Вивчення iсторiї та етнографiї Криму в тюркомовнiй перiодицi кримськотатарської дiаспори (1888 – 1991 рр.)
Кангiєва Едiє Меметiвна
УДК 930. 1:[94+39](477. 75):070. 15(=512. 145)- 054. 7«1888/1991»
07. 00. 06 – iсторiографiя, джерелознавство та спецiальнi iсторичнi дисциплiни
Днiпропетровськ – 2008
Дисертацiєю є рукопис.
Робота виконана на кафедрi iсторiї України та допомiжних iсторичних дисциплiн Таврiйського нацiонального унiверситету iм. В. І. Вернадського, Мiнiстерство освiти i науки України.
Пiнчук Юрiй Анатолiйович
кандидат iсторичних наук, доцентБездрабко Валентина Василiвна
, Київський нацiональний унiверситет культури та мистецтв, з
авiдувачкафедри державного управлiння
Захист вiдбудеться 28 травня 2008 р. о 13:00 годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради Д 08. 051. 14 у Днiпропетровському нацiональному унiверситетi за адресою: 49027, м. Днiпропетровськ, пл. Тараса Шевченка, 1, Палац студентiв, ауд. 30.
З дисертацiєю можна ознайомитися в Науковiй бiблiотецi Днiпропетровського нацiонального унiверситету за адресою: 49050, м. Днiпропетровськ, вул. Козакова, 8.
Вчений секретар
спецiалiзованої вченої ради,
кандидат iсторичних наук, доцент І. О. Кривий
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальнiсть теми дослiдження. за рахунок документiв, якi були вилученi з iдеологiчних мiркувань iз наукового обiгу. Виявлення, введення до наукового обiгу й аналiз корпусу ранiше невiдомих праць iсторикiв, їхнє оприлюднення є одним iз найважливiших завдань сучасної iсторiографiї.
Особливий iнтерес у зв'язку з цим становитьзначний комплекс публiкацiй на сторiнках тюркомовних перiодичних видань кримськотатарської дiаспори, якi видавалися в Нiмеччинi, Румунiї, США й Туреччинi з 1888 до 1991 р. Видавнича дiяльнiсть була важливою складовою суспiльно-полiтичного та культурного життя кримськотатарської дiаспори. До сьогоднi не iснувало узагальнюючої працi, присвяченої вивченню цiєї проблеми. Складання зведеного списку цих видань, їхнього змiсту, аналiз публiкацiй уможливив увести до наукового обiгу матерiал, що дозволяє значно доповнити iсторiографiчну картину вивчення Криму. Видання дiаспори мiстять рiзноманiтну за формою та змiстом (науковi статтi, документи, спогади, огляди, некрологи) iнформацiю, що дає бiльш повну уяву про життя кримськотатарської дiаспори, розвиток нацiонально-визвольного руху кримських татар. Цiннiсть становлять й численнi новаторськi публiкацiї iсторикiв дiаспори з iсторiї Криму. В емiграцiйних виданнях умiщувалися дослiдження, якi з полiтично-iдеологiчних причин були закритi або висвiтлювалися заангажовано в радянськiй лiтературi. Комплексне дослiдження цього матерiалу дозволило не тiльки визначити закономiрностi розвитку кримськотатарських видань за кордоном, але й визначити науковий потенцiал iсторикiв у дiаспорi.
дiаспори, а також неупередженої оцiнки їхнiх здобуткiв. Дисертацiйне дослiдження має важливенаукове й практичне значення в контекстi вiдродження нацiональної культури, науки.
здержбюджетною науково-дослiдною темою «Проблеми соцiально-полiтичної, етнiчної та культурної iсторiї України i Криму» (№ 0101U005419).
Об'єктом дослiдження
є наукова спадщина вчених кримськотатарської дiаспори та захiдноєвропейських i пiвнiчноамериканських iсторикiв 1888-1991 рокiв, присвячена iсторiї й етнографiї Криму, яка оприлюднена на сторiнках тюркомовної перiодики кримськотатарської дiаспори.
Предметом дослiдження розвитку кримознавчої зарубiжної iсторiографiї вказаного перiоду, а також видавнича дiяльнiсть кримськотатарської дiаспори.
Хронологiчнi межi дисертацiї
визначаються, з одного боку, появою першого номера тюркомовного видання кримськотатарської дiаспори (1888 рiк); з iншого – 1991 рiк – розпадом СРСР, утворенням незалежної української держави, коли з'явилася можливiсть усебiчного й об'єктивного вивчення iсторiї кримських татар безпосередньо на їх батькiвщинi; з цього часу перiодичнi видання дiаспори вступили в iншу фазу свого iснування.
охоплюють територiю Нiмеччини, Румунiї, США i Туреччини, де в ходi емiграцiї сформувалася кримськотатарська дiаспора.
Метою дослiдження спадщинi; вивчення iсторiї заснування та програм перiодичних видань зазначеної дiаспори в рiзних країнах; вiдтворення бiобiблiографiчних характеристик i просопографiчного портрету авторiв.
Завдання дослiдження
визначено вiдповiдно до поставленої мети:
– виявити архiвнi джерела, пов'язанi з темою дисертацiї, провести їх класифiкацiю та змiстовний аналiз;
– проаналiзувати рiвень науково-теоретичної розробкипроблеми в iсторiографiї;
– дослiдити основнi закономiрностi й напрямки iсторико-етнографiчних кримознавчих студiй на сторiнках часописiв кримськотатарської дiаспори;
– здiйснити наукову репрезентацiю вивчення iсторико-етнографiчної кримознавчої спадщини, провести класифiкацiю й аналiз родо-видового складу матерiалу;
– на пiдставi просопографiчного методу визначитиперсональний склад iсторикiв i етнографiв, вiдновити основнi моменти їхньої творчої бiографiї, оцiнити їхнiй iсторiографiчний доробок.
дедукцiя, опис, пояснення, iсторичний i логiчний, а також iсторико-генетичний, iсторико-порiвняльний, iсторико-типологiчний, iсторико-системний, синхронний i ретроспективний. Виконання поставлених у дисертацiйному дослiдженнi завдань вимагало застосування також методiв бiоiсторiографiї та просопографiї.
Наукова новизна дослiдження
полягає в тому, що:
а) уперше виявлено, введено до наукового обiгу, систематизовано та проаналiзовано кримознавчi публiкацiї тюркомовних перiодичних видань кримськотатарської дiаспори вiд кiнця XIX cт. до 1991 р. (близько 4 тис. позицiй), що дозволило визначитивнесок цього корпусу публiкацiй в iсторiографiю;
б) уперше в iсторiографiї комплексно й усебiчно вiдтворено iсторiю становлення та розвитку видавничої дiяльностi кримськотатарської дiаспори в 1888-1991 роках;
в) репрезентовано бiографiї видавцiв, редакторiв i авторiв публiкацiй;
г) установлено провiднi тенденцiї й основнi напрямививчення Криму закордоннимикримськотатарськимивченими;
д) вiдтворено повний iсторико-етнографiчний репертуар публiкацiй тюркомовних видань дiаспори до 1991 р.
Практичне значення дисертацiї
полягає в тому, що результати дослiдження дозволяють значно розширити iсторiографiчну базу кримознавства, розкрити специфiчнi риси невiдомого ранiше корпусу публiкацiй. Уперше показано роль дослiдникiв дiаспори у вивченнi iсторiї й етнографiї кримських татар. Вiдтворено повний корпус кримознавчої бiблiографiї з iсторiї й етнографiї Криму на сторiнках емiгрантських видань (до 1991 р.). Введено до наукового обiгу значний масив джерел iз iсторiї кримськотатарської дiаспори. Отриманi результати можуть прислужитися у процесi пiдготовки узагальнюючих праць з iсторiї кримських татар, iсторiографiї України, iсторичної бiблiографiї. На сьогоднi вони вжевикористовуються в пiдготовцi нового видання «Кримськотатарської нацiональної енциклопедiї» й «Енциклопедiї iсторiї України», у процесi читання курсiв у вищих навчальних закладах iз iсторiї Криму, iсторiографiї, спецкурсiв iз краєзнавства, iсторiї науки, iсторiї перiодичної преси в Таврiйському нацiональному унiверситетi iм. В. І. Вернадського та Кримському iнженерно-педагогiчному унiверситетi.
Апробацiя результатiв дисертацiї
здiйснена на бiльш, нiж 10 мiжнародних, всеукраїнських i регiональних наукових конференцiях, серед яких: Науково-практична конференцiя «Україна – країни Сходу: Вiд дiалогу педагогiчних систем до дiалогу культур та цивiлiзацiй» (Київ, 2000); I та II Мiжнароднi конгреси «Археологiя та етнологiя Схiдної Європи » (Одеса, 2002; Донецьк, 2004); VIII та IX Всеукраїнськi науково-теоретичнi конференцiї «Українська перiодика: Історiя i сучаснiсть» (Львiв, 2003; 2005); Четвертий мiжнародний симпозiум «Проблеми iнтеграцiї науково-освiтнього потенцiалу в державотворчому процесi» (Севастополь – Ласпi, 2003); ІІ Мiжнародна науково-теоретична конференцiя «Знаки питання в iсторiї Українi: Українська iсторiя у схiдноєвропейському контекстi» (Нiжин, 2004); XV мiжнародна конференцiя «Новi дослiдження пам'яток козацької доби в Українi» (Київ, 2006); I та II Всеукраїнськi науково-практичнi конференцiї «Актуальнi проблеми етнополiтичної й соцiально-економiчної iсторiї та культури Криму» (Сiмферополь, 2006, 2007).
Основнi положення i висновки дисертацiї розкритi в монографiї (з додатком бiблiографiчного покажчика на 3938 позицiй), 13 наукових публiкацiях (у т. ч. в 7 статтях у провiдних фахових наукових виданнях, перелiк яких затверджений ВАК України).
Структура дисертацiйної роботи.
Дисертацiя складається зi вступу, 3 роздiлiв (8 пiдроздiлiв), висновкiв (усього 180 стор.), списку використаних джерел i лiтератури (689 позицiй, 41 стор.).
У вступi
обґрунтовується вибiр теми, її актуальнiсть, наукове значення, визначенi предмет i об`єкт дослiдження, окресленi хронологiчнi та географiчнi межi дисертацiї, сформульованi її мета й завдання, визначенi новизна та практичне значення одержаних результатiв, їх зв`язок iз науковими програмами, темами, вказано на апробацiю роботи.
У
– «Методологiчнi прийоми дослiдження, iсторiографiя та джерельна база» –
здiйсненоаналiз наукових робiт iз проблематики дослiдження та використаних джерел, розкрито основнi методи, що дозволили вирiшити поставленi у дослiдженнi завдання.
У пiдроздiлi 1. 1.
– «Методологiчнi прийоми дослiдження»
–наголошується, що дослiдження має комплексний мiждисциплiнарний характер. Його концептуальнi засади базуються на таких традицiйних науках, як iсторiя, iсторiографiя, етнографiя, бiографiстика, бiблiографiя й iншi. В дисертацiї використовувалися як загальнонауковi, так i спецiальнi науковi методи дослiдження. Серед загальнонаукових: iндукцiя, дедукцiя, опис, пояснення й iншi, якi є конкретними пiзнавальними засобами окремих фактiв i подiй. Із числа загальнонаукових методiв, передусiм, найширше використовувалися iсторичний, логiчний i структурно-системний методи. Активно використано просопографiчний пiдхiд до iсторiографiчного дослiдження, коли наукова спадщина розглядається в рiчищi бiографiй кримознавцiв.
У пiдроздiлi 1. 2.
– «Історiографiя питання»
– визначено рiвень науково-теоретичного опанування проблеми в лiтературi,проаналiзовано iсторiографiчну спадщину з дослiджуваної проблеми, яка хронологiчно включає три перiоди: довоєнний; кiнець 40-х рокiв ХХ ст. – 1991 р. та сучасний. Перiодичнi видання кримськотатарської дiаспори стали об'єктом вивчення починаючи з кiнця 20-х рокiв. ХХ ст. Загальна iнформацiя про перiодичнi видання кримських татар в емiграцiї виявлена у студiях Д. Сейдамета (Киримера)[1]
, Б. В. Чобан-заде[2]
. В дослiдженнях довоєнного перiоду не висвiтлювалася iсторiя заснування та розвитку видань. Не був репрезентований тематичний дiапазон публiкацiй.
В основу наступних дослiджень iсторiї перiодики кримських татар за кордоном покладенi працi М. Хаджi Фазила (Улькусала), який уперше зiбрав i оприлюднив вiдомостi про перiодичнi видання кримськотатарської дiаспори, що видавалися в Румунiї й Туреччинi наприкiнцi XIX – на початку XX ст.[3]
. В монографiї М. Улькусала «Kırım Türk-Tatarları: Dünü-Bugünü-Yarını»[4]
систематизованi вiдомостi щодо iсторiї заснування та дiяльностi редакцiй журналiв «Emel», «Kırım» та «Dilde, Fikirde, İşte Birlik», газети «Halk». Однак, цi матерiали обмеженi лише iнформацiєю про початок їх видання. Вiдомостi про перiодичнi видання тюркiв, у т. ч. кримських татар, були систематизованi в ґрунтовнiй статтi американського iсторика турецького походження Х. Іналджика, яка ввiйшла до збiрника Інституту дослiджень тюркської культури в Туреччинi «Türk Dünyası El Kitabı» («Настольная книга тюркского мира»)[5]
. 1981 року в Анкарi була видана праця Ю. Уралгiрая «Romanya’da Türk ve İslam Kültürü» («Тюркська та мусульманська культура в Румунiї»), в одному з роздiлiв якої автор подав назви всiх перiодичних видань тюркiв у Румунiї, якi видавалися наприкiнцi XIX – на початку ХХ столiття[6]
.
Видавнича дiяльнiсть кримських татар в емiграцiї стала об'єктом вивчення в дослiдженнi К. Чапраза «Видавнича дiяльнiсть кримськотатарських тюркiв»[7]
. Автор доповнив вiдомостi, наведенi у працях М. Улькусала, iнформацiєю про американськi, турецькi та румунськi видання кримських татар другої половини ХХ ст. Турецький iсторик Г. С. Алтуг – автор бiографiчної працi «Життя та дiяльнiсть Мустеджипа Улькусала»[8]
– зупинилася на його видавничiй дiяльностi. Нею висвiтленi деякi аспекти, пов'язанi з iсторiєю видання перiодичних видань кримських татар у Румунiї в 30-х роках ХХ ст. Таким чином, iсторiографiя зазначеної проблеми в часописах кримськотатарської дiаспори до 1991 р. представлена виключно зарубiжними студiями, в яких було зроблено спробу зiбрати вiдомостi про кримськотатарськi перiодичнi видання. Взагалi був вiдсутнiй аналiз матерiалу, опублiкованого на сторiнках цих видань, не було репрезентовано й повного списку часописiв кримськотатарської дiаспори.
На сучасному етапi iнтерес до iсторiї перiодичної преси та кримознавчої спадщини кримськотатарської дiаспори посилився. Х. Киримли[9]
вiдновив iсторiю видання в Туреччинi на початку ХХ ст. кримськотатарських журналiв «Tonguз» («Первiсток») i «Зolpan» («Зiрка Венера») «Tearrif-i Muslimin» та «İslam Dünyası», та намагався простежити змiстовнулiнiю цих журналiв i газет. Важливим для вивчення перiодики став початок роботи з транслiтерацiї текстiв перiодики. Були транслiтерованi публiкацiї журналу «Emel» за 1930 р.[10]
. 2003 року в Констанцi окремим збiрником було транслiтеровано статтi журналу «Mektep ve Аile» («Школа та родина»)[11]
. За два роки в Стамбулi побачило свiт дослiдження, присвячене одному з авторiв публiкацiй журналу «Kırım» Февзi Алтугу, були транслiтерованi з арабської латинським шрифтом i перевиданi його публiкацiї з журналу «Kırım»[12]
.
Наприкiнцi ХХ ст. з'явилися ґрунтовнi дослiдження, присвяченi систематичному вивченню перiодичних видань народiв Криму13
, але багата наукова та популярна кримознавча iсторико-етнографiчна спадщина там не розглядалася. Проблема емiгрантської преси стала предметом iнтересу в наукових студiях С. Нагаєва та Р. Фазилова14
. Г. Юксель висвiтленi обставини, що обумовили появу таких видань, як «Emel», «Yıldırım», «Halk»15
, зроблена спроба визначити основний дiапазон проблем, якi порушувалися на сторiнках «Emel» в 30-х роках ХХ ст. 16
. Професор І. А. Керiмов уперше в iсторiографiї вiдмiтив значення публiкацiй журналу «Emel», для розвитку кримськотатарської лiтератури17
.
не отримало належного висвiтлення. Залишилися нерозкритими процеси зародження та розвитку видавничої дiяльностi дiаспори, бiоiсторiографiчнi характеристики авторських колективiв.
кримознавча спадщина, що мiститься на сторiнках таких часописiв, узагалi до останнього часу була поза зором дослiдникiв. У iсторiографiї досi не iснує комплексної працi, присвяченої проблемi дослiдження спадщини кримськотатарської тюркомовної емiгрантської преси.
– «Джерельна база дослiдження»
– вiдображає результат бiблiографiчної й архiвної евристики, мiстить аналiз опублiкованих матерiалiв, а також архiвних документiв, виявлених дисертанткою в державних i приватних архiвах України та Турецької Республiки. Це працi дiячiв дiаспори, подвижникiв просвiтництва, статутнi матерiали громадських органiзацiй i редакцiй часописiв, а також архiвнi документи, якi за формою репрезентованi рукописами кримознавчих статей, дiловодною документацiєю (звiти, протоколи засiдань, службове листування) та джерелами особового походження: автокомунiкативними (щоденники) та мiжособистої комунiкацiї (епiстолярiй). Зазначено, що основою джерельної бази дисертацiйного дослiдження є опублiкованi на сторiнках перiодичних видань кримськотатарської дiаспори працi, пов'язанi з вивченням iсторiї й етнографiї народiв Криму. За формою викладу, науковим рiвнем, особливостями жанру цi працi можна роздiлити на декiлька груп. Особливу цiннiсть становлять науковi публiкацiї дослiдникiв, присвяченi окремим питанням iсторiї Криму, етнографiї кримських татар, i археографiчнi роботи. Виявлення та систематизацiя джерел дали можливiсть видiлити iсторикiв-кримознавцiв дiаспори (Н. Агат, Б. Акджар, Е. Киримал, Д. Сейдамет (Киример), А. Наджi, А. Сойсал та iнших) i окреслити проблематику їхнiх дослiджень. Значною за обсягом є група науково-популярних кримознавчих публiкацiй. Їхньою особливiстю як iсторiографiчного джерела є компiлятивний характер публiкацiй, вiдсутнiсть опертя на архiвнi матерiали.
. Важливу групу джерел, використаних у дисертацiї, становлять спогади. Найбiльшого значення для розкриття проблеми мають мемуари Д. С. Киримера, М. Улькусала. Чимало їх присвячено самому Д. С. Киримеру, а також І. Гаспринському, В. Ібраїму. Окрему групу становлять спогади про рiзнi подiї з життя кримських татар (голод 1933 р., депортацiя 1944 р., життя в нiмецьких таборах у 1944-1945 роках). У цiлому, мемуарна лiтература стала важливим джерелом для вiдновлення iсторiї перiодичних видань кримськотатарської дiаспори (спогади М. М. Севдiяра).
завдання цих видань.
Для висвiтлення iсторiї кримськотатарської дiаспорної перiодики, встановлення бiографiчної канви авторiв публiкацiй важливе значення мають архiвнi матерiали. В ходi розробки проблеми були дослiдженi матерiали архiвiв Туреччини: документи вiддiлу рукописiв Бiблiотеки iменi Алi Гьокгiрая (м. Стамбул) (Ali Kemal Gцkgiray Kьtьphanesi) при Фондi дослiдження культури кримських тюркiв «Emel Kırım». Цi документи можна об'єднати в декiлька груп: папери, що характеризують дiяльнiсть товариств кримських татар в емiграцiї; матерiали щодо видання журналу «Emel»; документи особового походження (бiографiчного характеру) та значне листування. Важливi документи для вiдновлення бiографiчної канви авторiв публiкацiй були виявленi в Державному архiвi Ради Мiнiстрiв Республiки Туреччина (м. Анкара) (Başbakanlık Cumhuriyet Arєivi) (анкети, автобiографiї). Охарактеризувати окремi сторони дiяльностi кримськотатарської дiаспори в Нiмеччинi та США стало можливим завдяки залученню джерел iз приватного архiву лiдера кримськотатарського нацiонального руху Мустафи Джемiлєва (м. Сiмферополь). Документи зiбранi за тематикою: кримськотатарська емiграцiя в Нiмеччинi (1952-1964), кримськi татари в Нiмеччинi (1987-1993), Нацiональний центр кримських татар у США (1971-1995), Американська асоцiацiя кримських татар (США).
Загалом, архiвнi документи вiдiграють у дисертацiї допомiжну роль. Вони використовувалися для розкриття бiографiчної канви iсторикiв дiаспори, доповнення вiдомої з наукових праць iсторiї створення та дiяльностi перiодичних видань кримськотатарської дiаспори.
У цiлому, джерельна база є достатньо ґрунтовною для виконання завдань, якi визначенi у дисертацiйнiй роботi.
– присвячено iсторiї становлення та ґенезi видавницької дiяльностi кримських татар у Туреччинi, Румунiї, Нiмеччинi та США.
показана видавнича дiяльнiсть кримських татар як важлива складова громадського та культурного життя кримськотатарської дiаспори в Туреччинi; дослiдженi причини й умови появи часописiв кримських татар. Причинами появи таких видань стало прагнення зберегти нацiональну самосвiдомiсть, традицiйну народну культуру, необхiднiсть отримувати об'єктивну iнформацiю про життя мусульманського населення в Росiйськiй iмперiї, а також про життя кримських татар в Анатолiї та Добруджi. Органiзаторами кримськотатарських часописiв у Туреччинi, їх редакторами-видавцями ставали провiднi дiячi культурно-просвiтницького руху дiаспори: Х. Бешев, А. Гьокгiрай, О. Джудi, Я. Ільмi, Н. Киримман, Е. Намик, С. Октай Д. Орталан, М. Саїд, С. Судi, Я. М. Якуб-Кемаль, та iншi.
Проаналiзованi програми видань («Tonguз», «Зolpan», «Тeariüf-ü Muslimin», «Kırım», «Emel» та iн.), якi змiнювалися залежно вiд полiтичної, соцiальної, культурної дiйсностi. Вiдтворено просопографiчний портрет дiячiв кримськотатарської дiаспори – авторiв зазначеної перiодики. Показанояк залежно вiд змiни складу редакцiйної колегiї видання могли змiнюватися рубрикацiї, увага до iсторико-етнографiчних i нацiонально-визвольних сюжетiв.
У пiдроздiлi 2. 2. – «Видання дiаспори кримських татар у Румунiї, Нiмеччинi та США»
– розглянуто видання тюркомовних перiодичних видань у Добруджi, яке розпочалося пiсля її включення до складу Румунiї. Серед перших – газети «Dobruca», «Hareket», «Sadakat», «Єark», «Sadai Millet» й iншi. Перед цими часописами стояли наступнi завдання: сприяти просвiтi мусульман Добруджi; захист прав та iнтересiв тюркських народiв, що проживали на цiй територiї. Видавнича дiяльнiсть тут була пов’язана з iменами Е. Кемаля, Д. Кемаля, А. Киримзаде, М. Нiязi, М. Улькусала й iнших. Подальший розвиток преси кримських татар у Румунiї на початку ХХ ст. був пов'язаний iз iм'ям поета i педагога Мехмета Нiязi (1878-1931). З його iнiцiативи та завдяки його старанням видавалася газета «Dobruca Sadası» («Голос Добруджi») як орган Товариства поширення освiти серед мусульман Добруджi з метою просвiтницької дiяльностi серед мусульман цього регiону та надання допомоги бiдним дiтям. Авторитетними перiодичними виданнями кримськотатарської дiаспори були також часописи «Teşvik», «Işık», «Mektep ve Aile». Детально висвiтлена iсторiя заснування i перших рокiв iснування журналу «Emel» та дiяльнiсть представникiв дiаспори, з iм’ям яких була пов'язана поява цього видання. Вiдтворено iсторичнi умови та просопографiчний портрет персонального складу редакцiй кримськотатарьської дiаспорної перiодики в США («Birlik», «Kırım», «Емель», «The Crimean Review») та дiяльнiсть в цьому напрямку Е. Киримала в Нiмеччинi.
Роздiл 3 – «Основнi тенденцiї вивчення iсторiї та етнографiї Криму в публiкацiях iсторикiв дiаспори» –
присвячено аналiзовi друкованої спадщини перiодичних видань, котрi висвiтлювали проблеми iсторiї, етнографiї, нацiонального руху та культури кримських татар.
У пiдроздiлi 3. 1. – «Дискусiйнi моменти iсторiї Криму в iнтерпретацiї iсторикiв дiаспори»
– визначенi та проаналiзованi основнi сюжети, якi привертали увагу авторiв: iсторiя тюркських племен на територiї Кримського пiвострова (їхня роль в етногенезi кримськотатарського народу); дiяльнiсть кримських ханiв; полiтичне, економiчне становище пiвострова до та пiсля захоплення Кримського ханства Росiйською iмперiєю; питання вивчення й охорони мусульманських пам'яток; роль жiнок-аристократок у життi Кримського ханства; вiйськова органiзацiя та вiйськовi традицiї кримських татар; особливостi полiтичного становища населення в складi Росiйської iмперiї; полiтика Радянської влади в Криму. Серед публiкацiй перiодичних видань кримськотатарської дiаспори, присвячених iсторiї Кримського ханства, наявнi як науково-популярнi, так i самостiйнi науковi дослiдження, побудованi на значнiй джерельнiй базi. Проаналiзована наукова спадщина М. Агата, Х. Іналджика й А. Каракая, А. Сойсала, присвячена вивченню дiяльностi правителiв Кримського улусу Золотої Орди й iсторiї Кримського ханства, що публiкувалися в 60-70-х роках ХХ ст. на сторiнках журналу «Emel», а також упродовж наступних рокiв у iнших виданнях. Зазначена тематика була особливо актуальною з огляду на повне замовчування цих сюжетiв повоєнною радянською iсторiографiєю другої половини ХХ ст., аж до початку 90-х рокiв ХХ ст. представленої працями, для яких характерне однобоке висвiтлення iсторiї середньовiчного Криму (П. Н. Надiнський, П. В. Нiкольський, А. Л. Якобсон). Історики дiаспори висвiтлювали аспекти, багато з яких у силу своєї дискусiйностi або невивченостi зберiгають актуальнiсть до теперiшнього часу. Значну наукову спадщину з iсторiї Кримського ханства залишив А. Сойсал. Вiн висвiтлив одне зi складних питань, що й зараз не має однозначної оцiнки в науковiй лiтературi, – про характер взаємовiдносин мiж Кримським ханством i Османською iмперiєю; також ним були вiдновленi iмена видатних учених, поетiв Кримського ханства з найближчого оточення ханiв. Розробка А. Сойсалом проблеми ролi жiнки в суспiльному життi Кримського ханства стала значним внеском у розвиток iсторiографiї. Особливий iнтерес становлять маловiдомi дослiдження знаного фахiвця з iсторiї Кримського ханства Х. Іналджика, присвяченi внутрiшньому устрою держави, iсторiї аристократичних бейських родiв у Кримському ханствi та їхнiй ролi в життi суспiльства. Для дослiдникiв iсторiї Криму з числа iсторикiв кримськотатарської дiаспори завжди серед найбiльш актуальних займала мiсце тема скликання та дiяльностi першого Курултаю кримських татар 1917 р. та встановлення Радянської влади в Криму.
У пiдроздiлi
3. 2
. – «Висвiтлення нацiонально-визвольного руху кримських татар»
– показано, що бiльшiсть публiкацiй перiодичних видань кримськотатарської дiаспори присвяченi проблемi нацiонально-визвольного руху кримських татар упродовж 50-х рокiв ХХ ст., написанi на основi iнформацiї, отриманої iз захiдноєвропейських, американських i турецьких засобiв масової iнформацiї, а також радянського нелегального самвидаву. Найбiльш репрезентативний матерiал поданий у журналi «Emel» – одному з небагатьох рупорiв кримськотатарської дiаспорної перiодики, що видавалася в 60-80-х роках ХХ ст. Матерiали, присвяченi нацiональному руховi кримських татар, представленi публiкацiями рiзного типу: аналiтичними статтями, оглядами самвидаву, документами. Окремою проблемою виступає тема нацiонального руху кримських татар у Туреччинi, висвiтлення якої знайшло вiдображення на сторiнках журналу «Kırım». У численних статтях Е. Киримала, П. Почiя, Г. Симона, А. Фiшера ставилися питання про антинародну нацiональну полiтику в Радянському Союзi на прикладi кримських татар (аналiзувалися рiшення державних установ та судових iнстанцiй, печаталися звернення представникiв кримських татар до радянських органiв влади та свiтовiх правозахиснiх органiзацiй). Висвiтлена нацiональна дiяльнiсть видатних лiдерiв опору М. Джемiлєва (публiкацiї Х. Киримли, К. Яргиджi). Вказано на значення цих матерiалiв як iсторичного джерела для iсторiї нацiонального руху кримських татар.
У пiдроздiлi 3. 3. – «Питання етнографiї й культури кримських татар у виданнях дiаспори»
– зазначено, що перiодичнi видання кримськотатарської дiаспори мiстять значну кiлькiсть публiкацiй, присвячених питанням розвитку нацiональної культури й етнографiї кримських татар. Це матерiали, пов'язанi з вивченням мови, лiтератури, освiти, усної народної творчостi, обрядiв життєвого циклу кримських татар, їх календарних свят тощо.
Найбiльш чисельними були публiкацiї, присвяченi рiзним жанрам фольклору кримських татар – прислiв'ям i приказкам, чинам i мане (частiвкам), епосу, казкам, легендам. Одним iз перших на сторiнках перiодичних видань кримськотатарської дiаспори до питання вивчення чинiв i мане звернувся турецький дослiдник Б. Акджар. Серед публiкацiй перiодичних видань кримськотатарської дiаспори окремо слiд видiлити статтi, присвяченi епосу кримських татар. Цi публiкацiї можна роздiлити на групи: дослiдження епiчних оповiдань (дестанiв) тюркських народiв загалом i їх кримськотатарськi особливостi.
Проаналiзовано публiкацiї перiодичних видань кримських татар в емiграцiї, якi присвяченi вивченню родинної обрядовостi кримських татар у Криму, Туреччинi, Румунiї, зокрема: весiльного, поховального циклу, а також пов’язаного з народженням. Наголошується, що цi публiкацiї становлять цiннiсть як важливе етнографiчне джерело. Проблема вивчення родинних обрядiв i звичаїв кримських татар стала об'єктом дослiдження в працях А. Акташ, А. Каракая, А. Наджi й iнших.
Висновки
узагальнюють авторськi пiдходи й iнтерпретацiї кримознавчих публiкацiй в перiодицi та мiстять стислий виклад результатiв дослiдження, основний змiст яких виноситься на захист:
1. В останнiй третинi XVIII ст. розпочався процес емiграцiї кримських татар, який iз перервами продовжувався бiльше двохсот рокiв. Унаслiдок емiграцiї в рядi держав (Туреччина, Румунiя, США, Нiмеччина) сформувалися кримськотатарськi етнiчнi колонiї, що обумовило виникнення кримськотатарської дiаспори. Початкова стадiя кримськотатарської емiграцiї пов'язана з територiєю Добруджi, що входила до складу Османської iмперiї, а наприкiнцi XVIII ст. опинилася в кордонах Румунiї. На сьогоднi найбiльш чисельна дiаспора мешкає в Туреччинi. Історiя утворення дiаспори в Нiмеччинi та США пов'язана з полiтичними перипетiями ХХст. В суспiльному життi кримськотатарської дiаспори значну роль вiдiгравали перiодичнi видання, що виходили в країнах проживання кримськотатарських емiгрантiв. Початок дiаспорної видавничої справи був зумовлений, передусiм, прагненням зберегти нацiональну самосвiдомiсть, кримськотатарську культуру. Важливим стимулом до створення власної перiодичної преси стала необхiднiсть iнформування членiв дiаспори про подiї на iсторичнiй батькiвщинi. У країнах, де сформувалася кримськотатарська дiаспора, протягом дослiджуваного перiоду видавалося 25 тюркомовних друкованих органiв: 15 газет i 10 журналiв.
2. Історiографiчний аналiз свiдчить про практично цiлковиту вiдсутнiсть узагальнюючих дослiджень з проблеми. Перегляд de visu i систематизацiя значного бiблiографiчного масиву публiкацiй перiодичних видань кримськотатарської дiаспори в Нiмеччинi, Румунiї, Туреччинi та США, а також матерiалiв вiддiлу рукописiв Бiблiотеки iменi А. Гьокгiрая (м. Стамбул), Державного архiву Ради Мiнiстрiв Республiки Туреччина (м. Анкара) й приватного архiву М. Джемiлєва (м. Бахчисарай) дали можливiсть зробити об'єктивний аналiз означених публiкацiй iз 1888 до 1991 р.
татар у мiсцях емiграцiї, який ознаменувався появою перших кримськотатарських перiодичних видань у Туреччинi й Румунiї «Dobruca Sadası», «Teşvik», «Işık», «Mektep ve Aile», «Tonguз», «Зolpan», «Tearrьf-ь Mьslimоn», «Kırım». Цей перiод пов'язаний iз суспiльно-просвiтницькою дiяльнiстю видатних дiячiв дiаспори С. Абдульхамiта, Я. Ільмi, Д. Кемаля, Я. Кемаля, Е. Намика, М. Нiязi, М. Саїд-бея, С. Судi; 2) 30-тi роки ХХ ст. – до початку Другої свiтової вiйни: час активiзацiї суспiльного життя кримських татар у Румунiї, коли було засноване одне з найбiльш авторитетних видань дiаспори – журнал «Emel». Одним iз засновникiв i головним редактором цього журналу був видатний громадський дiяч кримськотатарської дiаспори, лiдер нацiонального руху М. Улькусал. «Emel» iз самого початку свого iснування виконував функцiї спрямовуючого органу нацiонально-визвольного руху кримських татар. Працiвниками видавництва й авторами публiкацiй були громадськi дiячi, учасники кримськотатарського нацiонального руху. Їхня дiяльнiсть була спрямована на об'єднання тюркських народiв, налагодження зв'язкiв зi спiввiтчизниками, що мешкали в Радянському Союзi. На часопис були покладенi завдання просвiтництва кримських тюркiв. Видання повинне було сприяти вiдродженню нацiональної самосвiдомостi. Значну роль у суспiльно-просвiтницькому русi кримськотатарської дiаспори в цей перiод вiдiграли газети «Yıldırım» (головний редактор М. Нурi) i «Halk-Poporul» (головний редактор Х. Нусрет); 3) кiнець 50-х рокiв – кiнець 80-х рокiв ХХ ст.: час пiку видань кримськотатарської дiаспори. Протягом указаного тридцятирiччя систематично виходив журнал «Emel», що поновив видання з 1960 р. в Туреччинi, журнал «Kırım», бюлетень «Kırım» (орган Асоцiацiї кримських татар у США), а також журнал «Dergi» (Нiмеччина). Важливою у справi об'єднання й просвiти кримських татар в емiграцiї була роль часописiв, якi виходили у цей перiод упродовж нетривалого часу: «Kırım» (1957, 1960-1961, Туреччина), «Dilde, Fikirde, İşte Birlik» (1977 , Туреччина) i «Emel» (1976, 1978, США); 4) кiнець 1980-х рокiв – 1991 рiк: поява нових видань – у США «Birlik» (орган Нацiонального центру кримських татар); поновлення кримськотатарських видань у Румунiї румунською, турецькою та кримськотатарською мовами (журнали «Renkler» i «Emel», газети «Caє», «Karadeniz»). Демократичнi змiни в суспiльно-полiтичному життi в СРСР, початок повернення кримських татар на територiю пiвострiву сприяли активiзацiї видань у дiаспорi, початку нових дискусiй з рiзних питань iсторiї та нацiонального руху кримських татар.
4. На сторiнках перiодичних видань кримськотатарської дiаспори зазначеного перiоду публiкувалися як дослiдники з числа кримських татар, так i ряд видатних захiдноєвропейських i американських учених-тюркологiв, кримознавцiв (М. Агат, Х. Іналджик, Р. Конквест, А. Сойсал, А. Фiшер). Друкувалися як оригiнальнi дослiдження, так i переклади турецькою мовою кримознавчих дослiджень цих вчених iз наукових європейських i американських видань. Виявлена й систематизована дисертантом iнформацiя про цi маловiдомi публiкацiї значно доповнює стале уявлення про творчiсть низки вчених (Х. Іналджик, А. Фiшер). Окремим напрямом дiяльностi редколегiй дiаспорної кримськотатарської перiодики стала публiкацiя (журнали «Emel», «Dergi») перекладiв турецькою мовою класичних кримознавчих студiй, пов'язаних iз вивченням iсторiї й етнографiї кримських татар, якi були виданi в першiй третинi ХХ ст. (У. Боданiнський, О. Олесницький, Б. Чобан-заде й iншi).
5. Основна увага в публiкацiях дослiджених видань була присвячена висвiтленню iсторiї, етнографiї та сучасних проблем мусульман, що мешкали в межах Радянського Союзу, насамперед – кримських татар. Позицiя авторiв публiкацiй у висвiтленнi внутрiшньополiтичного життя, суспiльного та культурного розвитку кримськотатарського народу, як правило, були дiаметрально протилежними до трактування цих-таки питань радянською пресою. Історичнi дослiдження вченими дiаспори здiйснювалися з позицiй, характерних для захiдноєвропейської й американської iсторiографiї (об'єктивнiсть, широка джерельна база, право народу на автономiю, роль особистостi в iсторичному процесi та розвитку культури народу).
6. Перiодичнi видання кримськотатарської дiаспори є важливим iсторiографiчним джерелом iз проблем iсторiї, нацiонального руху, етнографiї та культури кримських татар. Науковi дослiдження у сферi iсторико-етнографiчного вивчення Криму репрезентованi публiкацiями рiзного типу: науковими й науково-популярними дослiдженнями з найбiльш актуальних проблем iсторiї Криму; прикладними науковими дослiдженнями, написаними на основi експедицiйних розвiдок; публiкацiями фольклорних пам'яток.
7. Предметом дослiдження бiльшостi авторiв (І. Агат, М. Бала, Х. Іналджик, А. Каракая, Х. Ортекiн, І. Отар, А. Сойсал) була, передусiм, iсторiя Криму. Багато з-помiж опублiкованих на шпальтах кримськотатарської дiаспорної перiодики праць являли собою значний крок уперед у вивченнi деяких аспектiв iсторiї Криму як на тлi заiдеологiзованих i однобоких, сумнiвно наукових радянських, так i позбавлених опертя на широкий корпус схiдних джерел сучасних дослiджень (висвiтлення зовнiшньої та внутрiшньої полiтики кримських ханiв, бiографiка видатних учених i полiтичних дiячiв середньовiчного перiоду, роль жiнок-аристократок у життi Кримського ханства). Частину публiкацiй iсторикiв дiаспори можна вважати новаторськими лише в порiвняннi з некомпетентними розробками радянських дослiдникiв. Так, не витримують наукової критики висновки кримськотатарських i турецьких авторiв, що наполягали на виключнiй ролi старотюрських народiв в етногенезi кримських татар. Особливий iнтерес для iсторикiв дiаспори становили питання полiтичного, економiчного становища Криму до загарбання Кримського ханства Росiйською iмперiєю; вiйськова органiзацiя та вiйськовi традицiї кримських татар; змiни в суспiльно-полiтичному й економiчному життi Криму в складi Росiйської iмперiї; розкриття антинародної полiтики Радянської влади в Криму; iсторiя нацiонального руху пiсля депортацiї кримськотатарського народу 1944 р.; рiзнi аспекти етнографiї кримських татар.
8. Бiльшiсть перiодичних видань дiаспори кримськотатарського народу створювалися як органи нацiонально-визвольного руху кримських татар. Ця проблема представлена статтями видатних громадських дiячiв, iдеологiв кримськотатарського нацiонального руху Н. Алтуга, Е. Киримала, Д. Киримера, І. Отара й iнших. У їх публiкацiях розкрито iсторiю руху, вiдновлено основнi етапи дiяльностi, творчої спадщини його лiдерiв, висловлено оцiнку подiй, сучасниками або учасниками яких їм довелося бути. Особливий iнтерес становлять публiкацiї 60-70-х рокiв ХХ ст. – часу активiзацiї кримськотатарського нацiонального руху в СРСР. Завдяки цим матерiалам читачi мали можливiсть ознайомитися з рiзноманiтними статтями про стан руху на сучасному етапi, проблеми подальшого розвитку, боротьбу кримських татар за право повернутися в Крим, результати цiєї боротьби, причини чисельних невдач. Із цiєю метою на сторiнках видань також публiкувалися документи й коментарi до них.
9. Посилена увага в програмах часописiв придiлялася вивченню культури кримських татар. У руслi освiтнiх програм на сторiнках журналiв була опублiкована велика кiлькiсть художнiх творiв авторiв, творчiсть яких була заборонена на територiї Радянського Союзу. Публiкувалися зразки усної народної творчостi, дослiдження з етнографiї. Серед цих студiй були важливi та досi маловiдомi дослiдження з лiтератури, театру, нацiональних i релiгiйних традицiй, звичаїв, обрядiв кримських татар.
10. Дослiдження iсторикiв дiаспори базуються на документах архiвiв, головним чином Туреччини та Польщi. В межах етнографiчних дослiджень проводилися польовi дослiдження. Широкого поширення набула практика запису пам'яток усної народної творчостi.
Наукова спадщина, виявлена на сторiнках тюркомовних перiодичних видань кримськотатарської дiаспори, має вагоме наукове й практичне значення на сучасному етапi розвитку iсторичної науки. Використання закладеної в них наукової iнформацiї буде сприяти подальшому розвитковi вивчення iсторiї, етнографiї й iсторiографiї Криму, України загалом.
Основнi положення дисертацiйного дослiдження викладенi автором у наступних публiкацiях
1. Кангиева Э. М. Крымоведение на страницах тюркоязычных периодических изданий крымскотатарской диаспоры.– К.; Симферополь: СГТ, 2007.– 424 с.– (Биобиблиография крымоведения; Вып. 10).
2. Кангиева Э. М. Авторский коллектив журнала крымскотатарской общины в эмиграции «Emel»: Опыт просопографической характеристики // Лiтература та культура Полiся.– Нiжин, 2004.– Вип. 27: Регiональна iсторiя та культура в українському та схiдноєвропейському контекстi.– С. 220-226.
3. Кангiєва Е. М. Журнал кримськотатарської громади в емiграцiї «Emel» як джерело до вивчення iсторiї нацiонально-визвольного руху кримських татар // Збiрник праць Науково-дослiдного центру перiодики / Львiвська наук. б-ка iм. В. Стефаника НАН України.– Львiв, 2004.– Вип. 12.– С. 482-495.
4. Кангиева Э. М. Из истории периодической печати крымских татар // Проблеми iнтеграцiї науково-освiтнього потенцiалу в державотворчому процесi.– Тернопiль, 2004.– Вип. 3.– С. 191-196.
18 (57), № 1: Спецвыпуск: Историческое краеведение Крыма на рубеже столетий: Вопросы истории крымоведения и охраны памятников: Сборник научных трудов в честь 150-летия со дня рождения Арсения Ивановича Маркевича.– С. 73-80.
6. Кангиева Э. Журнал «Kırım» как явление общественно-политической и культурной жизни диаспоры крымских татар в Турции // Проблеми iнтеграцiї науково-освiтнього потенцiалу в державотворчому процесi.– 2006.– Вип. 4.– С. 198-204.
7. Кангiєва Е. Перiодичнi видання кримських татар у Європi та США // Проблеми iсторiї України XIX – початку ХХ ст. / Ін-т iсторiї України НАН України.– К., 2006.– Вип. 12.– С. 268-279.
8. Кангiєва Е. Периодiчнi видання кримськотатарської дiаспори в Туреччинi // Історичний журнал.– 2007.– № 1.– С. 52-62.
травня 2000 р.– К., 2001.– С. 117-120.
10. Кангиева Э. М. Изучение истории крымских татар на страницах журнала «Emel» // Археологiя та етнологiя Схiдної Європи: Мат-ли та дослiдження / Одеський нац. ун-т iм. І. І. Мечникова.– Одеса, 2002.– Т. 3.– С. 212-213.
конф., Львiв, 24-26 жовтня 2003 р. / Львiвська наук. б-ка iм. В. Стефаника НАН України.– Львiв, 2003.– С. 388-393.
12. Кангиева Э. М. Изучение этнографии крымских татар в периодике крымскотатарской общины в эмиграции // Археологiя и етнологiя Схiдної Європи: Мат-ли та дослiдження / Донецький нац. ун-т.– Донецьк, 2004 р.– Т. 4.– С. 76-77.
13. Кангiєва Е. Журнал «Kırım» – перiодичне видання кримськотатарської дiаспори в Туреччинi // Українська перiодика: Історiя i сучаснiсть: Доп. та повiдомл. Дев’ятої Всеукраїнської науково-теоретичної конф. 28-29 жовтня 2005 р. / Львiвська наук. б-ка iм. В. Стефаника НАН України – Львiв, 2005.– С. 200-205.
14. Кангiєва Е. Пам’ятки iсторiї i культури Кримського ханства на сторiнках перiодичних видань кримськотатарської дiаспори // Новi дослiдження пам’яток козацької доби в Українi / Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК.– К., 2006.– Вип. 15.– С. 285-288.
.
Днiпропетровськ, 2008.
Дисертацiю присвячено вивченню кримознавчої спадщини iсторикiв i публiцистiв, яка публiкувалася в кримськотатарськiй дiаспорнiй перiодицi в Нiмеччинi, США, Румунiї, Туреччинi. Хронологiчнi рамки роботи визначенi з 1888 р. (поява першого номера тюркомовного видання кримськотатарської дiаспори) до 1991 р. (розвал СРСР, утворення незалежної України). У трьох главах дисертацiйного дослiдження розглянутi джерельна база, iсторiографiя проблеми, надана характеристика основних етапiв i аспектiв розвитку видавничої справи кримських татар в емiграцiї. Систематизованi та проаналiзованi кримознавчi публiкацiї перiодичних видань кримськотатарської дiаспори, визначена основна тематика i тенденцiї у висвiтленнi iсторiї й етнографiї Криму.
Дисертацiя є першим комплексним дослiдженням iз iсторiї становлення та розвитку видавничої дiяльностi дiаспори в 1888–1991 роках. На основi архiвних матерiалiв реконструйованi бiографiчнi характеристики видавцiв i авторiв публiкацiй, просвiтникiв кримськотатарського народу в емiграцiї, вперше зроблений просопографiчний портрет дiячiв кримськотатарської дiаспори, авторiв перiодичних видань.
Ключовi слова:
кримознавство, iсторiографiя, кримськотатарська дiаспора, перiодичнi видання, етнографiя.
АННОТАЦИЯ
.
Днепропетровск, 2008.
Диссертация посвящена изучению крымоведческого наследия историков и публицистов, публиковавшихся в периодических изданиях крымскотатарской диаспоры в Германии, США, Румынии, Турции. Хронологические рамки работы определены с 1888 г. (выход первого номера тюркоязычного издания крымскотатарской диаспоры) до 1991 г. (развалом СССР, образованием независимой Украины). В трех главах диссертационного исследования рассмотрены источниковая база, историография проблемы, представлена характеристика основных этапов и аспектов развития издательского дела крымских татар в эмиграции. Систематизированы и проанализированы крымоведческие публикации (научные, научно-популяпные, а также воспоминания, некрологи, передовые статьи) периодических изданий крымскотатарской диаспоры («Emel»,«Karadeniz», «Kırım», «Kırım-Bьlten»,«Renkler» «TheCrimeanReview» и др.). Выявлены основные тематики в освещении истории и этнографии Крыма. Показана новизна, актуальность и основные тенденции исследований в области истории древнего и средневекового Крыма, присоединения Крымского ханства к Российской империи, эмиграции крымских татар, революционных событий 1917 г. в Крыму. Выявлен широкий диапозон этнографических публикаций. Раскрыта роль периодических изданий в освещении истории и развития национального движения крымских татар.
издателей и авторов публикаций, просветителей крымскотатарского народа в эмиграции, впервые воссоздан просопографический портрет деятелей крымскотатарской диаспоры, авторов периодических изданий. Показана роль исследователей диаспоры в изучении истории и этнографии крымских татар.
Ключевые слова:
SUMMARY
Kangiyeva E. M. Research on history and ethnography of Crimea in Turkic-speaking periodicals of the Crimean Tatar Diaspora (1888-1991 years)
.
– Manuscript.
– Dnipropetrovsk, 2008.
Dissertation is dedicated to heritage of historical studies on Crimea of historians and publicists in Germany, USA, Romania and Turkey, which were published in periodicals of the Crimean Tatar Diaspora. The chronological frame for the published works is defined in between 1888 (the very first issue of Turkic-speaking edition of the Crimean Tatar Diaspora) and 1991 (collapse of USSR, the establishment of independent Ukraine). Studies on the sources, historiography of the problem, and description of major stages and aspects of development of publishing by the Crimean Tatars in exile have been provided in the three chapters of the dissertation research. Publications of periodicals of the Crimean Tatar Diaspora concerning Crimea have been systematized and analyzed. The major topics and tendencies in history and ethnography interpretation were discovered.
The dissertation is a first comprehensive research on history of establishment and development of publishing by the Diaspora in 1888-1991. Basing on archive materials, biographical features of publishers, authors of the publications, enlighteners of the Crimean Tatar people in exile were renewed. Prosopographic portrait of the Crimean Tatar Diaspora activists and authors of the periodicals is reconstituted.
ı.– Warszawa, 1930.– 114 s.
[2]
Çoban-zadә B. Krьm-tatar әdәbijatьnda kyryltajcьlьк vә millәtсiliq.– Baku, 1929.– 33 s.
[3]
Ülküsal M. Dobruca ve Türkler.– Ankara: Türk Kültürünü Araştırma Enstitüsü, 1987.– 270 s.
[4]
Ülküsal M. Kırım Türk-Tatarları: Dünü-Bugünü-Yarını.– İstanbul: Baha Matbaası, 1980.– 366 s.
ürk Dünyası el Kitabı.– Ankara, 1976.– 1452 s.
[6]
Uralgiray Y. Romanya’da Türk ve İslam Kültürü.– Ankara, 1981.– 354 s.
[7]
Çapraz K. Kırım-Tatar Tüklerinde basın (1881-1990): Yüksek lisans tezi.– Istanbul, 1990.– 57 s.
[8]
Altuğ G. S. Müstecib Ьlküsal’ın Hayatı ve Faaliyetleri: Yüksek lisans tezi.– Istanbul, 1994.– 162 s.
ırımlı H. Kırım Tatarlarında Milli Kimlik ve Milli Hareketler (1905-1916).– Ankara: Türk Tarih Kurumu Basımevi,1996.–296 s.
[10]
Yьksel Z. Romanya’da 1930-1940 yılları arasında yayınlanan Emel mecmuasının birinci cildinin yeni türk alfabesine çevrilmesi / İstanbul Üniversitesi edebiyat fakültesi türk dili ve edebiyatı bölümü mezuniyet tezi.– İstanbul, 1980.– 486 s.
ı (1915-1916) / Hazırlayanlar E.Ülgen, A. Aksu.–Constanta, 2003.– 208 s.
ğ F. Dikinli İlişkiler: Kırımlı Bir Öğretmenin Anıları ve Şiirleri.– İstanbul, 2005.– 200 s.
14
Фазылов Р., Нагаев С. Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы.– Симферополь: Крымское учебно-педагогическое изд-во, 2001.– 640 с.
15
Юксель Г. Къырымтатар иджрет матбуасы // Йылдыз.– 2003.– № 3.– С. 103-110.
Шевченка; Ін-т журналiстики.– К., 2006.– 17 с.
17
Керимов И. Къырымтатар эдебияты.– Симферополь, 1995.– 352 с.
18
Яблоновська Н. В. Етнiчна преса в Криму: Історiя та сучаснiсть.– Сiмферополь, 2006.– 312 с.
|
