Індивiдуальна робота з Економiчний аналiз
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”
Виконала
Студентка ІІІ курсу
Кредитно-економiчного факультету
Спецiальностi 6508/1
Лавренчук О. В
Перевiрив
Осмядченко В. О
Завдання 1. 1.
Дати характеристику економiчного аналiзу як системи наукового пiзнання через розкриття:
1. Основна мета аналiтичних дослiджень
- сприяти пiдвищенню економiчної ефективностi, практичної дiяльностi людини, суб'єкта господарювання шляхом наукового обгрунтування бiзнес-планiв, об'єктивної оцiнки їх виконання, виявлення невикористаних можливостей.
2.Предметом економiчного аналiзу
- є фiнансово-господарська дiяльнiсть суб'єктiв господарювання , розкриття причинно-наслiдкових зв'язкiв господарських процесiв, що впливають на результати дiяльностi суб'єкта аналiзу.
3.
-є тi, хто його виконує (планово-економiчнi служби, виконавцi окремих структурних пiдроздiлiв аналiзованого пiдприємства, кредитно-фiнансовi органи, аудиторськi фiрми, iнвестори, податковi адмiнiстрацiї та iн.).
4.
є показники, що виражають суть економiчних процесiв i явищ, якi вiдбуваються на рiзноманiтних рiвнях господарювання. Об'єктом є збутова, виробнича i фiнансова сторони господарської дiяльностi
5.Роль економiчного аналiзу в системi управляння пiдприємством
-знаходить своє мiсце у вiдповiдних функцiях, до яких вiдносять:вiдстеження змiни вимог ринкового попиту i потреб споживачiв, їх вимог до якостi, технiко-економiчних параметрiв, новизни, дизайну та iншого на основi комплексного дослiдження ринкiв, розробки технiчної полiтики i проведення науково-дослiдних робiт; визначення оптимального асортименту продукцiї, що випускається, та структури виробництва на основi розрахунку витрат виробництва продукцiї (собiвартостi), ефективностi капiтальних вкладень, можливостi забезпечення виробництва матерiалами, фiнансовими та трудовими ресурсами, обсягу прибутку; прийняття обґрунтованих рiшень, ефективнiсть яких визначається за кiнцевим результатом дiяльностi пiдприємства; розробка збутової полiтики на основi визначення максимально вигiдних каналiв збуту, системи руху товарiв, органiзацiї технiчного обслуговування, системи стимулювання реалiзацiї продукцiї та врахування потреб споживачiв.
Реалiзацiя цих функцiй передбачає встановлення зворотного зв'язку з ринком для коригування розрахункiв у межах аналiтичних програм, на основi яких приймають рiшення на вiдповiдних рiвнях управлiння.
Завдання 1. 2
Розкрити змiст принципiв економiчного аналiзу:
1.
- вимагає охоплення всiх аспектiв дiяльностi пiдприємства як системи, що, в свою чергу, виступає складовою частиною системи вищого порядку.
2.
пiдхiд
-до аналiзу економiчних явищ i процесiв, що передбачає вивчення їх взаємозв'язку i взаємозалежностi мiж собою, тобто розгляд всiх сторiн господарської дiяльностi пiдприємств;
3.
4.Зрозумiлiсть та адекватнiсть тлумачення є обов'язковим елементом методики економiчного аналiзу
5.Достовiрнiсть та об'єктивнiсть аналiтичних дослiджень
- передбачають використання вiрогiдної iнформацiї, брак арифметичних помилок у розрахунках, правильне застосування методики розрахунку окремих показникiв та впливу окремих факторiв
6.Доречнiсть та своєчаснiсть необхiдних заходiв для виправлення ситуацiї або її полiпшення.
Завдання 1. 3
1. Метою
економiчного аналiзу є одержання певних висновкiв про стан i закономiрностi розвитку дослiджуваних економiчних явищ (процесiв), розробка пропозицiй та рекомендацiй, необхiдних для прийняття i обґрунтування управлiнських рiшень (складання планiв-прогнозiв, бiзнес-планiв, програм, стратегiй, господарських договорiв, контрактiв, наказiв, розпоряджень, усних вказiвок та iн.).
2.
Предметом
вивчення економiчного аналiзу є результати господарської дiяльностi пiдприємств , їх структурних пiдроздiлiв, об'єднань, що формуються пiд впливом об'єктивних i суб'єктивних факторiв, якi вiдображаються у планових, звiтних, облiкових та iнших джерелах iнформацiї. Інакше кажучи, предметом економiчного аналiзу є пiзнання причин формування i змiни результатiв господарської дiяльностi.
4.
є:
- об'єктивна оцiнка роботи пiдприємства i його пiдроздiлiв через порiвняння результатiв з витратами;
- виявлення впливу вiдповiдних факторiв на показники, якi аналiзуються, i вивчення причинних зв'язкiв
- пошук наявних резервiв пiдвищення ефективностi виробництва;
- опрацювання конкретних заходiв щодо використання виявлених резервiв та здiйснення контролю за їх виконанням
- - узагальнення результатiв аналiзу для прийняття рацiональних управлiнських рiшень.
розвитку пiдприємств.
4.Користувачi iнформацiї певних рiзноманiтних потреб у фiнансовiй iнформацiї.
5.Функцiї економiчного аналiзу
- основними з яких є- оцiночно-дiагностична, прогностична, пошукова,контрольна
6.Принципи економiчного аналiзу
- регулюють процедурну сторону його методологiї та методики
7.Фактор
- це причина, яка впливає на попереднiй результат або наслiдок
8.Резерв
Завдання 1. 5
Охарактеризувати основнi функцiї економiчного аналiзу:
1.Оцiночно-дiагностична
- передбачає порiвняння вiдповiдностi наявного поточного суб'єкта господарювання умовам зовнiшнього середовища та обгрунтування на цiй основi ефективностi iснуючої стратегiї органiзацiї, визначення її ринкової та конкурентної позицiї
2.Прогностична
- реалiзується через прогнозування можливих змiн умов впливу зовнiшнього середовища на основi перспективного аналiзу. Базується на динамiчному пiдходi.
3.
- реалiзується через аналiтичне обгрунтування альтернативних шляхiв, визначення напрямiв,удосконалення внутрiшнiх можливостей органiзацiї з урахуванням впливу факторiв зовнiшнього середовища
4.Контрольна
Завдання 1. 6.
Визначити структурнi елементи,цiльову орiєнтацiю, етапи проведення та специфiку iнформацiйної бази таких видiв аналiзу:
1.Управлiнський аналiз
- це аналiз, що характеризує , аналiз реалiзацiї продукцiї та маркетингової дiяльностi пiдприємства,аналiз виробництва продукцiї та послуг, аналiз ефективного використання виробничих ресурсiв, аналiз витрат на виробництво та собiвартiсть продукцiї
Основними завданнями аналiзу є:
— перевiрка напруженостi планових завдань;
— оцiнка виконання плану (держзамовлень, договорiв, контрактiв), складу, якостi продукцiї, ритмiчностi i рiвномiрностi виробництва;
— виявлення резервiв росту обсягу виробництва i реалiзацiї продукцiї, пiдвищення якостi продукцiї, забезпечення ритмiчностi i рiвномiрностi виробництва;
— проведення ринкових дослiджень.
Для проведення аналiзу використовуються такi джерела iнформацiї:
— статистична звiтнiсть:
- Форма № 1-П (термiнова) "Термiновий звiт про виробництво промислової продукцiї (робiт, послуг)";
- Форма № 1-ПЕ "Мiсячний звiт про економiчнi показники...";
"Звiт про основнi показники дiяльностi пiдприємства";
- Форма № 1П-НПП "Звiт про виробництво промислової продукцiї";
— бухгалтерська (фiнансова) звiтнiсть:
- Форма № 2 "Звiт про фiнансовi результати";
— плановi завдання, контракти, договори, держзамовлення;
— нормативи, стандарти тощо;
— оперативний звiт про виробництво, вiдвантаження i реалiзацiю продукцiї.
- аналiз ринкiв збуту продукцiї;
- аналiз цiнової полiтики пiдприємства.
- аналiз системи розповсюдження товарiв;
- аналiз конкурентоспроможностi продукцiї- це характеристика продукцiї, яка показує її вiдмiннiст вiд товару конкурента, як за мiрою вiдповiдностi конкретнiй потребi, так i за витратами на задоволення цiєї потреби. Щоб задовольнити потреби покупця товар має вiдповiдати певним вимогам: технiчним, ергонометричним, естетичним,економiчним,органiзацiйним.
- оцiнка конюктури ринку нового товару;
2.Фiнансовий аналiз
- це засiб оцiнки i прогнозування фiнансового стану пiдприємства на основi його бухгалтерської звiтностi.
Завдання фiнансового аналiзу зумовленi завданнями управлiнняпiд
приємством у трьох сферах дiяльностi — фiнансовiй, iнвестицiйнiй та
операцiйнiй (виробничiй), що поєднанi рухом фiнансових ресурсiв. Та
кий подiл, що є традицiйним для країн з розвиненою економiкою ,
нещодавно набрав чинностi i в Українi.
1) фiнансовою — управлiння пасивами; забезпечення пiдприєм
ства фiнансовими ресурсами; визначення оптимального розмi
ру, складу i структури джерел фiнансування зi свiдомим ризи
ком за очiкуванi вигоди, що пов’язаний з використанням
зовнiшнiх позик;
2) iнвестицiйною — управлiння активами; розподiл фiнансових
ресурсiв, визначення оптимального розмiру, складу i структури
активiв пiдприємства, вибiр i реалiзацiя iнвестицiйних про
ектiв;
За результатами аналiзу розроблюють заходи полiпшення фiнансо
вого стану пiдприємства.
Основнии методами аналiзу фiнансового стану пiдприємства в господарськiй дiяльностi є-горизонтальний, вертикальний, коефiцiєнтний,факторний.
3. Фукцiонально-вартiсний аналiз
(ФВА) - вiдносять до найбiльш ефективних видiв аналiзу дiяльностi щодо виявлення резервiв економiї витрат матерiальних, трудових i грошових ресурсiв на виробництво продукцiї.
ФВА проводиться з метою виявлення резервiв зниження витрат за рахунок ефективнiших варiантiв виробництва, лiпшого спiввiдношення мiж споживчою вартiстю виробу та витратами на його виготовлення. Вiн базується на пошуку способiв зниження матерiало-, енерго- i трудомiсткостi продукцiї.
ФВА передбачає мiнiмiзацiю витрат ресурсiв у процесi виробництва за рахунок полiпшення конструкцiї виробiв, удосконалення способiв виготовлення деталей i вузлiв, виявлення додаткових чи зайвих витрат, рацiоналiзацiї технологiї та використання ефективних матерiалiв. Для здiйснення цього аналiзу використовується звiтна, облiкова, конструкторсько-технологiчна, нормативна й позаоблiкова iнформацiя.
ФВА - це метод одночасного i взаємозв'язаного дослiдження функцiї об'єкта i вартостi цих функцiй. Функцiї i їхня вартiсть становлять об'єкт ФВА.
3) допомiжнi функцiї, що допомагають реалiзувати основнi; 4) зайвi або непотрiбнi функцiї i 5) шкiдливi функцiї. ФВА виходить iз засадного принципу можливостi усунення зайвих чи додаткових функцiй, виконуваних виробами, тобто можливостi зниження праце-, матерiало- i енергомiсткостi, а вiдтак, i собiвартостi виробiв.
ФВА проводять групи спецiалiстiв. До цих груп входять економiсти, конструктори й технологи. ФВА проводиться в кiлька етапiв: iнформацiйно-пiдготовчий, аналiтичний, творчий, дослiдний i впроваджувальний. Економiсти виконують першi два етапи, серед яких дуже важливим є аналiтичний, коли проводиться аналiз функцiй з погляду їхнього технiко-економiчного призначення i виробничих витрат. Головне завдання групи - виявлення оптимального спiввiдношення мiж споживчою вартiстю об'єкта i витратами на його виготовлення. Необхiдно домагатися того, щоб споживча вартiсть об'єкта зростала, а витрати на нього скорочувались.
4.Стратегiчний аналiз
- вивчає стан об'єкта в майбутньому. Характерними рисами стратегiчного аналiзу є:
- дiяльнiсть пiдприємства дослiджується не iзольовано, а в взаємозв'язку iз факторами впливу зовнiшнього середовища;
Завдання 1. 7
Розкрити сутнiсть таких видiв аналiзу:
1.
.
Разовий аналiз проводиться епiзодично за якихось певних умов (у разi змiни керiвництва, акцiонерiв, форс-мажорних обставин).
Перiодичний — це аналiз, що проводиться систематично через певний iнтервал часу. Залежно вiд iнтервалу часу проведення аналiзу видiляють: щоденний, тижневий, декадний, мiсячний, квартальний, рiчний.
|
2.Зовнiшнiй та внутрiшнiй
Пiд зовнiшнiм аналiзом розумiють процес оцiнки зовнiшнiх щодо пiдприємства факторiв. Зовнiшнiми є тi умови, якi пiдприє-мець не може змiнити, якi об’єктивно складаються в середовищi функцiонування пiдприємства.
Мета такого аналiзу — визначити сприятливi можливостi i небезпеки, якi загрожують пiдприємству, а також iдентифiкувати ключовi фактори успiху в данiй сферi бiзнесу. Як правило, для визначення факторiв зовнiшнього середовища їх роздiляють на три групи: загальноекономiчнi, галузевi фактори i конкуренти.
Внутрiшнiй аналiз — це процес оцiнки факторiв, якi в принципi пiддаються управлiнню i контролю пiдприємця. Основне завдання внутрiшнього аналiзу — виявлення сильних i слабких сторiн пiдприємства.
3. Оперативний,ретроспективний, перспективний
Оперативний (поточний) аналiз здiйснюють на пiдприємствах i в його пiдроздiлах безпосередньо в процесi господарської дiяльностi або вiдразу пiсля закiнчення окремих виробничих чи iнших робiт. При цьому основну iнформацiю для цього аналiзу постачає оперативний облiк, що виключає пасивне очiкування звiтних даних. Намагання поєднати проведення аналiзу з процесом виробництва з вiдносно невеликими виробничими етапами (доба, тиждень, декада) зумовлюється потребами активiзацiї економiчної роботи, включення аналiзу в систему оперативного управлiння пiдприємством. Отже, завданням оперативного аналiзу є не тiльки виявлення негативних явищ, а й сприяння їх своєчасному виправленню протягом певного перiоду, що дає змогу реально полiпшити кiнцевi наслiдки роботи пiдприємства.
технiчнi можливостi комп'ютерних систем, в оперативному аналiзi свiдомо звужують коло питань, проблем i показникiв роботи, а звiдси i зменшують обсяг iнформацiї, яку збирають. Проте таке обмеження безпосереднiх об'єктiв аналiзу не повинне погiршити якiсть висновкiв i рекомендацiй, зменшити їх цiннiсть для управлiння.
Прогнозний аналiз (перспективний, стратегiчний) почав застосовуватися як технiко-економiчне обґрунтування майбутнiх пiдприємств, зразкiв нової технiки i новiтнiх технологiй. Цей аналiз передує виробничим подiям, передбачає їх наслiдки, оцiнює їхню ефективнiсть. Результати прогнозного аналiзу можуть бути представленi як плановi калькуляцiї для нових видiв продукцiї, як сума економiчного ефекту вiд освоєння нової технiки, впровадження новiтнiх технологiй, механiзацiї й автоматизацiї виробництва, як комплекс рекомендацiй для розробки рiзних програм або формування полiтики. Цей аналiз здiйснюють працiвники проектних i наукових закладiв, а також установи державного управлiння.
4.
Повний (комплексний) аналiз охоплює всi сторони дiяльностi, частковий - дослiджує тiльки найбiльш актуальнi для даної ситуацiї (трудова дисциплiна, робота цеху, каси тощо).
5.
Внутрiшньогосподарський аналiз дають можливiсть правильно вибрати варiант плану, дати правильну оцiнку ефективностi прийнятого рiшення i всiєї дiяльностi об'єкта, що аналiзується.
Мiжгосподарський аналiз
вивчає показники роботи пiдприємства порiвняно з показниками iнших пiдприємств. Вiн спрямований на виявлення вiдмiнностей у роботi порiвнянних виробництв, поширення передового досвiду, виявлення й мобiлiзацiю глибинних резервiв, об'єктивну оцiнку дiяльностi.
Завдання 1. 8
При здiйсненнi аналiзу дiяльностi пiдприємств i об'єднань видiляють три етапи роботи. Перший етап (пiдготовчий) включає в себе роботи органiзацiйного характеру, що гарантують достатню глибину й оперативнiсть аналiзу (планування, визначення об'єктiв аналiзу, складання програми та iн.);
Завдання 1. 9
Взаємозв'язок економiчного аналiзу з iншими науками
теорiя, що вивчає загальнi закони розвитку народного господарства. . Отже, економiчний аналiз безпосередньо пов'язаний з економiкою промисловостi та взагалi економiкою окремих галузей народного господарства зокрема.Іншою економiчною дисциплiною, з якою тiсно пов'язаний економiчний аналiз, є бухгалтерський облiк. Цей зв'язок, по-перше, виявляється у тому, що економiчний аналiз як самостiйна дисциплiна у 30-х рр. ХХ ст. вiдокремився вiд бухгалтерського облiку. Варто нагадати, що першi науковi роботи з питань аналiзу господарської дiяльностi видавалися пiд назвою "Аналiз балансу i звiту". Для студентiв, якi зацiкавляться iсторiєю економiчного аналiзу, можна порекомендувати книгу "Економiчний аналiз" (за редакцiєю М. І. Баканова, А. Н. Камаєва, А. Д. Шеремета) (М.,1976).
документальної обгрунтованостi. Водночас з допомогою економiчного аналiзу повною мiрою реалiзується контрольна функцiя бухгалтерського облiку.
По-третє, економiчний аналiз - важливий засiб подальшого вдосконалення бухгалтерського облiку i звiтностi. Це виявляється у пристосуваннi останнього до вимог аналiзу. Цi вимоги враховують при розробцi системи показникiв облiку i звiтностi, форм звiтiв i первинних документiв, а також при механiзацiї та автоматизацiї облiкових робiт.
Економiчний аналiз, як уже зазначалося, виступає у ролi бази планування i засобу оцiнювання виконання плану, а також перевiрки якостi планiв. Таким чином, економiчний аналiз органiчно пов'язаний iз плануванням. За результатами аналiзу не лише виявляють ступiнь виконання планiв, а й вносять корективи у самi плановi завдання. Щоб здiйснювати аналiз виконання прогнозiв, необхiдно знати систему його показникiв i всього методологiчного прогнозування.
Окрiм даних бухгалтерського облiку, в процесi економiчного аналiзу використовують данi статистичного облiку i звiтностi, матерiали вибiркових обстежень. Отже, економiчний аналiз тiсно пов'язаний зi статистикою. При аналiтичнiй обробцi iнформацiї широко використовують спецiальнi методичнi прийоми статистики - такi, зокрема, як групування, визначення вiдносних чисел, середнiх показникiв, таблицi, графiки i т. iн. Економiчний аналiз є засобом подальшого вдосконалення статистичного облiку i звiтностi, що виявляється у пристосуваннi статистичного облiку i звiтностi до вимог аналiзу.
Економiчний аналiз тiсно пов'язаний з iншими фiнансовими дисциплiнами. Аналiз фiнансової дiяльностi i фiнансового стану пiдприємств (об'єднань) не можна провести, не знаючи чинних принципiв фiнансового планування, формування власних, позичених i спецiальних коштiв, порядку їх використання i повернення. Неможливо на високому квалiфiкацiйному рiвнi проводити аналiз фiнансових результатiв, не знаючи чинного порядку формування та розповсюдження прибутку (те саме стосується питань пристосування вiдповiдних галузей народного господарства).
Безпосередньо пов'язана з економiчним аналiзом така економiчна дисциплiна, як ревiзiя i контроль. Цей зв'язок зворотний. З одного боку, в процесi економiчного аналiзу використовують матерiали документальних ревiзiй i деякi специфiчнi методи ревiзiй та контролю.
З iншого боку, одержанi аналiтичнi результати ревiзори застосовують з метою недопущення в майбутньому виявлених недолiкiв.
. Стратегiчний аналiз.
Стратегiчний аналiз означає перетворення бази даних, отриманих в результатi аналiзу зовнiшнього i внутрiшнього середовища, а також мiсiї i цiлей на стратегiний план пiдприємства. Стратегiчний аналiз означає по сутi формування стратегiчного плану пiдприємства.
Для стратегiчного аналiзу найчастiше використовуються методи:
розрахунково-аналiтичнi - балансовий, нормативний i iншi;
графоаналiтичнi - екстраполяцiйнi (трендовi), сiтковi, регресивно-аналiтичнi, кореляцiї, трендiв тощо;
економiко-математичнi - лiнiйного, нелiнiйного i динамiчного програмування, теорiї iгор та iншi;
евристичнi (побудованi на досвiдi дослiдникiв i експертiв) - методи експертних оцiнок, методи сценарiїв, т. д.
Специфiчнi методи i моделi стратегiчного аналiзу, якi, до речi, широко використовуються за рубежем, наступнi: а) метод розриву; б) модель життєвого циклу товару (ЖЦТ); в) крива досвiду; г) модель „продукт-ринок», д) матричнi методи портфельного аналiзу (БКГ, „Мак-Кiнсi», АДЛ) та iншi.
Етапи стратегiчного аналiзу
Стратегiчний аналiз проводиться, як правило, у два етапи:
Визначення альтернативних варiантiв стратегiчного плану (можливих варiантiв розвитку).
Таким чином, на першому етапi стратегiчного аналiзу встановлюють розрив мiж стратегiчними цiлями пiдприємства i його можливостями, використовуючи, зокрема, один iз специфiчних методiв аналiзу - метод розриву.
Метод розриву
Аналiз розриву проводиться в такiй послiдовностi:
Рангуються по строках стратегiчнi цiлi пiдприємства. По цих же строках проставляються реальнi можливостi пiдприємства.
- Визначаються розриви мiж цiлями i можливостями пiдприємства по кожному строку (перiоду).
- Розробляються певнi заходи (програми i тактичнi дiї) по заповненню розривiв на кожну дату.
На другому етапi стратегiчного аналiзу формують альтернативнi варiанти стратегiчного плану специфiчнi методи стратегiчного аналiзу.
1. Крива досвiду (аналiз динамiки витрат)
Криву досвiду запропонував у 1926 роцi американський вiйськовослужбовець. Дослiджуючи динамiку витрат i обсягiв виробництва, вiн помiтив наступну кореляцiйну залежнiсть: витрати на виробництво одиницi продукцiї (собiвартiсть) знижуються на 20 % кожного разу, коли обсяг виробництва подвоюється.
2. Модель життєвого циклу товару на ринку (аналiз динамiки ринку). мета моделi життєвого циклу товару на ринку -визначити стратегiю для кожної фази iснування товару на ньому.
Завдання 1. 10
1. Виробничий потенцiал управлiнськi пiдсистеми пiдприємства. .
2.Потенцiал адаптацiї-розвитку
- потенцiал має здатнiсть до адаптацiї пiд впливом факторiв зовнiшнього середовища. Це сукупнi можливостi пiдприємства щодо генерацiї, сприйняття та впровадження нових (радикальних i модифiкованих) iдей для його системного технiчного, органiзацiйного та управлiнського оновлення.
3.
-це потенцiл, який має вiдповiднi переваги, порiвняно з iншими органiзацiями.
4.Стратегiчний потенцiал пiдприємства й оцiнювання потенцiалу, процесiв його змiни. З цiєю метою використовують рiзноманiтнi методики аналiзу стратегiчного потенцiалу пiдприємства, якi є вагомими, але все ж не досконалими на наш погляд.
Стратегiчний потенцiал пiдприємства розглядається як взаємопов’язана сукупнiсть ресурсiв, якi знаходяться в його розпорядженнi та мають вирiшальне значення для досягнення стратегiчних цiлей, оцiнки можливих меж функцiонування у майбутньому, виходячи з прогнозованих умов зовнiшнього середовища. Сферою його застосування є оцiнка перспективних можливостей пiдприємства щодо зростання ефективностi функцiонування та змiцнення конкурентоспроможностi на ринку.
Завдання 1. 12.
Методичнi iдходи до оцiнювання внутрiшнього потенцiалу пiдприємства.
1. Ресурсний пiдхiд,
Оцiнюючи виробничий потенцiал, треба враховувати: матерiальнотехнiчнi ресурси з окремим дослiдженням знарядь i засобiв працi; трудовi ресурси, енергетичнi та iнформацiйнi ресурси, фiнансовi (грошовi) ресурси. Останнi є найбiльш взаємозамiнними з усiма iншими. Ресурси мають вартiсну оцiнку та цiльову спрямованiсть на створення доданої та споживної вартостi. Кожен з окремих видiв ресурсiв має свiй внесок у формування кiнцевих результатiв, тому пiдхiд «чим бiльше, тим краще» вiдносно всiх складових потенцiалу одночасно, не є ефективним. Як наслiдок, потрiбно враховувати, вивчати та формувати структуру складових виробничого потенцiалу з метою досягнення максимальних у поточних умовах результатiв.
2.Структурний пiдхiд,
зорiєнтований на визначення рацiональної структури виробничого потенцiалу пiдприємства, визначає його величину виходячи з прогресивних норм i нормативних спiввiдношень, заданих найбiльш досконалими технологiями, органiзацiєю виробництва загалом i окремих пiдсистем пiдприємства, що використовуються в галузi.
Аналiз та оцiнка структурних характеристик виробничого потенцiалу пов’язанi з певними труднощами, оскiльки всi його елементи функцiонують одночасно, в сукупностi та взаємодiї. Це призводить до того, що важко встановити значення кожного типу ресурсiв окремо для дiяльностi всього потенцiалу. До структуроутворюючих елементiв потенцiалу можна вiднести технологiю та органiзацiю.
українських пiдприємств заморожують вiдсталi технологiї, якi є енерго, матерiало та трудомiсткими, а це, в свою чергу, не дає змоги виготовляти конкурентоспроможну продукцiю. Зi структурним пiдходом пов’язана ще одна характеристика потенцiалу — його потужнiсть, що є кiлькiсною оцiнкою його виробничої можливостi. Потужнiсть має визначатись вiдносно окремих пiдсистем i потенцiалу загалом, i вказує мiсце конкретного пiдроздiлу, елемента в усьому потенцiалi.
Створення ефективної структури виробничого потенцiалу зумовлює економiю всiх видiв ресурсiв (сировини, матерiалiв, енергiї, фiнансiв, витрат живої та матерiалiзованої працi), оскiльки завдяки досягненню синергiї мiж ними — елементами потенцiалу — можна з меншою їх кiлькiстю задовольнити бiльшу кiлькiсть потреб, виробивши бiльшу кiлькiсть продукцiї. Це можливо лише за умови пiдвищення якiсного складу всього виробничого потенцiалу та окремих його складових.
Виробничi потенцiали зi структурної точки зору рiзняться розмiрами та ступенем вiдособлення ресурсiв, структурою ресурсiв, що використовуються. Для визначення структурних характеристик потенцiалу дослiджують:
масштаб потенцiалу та його просторове розмiщення;
характер дiяльностi, що її здатен виконувати виробничий потенцiал — об’єкт дослiдження;
ступiнь замкненостi.
Структурнi характеристики виробничого потенцiалу дають змогу оцiнити усталенiсть, динамiчнiсть i рухомiсть системи.
Цiлiснi характеристики виробничого потенцiалу як системи визначають стратегiю його поведiнки та задають вiдповiднi стратегiї для кожного з його елементiв. Потенцiал може досягти цiлей лише тодi, коли на досягнення певних цiлей спрямований кожний iз його елементiв, оскiльки виготовлення продукцiї певної кiлькостi й рiвня конкурентоспроможностi потребує участi всiх пiдсистем та елементiв виробничого потенцiалу. Вiдсутнiсть або невiдповiднiсть потрiбного елемента означає зупинку виробничого процесу, а також додаткових витрат часу i коштiв на його створення або замiну. Усе це доводить необхiднiсть цiльового пiдходу до визначення виробничого потенцiалу.
3. Цiльовий (проблемноорiєнтований) пiдхiд
, спрямований на визначення вiдповiдностi наявного потенцiалу досягненню поставлених цiлей, визначає його величину як рiвень вiдповiдностi окремих складових потенцiалу необхiдному, дещо iдеальному уявленню про склад, структуру та механiзми функцiонування потенцiалу для виготовлення конкурентоспроможної продукцiї, який знаходить вiдображення в нормативних «деревах цiлей» («деревах проблем») з широким спектром локальних i системних оцiнок окремих елементiв та взаємозв’язкiв.
Завдання 1. 13
1.
Прибу́токProfit
) — чистий прибуток пiсля сплати податкiв. Сума, на яку зрiс власний капiтал компанiї за даний перiод в результатi дiяльностi цiєї компанiї.
Прибуток — частина вартостi додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартостi реалiзованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта.
Прибуток — одне з основних джерел формування фiнансових ресурсiв пiдприємства та формування фондiв грошових коштiв пiдприємства. На операцiйну дiяльнiсть використовується близько 95 % прибутку.
Економiчна роль прибутку
в умовах ринку виявляється в таких рисах:
— прибуток є рушiйною силою функцiонування та розвитку економiки, основним спонукальним мотивом пiдприємницької дiяльностi
— прагнення отримати прибуток сприяє ефектевному розподiлу та використанню ресурсiв, упровадження досягнень науково-технiчного прогресу, скороченню витрат, полiпшенню якостi продукцiї та її споживчих властивостей.
2. Рентабельнiсть-
вiдношення балансового прибутку до середньорiчної вартостi виробничих фондiв за їх початковою оцiнкою.
термiн застосовується у банкiвськiй, бiржовий, торгової страховiй практицi для позначення рiзницi мiж процентними ставками, курсами цiнних паперiв, цiнами товарiв та iншими показниками; рiзниця мiж ста вкамi за залученими i наданих кредитах; мiж ставками за кредитами, що надаються рiзним категорiям позичальникiв; сумою забезпечення, пiд яке надано кредит i сумою виданого кредиту; додаткова частка за депозитом, заставного забезпечення або допустимим коливань курсу валюти.
4. Дисконт-
5.Ефективнiсть органiзацiї
розглядається через систему суспiльних цiнностей, що вiдповiдають потребам суспiльного розвитку, i трактується як здатнiсть системи до виконання функцiй цiлепокладання (формулювання цiлей вiдповiдно до потреб), цiлезабезпечення (використання соцiально схвалених цiлей), досягнення мети, економiчностi (досягнення певного спiввiдношення мiж результатами i витратами), факторної обумовленостi (врахування зовнiшнiх та внутрiшнiх чинникiв умов функцiонування органiзацiї). Це визначення достатньо широке i охоплює як внутрiшнi, так i зовнiшнi аспекти ефективностi.
Прийоми економiчного аналiзу.
1.Аналiз
економiчних явищ - це абстрактне розумове розчленування цих явищ на складовi частини за допомогою логiчних висновкiв та моделювання. Розподiл складного явища на окремi елементи дає можливiсть пiзнати сутнiсть явищ та об'єктiв, що дослiджуються, визначити внутрiшнi зв'язки та суперечностi.
складовi та їх глибокої деталiзацiї необхiдно вiдновити єднiсть дослiджуваного явища. Цей зворотний процес абстрактного дослiдження одержав назву синтезу, тобто мисленого поєднання окремих сторiн явища, пiзнання його як єдиного цiлого.
Пiд синтезом
економiчних явищ розумiють об'єднання однорiдних явищ у визначенi групи, узагальнення впливу рiзних причин, пiдбивання пiдсумкiв дiяльностi дослiджуваних об'єктiв.
У практицi дослiдження економiчних явищ аналiз тiсно пов'язаний iз синтезом. Розчленування загального явища на складовi частини або з'єднання окремих частин в єдине цiле поодинцi можуть дати певне уявлення про дослiджуване явище. Але найповнiшим це уявлення буде тiльки за органiчного поєднання цих протилежних дiй.
глибоке вивчення суперечливих частин, вияв внутрiшнiх зв'язкiв, узагальнення, пiдбивання пiдсумкiв.
2. Індукцiя
- це спосiб вивчення явищ вiд часткового до загального, вiд окремих факторiв до узагальнень, вiд причин до наслiдкiв. Прикладом використання iндуктивного методу може бути перенесення окремих особливостей розвитку, притаманних певним об'єктам дослiдження, на закономiрностi розвитку системи в цiлому. Якщо на одному, другому та третьому пiдприємствi спостерiгаються проблеми з реалiзацiєю продукцiї, то цю закономiрнiсть можна перенести на всю галузь i дiйти висновку про зниження конкурентоспроможностi продукцiї даної галузi в цiлому або про зниження платоспроможностi покупцiв.
Дедукцiя
- це спосiб вивчення явищ вiд загального до часткового, вiд наслiдкiв до причин. Наприклад, якщо в банкiвськiй сферi спостерiгається фiнансова криза, то можна висновувати, що кожен окремий банк теж має певнi проблеми з фiнансовою стiйкiстю та платоспроможнiстю. Індуктивний метод в аналiзi використовується тiльки в єдностi з дедуктивним. Використання тiльки одного з них неминуче збiднює аналiз, робить його неповним.
3. Одним iз головних прийомiв аналiзу є порiвняння.
Порiвняння як спосiб дослiдження здiйснюється через зiставлення одного показника (невiдомого) з iншими (вiдомими) з метою визначення спiльних рис або розбiжностей мiж ними.
4.Моделювання
— це конструювання моделi на основi попереднього вивчення об'єкта, визначення його найбiльш суттєвих характеристик, експериментальний i теоретичний аналiз створеної моделi, а також необхiдне коригування на пiдставi одержаної iнформацiї.
5.Евристичнi прийоми
- грунтуються на iнтуїцiї та досвiдi дослiдникiв. До них вiдноситься метод “мозкового штурму”, колективного блокноту,метод експертних оцiнок.
Завдання 1. 15
Суть якiсних методичних прийомiв
1. Метод SWOT
— аналiз, де: S — сила (strength), W — слабкiсть (weakness), О — можливостi (opportunities) i Т — загрози (threats) — є широко визнаним пiдходом, що дозволяє провести загальне вивчення зовнiшнього i внутрiшнього середовища.
Сильнi сторони:
- значна компетентнiсть;
- адекватнi фiнансовi ресурси;
- висока квалiфiкацiя;
- гарна репутацiя у покупцiв;
- репутацiя вiдомого лiдеру ринку;
- винахiдливiсть стратегiї у функцiональних сферах дiяльностi органiзацiї;
- можливiсть отримання економiї вiд зростання обсягу ви-робництва;
- захищенiсть вiд сильного конкурентного тиску;
- вiдповiдна технологiя;
- переваги у сферi витрат;
- перевiрений часом менеджмент.
2. SPACE-аналiз
(Strategic Position and Action Evaluation). Це — комплексний метод, призначений для оцiнювання ситуацiї та вибору стратегiй. Його привабливiсть пояснюється також i тим, що дає можливiсть проаналiзувати наявну стратегiю органiзацiї навiть тодi, коли вона iснує у неявному виглядi. Рiч у тiм, що пiдприємство завжди має певну стратегiю, вона складається несвiдомо, а тому, як правило, не обґрунтована належним чином. Бiльш того, керiвники iнодi приймають рiшення, що суперечать їй, витрачаючи час та грошi на боротьбу «iз самим собою», тодi як потрiбно скористатися прийомами й методами стратегiчного аналiзу та управлiння. У SPACE-аналiзi виокремлюють чотири групи системних критерiїв оцiнювання органiзацiї:
· економiчний потенцiал (або «фiнансова сила»);
(Activity Based Costing) (метод пооперацiйного калькулювання) — функцiонально-органiзацiйна форма оптимiзацiї абсолютної величини та структури затрат пiдприємства, що являє собою технологiю обґрунтування та прийняття управлiнських фiнансових рiшень щодо цiльової локалiзацiї затрат суб’єкта господарювання по центрах затрат з метою оцiнювання обґрунтованостi їх величини та виявлення резервiв їх зменшення за мiнiмальних додаткових затрат.
А — запаси, якi є найцiннiшими з погляду їх вартостi, однак можуть використовуватися пiдприємством у незначнiй кiлькостi в натуральному виразi;
В — середнi за величиною запаси як у кiлькiсному, так i в грошовому виразi;
С — запаси з найбiльшою часткою в натуральному виразi, однак незначнi з погляду їх вартостi.
По сутi, ABC-аналiз - це ранжування асортименту за рiзними параметрами. Ранжувати таким чином можна i постачальникiв, i складськi запаси, i покупцiв, i тривалi перiоди продажiв - все, що має достатню кiлькiсть статистичних даних.
4. PEST -аналiз
- це iнструмент, призначений для виявлення полiтичних (Policy), економiчних (Economy), соцiальних (Society) i технологiчних (Technology) аспектiв зовнiшнього середовища, якi можуть вплинути на стратегiю компанiї. Полiтика вивчається тому, що вона регулює влада, яка в свою чергу визначає середовище компанiї i отримання ключових ресурсiв для її дiяльностi. Основна причина вивчення економiки це створення картини розподiлу ресурсiв на рiвнi держави, що є найважливiшою умовою дiяльностi пiдприємства. Не менш важливi споживчi переваги визначаються за допомогою соцiальної компоненти PEST - Аналiзу. Останнiм чинником є технологiчна компонента. Метою її дослiдження прийнято вважати виявлення тенденцiй у технологiчному розвитку, якi часто є причинами змiн i втрат ринку, а також появи нових продуктiв.
Основнi положення PEST - аналiзу:
"Стратегiчний аналiз кожної з чотирьох зазначених компонент повинен бути досить системною, тому що всi цi компоненти тiсним i складним чином взаємозалежнi "
Не можна покладатися тiльки на цi компоненти зовнiшнього середовища, так як реальне життя значно ширше i многообразнее.
PEST - Аналiз не є загальною для всiх органiзацiй, тому що для кожної з них iснує свiй особливий набiр ключових факторiв.
5. Метод PIMS
(Profit Impact of Market Strategy) — метод аналiзу впливу ринкової стратеги на прибуток. Був розроблений у серединi 60-х рокiв у компанiї «General Electric». PIMS являє собою спробу узагальнити всi змiннi, якi впливають на довгострокову прибутковiсть компанiї. Цi фактори подiляються на три групи: конкурентна ситуацiя, виробнича структура, ринкова ситуацiя.
Завдання 1. 16
Прийоми економiчного аналiзу
1. Методика розрахунку середнiх величин.
Середнi величини (простi арифметичнi, зваженi арифметичнi, середнi хронологiчнi, середнi геометричнi, середнi гармонiчнi, середнi квадратичнi) використовуються в аналiзi для узагальнюючої характеристики масових однорiдних показникiв (середня заробiтна плата робiтника, середня чисельнiсть працiвникiв, середня цiна реалiзацiї тощо). Через середню величину характеризують загальний рiвень ознаки, що аналiзується, коли вона схильна до значних коливань. Обов'язковою умовою для використання способу середнiх величин є якiсна однорiднiсть сукупностi явищ та фактiв, що вивчаються.
Пiд час обчислення середнiх величин необхiдно враховувати, що вони подiляються залежно вiд поставлених цiлей на двi групи:
зваженi середнi, в яких враховано вагу (значущiсть) дослiджуваних елементiв.
Найбiльш простою є середня арифметична, яка обчислюється простим дiленням суми окремих значень ознак на їхню кiлькiсть.
Необхiдно обчислити середню цiну закуплених матерiалiв.
Однак така середня не дає дiйсного значення цiни для загальної сукупностi заготовлених матерiалiв, оскiльки в нiй не враховано розмiрiв партiй матерiалiв. Точнiше уявлення про середню цiну дає зважена середня арифметична.
Середня гармонiчна тiсно пов'язана iз середньою арифметичною i обчислюється як вiдношення суми ознак до суми добуткiв цих ознак на оберненi значення варiант.
Використання середньої гармонiчної є найбiльш зручним у тому разi, коли невiдомi абсолютнi значення дослiджуваних ознак.
Середня квадратична обчислюється добуванням квадратного кореня з частки вiд дiлення суми квадратiв окремих значень дослiджуваної ознаки на їхню кiлькiсть.
Середня квадратична здебiльшого використовується для обчислення середнього квадратичного вiдхилення.
Найчастiше в економiчному аналiзi використовується середня хронологiчна, яка характеризує середнiй рiвень рядiв динамiки.
Середня геометрична обчислюється добуванням кореня п-го ступеня iз добутку значень ознак, що аналiзуються. Середня геометрична використовується для обчислення середнiх темпiв зростання пiд час аналiзу динамiчних рядiв.
обчислення середнiх величин для всього кола дослiджуваних явищ або принаймнi для їх найбiльш типової частини. Порушення цього правила спотворює характер узагальнення явища;
2.Рядом динамiки чи того економiчного явища. Ряди динамiки можуть бути побудованi за абсолютними, вiдносними або середнiми величинами.
iнтенсивнiсть змiни дослiджуваних показникiв (зростання, зменшення, стабiльнiсть);
середнiй рiвень показника i середню iнтенсивнiсть змiн;
тенденцiї щодо змiни показникiв.
Одержанi данi дають змогу за необхiдностi прогнозувати характер змiни показника в майбутньому.
Ряд динамiки складається з двох елементiв: моментiв часу (або дат) та самих даних, що називаються рiвнями ряду.
4. В економiчному аналiзi велику роль вiдiграють так званi графiчнi способи необхiдно дотримуватись технiки та методики побудови графiкiв. Велике значення має правильний вибiр типу графiка, його масштабiв i виконання.
Графiки, якi використовуються в економiчному аналiзi, можна роздiлити на двi групи: iлюстративнi;
в процесi прийняття рiшень управлiнським персоналом, для унаочнення доповiдей i повiдомлень на нарадах, засiданнях, зборах.
Графiки - це масштабне зображення певних показникiв за допомогою геометричних знакiв (лiнiй, прямокутникiв, кiл) або умовно-художнiх фiгур. Завдяки добре зробленим графiкам дослiджуваний матерiал стає бiльш дохiдливим i зрозумiлим.
Графiки мають також велике аналiтичне значення. На вiдмiну вiд табличного матерiалу графiк дає узагальнюючу характеристику стану або розвитку дослiджуваного явища, уможливлює наочне зображення тих закономiрностей, що їх мiстить числова iнформацiя. На графiку виразнiше виявляються тенденцiї i взаємозалежностi дослiджуваних показникiв.
Основнi форми графiкiв, що використовуються в економiчному аналiзi, - це дiаграми. Дiаграми (за формою) бувають стовпчиковi, смуговi, круговi, квадратнi, лiнiйнi, фiгурнi.
За змiстом розрiзняють дiаграми порiвняння, структурнi, динамiчнi, графiки зв'язку, графiки контролю. Дiаграми порiвняння показують спiввiдношення рiзних об'єктiв за певним показником. Найпростiшими дiаграмами для порiвнювання розмiрiв показникiв є стовпчиковi та смуговi. Для їх побудови користуються прямокутною системою координат. На осi абсцис розмiщують основу (однакового розмiру) стовпчикiв для всiх об'єктiв. Висота кожного стовпчика має вiдповiдати розмiру показника, що нанесений у вiдповiдному масштабi на вiсь ординат.
Смуговi дiаграми розмiщують по горизонталi: основу смуг розмiщують на осi ординат, а масштаб - на осi абсцис. Інодi дiаграми порiвняння роблять у виглядi квадратiв або кiл, площа яких пропорцiйна розмiру вiдповiдних показникiв.
Особливим рiзновидом є фiгурнi дiаграми, коли спiввiдношення об'єктiв показуються у виглядi умовно-художнiх фiгур (колоска, картоплини, голови тварини, трактора). Якщо їх добре виконано, то вони одразу привертають до себе увагу, роблять iнформацiю бiльш дохiдливою.
Структурнi (секторнi) дiаграми дають змогу визначити склад дослiджуваних показникiв, питому вагу окремих частин у загальному розмiрi показника. у структурних дiаграмах зображення показника дається у виглядi розбитих на сектори геометричних фiгур Дiаграму динамiки призначено для зображення змiни явищ за вiдповiднi промiжки часу. Для цього можна використовувати стовпчиковi, круговi, квадратнi, фiгурнi та iншi графiки. Але найчастiше використовуються лiнiйнi графiки.
| 
