Моральнi цiнностi дружби, кохання, сiм`ї
Реферат на тему:
яке може бути розглянуте як дiяльнiсть людей, що задовольняє потребу суспiльних iстот однiєї в однiй при вирiшеннi тих чи iнших життєвих проблем. У концентрованому виглядi моральна культура виявляє потребу людини в доброзичливостi, взаємоповазi, приязнi як важливих сторонах вирiшення матерiальних, побутових, сiмейних та iнших проблем.
виникають при вирiшеннi життєвих проблем, i тому бiльш пов'язана зi стереотипами поведiнки. Моральний досвiд спiлкування виробив для безособової форми й особливий регулятор — етикет, котрий, виступаючи як сукупнiсть загальноприйнятих у суспiльствi, впорядкованих норм поведiнки, регулює безособовi вiдносини мiж людьми й вiдображає немовби зовнiшню культуру спiлкування.
Етикет, особливо демократичний, в основi своїй має спiльнi принципи взаємин людей — гуманiзм i творчiсть. Етикетнi приписи сприяють культивуванню позитивних моральних якостей особистостi, подоланню недолiкiв, стимулюють моральне самовдосконалення iндивiда. Повноцiнним спiлкування стає, набуваючи форми мiжособистiсного, або «особового» спiлкування, яке, по сутi, є практичною формою iснування самої моральностi. При цьому форма етикетної регуляцiї вже неспроможна виразити всю гаму моральних спонук: вiд альтруїстичних, що мають за мету творити добро, зробити щасливим iншого, до споживацьких, вузько прагматичних, що зводять вiдносини мiж людьми до вiдношення речей.
Так само як i етикет, мiжособистiсне спiлкування в своїх найвищих проявах грунтується на принципах гуманiзму й творчостi. В кiнцевому пiдсумку таке спiлкування має за мету утвердження людського в людинi. Динамiка мiжособистiсного спiлкування вимагає творчого осмислення вiдносин, у якi вступає особистiсть, сприяє виробленню взаємної довiри, поваги. В найрозвиненiших своїх формах (товариськiсть, дружба, любов) спiлкування формує у людини почуття любовi, благородства, розкриває в нiй здатнiсть до самопожертви.
вiдносин — вибiрковiсть, симпатiю, прагнення до взаємодопомоги, взаєморозумiння. Для товариських стосункiв характерний iнтерес до спiльної дiяльностi. Слово «товариш» i етимологiчно, й iсторично походить вiд слова «майно», «товар» i означає «рiвня в усьому; односум; помiчник; спiвробiтник; спiвучасник» '. Напевно, це слово виникло в купецькому середовищi й означало власникiв спiльного майна. З плином часу слово сповнилося новим, глибшим змiстом.
Народний епос, лiтописи свiдчать про властиве нашим предкам почуття товариськостi. Виникши з практичної необхiдностi спiльного виконання спiльної справи, це почуття поступово перетворилося на одну з благородних потреб людини, неминущу моральну цiннiсть суспiльства. Для поєднання своїх зусиль у досягненнi спiльної мети (ратнiй справi, творчостi, культурно-просвiтницькiй дiяльностi) люди здавна пiдтримували товариськi стосунки.
Специфiка рiзних сфер соцiального життя вiдображувалася в багатствi смислових вiдтiнкiв поняття «товариськiсть» («товариство художникiв», «товариство майстрових», «товаришi по зброї» i т. д.). Суть цього поняття становлять практикованi взаємодопомога у спiльнiй справi й прагнення вдосконалювати особистi якостi один одного в iнтересах досягнення спiльної мети. Формуванню товариських вiдносин сприяють i схожi умови життя, що є ознакою для розрiзнення товариських i приятельських стосункiв. Звичайно приятельськi стосунки складаються на основi якихось, здебiльшого несуттєвих (тимчасових, вузьких, незначних) iнтересiв та особистих симпатiй.
На рiвнi приятельських вiдносин аж нiяк не є обов'язковим збiг уявлень про мету життя, можуть бути вiдсутнiми й глибокий спiльний iнтерес, i серйозна заiнтересованiсть долею один одного. Цi вiдносини взаємно доброзичливi, пiдтримуються особистими зустрiчами, телефонними переговорами, листуванням, пов'язанi з виконанням деяких взаємних послуг, обмiном думками. В рамки приятельських вiдносин не входить спiльне досягнення суттєво значущих цiлей. Не досягається тут i той ступiнь душевної близькостi, за якої спiлкування людей веде до вдосконалення особистих якостей один одного. Тим-то приятельськi стосунки не опертi на мiцнi пiдвалини й досить легко припиняються.
Товариськi ж стосунки встановлюються мiж людьми, котрi протягом тривалого часу беруть участь у процесi спiльної дiяльностi. їх єднають спiльнi iнтереси й, головне, почуття вiдповiдальностi за спiльну справу. Характер дiяльностi людей безумовно впливає на мiцнiсть їхнiх товариських стосункiв. Дiяльнiсть, пов'язана з труднощами,
за товаришування!» І це зрозумiло, бо в екстремальних умовах успiх заходу (а в бою — й життя товаришiв) великою мiрою залежить вiд рiвня розвитку товариських вiдносин у колективi. Це велике бажання досягти поставленої мети, самовiдданiсть, високе почуття обов'язку й вiдповiдальностi, готовнiсть прийти на допомогу. Історiя нашої країни не раз давала приклади того, як люди, жертвуючи собою, рятували своїх товаришiв.
Товариськi стосунки народжуються i в трудових колективах, де однiєю з основних рис у вiдносинах мiж людьми виступає колективiзм. Реалiзацiя на практицi цiєї важливої моральної якостi суттєво впливає на внутрiшнiй стан окремих мiкрогруп, члени яких пов'язанi єдиним процесом дiяльностi певного виду. Рiвень розвитку товариських вiдносин, у кiнцевому пiдсумку, знаходить вiдображення як результат цiєї дiяльностi. Данi соцiологiчних дослiджень показують, що в групах, де зафiксовано високий коефiцiєнт групової згуртованостi, де число колективiстiв виявляється переважаючим, люди вiдчувають вдоволення вiд своєї працi та спiлкування з колегами.
Бажання i вмiння побачити й схвалити в людинi все цiнне, добре, хороше властивi саме товариським вiдносинам. Однак i перше, й друге не виникають стихiйно. Вони формуються в сiм'ї, дитячому та шкiльному колективах. Вчить товариських стосункiв i доросле життя. Саме тодi вони повною мiрою позначаються постiйнiстю й прихильнiстю. Тут починають усвiдомлюватися тi обов'язки, котрi накладаються на особистiсть товариськими вiдносинами. Це увага до iнших, готовнiсть прийти на допомогу, незламна чеснiсть щодо товаришiв, принциповiсть, бажання усунути недолiки (свої й товаришiв), нетерпимiсть до моральних порокiв.
Товариськi стосунки будуються за своєрiдним «золотим» правилом — не ущемляти iнтересiв один одного, але водночас не залишатися байдужим до недолiкiв; критично ставитися до спiльної дiяльностi та її результатiв, самокритично поцiновувати свою в нiй участь, особистий внесок. Якщо мотивами критики є пiклування про людину, повага до неї, бажання допомогти їй у пошуках виходу зi скрутної ситуацiї чи у виправленнi недолiкiв, i якщо при цьому людина вiдчуває прихильнiсть до себе колективу або товариша, то така критика стає вiдправним пунктом на шляху самовдосконалення. Така критика зближує колектив та особистiсть, змiцнює товариськi вiдносини, якi слугують необхiдною передумовою справжньої дружби.
1. Курс лекцiя з етики. – М., 2000.
|
