Моральний вибiр i цiннiснi орiєнтацiї особистостi
Реферат на тему:
Моральний вибiр i цiннiснi орiєнтацiї особистостi
лiнiю поведiнки вiдповiдно до своїх iндивiдуальних життєвих орiєнтацiй, коли об'єктивнi обставини пропонують кiлька варiантiв, а треба надати перевагу лише одному.
Суб'єктом морального вибору може бути як iндивiд, котрий обирає той чи той вчинок у мiжособистiсних стосунках, так i соцiальнi групи (клас, нацiя, суспiльство, полiтичнi партiї тощо), котрi дiють у рiзних сферах суспiльного життя i роблять свiй, нерiдко вагомий внесок, яким визначають перспективу розвитку культури та суспiльства загалом.
Об'єкт морального вибору — це вибiр одиничного вчинку, iдеалiв i лiнiї поведiнки, цiлей, якi можуть мати принципово протилежний характер, — мiж добром i злом, гiднiстю i ницiстю, правдою i брехнею, та засоби реалiзацiї цих цiлей i т. iн.
Сама можливiсть вибору i такий широкий дiапазон його об'єкта визначаються тим, що людина надiлена вiдмiтною родовою рисою — здатнiстю до духовно-морального самовизначення, в якому сам феномен вибору вiдiграє вирiшальну роль, оскiльки допомагає людинi пiднестися над обставинами, вийти за межi безпосередньої необхiдностi, яка скерована цими обставинами. Вибiр стає стрижнем людської моральностi, а мiра моральної свободи вибору, прийняття чи неприйняття зовнiшнiх умов свого iснування i внутрiшнiх засад поведiнки виступає одним iз найсуттєвiших чинникiв у духовному життi людини, у її моральнiй культурi.
Моральнiсть завжди звернена до свiдомостi й волi людини та передбачає її здатнiсть "переступити свої межi", "панувати над самою собою". Таким чином, передбачається певна свобода особистостi у моральному виборi. Але така свобода вимагає абстрагування вiд тих iсторично сформованих культурних традицiй, якi мають визначний вплив на формування конкретної особистостi.
Фiлософське вирiшення цiєї проблеми має практичну вагу для оцiнки дiй i вчинкiв людини, воно визначає розумiння моралi та права, оскiльки неможливо вести мову про моральну i правову вiдповiдальнiсть особистостi за свої вчинки без визнання її свободи. Якщо люди не володiють свободою, а дiють тiльки виходячи з необхiдностi, питання про їхню вiдповiдальнiсть за свiй вибiр втрачає сенс, а життєва ситуацiя постає для них завжди однозначною, приреченою, фатальною, такою, що не дає можливостi розширення дiапазону вибору.
тобто мати суб'єктивну здатнiсть вибирати.
Вiдтак, пiд час детального розгляду цього питання все стає значно складнiшим, адже до кiнця не з'ясовано: вiд чого залежать можливiсть та здатнiсть вибирати i який характер вони носять — об'єктивний чи суб'єктивний. Залежно вiд вiдповiдi на це питання завжди визначалася й позицiя фiлософа, мислителя стосовно природи людини та її мiсця у свiтi.
У фiлософсько-етичних працях природа людини розглядалася передусiм з позицiї специфiчної властивостi — розумової дiяльностi, котра сприймалась як певна початкова характеристика людини, а людина — як володар у своєму самовираженнi. Моральнiсть людини у такому разi невiд'ємно пов'язана з її розумом i сприймається як щось природне, а свобода — як наявна властивiсть кожного людського iндивiда.
Життя людського iндивiда несе на собi вiдбиток якоїсь "заданостi": певного етнiчного середовища, його звичаїв i традицiй, тiєї епохи, в якiй вiн живе, культурних цiнностей, ще до всякого вибору даних їй з дитинства.
у чому визначають коло iнтересiв, устремлiнь, потреб людей, певну низку можливостей для вибору людиною напряму та конкретного сенсу своєї дiяльностi, тi норми i критерiї, за якими вона оцiнює свою поведiнку, свiй життєвий шлях.
Але такий пiдхiд породжує iлюзiю вiдсутностi свободи, передбачає фатальну приреченiсть усього, що вiдбувається, визначенiсть наперед та обмеженiсть можливостей творчої самореалiзацiї особистостi.
Таким чином, визнання абсолютної детермiнованостi (причинної зумовленостi) вчинкiв i дiянь людини неминуче веде до висновку: якщо людина не є причиною подiй свого життя, то вона не вiдповiдає за них морально, а самi такi подiї набувають фатального характеру.
Одначе насправдi це не так. Люди мають значну свободу у визначеннi цiлей своєї дiяльностi, оскiльки у кожний окремий iсторичний момент iснує не одна, а кiлька реальних можливостей для розвитку подiй. Бiльше того, насправдi життя стає людським тiльки тодi, коли людина здатна постiйно змiнювати як зовнiшнi умови та обставини власного життя, так i внутрiшнi пiдстави для дiй та вчинкiв вiдповiдно до намiчених цiлей, цiнностей та iдеалiв. Нарештi, люди бiльш чи менш вiльнi у виборi засобiв для досягнення поставлених цiлей.
Водночас особистiсть у своїх рiшеннях, у своєму виборi не є автономною стосовно об'єктивних обставин. А це означає, що соцiальнi обставини, мiсце людини у системi суспiльних вiдносин можуть значною мiрою обмежувати формальну множиннiсть варiантiв вибору.
Не можна не погодитись i з тим, що соцiальний i моральний прогрес зумовлюють ступiнь свободи морального вибору дiянь i вчинкiв, якi вiдповiдають iсторичному розвитку i водночас впливають не тiльки на об'єктивну можливiсть вибору варiантiв, а i на суб'єктивну здатнiсть особистостi до морального самовизначення.
У сучаснiй етицi в основi вирiшення питання про свободу морального вибору, про спiввiдношення об'єктивної можливостi та суб'єктивної здатностi вибирати лежить наукове тлумачення свободи та необхiдностi. Таким чином об'єктивнi обставини та особисте рiшення взаємозв'язанi як елементи одного цiлого i є системою об'єктивних i суб'єктивних складових свободи. Свобода вимагає пiзнання необхiдностi, але не зводиться тiльки до цього, оскiльки вона виступає лише умовою, засобом для досягнення людських цiлей. Тому свобода — це вибiр певного варiанту дiй, який вiдповiдає об'єктивним обставинам i суб’єктивним бажанням.
(матерiалiзм); або апелювали до суто "людської природи", "людської суб'єктивностi", його "Я", iгноруючи об'єктивну необхiднiсть, закономiрностi суспiльного розвитку (волюнтаризм).
Треба зазначити, що сучасна цивiлiзацiя характеризується де гуманiстичним й тенденцiями, якi поєднують як панування над людиною безособових соцiальних сил, так i протест людської iндивiдуальностi проти цих сил, що нерiдко доходить до стихiйного бунту i створення антикультури.
У спрощеному варiантi свободу морального вибору трактують так: iсторичний розвиток суспiльства, його матерiальний базис визначає дiапазон морального вибору, а пiзнання необхiдностi — це передусiм здатнiсть приймати рiшення вiдповiдно до iснуючих у суспiльствi систем моральних норм i цiнностей, якi iсторично склалися на засадах цього базису.
Одначе такий пiдхiд є дещо однобiчним, адже свобода iндивiдуального буття та вибору людиною своїх вчинкiв у такому разi зводиться лише до здатностi реалiзувати у дiяльностi саме те, що є певним потенцiалом функцiй, ролей, норм, тобто фактично iснуючих можливостей вибору варiантiв. Натомiсть суть моральної проблематики приховується у моральному ставленнi людини до цих можливостей, у її iндивiдуальному переживаннi та створеннi нових можливостей.
Для людини принципово важливо у процесi її самореалiзацiї здiйснити свої намiри, цiлi, а ще важливiше усвiдомити, якi цi цiлi та намiри, спiввiдносяться вони iз самою особистiстю. За будь-яких обставин особистiсть може зайняти певну позицiю щодо своїх життєвих цiлей, зробивши вiдповiдальнiсть своїм життєвим кредо. Отже, сам вплив. обставин на людину опосередковується, позицiєю людини стосовно них.
Актом вибору особистiсть демонструє не тiльки свою iндивiдуальну позицiю, а й, по сутi, обґрунтовує її, оскiльки це є вибiр моралi, цiнностей, якi стоять за нею. Такий вибiр передбачає не тiльки власне свободу, а й вiдповiдальнiсть — тобто вiдповiдальнiсть за автентичнiсть буття людини, за правильне знаходження та реалiзацiю нею сенсу свого життя i навiть за власне життя.
Таким чином, людина тодi стає людиною у цiлковитому наповненнi цього слова, коли вона пiдiймається над своєю особистою зумовленiстю i може протистояти всьому соцiальному, тiлесному i навiть психiчному у собi самiй (В. Франкл), умiє позитивно оцiнити як свiй конкретний вибiр моральних цiнностей у конкретнiй ситуацiї, так i в цiлому власне життя.
Тому варто зупинитися на питаннi вибору професiї лiкаря. На сьогоднiшнiй день не iснує критерiїв, за допомогою яких можна було б бачити придатнiсть абiтурiєнта до лiкарської дiяльностi. Пiдбiр студентiв у медичнi, технiчнi та iншi вузи зазвичай вiдбувається за єдиними принципами. Але коли цивiлiзоване суспiльство визнає особливу значимiсть лiкарської професiї, то i прийом до медичних факультетiв не може повнiстю залежати вiд того, наскiльки добре кандидат здав вступнi iспити. Немає доцiльностi доводити, що почуття гуманностi або спiвчуття повиннi бути притаманнi лiкаревi бiльше, нiж iнженеру або агроному в їхнiй професiйнiй дiяльностi. Однак є всi пiдстави вважати, що насправдi придiляється бiльше уваги системi пiдготовки лiкаря, анiж системi вiдбору тих, хто хоче стати лiкарем. Адже можна засвоїти мiнiмум навичок, але важко або навiть неможливо перебороти черствiсть i байдужiсть до iнших людей, що майбутньому лiкаревi абсолютно протипоказанi. Вiдомий хiрург С. Юдiн вважав, що брак знань — бiда поправна. Брак природних якостей небезпечнiший тому, що навiть великими стараннями неможливо заповнити те, чим обдiлила природа, "... виробити любов до справи, до вибраної професiї майже неможливо, як неможливо насильно покохати людину!" — писав вiн. Здатнiсть реагувати на чужий бiль, як i почуття взагалi, неможливо замiнити протезом. І все-таки додатковi критерiї або тести до екзаменацiйних оцiнок, на наш погляд, потрiбнi передусiм абiтурiєнтам, якi хочуть стати лiкарями. Пiдхiд повинен бути свiй, вiдмiнний вiд тестування в iнших навчальних закладах. Адже професiя лiкаря особлива. Тут треба мати добре серце, ясний розум, велику культуру, залiзнi нерви. Медицина багато в чому недосконала. За цю недосконалiсть питати будуть з лiкаря, а не з науки. І вiдповiдальнiсть 'буде нести лiкар. В жоднiй професiї не стикаються з життям у таких його повнотi, суперечностi, драматизмi, як у професiї лiкаря. Можна зiпсувати малюнок, невдало зiграти Лiста, але страшно, коли лiкар погано лiкує. Адже йому довiряють життя, за яким часто стоїть благополуччя, радiсть i право на щастя дiтей, жiнки, чоловiка, родичiв. У тибетськiй медицинi поняття "поганий лiкар" не iснує. Поганий — отже, не лiкар. Помилки у виборi лiкарської професiї, якi здатнi породжувати не лише поганого, а й навiть середнього рiвня лiкаря, необхiдно звести до мiнiмуму.
Загальною засадою для самоствердження людини як творчої особистостi виступають цiнностi, якi виражають моральну орiєнтацiю І цiннiсний сенс поведiнки людини
цiнностi
означає наявнiсть у певних предметах, явищах, навколишнiй природi ознак i властивостей, що вiдображають їхню значущiсть для людини чи суспiльства, тобто якiсть чи властивiсть предметiв, явищ І т. iн., котрi становлять актуальну потребу особистостi.
у свiтi людських потреб, i передусiм, моральних.
Цiннiсна орiєнтацiя
— це i с вибiр особистiстю такого типу поведiнки (вчинку), в основi якого лежать певнi, рiзною мiрою усвiдомленi (чи взагалi не усвiдомленi) цiнностi.
У будь-якому суспiльствi люди не однаково сприймають поширенi й усталенi цiнностi, а тому нерiдко формують власнi, якi в одному випадку Існують як "iдеальна" категорiя, що породжує суперечнiсть мiж свiдомiстю i практичною поведiнкою, в iншому — мають спрощений, що не виходить за межi буденних уявлень, не досить стiйкий характер, i через це потрапляють у нерозв'язуванi суперечностi з суспiльними нормами i цiнностями. Для деякої категорiї людей прийнятi у суспiльствi цiнностi можуть бути взагалi незрозумiлими, недосяжними або уявлятися формальними, декларативними. У цьому разi справжнi морально-цiннiснi орiєнтацiї можуть бути недостатньо усвiдомленими особистiстю i встановити їх можливо, лише спостерiгаючи за поведiнкою людини протягом рокiв. Саме лiнiя поведiнки, мораль особистостi дають достатню пiдставу стверджувати, що морально-цiннiсна орiєнтацiя свiдомостi бiльш усталено виражає моральний сенс цiннiсних координат у виборi вчинкiв i дiй особистостi, нiж окремi спонукання чи оцiнки.
Цiннiсна орiєнтацiя може бути спрямована як на справжнi, високi цiнностi, так i на хибнi, ницi, навiть на "антицiннiсть". Ступiнь досконалостi моралi iндивiда, його духовностi великою мiрою залежить вiд укорiнення в його психiцi стiйких орiєнтацiй на гуманнi цiнностi та iдеали.
У перiоди соцiальних катаклiзмiв, що призводять до змiн суспiльно-полiтичного устрою суспiльства, дедалi бiльше знецiнюються ранiше усталенi цiннiснi орiєнтацiї, а новi реалiї чимдалi важче сприймаються i водночас не пiддаються оцiнцi за цiннiсною шкалою, сформованою за iнших умов. Щоб зрозумiти i оцiнити у сучасному сприйняттi соцiально-фiлософський та етичний смисл цiєї проблематики, потрiбен глибокий аналiз складних i багатозначних процесiв суспiльного життя та дослiдження всього багатства особистостi, її внутрiшнього свiту, свiдомостi та поведiнки, безпосередньо визначеними її морально-цiннiсними орiєнтирами, — адже людина й уся сфера її життєдiяльностi органiчно включенi в iсторичний процес.
Прийнята суспiльством система цiнностей як сукупнiсть моральних оцiнок "пронизує" мистецтво, фiлософiю, лiтературу тощо, проявляється у виховному процесi, закрiплюється у загальноприйнятих для даної епохи моральнiй свiдомостi, моральних кодексах, свiтоглядi й т. iн.
Таким чином, цiнностi та цiннiснi орiєнтацiї, якi виникають на їх основi, вiдображаючи певнi усталенi взаємини у суспiльствi, детермiнованi насамперед певним характером суспiльних вiдносин. Однак абсолютизувати залежнiсть цiнностей i морально-цiннiсних орiєнтацiй вiд характеру суспiльних вiдносин не слiд. Активнiсть свiдомостi i свобода вибору у системi цiнностей i цiннiсних орiєнтацiй не можуть бути перебiльшенi.
Свiт цiнностей — це передусiм свiт культури, духовностi людини, її моральної свiдомостi, тих оцiнок, у яких виражається мiра духовного багатства особистостi. Оскiльки ж основною абсолютною цiннiстю _є людина, то дуже важливо зрозумiти, що її звеличує, без чого неможливе повне розкриття її творчого потенцiалу (на рiвнi потреб), що саме є необхiдними умовами для її життя (на рiвнi iнтересiв).
Потреби, iнтереси, здiбностi та цiнностi — взаємопов'язанi елементи моральної свiдомостi та поведiнки особистостi.
Вибiр людиною своїх дiй i вчинкiв часто мотивується її потребами та iнтересами, тому звернiмося до цих понять i спробуємо розкрити їхнє стимулювальне значення у виборi поведiнки та спiввiдношення з цiннiсною орiєнтацiєю.
Найзагальнiше, фiлософське значення категорiї “потреба" полягає у вираженнi певної потреби суб'єкта у сукупностi зовнiшнiх умов його буття, i що складнiший органiзм, то ширше коло потреб i тим рiзноманiтнiшi форми їх задоволення. природного та соцiального i водночас виступають нiби вiдправним пунктом усiєї системи стимулювання. Інакше кажучи, потреба виступає унiверсальною спонукальною силою у будь-якiй сферi людської дiяльностi. У сферi моральностi "потреби" характеризують цiннiсне ставлення суспiльної людини до свiту i зумовлюють моральнi якостi особистостi, її поведiнку. Це дуже важливо, бо цiннiснi стимули зачiпають особистiсть, структуру самосвiдомостi, особистiснi потреби.
Справжнє самоствердження можливе лише тодi, коли особистiсть, дiючи в iм'я iдеалiв, цiнностей, здатна звiльнитися вiд влади потреб, подолати свою залежнiсть вiд них, стати над ними.
Потреби тiсно пов’язанi з iнтересами.
Об'єктами iнтересу можуть стати матерiальнi та духовнi цiнностi, соцiальнi iнститути i суспiльнi вiдносини, звичаї, побут. Вони є надзвичайно важливими спонукальними стимулами до дiї та рушiйними силами суспiльного розвитку.
у завуальованiй формi приховувати iнтереси окремих соцiальних груп (верств) чи класiв. Інтереси також пронизують собою й усю систему цiнностей, культури суспiльства.
Цiннiснi стимули
зачiпають особистiсть, структуру її самосвiдомостi, особистi потреби та iнтереси, трансформуючи їх на моральнi потреби i моральнi iнтереси. Без них не може бути подвигу, розумiння широких суспiльних iнтересiв, справжнього громадянського самоствердження особистостi.
реалiзувати свої намiри та цiлi, продиктованi потребами та iнтересами, але не менш важливо i те, чим саме с цi намiри та цiлi, яка їхня питома вага щодо внутрiшнього морального свiту людини, а тому вони можуть виступати як моральнi потреби.
ту лiнiю поведiнки, яка випливає iз прийнятих нею цiнностей.
Безумовно, визначну роль вiдiграє усвiдомлена цiннiсна орiєнтацiя, оскiльки вона посилює регулятивнi можливостi самої моралi, бо пiдкорює всi компоненти моральної свiдомостi єдинiй метi та сприяє здатностi людини передбачати результати своїх дiй.
Як рушiйнi мотиви поведiнки цiннiснi орiєнтацiї особистостi дають можливiсть визначати крiзь призму суб'єктивного сприйняття своєрiднiсть i найхарактернiшi риси сучасної епохи, пiзнавати i розумiти, наскiльки людина володiє моральною здатнiстю вiдповiдати потребам розвитку суспiльства, наскiльки вона творчо активна або пасивна, чи байдужа людина, саме конкретна людина, а не конкретно-iсторичний тип особистостi.
Слiд зауважити, що надзвичайно багато важать у духовно-моральному самовизначеннi особистостi iдеї, iдеали, переконання, оскiльки вiдiграють по сутi вирiшальну роль у ставленнi особистостi до власної позицiї у моральному виборi та є пiдґрунтям цiннiсних орiєнтацiй.
|
