Весняна обрядовiсть i її виховне значення
«Весняна обрядовiсть i її виховне значення»
План
1. Вступ.
3. Свято сорока мученикiв.
4. День Олексiя.
6. Вербна недiля.
7. Страсна тиждень.
8. Великдень.
9. Радуниця – великоднє поминання померлих.
10. Свято Юрiя.
.
12. Висновки.
13. Список використаних джерел.
кожного етносу, адже розумiння цiнностей свого народу впливає на планування майбутнього, на виникнення нових традицiй. Культурна спадщина України – неповторна i самобутня. Для кожної пори року, для кожного свята притаманними були свої особливi традицiї. Зокрема, багатьма обрядовими дiями супроводжується початок весни в Українi.
танцями, хороводами та рiзного роду веселощами. Найвiдомiшими веснянками є «Подоляночка», «Розлилися води», «Вийди Іванку», «Ой прийшла весна-красна» та iншi. Веснянки та гаївки часто супроводжувалися народними забавами. Наприклад, дiвчата варили горщик кашi та закопували його на вулицi з таким пiсенним супроводом:
Щоб на нашу вулицю
Парубки ходили.
Але хлопцi задовольнялися не будь-якою кашею, а лише тiєю, яка була зварена з ладаном, маком i раками для того, щоб хлопцi були ладнi, щоб їх було багато, як макового зерня, i щоб вони трималися за дiвчат так мiцно, як раки своїми клешнями. Цiлком зрозумiло, що залученi до обрядового дiйства предмети набували в очах людей особливого значення i ця сакральна семантика речi зумовлювала особливо дбайливе ставлення до неї. Ця обрядова значимiсть предмета була важливою опорою, бо давала змогу пiдвищити його повсякденний статус, а так я майже всi побутовi речi були причетними до того чи iншого обряду, то формувалися певнi правила та норми поводження з речами хатнього вжитку, пiдтримування порядку в хатi i догляду за господарським реманентом.
22
березня
- Сорок
а
мученик
i
в
Першим найбiльшим святом, який вiдкриває весняний цикл, є День сорока святих. Природа починала оживативiд зимової сплячки, i люди уже ждали весну. Передвiсником веснивважалося повернення перелiтних пташок. Саме на День сорока святих влаштовували обряд зустрiчi пернатих. Для цього жiнки випiкали спецiальне печиво – «жайворонки», «голуби». Потiм це печиво або дарували сусiдам, або вивiшували на деревах.
Також влаштовували обряд спалення солом’яного опудала, яке символiзувало зиму.
Вважалося, якщо в цей день тепло – то сорок днiв буде триматися тепла погода, а якщо холодно – то бути сорока морозам.
30
березня
-
Олексiя
–
людини Божої
За народними прикметами, та й за клiматичними спостереженнями, до дня Олексiя приходить справжнє тепло, тому народ дав цьому святу ще одну назву – Теплого Олекси.
Цього дня бiльш за все чекають пасiчники, адже бджоли саме в цей день повиннi вперше облетiти кругом свого вулика, тобто проснутися вiд довгої зимової сплячки. Кожен пасiчник надає процедурi пробудження бджiл особливого, iнодi навiть магiчного значення. Тому й молились святому Олексiю, щоб дав вiн гарний врожай меду.
Велике значення це свято має й для мисливцiв. Саме на Олексiя залишає свою барлогу ведмiдь, а лисицi переселяються зi старих нiр у новi. У цей день, за легендою, вони слiпi i глухi, тому i стають легкою здобиччю.
На Олексiя повертаються iз теплих країв лелеки, i люди всiма способами намагаються затримати їх бiля своїх осель, адже цi птахи символiзують мир, добробут, продовження роду. Вважалося, що допомогти затримати лелек допоможе такий обряд: дiти виходили на вулицю i кричали услiд птицям: «Лелеки, лелеки, ми вам дорогу перейдемо!»
квiтня
iщення
Одне з найбiльших православних свят, яке пов’язано з благою вiстю, яку повiдомив Дiвi Марiї Архангел Гавриїл.
Українцi вважали, що саме в цей день Господь благословляє рослини, якi поступово воскресають пiсля зимової сплячки. Працювати забороняється, особливо вагiтним жiнкам. Навiть пташки в цей день не в’ють своїх гнiзд. На Благовiщення також побутував звичай вiдпускати на волю пташок. Будь-яка тварина, чи то кiнь, чи то собака, народжена на Благовiщення, буде мати якийсь недолiк.
Нi в якому разi не можна було позичати вогонь, бо тодi пожежi вашiй оселi не уникнути.
Якщо до Благовiщення люди ще чекали приходу весни, то пiсля вважалося, що вона вже остаточно утвердилася у своїх правах, хоча зима все ще може втрутитися у її володiння.
Вербн
а
недiля
тому у католикiв це свято називається Пальмовою недiлею. Українська ж флора не багата на пальми, тому цi функцiї взяла на себе верба. І це не дивно, адже саме вона першою пускає паростки, вiдчувши прихiд весни.
У церквах у цей день проходять пишнi богослужiння з обов’язковим освяченням вербового гiлля. Прийшовши додому, потрiбно було декiлька разiв легенько вдарити дитину освяченою гiлкою, примовляючи при цьому:
Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!
Нi в якому разi не можна викидати освяченi гiлочки, адже вони допомагають вилiкуватись вiд рiзних хвороб, а також захищають оселю вiд пожеж.
С
трас
Останнiй перед Великоднем тиждень називається Страсним на честь святих страстей Господнiх. Кожен його день наближує нас до урочистої подiї – Свiтлого Христового Воскресiння. Це тиждень найсуворiшого посту. Не можна не лише їсти скоромного, а й навiть спiвати та танцювати. Правда такi заборони стосуються будь-якого з постiв, але бiльш за все їх потрiбно притримуватися саме перед Великоднем. Розглянемо кожен з днiв цього тижня.
У понедiлок потрiбно пiдготувати своє житло до Великодня – пофарбувати, помити, почистити.
У вiвторок потрiбно пiдготувати одяг, випрати бiлизну.
Найбiльша кiлькiсть обрядiв, дiйств i прикмет приходиться на Страсний, або Чистий, четвер. Традицiйно у цей день випiкають паски. Паска – це не просто ритуальний хлiб, вiн символiзує тiло Христове i до його виготовлення треба ставитися з особливим натхненням. Перед тим, як його випiкати, потрiбно помолитися, щоб очистити думки та помисли. На Чистий четвер потрiбно пiдготувати до Великодня своє тiло, тобто ретельно його вимити, особливо це стосується дiтей та хворих, адже вода на Чистий четвер змиває всi болячки i захищає вiд негараздiв. Виготовлена на Чистий четвер страсна свiчка захищає оселю вiд пожеж, а тих, хто в нiй живе, вiд хвороб. Саме ця свiчка приносить живий вогонь, який в цей день запалюють у церквах. Необхiдно донести тепло великоднього вогника з церкви до свого дому, нi в якому разi його не погасивши. Існує повiр’я, що на Чистий четвер Бог вiдпускає на землю душi праведникiв, щоб вони могли вiдсвяткувати «Паску мертвих». Пiдiйшовши пiзно вночi до церкви можна, згiдно з народними уявленнями, побачити, як покiйники прославляють Воскресiння Христове, а церковну службу правлять священики, якi вже померли. Тiльки зустрiчатися з ними непотрiбно, бо вони в цей час стають особливо агресивними.
Найбiльш печальним днем тижня є п’ятниця, бо саме в цей день помер Христос. Не можна нi їсти, нi спiвати, нi слухати музику. Ввечерi потрiбно йти до церкви, де виносять Плащаницю, яка символiзує тiло померлого Христоса. Не можна також шити, прати i рiзати – це вважається дуже великим грiхом.
писанки вiдомо всiм, їй навiть стоїть пам’ятник у Канадi. Для великоднiх яєць використовується переважно червоний колiр, так як вiн символiзує кров Христову. Шкарлупа вiд яєць, якi трiснули, не викидається, а вiдноситься до рiчки i пускається за водою. Згiдно з легендою, через 25 днiв вона припливе у щасливi краї i повiдомить душам праведникiв, якi там проживають, про Свiтле Христове Воскресiння.
Великдень
Свято свят, найголовнiше православне свято (на вiдмiну вiд католикiв, у яких найважливiшим вважається Рiздво). У цей день душа нiби переповнюється свiтлою радiстю, цьому сприяє i природа, яка скинула окови зимового сну i в гармонiї з людською радiстю зустрiчає воскреслого Христа.
У нiч на Великдень спати не можна взагалi, так як проспиш усе на свiтi. Ввечерi усi йдуть в церкву на всенощну. У красивих корзинах до церкви несуться рiзноманiтнi наїдки – сало, хрiн, печiнка, голубцi, тобто все, крiм горiлки. Урочиста процесiя з пiвчою i священиком освячує всi цi харчi i благословляю їх.
Пiд час великоднього богослужiння можна помiтити вiдьом. Вони можуть торкатися до руки священика, а також стараються залишитися в храмi пiсля короткого вечiрнього богослужiння, коли всi люди повиннi вийти з церкви.
Повернувшись додому, починали розговлятися, але перед тим, як сiсти за стiл, дiвчатам треба було умитися водою, у якiй лежало свячене Великоднє яєчко, щоб вона була такою ж красивою i червоною.
потрiбно завжди зберiгати, як талiсман, який приносить лише щастя.
Існує велика кiлькiсть великоднiх забав. Найбiльш вiдома нам зараз – гра в битки, коли дiти, а подекуди навiть дорослi, вибирають крашанки i стукають ними одна об одну. Чия розiб’ється – той i програв. Дуже популярними колись були i рухливi забави, такi як гра в жучка або в високу березу та багато iнших. Той, хто помре на Великдень, вважається дуже щасливим, тому що у цей день ворота раю вiдкритi, i душа без всякого суду потрапляє саме туди.
Протягом сорока днiв пiсля Паски, аж до Вознесiння, кожен православний християнин повинен вiтатися один з одним словами: «Христос Воскрес!» i отримувати у вiдповiдь пiдтвердження цих слiв: «Воiстину воскрес!»
Прислiв’я: «Не кожен день Великдень, а хлiб не паска».
Радуниц
я – Великоднє поминання померлих
на кладовищах. Прийшовши на прибранi до цього могили, треба, покативши освяченим великодним яйцем по могилi, привiтатися з покiйним, як з живим: «Христос воскрес!», i покiйник обов’язково вiдповiсть: «Воiстину воскрес!». Над кожною могилою пiвча i священик обов’язково повиннi вiдправити панахиду. Перед проводами потрiбно сходити в церкву i вiдправити панахиду продуктами. Потiм цi продукти треба вiднести покiйнику, щоб вiн також вiдчув радiсть Свiтлого Христового Воскресiння. Уже з суботи не можна згадувати про покiйникiв як про померлих, адже вони живi i знаходяться серед нас.
По закiнченню цих дiйств всi присутнi на кладовищi збираються на загальну трапезу, головною стравою якої вважається коливо, тобто пшениця-кутя, яку вважають основною їжею покiйникiв. На кладовищi пiд час поминального обiду не можна цокатися чарками.
6
травня – Юрiя (Георгiя)
У народному календарi iснує два свята Юрiя – зимнiй 9 грудня i весняний 6 травня. Весняний Юрiй вважається покровителем землеробства i тваринництва (саме iм’я Юрiй у перекладi означає «землероб»), свiйських та диких тварин. Юрiй, або ж Георгiй, опiкується також молодими дiвчатами, якi шлють йому свої молитви.
З днем Юрiя пов'язаний обряд вигону на поле худоби. Цьому процесу нашi предки надавали особливого значення. Однiєю з найбiльш шанованих професiй були пастухи, так як корови вiдiгравали роль годувальницi роду, своєрiдної берегинi.
З цього дня починають орати землю. Згiдно з традицiєю спочатку орють у слабких i немiчних людей.
Особливою цiлющою силою володiє у цей день роса, яку Юрiй спускає на землю. Роса Юрiя зцiлює вiд хвороб, нею треба умиватися тим, у кого поганий зiр.
22
У народному календарi, як вiдомо, iснує два днi Миколи: зимнiй Микола (19. 12) i весняний (22. 5). Весною церква святкує перенесення мощей Миколи-чудотворця з мiста Лiкiя в iталiйське мiсто Бар.
Микола – покровитель водної стихiї. Вiн опiкується моряками i рибалками. Так як i на день Юрiя, особлива увага придiляється обрядам, пов’язаним з тваринництвом. Бiльш за все цей день святкують на Заходi України.
Повiр’я: Вiд Миколи до лiта дванадцять заморозкiв.
Вознесiння Господнє
У спiввiднесеннi з бiблiйною розповiддю на 40-й день пiсля свого Воскресiння Христос, декiлька разiв з’явившись своїм учням, вознiсся на небо i зайняв там мiсце поблизу свого Отця. Саме на честь цiєї подiї православною церквою установлене свято Вознесiння Христового. У храмах у цей день виносять i ховають плащаницю, тому пiсля Вознесiння уже не можна вiтатися словами: «Христос воскрес!». Характерно, що вознесiння завжди приходиться на четвер.
На Вознесiння, яке в народi також називають Вшестям, краще за все росте трава. У цей день випiкали спецiальне печиво у виглядi драбинок i поминають померлих родичiв, а молодь влаштовує на природi рiзноманiтнi забави.
Отож, розповiвши про звичаї i традицiї кожного з весняних свят, ми можемо дiйти висновку, що народ є умiлим вихователем, психологом i педагогом, який ставить собi за завдання виховати наступнi поколiння розумними, смiливими, добрими, фiзично i психiчно здоровими, працелюбними та красивими. Народ прагне виховати повагу до старших i до померлих, навчити цiнувати їх пам'ять. Люди розумiють, що дiти мають рости чесними та слухняними, духовно багатими. Велике значення для українцiв, крiм трудового, мало також релiгiйне виховання: набожнiсть, вiра в Господа дуже цiнувалися, тому кожної недiлi, не кажучи вже про великi релiгiйнi свята, кожна родина ходила до церкви, яка й була головним осередком духовностi на той час.
Розвиток усiх цих рис можна вiдшукати в обрядах нашого народу, якi й були створенi нашими предками для того, щоб сформувати у дiтей першi суспiльнi навички, виховати позитивнi моральнi якостi та розширити свiтогляд.
Список використаних джерел
1. Булатов Н. О. Обряды и верования древнего населения Украины. – К., 1990.
2. Булашев Г. О. Український народ у своїх легендах, поглядах i вiруваннях. – К., 1994.
3. Енциклопедiя українознавства. – Львiв, 1993. – Т. 1.
4. Іванченко М.І. Дивосвiт прадавнiх слов’ян: науково-популярний нарис. – К., 1991.
5. Ковальчук О. В. Українське народознавство. – К., 1992.
6. Культура i побут населення України: навч. посiбник / В.І. Наулко, Л. Ф. Артюх, В. Ф. Горленко та iн. – 2-е вид. – К., 1993.
7. Скрипник Г. А. Традицiйнi уявлення i вiрування українцiв. // Рад. школа, 1991. - №3.
8. http://www.ukrtrad.ua
| 
