"Домострой" - енциклопедiя родинного життя, домашнiх звичаїв, традицiй росiйського господарювання
"Домострой" - енциклопедiя родинного життя, домашнiх звичаїв, традицiй росiйського господарювання
ЗМІСТ
ВСТУП
ЖІНКА ЕПОХИ ДОМОСТРОЮ
БУДНИ І СВЯТА РОСІЙСЬКИХ ЛЮДЕЙ XVI СТОЛІТТЯ
ПРАЦЯ В ЖИТТІ РОСІЙСЬКОЇ ЛЮДИНИ
ЕТИЧНІ ЗАСАДИ
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
На початок XVI столiття на культуру i побут росiйського народу мала величезний вплив церква i релiгiя. Православ'я зiграло позитивну роль в подолання суворих вдач, неуцтва i архаїчних звичаїв староруського суспiльства. Зокрема, норми християнської моралi надавали дiю на родинне життя, брак, виховання дiтей.
Мабуть, жоден документ середньовiчної Русi не вiдобразив характер побуту, господарства, економiчних взаємин свого часу, як «Домострой».
Вважається, що перша редакцiя «Домострою» складена у Великому Новгородi в кiнцi XV – початку XVI столiття i на початку вiн iснував як повчальна збiрка серед торговельно-промислового люду, обростав поступово новими повчаннями i порадами. Друга редакцiя, значно перероблена, зiбрана i заново вiдредагована вихiдцем з Новгорода попом Сильвестром, впливовим радником i вихователем молодого росiйського царя Івана IV, Грозного.
«Домострой» - це енциклопедiя родинного життя, домашнiх звичаїв, традицiй росiйського господарювання – всього багатообразного спектру людської поведiнки.
«Домострой» мав мету навчити кожну людину «благо – розсудливому i акуратному житiю» i був розрахований на широкi верстви населення, i хоча в цьому повчаннi ще багато пунктiв пов'язаних з церквою, але в них мiститься вже немало i чисто свiтських радих i рекомендацiй з поведiнки в побутi i в суспiльствi. Передбачалося що, зведенням викладених правил поведiнки, повинен був керуватися кожен громадянин країни. На першому мiсцi в ньому ставитися завдання етичного i релiгiйного виховання, яке повиннi мати на увазi батьки, пiклуючись про розвиток своїх дiтей. На друге мiсце виносилося завдання навчання дiтей тому, що необхiдне в «домашньому ужитку», i на третьому мiсцi стояло навчання грамотi, книжковим наукам.
СІМЕЙНІ СТОСУНКИ
У росiйських народiв довгий час iснувала велика сiм'я, що об'єднувала родичiв по прямiй i бiчним лiнiям. Вiдмiнними рисами великої селянської сiм'ї були колективне господарство i вжиток, загальне володiння майном двома i самостiйнiшими шлюбними парами. В мiського (посадника) населення сiм'ї були меншi i складалися зазвичай з двох поколiнь – батьки i дiти. Сiм'ї людей служивих були, як правило, малими, оскiльки син, досягнувши 15 рокiв, повинен був «служити государеву службу i мiг отримати як свiй окремий маєтковий оклад, так i подаровану вотчину». Це сприяло раннiм бракам i видiленню самостiйних малих сiмей.
З введенням православ'я браки стали оформлятися через обряд церковного вiнчання. Але традицiйний весiльний обряд – «вiсiлля» зберiгся на Русi ще приблизно протягом шести-семи столiть.
Розiрвання браку було вельми скрутним. Вже в ранньому середньовiччi розлучення – «розпуст» вирiшувався лише у виняткових випадках. При цьому права подружжя були нерiвнi. Муж мiг розвестися з дружиною в разi її зради, причому до зради прирiвнювалося спiлкування з чужими людьми зовнi удома без дозволу чоловiка. У пiзньому середньовiччi (з XVI столiття) розлучення вирiшувалося з умовою постриження в ченцi одного з подружжя.
Православна церква дозволяла однiй особi одружуватися не бiльше трьох разiв. Урочистий обряд вiнчання здiйснювався зазвичай лише при першому браку. Четвертий брак категорично заборонявся.
Новонародженого дитяти належало хрестити в церквi на восьмий день пiсля народження iм'ям святого цього дня. Обряд хрещення вважався церквою основним, життєво важливим обрядом. Нехрещений не мав жодних прав, навiть права на поховання. Дитяти, померлого нехрещеним, церква забороняла ховати на кладовищi. Наступний обряд пiсля хрещення – «постриження» - вироблявся рiк потому пiсля хрещення. Цього дня кум або кума (хреснi батьки) вистригали у дитяти пасмо волосся i дарили рубля. Пiсля пострижек щороку святкували iменини, тобто день того святого, на честь якого людина була названа (пiзнiше став називатися «День ангела»), а не день народження. Царськi iменини вважалися офiцiйним державним святом.
У епоху середньовiччя в сiм'ї була надзвичайно велика роль її глави. Вiн представляв сiм'ю в цiлому у всiх її зовнiшнiх функцiях. Лише вiн мав право голосу на зборах жителiв, в мiському вiче, пiзнiше – в зборах кончанських i слобiдських органiзацiй. Усерединi сiм'ї влада глави була практично необмеженою. Вiн розпоряджався майном i долями кожного з її членiв. Це торкалося i особистому життю дiтей, яких батько мiг одружувати або видати замiж проти їх волi. Церква засуджувала його лише в тому випадку, якщо вiн при цьому доводив їх до самогубства.
Розпорядження глави сiм'ї повиннi були виконуватися беззаперечно. Вiн мiг застосовувати будь-якi покарання, аж до фiзичних.
Важливою частиною «Домострою» - енциклопедiї росiйського побуту XVI столiття є роздiл «про мирську будову, як жити з дружинами, дiтьми i домочадцями». Як цар є безроздiльним владикою своїх пiдданих, так муж є паном своєї сiм'ї.
Вiн несе вiдповiдальнiсть перед богом i державою за сiм'ю, за виховання дiтей – вiрних слуг держави. Тому щонайперший обов'язок чоловiка – глави сiм'ї – виховання синiв. Аби виховувати їх слухняними i вiдданими «Домострой» рекомендує один метод – палицю. «Домострой» прямо вказував, що господаревi слiд бити у вихованих цiлях дружину i дiтей. За непокору батькам церква загрожувала вiдлученням.
У «Домострої» в 21 главi пiд назвою «Як дiтей учити i страхом рятувати» мiститися наступнi повчання: «Карай сина свого в юностi його, i упокоїть тебе в старостi твоїй, i додасть красу душi твоїй. І не жалiй, немовляти бити: якщо жезлом покараєш його, не помре, але здоровiше буде, бо ти, стратив його тiло, душу його позбавляєш вiд смертi. Люблячи ж сина свого, роби частiшою йому рани – i потiм не нахвалишся ним. Карай сина свого з юностi i порадiєш за нього в зрiлостi його, i серед недоброзичливцiв зможеш їм нахвалятися, i позаздрять тобi вороги твої. Виховай дiтей в заборонах i знайдеш в них спокiй i благословення. Так не дай йому волi в юностi, але пройдися по ребрах його, поки вiн зростає, i тодi, змужнiвши, не провиниться перед тобою i не стане тобi досадою i хворобою душi, i розоренням будинку, погибеллю майна, i докором сусiдiв, i кепкуванням ворогiв, i пенею властей, i злою досадою».
i срамота». Глава будинку повинен учити дружину i своїх слуг, яким чином треба наводити вдома лад: «i побачить муж, що неакуратно у дружини i слуг, умiв би свою дружину покарати всяким мiркуванням i учити А лише, якщо велика провина i кручиновата справа, i за те, що не велике страшне послухалося i нехтування, бо батогом ввiчливий побити за руки тримаючи з вини дивлячись, та отримавши примолвити, а гнiв би не був, а люди б того не вiдали i не чули».
ЖІНКА ЕПОХИ ДОМОСТРОЮ
Всi iноземцi приголомшувалися надлишком домашнього деспотизму мужа над дружиною.
Взагалi жiнка вважалася iстотою нижче за чоловiка i в деяких стосунках нечистим; таким чином, жiнцi не дозволялося рiзати тварину: вважали, що м'ясо його не буде тодi смачне. Пекти просфори дозволялося лише старим. У вiдомi днi жiнка вважалася негiдною, щоб з нею разом є. За законами пристойностi, породженим вiзантiйським аскетизмом i глибоку татарськими ревнощами, вважалося негожим навiть вести з жiнкою розмову.
Внутрiшньосадибний родинний побут середньовiчної Русi довгий час був порiвняно замкнутим. Росiйська жiнка була постiйно невiльницею з дитинства до труни. У селянському побутi вона знаходилася пiд гнiтом важких робiт. Проте простi жiнки – селянки, посадники, – зовсiм не вели самiтницький спосiб життя. У козакiв жiнки користувалися порiвняно бiльшою свободою; дружини козакiв були їх помiчницями i навiть ходили з ними в походи.
невiдомий; не у вдачах було, аби хлопець висловив дiвчинi свої вiдчуття або клопотав особисто її згоди на брак. Найблагочестивiшi люди були тiєї думки, що батькам слiд бити частiше за дiвиць, аби вони не втратили свого дiвування.
У «Домострої» є наступнi вказiвки, як треба виховувати дочок: «Якщо дочка у тебе, i на неї направ свою строгiсть, тим збережеш її вiд тiлесних бiд: не осоромиш особу свого, якщо в слухняностi дочки ходять, i не твоя провина, якщо по дуростi порушить вона своє дитинство, i стане вiдомо знайомим твоїм в кепкування, i тодi осоромлять тебе перед людьми. Бо якщо видати дочку свою безвадною – немов велику справу зробиш, в будь-якому суспiльствi гордитимешся, нiколи не страждаючи iз-за неї».
Чим знатнiйше був рiд, до якого належала дiвиця, тим бiльше строгостi чекало її: царiвни були найнещаснiшi з росiйських дiвиць; захованi в теремах, не смiючи показуватися на свiтло, без надiї коли-небудь мати право любити i вийти замiж.
При вiддачi замiж дiвицю не запитували про бажання; вона сама не знала, за кого йде, не бачила свого жениха до замiжжя, коли її передавали в нове рабство. Зробившись дружиною, вона не смiла нiкуди вийти з будинку без дозволу мужа, навiть якщо йшла в церкву, i тодi зобов'язана була запитувати. Їй не надавалося права вiльного знайомства по серцю i вдачi, а якщо дозволялося деякого роду поводження з тими, з ким мужу завгодно було дозволити це, то i тодi її зв'язували повчання i зауваження: що говорити, про що умовчати, що запитати, чого не чути. У домашньому побутi їй не давали права господарства. Ревнивий муж приставляв до неї шпигунiв iз служниць i холопiв, а тi, бажаючи пiдроблюватися в милiсть пановi, незрiдка перетлумачували йому все в iнший бiк кожен крок своєї панi. Чи виїжджала вона в церкву або в гостi, невiдступна варта стежила за кожним її рухом i про все передавали мужу.
Дуже часто траплялося, що муж по наговору улюбленого холопа або жiнки бив свою дружину з одного лише пiдозрiння. Але не у всiх сiм'ях така роль була у жiнок. У багатьох будинках на хазяйцi лежало багато обов'язкiв.
Вона повинна була працювати i показувати собою приклад служницям, ранiше всiх вставати i iнших будити, пiзнiше за всiх лягати: якщо служниця будить панi, це вважалося не в похвалу панi.
При такiй дiяльнiй дружинi муж нi про що не пiклувався по домашньому господарству; «дружина повинна була знати всяку справу краще за тих, якi працювали по її наказу: i страву зварити, i кисiль поставити, i бiлизну прати, i виполоскати, i висушити, i скатертi, i полавочники постилати, i таким своїм умiнням вселяла до себе пошану».
При цьому неможливо представити побут середньовiчної сiм'ї без живої участi жiнки, тим бiльше в органiзацiї живлення: «Пановi ж про всякi справи домашнiх радитися з дружиною як челядь годувати в який день: у м’ясоїд – хлiб решiтний, каша з шинкою рiдка, а iнколи, змiнюючи її, i крута з салом, i м'ясо до обiду, а на вечерю щi та молоко або каша, а в пiснi днi з варенням, коли горох, а коли i сущiк коли печена рiпа, капустянi щi, толокно, а то i розсольник.
По воскресiннях i святах до обiду пiроги густi кашi або овочi, або оселедцева каша, млинцi, кисiль, i що Бог пошле».
Умiння працювати з тканиною, вишивати, шити було природним заняттям в побутi кожної сiм'ї: «сорочку зшити або вишити убрус та виткати, або шити на пальцях золотом i шовками (для чого) вiдмiряти пряжу i шовки, золотої i срiбної тканини, i тафти, i камки».
Один з важливих обов'язкiв мужа – «поучати» свою дружину, яка повинна вести все домашнє господарство i виховувати дочок. Воля i особа жiнки цiлком пiдкоряються чоловiковi.
Строго регламентується поведiнка жiнки в гостях i удома, аж до того, про що вона може вести розмови. Регламентується «Домостроєм» i система покарань.
Недбайливу дружину муж спочатку повинен «всяким мiркуванням учити». Якщо словесне «покарання» не дає результатiв, то мужу «достоїть» свою дружину «пользовати страхом наодинцi», «з вини дивлячись».
БУДНИ І СВЯТА РОСІЙСЬКИХ ЛЮДЕЙ XVI СТОЛІТТЯ
Пiсля обiду за старою росiйською звичкою слiдував тривалий вiдпочинок, сон (що вельми дивувало iноземцiв). Потiм знов праця до вечерi. Разом iз закiнченням свiтлового дня всi вiдходили до сну.
поглянути на нього; зробити хресне знамення вважалося пристойнiшим, дивлячись на образ; в дорозi, коли росiйський ночував в полi, вiн, встаючи вiд сну, хрестився, звертаючись на схiд. Негайно, якщо потрiбно було, пiсля залишення лiжку надiвалася бiлизна i починалося умивання; заможнi люди милися милом i рожевою водою. Пiсля обмивань i умивань одягалися i приступали до молiння.
як домовласника читав перед всiма вголос уранiшнi молитви.
У знатних осiб, в яких були свої домашнi церкви i будинковi священнослужителi, сiм'я сходилася в церкву, де молитви, заутреню i годинник служив священик, а спiвав дячок, що дивився за церквою або каплицею, i пiсля уранiшнього богослужiння священик кропив святою водою.
Закiнчивши молiтвословiє, всi розходилися до домашнiх занять.
Там, де муж дружину допускав до управлiння будинком, хазяйка тримала з господарем пораду, що робити в майбутнiй день, замовляла страву i задавала на цiлий день уроки в роботах служницям. Але не всiх дружин долею було таке дiяльне життя; бiльшою частиною дружини знатних i багатих людей по волi мужiв зовсiм не втручалися в господарство; всiм завiдували дворецький i ключник з холопiв. Такого роду хазяйки пiсля уранiшнього молiння вирушали в свої спокої i сiдали за шиття i вишивання золотом i шовками зi своїми прислужниками; навiть страву до обiду замовляв сам господар ключниковi.
Пiсля всiх домашнiх розпоряджень господар приступав до своїх звичайних занять: купець вирушав в лавку, ремiсник брався за своє ремесло, наказовi люди наповнювали накази i наказовi хати, а бояри в Москвi стiкалися до царя i займалися справами.
Приступаючи на початок денного заняття, будь то наказове письменство або чорна робота, росiйський вважав пристойним вимити руки, зробити перед образом три хреснi знамення iз земними уклонами, а якщо має вiдбутися випадок або можливiсть, прийняти благословення священика.
люди, живучи в особливих покоях в своїх дворах, обiдали окремо вiд iнших членiв сiм'ї: дружини з дiтьми трапезували особливо. Незнатнi дворяни, дiти боярськi, посадники i селяни – господарi осiлi ялини разом з дружинами i з iншими членами сiм'ї. Інколи родиннi члени, що складали зi своїми сiм'ями одне сiмейство з господарем, обiдали вiд нього i особливо; у час же званих обiдiв особи жiночої статi нiколи не обiдали там, де сидiв господар з гостями.
Стiл накривався скатертю, але не завжди це дотримувалося: дуже часто люди незнатнi обiдали без скатертi i ставили на голий стiл сiль, оцет, перець i клали куснями хлiб. Двоє домашнiх службових чинiв завiдували порядком обiду в заможному будинку: ключник i дворецький. Ключник знаходився в поварне при вiдпустцi страв, дворецький – при столi i при миснику з посудом, що стояв завжди проти столу в їдальнi. Декiлька слуг носили страви з поварни; ключник i дворецький, приймаючи їх, розрiзали на шматки, куштували i тодi вже вiддавали слугам ставити перед паном i що сидiли за столом
Пiсля звичайного обiду лягали вiдпочивати. Це був повсюдний i освячений народною пошаною звичай. Спали, пообiдавши, i царi, i бояри, i купцi; вулична чернь вiдпочивала на вулицях. Не спати або, принаймнi, не вiдпочивати пiсля обiду вважалося в деякому розумiннi єрессю, як всякий вiдступ вiд звичаїв предкiв.
Вставши вiд пiсляобiднього сну, росiяни знову бралися за звичайнi заняття. Царi ходили до вечернi, а годинника з шести вечори вдавалися вже забавам i бесiдам.
розкидалися перед будинками.
такого молiтвословiя вважалося вже недозволенним є i пити: всi скоро лягали спати.
З прийняттям християнства офiцiйними святами стали особливо шанованi днi церковного календаря: Рiздво, Пасха, Благовiщення та iншi, а також сьомий день тижня – воскресiння. По церковних правилах святковi днi слiд було присвячувати благочестивим справам i релiгiйним обрядам. Працювати в святковi днi вважалося грiхом. Проте бiднi працювали i в свята.
Вiдносна замкнутiсть домашнього побуту разнообразiлась прийомами гостей, а також святковими церемонiями, якi влаштовувалися переважно пiд час церковних свят. Один з головних хресних ходiв влаштовувався на Хрещення. Цього дня митрополит освячував воду Москви-рiчки, а населення мiста здiйснювало обряд Іорданi – «обмивання святою водою».
змагання з хижими тваринами. У скомороську трупу входили зазвичай шарманщик, акробат, лялькар.
Свята, як правило, супроводжувалися суспiльними бенкетами – «братчинами». Проте уявлення про нiбито безпробудному пияцтвi росiян явно перебiльшенi. Лише пiд час 5-6 найбiльш крупних церковних свят населенню дозволялося варити пиво, а шинки були державною монополiєю.
Суспiльний побут включав також проведення iгор i забав – як вiйськових, так i мирних, наприклад узяття снiгового мiстечка, боротьба i кулачний бiй, городки, чехарда, пiжмурки, бабки. З азартних iгор набули поширення гра в кiстi, а з XVI столiття – в карти, привезенi iз заходу. Улюбленою розвагою царiв i бояр було полювання.
Таким чином, життя людини в епоху середньовiччя хоча i було порiвняно одноманiтним, але далеко не вичерпувалася виробничою i соцiально-полiтичною сферами, включала багато аспектiв повсякденного буття, на якi iсторики далеко не завжди звертають належну увагу.
ПРАЦЯ В ЖИТТІ РОСІЙСЬКОЇ ЛЮДИНИ
Росiйська людина епохи середньовiччя безперервно зайнята думками про своє господарство: «Всякiй людинi, богатой i убогой, ве – лицю i малу, розсудити себе i сметити, по промислу i по прибутку i по своєму маєтку, а наказовiй людинi, змiвши себе по платнi государинi i по доходу, i такий двiр собi держати i всяке здобувається i всякий запас, по тому i люди держати i всякий ужиток; по тому i ести i питтi i з людьми сходитися з добрими».
Праця як доброчеснiсть i етичне дiяння: всяке рукодiлля або ремесло, по «Домострою», слiд виконувати приготовляючись, очистясь вiд всякої скверни i руки вимивши чисто, перш за все – святим образам вклонитися в землю – з тим i почати всяку справу.
По «Домострою», кожна людина повинна жити згiдно своїм достаткам.
Всi господарськi запаси слiд купувати в час, коли вони дешевшi, i зберiгати їх ретельно. Господар i хазяйка повиннi ходити по коморах i льохах i дивитися, якi запаси, i як вони зберiгаються. Заготовляти i пiклується про все для будинку повинен муж, зберiгати ж заготовлене повиннi дружина – хазяйка. Всi запаси рекомендується видавати по рахунку i записувати, скiльки чого видано, аби не забути.
«Домострой» рекомендує постiйно мати вдома у себе людей, здатних до рiзного роду ремеслам: кравцiв, чоботарiв, ковалiв, теслярiв, аби нiчого не треба було купувати на грошi, а все мати в будинку готовим. Попутно вказанi правила, як треба готувати тi або iншi запаси: пиво, квас, заготовляти капусту, зберiгати м'ясо i рiзнi овочi i так далi
«Домострой» є свого роду мирським обiходником, вказуючи мирськiй людинi, як i коли йому треба дотримувати пости, свята i так далi
«Домострой» дає практичнi поради по веденню домашнього господарства: i як «устрюти добре i чисто» хату, як повiсити iкони i як їх мiстити в чистотi, як приготувати їжу.
Вiдношення росiйських людей до працi як доброчесностi, як до етичного дiяння вiдбивається в «Домострої». Створюється справжнiй iдеал трудового життя росiйської людини – селянина, купця, боярина i навiть князя (у той час класове роздiлення здiйснювалося не за ознакою культури, а бiльше за розмiром майна i числом слуг). Все в будинку – i господарi, i працiвники – повиннi працювати, не покладаючи рук. Хазяйка, навiть якщо у неї гостi, «завжди б над рукодiллям сидiла сама». Господар повинен завжди займатися «праведною працею» (це неодноразово пiдкреслюється), бути справедливим, бережливим i пiклуватися про своїх домочадцiв i працiвникiв. Хазяйка-дружина має бути «добра, працелюбна i мовчазна». слуги – хорошi, аби «знали ремесло, хто кого гiдний i якому ремеслу вчений». батьки зобов'язанi учити працi своїх дiтей, «рукодiллю – мати дочок i майстерностi – батько синiв».
ЕТИЧНІ ЗАСАДИ
У «Домострої» приведенi такi характеристики i заповiти: «Розсудливий батько, який торгiвлею годуватися, – в мiстi або за морем, - або в селi оре, такий вiд всякого прибутку вiдкладає на дочку » (гл. 20), «любите батька свого i мати свою i старiсть їх шануєте i немiч i страждання всяке вiд щирого серця на себе покладете» (гл. 22) « слiд молитися про свої грiхи i вiдпущення грiхiв, про здоров'я царя i царицi, i чад їх, i братiв його, i про христолюбиве воїнство, про допомогу проти ворогiв, про звiльнення ув’язнених, i про священикiв, iкони i ченцiв, i про отцiв духовних, i про болящих, про ув'язнених в темницю, i за всiх християн» (гл. 12).
В главi 25 «Наказ мужу, i дружинi, i працiвникам, i дiтям, як годиться жити» «Домострою» вiдбитi етичнi правила, яким повиннi слiдувати росiйськi люди епохи середньовiччя: «Та самому тобi, пановi, i дружинi, i дiтям i домочадцям – не красти, не розпусничати, не брехати, не обмовляти, не заздрити, не ображати, не нашiптувати, на чуже не зазiхати, не засуджувати, не бенкетувати, не висмiювати, не пам'ятати зла, нi на кого не гнiватися, до старших бути слухняним i покiрним, до середнiх – доброзичливим, до молодших i убогiших – привiтним i милостивим, всяку справу прищепити без тяганини i особливо не ображати в оплатi працiвника, всяку ж образу з вдячнiстю зазнати ради бога: i ганьбу, i докiр, якщо заслужено поносили i докоряють, з коханням приймати i подiбної безрозсудностi уникати, а у вiдповiдь не мстити. Якщо ж нi в чому не повинний, за це вiд бога винагороду отримаєш».
а незнатну людину у всьому образить, i хто по-сусiдському не добрий або в селi на своїх селян, або в наказi сидячи при владi накладає тяжку дань i рiзнi незаконнi податки, або чужу ниву розорав, або лiс посiк, або переловив всю рибу в чужiй сажалцi, або борти, або перевесище i всякi ловецькi угiддя неправдою i насильством захопить i пограбує, або покрадєть, або знищить, або кого в чому помилково звинуватить, або в чому обдурить, або нi за що когось зрадить, або в рабство неповинних лукавством або насильством охолопить, або нечесно судить, або неправедно виробляє розшук, або помилково свiдчить, або кiнь, i всяка тварина, i всяке майно, i сiла або сади, або двори i всякi угiддя силою вiднiмає, або задешево в неволю купить, i у всяких непотрiбних справах: у розпустi, в гнiвi, в злопам'ятствi, - сам пан або панi їх творять, або дiти їх, або люди їх, або селяни їх - обов'язково всi разом будуть в пеклу, а на землi проклятi, бо у всiх тих справах негiдних господар такий богом не пробачив i народом проклятий, а ображенi їм вопiють до бога».
Гiднi взаємини мiж подружжям в сiм'ї, упевнене майбутнє дiтей, благополучне положення людей похилого вiку, шанобливе вiдношення до влади, шанування духовних осiб є неодмiнна умова «порятунку», успiху в життi.
нормах були вiдбитi в «Домострої», значення якого полягає в тому, що вiн малює нам життя заможної людини XVI ст.. – городянина, купця або наказову людину.
«Домострой» дає класичну середньовiчну тричленну пiрамiдальну структуру: чим нижче на iєрархiчних сходах коштує iстота, тим менше його вiдповiдальнiсть, але також i свобода. Чим вище – тим бiльше влада, але i вiдповiдальнiсть перед Богом. У моделi «Домострою» цар вiдповiдає за свою країну разом, а господар будинку, голова сiм'ї – за всiх домочадцiв i їх грiхи; чому i з'являється нужда в тотальному вертикальному контролi за їх дiями. Вищестоящий при цьому має право карати нижчестоячого за порушення порядку або нелояльнiсть до його влади.
У «Домострої» проводитися iдея практичної духовностi, в чому i полягає особливiсть розвитку духовностi в Древнiй Русi. Духовнiсть – не мiркування про душу, а практичнi справи по втiленню в життя iдеалу, що мав духовно-етичний характер, i, ранiше всього iдеалу праведної працi.
У «Домострої» даний портрет росiйського чоловiка того часу. Це добувач i годувальник, зразковий сiм'янин (розлучень не було в принципi). Який би не був його соцiальний статус, на першому мiсцi для нього – сiм'я. Вiн захисник своєї дружини, дiтей i свого добра. І, нарештi, це людина честi, з глибоким вiдчуттям власної гiдностi, чужа брехнi i удавання. Правда, рекомендацiї «Домострою» дозволяли використовувати силу по вiдношенню до дружини, дiтей, слуг; та i статус останнiх був незавидним, безправним. Головним в сiм'ї був чоловiк – господар, муж, батько.
Отже, «Домострой» є спроба створення грандiозного релiгiйно-етичного кодексу, який повинен був встановити i упровадити в життя саме iдеали свiтової, родинної, суспiльної моральностi.
Унiкальнiсть «Домострою» в росiйськiй культурi, перш за все, в тому, що пiсля нього вже не робилося порiвнянної спроби нормувати весь круг життя, особливо родинного.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Домострой // Пам'ятники лiтератури Древньої Русi: Середина XVI ст – М.: Худож. Лiт., 1985.
3. Іванiцкий В. Русськая жiнка в епоху «Домострою» // Суспiльнi науки i сучаснiсть, 1995, № 3. – С. 161-172.
4. Костомаров Н.І. Домашнє життя i вдачi народу великороса: Начиння, одяг, їжа i пиття, здоров'я i хвороби, вдачi, обряди, прийом гостей. – М.: Освiта, 1998.
5. Лiчман Б. В. Історiя Росiї. – М.: Прогрес, 2005.
8. Терещенко А. Побут росiйського народу. – М.: Наука, 1997.
|
