План
Вступ
Становлення i розвиток економiчних поглядiв А. Смiта
Соцiально-економiчнi теорiї А. Смiта.
Висновок
Лiтература
Прийняти правильне економiчне рiшення неможливо без глибокого знання економiчних законiв, що регулюють економiчну дiяльнiсть, розумiння структури i функцiй економiчної системи.
Тому дуже важливим стає вивчення iсторiї економiчних класичних вчень, що заклали постулати ринку вiльної конкуренцiї, i створили першу взаємопов’язану i взаємообумовлену економiчну систему. Але цi знання потрiбнi не лише для правильного розумiння сьогоднiшнiх реалiй, а також для зрозумiння економiки.
В епоху становлення капiталiстичного способу виробництва данi вчення зiграли значну роль, як в теоретичному обгрунтуваннi нової системи, так i в боротьбi за її розвиток.
Історично склалося так, що майже кругом формування економiчної науки бiльш за все пов’язується з iм’ям i творчiстю Адама Смiта визначного англiйського економiста кiнця XVIII ст. Навiть пушкiнський Євгенiй Онєгiн «читал Адама Смита» i завдяки йому «умел судить о том, как государство богатеет». Його i в нашi днi вважають тим, хто створив «первый в экономической науке полноценный труд, излагающий общую основу науки... причём весь этот труд проникнут высокой идеей «очевидной и простой системы естественной свободы», к которой, как казалось Адаму Смиту, идет весь мир».
Ї
Становлення i розвиток економiчних поглядiв А. Смiта
Оксфорда (1740-1746рр.). В 1948р. почав читати публiчнi лекцiї з лiтератури i природнього права в Едiнбурзi. В 1751р. керує кафедрою логiки в унiверсiтетi м. Глазго, в 1752р. - там же‚ кафедрою моральної фiлософiї, де знайомиться з Девiдом Юмом.
Перша публiкацiя в 1755р., в цьому ж роцi висуває в деяких своїх лекцiях ряд своїх основних економiчних iдей. Весною 1759р. видає в Лондонi свою книгу «Теорiя моральних почуттiв», яка заклала фундамент популярностi А. Смiта як фiлософа
. З 1759р по 1763 р. вiн посилено вивчає право, i одержує ступiнь доктора права. Тодi ж робить нариси декiлькох глав книги «Богатство народiв», яка вийде у свiт в 1778р. - це головна праця його життя.
З 1778р. вiн митний комiсар в Едiнбурзi, а з1787р. - ректор унiверсiтету в Глазго. Помер Адам Смiт в 1790р. i всi його рукописи‚ за заповiтом‚ були спаленi.
А. Смiт був яскравою i рiзностороньою особистiстю. Достатньо сказати, що вiн одержав освiту в двох найпрестижнiших унiверситетах свiту. Його iнтереси не були обмеженi лише економiкою чи фiлософiєю, вiн мав широкi науковi пiзнання в iнших галузях: наприклад, одержав ступiнь магiстра мистецтв i доктора права. Крiм цього, вiн спiлкувався з видатними людьми свого часу, що ще в бiльшiй стененi сприяло формуванню його поглядiв. Створення своєї економiчної системи‚ Смiт зробив головною цiллю наукової роботи i пошуку.
країною. Британiя мала вiдносно високорозвинуте сiльське господарство i швидко зростаючу промисловiсть, вела активну зовнiшню торгiвлю. Капiталiстичнi вiдносини одержали в нiй великий розвиток. Тут видiлилися основнi класи буржуазного суспiльства: буржуазiя, робiтники, землевласники.
Разом з тим, поширення капiталiстичних вiдносин обмежувалося багаточисленними феодальними порядками. Буржуазiя бачила головного ворога у дворянствi‚ i тому була зацiкавлена у науковому аналiзi капiталiстичного способу виробництва, щоб вивчити перспективи подальшого суспiльного розвитку.
Таким чином, в Великобританiї у другiй половинi XVIII ст. склалися достатнi умови для розквiту економiчної думки, якою була творчiсть А. Смiта i Д. Рiкардо.
У своїй книжцi «Дослiдження про природу и причини богатства народiв» в якостi предмета вивчення полiтичної економiї А. Смiт назвав проблему економiчного розвитку суспiльства i пiдвищення його добробуту.
Центральне мiсце в методологiї дослiджень А. Смiта займає концепцiя економiчного лiбералiзму, в основу якої, як i фiзiократи, вiн поклав iдею природнього порядку, тобто ринкових економiчних вiдно-син. Вiн виходив з того, що люди, надаваючи один одному послуги, обмiнюючись працею i його продуктами, керуються перш за все прагненням до особистої користi. Але переслiдуючи особисту користь, кожна людина, вважав вiн, сприяє iнтересам всього суспiльства - зростанню виробничих сил. У зв’язку з цим, вiн пише про «невидиму руку», яка керує складною взаємодiєю господарської дiяльностi iндивiдiв, i «економiчну людину».
Економiчне життя за А. Смiтом, розвивається окремо i незалежно вiд волi людей‚ i їх свiдомих поривiв. Це дозволило йому зробити висновок про визначеннiсть економiчних явищ за об’єктивними законами. Але, керуючись такими мiркуваннями, А. Смiт не змiг вiдо-бразити iсторичного перехiдного характеру способiв виробництва: вiн розглядав економiчнi категорiї в якостi вiчних, а не iсторичних законiв.
науки вiн вважав за необхiднiсть показати конкретну картину економiчного життя, виробити рекомендацiї для економiчної полiтики. Для досягнення цiєї цiлi‚ вiн зводив у систему поверхневi явища без зв’язку їх з внутрiшнiм способом дослiдження, яким користувався в першому випадку. Це привело до певного дуалiзму його методологiї.
В результатi економiчна система А. Смiта наслiдувала всi проти-рiччя його метода дослiдження. І яскравим прикладом того є двостороннє трактування вартостi. Свiй вплив на економiчнi погляди Смiта зробило i недостатнє розумiння їм‚ iсторичних процесiв змiни одних економiчних вiдносин - iншими.
Тому в зв’язку з особливостями смiтовської методологiї необхiдно звернути увагу на одне iз зауважень Й. Шумпетера, який писав: «Якшо ми проаналiзуємо хiд думок Адама Смiта, то знайдемо в них економiчнi iстини по сутi тiльки статистичного характеру».
Соцiально-економiчнi теорiї А. Смiта.
Розглянемо основнi теорiї А. Смiта.
Теорiя розподiлу працi
.
Розподiл працi займає ключове мiсце в економiчнiй системi А. Смiта. Фундаментальне значення цього елементу‚ А. Смiт пояснював, по-перше, тим що розподiл працi являється причиною, що стимулює продуктивнiсть‚ а розвиток виробництва визначає весь добробут країни. Вiн вважав, що розподiл працi пiдвищує продуктивнiсть трьома способами:
збiльшення вправностi кожного окремого робiтника;
збереженням часу при переходi вiд одного виду дiяльностi до iншого;
стимулювання винаходом i виробництвом машин, що полегшують i зменшують людську працю.
В теорiї розподiлу працi А. Смiт вiдобразив тенденцiю до развитку машиного виробництва. Вiн стверджував, що об’єм виробництва i споживання продуктiв визначається двома головними факторами: вiдсотком населення, яке зайняте продуктивною працею, i рiвнем продуктивностi працi.
числа населення, А. Смiт був згодний також застосувати допомогу держави, хоч i в принципi був проти втручання її в економiку.
Однак А. Смiт не помiчав принципової вiдмiнностi мiж розподiлом працi всерединi мануфактури i розподiлом працi в суспiльствi, мiж пiдприємствами i галузями. Все суспiльство бачилося йому гiгантською мануфактурою, а розподiл працi - всезагальною формою спiвробiтництва iндивiдiв.
Теорiя грошей.
Тема грошей органiчно пов’язана з темою розподiлу працi, так як у А. Смiта грошi виступають в якостi засобу обмiну («великого колеса обiгу».
А. Смiт пiдкреслював‚ про стихiйне винекнення грошей як специфiчного товару. Вiн вилучає грошi i кредит iз потреб виробництва, бачить їх пiдлеглу роль. Але Смiт недооцiнював зворотний вплив грошово-кредитних факторiв на ваиробництво. Слабкою ланкою в концепцiї грошей було i заниження iнших їх функцiй. Кредит А. Смiт розглядав лише як засiб активiзацiї капiталу.
Пiдводячи пiдсумок, можна сказати, що багато чого у А. Смiта, як в теорiї розподiлу , так i в теорiї грошей, вiрно i зараз. Однак‚ головною помилкою А. Смiта стало припущення, що розподiл працi виник iз-за обмiну, а не навпаки. Концепцiя грошей, його трактовка їх виникнення в результатi дiї стихiйних сил обмiну, розумiння грошей як товару, представляє собою серйозне досягнення економiчної науки того часу.
Теорiя вартостi.
В основу власного дослiдження А. Смiт поклав трудову теорiю вартостi, рахуючи закономiрним‚ визначення вартостi витраченою працею‚ i обмiн товарiв‚ вiдповiдно закладеного в цей обмiн‚ кiлькостi працi. Їм була здiйснена спроба аналiзу реальної системи грошово-товарного обмiну i цiноутворення‚ в умовах капiталiзму вiльної конкуренцiї.
А. Смiт визначив i розмежував споживчу i мiнову вартiсть товару. «Слово «вартiсть» - писав вiн, - має два рiзнi значення: iнколи воно означає кориснiсть будь-якого предмета, а iнколи, можливiсть придбання iнших предметiв, яке дає володiння цим предметом. Першу можна назвати споживчою вартiстю, другу- мiновою вартiстю». При цьому для А. Смiта характерно визначення вартостi тiльки кiлькiстю працi, але в аналiзi цiни на товар, вiн коливається мiж рiзними визна-ченнями мiнової вартостi:
Таке положення вiрне тiльки в умовах простого товарного виробництва. При капiталiзмi ж‚ має мiсце протилежне явище: кiлькiсть працi, яка виражена товаром, в результатi операцiї купiвлi-продажу одержує в свою власнiсть‚ ще бiльшу кiлькiсть працi.
постiйною мiрою, який регулює вартiсть товару. Тому‚ для умов капiталiзму йому прийшлося сконструювати iншу теорiю, згiдно якої вартiсть товару утворюється шляхом додавання заробiтної платнi, прибутку i ренти, що припадають на одиницю товару. Але ця теорiя не враховувала постiйний капiтал.
Рацiональним зерном в концепцiї вартостi А. Смiта стало розумiння, що величина вартостi визначається не фактичними витратами працi окремого товаровиробника, а тими витратами, якi в середньому необхiднi для даного стану виробництва. Вiн також зауважував‚ що квалiфiкована i складна праця створює за одиницю часу бiльше вартостi, нiж неквалiфiкована i проста, i може бути зведена до останьої за допомогою коефiцiєнтiв.
Про подальший розвиток А. Смiтом теорiї вартостi свiдчило‚ розмежування природньої i ринкової цiн товару, причому перша розумiлась спочатку‚ як грошове вираження вартостi. А. Смiт писав, що природня цiна товару «як би представляє собою центральну цiну, до якої постiйно тяжiють цiни всiх товарiв». Цим вiн започаткував дослiдження конкретних факторiв, що викликали вiдхилення цiн вiд вартостi.
Вчення про заробiтну плату.
Визначаючи заробiтну плату, А. Смiт розглядав два стани суспiль-ства: при простому i капiталiстичному товарному виробництвi. В умо-вах першого вiн вважав заробiтну плату рiвну вартостi виробленого товару. При другому способi виробництва‚ вiн зауважує, що робiтник вже не одержує вартiсть всьго продукта своєї працi, тому i розрiзняє рiзнi суми заробiтної плати. Найнижчу межу заробiтної плати‚ А. Смiт називає фiзичним мiнiмумом, стверджуючи, що подальше зниження собiвартостi робочої сили приведе до вимирання «раси цих робiтникiв». Однак‚ вiн вважав, що стихiйний ринковий механiзм стримує природню (середню, нормальну) зарплату, яка в декiлька разiв вище фiзичного мiнiмума. Значне пiдвищення цiєї зарплатнi, викликає зростання населення, що збiльшить конкуренцiю серед робiтникiв i знову приведе до зменшення заробiтної платнi. В протилежному випадку‚ при зменшенi зарплатнi i вiдповiдно, народжуваностi, виникає конкуренцiя серед пiдприємцiв‚ що знову приведе до встановлення середньої заробiтної плати. Таке розумiння вiдповiдало загальному уявленню А. Смiта‚ про роль вiльного ринку у встановленнi вiдповiдної економiчної рiвноваги.
А. Смiт пiдкреслює важливу роль, яку вiдiграє зарплата у життi держави, подiляючи країни на три групи:
iз регресивним станом суспiльства, коли зарплата падає i становище працюючих стає гiрше;
iз сталим станом суспiльства, коли заробiтна плата залишається непорушною, а матерiальне становище працюючих залишається важким, але постiйним.
А. Смiт придiляв велике значення високiй зарплатi, кажучи, що вона стимулює працюючих до бiльш продуктивної працi, i категорично не погоджувався з Мальтусом, який вважав бiднiсть робiтникiв неминучою. Таким чином, основне достоїнство теорiї А. Смiта стало те, що вона сприяла руховi шляхом добробуту суспiльства в цiлому.
Теорiя доходiв.
У теорiїi заробiтної плати‚ А. Смiт вказував, що iз створеної працею i визначеною кiлькiстю цiєї працi вартостi товару‚ робiтнику у виглядi плати за зусилля залишається лише деяка частина. Залишок доданої працею вартостi представляє собою прибуток пiдприємця. Деяку суму iз цього прибутку вiн повинен у рядi випадкiв вiддати в якостi земельної ренти чи створеного проценту, якщо був використаний заємний каапiтал.
ренти, а також проценту, i тодi прибутком називав, по сутi‚ пiдприємницький доход.
Розмiри прибутку, за думкою А. Смiта, визначалися розмiрами вкладеного у справу капiталу‚ а не складнiстю i важкiстю працi по нагляду i управлiнню, як визначали прибуток його попередники. Але вiн тут же говорив, що прибуток - це особливий елемент пiдтримки виробництва, закономiрний результат продуктивностi капiталу ‚ винагорода капiталiстiв за їх дiяльнiсть, працю, ризик. В цьому випадку подвiйне тлумачення викликало явне протирiччя.
Недивлячись на деякi недолiки в теорiї А. Смiта, вона була достатньо прогресивною. Так‚ автор вiдмiчав тенденцiю доходу до зниження, i‚ вказував, що вiн бiльш низький в розвинутих капiталiстичних країнах. Крiм того, не слiд забувати, що А. Смiт жив бiльш нiж 200 рокiв тому, i необхiдно вiдноситися до його поглядiв з розумiнням.
Теорiя продуктивної працi.
А. Смiт прагнув вияснити, якi види працi сприяють зростанню багатства нацiї. Ця проблема зберiгла своє значення i до наших днiв. Для її вирiшення вiн подiляв працю на продуктивну i непродуктивну.
Продуктивною А. Смiт вважав працю, яка створює додану вартiсть, i пояснював це‚ на прикладi робiтника мануфактури, праця якого збiльшує вартiсть матерiалiв над якими вiн працює, на вартiсть утримання робiтника i прибутку власника виробництва. Працю, яка сплачена iз прибутку, А. Смiт називав непродуктивною. Так вiдомий його приклад про слугу, якого утримують на доходи хазяїна будинку i пряця якого не створює вартостi.
Однак А. Смiт паралельно висуває ще один принцип розподiлу продуктивної i непродуктивної працi: перша втiлюється в продуктi, що має якийсь термiн життя чи служби, а друга нiде не фiксується. Насправдi ця умова не є обов’язкова‚ достатньо взяти види працi, якi представляють собою продовження сфери виробництва в сферi оббiгу (транспорт), i твердження втрачає змiст.
Але така трактовка працi дозволяє А. Смiту зробити смiливi зауваження, що праця монарха, урядовцiв, юристiв, армiї тощо‚ непродуктивна. Подальша логiка веде до того, що iз зменшенням частки непродуктивних робiтникiв у суспiльствi‚ швидше зростатиме його благополуччя. Така точка зору ще раз пiдтвердила, що А. Смiт був прихильником прогресивної буржуазiї.
Економiчна система А. Смiта базувалася на поглядi, що капiтал представляє запаси, якi призначенi для подальшого виробництва.
в сiльському господарствi. Категорiї А. Смiта застосовуються не до одного капiталу фермера, але i до всякої iншої форми продуктивного капiталу.
Пiд оборотним капiталом А. Смiт розумiв капiтал, що застосовується на одержання прибутку, який постiйно виходить у власника в однiй формi. i повертається до нього в iншiй.
Оборотний капiтал за А. Смiтом складається iз чотирьох частин:
грошей, за допомогою, яких здiйснюється повернення iнших його частин;
запасiв продуктiв, крiм тих, що знаходяться в розпорядженнi самих споживачiв;
Головним А. Смiт називав капiтал, який приносить прибуток “без переходу вiд одного власника до iншого i без подальшого оберту”. До нього вiн вiдносив:
машини i засоби працi;
будiвлi, що слугують для торгово-промислових цiлей;
покращення землi;
кориснi особливостi членiв суспiльства.
А. Смiт виключно велике значеня придає накопиченню капiталу. Вiн говорить, що, зберiгаючи значну частину доходiв i розширюючи виробництво, власник пiдприємства дає роботу додатковiй кiлькостi робiтникiв i сприяє зросту багатства всього суспiльства.
В цiлому теорiя основного i оборотного капiталу представляється вельми цiкавою, хоча в нiй i iснує ряд помилок. Так, неможна сказати, що капiтал, вкладений в машини чи нерухомiсть, не обертається. Напроти, його вартiсть по частинам переноситься конкретною працею на виробляємий товар (у виглядi амортизацiйних вiдрахувань), тому пов’язування капiталу з фiзичними властивостями товарiв неправильне. Тут А. Смiт змiшує вiдмiнностi мiж основним i оборотним капiталом, з рiзницею мiж товарним i грошовим капiталом.
Теорiя вiдтворення.
Погляд А. Смiта на накопичення капiталу був навiяний поглядами фiзiократiв. В його уявi накопичення капiталу проходить через перетворення доданої вартостi в змiнний капiтал, що споживається робiтниками. А суспiльний капiтал повнiстю складається iз змiнного, тобто в руках робiтникiв являється заробiтною платою. Тут А. Смiт невiрно прирiвнює величину продуктивного капiталу з величиною його частини, яка йде на утримання продуктивної працi.
Теорiя ж вiдтворення суспiльного капiталу у Смiта базується на теорiї його вартостi. Вартiсть у А. Смiта розпадається на три частини: заробiтну платню, прибуток з капiталу i ренту за землекористування, тобто складається iз доходiв.
Отже, постiйний капiтал там вiдсутнiй‚ i його iгнорування обмежувало А. Смiту можливiсть аналiзу процеса вiдтворення, так як те, що вироблялося на протязi року, щорiчно i споживалося. Однак‚ А. Смiт виходить iз глухого кута, розрiзняючи валовий i чистий доход. Якщо пiд першим вiн розумiє увесь рiчний продукт, вироблений населенням данної країни, то пiд чистим - ту частину, котру населення може вiднести до свого споживчого запасу. В результатi у Смiта виходить, що в цiну товару входить не тiльки доход, але i авансований капiтал.
в себе i вартiсть засобiв виробництва, якi були виробленi ранiше. А. Смiт притустив i ряд iнших прорахункiв, якi витiкають iз його розумiння вартостi. Наприклад, за А. Смiтом, в галузi, що виробляє товари споживання, в доход входить як цiна так i продукт. Або пояснення особистого доходу‚ в якостi фонду особистого споживання без згадування про його частину, що йде на розширення виробництва.
Недивлячись на перерахованi недолiки. Для свого часу ця теорiя мала дуже прогресивне значення. Випадiння постiйного капiталу при аналiзi вiдтворення‚ згодом назвуть «догмою Смiта».
Земельна рента.
землi, що не зазнавали покращення. Так А. Смiт вiддiлив ренту вiд арендної плати, довiвши, що прибуток на капiтал являється тiльки надбавкою до первiсної ренти. Таким чином, тiльки земельна рента у Смiта‚ представляє собою вiдрахування iз продукту, який був витрачений на обробку землi. Однак через дуалiзм своєї методологiї, А. Смiт бачить в рентi також винагороду землевласника за право користування його землею. У поглядах А. Смiта зустрiчаються i елементи фiзiократичної теорiї: рента є «витвiр природи, який залишається за вирахуванням i вiдшкодуванням всього того, що можна вважати творiнням людини».
утворення диференцiйованої ренти.
Питання економiчної полiтики в теорiї А. Смiта.
А. Смiт придiляв багато уваги дослiдженню полiтики країн в перiод капiталiзму вiльної конкуренцiї. І головною вимогою, яку вiн висував, було забезпечення економiчної свободи, невтручання держави в економiчне життя. Так, вiн гостро виступав проти цехової регла-ментацiї, застарiлого законодавства, прiвелегiй корпорацiй i торгових монополiй. Будь-яке обмеження стихiйного розвитку подiй i конку-ренцiї‚ за думкою А. Смiта, неминуче буде стримувати економiчний розвиток. Однак‚ ряд функцiй держави, вiн оцiнював позитивно, вважаючи пiдтримку органами влади порядку в країнi i забезпечення її воєнної безпеки, важливими умовами успiшного розвитку господарства.
Велике значення удiляв А. Смiт фiнiнсовiй дiяльностi уряду. Вiн виправдовував тiльки тi витрати, якi робляться в iнтересах всього суспiльства. Висунув тезу «дешевої держави», яку прийняли всi наступнi представники класичної буржуазної полiтичної економiї. Вiн заклав основи податкової полiтики, висловлюючись, що податки повиннi вiдповiдати «силi i можливостям громадян», причому стягнення податку повинно коштувати як можна дешевше, а форма i час збору податкiв повиннi як найкраще вiдповiдати iнтересам платникiв.
Будучи iдеологом промислової буржуазiї, А. Смiт стверджував, що об’єктом, як найкраще пiдходящим для обкладення державним податком, є земельна рента. Наприклад, вiн заявляв, що податок з прибутку неефективний, так як пiдприємець‚ втрати вiд нього з цiллю збереження трибутку перекладе на споживача шляхом пiдвищення цiн на свою продукцiю. Смiт вважав також‚ недоцiльним податок на зарплату, бо пiдприємець зобов’язаний забезпечити працюючому прожитковий мiнiмум, i щоб самому не отримувати збитки, повинен знову буде перекласти тягар податкiв на споживача. Податок з ренти, який за думкою А. Смiта, не може бути нi на кого перекладений, є максимально ефективним, i веде до скорочення доходiв землевласни-кiв. Тут добре видно антифеодальну спрямованiсть його податкової теорiї. А. Смiт також пiддавав критицi меркантилiстський протекцiо-нiзм. Вiн перечив проти всяких обмежень як у внутрiшнiй, так i у зовнiшнiй торгiвлi.
Аналiз поглядiв А. Смiта на питання економiчної полiтики пiдтверджує антифеодальну спрямованiсть йго вчення, а також орiєнтацiю на iнтереси капiталiстичної системи господарювання. Це дає змогу вважати теорiю А. Смiта прогресивною, для суспiльства, сучасником якої вiн був.
Висновок.
В XVIII-XIX ст. полiтична економiя розвивалася як наука про багатство, тому виглядає цiлком природньо, що в якостi початкового пункту своєї доктрини А. Смiт вибрав розподiл працi. Разом з тим, вiн не розрiзняв товарну i натуральну вартостi, вважав працю єдиним джерелом споживчої вартостi, бачив у людинi природню схильнiсь до обмiну i т. i.
Не дивлячись на цi недолiки, А. Смiт досяг у своєму аналiзi закономiрностей капiталiзму вельми значних результатiв: йому вдалося виявити загальний принцип економiчної системи капiталiзму- вартiсть i дати їй своє знамените визначення, як дiйсного мiрила мiнової вартостi всiх товарiв.
Вiн внiс свiй вклад i в розвиток методологiї: поряд iз аналiзом i iндукцiєю, широко використовував синтез i дедукцiю, тобто йшов на основi ранiше сформульованих положень, вiд простого до складного, i далi к цiлому.
з висоти сучасностi, ми вiддаємо належне тiй грандiознiй роботi, яку вiн зробив, i плодами, якої ми користуємося до цьго часу.
Але А. Смiт не завершує розвинення класичної школи. Вiн виступив iз своїм головним економiчним творiнням безпосередньо перед промисловим переворотом. Об’єктом досдiджень А. Смiта був капiталiзм, який ще не одержав своєї адекватної виробничо-технiчної бази у виглядi машинної iндустрiї. Ця обставина в деякiй мiрi i обумовила вiдносну нерозвинутiсть самої економiчної системи А. Смiта. Але теорiя стала вихiдним пунктом для послiдуючого розвитку у працях Д. Рiкардо, а потiм i iнших значних економiстiв.
Таким чином, соцiально-економiчнi погляди А. Смiта представляють собою одну iз найкращих економiчних доктрин XVIII ст.
Лiтература.
Ядгаров Я. С. История экономических учений: Учебник для вузов. М.: ИНФРА-М, 1999.
Жид Ш., Рист Ш. История экономических учений. М.: Экономика, 1995.
Блуг М. Экономическая мысль в ретропективе. М.: «Дело Лтд», 1994.
Самуэльсон П. Экономика. М.: Алгон, 1992.
| 
