Правові основи етики державного службовця

Правовi основи етики державного службовця Правов i основи етики державного службовця Змiст 2. Правила поведiнки державних службовцiв та Кодекс поведiнки державних службовцiв. 5 Список використаних джерел. 13 1. Правове забезпечення етики поведiнки державних службовцiв Законодавче закрiплення етичних стандартiв державної служби, з одного боку, є свiдченням свiдомого прагнення держави утверджувати в системi суспiльних вiдносин моральнi цiнностi, а з iншого — вказує на те, що право пiдноситься до рiвня моральних цiнностей. Моральне значення правового закрiплення моральних цiнностей державних службовцiв полягає в тому, що право, допо­магаючи державнiй службi бути послiдовною у «своїй дiяльностi, в утвердженнi проголошених моральних стандартiв, водночас не дозволяє вiдступати вiд закрiплених цiнностей i принципiв»[1] . Якщо ж право не виконує своєї функцiї у державному управлiннi, то в суспiльних вiдносинах розвивається безвiдповiдальнiсть, а в су­спiльствi — недовiра до держави й апатiя народу. Що ж до законодавчо-нормативного регулювання поведiнки державних службовцiв, то тут можна говорити про окремi аспек­ти, зафiксованi в Законi України «Про державну службу» i Законi України «Про боротьбу з корупцiєю», а також про Кодекс правил поведiнки державного службовця, зареєстрованого у Мiнiстерствi юстицiї України 7 листопада 2000 року. • сумлiнно виконувати свої службовi обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керiвникiв i спiвробiт­никiв; • дотримуватися високої культури спiлкування; не допускати дiй i вчинкiв, якi можуть зашкодити iнтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацiю дер­жавного службовця. 17 — «Присяга державних службовцiв». Присягу приймають державнi службовцi, якi вперше зараховуються на дер­жавну службу, i її можна розглядати як один iз засобiв забезпечення законностi й етичностi в дiяльностi державних службовцiв. Присяга є, так би мовити, фундаментом виконання обов'язку на державнiй службi. Вступаючи на посаду, державний службовець обiцяє «суворо дотримуватися Конституцiї та законiв України». Це формулювання порушує перед державним службовцем ряд практичних i фiлософських питань. Наприклад, Конституцiя i за­кони можуть примушувати державного службовця дiяти наперекiр власнiй думцi. У той же час iнодi самi норми Конституцiї i закони чи постано­ви уряду вступають у протирiччя одне з одним. Що повинен робити службовець у такому випадку? Його поведiнка службовця повинна базуватися на законодавствi, зокрема статтi 10 Закону України «Про державну службу», де вказуються основнi обов'язки держав­них службовцiв, а також на розумiннi того, що не всi правовi акти мають однакову юридичну силу. з боку громадян. Вiдповiдальнiсть за конституцiй-нiстю законiв покладено на Конституцiйний Суд. Доводити проти­рiччя закону Конституцiї треба в ходi службової дискусiї i судового розгляду. В разi конфлiкту мiж Конституцiєю та iншим норматив­ним актом або наказом керiвника службовець, який дотримується етичних принципiв, буде вiрним Конституцiї. Виконання законiв покладає серйознi обов'язки на державних службовцiв i в тому випадку, коли керiвник видає незаконнi розпо­рядження та вказiвки. Державнi службовцi, якi працюють на довiру та iнтереси громадян, перевагу вiддадуть невиконанню такого нака­зу. Тим бiльше, що стаття 10 Закону України «Про державну служ­бу» пояснює, як повинен поводити себе державний службовець у такiй ситуацiї. Проте в реальному життi службовцi порушують за­кони, пiдкоряються обставинам. Вiдповiдно їхня реальна поведiнка не завжди буде однаковою: хтось задумається про етичний вибiр, а хтось не звертатиме на це уваги. Кодекс загальних правил поведiнки державних службовцiв в Українi як правовий «акт закрiплює реалiзацiю державними служ­бовцями їх прав i обов'язкiв стосовно iнших суб'єктiв суспiльних вiдносин, а також iнформує громадян про поведiнку, якої вони мо­жуть очiкувати вiд державних службовцiв»[3] . Такий пiдхiд пiдвищує правову захищенiсть як громадян України, так i державних служ­бовцiв. Наприклад, у статтi 22 Кодексу загальних правил поведiн­ки державних службовцiв говориться, що пiд час виконання своїх службових обов'язкiв державним службовцям слiд уникати дiй, якi можуть викликати у громадян уявлення щодо їх необ'єктивностi чи упередженостi, тобто мова йде про запобiгання створення уяви щодо зловживання службовим становищем з боку державних службовцiв[4] . Навiть якщо поведiнка державних службовцiв фактич­но не порушує норм етичної поведiнки, їм слiд уникати будь-яких дiй, що можуть бути розцiненi як порушення етичних норм. 2. Правила поведiнки державних службов­цiв та Кодекс поведiнки державних службов­цiв. Загальнi правила поведiнки встановлюють основнi вимоги до етики працiвникiв органiв державної влади, що займають поса­ди, вiднесенi до вiдповiдних категорiй посад державних службов­цiв вiдповiдно до Закону України «Про державну службу». Загальнi правила поведiнки державного службовця обов'язковi для осiб, якi займають посади, вiднесенi в установленому законом порядку до вiдповiдних категорiй посад державних службовцiв. Перелiк цих посад та органiв, у яких вони працюють, визначений статтею 25 Закону України «Про державну службу», а також по­становами i розпорядженнями Кабiнету Мiнiстрiв України про вiд­несення посад, не передбачених у зазначенiй статтi, до вiдповiдних категорiй посад державних службовцiв. Для державних службовцiв, якi працюють в апаратi орга­нiв прокуратури, судiв, дипломатичної, митної, податкової служб, Нацiонального банку України, Служби безпеки, внутрiшнiх справ, управлiння Збройних Сил та iнших вiйськових формувань, вiдповiдними органами можуть затверджуватися правила поведiн­ки з урахуванням особливостей роботи в цих органах. Вiдповiдно до частини другої статтi 9 Закону України «Про державну службу» регулювання правового становища державних службовцiв, якi працюють в апаратi органiв прокуратури, судiв, ди­пломатичної служби, митного контролю, Служби безпеки, внутрiш­нiх справ та iнших, здiйснюється вiдповiдно до цього Закону, якщо iнше не передбачено законами України. В апаратi зазначених органiв працюють як особи, котрi займа­ють посади, вiднесенi до вiдповiдних категорiй посад державних службовцiв i таким чином повною мiрою пiдпадають пiд дiю Закону України «Про державну службу», так i особи, правовий статус яких регулюється спецiальними законами, зокрема Законами України «Про прокуратуру», «Про статус суддiв», Митним кодексом та iн­шими. Останнi не вiднесенi до вiдповiдних категорiй посад держав­них службовцiв, але мають спецiальнi звання, їхнiй правовий статус регулюється Законом України «Про державну службу» в частинi, що не суперечить вiдповiдному спецiальному закону. особливостей роботи в цих органах. Механiзм регулюючого i виховного впливу етичного кодексу полягає в тому, «що вiн, як i мораль взагалi, є формою внутрiшньо­го контролю, але, будучи оприлюдненим, набуває статусу фор­ми легального, зовнiшнього, громадського контролю дiяльностi державних службовцiв з боку суспiльства та побудови уявного iмiджу державного службовця»[5] . Найважливiшою умовою побудови етичного кодексу як си­стеми норм, що сприяє розбудовi в державнiй службi системи вiд­носин на засадах моралi й стимулює етичну поведiнку державного службовця, є вирiшення проблеми оптимального спiввiдношення необхiдностi й свободи його особистостi як посадової особи й гро­мадянина, а отже утвердження в системi державного управлiння особистiсної взаємодiї. Кодекс поведiнки державного службовця в Українi можна представити у виглядi наступних блокiв. Суспiльне призначення державної служби полягає у забезпе­ченнi ефективного здiйснення завдань i функцiй Української держави шляхом сумлiнного виконання державними службовцями покладених на них службових повноважень. iнтересах, з порушенням чинного законодавства, перевищенням службових повноважень розглядається як дисциплiнарний чи адмiнiстра­тивний проступок, а у випадках, коли такими дiями завдано суттє­вої шкоди державним iнтересам або законним правам та iнтересам громадян, — як злочин. 1. Поведiнка державних службовцiв має вiдповiдати очiку­ванням громадськостi й забезпечувати довiру суспiльства та гро­мадян до державної служби, сприяти реалiзацiї прав i свобод люди­ни i громадянина, визначених Конституцiєю i законами України. мiрою залежить якiсть державних послуг, якi ма­ють отримувати громадяни. Утвердження та забезпечення прав i свобод людини й гро­мадянина, закрiплених Конституцiєю i законами України, ре­алiзацiя зумовленим цими правами i свободами правомiрних iнтересiв громадян є одним з головних обов'язкiв державного службовця, оскiльки конституцiйнi права i свободи людини й гро­мадянина не можуть бути обмеженi, крiм випадкiв, передбачених Конституцiєю України. Державнi службовцi здiйснюють свою професiйну дiяльнiсть щодо практичного виконання завдань i функцiй держави, перебува­ють на службi у держави i тому мають дбати про авторитет держав­них органiв, у яких вони працюють. Вiдповiдно до статтi 5 Закону України «Про державну службу» державний службовець не повинен допускати дiй i вчинкiв, якi можуть зашкодити iнтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацiю державного службовця. 3. Державнi службовцi, з урахуванням конституцiйних прав, можуть брати участь у полiтичнiй чи iншiй громадськiй дiяльностi лише поза межами їхнiх службових обов'язкiв i в позаробочий час щоб не пiдривати вiру громадськостi в неупереджене вико­нання ними своїх функцiй. Власнi полiтичнi погляди вони не мо­жуть використовувати при виконаннi своїх посадових обов'язкiв. Стаття 36 Конституцiї України гарантує всiм громадянам України, в тому числi i державним службовцям, свободу об'єднання у полiтичнi партiї та громадськi органiзацiї для здiйснення i захисту своїх прав та свобод i задоволення полiтичних, економiчних, со­цiальних, культурних та iнших iнтересiв[6] . Нiхто не може бути при­мушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належнiсть чи неналежнiсть до полiтичних партiй або громадських органiзацiй. Разом з тим державна служба має проводити державну полi­тику, виконувати свої функцiї незалежно вiд виборчих кампанiй та полiтичної боротьби в суспiльствi. Саме тому, вiдповiдно до статтi 37 Конституцiї України, не допускається створення i дiяльнiсть органiзацiйних структур полiтичних партiй у державних органах. Державнi службовцi можуть брати участь у полiтичнiй чи iншiй гро­мадськiй дiяльностi лише поза межами своїх посадових обов'язкiв i у позаробочий час. При виконаннi службових обов'язкiв вони ма­ють бути полiтично неупередженими, дотримуватись принципу рiвностi перед законом усiх громадян, незалежно вiд їх полiтичних переконань. 4. Державний службовець, як й iншi громадяни, має право на приватне життя i повинен поважати приватне життя iнших держав­них службовцiв, зберiгати конфiденцiйнiсть iнформацiї з цих пи­тань, якщо iнше не встановлено законами України. Вiдповiдно до статтi 32 Конституцiї України нiхто (в тому числi державний службовець) не може зазнавати втручання в його особисте i сiмейне життя, крiм випадкiв, передбачених Конституцiєю України. Не допускається збирання, зберiгання, використання та поши­рення конфiденцiйної iнформацiї про особу (в тому числi держав­ного службовця) без її згоди, крiм випадкiв, визначених законом, i лише в iнтересах нацiональної безпеки, економiчного добробуту та прав людини. Державний службовець як працiвник державного органу має суворо дотримуватися цього конституцiйного положення по вiд­ношенню до кожного громадянина. 1. Державний службовець при виконаннi службових обов'язкiв повинен дiяти на пiдставi, в обсязi та у спосiб, якi передбаченi Конституцiєю та законами України, а також укладе­ними i в установленому порядку ратифiкованими мiжнародними договорами України, на засадах чесностi, справедливостi, вiдпо­вiдальностi, вiдкритостi й прозоростi. 2. Акти мiсцевих органiв виконавчої влади та органiв мiсце­вого самоврядування, прийнятi у межах їх повноважень, що не су­перечать закону, є на вiдповiднiй територiї також обов'язковими для виконання державними службовцями будь-якого органу дер­жавної влади. Вiдповiдно до статтi Конституцiї України, органи держав­ної влади та органи мiсцевого самоврядування, а отже — i державнi службовцi, зобов'язанi дiяти тiльки на пiдставi, в обсязi та у спосiб, якi передбаченi Конституцiєю та законами України, а також чин­ними мiжнародними угодами, якi в установленому порядку рати­фiкованi i, таким чином, є частиною нацiонального законодавства України. Кожен державний службовець вiдповiдно до статтi 17 Закону України «Про державну службу» приймає Присягу, уро­чисто обiцяючи, зокрема, «суворо дотримуватися Конституцiї та законiв України». Повноваження, функцiї, права та обов'язки дер­жавних службовцiв пiдпорядкованi служiнню людинi, суспiльству i державi. З цiєю метою дiяльнiсть державних органiв та державних службовцiв має бути якомога повнiше врегульована i регламенто­вана, щоб запобiгти можливостi з будь-яких причин завдати шкоди особi, суспiльству чи державi. законам України, оскiльки, вiдповiдно до Конституцiї України, вони є обов'язковими для виконання на вiд-повiднiй територiї. 3. Державний службовець повинен сумлiнно виконувати свої службовi обов'язки, виявляти iнiцiативу i творчiсть, постiйно вдос­коналювати органiзацiю своєї роботи. Конкретнi службовi обов'язки державних службовцiв визна­чаються на основi типових професiйно-квалiфiкацiйних характе­ристик у посадових положеннях та iнструкцiях, якi затверджуються керiвниками вiдповiдних державних органiв у межах закону та їх компетенцiї. 4. Державний службовець має виконувати свої посадовi обо­в'язки чесно, неупереджено, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильнiсть до окремих фiзичних i юридичних осiб, полiтичних партiй, рiшуче виступати проти антидержавних проявiв i сил, якi загрожують порядку в суспiльствi або безпецi громадян. Пiд час виконання своїх посадових обов'язкiв державним служ­бовцям слiд уникати дiй, якi можуть викликати у громадян уявлення щодо їх необ'єктивностi чи упередженостi. Навiть якщо державний службовець дiє в межах закону, вiн має дотримуватися норм поведiн­ки, якi б виключали пiдозру в нечесностi, наданнi окремим фiзичним чи юридичним особам пiльг та переваг, не передбачених законодав­ством. Захист життя людини є конституцiйним принципом (частина Друга статтi 27 Конституцiї України). Тому державнi службовцi не мають права приховувати вiд громадян факти та обставини, що ста­новлять загрозу для життя, здоров'я i безпеки людей. У разi отримання iнформацiї щодо антидержавних проявiв, якi загрожують порядку в суспiльствi або безпецi громадян, державний службовець повинен вжити заходiв сам або повiдомити про це пра­воохороннi органи. 5. Державний службовець повинен шанобливо ставитися до громадян, керiвникiв i спiвробiтникiв, дотримуватися високої культури спiлкування, не допускати дiй i вчинкiв, якi можуть за­шкодити iнтересам державної служби. Зазначена норма передбачена статтею 5 Закону України «Про державну службу». Це випливає iз закрiпленого статтею 28 Конституцiї України права кожної людини на повагу її гiдностi та визначених Законом обов'язкiв державного службовця, основним серед яких є додержання Конституцiї України. до них при виконаннi своїх службових обов'язкiв. 6. Державний службовець має з належною повагою ста­витись до прав, обов'язкiв та законних iнтересiв громадян, їх об'єднань, а також юридичних осiб. Не повинен проявляти сва­вiлля або байдужостi до їхнiх правомiрних дiй та вимог, допускати прояви бюрократизму, вiдомчостi та мiсництва, нестриманостi у висловлюваннях або iншим чином поводитися у спосiб, що дис­кредитує орган державної влади або ганьбить репутацiю держав­ного службовця. Репутацiя державного службовця — це загальновизнанi в су­спiльствi уявлення та оцiнка поведiнки державного службовця як представника держави та носiя державно-влздних повноважень. Текст Присяги, яку вiдповiдно до Закону приймає кожний громадя­нин при зарахуваннi на державну службу, передбачає зобов'язання «з гiднiстю нести високе звання державного службовця». При виконаннi службових обов'язкiв державний службовець повинен пам'ятати, що вiд його поведiнки залежить уявлення людей про державну службу та її авторитет. Тому вiн не повинен допускати свавiлля або байдужостi до правомiрних вимог грома­дян, їх об'єднань, юридичних осiб, проявляти бюрократизм, вiдом-чiсть, мiсництво. 7. Державний службовець має виявляти толерантнiсть i по­вагу до рiзних релiгiйних органiзацiй, шанування та дотримання народних звичаїв i нацiональних традицiй, установленого про­токолу у вiдносинах з представниками мiжнародних органiзацiй, iноземних установ та iноземцiв. Така поведiнка державного службовця обумовлена конститу­цiйними положеннями про те, що кожен має право на свободу свi­тогляду i вiросповiдання: свободу сповiдувати будь-яку релiгiю або не сповiдувати жодної, безперешкодно вiдправляти одноособово чи колективно релiгiйнi культи i ритуальнi обряди, вести релiгiйну дiяльнiсть. Здiйснення цього права може бути обмежене законом лише в iнтересах охорони громадського порядку, здоров'я i мораль­ностi населення або захисту прав i свобод iнших людей (стаття 35 Конституцiї України). Не може бути обмежень для громадян за ознаками релiгiй­них та iнших переконань, етнiчного та соцiального походження, мiсця проживання, за мовними або iншими ознаками (стаття 24 Конституцiї України). Конституцiєю, законами чи мiжнародними догово­рами України (стаття 26 Конституцiї України). 8. При виконаннi своїх повноважень державний службовець має дотримуватися умов рацiонального, ефективного, економ­ного використання доручених йому матерiальних та фiнансових ресурсiв, якi йому дорученi. При виконаннi своїх повноважень державний службовець несе вiдповiдальнiсть за те, щоб матерiальнi та фiнансовi ресурси, якi йому дорученi, використовувались ефективно та економно. Вони не повиннi використовуватися з приватною метою, якщо на це не був наданий законний дозвiл. З державними службовцями, дiяльнiсть яких пов'язана з матерiальними цiнностями, укладаються договори про повну чи часткову матерiальну вiдповiдальнiсть (стаття 135 Кодексу законiв про працю України). 9. Державний службовець повинен постiйно полiпшувати стан вiдповiдностi своїх умiнь, знань i навичок функцiям та за­вданням посади, яку вiн займає, пiдвищувати свiй професiйний, iнтелектуальний та культурний рiвнi за освiтньо-професiйними програмами та шляхом самоосвiти. Обов'язок державного службовця пiдвищувати свою квалiфi­кацiю закладений у статтi 10 Закону України «Про державну служ­бу». Постiйне пiдвищення свого професiйного рiвня є однiєю з умов для просування по службi вiдповiдно до статей 27 та 29 Закону. Державнi службовцi пiдвищують свою квалiфiкацiю постiйно, у тому числi через навчання у вiдповiдних навчальних закладах, як правило, не рiдше одного разу на п'ять рокiв. Всебiчний розгляд професiйного рiвня є однiєю з умов атестацiї державних сл^бовцiв. Вiдповiдно до Порядку проведення атестацiї державних службовцiв органiв виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 14 серпня 1996 р. № 950, атестацiйна комiсiя у разi недостатнього рiвня освiти службовця може прийняти рiшення: вiдповiдає займанiй посадi за умови здо­буття вiдповiдної освiти, проходження перепiдготовки, пiдвищення квалiфiкацiї, набуття навичок роботи на комп'ютерi тощо. Вiтчизняний пiдхiд до морально-правового регулювання пове­дiнки державних службовцiв є, на нашу думку, необхiдним i цiлком обґрунтованим, проте недостатнiм. Правове регулювання об'єктивно неспроможне нейтралiзувати наявний у практицi державного управ­лiння суб'єктивiзм, особливо при прийняттi рiшень. Не вирiшує воно також i проблеми домiнування особистих контактiв i вiдносин над вiд­носинами суто дiловими. Тим бiльше, що за суттю i метою професiйна дiяльнiсть державного службовця є творчою, а сам процес працi носить колективний характер i потребує вiдкритостi та високої мiри узгодже­ностi дiй i солiдарної поведiнки. За таких обставин єдиним мiрилом чесностi при виконаннi службових обов'язкiв та справедливостi при прийняттi рiшень є совiсть. Тому виникає потреба включення в дiю внутрiшнiх, особистiсних, а отже — визначальних чинникiв поведiнки державного службовця. Усвiдомлення важливостi зв'язку етики i державної служби в зарубiжних країнах призвело до того, що в багатьох з них прийнято спецiальнi нормативнi акти з питань етики державних службовцiв. Зокрема, у СІЛА стандарти етичної поведiнки урядових службовцiв були встановленi у Виконавчому наказi президен­та Джонсона № 11 222 вiд 8 травня 1965 р. Положення наказу Джонсона були врахованi при пiдготовцi Закону «Про реформу державної служби» (1978 р.), куди окремим роздiлом увiйшов Кодекс етики урядової служби. У Канадi питання етики держав­них службовцiв пiдпадають пiд дiю «Свободи принципiв, якi регулюють поведiнку державних службовцiв», в Угорщинi — «За­гальних етичних норм поведiнки державних службовцiв», у Вели­кобританiї значна частина етичних питань державних службовцiв регулюється Адмiнiстративним кодексом. Якi ж якостi повинен мати державний службовець? У зару­бiжних країнах серед особистiсних якостей найчастiше згадуються: людянiсть, доброзичливiсть; природнiсть, невимушенiсть; безпо­середнiсть, довiра до iнших; симпатiя; дружнi почуття, привiтнiсть; iнтерес, щира увага; емпатiя (намагання зрозумiти iншого, вмiння вiдчувати його ситуацiю); приємна зовнiшнiсть; рiшучiсть (впев­ненiсть); ввiчливiсть (увага, люб'язнiсть); тактовнiсть (чуйнiсть, бережне ставлення); ґречнiсть (пристойнiсть); адаптованiсть (гнуч­кiсть); дисциплiнованiсть; толерантнiсть. Аналiз етичних кодексiв свiдчить, що вони можуть бути деталi­зованими, з докладним викладенням норм i правил, заборон i дозво­лiв, iз складними механiзмами примусу. А можуть бути стислими, без розгорнутих норм, категоричних заборон i детальних стандартiв. У результатi найчастiше розробляється промiжний варiант. Поведiнськi кодекси мають такi реалiстичнi цiлi: 1) стимулювання високих стандартiв поведiнки; 3) допомога у прийняттi управлiнських рiшень. Третiй метi надається перевага, що зумовлює вибiр рiзних моделей кодексiв. В однiй моделi наголос робиться на правових механiзмах покарання у випадках зловживання владою i на гасо-бах захисту. В iншiй головне — характеристика стандартiв i про­цедур, якi допомагають управлiнцям приймати рiшення вiдповiд зд до реальної ситуацiї. Можлива комбiнована поведiнська модел Кодекси орiєнтуються на досягнення лише практично мiнiмуму цiлей. Було б нереалiстично очiкувати вiд етичних кодексiв того, що вони зупинять корупцiю i взагалi допоможуть запобiгти конфлiкту особистого i державного iнтересу. Методична реалiзацiя кодексiв дасть змогу запобiгти лише деяким порушенням i виявити осiб, якi їх скоїли, вирiшити лише деякi проблеми. Щоб кодекс був реалiстичним вiн повинен мiстити п'ять елементiв, зокрема[7] : • мету; • перелiк позитивних цiнностей, на якi потрiбно орiєнтуватися; • реальнi санкцiї; • систему процедурних гарантiй. Проте навiть найкращий кодекс — це лише вiдправний пункт постiйної роботи з полiпшення етичного клiмату у вiдомствах i установах. Список використаних джерел. 1. Конституцiя України. – К., 1996. – ст. 18 2. Про державну службу: Закон України вiд 16. 12. 1993 р. // Голос України. – 1994. – 5 сiчня 4. Кобликов В. Юридическая этика. – М., 2001. – ст. 76 5. Рудакевич М. І. Етика державних службовцiв: Монографiя. — К.: На­цiональна академiя державного управлiння при Президентовi Украї­ни. – 2003 - ст. 211 6. Рудакевич М. І. Етика державних службовцiв: Монографiя. — К.: На­цiональна академiя державного управлiння при Президентовi Украї­ни. – 2003 - ст. 211 7. Етика державної служби. Зарубiжний досвiд.— К., 2002. -110 с. [1] Кобликов В. Юридическая этика. – М., 2001. – ст. 76 [3] Рудакевич М. І. [4] Загальнi правила поведiнки державних службовцiв // Державна служба в Українi // Бюлетень законодавства та юридичної практики України. – К., 2002. – с. 314 [5] Рудакевич М. І. Етика державних службовцiв: Монографiя. — К.: На­цiональна академiя державного управлiння при Президентовi Украї­ни. – 2003 - ст. 211 [6] Конституцiя України. – К., 1996. – ст. 18 [7] Рудакевич М. І. Етика державної служби. Зарубiжний досвiд.— К., 2002. -110 с.