить 96 га. Гайдамацький яр сповнений неповторної й величавої краси. На глибинi 35 м в’ється рiчка Бушанка, яка з усiх сторiн поросла густим лiсом. Тут ростуть височезнi грабовi дерева, широколистi клени, рiдкiснi породи вiльхи та величезна кiлькiсть кущiв.
Уздовж Бушанки височать велетенськi скелi з пiсковику. Одну з них називають «Висячою» або «Завiшаною». Спираючись на два стрiмчаки, на висотi 9–10 м зависла десятитонна пiщана глиба.
за розмiром гриб, нiжка якого досягає 9 м, а верхня частинка має дiаметр «грибонiжки» 1,2 м, а «шапочки» – 6 м.
мiсцем для його роздумiв була наче саме ця скеля. Вона лежить в самiй рiчцi й омивається її водами.
Державний iсторико-культурний заповiдник «Буша», с. Буша, Ямпiльський район
Заповiдник «Буша» – видатна природнича, археологiчна, iсторична та мистецька пам’ятка. Археологiчнi знахiдки на територiї с. Бушi свiдчать про давню заселенiсть краю. Унiкальною пам’яткою нашої давньої культури є скельний храм iз вiдомим бушанським рельєфом дохристиянського часу. Про активну участь бушан у нацiонально-визвольнiй вiйнi українського народу пiд проводом Богдана Хмельницького нагадує оборонна фортеця XVI–XVII ст. Сотнi бушанцiв вiддали своє життя пiд час героїчної оборони мiста були в листопадi 1654 року. Неподалiк вiд села знаходиться геологiчний заказник загальнодержавного значення Гайдамацький Яр, вiдомий своїми ландшафтними краєвидами. Все це стало пiдставою для створення Державного iсторико-культурного заповiдника «Буша» (Постанова Кабiнету мiнiстрiв України вiд 18 серпня 2000 року за №1275). Заповiдник має площу 6,93 га та 190 га охоронних земель.
На територiї заповiдника знаходяться: багатошарове поселення трипiльської, скiфської, пенькiвської культур та поселення давньоруського часу; висiчений в скелi дохристиянський храм з унiкальним художнiм рельєфом ІІ-V-ХVІ ст.; пiдземнi ходи та залишки оборонної фортецi XVI–XVII ст.; козацьке кладовище XVII-ХІХ ст.; парк iсторичної скульптури ХХ ст. В 2004 року на територiї заповiдника був створений музей побуту та етнографiї у старовиннiй 130-рiчнiй хатi. Тут зберiгаються знаряддя працi, посуд, одяг, рушники, скриня, колиска, картини, iкони мiсцевого українського населення.
З 1986 року у серпнi-вереснi вiдбувається Всеукраїнський симпозiум скульпторiв-каменярiв (каменотесiв) «Подiльський оберiг», пiд час яких було вже створено понад сто унiкальних скульптур, бiльшiсть з яких розмiщена на Замковiй горi в парку скульптур. Парк пiд вiдкритим небом є постiйно дiючою експозицiєю заповiдника.
5,5 км завдовжки. В Х-ХІ ст. iснувало давньоруське поселення.
Вперше городище було дослiджено у 1909–1910 рр. С. С. Гамченком, пiзнiше у передвоєннi роки – Г. Д. Смiрновим, а в пiслявоєннi – М. І. Артемоновим.
Через територiю городища протiкає р. Мiрка. З зовнiшньої сторони доступ до городища утруднений ровом шириною до 20 м. В центрi городища на високому крутому березi знаходиться так зване Зайчисько, що також обнесене валами.
Територiя городища вперше заселена людьми в ІІІ тис. до н. е. Племенами трипiльської культури. С. С. Гамченко дослiдив тут кiлька пiдземних жител незвичайної форми, стiни яких були обмазанi глиною.
Пiзнiше на цiй же територiї жили племена передскiфського часу VII ст. до н. е., скiфи VI–V ст. до н. е. У Х-ХІ ст. – племена уличiв, вiдомi за лiтописами.
Основний вал пам’ятки насипаний у VI ст. до н. е. М. І. Артамонов розкопав кiлька землянкових жител, що мали овальну форму. Їх дах пiдтримувався центральним стовпом. В центрi городища знаходився зольник – ритуальне мiсце, куди скидалися кухоннi залишки. В землянках та зольниках знайдено багато керамiчних виробiв, виробiв з бронзи та залiза.
На городищi вперше на Подiллi знайдена давньогрецька керамiка, що свiдчить про тiснi торговi зв’язки мiсцевих племен з причорноморськими мiстами-державами. Крiм цього тут знайденi високохудожнi вироби з кiстки. Мiсцева керамiка теж досить високохудожня, прикрашена врiзаним орнаментом та зi залискованими стiнками.
Єзуїтський монастир був заснований у 1610 р. У 1610–1617 рр. коштом В. Калиновського для монастиря було збудовано будинок з костелом у виглядi феодального замку. Пiд час оборони Єзуїтський та Домiнiканський монастирi утворювали єдину фортецю. Вони, оточенi мурами з баштами, увiйшли в iсторiю пiд назвою «Мури». Ця могутня фортеця вiдiграла значну роль у другiй половинi VXII ст. та першiй половинi XVIII ст.
У 1610 р., одночасно з монастирем, було засновано єзуїтський колегiум, пiд який було вiдведено значну частину монастирської будiвлi. Стiни будiвлi мають 1,5 м товщини. В них пробитi маленькi прямокутнi вiкна. Стiну з боку р. Буг пiдтримують три контрфорси.
зi стрiльницями. У 1758 р. на мiсцi дерев’яного костьолу на кошти Михайла Грохольського було збудовано мурований костел з келiями. Домiнiканки володiли монастирем до 1805 р. У 1805 р. у монастирi розташувалося «народне училище». Монастир скасовано у 1831 р. У 1839 р. костел було пристосовано пiд православну церкву i перейменовано на Преображенський собор.
XVI
– ХІХ ст.)
Садиба включає в себе: замковi мури (XVI ст.), палац, арсенал (конюшнi), флiгель (1805), мiст (ХІХ ст.).
Палац збудований у 1805 р. на залишках замкових споруджень XVI ст. Велична будiвля височiє над парком i глибокою долиною р. Жван i вражає своєю красою та масштабами.
На господарському подвiр’ї садиби видiляється будiвля старої конюшнi – пам’ятки рiдкiсного типу господарських споруджень, якi збереглися до сьогоднi.
У 1814 роцi вiдомий паркобудiвничий Д. Макклер заклав поряд з палацом розкiшний пейзажний парк (саме палац i парк збереглися до нашого часу i прикрашають селище). Макклер умiло використав унiкальнi природнi данi Мурованокуриловецького ландшафту, проклав дорiжки – алеї, зробив насадження, враховуючи великi природнi скали.
До оздоби парку належала i так звана «кам'яна баба», яку було знайдено недалеко вiд мiстечка i встановлено в парку.
Пiсля 1917 р. в примiщеннi палацу квартирувала прикордонна вiйськова частина, а в 1939 р. садибу було передано пiд школу-iнтернат, яка знаходиться там i досi.
Миколаївський монастир (поч. XVIII-ХІХ ст.) до 1715 р. був зруйнований турками, пiзнiше вiдновлений. У 1797 р. у ньому була вiдкрита семiнарiя, а потiм духовне училище, яке проiснувало до 90-х рокiв ХІХ ст.
Миколаївський монастир – це пам’ятка споруд рiзних часiв i складається з Миколаївського собору, привратного корпусу iз дзвiницею, братського корпусу з Михайлiвською церквою, башти й господарського корпусу.
Шаргородськая синагога – один з найчудовiших архiтектурних пам'ятникiв єврейських общин Подолiї. Будiвля була ґрунтовно реконструйована, найiмовiрнiше, на початку XVIII в., пiсля закiнчення турецького правлiння. Воно, хоча i понесло iстотнi втрати, в цiлому збереглося, можливо, завдяки тому, що було за радянських часiв пристосоване пiд сокоморсовий завод, який працює i зараз.
Костел Флорiана Шарого збудовано у стилi бароко iз каменю та цегли. Головний фасад оздоблено барочним фронтоном. В iнтер’єрi збереглося чотирнадцять горельєфних композицiй ХІХ ст., у схiднiй частинi – двi дерев’янi полi хромовi скульптури XVIII ст., а також рiзна кафедра XVIII ст. На зводах та стiнах схiдної частини зберiгся живопис, розчищений у 1963 р., виконаний у 1895–1899 рр. художником А. Тенчинським.
Храм Непорочного Зачаття Присвятої Дiви Марiї, с. Мурафа, Шаргородський район
Храм засновано у 1627 р. Фундаторкою виступила Ядвiга Белжецька. У 1786–1787 вiн був оновлений Йоахимом Потоцьким. Існував до 1936 р. З 1941 р. костел вiдновив свою дiяльнiсть.
Величезне бiле примiщення костелу височиться i нiби парить над мiстечковою забудовою. Планова структура костелу вирiшена в традицiйних формах двобашенних базилiк. Пiсля перебудови Мурафський костел отримав характерне для бароко декоративне оформлення. Збереглись розписи XVIII ст. iз вплетенням гербажу фундаторiв храму та духовий орган.
Костел прикрашають вiтражi з орнамент ально-тематичними малюнками, виготовленi у Варшавi в 1895 р.
| 
