Історiя мiста Коростень
Змiст
1. Загальнi вiдомостi та першi iсторичнi згадки
2. Мiсто Коростень в роки Київської Русi
4. Історiя мiста в ХХ столiттi
Висновок
Список лiтератури
1. Загальнi вiдомостi та першi iсторичнi згадки
Сьогоднi Коростень iндустрiальне мiсто обласного пiдпорядкування, з площею 3385,1 га., населенням 66,7 тис. чол. та розвинутою економiчною, соцiальною iнфраструктурою. Велика вузлова залiзнична станцiя.
Мiсто розташоване за 87 км на пiвнiч вiд Житомира, 60 км вiд кордону з республiкою Бєларусь та в 150 км вiд столицi України Києва.
тому.
в епоху бронзи.
Першi ознаки перебування слов'янських племен у нашому краї вiдносяться до V-VІІ столiть нашої ери. Тодi в долинi рiки Уж виникло декiлька невеликих слов'янських поселень. На основi одного з них, розташованого на високих гранiтних скелях, виникло мiсто Коростень, яке стало центром древлян - могутнього i багаточисельного схiднослов'янського племенi.
2. Мiсто Коростень в роки Київської Русi
Мiсто стало центром древлян - могутнього i численного схiднослов'янського племенi. Як свiдчить лiтопис, вже на початку Х сторiччя Іскоростень був могутньою фортецею. Обнесена мiцним частоколом з неотесаних багатовiкових дубових стовбурiв, фортеця була постiйною резиденцiєю князя Мала. Звiдси i виникла перша назва поселення Іскоростень - з кори стiни.
Із створенням феодальної держави Київська Русь древлянська земля одна з перших увiйшла до її складу. Київський князь Олег пiдпорядкував i обклав даниною древлян 883 року, а в 907 роцi вони вже брали участь в переможному походi на Вiзантiю. Пiд управлiнням своїх князiв древляни наполегливо боролися за незалежнiсть вiд київських князiв. У 913 роцi, пiсля смертi князя Олега, вони вiдмовилися платити дань його спадкоємцю Ігорю. У 914 роцi Ігор знову пiдкорив їх. Проте древляни продовжували боротьбу проти Ігоря i його ставленикiв i пiзнiше. У 945 роцi, коли київський князь Ігор вирiшив двiчi узяти дань з древлян, вони повстали, розбили княже вiйсько, а його самого стратили.
хитрiсть допомогла їй здолати непокiрних древлян. Попросила вона з них "легку" дань: по три голуби i по три горобцi вiд кожного двору. Коли вимога Ольги була виконана, воїни княгинi прив'язали до пташиних хвостiв тлiюче вугiлля i вiдпустили їх вночi. Птахи повернулися в мiсто до своїх кубел - i згорiв Іскоростень. Історики до цих пiр сперечаються що послужило причиною пожежi, є декiлька версiй але мабуть достовiрно ми цього нiколи вже не дiзнаємося, вiдоме тiльки що тодi Іскоростень згорiв i на деякий час згадки про нього пропали.
повстання древлян в 945 роцi.
Пiсля роздiлу Русi в результатi створення в 1157 роцi Володимиро-Суздальського i Великого князiвства Московского (1260-70), Іскоростень залишався пiд юрисдикцiєю київських князiв. З 1243 року тут хазяйнували монголо-татари. Пiсля перемог над Тевтонським Орденом у 1348 i 1370 рр. i потiснивши татар, великий князь литовський Альгiрдас Ольгед приєднує цi землi до Великого князiвства Литовського.
У 1586 р. багатий магнат Прокоп Мержевiцкий, узявши в дружини одну iз спадкоємиць Тереха, став власником маєтку Іскоростень i добився вiд польського короля привласнення поселенню статуса мiста. 22 травня 1589г. Сигизмунд ІІІ подарував Іськоростеню Магдебурзьке право, хоча мiстечко було лише невеликою фортецею для захисту вiд набiгiв татар.
Україна з її багатими ресурсами - спокуса для багатьох держав: Польща - з заходу, Турцiя - с пiвдня, Литва i Швецiя - з пiвночi. У вiдповiдь в Українi зароджується вiйськово-полiтична одиниця - козацтво. В самому серцi феодальної Європи виникає невидана досi демократична структура - Запорiзька Сiч, яка бере на себе клопоти по захисту нацiї, територiї i православної християнської вiри. На протязi вiкiв козаки ведуть жорстокi вiйни за незалежнiсть проти полякiв, туркiв i кримських татар. В 1649 роцi загiн козакiв пiд проводом Гераськи пiсля кровопролитного бою визволяє Іскоростень вiд польської шляхти. Мiськi укрiплення були повнiстю зруйнованi. В 1654 гетьман Богдан Хмельницький на Переяславськiй Радй пiдписує згоду з росiйським царем Олексiєм Михайловичем про перехiд України пiд юрисдикцiю Росiї. Однак з 1667 по 1795 землi Іскоростеня продовжують знаходитися в складi полько-литовської Речи Посполитої.
Вiдповiдно до угоди з Рiччю Посполитою у 1795 Іскоростень переходить до Росiйської iмперiї як центр Іскоростенської волостi Овручського повiту Волинської губернiї. Довгий час це було тихе непримiтне провiнцiйне мiстечко. Збереглась замiтка з газети "Волинськi єпархiальнi вiдомостi" вiд 1888, де про нього пишуть: "Нинi Іскоростень - бiдне незначне мiстечко, населене євреями i селянами-хлiборобами".
Новий могутнiй поштовх до вiдродження мiсту дало будiвництво залiзницi Київ-Ковель у 1902. З цього часу перейменоване в Коростень воно вiдоме як важлива залiзнична станцiя. Згодом, з розширенням залiзницi Коростень перетворюється у великий залiзничний вузол.
На початку ХХ столiття в Іскоростенi жили вже понад три тисячi чоловiк. У ньому було декiлька невеликих пiдприємств: меблева, механiчна i шкiряна майстернi, фарфоровий завод. Мiсто стало мiсцем багатьох подiй в роки революцiї i громадянської вiйни. Пiд час першої росiйської революцiї робiтники Іськоростеня пiдтримали страйк. А в листопадi 1917 року вони разом з революцiйними солдатами встановили Радянську владу (На цей час мiсто перейменували в Коростень). 18 листопада 1917г. черговий по станцiї Л. М. Табукашвiлi на мiтингу, який вiдбувся на Барачнiй площi оголосив про встановлення радянської влади. 12 лютого 1918 р. на засiданнi Маленької Ради в Коростенi затверджений закон про введення в Українськiй Народнiй Республiцi нового григорiанського (нинi чинного) календаря, про перехiд на середньоєвропейський час, затверджений як герб УНР знак Київської Держави - тризубець. В кiнцi лютого до мiста увiйшли кайзерськi вiйська. З 15 липня 1918г. Коростень - один з центрiв Всеукраїнського страйку залiзничникiв. Пiсля вiдступу нiмцiв з України в наступний 1918г. мiсто звiльнили вiйська УНР. 18 лютого в Коростень увiйшла дивiзiя Червоної Армiї. 15 березня 1919 року до мiста знов увiйшли вiйська УНР. 7 квiтня 1919 року до мiста увiйшли Богунський i Таращанський полки Червоної Армiї. 26 квiтня 1920 року мiсто було захоплене Польськими вiйськами. 20 червня Коростень звiльнили частинi 1-iй Кiнної Армiї, але у вереснi поляки знову захопили мiсто. 12 жовтня пiсля багатоденного бою Червона Армiя остаточно звiльнила мiсто. У 1921 роцi захоплення Коростеня було основною метою походу Української Повстанської Армiї пiд керiвництвом генерал хорунжого Ю. Тютюнника. У нiч на 7 листопада на околицях мiста зав'язався вiдчайдушний чотиригодинний бiй - остання битва громадянської вiйни на Українi. У березнi 1923 року Коростень став селищем мiського типа, а з 1 сiчня 1926 року йому привласнений статус мiста. У 1926 роцi було побудоване примiщення драматичного театру iм. І. Франко, в 1927 - 1929 роках на базi колишнiх майстерень Остермана побудований завод "Жовтнева кузня", в 1928 роцi пiсля реконструкцiї почав працювати фарфоровий завод. У 1930 роцi вiдкрилися двi середнi спецiальнi учбовi установи - медичний технiкум i технiкум радянського будiвництва, два вечiрнiх робочих факультети - Київського машинобудiвного iнституту i Харкiвського iнституту iнженерiв залiзничного транспорту.
У грiзному 1941 роцi коростенцi пiднялися на боротьбу з фашизмом. У першi днi вiйни мiсто, а особливо станцiя пiддавалися безперервним нальотам нiмецьких бомбардувальникiв, але залiзничний вузол не зупиняв своєї роботи. Пiсля кровопролитних боїв частини 5-ої армiї генерала М.І. Потапова вiдступили схiднiше, i з 7 серпня 1941 року для Коростеня настали чорнi днi окупацiї. На територiї мiста i району дiяли групи пiдпiльникiв i партизан. Гiтлерiвцi жорстоко розправлялися з патрiотами. За час окупацiї в Коростенi було розстрiляно 16733 чоловiк, 15 повiшене, 1803 людини вивезено до Нiмеччини. Населення мiста за роки вiйни зменшилося в 14 разiв. 17 листопада 1943 року Коростень був звiльнений. Але нiмецьке командування не могло змиритися з втратою такого важливого опорного пункту i в ходi контрнаступу ворог знову оволодiв мiстом. 28 грудня частини 13-ої армiї генерал-лейтенанта М. П. Пухова повторно i остаточно звiльнили Коростiнь вiд загарбникiв. Жителi мiста поважають i пам'ятають своїх визволителiв. Про це свiдчать пам'ятки: величнi Кургани Слави на честь визволителiв мiста, братськi могили воїнiв Радянської Армiї, якi полягли в боях за Коростень, бюст двiчi Героя Радянського Союзу, Народного Героя Югославiї, генерал-лейтенанта Семена Антоновича Козака. Безсмертним пам'ятником героїзму наших бiйцiв стало i пiдземелля старої фортецi пiд рiчкою Уж. Тут в листопадi 1943 року в оточеннi гiтлерiвцiв тримав смертельну оборону радянський гарнiзон.
За роки Великої Вiтчизняної вiйни Коростень кiлька разiв переходив з рук в руки. Багато раз згадувався в оперативних зведеннях Совiнформбюро, згiдно наказу Верховного Головнокомандуючого №44 18 листопада 1943 року, в 23 години 30 хвилин Москва вiд iменi Батькiвщини салютувала нашим доблесним вiйськам, що звiльнили мiсто Коростень, дванадцятьма артилерiйськими залпами iз ста двадцяти чотирьох знарядь. Шести з'єднанням i частинам, що вiдзначилися в боях за звiльнення мiста, було привласнене найменування “Коростенських".
фашистський лiтак в повiтряних боях за Коростень. Обом посмертно привласненi звання Героїв Радянського Союзу. У пiсля вiйськовi роки почалося вiдновлення майже зовсiм зруйнованого мiста. До травня 1945 року повнiстю приступив до роботи залiзничний вузол, фарфоровий завод.
У 1947 роцi знову почав випуск продукцiї завод "Жовтнева кузня". У 1949 роцi побудований завод "Торфмаш" (з 1961 року "Коростеньхиммаш"). У 1960 роцi був зданий в експлуатацiю завод залiзобетонних шпал, а в 1964 роцi - бавовнопрядильна фабрика. У 1966 роцi вiдкрили дитячу спортивну школу, а в 1970 роцi Будинок культури залiзничникiв на 850 мiсць. Подiї нашого складного часу не обiйшли Коростеня.
гарантованого вiдселення. Коростень найбiльший населений пункт на територiї зон потерпiлих вiд аварiї на ЧАЕС.
Висновок
Сучасний Коростень - чудовий куточок українського Полiсся на Житомирщинi - великий транспортний вузол Пiвденно-Захiдної залiзницi, iндустрiальне мiсто обласного пiдпорядкування з населенням 66 тис. чол., розвинутою економiчною, соцiальною iнфраструктурою. Славиться своїми цiнними породами природного гранiту, канiфольними смолами i чудовою неповторною порцеляною.
Сьогоднi коростенцi має не тiльки свою символiку: герб, гiмн, прапор, а й своєрiдну мiсцеву конституцiю - "Статут територiальної громади мiста Коростеня", документ, який гарантує всiм членам територiальної громади мiста право участi у мiсцевому самоврядуваннi. Нинi Коростень веде полiтику розширення власних можливостей економiчного соцiального розвитку.
Мiсто будує житло i дороги, створює новi пiдприємства, навчальнi й соцiальнi заклади. Коростенцi впевненi, що iнтелектуальний i виробничий потенцiал мiста ще не вичерпано, що у Коростеня перспективне майбутнє. А найголовнiше те, що незмiнною залишилася любов коростенцiв до свого мiста, їх великий оптимiзм i впевненiсть у доброму майбутньому Коростеня. Саме завдяки цим прекрасним якостям коростенцiв мiсто росте й розвивається. І сьогоднi, громада має якiсно змiнений пiдхiд до управлiння соцiальним та економiчним розвитком мiста, високий рiвень послуг. В 2006 роцi Коростень став одним iз 6-ти мiст України, яке отримало сертифiкат якостi за мiжнародними стандартами ISO 9001: 2000. Такi змiни в управлiнськiй дiяльностi дають пiдстави з упевненiстю сказати: Коростень - найкраще мiсто у свiтi. І хоч сказано це з позицiй "мiсцевого патрiотизму", але саме з любовi й поваги до свого мiста, до своєї "малої батькiвщини" починається любов до Батькiвщини України. Тож хай живе i розвивається Коростень!
Список лiтератури
1. “Книга про Коростень" В. Москаленка та В. Нечипоренка. К., 2000
2. www.korosten. biz
3. www.korosten. osp-ua. info
4. www.istorypedia.com
| 
