Взаємодiя та взаєморозумiння в контекстi культури дiлового спiлкування
Мiнiстерство освiти i науки України
Прикарпатський унiверситет iм. Василя Стефаника
Реферат на тему:
Виконав
МО-14
Василевич Тарас
Івано-Франкiвськ 2004 р.
-2-
· Визначення взаємодiї
· Спiльна дiяльнiсть i вплив на неї етичних норм i правил
· Взаєморозумiння та його рiвнi
· Бар’єри на шляху до взаєморозумiння, зокрема моральнi
Визначення взаємодiї
.
Нерiдко можна спостерiгати, як пiд час зустрiчi мiж людьми не встановлюється контакт, внаслiдок чого їх бесiда не має позитивного продовження, хоча на обговорення проблеми було витрачено багато часу. Чому це так? Тому, що мiж ними не вiдбулася взаємодiя.
Взаємодiя – дiй тих людей, якi беруть в ньому участь.
Якщо кожний учасник виступає як особистiсть, а не як об’єкт, взаємодiя може вiдбутися на високому рiвнi моральної культури спiлкування. Особистiсть, спiлкуючись, сподiвається, що її вислухають, зрозумiють, вiдгукнуться на її почуття, дадуть вiдповiдi на запитання. Для цього потрiбнi певнi комунiкативнi, бажано гуманiстичнi, установки щодо iнших людей. Без таких установок вiдповiдної мотивацiї взаємодiї у спiлкуваннi може i не вiдбутися.
Є багато видiв взаємодiї, а тому й кiлька їх класифiкацiй. Одна з найвiдомiших – подiл на кооперацiю (спiвробiтництво) та конкуренцiю (суперництво). Вiдома класифiкацiя, де основою є кiлькiсть суб’єктiв, що спiлкуються. Якщо суб’єктiв двоє, то це взаємодiя парна (у дiадi). Якщо суб’єктiв багато, то вони можуть взаємодiяти у групi ( групова взаємодiя), мiж групами (мiжгрупова взаємодiя) або суб’єкт може дiяти з групою (суб’єктно-групова взаємодiя). Цим суб’єктом може бути лiдер або будь-який член групи.
.
Спiльна дiяльнiсть суб’єкта з групою є тим важливим фактором, який нерiдко визначає ефективнiсть взаємодiї, а отже, й культуру спiлкування. Тому, бажаючи досягти позитивного результату у спiвробiтництвi з iншими, важливо продумати насамперед питання його органiзацiї.
у соцiальнiй психологiї – це органiзована сиситема активностi iндивiдiв, що цiлеспрямовано взаємодiють з метою створення об’єктiв матерiальної та духовної культури. Така дiяльнiсть
-3-
неможлива без контактiв мiж людьми й обмiну iнформацiєю, думками, оцiнками, почуттями тощо, її важливою рисою є спiльна мета та передбачення результату, що вiдповiдав би загальним iнтересам i сприяв реалiзацiї потреб кожного з iндивiдiв, якi починають взаємодiяти. При цьому важливо спланувати та врахувати „доробок” кожного в кiнцевий результат.
Дослiдження свiдчать, що не кожна дiада i не кожна група готовi до спiльної дiяльностi, до дiалогу. Ця готовнiсть має три компоненти – мотивацiйний, змiстовний та операцiйний. По-перше, у людей може не виникнути бажання спiльно працювати, думати, творити щось матерiальне чи духовне. По-друге, вони не знають, як разом працювати i спiлкуватися, використовуючи дiалог: обидва хочуть виконувати одну й ту саму частину роботи, кожен хоче, щоб дiяльнiсть вiдбувалася саме за його програмою, вiдповiдно до його бачення ситуацiї, i т. iн. По-третє, їхнi знання, що потрiбнi в конкретнiй ситуацiї, помiтно рiзняться як якiсно, так i кiлькiсно. Тому до спiльної дiяльностi треба готуватися. І якщо група має лiдера, то вiн має це враховувати.
Готовнiсть до спiльної дiяльностi в рiзних групах рiзна. Однi можуть бути готовими мотивацiйно i не готовими операцiйно. Іншi мають операцiйну й змiстовну готовнiсть, але не хочуть об’єднуватись у групу для досягнення спiльної мети, хочуть працювати iндивiдуально або в iншiй групi. Тому в кожному окремому випадку треба вирiшувати, чи готовi члени групи до спiльної дiяльностi, й вiдповiдно до цього добирати методи роботи. У менеджментi, наприклад, вважається, якщо група погано справляється зi спiльною роботою, то в цьому винен керiвник, бо вiн не пiдготував її до цього, не змiг спрямувати дiїї кожного i всiх разом.
Для того щоб спiльна дiяльнiсть дала позитивнi результати, лiдер має враховувати особливостi поведiнки людей у групi та етичнi проблеми, якi при цьому виникають. Без цього навряд чи спiлкування буде результативним i вiдповiдатиме належному рiвню культури.
В країнах, де керiвники фiрм прагнуть пiдняти рiвень культури дiлового спiлкування, розробляють кодекси честi або норми поведiнки працiвникiв. Наприклад, до керiвникiв висуваються такi вимоги „ставитися до пiдлеглих з повагою”, „уважно вислуховуватися пiдлеглих, особливо їхнi пропозицiї”, „не обговорювати дiї iнших людей”, „ не просити пiдлеглих робити вам особистi послуги” i т. iн. Спiлкування пiдлеглого з керiвником також визначається певними правилами: „до керiвника треба ставитися з повагою, у мiру демонструючи свою готовнiсть до взаємодiї та виконання доручень”, „ не слiд поводитись з керiвником занадто западливо”, „звертаючись до керiвника, доцiльно вживати ту форму, якою користуються бiльшiсть спiвробiтникiв”. Спiлкування з колегами вiдповiдно до
-4-
встановлених правил регламентуються, наприклад, так: „бути доброзичливим, ввiчливим, привiтним”, „слухаючи уважно спiврозмовника, доцiльно показувати йому (позою або мiмiкою) позитивну реакцiю на нього”, „не обговорювати на роботi свої домашнi та особистi проблеми”, „ не розмовляти на роботi, щоб не заважати iншим”i т. iн.
.
вплив –
це процес i результат змiни iндивiдом поведiнки iншої людини ( її установок, уявлень, думок, оцiнок тощо) пiд час взаємодiї з нею.
та правила, якi засовїла особистiсть: щирiстьтощо ( тобто йдеться про моральнiсть людини). Вiдомо, що нерiдко люди в дiлових стосунках вiддають перевагу моральним чеснотам над професiйними якостями. Тому часто бiльший особистiсний вплив на iнших має той керiвник (спецiалiст), для якого моральнi норми поведiнки є обов’язковими.
Якогось жорстокого набору якостей, чеснот немає. Передусiм має значення, Якою є особистiсть взагалi, якi має установки, самооцiнку та як вона ставиться до моральних цiнностей. Виокремлюють навiть харизматичний впливяк такий, що йде вiд особистостi, яка є певним взiрцем для iнших.
Своєрiдно виявляється, наприклад, у спiлкуваннi вплив однiєї людини на iнших через владу. З одного боку, влада – це можливiсть впливати на iнших, з iншого – щоб впливати треба мати владу. Коли одна людина або група людей користуюються владою для того щоб принизити iнших, найчастiше кажуть: у них бракує культури спiлкування, i передусiм моральної складової.
Тим, хто прагне до високої культури спiлкування, бажано знати, яка iнформацiя пiдсилює вплив на iнших людей, а яка, навпаки, зменшує його. Так, не бажано казати „я – маленька людина”, „ у мене не виходить”, „ у мене мало досвiду”, „ я не хочу забирати у вас час” i т. iн. Краще сказати: „ я – ще молодий спецiалiст”, „ менi слiд детальнiше розiбратися в цьому”, „ я лише розпочав роботу”, „ менi хотiлось б з Вами обговорити це питання” i т. iн.
Компетентне використання людиною рiзних видiв психологiчного впливу в дiловому спiлкуваннi є важливою складовою її культури. Саме правильний добiр засобiв i механiзмiв впливу сприяє досягненню оптимального результату взаємодiї, розвитковi особистостi, формування в неї високих моральних якостей, реалiзацiї її творчих здiбностей та можливостей самовдосконалення.
Взаєморозумiння та його рiвнi
.
-5-
Взаєморозумiння –
це таке розшифрування партнерами повiдомлень i дiй одне одного, яке вiдповiдає їх значеннюз погладу їхнiх авторiв. Виокремлюють три рiвнi взаєморозумiння: згоду, розумiння та спiвпереживання. Пiд згодою слiд розумiти достатньо взаємопогодженi оцiнки ситуацiї та правила поведiнки кожного учасника спiлкування. Це зовнiшнiй (формальний) рiвень взаєморозумiння. Умiння зрозумiти ситуацiю i пiдпорядкувати свої емоцiї та поведiнку до неї та до поведiнки iнших – необхiдна умова спiльної дiяльностi. Пiдкоритись нормам поведiнки – перший крок до взаєморозумiння. Однак це не так легко, тому ми часто спостерiгаємо неадекватну поведiнку людей ( у транспортi, магазинi, лiкарнi тощо). Згода як формальний рiвень взаєморозумiння виявляється в рiзних видах спiлкування: соцiально-рольовому або анонiмному, функцiонально-рольовому, неформальному.
з метою координацiї дiй у спiльнiй дiяльностi. Тут характерно вiдчуття внутрiшнього зв’язку, органiзованостi в обговореннi, встановлення причинно-наслiдкових зв’язкiв, органiзованостi в обговореннi, встановлення причинно-наслiдкових зв’язкiв. Розумiння як осмислення сприяють дiалог, умiння знайти спiльну мову, навчитися слухати одне одного й аналiзувати погляди кожного. Бажання осмислити – ознака високих моральних якостей людини та її культури спiлкування.
Стан людини можна визначити за експресiєю обличчя, жестами, позою, якi дають змогу не лише побачити ставлення людини до спiвбесiдника, а й до iнформацiї, яку вiн часом намагається приховати. Тому з морального погляду слiд розпiзнати емоцiйний стан iншого. Це зробити легше, анiж манiпулювати своїм.
Пiд час спiлкування люди постiйно обмiнюються iнформацiєю. Опитування показало, що обмiн iнформацiєю – одна зi складних проблем у роботi з iншими, управлiннi ними. Але до свiдомостi iншої людини потрапляє не вся iнформацiя, яка передається. У результатi дослiджень встановлено: якщо всю задуману людиною iнформацiю прийняти за 100%, то словесної форми набирає лише 90% цiєї iнформацiї, людина висловлює лише 80 % задуманої iнформацiї. Водночас iнша людина вислуховується тiльки 70% цiєї iнформацiї, а розумiє 60%. У пам’ятi ж iншої людини залишається лише 24% задуманої та висловленої iнформацiї.
Пiд час спiлкування люди осмислюють не лише словесну iнформацiю. Спостерiгаючи за поведiнкою одне одного, на основi несловесної iнформацiї й контексту людських взаємин вони начебто
-6-
Той, хто передає iнформацiю, має знати, що розумiння її iншими залежить вiд бажання спiврозмовника зрозумiти iнформацiю, що передається, повноти iнформацiї, логiки викладу, вмiння стимулювати iншого до думки. Якщо цього немає, то на шляху до взаєморозумiння виникають бар’єри.
Бар
’
єри на шляху до взаєморозумiння
,
зокрема моральнi
.
Бар’єри на шляху до взаєморозумiння виникають залежно вiд характеру комунiкацiї та iндивiдуальних особливостей людей, якi спiлкуються. Бар’єрами можуть бути також особливостi рiзних соцiальних груп, до яких належать спiвбесiдники, а також їхнi соцiокультурнi вiдмiнностi. Аналiзуючи факт непорозумiння, варто подумати, якi з них треба обiйти i якi внести корективи у подальше спiлкування. Ще важливiше вмiти прогнозувати, передбачати виникнення можливих бар’єрiв, будувати тактиву їх запобiгання.
iнформацiєю. Лише якщо двоє людей, якi спiлкуються, вкладають у слова одне й те саме значення, вони зможуть порозумiтися. Тому бажано з’ясувати „що є що”.
Інколи пiд час спiлкування майже немає надiї, що треба розумiють. Це трапляється тодi, коли у людей вiдсутнiй зворотнiй зв’язок. Однi люди прагнуть зрозумiти вчинки, висловлювання, емоцiї партнера по спiлкуванню, iншi – нi. Трапляється й таке, що людина одних партнерiв розумiє, а iнших – нi ( за принципом: кого хочу – того i розумiю).
Буває так, що бар’єром на шляху до взаєморозумiння є хвилювання, пов’язане з бажанням людини, щоб її зрозумiти. Тут починають дiяти емоцiї. Деякi з них мають негативний вiдтiнок, тому нерiдко впливають на логiку викладу, мовлення, заважають слухати уважно iншого i зрозумiти його.
Інодi виникають iнтелектуальнi бар’єри ( у кожної людини вони рiзнi) внаслiдок особливостей людини у сприйманнi, мисленнi, пам’ятi.
Процес розумiння залежить також вiд моральних i психологiчних установок особистостi до певних iдей або до того, хто їх передає. Якщо цi установки позитивнi, то процес сприймання вiдбувається успiшно, якщо нi, то з’являються знову таки бар’єри. Подолати їх можна, лише поступово змiнюючи установки. Наприклад, нинi в Українi багато людей скептично i з недовiрою ставляться до бiзнесменiв, пiдприємцiв. Цi негативнi установки погано впливають i на результативнiсть сприймання iнформацiї, яка надходить вiд останнiх. Що б змiнити ставлення до бiзнесу, забезпечити взаєморозумiння бiзнесменiв i широкого загалу, треба змiнити
-7-
установки й у бiзнесменiв ( вони мають виходити з того, що роблять корисну справу не тiльки для себе, а й для iнших, для держави взагалi), i у населення ( яке мусить зрозумiти, що без нових пiдходiв до економiки навряд чи можна зрушити з мiсця).
Без двостороннього осмислення iнформацiї та ситуацiї неможливо її зрозумiти.
Пiдвести людей, якi прагнуть до взаєморозумiння, може й пам’ять. Нiхто з нас не може бути впевнений в тому, що вiн завжди зберiгає в пам’ятi й може вiдтворити всю iнформацiю, що надiйшла вiд нього. Люди це знають, проте в конкретних ситуацiях їм здається, що пам’ять пiдводить не їх, а партнерiв. Тому слiд, зокрема, в дiлових стосунках записувати найважливiшу iнформацiю, а то й пiдписувати документи, де вiдмiчати основнi положення та рiшення, висловленi думки.
Бар’єрiв на шляху до злагоди, взаєморозумiння мiж людьми багато, їх треба вчасно розпiзнавати, попереджати i долати. Це те негативне, що знижує ефективнiсть спiлкування та взаємодiї мiж людьми. Водночас наука i практика пропонують певнi способи i засоби, якi сприятимуть успiху у взаєморозумiннi та взаємодiї.
Механiзми взаєморозумiння
,
роль етики в їх застосуваннi
.
Прагнення до взаєморозумiння – це не лише психологiчна, а й етична проблема. Використання ж його механiзмiв, їх пошук, добiр i змiна – це прояв моралi в реальностi, свiдчення моральностi людини.
Серед механiзмiв взаєморозумiння виокремлюють
( уподiбнення себе iншому) та
( у соцiальнiйпсихологiї –
механiзм усвiдомлення iндивiдом чи групою того, як на справдi сприймають i оцiнюють iншi iндивiди чи групи).
Наприклад, спiлкуючись, взаємодiють двоє активних людей. Отже, уподiбнюючи себе до iншого, людина намагається досягти взаєморозумiння. При цьому спостерiгається немовби заглибленя, перенесення себе в iншу людину, що допомагає певному усвiдомленню її особистiсних смислiв.
Щоб досягти пiд час спiлкування взаєморозумiння, необхiдно враховувати не лише потреби, iнтереси, установки iншого, а й думати про те, як вiн ставиться до ваших потреб, iнтересiв, установок, якими вiн бачить вашi iндивiдуальнi особливостi, як iнтерпритує вашi емоцiйнi реакцiї й думки. Іншими словами рефлексiя у процесi взаєморозумiння – це подвоєне, дзеркальне взаємовiдбиття суб’єктами спiлкування одне одного. Ідентифiкацiя як механiзм дещо схожа на емпатiю – емоцiйну
, що грунтується на механiзмi наслiдування моторних i афективних реакцiй iншої людини;прогностичну
, що виявляється як
-8-
Ідентифiкацiя та емпатiя пов’язанi з вмiнням поставити себе на мiсце iншого. При iдентифiкацiї люди будують свою поведiнку вiдповiдно до позицiї партнера. У разi емпатiї одна людина намагатиметься зрозумiти iншу, взяти до уваги позицiю спiврозмовника, поспiвчувати йому, але дiятиме вiдповiдно до своїх уявлень. Як механiзм взаєморозумiння розглядають також прийняття ролей ( майже те саме, що й рефлексiя та децентралiзацiя). Пiд децентралiзацiєю розумiють змiну позицiй суб’єкта внаслiдок порiвняння та iнтеграцiї її з позицiями, що вiдрiзняються вiд власної.
Науковцi робили спроби описати механiзми досягнення взаєморозумiння за допомогою певних прийомiв. В їх основу ввiйшли: формування спiльної нової спiльної мови, намагання поступитися партнеровi та дiалог незалежних. Спiльна мова - це найпоширенiший прийом, зокрема , для створення нової групи або сiм’ї. Мова, яку конструюють двоє, сприяє їх об’єданню та вияву самосвiдомостi. Щоб сформувати спiльну мову, досягти взаєморозумiння в значимих позицiях, важливо вмiти гнучко змiнювати свою думку, бути рiзним – наполегливим i люблячим, веселим i серйозним. Щоб при цьому скорiше зрозумiти iншого, iнколи варто вiдтворювати його поведiнку, слова, iнтонацiї, жести тощо. Це є свiдченням того, що людину чують, ставляться до неї уважно та серйозно. Це допомагає уподiбнитися iншому. Якщо ж з певних причин творчiсть у виробленнi спiльної мови вiдсутня, застосовуються iншi прийоми взаєморозумiння – намагання поступитися iншому i дiалог незалежних. Реалiзацiя стратегiї „поступитися iншому” передбачає, що той, хто стає на цей шлях, готовий вiдмовитися вiд якихось своїх iнтересiв, звичок заради спiльної мети.
У тих випадках, коли люди не можуть виробити спiльну мову чи вiдмовитися вiд iндивiдуальностi та звичок, вони, поступаючись iншому, можуть говорити своєю мовою i розумiти при цьому мову iншого.
й наполегливо шукає рiзнi способи i засоби спiлкування, має досить високий рiвень моральної культури.
|
