Розвиток Чехiї за останнi 20 рокiв
Київський нацiональний унiверситет iменi Тараса Шевченка
Інститут мiжнародних вiдносин
РЕФЕРАТ
з навчальної дисциплiни «Країнознавство» на тему
«
Розвиток Чехiї за останнi 20 рокiв
»
План
1. Екскурс в iсторiю, полiтичний розвиток с. 3
2. Економiчнi та полiтичнi причини роздiлу Чехословаччини с. 5
4. Економiчний розвиток с. 8
5. Конституцiйний лад, основнi державнi iнститути сучасної Чехiї с. 15
6. Перелiк використаної лiтератури с. 16
Чеськi землi вiдомi з кiнця IX столiття, коли були об'єднанi Пржемисловичами. Королiвство Богемiя володiло значною силою, але релiгiйнi конфлiкти, такi як Гуситськi вiйни в XV столiттi i Тридцятирiчна вiйна в XVII столiттi спустошували його. Пiзнiше воно попало пiд вплив Габсбургiв i стало частиною Австро-Угорщини.
а разом з тим вплив нiмецького права i побуту.
всю владу у земських установ i позбавила всякого значення сейм, що був органом аристократичного управлiння країною, але в той же час поклала пiдстави для розумового i економiчного розвитку Чехiї i значно полiпшила положення селян, прикрiплених до землi. Подiї 1848 року поколивали старий порядок у всiй Австрiйськiй iмперiї; з того часу для Чехiї почався новiтнiй перiод її iсторiї.
Пiсля поразки нiмецького блоку в результатi Першої свiтової вiйни в Австро-Угорщинi стрiмко розвиваються вiдцентровi тенденцiї. Виступи народiв за самовизначення пiдтримується державами Антанти. Загальними зусиллями дипломатiв i нацiоналiстичних дiячiв, наприклад Масарiка i Бенеша в 1918 створюється незалежна республiка Чехословаччина в яку входять Чехiя, Словаччина i Пiдкарпатська Русь. Виступи нiмцiв, що проживають на цих територiях, пригнiчуються. Першим президентом Чехословаччини стає Масарiк. У 1935 роцi президент Масарiк йде у вiдставку i його змiнює Бенеш, який був другим президентом до соцiалiстичного перевороту 1948 р.
У цiй країнi проживала чимала етнiчна нiмецька меншина, що стало приводом розформування Чехословаччини, коли Нiмеччина добилася анексiї цiєї меншини в результатi Мюнхенської угоди 1938 року. Чеська держава, що залишилася, була окупована Нiмеччиною в 1939 (Протекторат Богемiї i Моравiї); одночасно про свою незалежнiсть оголосила Словаччина. Президент Бенеш пiд час окупацiї знаходився в емiграцiї i керував звiдти Опором.
Пiсля Другої свiтової вiйни, Чехословаччина потрапила в радянську сферу впливу. Президент Бенеш був вимушений в 1948 роцi пiти у вiдставку, президентом став лiдер комунiстiв К. Готвальд, який був типовим сталiнiстом i репресував навiть товаришiв по партiї, наприклад Г. Гусака. Пiсля смертi Готвальда до керiвництва країною прийшов Антонiн Новотний, який провiв амнiстiю i реабiлiтацiю незаконно засуджених комунiстiв, можливо за прикладом СРСР. У 1968 роцi лiдери країни на чолi з секретарем компартiї Дубчеком i президентом Свободою зробили спробу лiбералiзувати партiйне правлiння i створити «соцiалiзм з людською особою» пiд час Празької весни, що було зупинене вторгненням вiйськ Варшавського договору. На чолi країни став Густав Гусак колишнiй лiдер словацьких комунiстiв, який за часiв Готвальда був незаконно репресований.
Протягом 1989 р., особливо в останнi мiсяцi, в країнах Центральною i Схiдною Європи вiдбулися важливi революцiйнi подiї, що поклали початок тривалому перiоду глибоких суспiльно-економiчних полiтичних змiн, якi за масштабом цих змiн носять характер демократичних революцiй. Це були революцiї, якi ставили своїми завданнями руйнування полiтичних i економiчних структур, твердження загальноприйнятих в свiтi принципiв демократiї. Пiд впливом активiзацiї "полiтики вулиць", масових демонстраций в груднi 1989 р. правляча партiя вiдмовляється вiд монополiї на владу.
Пiсля встановлення комунiстичного правлiння в 1948 р. приватний бiзнес i фермерськi господарства були майже цiлком лiквiдованi, i переважна частина населення одержала роботу. У 1970-х роках бл. 86% усiх зайнятих у країнi працювали на державних промислових пiдприємствах i в органах управлiння, а 14% були членами сiльськогосподарських i iнших колективних господарств.
У 1980-х роках бюрократизм i розпад комунiстичної iдеологiї призвели до зростання корупцiї у всiх прошарках суспiльства, процвiтанню чорного ринку. Все це посилювало загальне невдоволення режимом, особливо серед мiського населення. До листопада 1989 суспiльство залишалося глибоко атомiзованим, сповненим недовiри до соцiальних структур - якщо не вважати церкви i дисидентського руху.
ОПН i 18% - Християнсько-демократичне прямування (ХДД). ГФ, ОПН i ХДД сформували нову федеральну урядову коалiцiю. Першою задачею федеральних зборiв стала розробка нової конституцiї, якою слiдувало визначити стосунки мiж Чеською i Словацькою республiками.
У сiчнi 1991 р. федеральнi збори затвердили закон про основнi права i свободи. Проте розбiжностi мiж чеськими i словацькими полiтиками гальмували розробку i федеральної, i республiканських конституцiй. Усе ж федеральнi збори прийняли 170 законiв i конституцiйних актiв, що стосувалися таких питань, як умови проведення референдуму, карний i цивiльнi кодекси, новий комерцiйний кодекс, приватизацiя, податки, трудове законодавство, реституцiя конфiскованого майна i полiтичної реабiлiтацiї.
Розпад Чехословаччини. Наприкiнцi лiта i восени 1990 проходили переговори мiж представниками Чехiї i Словаччини, що закiнчилися пiдписанням конституцiйного акта про передачу основних повноважень республiкам. У березнi 1991 р. ОПН розкололася, i найбiльше численна з груп, що вiдкололися, оформилася в партiю Руху за демократичну Словаччину (ДЗДС). Незабаром пiсля цього вiдбувся розкол у рядах ГФ з утворенням трьох угруповань, у тому числi Громадянської демократичної партiї (ГДП). У червнi 1991 переговори мiж лiдерами Чехiї i Словаччини вiдновилися, але керiвництво ГДП уже розумiло, що вони нi до чого не призведуть, i звернулося до розгляду варiанта "оксамитного розводу".
У червнi 1992 вiдбулися загальнi вибори. ДЗДС одержав бiльшiсть голосiв у Словаччинi, а ГДП - у чеських землях. Пропозицiя ДЗДС створити конфедерацiю не зустрiло схвалення з боку керiвництва ГДП. Незважаючи на опозицiю з боку бiльшостi як чехiв, так i словакiв, ГДП i ДЗДС домовилися про розпуск федерацiї опiвночi 31 грудня 1992. 17 липня 1992 Словацька нацiональна рада проголосила суверенiтет Словаччини. Президент Гавел подав у вiдставку. Пропозицiю провести референдум по питанню про розпуск федерацiї було вiдхилено ГДП, незадоволеної тим, що громадяни Словаччини, що прийняли участь у голосуваннi в червнi, уже вирiшили це питання за ДЗДС. У жовтнi федеральнi збори передало бiльшу частину державних повноважень республiкам. 25 листопада 1992 федеральнi збори ЧСФР iз перевагою в три голоси прийняло Закон про припинення iснування чехословацької федерацiї. Опiвночi 31 грудня 1992 ЧСФР припинила своє iснування, а її державами-спадкоємцями з 1 сiчня 1993 сталi Чеська Республiка (ЧР) i Словацька Республiка (СР).
Основу населення Чехiї (95%) складають етнiчнi чехи i що говорять на чеськiй мовi, що належить до групи захiднослов’янських мов. Іноземцi складають близько 4% населення країни. Серед iммiгрантiв найчисленнiшу дiаспору в Чехiї складають українцi, яких в кiнцi 2007 року проживало в країнi 126 500. На другому мiсцi знаходяться словаки (67 880), багато з яких пiсля роздiлення в 1993 роцi залишилися в Чехiї i складають приблизно 2% населення. На третьому - громадяни В'єтнаму (51 000). Слiдом за ними йдуть громадяни Росiї (23 300) i Польщi (20 600). Іншi етнiчнi групи включають нiмцiв, циганiв, угорцiв i євреїв. Межа мiж Чехiєю i Словаччиною вiдкрита для громадян колишньої Чехословаччини.
трохи перевищує чисельнiсть жiнок, проте в продуктивному для поста помiтно превалюють жiнки (на двi жiнки доводиться один чоловiк). Середнiй вiк населення Чехiї - 39,3 рокiв (жiнки - 41,1 рокiв, чоловiки - 37,5 рокiв). Середня тривалiсть життя складає 72,9 року у чоловiкiв i 79,7 рокiв у жiнок (за станом на 2006 р.). Загальна чисельнiсть населення Чехiї, досягнувши пiслявоєнного максимуму в 1991 р. - 10 302 тис. чоловiк - надалi поволi знижувалася до 2003 р., коли вона склала трохи бiльше 10 200 тис. чiл., проте з тих пiр спостерiгається невеликий прирiст до 10 280 тис. чiл. - головним чином, унаслiдок збiльшення потоку мiгрантiв. Природне зростання населення було негативним в перiод 1994-2005 рр., в 2006 р. спостерiгається деяке позитивне зростання унаслiдок пiдвищення народжуваностi i зниження смертностi. Разом з тим рiвень фертiльностi жiнок все ще є глибоко недостатнiм для вiдтворення населення (близько 1,2 дитини на 1 жiнку в репродуктивному вiцi). Останнiми роками Чехiя увiйшла до числа держав з мiнiмальним рiвнем дитячої смертностi (менше 4 чiл. на 1000 народжених). Починаючи з 1990 року в Чехiї спостерiгається постiйне зниження числа абортiв i випадкiв штучного переривання вагiтностi.
Наприкiнцi 1940-х рокiв Чехословаччина взяла на озброєння радянську модель економiчного розвитку; основна увага придiлялася прискореному розвитку важкої iндустрiї порiвняно з легкою промисловiстю i виробництвом споживчих товарiв, приймалися централiзованi плани для визначення напрямкiв, темпiв i методiв концентрацiї ресурсiв в iнтересах прискореної iндустрiалiзацiї. Рiшення полiтичного керiвництва визначали весь процес планування i не пiдлягали обговоренню, що дозволяло уряду мобiлiзувати i концентрувати ресурси в окремих галузях i районах. Нацiоналiзацiя економiки була неодмiнною умовою планового ведення господарства.
На першому етапi нацiоналiзацiї наприкiнцi 1945 р. були прийнятi декрети, вiдповiдно до яких деякi ключовi галузi промисловостi, такi як гiрничовидобувна промисловiсть, чорна металургiя, виробництво електроенергiї пiдлягали повнiй нацiоналiзацiї. Через рiк пiсля прийняття цих декретiв 60% робiтникiв у чеських районах працювало вже на нацiоналiзованих пiдприємствах. Другий етап почався в 1948 р., коли новий комунiстичний уряд провiв майже повну експропрiацiю власностi. До 1949 р. держава контролювала уже всю промисловiсть i фактично лiквiдувала приватнi пiдприємства.
Колективiзацiя сiльського господарства почалася в 1948 р., друга її хвиля вiдноситься до 1956 р. До 1960 р. вона практично завершилася. У 1987 р. 64% сiльськогосподарських земель знаходилося у власностi колективних господарств, члени кооперативiв володiли спiльно землею i засобами виробництва i розподiляли мiж собою прибутки пiсля вiдрахування визначеного, заздалегiдь призначеного вiдсотка державi; 30% сiльськогосподарських угiдь знаходилося у власностi державних господарств. Ще 4% сiльськогосподарських земель належало приватним хазяїнам, знаходилося в iндивiдуальному користуваннi членiв кооперативних господарств i несiльськогосподарських пiдприємств.
цiєї реформи вимогам життя виявилася пiсля 1980 р., коли почали погiршуватися економiчнi позицiї Чехословаччини у свiтi через низьку якiсть товарiв, зниження продуктивностi працi i падiння темпiв економiчного зростання.
Результати централiзованого керування економiкою i недостатньо послiдовного проведення реформ призвели до порушення рiвноваги по всiх основних показниках, надзвичайно великим капiталовкладенням, виникнення величезного внутрiшнього боргу. Все це збiльшувалося зношенiстю виробничого устаткування i будинкiв, недостатнiм розвитком iнфраструктури i погiршенням стану навколишнього середовища.
Новi перспективи перед чехословацькою економiкою вiдкрилися в листопадi 1989 р., пiсля "оксамитної революцiї". Інiцiаторами нової економiчної реформи стали Вальтер Комарек i його колеги з Інституту прогнозування Чехословацької академiї наук. Необхiднiсть її проведення i теоретичне обґрунтування були викладенi в "Генеральному прогнозi соцiального й економiчного розвитку Чехословаччини на перiод до 2010", розробленому в 1987 р., а в листопадi 1989 В. Комарек обнародував радикальний варiант реформи.
плюралiзм форм власностi i демонополiзацiя виробництва. Одночасно виникла необхiднiсть у прийняттi жорстких заходiв в областi податкової i кредитної полiтики, щоб вiдновити економiчну рiвновагу пiсля уведення вiльних цiн, вiдкрити економiку країни для мiжнародної торгiвлi, досягнувши повної конвертованостi чехословацької крони.
Уряд приступив до реалiзацiї нової економiчної реформи в квiтнi 1990 р. При цьому висловлювалися рiзноманiтнi думки щодо темпiв її проведення, послiдовностi окремих етапiв i шляхiв оцiнки її реалiзацiї. В. Комарек прогнозував незначнi темпи зростання iнфляцiї i безробiття й оптимiстично оцiнював деякi переваги Чехословаччини (дещо невеличкий зовнiшнiй борг i порiвняно висока квалiфiкацiя робочої сили). Іншi реформатори, насамперед мiнiстр фiнансiв Вацлав Клаус (у минулому також науковий спiвробiтника Інституту прогнозування), доказували необхiднiсть бiльш швидкого проведення реформ i переходу до ринкової економiки. Перемогу одержали прихильники Клауса.
Це була найбiльш продумана програма економiчних реформ на всьому постсоцiалiстичному просторi. Її успiху сприяла не тiльки вiдносна конкурентоспроможнiсть промислової продукцiї цiєї країни, не зовсiм застарiла iндустрiальна база, квалiфiкована робоча сила, вiдносна стабiльнiсть сiльського господарства, але i розроблена правова база. У жовтнi 1990 р. тут було ухвалено рiшення про "малу приватизацiю", яке безпосередньо стало виконуватися лише 1991 р., коли на продаж було виставлене 100 тис. невеликих об'єктiв з метою стабiлiзацiї нацiональної валюти, частковiй лiбералiзацiї цiн i введення конвертованої крони. Друга програма приватизацiї стала проводитися в життя з середини 1991р., коли на продаж були виставленi бiльшi промисловi пiдприємства, роздержавлення яких проводилося шляхом їх продажу на торгах без обмежень i для iноземних фiрм. Серед населення для участi в приватизацiї були
"купони", що дозволяють всiм громадянам за символiчну плату ставати акцiонерами колишнiх державних пiдприємств. В цiлях боротьби з iнфляцiєю урядом було створено Республiканське антимонопольне управлiння. Пiд його контроль пiдпадали пiдприємства, участь яких в випуску певного виду товарiв i послуг на внутрiшньому ринку перевищувало 30%, пiдприємства з бiльш нiж 40% участi на внутрiшньому ринку вiдносилися вже до антимонопольної компетенцiї Федерального управлiння з економiчного зростання. Боротьбi з монополiзмом, розвитку мiсцевiй промисловостi сприяла i гнучка податкова полiтика, що захищає, зокрема, мiсцевих виробникiв вiд тиску iмпорту, стимулюючи їх активнiсть.
Всi цi заходи дозволили Чехословаччинi запобiгти неконтрольованому зростанню цiн, обвальному безробiттю та iншим характерним негативним наслiдкам труднощiв перехода до ринку.
масштабi. Це допомогло у вiдносно короткий термiн здiйснити реструктуризацiю i модернiзацiю промисловостi i розвиток необхiдної технiчної i допомiжної iнфраструктури. Наслiдком змiн з'явилася переорiєнтацiя економiки з СРСР на Захiдну Європу. У 1995 р. Чехiя першої серед всiх колишнiх комунiстичних країн була прийнята в Органiзацiю економiчного спiвробiтництва i розвитку. Грошовою одиницею Чехiї є крона (1 крона = 100 геллерiв), яка з 1995 р. є повнiстю конвертованою. На вiдмiну вiд решти практично всiх посткомунiстичних країн Чехiї вдалося уникнути гiперiнфляцiї i рiзких девальвацiй нацiональної валюти. Пiсля деякого ослаблення крони в кiнцi 90-х рр. до теперiшнього часу її курс щодо головних свiтових валют помiтно вирiс.
Услiд за початковими труднощами, викликаними роздiлом країни i змiною структури економiки, i подальшим зростанням чеська економiка в 1997-1998 рр. випробувала певну кризу, виходити з якого вона стала тiльки з середини 1999 р. Результатом його було зростання iноземної заборгованостi i стрибок безробiття. Кризовi явища вдалося подолати шляхом нарощування експорту в країни ринкової економiки, перш за все, Євросоюзу (а в його рамках - Германiї), залученню зарубiжних iнвестицiй i зростання внутрiшнього споживання. Пiсля вступу в травнi 2004 р. до складу ЄС економiчне зростання Чехiї помiтно прискорилося i, не дивлячись на значною мiрою популiстську економiчну полiтику декiлькох урядiв соцiал-демократiв, досяг 6-7% в рiк. Частка промисловостi у ВВП, що досягала до 1990 р. 62%, зменшилася спочатку наполовину, в даний час росте i досягає 38%, що є достатньо рiдкiсним явищем серед розвинених країн. Чорна металургiя i вiйськова промисловiсть втратили своє значення за рахунок автомобiльної i електротехнiчної промисловостi, завдяки розвитку яких з 2004 р. Чехiя має позитивне сальдо зовнiшньоторговельного балансу, не дивлячись на швидке зростання цiн на енергоносiї, що iмпортуються (нафта i газ). За розмiром зовнiшньої торгiвлi на душу населення країна є одним з лiдерiв, випереджаючи такi країни як Японiя, Великобританiя, Францiя або Італiя.
Пiдприємництво в Чеськiй Республiцi регламентується цiлим рядом законодавчих та нормативних актiв (Збiрка законiв). Правова база пiдприємництва в Чеськiй республiцi аналогiчна загальносвiтовiй. Насамперед це стосується реєстрацiї суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, вiдкриття банкiвських рахункiв, iнвестування та захисту iнвестицiй.
Пiдприємництво в Чеськiй Республiцi практично не регулюється. Однак програма державної пiдтримки пiдприємництва iснує. Бiльше того, створено та активно дiють цiлий ряд державних, напiвдержавних та мiждержавних чисто бiзнесових структур, завдання яких допомагати чеському приватному пiдприємництву. Особливо це стосується допомоги та сприяння фiрмам, якi потенцiйно можуть покращити експортний потенцiал Чеської Республiки. Саме на державному рiвнi систематично здiйснюються заходи на пiдтримку експортного потенцiалу чеського виробника.
Така полiтика приносить свої результати. Так, лише в в 2000 роцi зовнiшньоекономiчний баланс Чеської Республiки збiльшився: по iмпорту на 30% (або на 1247,2 мiльярди чеських крон) та по експорту на 24% (або на 1120,4 мiльярди чеських крон). Варто зауважити, що основними торговими партнерами Чеської Республiки є країн-члени Євроунiї на торгiвлю з якими припадає 60% зовнiшнього товарообороту Чехiї.
Так, в 1998 роцi, бiля 41% чеських фiрм отримало сертифiкат ISO 9000, а до 2000 року кiлькiсть таких виросла до 77%.
Для чеського пiдприємницького ринку характерно не тiльки його вiдкритiсть, але й органiзованiсть. Так, кожен бажаючий може отримати основну iнформацiю iз Торгового Реєстру про юридичну чи фiзичну особу, яка займається пiдприємництвом. З другого боку, практично повсюдно в Чеськiй Республiцi створено та дiють цiлий ряд об'єднань, асоцiацiй, союзiв, гiльдiй тощо, як за галузевим (фаховим), так i за територiальними ознаками. Впливовими та дiйовими в Чеськiй Республiцi є iнформацiйно-аналiтичнi та торгово-промисловi палати, i особливо змiшанi, тобто мiждержавнi.
стосується законодавчо-нормативної бази пiдприємництва в Чеськiй Республiцi, але й корисну iнформацiю про ринки практично всiх країн свiту аж до банку даних пошуку закордонних партнерiв, перелiк виставок, тендерiв тощо.
Важливо i те, що Торгова палата має в своєму складi практично окрему Торгову палату країн СНД. Практично всю iнформацiю вищевказаних структур можна знайти англiйською, нiмецькою, французською та навiть японською мовами.
доволi прозорою. Другими словами, практичну iнформацiю про податкову полiтику Чехiї, може отримати кожен бажаючий. Крiм того iснує цiлий ряд iнститутiв (в т. ч. i державних), якi крiм надання поточної, податкової iнформацiї пропонують консультацiйнi та iншi служби (в основному поради). Одним iз важливих - є Палата податкових радникiв Чеської Республiки. І хоч податки в Чеськiй Республiцi є дещо вищими нiж в Українi, яснiсть та iнформованiсть про розмiр, строки i порядок їх оплати є кращою.
Чеською Республiкою створено прийнятнi умови для iнвесторiв та пiдприємцiв- iноземцiв. Насамперед ця необхiднiсть продиктована часом, з другого боку - вимоги Євросоюзу. При цьому вимоги Євросоюзу до чеського бiзнесу носять скорiше навчально-методичний та прикладний характер. В Чеськiй Республiцi створено мережу Європейських iнформацiйних центрiв та дiють цiлий ряд структур (в т. ч. пiдприємницьких) з питань європейської iнтеграцiї (див Мiжнароднi та мiсцевi iнституцiї…). Мова йде про Євроскоп, Євросервiс, Європейсько-Чеський форум та цiлий ряд iнших.
Згiдно Конституцiї, Чехiя є парламентською демократiєю. Адмiнiстративне дiлення Чехiї мiстить в собi 13 країв (kraje, ед. ч. - kraj) i столицю.
Вiн також призначає прем'єр-мiнiстра, який встановлює напрям внутрiшньої i зовнiшньої полiтики, а також iнших членiв урядового кабiнету за уявленням прем'єр-мiнiстра. Чеський парламент двопалатний, складається з палати депутатiв i сенату. 200 делегатiв палати обираються на 4-рiчний термiн, на базi пропорцiйного представництва. 81 член сенату служить протягом 6-рiчного термiну, з переобранням третини складу кожнi два роки на основi мажоритарних виборiв, якi проводяться в два тури.
сенат (верхня палата парламенту). На вiдмiну вiд сенату, палата депутатiв може бути розбещена президентом ще до закiнчення виборчого термiну i можуть бути оголошенi достроковi вибори.
Найвищий апеляцiйний орган - верховний суд. Конституцiйний суд, якому пiдзвiтнi конституцiйнi питання, призначається президентом, i його члени служать протягом 10 рокiв.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бизнес-партнер: Чехия = Business partner: Czech Republic: Международный каталог делового сотрудничества. - Х. : Восточно- Украинская академия бизнеса, 1999. - 156 с.
3. Вовканич І.І. Чехословаччина в 1945-1948 роках. Нарис iсторiї перехiдного перiоду / Ужгородський нацiональний ун-т. - Ужгород : Видавництво В. Падяка, 2000. - 350 с.
5. История Чехии. М., 1947.
6. Межднародный указатель фирм-импортеров Европы: 1992-93. - Ереван : Кредо, 1992. - (Мир бизнеса). - Загл. серии на корешке. Т. 2 : Австрия, Бельгия, Болгария, Венгрия, Греция, Италия, Испания, Португалия, Румыния, Чехословакия, Швейцария, Франция, Югославия. - 363 с.
7. Миштера Л. Экономическая география Чехословакии. М., 1984.
8. Политический ландшафт стран Восточной Европы середины 1990-х годов. М., 1997.
9. Ревенко В. Л., Черняк В. К., Науменко І. В., Правденко С. М., Барабаш О. Л. Перший шлях: Досвiд приватизацiї в Чехiї та уроки для України. - К., 1994. - 312с.
| 
