Етика дiлової бесiди
Змiст
Вступ
1. Етика дiлової бесiди
3. Загальнi етичнi принципи i характер дiлового спiлкування
4. Психiчна структура особи i практика дiлового спiлкування
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Дiлове спiлкування - це складний багатоплановий процес розвитку контактiв мiж людьми в службовiй сферi.
нацiональними i культурними традицiями, професiйними етичними принципами.
Спiлкування властиве усiм вищим живим iстотам, але на рiвнi людини воно придбаває найдосконалiшi форми, стає усвiдомленим i опосередкованим, тобто мовою. У життi людини немає навiть самого нетривалого перiоду часу, коли б вiн знаходився поза цим процесом життєдiяльностi, поза взаємодiєю з iншими об'єктами суспiльства. Дiлове спiлкування зазвичай включене як приватний момент в яку-небудь спiльну продуктивну дiяльнiсть людей i служить засобом пiдвищення якостi цiєї дiяльностi, iнформативним супроводом його. Його змiстом є те, чим зайнятi люди, а не тi проблеми, якi зачiпають їх внутрiшнiй свiт, на вiдмiну вiд особового спiлкування мiж близькими людьми, друзями, родичами.
Умiння поводитися з людьми пiд час бесiди є одним з найголовнiших чинникiв, що визначають вашi шанси добитися успiху в бiзнесi, службовiй або пiдприємницькiй дiяльностi. Успiхи людини в його справах навiть в технiчнiй сферi або науковiй сферi тiльки вiдсоткiв на п'ятнадцять залежать вiд його професiйних знань i на вiдсоткiв на вiсiмдесят п'ять - вiд його умiння спiлкуватися з людьми з якими вiн працює.
певної поставленої мети. Дiлове спiлкування умовно дiлиться на пряме (безпосереднiй контакт) i непряме (коли пiд час спiлкування iснує деяка просторово-часова дистанцiя, тобто листи, телефоннi розмови, дiловi записки i так далi).
спiлкування вiдрiзняється вiд неформального тим, що в його процесi ставляться конкретнi завдання i конкретнi цiлi, якi вимагають певного дозволу. Це не дозволяє нам припинити процес переговорiв з партнером або партнерами по переговорах у будь-який момент (принаймнi, без певних втрат в отриманнi iнформацiї для обох сторiн). У звичайному дружньому ж найчастiше не пiднiмаються такi питання, як конкретнi завдання i цiлi, тому таке спiлкування можна припинити (за бажанням обох сторiн) у будь-який момент без побоювання втратити можливiсть вiдновити процес спiлкування наново.
1. Етика дiлової бесiди
Дiлове спiлкування є необхiдною частиною людського життя, найважливiшим видом стосункiв з iншими людьми. Вiчним i одним з головних регулювальникiв цих стосункiв виступають етичнi норми, в яких вираженi нашi уявлення про добро i зло, справедливiсть i несправедливiсть, правильнiсть або неправильнiсть вчинкiв людей. І спiлкуючись в дiловiй спiвпрацi зi своїм пiдлеглими, начальником або колегами, кожен так чи iнакше свiдомо або стихiйно спирається на цi представлення. Але залежно вiд того, як людина розумiє моральнi норми, який змiст в них вкладає, в якiй мiрi вiн їх взагалi враховує в спiлкуваннi, вiн може як полегшити собi дiлове спiлкування, зробити його ефективнiшим, допомогти в рiшеннi поставлених завдань i досягненнi цiлей, так i утруднити це спiлкування або навiть зробити його неможливим [6, с. 121-124].
"етика" уперше спожив Арiстотель (384-322 до н. е) для позначення практичної фiлософiї, яка повинна дати вiдповiдь на питання, що ми повиннi робити, щоб здiйснювати правильнi, моральнi вчинки.
Мораль (вiд латiв. moralis - моральний) - це система етичних цiнностей, якi визнаються людиною. Мораль - найважливiший спосiб нормативної регуляцiї громадських вiдносин i поведiнки людей в самих рiзних сферах громадського життя - сiм'ю, побут, полiтику, науку, працю i так далi
Найважливiшими категорiями етики є - "добро", "зло", "справедливiсть", "благо", "вiдповiдальнiсть", "борг", "совiсть" i так далi.
Норми моралi отримують своє iдейне вираження в загальних уявленнях, заповiдях, принципах про те, як повинно поводитися. Мораль завжди припускає наявнiсть певного морального iдеалу, зразка для наслiдування, змiст i сенс якого мiняються в iсторичному часi i соцiальному просторi, тобто в рiзнi iсторичнi епохи i у рiзних народiв. Проте в моралi належне далеко не завжди спiвпадає з сущим, з реально iснуючою моральною реальнiстю фактичними нормами поведiнки людей. Бiльше того, на всьому протязi розвитку моральної свiдомостi внутрiшнiм стержнем i структурою його змiни являється "суперечливо-напружене спiввiдношення понять сущого i належного".
чином, а з iншою, - йому необхiдно задовольнити свої потреби, реалiзацiя яких дуже часто пов'язана з порушенням моральних норм [1, с. 78-79].
Цей внутрiшнiй конфлiкт мiж пiднесеним iдеалом i практичним розрахунком моральним боргом i безпосереднiм бажанням iснує завжди i в усiх сферах життя. Але особливо напружено вiн проявляється в етицi дiлового спiлкування, тому що саме в цьому видi спiлкування основний предмет, з приводу якого воно утворюється, є зовнiшнiм для iндивiдiв.
Спiлкування - процес взаємодiї громадських суб'єктiв: соцiальних груп, спiльностей або осiб, в якому вiдбувається обмiн iнформацiєю, досвiдом, здiбностями i результатами дiяльностi. Спiлкування виступає як спосiб буття суспiльства i людини. Саме в процесi спiлкування вiдбуваються соцiалiзацiя особи i її самореалiзацiя. На думку Арiстотеля, здатнiсть вступати в спiлкування вiдрiзняє людину вiд "недорозвинених в моральному сенсi iстот" i вiд "надлюдини". Тому "той хто не здатний вступати в прощення або, вважаючи себе iстотою впевненою, не вiдчуває потреби нi в чому, вже не складає елементу держави, стаючи або твариною, або божеством" [3, с. 18-22].
Специфiка дiлового спiлкування обумовлена тим, що воно виникає на основi i з приводу певного виду дiяльностi, пов'язаної з виробництвом якого-небудь продукту або дiлового ефекту. При цьому сторони дiлового спiлкування виступають у формальних (офiцiйних) статусах, якi визначають необхiднi норми i стандарти (у тому числi i етичнi) поведiнки людей. Як i всякий вид спiлкування, дiлове спiлкування має iсторичний характер воно проявляється на рiзних рiвнях соцiальної системи i в рiзних формах. Його вiдмiнна риса - воно не має певного значення, не є самоцiллю, а служить засобом для досягнення яких-небудь iнших цiлей. В умовах ринкових стосункiв - це передусiм отримання максимального прибутку [6, с. 131-132].
Вона є окремим випадком етики взагалi i мiстить в собi її основнi характеристики.
У соцiально-фiлософському планi етика дiлового спiлкування визначається суспiльно-економiчним ладом суспiльства структурою його соцiальної органiзацiї i пануючим типом суспiльної свiдомостi. У традицiйному суспiльствi, заснованому на спiльностi соцiального життя, колективних представленнях, мiфологiчнiй свiдомостi i мiжособових стосунках, основним механiзмом дiлового спiлкування є ритуал, традицiя i звичай. Їм вiдповiдають норми, цiнностi i стандарти етики дiлового спiлкування[7, с. 111-114].
Вiдмiтною особливiстю цього типу спiльностi є те, що тут ще немає того розриву мiж етичними нормами дiлового спiлкування i загальними уявленнями про моральне життя, який з'явиться в суспiльствi з розвиненими ринковими стосунками. Загальнi норми моралi являються тут i нормами дiлового спiлкування. Здебiльшого вони ще не вiддiляються один вiд одного i не протиставляються один одному, подiбно до того, як дiлове життя не протиставляється особистому життю. Але i тодi коли у рамках традицiйного суспiльства виникають приватнi i корпоративнi iнтереси, загальнi норми моральностi все ще продовжують грати головну роль.
В умовах вiдсутностi товарного фетишизму i загального вiдчуження хороше виконання самої справи розглядається як моральний борг i служить основним способом самоствердження особи. Людина традицiйного суспiльства ще не виробила в собi холуйську психологiю i не гнiт спину, прагнучи в усьому догодити своєму начальниковi, бо етичнi цiнностi мають тут велике значення.
Такi поняття, як справедливiсть, честь, гiднiсть, свобода вiдповiдальнiсть мають тут екзистенцiальний життєво важливий для людського iснування сенс i наповненi не абстрактним, а реальним життєвим змiстом. За затвердження цих цiнностей люди часто жертвували своїм життям. Пафосом цього типу спiлкування можуть служити слова Мартiна Лютера: "На тому коштую i не можу iнакше".
Етикет означає встановлений порядок поведiнки де-небудь. Це найбiльш загальне визначення етикету.
культури людини, умiння знайти правильну лiнiю поведiнки навiть в нестандартнiй, а iнодi i в екстремальнiй ситуацiї [8, с. 216-218].
Дiловий етикет - найважливiша сторона моралi професiйної поведiнки дiлової людини, пiдприємця. Знання його - необхiдна професiйна якiсть, яку потрiбно придбавати i постiйно удосконалювати. Майже 70% вигiдних для вiтчизняних дiлових людей угод, що зiрвалися, не вiдбулися через те, що українськi бiзнесмени не знають правил дiлового спiлкування i не володiють культурою поведiнки. Ця цифра пiдтверджується i свiтовим досвiдом. Так, ще в 1936 р. Дейл Карнеги писав: "Успiхи тiєї або iншої людини в його фiнансових справах вiдсоткiв на 15 залежать вiд його професiйних знань i вiдсоткiв на 85 - вiд його умiння спiлкуватися з людьми". Немало рушиться кар'єр i втрачається грошей iз-за неправильної поведiнки або невихованостi. Знаючи це, японцi витрачають на навчання хорошим манерам i консультацiям з питань етикету, культури поведiнки сотнi мiльйонiв доларiв в рiк. Вони добре знають, що успiх будь-якої фiрми багато в чому залежить вiд здатностi її працiвникiв, вiд їх умiння дружно працювати над досягненням загальної мети. Знання етикету, культура поведiнки - ось ключовi умови для успiшної роботи в будь-якiй органiзацiї - таке думка провiдних фахiвцiв фiрм [7, с. 118-119].
На жаль, українськi дiловi люди досi не надають серйозного значення цим аспектам своєї дiяльностi. Пiдкреслимо, що дотримання дiлового етикету умiння культурне звiстцi себе особливо важливо при роботi з представниками iноземних фiрм, при виїздi для ув'язнення угод за кордон.
Це протирiччя мiж етикою i бiзнесом, належним i сущим дуже гостро проявляється i сьогоднi в дiловому спiлкуваннi, причому на самих рiзних його рiвнях: як мiж органiзацiєю i соцiальним середовищем, так i усерединi самої органiзацiї. Мiж керiвниками, пiдприємцями i взагалi дiловими людьми по вiдношенню до вказаного протирiччя iснують двi основнi позицiї.
1. Що вважають себе прагматиками вважають, що в дiловому спiлкуваннi i взагалi в бiзнесi етика сама по собi не потрiбна. Єдиний обов'язок керiвника корпорацiєю, бiзнесу, що працює по найму у власника, - будь-якими доступними засобами максимiзувати прибуток, "робити якомога бiльше грошей", всiляко пристосовуючись до норм суспiльства, втiлених в законах i етичних традицiях [6, с. 94-96].
"дiловий макiавеллiзм", етичнi норми i сама мова етики розглядаються як перешкода в дiловому спiлкуваннi. У нiм прагнуть уникати розмов про мораль, етичнi iдеали, борг i соцiальнi обов'язки, оскiльки в результатi з'являються "зайвi", такi, що "не вiдносяться до справи" проблеми, що стосуються моральної i соцiальної вiдповiдальностi.
Крайнiм випадком неетичної поведiнки бiзнесменiв, керiвникiв пiдприємств є порушення закону. Але неетичною поведiнкою слiд також вважати рiзного роду дiї компанiй, що не роблять належних заходiв для усунення дефектiв у своїй продукцiї, якi можуть привести до шкiдливих наслiдкiв для населення. Тому в поняття етики дiлового спiлкування входить i турбота керiвникiв пiдприємств про якiсть своєї продукцiї, вiдповiдальнiсть за ту шкоду який вона може нанести населенню.
Етика дiлового спiлкування торкається, звичайно, не лише соцiальнiй вiдповiдальностi керiвникiв пiдприємств. Вона охоплює широкий круг питань, що вiдносяться до цiлей i засобiв ведення бiзнесу. В зв'язку з цим слiд зазначити, що представники дiлового прагматизму часом використовують непридатнi засоби для досягнення своїх цiлей, такi, як хабарi, пiдкуп i так далi. Але окрiм цього i самi цiлi дiлового спiлкування можуть носити неетичний характер. При цьому спiлкування може розглядатися неетичним не тому що воно протизаконне, а внаслiдок несумiсностi цiлей дiлового спiлкування моральним цiнностям. Прикладом може служити ув'язнення угод, контрактiв на будову екологiчно шкiдливих пiдприємств.
2. Друга позицiя по вiдношенню до протирiччя мiж етикою i бiзнесом полягає в тому, що дотримання етичних норм в дiловому спiлкуваннi визнається важливим не лише з точки зору вiдповiдальностi бiзнесменiв перед суспiльством i самими собою, але i необхiдним для ефективностi виробництва. В цьому випадку етика розглядається не лише як необхiдний моральний iмператив поведiнки, але i як засiб (iнструмент), що допомагає збiльшити рентабельнiсть сприяюче змiцненню дiлових зв'язкiв i полiпшенню дiлового спiлкування [3, с. 217-219].
Думається, що цей пiдхiд є цивiлiзованим i врештi-решт ефективнiшим, оскiльки пiдприємство-компонент суспiльства, i затверджуючи етичнi норми спiлкування у себе, воно в той же самий час сприяє їх поширенню i в соцiумi, соцiальному довкiллi. А нiж благополучнiшою стає етична атмосфера в суспiльствi, тим бiльше сприятлива обстановка створюється i для бiзнесу. В той же час неетична поведiнка i спiлкування рано чи пiзно обернеться якщо i не прямими економiчними збитками, то в усякому разi соцiальними i моральними витратами як для пiдприємства, так i для соцiального середовища.
мiж пiдлеглим i керiвником, мiж людьми одного статусу. Мiж сторонами того або iншого виду дiлового спiлкування iснує своя специфiка. Завдання i полягає в тому, щоб сформулювати такi принципи дiлового спiлкування, якi не лише вiдповiдали б кожному виду дiлового спiлкування але i не суперечили загальним моральним принципам поведiнки людей. В той же час вони повиннi служити надiйним iнструментом координацiї дiяльностi людей, залучених в дiлове спiлкування [8, с. 119-121].
Стосовно дiлового спiлкування основний етичний принцип можна сформулювати таким чином: в дiловому спiлкуваннi при ухваленнi рiшення про те, якi цiнностi слiд вiддати перевазi в цiй ситуацiї, поступай так, щоб максима твоєї волi була сумiсна з моральними цiнностями iнших сторiн, що беруть участь в спiлкуваннi, i допускала координацiю iнтересiв усiх сторiн.
Таким чином, в основi етики дiлового спiлкування має бути координацiя, а по можливостi i гармонiзацiя, iнтересiв. Природно, якщо воно здiйснюється етичними засобами i в iм'я морально виправданих цiлей. Тому дiлове спiлкування повинне постiйно перевiрятися етичною рефлексiєю, реабiлiтовуючою мотиви вступу в нього. При цьому зробити етично правильний вибiр i прийняти iндивiдуальне рiшення часто справа зовсiм непроста. Ринковi стосунки надають свободу вибору але в той же час збiльшують кiлькiсть варiантiв рiшень, породжують комплекс моральних дилем, що очiкують дiлових людей на кожному кроцi в процесi їх дiяльностi i спiлкування.
У дiловому спiлкуваннi "знизу-вгору", тобто вiдносно пiдлеглого до свого начальника, загальне етичне правило поведiнки можна сформулювати таким чином: "Вiдноситеся до свого керiвника так, як ви хотiли б, щоб до вас вiдносилися вашi пiдлеглi".
Знати, як слiд звертатися i вiдноситися до свого керiвника, не менш важливо, нiж те, якi моральнi вимоги слiд пред'являти до своїх пiдлеглих. Без цього важко порозумiтися i з начальником, i з пiдлеглими. Використовуючи тi або iншi етичнi норми, можна притягнути керiвника на свою сторону, зробити своїм союзником, але можна i настроїти його проти себе, зробити своїм недоброзичливцем [7, с. 94-96].
Загальний етичний принцип спiлкування "по горизонталi", тобто мiж колегами (керiвниками або рядовими членами групи), можна сформулювати таким чином: "В дiловому спiлкуваннi вiдноситеся до свого колеги так, як ви хотiли б, щоб вiн вiдносився до вас". Якщо ви утруднюєтеся, як поводитися в тiй або iншiй ситуацiї, поставте себе на мiсце вашого колеги.
Стосовно колег-керiвникiв слiд мати на увазi, що знайти вiрний тон i прийнятнi норми дiлового спiлкування з рiвними по статусу спiвробiтниками з iнших пiдроздiлiв - справа дуже непроста. Особливо якщо йдеться про спiлкування i стосунки усерединi одного пiдприємства. В цьому випадку вони нерiдко є суперниками в боротьбi за успiх i просування по службi. У той же самий час цей люди, якi разом з вами належать до команди загального керiвника. У даному випадку учасники дiлового спiлкування повиннi почувати себе рiвними по вiдношенню один до одного [7, с. 118-119].
Бiльшiсть розбiжностей i конфлiктiв в мiжособових стосунках дiлових партнерiв пов'язана з iндивiдуальними особливостями їх психiки. Цi особливостi обумовленi не лише генетичними, але i соцiально-культурними впливами [8, с. 118-123].
Змiна i чергування емоцiйних переживань, афектних реакцiй, рiзноманiтних iнстинктiв, мотивацiй i установок дозволяє психiцi особи адаптуватися до складних життєвих ситуацiй. Такi ситуацiї частенько виникають в дiловому спiлкуваннi.
Особи з активною i динамiчною психiкою схильнi стежити за своїми дiями i дiями партнера, виявляючи сильнi i слабкi сторони як власних вчинкiв, так i усiєї ситуацiї, що склалася. У разi невдачi вони, не коливаючись, беруть вiдповiдальнiсть на себе за те, що доклали недостатньо зусиль для встановлення дiлового контакту. Навпаки, особи з пасивною i менш дiєздатною психiкою бiльш схильнi винити в невдачi рiзнi зовнiшнi обставини або своїх дiлових партнерiв [6, с. 241-241].
Рiзнi модифiкацiї соцiальної поведiнки дiлових партнерiв свiдчать про наявнiсть iстотних вiдмiнностей в їх психiчнiй структурi. Сама ж по собi психiчна структура виступає як знак особи, виражає її iндивiдуальнiсть i психiчнi особливостi. По своїй сутi психiчна структура не є незмiнною, а швидше представляється рушiйним i поточним процесом. Проте для неї характерна певна цiлiснiсть, що включає комплекс досить стiйких ознак: iнстинкти, рефлекси, темперамент, чутливiсть, здiбностi, мотивацiї, установки. Усi цi ознаки визначають властивий цiй людинi хiд думок i поведiнки, коли вiн пристосовується до рiзних життєвих ситуацiй.
Висновки
нашi уявлення про добро i зло, справедливiсть i несправедливiсть, правильнiсть або неправильнiсть вчинкiв людей. І спiлкуючись в дiловiй спiвпрацi зi своїм пiдлеглими, начальником або колегами, кожен так чи iнакше, свiдомо або стихiйно спирається на цi представлення. Але залежно вiд того, як людина розумiє моральнi норми, який змiст в них вкладає, в якiй мiрi вiн їх взагалi враховує в спiлкуваннi, вiн може як полегшити собi дiлове спiлкування, зробити його ефективнiшим, допомогти в рiшеннi поставлених завдань i досягненнi цiлей, так i утруднити це спiлкування або навiть зробити його неможливим.
Етика - вчення про мораль, моральнiсть. Термiн "етика" уперше спожив Арiстотель для позначення практичної фiлософiї, яка повинна дати вiдповiдь на питання, що ми повиннi робити, щоб здiйснювати правильнi, моральнi вчинки.
Мораль) - це система етичних цiнностей, якi визнаються людиною. Мораль - найважливiший спосiб нормативної регуляцiї громадських стосункiв, спiлкування i поведiнка людей в самих рiзних сферах громадського життя - сiм'ї, побутi, полiтицi, науцi, працi i так далi.
змiст i сенс якого мiняються в iсторичному часi i соцiальному просторi, тобто в рiзнi iсторичнi епохи i у рiзних народiв. Проте в моралi належне далеко не завжди спiвпадає iз з у щ i м, з реально iснуючою моральною реальнiстю фактичними нормами поведiнки людей. Бiльше того, на всьому протязi розвитку моральної свiдомостi внутрiшнiм стержнем i структурою його змiни являється" суперечливо-напружене спiввiдношення понять сущого i належного".
У цьому протирiччi мiж належним i сущим ув'язнена i суперечлива суть мотивацiї спiлкування (у тому числi i дiлового спiлкування i поведiнки людини). З одного боку, вiн прагне поводитися морально належним чином, а з iншою, - йому необхiдно задовольнити свої потреби, реалiзацiя яких дуже часто пов'язана з порушенням моральних норм.
Цей внутрiшнiй конфлiкт мiж пiднесеним iдеалом i практичним розрахунком, моральним боргом i безпосереднiм бажанням iснує завжди i в усiх сферах життя. Але особливо напружено вiн проявляється в етицi дiлового спiлкування, тому що саме в цьому видi спiлкування основний предмет, з приводу якого воно утворюється, є зовнiшнiм для iндивiдiв.
як спосiб буття суспiльства i людини. Саме в процесi спiлкування вiдбуваються соцiалiзацiя особи i її самореалiзацiя. На думку Арiстотеля, здатнiсть вступати в спiлкування вiдрiзняє людину вiд "недорозвинених в моральному сенсi iстот" i вiд "надлюдини".
Специфiка дiлового спiлкування обумовлена тим, що воно виникає на основi i з приводу певного виду дiяльностi, пов'язаної з виробництвом якого-небудь продукту або дiлового ефекту. При цьому сторони дiлового спiлкування виступають у формальних (офiцiйних) статусах, якi визначають необхiднi норми i стандарти (у тому числi i етичнi) поведiнки людей. Як i всякий вид спiлкування, дiлове спiлкування має iсторичний характер воно проявляється на рiзних рiвнях соцiальної системи i в рiзних формах. Його вiдмiнна риса - воно не має велике значення, не є самоцiллю, а служить засобом для досягнення яких-небудь iнших цiлей. В умовах ринкових стосункiв - це передусiм отримання максимального прибутку.
З урахуванням усього сказаного етику дiлового спiлкування можна визначити як сукупнiсть моральних норм, правил i представлень, регулюючих поведiнку i стосунки людей в процесi їх виробничої дiяльностi. Вона є окремим випадком етики взагалi i мiстить в собi її основнi характеристики.
Етику дiлового спiлкування слiд враховувати в рiзних її проявах: у вiдносинах мiж пiдприємством i соцiальним середовищем; мiж пiдприємствами; усерединi одного пiдприємства; мiж керiвником i пiдлеглими, мiж пiдлеглим i керiвником, мiж людьми одного статусу. Мiж сторонами того або iншого виду дiлового спiлкування iснує своя специфiка. Завдання i полягає в тому, щоб сформулювати такi принципи дiлового спiлкування, якi не лише вiдповiдали б кожному виду дiлового спiлкування але i не суперечили загальним моральним принципам поведiнки людей. В той же час вони повиннi служити надiйним iнструментом координацiї дiяльностi людей, залучених в дiлове спiлкування.
Стосовно дiлового спiлкування основний етичний принцип можна сформулювати таким чином: в дiловому спiлкуваннi при ухваленнi рiшення про те, якi цiнностi слiд вiддати перевазi в цiй ситуацiї, поступай так, щоб максима твоєї волi була сумiсна з моральними цiнностями iнших сторiн, що беруть участь в спiлкуваннi, i допускала координацiю iнтересiв усiх сторiн.
впливами.
Змiна i чергування емоцiйних переживань, афектних реакцiй, рiзноманiтних iнстинктiв, мотивацiй i установок дозволяє психiцi особи адаптуватися до складних життєвих ситуацiй. Такi ситуацiї частенько виникають в дiловому спiлкуваннi.
Список використаних джерел
1. Лавриненко В. Н. Психология и этика делового общения. - М.: "ЮНИТИ", 2007. - 279 с.
"Феникс", 2005. - 416 с.
3. Мебиус Артс. Лекции по навыкам делового общения. - М.: "Формат", 2008. - 514 с.
4. Ботавина Р. Н. Этика деловых отношений: Учеб. Пособие. - М.: "Формат", 2009. - 416 с.
5. Суховершина Ю. В., Тихомирова Е. П. Тренинг делового (профессионального) общения. - М.: " Академический проект", 2008. - 127 с.
" Альфа-Пресс", 2007. - 416с.
7. Погребняк Е. Словарь великорусского языка делового общения. - М.: "Феникс", 2007. - 38 с.
8. Кузин Ф. А. Культура делового общения. Практическое пособие. - М.: " Ось-89", 2002. - 320 с.
9. Кузьмин, Э. Протокол и этикет дипломатического и делового общения. - М.: "Феникс", 1996. - 214 с.
" Дашков и К°", 2007. - 272 с.
|
