Антимонопольне законодавство України
Мiнiстерство освiти i науки України
Реферат на тему:
Антимонопольне законодавство України
Виконав:
групи
Київ-2007
План:
1) Антимонопольне законодавство
2) Зловживання монопольним становищем на ринку
3) Антиконкурентнi узгодженi дiї
4) Дискримiнацiя пiдприємцiв
6) Санкцiї за порушення антимоноп. законодавства
Антимонопольне законодавство
Закон “Про обмеження монополiзму та недопущення недобросовiсної конкуренцiї у пiдприємницькiй дiяльностi” вiд 15. 03. 1992 року
«…Монопольним
визнається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 вiдсоткiв. Рiшенням Антимонопольного комiтету України може визначатися монопольним становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару менше 35 вiдсоткiв; монопольна цiна - цiна, яка встановлюється суб'єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку, i призводить до обмеження конкуренцiї або порушення прав споживача; ( Абзац восьмий статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 154/98-ВР вiд 03. 03. 98 ) монопольна дiяльнiсть
- дiї (бездiяльнiсть) суб'єктiв господарювання за умови монопольного становища на ринку одного суб'єкта господарювання (групи суб'єктiв господарювання) у виробництвi та реалiзацiї товарiв, а також дiї (бездiяльнiсть) органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування та органiв адмiнiстративно-господарського управлiння та контролю, спрямованi на недопущення, iстотне обмеження чи усунення конкуренцiї; монопольне утворення
- пiдприємство, об'єднання чи господарське товариство та iнше утворення, що займає монопольне становище на ринку…» [6. -ст. 1]
Одне з основних питань, що виникає при застосуваннi антимонопольного законодавства – як iдентифiкувати галузi, котрi є об’єктом цього законодавства –
?
“Структуристи” вважають, що галузь, яка має монополiстичну структуру, i поводить себе як монополiст.
Оцiнюючи поведiнку фiрм на ринку, слiд брати до уваги такi аспекти їхньої дiяльностi:
- чи можуть фiрми блокувати входження конкурентiв на ринок;
- чи зустрiчають вони конкуренцiю з боку iмпорту (а iснуюча в свiтi тенденцiя зростання транснацiональної конкуренцiї веде до зменшення ризику витрат для споживачiв вiд порушень нацiональними монополiстами антимонопольного законодавства);
- чи є конкуренцiя за цiнами, чи iснує змова щодо цiн;
Також, важливим є питання щодо визначення частки ринку фiрми-монополiста.[4. -ст. 38,39]
У вiдповiдностi зi статтею 42 Конституцiї України не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомiрне обмеження конкуренцiї та недобросовiсна конкуренцiя. Конституцiйна заборона стосується дiяльностi, нацiленої на недопущення, обмеження чи усунення конкуренцiї, незалежно вiд конкретних її видiв i складiв правопорушень. Той же такий закон “Про обмеження монополiзму та недопущення недобросовiсної конкуренцiї у пiдприємницькiй дiяльностi” називає три види порушень антимонопольного законодавства: зловживання монопольним становищем на ринку, антиконкурентнi узгодженi дiї i дискримiнацiю пiдприємцiв.[5. -стор. 19,20]
Зловживання монопольним становищем на ринку
Цей вид правопорушення може вiдбуватися лише суб'єктом господарювання, що займає монопольне положення на ринку.
У вiдповiдностi зi статтею 1 Закону України “Про обмеження монополiзму...” Монопольне становище - домiнуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливiсть самостiйно або разом з iншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренцiю на ринку певного товару. Монопольним визнається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 вiдсоткiв. Рiшенням Антимонопольного комiтету України може визначатися монопольним становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару менше 35 вiдсоткiв;Ознаками ринкової влади є: здатнiсть пiдприємця, що не є єдиним виробником (постачальником) вiдповiдного товару, диктувати свої умови при продажу товару, пiдписаннi договору про постачання, нав'язувати споживачу невигiднi умови; здатнiсть пiдприємця за допомогою монополiзацiї ринку постачання виробничих ресурсiв обмежувати конкуренцiю, витiсняти з ринку iнших пiдприємцiв, що випускають вiдповiднi товари з застосуванням виробничих ресурсiв, створювати бар'єри вступу на ринок; здатнiсть пiдприємця скорочувати чи обмежувати випуск товарiв i постачання їх на ринок збуту з метою одержання однобiчної користi при купiвлi чи продажi товарiв, при заключеннi договорiв i угод про постачання товарiв, а iншi пiдприємства, що є його конкурентами, не здатнi компенсувати створений дефiцит товарiв; здатнiсть пiдприємця пiдвищувати цiни на товари i пiдтримувати їх на рiвнi, що перевищує рiвень, обумовлений конкуренцiєю на ринку.[6. -ст. 1,2]
Вiдповiдно до законодавства України саме по собi володiння суб'єктом господарювання монопольним положенням не є протиправним. Таким є лише зловживання домiнуванням на ринку.
У вiдповiдностi зi статтею 4 Закону України «Про обмеження монополiзму...» зловживаннями монопольним становищем вважаються:
обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарiв, що призвели або можуть призвести до створення або пiдтримки дефiциту на ринку чи встановлення монопольних цiн;
· обмеження чи припинення виробництва, а також вилучення зi звертання, що призвело або може призвести до створення чи пiдтримцi дефiциту на ринку або встановленню монопольних цiн;
· часткова або повна вiдмова вiд реалiзацiї чи закупiвлi товару при вiдсутностi альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або пiдтримки дефiциту на ринку чи встановлення монопольних цiн;
· встановлення дискримiнацiйних цiн (тарифiв, розцiнок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачiв; встановлення монопольно високих цiн (тарифiв, розцiнок) насвої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачiв;
· встановлення монопольно низьких цiн (тарифiв, розцiнок) на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренцiї.
Перелiк правопорушень, визнаних зловживанням монопольним положенням на ринку, розширювався в Законi, i якщо спочатку в законодавствi було зазначено 5 порушень, те потiм їхнє число зросло до 7. Однак при цьому, незважаючи на розширення перелiку правопорушень, цей перелiк, як i в первiснiй редакцiї закону, є вичерпним.
Через вiдсутнiсть дiючої конкуренцiї i ефективних засобiв правового захисту споживачiв рiзко пiдсилюється тиск виробника (постачальника, продавця) на покупця (споживача) при нав'язуваннi умов договору, у тому числi при встановленнi цiн на продукцiю. При монополiї споживач не може реально здiйснювати право вибору виробника (продавця) i попадає в економiчну залежнiсть вiд виробника-монополiста, що нечесними способами намагається скористатися своїм монопольним положенням.
Особливiстю цього виду порушення антимонопольного законодавства є здiйснення суб'єктом господарювання, що займає монопольне положення на ринку, таких дiй, що були б неможливi в умовах ефективної конкуренцiї на ринку. Це, зокрема, одержання пiдприємцем прибутку, обумовленим не ефективнiстю чи дiяльностi з високою продуктивнiстю, а неправомiрним використанням їм свого домiнуючого положення на ринку, або утримання чи посилення такого положення за допомогою усунення з ринку конкурентiв або обмеження з доступу на ринок.
У позначеннi кола правопорушень i їх складiв, визнаних зловживанням монопольним положенням на ринку, виявляється iстотна подiбнiсть законодавства країн СНД. Порiвняльний аналiз цього законодавства показує, що основнi склади правопорушень тотожнi чи в значнiй мiрi подiбнi. До них вiдносяться:
· нав'язування контрагенту умов договору, невигiдних для нього чи не стосовних до предмета договору;
· включення в договiр умов, що дискримiнують, що ставлять контрагентiв у нерiвне положення в порiвняннi з iншими суб'єктами, що хазяюють;
· змiна обсягiв виробництва i вилучення товарiв зi звертання з метою створення штучного дефiциту i пiдвищення цiн;
· цiновi манiпуляцiї з метою одержання додаткових переваг на ринку.
Незважаючи на таку подiбнiсть самих складiв правопорушень, iстотне розходження в розумiннi їхньої природи прослiджується при зiставленнi законодавства України, iнших країн СНД i Росiї. У Законi України, як i бiльшостi iнших країн СНД, зазначенi дiї, безумовно, визнаються правопорушеннями незалежно вiд яких-небудь обставин, у тому числi незалежно вiд можливостi їхнього позитивного впливу в майбутньому. На вiдмiну вiд них Закон Росiї передбачає, що дiї, що формально вiдповiдають ознакам порушення, можуть, проте, бути визнанi правомiрними, якщо суб'єкт який визнано монополiстом доведе, що вони можуть мати сприятливi соцiально-економiчнi наслiдки, тобто насичення товарних ринкiв, полiпшення споживчих властивостей товарiв i пiдвищення їхньої конкурентноздатностi, зокрема на зовнiшньому ринку.
На Українi зловживання монопольним положенням на ринку було одним з найпоширенiших порушень антимонопольного законодавства протягом останнiй декiлькох рокiв.[4. -cт. 56,57]
Антиконкурентнi узгодженi дiї
Одним з видiв порушень антимонопольного законодавства є антиконкурентнi дiї, що приводять до дискримiнацiї конкурентiв i споживачiв i створюють небезпеку для ефективного функцiонування ринкових вiдносин
· розподiл ринкiв за територiальним принципом, асортиментом товарiв, обсягом їх реалiзацiї чи закупiвель або за колом споживачiв чи за iншими ознаками, що призвели або можуть призвести до їх монополiзацiї;
· усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавцiв, покупцiв, iнших суб'єктiв господарювання.
За змiстом цiєї норми неправомiрними узгодженими дiями можуть бути угоди та iншi узгодженi дiї, що привели чи можуть привести до обмеження конкуренцiї шляхом встановлення монопольних цiн, роздiлу ринкiв з метою їхньої монополiзацiї, усунення з ринку чи обмеження доступу на нього пiдприємцiв. Цi правопорушення на вiдмiну вiд зловживання монопольним становищем вiдбуваються не одним суб’єктом, а двома чи бiльш пiдприємцями, що укладають угоди для досягнення антиконкурентної мети, тобто є не iндивiдуальними, а колективними дiями. Заборона на здiйснення таких дiй спрямована на попередження надмiрної монополiзацiї i нарощування монополiстичних явищ для сприяння створенню ринку, де захищенi iнтереси споживача.[6. -cт. 7]
Антимонопольний комiтет України розцiнює як неправомiрнi угоди мiж пiдприємцями, асоцiацiями чи групами пiдприємцiв за участю або без участi третiх осiб або iншiй сукупностi зазначених суб'єктiв такi дiї:
· прямий чи опосередкований вплив на встановлення, фiксацiю, пiдтримку, перегляд цiн (тарифiв), ставок, знижок, надбавок (доплат), нацiнок, комiсiйного збору, меж прибутковостi (рентабельностi), а також пiдвищення, зниження, пiдтримка цiн (тарифiв) на аукцiонах, конкурсах та iнших торгах;
· встановлення нормативiв цiн (тарифiв), ставок, знижок, надбавок (доплат), нацiнок, комiсiйного збору, мiнiмальних, перепродажних цiн, у тому числi у видi формул, таблиць, перелiкiв, алгоритмiв;
· звуження територiальних границь ринку, на яких дiють учасники асоцiацiї, розподiл ринкiв за територiальним принципом, асортименту товарiв, по колу продавцiв чи споживачiв;
· здiйснення тиску на постачальникiв з метою обмеження чи виключення придбання їхньої продукцiї чи матерiалiв, змова про усунення пiдприємцiв вiд ведення справ з яким-небудь клiєнтом, постачальником, конкурентом, покупцем (замовником);
· розподiл замовлень, пiдрядiв, проектiв, визначення замовникiв, чи одержувачiв замовлень стандартизацiя по цих приводах;
· обмеження обсягу, змiсту реклами, що представляється учасниками асоцiацiї i вiдповiдає чинному законодавству.[3. -cт. 16]
Дискримiнацiя пiдприємцiв
Вiдповiдно до пункту 1 статтi 6 Закону України “Про обмеження монополiзму...” наступний вид порушень антимонопольного законодавства – дискримiнацiя суб'єктiв господарювання органами державної влади, мiсцевого самоврядування i адмiнiстративно-господарського управлiння i контролю – включає ряд рiзновидiв:
· заборона створення нових пiдприємств чи iнших органiзацiйних форм пiдприємництва в якiй-небудь сферi дiяльностi, а також встановлення обмежень на здiйснення окремих видiв дiяльностi, на виробництво окремих видiв товарiв, що привели чи можуть привести до обмеження конкуренцiї;
· примус суб'єктiв господарювання до вступу в асоцiацiї, концерни, мiжгалузевi, регiональнi та iншi об'єднання пiдприємств, а також до прiоритетного пiдписання договорiв, першочерговому постачанню товарiв визначеному колу споживачiв;
· прийняття рiшень про централiзований розподiл товарiв, що призвело чи може призвести до монопольного становища положення на ринку;
· установлення заборони на реалiзацiю товарiв з одного регiону в iншiй;
· надання окремим суб'єктам господарювання податкових i iнших пiльг, що ставлять їх у привiлейоване положення стосовно iнших суб'єктiв господарювання, що призвело чи може призвести до монополiзацiї ринку визначеного товару;
· обмеження прав суб'єктiв господарювання на придбання i реалiзацiю товарiв;
пiдприємницької дiяльностi , рiвнi права i створює рiвнi можливостi для доступу до матерiально-технiчних, фiнансових, трудових, iнформацiйних, природних i iнших ресурсiв». Виходячи з цього положення, органи державної влади не вправi надавати нi однiєї з конкуруючих сторiн додаткової переваги, пiдтримку або, навпроти, обмежувати кого-небудь з них по будь-яких аспектах їхньої дiяльностi.
значення набуває недопущення будь-якого впливу з боку державних органiв на волю пiдприємницької дiяльностi. Практика показує, що спроби суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi до розширення економiчної самостiйностi найчастiше одержують протидiю з боку окремих органiв державної влади. Нерiдко свобода дiяльностi, самостiйнiсть, права i законнi iнтереси пiдприємцiв придушуються державними органами як органiзацiйно, так i фiнансово- економiчно.
Як випливає з закону, правопорушеннями визнається дiяльнiсть (дiї або бездiяльнiсть) органiв державної влади, мiсцевого самоврядування, адмiнiстративно-господарського управлiння i контролю, що привели чи можуть призвести до недопущення, iстотного обмеження чи усунення конкуренцiї або до обмеження волi пiдприємницької дiяльностi. Такi дiї вважаються неправомiрними, оскiльки вони створюють умови для дискримiнацiї чи навпаки пiднесення для окремих учасникiв пiдприємницької дiяльностi, що веде до обмеження конкуренцiї. До їхнього числа вiдносяться дiї, якi обмежують конкуренцiю, що наказують пiдприємцям робити певнi дiї або, навпроти, що мiстять заборону на здiйснення, певних напрямкiв i видiв дiяльностi; вказiвки про здiйснення певних дiй, якi шкодять iнтересам пiдприємцiв, створення необґрунтованих перешкод для пiдприємцiв або, навпроти, неправомiрне надання їм пiльг.
Однiєю з типових рiзновидiв дискримiнацiї пiдприємцiв органами державної влади є примус пiдприємцiв до вступу в господарськi об'єднання. Нерiдко зустрiчається i встановлення заборони на реалiзацiю товарiв з одного регiону в iншiй, що є одним iз проявiв регiонального монополiзму. Причому iнодi шляхом видання пiдзаконних нормативних актiв мiсцевi органи державної влади встановлюють не тiльки такi заборони, але й економiчнi санкцiї за вивiз пiдприємцями продукцiї за межi регiону. Такi незаконнi дiї не тiльки в значнiй мiрi обмежують волю пiдприємницької дiяльностi, але i ведуть до руйнування чи заподiяння вiдчутного збитку мiжрегiональним господарським зв'язкам, викликаючи вiдокремлення регiонiв.[3. -ст. 48-49]
Ефективнiсть антимонопольного законодавства
Ефективнiсть антимонопольного законодавства визначається можливостями його застосування по вiдношенню до iснуючих ринкових структур (1), злиття (2) i до фiксованих цiн (3).
Перша
iз зазначених проблем розв’язується шляхом визначення вiдповiдного ринку та ринкової концентрацiї. Сама по собi наявнiсть монопольної влади не є приводом для застосування антимонопольного законодавства, воно застосовується лише при наявностi дiй, якi обмежують свободу конкуренцiї, - це вiдомий у юридичнiй практицi принцип причини
; конкретнi пiдходи до визначення тих або iнших дiй антиконкурентними можуть визначатися в окремих країнах по-рiзному.
конкурсного
(або змагального) ринку
– такого ринку, на якому вiдсутнi вхiднi бар’єри, а вихiд майже безкоштовний. На конкурсному ринку може дiяти навiть одна фiрма деякий час – чистий монополiст.
Щодо злиття
Горизонтальне
злиття – це злиття фiрм, якi конкурують на одному й тому ж ринку.
Вертикальне злиття – це злиття фiрм, якi пов’язанi стосунками “постачальник-покупець”.
злиття – це злиття фiрм, якi дiють на рiзних ринках, що не перетинаються (тобто продукцiя на цих ринках не є замiнниками).
Найчастiше обмежується горизонтальне злиття.
Фiксацiя
цiн – це спроба декiлькох фiрм об’єднатися з метою встановлення певної цiни на товар або послугу. Як правило, фiксується та цiна, яка є завищеною, тобто монопольною, або така, що обмежує появу нових конкурентiв (цiна, яка обмежує появу нових конкурентiв (або виштовхує з галузi старi) також називається грабiжницькою цiною).
Данi принципи є загальними. Конкретна практика визнання дiй антиконкурентними та застосування атнимонопольного законодавства має суттєвi вiдмiнностi щодо рiзних монополiстичних утворень.
Обговорюючи атнимонопольнi закони та практику їх застосування не слiд вважати, що урядова полiтика є послiдовно про-конкурентною. Важливо вiдмiтити, що 1) iснують виключення iз антимонопольного законодавства i 2) ряд мiр державної полiтики послаблювати конкуренцiю. Так, можуть створюватися легальнi картелi - коли адмiнiстративним рiшенням розподiляється ринок i обмежується конкуренцiя; можуть прийматися закони на зразок патентних, якi з певних мiркувань обмежують конкуренцiю.
Можна зробити висновок, що антимонопольна полiтика є предметом дискусiй у багатьох країнах, а вiдповiдна економiчна теорiя ще не набула завершального вигляду.[2. -ст. 453]
Санкцiї за порушення антимонопольного законодавства
цiєї мети необхiдно створення ефективного правового механiзму, що мiг би дiєво сприяти пiдтримцi i заохоченню конкуренцiї, запобiганню монопольної практики i штучних обмежень розвитку конкуренцiї, перешкоджати розвитку монопольних структур i протидiяти порушенням антимонопольного законодавства.
Одним з важливих елементiв правового забезпечення протидiї порушенням антимонопольного законодавства в пiдприємницькiй дiяльностi є система охоронних заходiв правового впливу, застосовуваних за такi правопорушення.[1. -ст. 67]
Виходячи зi змiсту Закону України “Про обмеження монополiзму...” за порушення антимонопольного законодавства можливе застосування мiр адмiнiстративної, цивiльно-правової вiдповiдальностi, а також двох специфiчних санкцiй у видi штрафiв, що накладаються Антимонопольним комiтетом, i примусового роздiлу монопольних утворень.[6. -cт. 9]
Штрафи накладаються на суб'єктiв господарювання – юридичних осiб за чотири види порушень антимонопольного законодавства рiзного характеру:
2) неналежне виконання (вiдхилення вiд виконання чи несвоєчасне виконання) рiшень Антимонопольного комiтету України i його територiальних вiддiлень про припинення порушень антимонопольного законодавства, вiдновленнi первiсного стану чи змiнi угод, що суперечать Закону. На вiдмiну вiд першої групи правопорушень накладенню штрафу в другому випадку передує застосування примусових мiр Антимонопольним комiтетом i його територiальними вiддiленнями, при нерезультативностi яких i застосовується мiра вiдповiдальностi – штраф;
3) порушення правил економiчної концентрацiї суб'єктiв господарювання;
4) непредставлення, несвоєчасне представлення або представлення свiдомо недостовiрної iнформацiї Антимонопольному комiтету. [1. -ст. 83,84]
Розмiри штрафiв диференцiйованi. По першiй, другiй i третiй пiдставi штрафи стягуються в розмiрi до 5% виторгу пiдприємця вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) за останнiй звiтний рiк, що передував року, у якому накладається штраф. Якщо обчислення виторгу пiдприємця неможливо чи виторг вiдсутнiй, зазначенi штрафи накладаються в розмiрi до десяти тисяч не оподатковуваних податком мiнiмумiв доходiв громадян. По четвертiй пiдставi штраф накладається в розмiрi до половини вiдсотка виторгу пiдприємця. Якщо обчислення виторгу пiдприємця неможливо або виторг вiдсутнiй, зазначенi штрафи накладаються в розмiрi до двохсот неоподатковуваних податком мiнiмумiв доходiв громадян. У випадку якщо пiдприємець працював менш 1 року, штрафи обчислюються вiд виторгу пiдприємця за час, що передує порушенню.
За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня в розмiрi пiвтора вiдсотка вiд суми штрафу. У випадку вiдмовлення пiдприємця вiд сплати штрафу i пенi стягнення проводиться за рiшенням суду. За заявою пiдприємця, Антимонопольний комiтет України вправi вiдстрочити сплату штрафу.[4. -cт. 70]
Згiдно ст. 20 Закону України “Про обмеження монополiзму …” посадовi особи органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування i органiв адмiнiстративно-господарського керування i контролю, керiвники пiдприємств, а також громадяни, що займаються пiдприємницькою дiяльнiстю без створення юридичної особи, несуть адмiнiстративну вiдповiдальнiсть за порушення антимонопольного законодавства вiдповiдно до дiючого законодавства.[6. -ст. 25]
пiдприємцями тягнуть накладення штрафiв на керiвникiв (розпорядникiв кредитiв) пiдприємств (об'єднань, господарчих товариств i т. п.) у розмiрi до 15 не оподатковуваних податком мiнiмумiв доходiв громадян, а на осiб, що займаються пiдприємницькою дiяльнiстю – до 30 не оподатковуваних податком мiнiмумiв доходiв громадян. Дискримiнацiя пiдприємцiв органами влади i управлiння тягне накладення штрафу в розмiрi до 15 не оподатковуваних податком мiнiмумiв доходiв громадян. Порушення порядку представлення iнформацiї Антимонопольному комiтету України та його територiальних вiддiлень тягне накладення штрафу на посадових осiб i керiвникiв у розмiрi до 7 не оподатковуваних податком мiнiмумiв доходiв громадян, а на осiб, що займаються пiдприємницькою дiяльнiстю, - до 20 не оподатковуваних податком мiнiмумiв доходiв громадян; вiдхилення вiд виконання рiшень Комiтету i його територiальних вiддiлень або несвоєчасне виконання їхнiх рiшень – спричиняє накладення штрафу на посадових осiб i керiвникiв у розмiрi до 6 не оподатковуваних податком мiнiмумiв доходiв громадян, а на осiб, що займаються пiдприємницькою дiяльнiстю, - до 16 не оподатковуваних податком мiнiмумiв доходiв громадян.[7. -ст. 234]
Специфiчною санкцiєю за порушення антимонопольного законодавства є примусовий роздiл монопольних утворень. У вiдповiдностi зi статтею 16 Закону України “Про обмеження монополiзму...”вiн можливий при зловживаннi суб'єктами господарювання монопольним положенням на ринку, оформляється постановою Антимонопольного комiтету України i його територiального вiддiлення. Пункт 2 статтi 16 передбачає пiдстави незастосування примусового роздiлу:
· неможливiсть органiзацiйного чи територiального вiддiлення пiдприємств, структурних чи пiдроздiлiв структурних одиниць;
· наявнiсть тiсного технологiчного зв'язку пiдприємств, структурних пiдроздiлiв чи структурних одиниць, якщо частка внутрiшнього обороту в загальному обсязi валової продукцiї пiдприємства (об'єднання i т. п.) складає менш 30%.
Реорганiзацiя монопольного утворення, що пiдлягає примусовому роздiлу, здiйснюється за його розсудом за умови усунення монопольного положення цього утворення на ринку.[6. -ст. 19]
Що стосується термiну виконання рiшень про примусовий подiл, то практично всi Закони встановлюють єдине обмеження у вiдношеннi його мiнiмальностi - не менш 6 мiсяцiв. Установлення конкретних термiнiв вiдповiдно до цього критерiю вiднесено до компетенцiї антимонопольних органiв.
Крiм мiр вiдповiдальностi, охороннi засоби, застосованi за порушення антимонопольного законодавства, включають i мiри захисту. Це спонука правопорушника до наступних дiй (бездiй):
- припинити незаконнi дiї (примус до виконання обов'язку);
- вiдновити первiсне становище;
- припинити неправомiрнi угоди мiж пiдприємцями;
- здiйснити примусовий роздiл монопольних утворень.
1) розвиток системи правових засобiв захисту i вiдповiдальностi в сферi антимонопольного законодавства;
Список використаної лiтератури
1. Гребенников П. И., Леусский А. И., Тарасевич Л. С. «Микроэкономика», С - Пб. 96
4. Н. А. Саниахметова «Нове в законодавствi України про пiдприємництво i його захист». Київ «Блiц - Информ» 1996.
5. Ст. 42 Конституцiї України
6. Ст. 1, 4-6,12, 16, 20 Закону України “Про обмеження монополiзму та недопущення недобросовiсної конкуренцiї у пiдприємницькiй дiяльностi”
7. Ст. 166 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення
| 
