Аналіз співпраці з різними країнами, стан та переспективи співробітництва з Україною

Аналiз спiвпрацi з рiзними країнами, стан та переспективи спiвробiтництва з Україною ЗМІСТ: ВСТУП..................................................................................................................... 3РОЗДІЛ І. ТЕОРИТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ......................................................................................... 5 1. 1. Сутнiсть МВФ, його цiлi та функцiї………………………………….. 5 1. 2. Основнi напрями дiяльностi та механiзм кредитування МВФ……... 8 РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ МВФ НА ПРИКЛАДІ РОСІЇ ТА ІНШИХ КРАЇН……………………………………………………………………………. 15 2. 1. Аналiз дiяльностi МВФ у Росiї............................................................. 15 2. 2. Аналiз дев’яти найбiльших боргових угод 2008-2009 рр................... 21 РОЗДІЛ ІІІ. СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З МВФ....................................... 30 3. 1. Аналiз спiвробiтництва України з МВФ.............................................. 30 3. 2 Оцiнка та перспективи спiвробiтництва України з МВФ.................... 36ВИСНОВКИ........................................................................................................... 40СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................ 42 ДОДАТКИ Вступ Мiжнародний Валютний Фонд - мiжурядова органiзацiя, призначена для регулювання валютно-кредитних вiдносин мiж державами членами i надання їм фiнансової допомоги при валютних ускладненнях, що викликаються дефiцитом платiжного балансу, шляхом надання коротко i середньострокових кредитiв у iноземнiй валютi. полягає у тому, що економiка рiзних країн вiдчуває гостру нестачу фiнансових ресурсiв, необхiдностi залучення коштiв для сприяння зростанню виробництва й товарообiгу, реалiзацiї iнновацiй, вiдтворення, а також створення своєрiдної опори, звiдки економiка могла б отримати додатковi фiнансовi ресурси. Така необхiднiсть стає особливо актуальною в умовах глобальної фiнансової кризи. Мета курсової роботи полягає в описi МВФ, особливостей його валютної допомги, аналiз спiвпрацi з рiзними країнами, стан та переспективи спiвробiтництва з Україною. Вiдповiдно для досягнення мети, завдання полягає у наданнi реального уявлення про характер, структуру, аналiз дiяльностi на свiтовому рiвнi, визначення ролi у вирiшеннi багатьох проблем, а також показати значення спiвробiтництва України з МВФ. Об’єкт дослiдження – МВФ у сферi регулювання мiжнародних валютних вiдносин. Предмет дослiдження – дiяльнiсть МВФ на свiтовому рiвнi та iї спiвробiтництво з Україною. При написаннi роботи використовувались лiтературний, статистичний та науковий методи. Інформацiйною базою стали науковi статтi, журнали, статистичнi данi, пiдручники та iнтернет. Перелiк основних джерел подано в списку лiтератури. Структура роботи : 1-ий роздiл охоплює загальний опис МВФ, його сутнiть, цiлi, напрями дiяльностi та механiзми кредитування. Особливiсть 2-го роздiлу полягає у розкриттi питання дiяльностi, у аналiзi основних iнструментiв та механiзмiв реалiзацiї кредитної полiтики МВФ у свiтi: проводиться аналiз дiяльностi у Росiї, а також аналiз дев’яти угод з рiзними країнами. Сутнiсть 3-го роздiлу полягає у розкриттi досвiду спiвробiтництва України з МВФ, а також обумовлюється наданням оцiнки та перспектив спiвпрацi. РОЗДІЛ І. ТЕОРИТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ 1. 1. Сутнiсть МВФ, його цiлi та функцiї. проблем на мiжнародних конференцiях та зустрiчах не мали успiху. Треба було налагодити спiвробiтництво мiх усiма державами для створення нової валютної системи i органiзацiї мiжнародного iнституту для здiйснення постiйного кронтролю за нею. На початку 40-х рокiв Харрi Декстер Уайт (США) та Джон Мейнард Кейнс (Великобританiя) майже одночасно внесли свої пропозицiї щодо створення нової свiтової валютної системи та вiдповiдної постiйно дiючої органiзацiї. Пiслятривалмх переговорiв, мiжнародна спiльнота погодилася на прийняття нової системи та створення органiзацiї для контролю над нею. Вирiшальна зустрiч з приводу органiзацiї Мiжнародного валютного фонду (МВФ) вiдбулася у липнi 1944 р. В Бреттон-Вудсi (Нью-Хемпшир, США), де збiралисяпредставники 44 держав. МВФ було створено 27 грудня 1947 року пiсля пiдписання 28-ма державами угоди, разробленої на Конференцiї ООН з валютно-фiнансових питань 22 липня 1944 року[2]. МВФ розпочав свою дiяльнiсть у Вашингтонi в травнi 1946 р. у складi 39 країн. МВФ почав свою дiяльнiсть 1 березня 1947 як частина Бреттон-Вудської системи. У цьому ж роцi Францiя взяла перший кредит. Зараз МВФ об'єднує 186 держав, а в його структурах працюють 2500 чоловiк з 133 країн[11]. МВФ створений для регулювання валютно-розрахункових вiдносин мiж державами i здiйснення фiнансової допомоги країнам-членам через надання їм за виникнення валютних труднощiв, зумовлених порушенням рiвноваги платiжних балансiв, позик в iноземнiй валютi. В своїй дiяльностi МВФ керується статутом, вiдомим пiд назвою Статтi угоди МВФ (Статтi). Фонд здiйснює свою дiяльнiсть як спецiалiзована установа ООН. Практично МВФ є iнституцiональною основою сучасної мiжнародної валютної системи. Мiжнародний валютний фонд має такi цiлi : - сприяти мiжнародному спiвробiтництву забезпеченням механiзму для консультацiй та погоджених дiй стосовно мiжнародних валютних питань; - сприяти збалансованому зростанню мiжнародної торгiвлi з метою пiдвищення рiвня зайнятостi та реальних дходiв населення, розвитку виробничих можливостей країн-членiв; - сприяти стабiльностi валют i впорядкованим валютним вiдносинам та запобiгати конкурентному знецiненню валют; - сприяти створенню багатосторонньої системи платежiв та переказiв по поточних операцiях i прагнути до лiквiдацiї валютних обмежень; на нацiональному або мiжнародному рiвнях; - скоротити термiни i масштаби дефiциту платiжних балансiв. Учасники Бреттон-Вудської конференцiї доручили фондовi виконання трьох основних : - контролю за дотриманням «кодексу поведiнки» (тiсне спiвробiтництво в питаннях мiжнародної валютної полiтики i мiждержавного платiжного обiгу); - надання членам фонду фiнансових ресурсiв для забезпечення дотримання ними «кодексу поведiнки»; - органiзацiї форумiв для взаємних консультувань країн-членiв i спiвробiтництва з мiжнародних валютних питань. Пiзнiше країни-члени визначили для МВФ i додатковi функцiї та обов’язки залежно вiд потреб часу. Нинi МВФ має такi функцiї: здiйснення нагляду за узгодженою системою впорядкованого обмiну нацiональних валют; надання кредитiв своїм членам на реорганiзацiю економiки для встановлення бiльш ефективного спiвробiтництва; надання додаткових послуг країнам-членам (пiдвищення квалiфiкацiї персоналу, технiчна допомога в спецiалiзованих сферах, iнформацiйне обслуговування). Спецiальнi права запозичення (СПЗ) (англ. special rights СПЗ були створенi МВФ в 1969 роцi, для пiдтримки Бретон-Вудської системи обмiнного курсу. Країнi, що брала участь у цiй системi потрiбнi були офiцiйнi резерви — урядовi або центральнi банкiвськi капiталовкладення у формi золота i загальноприйнятих iноземних валют, якi могли б бути використанi, щоб донести чисту валюту на мiжнародний валютний ринок, з метою збереження його обмiнного курсу. Свiтовий попит на два ключових резервних активи — золото i долар США — довели неадекватнiсть свiтового торгiвельного та фiнансового розвитку, що мали мiсце в той час. Таким чином, свiтова спiльнота вирiшила створити резервнi активи пiд протекцiєю МВФ. Проте, лише через декiлька рокiв Бретон-Вудська система зруйнувалась i головнi валюти перейшли до режиму плаваючого обмiнного курсу. На додачу, рiст на свiтових ринках капiталу полегшив процес надання позик кредитоспроможними урядами. Сьогоднi SDR має обмежену сферу використання таку, як резервний актив, також їх головна функцiя — служити як розрахункова грошова одиниця МВФ i деяких iнших мiжнародних органiзацiй. SDR є анi валютою, анi вимогою на МВФ. Це, швидше, потенцiйна вимога на взаємокорисних валютах членiв МВФ. Власники SDR можуть одержати цi валюти в обмiн на їхнi SDR двома шляхами: -через угоду про добровiльний обмiн мiж членами, -через переназначення членiв МВФ з сильними зовнiшньоекономiчними позицiями, щоб розповсюдити SDR вiд членiв iз слабкими зовнiшньоекономiчними позицiями. Ресурси МВФ формуються шляхом внескiв держав – членiв. Кожна з них має вiдповiдно розраховану квоту (внесок), вiд розмiру якої залежить кiлькiсть голосiв країни у МВФ: кожна держава – член дiстає 250 голосiв незалежно вiд розмiрiв її квоти плюс один голос на кожнi 100 тис. СПЗ її квоти. Таким чином, величина квоти визначає можливостi країни впливати на полiтику органiзацiї. Сплачується квота на 25% у СПЗ та на 75 % у нацiональнiй валютi. З другого боку, цим же визначається i обсяг кредитiв, якi держава – член може отримати вiд МВФ. Країна – член цiєї органiзацiї могла запозичити до 450% вiд видiленої їй квоти та використовувати цi грошовi надходження для купiвлi своєї валюти з метою пiдтримки її вартостi. З метою врахування змiн у вiдносному становищi держав – членiв у свiтовому господарствi перiодично здiйснюються загальнi перегляди квот. Вищий керiвний орган МВФ — Рада керуючих (Board of Governors), в якiй кожна країна-член представлена керуючим i його заступником. Зазвичай це мiнiстри фiнансiв або керiвники центральних банкiв. До повноважень Ради належить — вирiшення ключових питань дiяльностi Фонду: внесення змiн до Статей Угоди, прийняття i виключення країн-членiв, визначення i перегляд їх часток в капiталi, вибори виконавчих директорiв. Керуючi збираються на сесiї зазвичай один раз на рiк, але можуть проводити засiдання, а також голосувати через пошту в будь-який час. 1. 2. Основнi напрями дiяльностi та механiзм кредитування МВФ. Інспектування , що означає нагляд за мiновою, полiтикою, що iї здiйснюють члени органiзацiї. Члени МВФ вирiшили, що Фонд повинен розширити свою дiяльнiсть за межi мiнової вартостi, яка врештi-решт є пiдсумком цiлої низки економiчних заходiв, вивчати всi сфери економiки країн, якi визначають розмiр цiєї вартостi, i неупереджено оцiнювати економiчну дiяльнiсть країн для всiєї спiльноти членiв. є також постiйною формою дiяльностi Фонду. Консультуючись зi своїми членами, МВФ отримує iнформацiю про те, наскiльки вiдповiдально i вiдкрито дiє країна, встановлюючи умови, на яких уряди та приватнi особи iнших країн купують i продають iї валюту, а також iнформацiю про загальний економiчний стан країни. МВФ використовує три типи консультацiй: щорiчнi, додатковi та спецiальнi. Щорiчнi консультацiї органiзованi так. Щорiчно група з чотирьох або п’яти експертiв МВФ приїздить у столицю певної країни i майже два тижнi збирає iнформацiю та обговорює з посадовими особами економiчну полiтику країни. Перший етап консультацiй пов’язаний зi збором вiдповiдних статистичних даних та їх аналiзом. Другий етап полягає у серiї бесiд та дискусiй з державними службовцями вiдповiдного рангу з метою з’ясування ефективностi економiчної полiтики країни в поточному роцi й тих змiн, якi перебачаються у наступному. Пiсля цього група повертається др штаб-квартири у Вашингтонi i готує детальну доповiдь для обговорення iї на Директоратi. Висновки, рекомендацiї та пропозицiї, розробленi в результатi такого обговорення, пiзнiше передаються на розгляд уряду країни. Додатковi консультацiї може органiзувати директор-розпорядник Фонду у випадках, якщо країна несподiвано опиняється в складнiй економiчнiй ситуацiї або є пiдозра, що iї дiї суперечать «кодексу поведiнки» i можуть завдати шкоди iншим країнам. Спецiальнi консультацiї МВФ проводить з тими країнами, економiчна полiтика яких значною мiрою визначає стан свiтової економiки. Надання послуг - пiдвищення квалiфiкацiї нацiональних кадрiв (з 1964 р. у штаб-квартирi Фонду в Вашингтонi працює Інститут МВФ, який за спецiальними програмами навчвє нацiональнi кадри всiх країн); - технiчна допомога, що iї надають експерти зi складу службовцiв Фонду; - iнформацiйне обслуговування (публiкацiя щорiчних та щомiсячних статистичних матерiалiв, видання серiй спецiальних брошур тощо). Фiнансування є найбiльш вiдомою формою дiяльностi Фонду. МВФ надає фiнансову допомогу країнам-членам у межах рiзноманiтних механiзмiв фiнансування, що розрiзняются в основному типом проблеи платiжного балансу, для лiквiдацiї яких вони призначенi, ступенем розгорнутостi програми стабiлiзацiї в країнi та умовами надання кредитiв, висування яких повинно гарантувати, що: полiтика, яку проводить член Фонду, в прийнятнi строки приведе до досягнення сталого платiжного балансу i стабiльного економiчного розвитку країни; за необхiдностi будуть вжитi заходи iз структурної перебудови; у розв’язаннi структурних проблем та оздоровленнi платiжного балансу фiнансування i стабiлiзацiйнi заходи доповнюватимуть один одного. Цi умови, спрямованi на зменшення дефiциту платiжного балансу держави-члена до керованої величини, повиннi сприяти економiчному зростанню, пiдвищенню зайнятостi та фiнансової стабiльностi, а також лiквiдацiї обмежень у сферi зовнiшньої торгiвлi й платежiв. Основнi механiзми кредитування: Резервна частка. Перша порцiя iноземної валюти, яку країна-член може придбати в МВФ - в межах 25% квоти, називалася до Ямайського угоди «золотою часткою», з 1978 р. - «резервною часткою» (Reserve Tranche). Резервна частка визначається як перевищення валюти квоти країни-члена над сумою, що знаходиться в розпорядженнi Фонду нацiональної валюти даної країни. Якщо МВФ використовує частину цiєї нацiональної валюти країни-члена для надання коштiв iншим країнам, то резервна частка такої країни вiдповiдно збiльшується. Сума позик, наданих країною-членом Фонду в рамках додаткових кредитних угод, утворить її «кредитну позицiю». Резервна частка i кредитна позицiя разом складають «резервну позицiю» країни - члена МВФ. дефiциту платiжного балансу. Використання резервної позицiї не розглядається як отримання кредиту. Воно не вимагає вiд країни процентних i комiсiйних платежiв i не накладає на її зобов'язання повернути Фонду вилученi кошти. Кредитнi частки. Кошти у iноземнiй валютi, якi можуть бути придбанi країною-членом понад резервної частки ( випадку повного використання останньою авуари МВФ у валютi країни досягають 100% квоти), дiляться на чотири «кредитнi частки», або транша (Credit Tranches), складовi по 25% квоти. Доступ країн-членiв до кредитних ресурсiв МВФ в рамках кредитних часткою обмежений певними умовами. Згiдно з первинним статутом вони складалися в наступному: по-перше по-друге , сума валюти даної країни в активах МВФ не може перевищувати 200% її квоти (включаючи 75% квоти, внесених по пiдписцi). Таким чином, гранична сума кредиту, яку країна могла отримати у Фонду в результатi використання резервною i кредитних часткою, складала 125% розмiру її квоти. У перегляненому в 1978 р. статутi МВФ перше обмеження було усунено. Це дозволило країнам-членам отримувати валюту в Фондi протягом бiльш короткого термiну, нiж п'ять рокiв. Що стосується другої умови, то статут надає МВФ право припиняти його дiю. На цiй основi в сучасних умовах ресурси Фонду на практицi в багатьох випадках використовуються в розмiрах, що iстотно перевищують зафiксовану в статутi межу. Тому поняття «верхнi кредитнi частки» (Upper Credit Tranches) стало означати не тiльки 75% квоти, як в раннiй перiод дiяльностi МВФ, а будь-якi суми, перевершуючi першу кредитну частку. Stand-by Arrangements) (з 1952 р.) забезпечують країнi-члену гарантiю того, що в межах певної суми i протягом термiну дiї домовленостi вона може при дотриманнi обумовлених умов безперешкодно отримувати iноземну валюту вiд МВФ в обмiн на нацiональну. Подiбна практика надання кредитiв являє собою вiдкриття кредитної лiнiї. Якщо використання першої кредитної частки може бути здiйснене в формi прямої покупки iноземної валюти пiсля схвалення Фондом її запиту, то видiлення Фондом коштiв в рахунок верхнiх кредитних часткою майже у всiх випадках проводиться за допомогою домовленостей з країнами-членами про резервнi кредити. З 50-х i до середини 70-х рокiв угоди про кредити стенд-бай мали термiн дiї до року, з 1977 р. - до 18 мiсяцiв i навiть до 3 рокiв в зв'язку iз збiльшенням масштабiв дефiциту платiжних балансiв. Механiзм розширеного фiнансування ( квот, чим це передбачене в рамках звичайних кредитних часткою. Основою для звертання країни до МВФ з проханням про надання кредиту в рамках системи розширеного фiнансування є серйозне порушення рiвноваги платiжного балансу, викликане несприятливими структурними змiнами виробництва, торгiвлi або цiнового механiзму. Розширенi кредити звичайно надаються на три роки; при необхiдностi - до чотирьох рокiв. Валюта, що надається Фондом в рамках домовленостей про резервнi кредити (верхнi кредитнi частки) i розширене фiнансування, видається певними порцiями (траншами) через встановленi промiжки часу протягом термiну угоди - щоквартально, раз в пiврiччя або (в деяких випадках) щомiсячно. Головним призначенням кредитiв стенд-бай i розширених кредитiв є сприяння країнам - членам МВФ в здiйсненнi макроекономiчних стабiлiзацiйних програм або структурних реформ. Фонд вимагає вiд країни, що вдається до кредиту, виконання певних вимог, причому мiра жорсткостi цих вимог наростає по мiрi переходу вiд однiєї кредитної частки до iншої. Зобов'язання країни-позичальницi, що передбачають проведення нею вiдповiдних фiнансово-економiчних заходiв, фiксуються в «листi про намiри» (Letter of intent) або «меморандум про економiчну i фiнансову полiтику» (emorandum of Economic and Financial Policies), що направляються в МВФ. Хiд виконання домовленостi країною-одержувачем кредиту контролюється шляхом проведення перiодичних оглядiв, за допомогою оцiнки передбачених домовленiстю спецiальних цiльових «критерiїв реалiзацiї» (Performance criteria). Якщо МВФ визнає, що країна використовує кредит «в суперечностi з цiлями Фонду», не виконує взятих на себе зобов'язань, вiн може обмежити її подальше кредитування, вiдмовити в наданнi чергової кредитної траншi. Таким чином, цей механiзм дозволяє МВФ чинити економiчний тиск на країни-позичальницi. З метою розширення своїх кредитних можливостей МВФ практикує створення спецiальних фондiв (англ. facility - пристрiй, механiзм, фонд). Вони розрiзнюються по цiлях, умовах i вартостi кредиту. 1. Фонд компенсацiйного i непередбаченого кредитування призначений для кредитування країн-членiв МВФ, у яких дефiцит платiжного балансу зумовлений зовнiшнiми чинниками, що не залежать вiд них. У їх числi: стихiйне лихо, непередбачене падiння свiтових цiн, промисловий спад i введення протекцiонiстських обмежень в країнах-iмпортерах, поява то варiв-замiнникiв i т. п. 2. Фонд кредитування буферних (резервних) запасiв для надання допомоги країнам, що беруть участь в створеннi подiбних запасiв сировинних товарiв вiдповiдно до мiжнародних угод, якщо це погiршує їх платiжний баланс. Лiмiт 30% квоти. 3. Фонд фiнансової пiдтримки операцiй по скороченню i обслуговуванню зовнiшнього боргу . 4. РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ МВФ НА ПРИКЛАДІ РОСІЇ ТА ІНШИХ КРАЇН. 2. 1 . Аналiз дiяльностi МВФ у Росiї. 27 квiтня 1992 р. Рада керуючий МВФ проголосувала за прийом Росiї i тринадцяти iнших колишнiх радянських республiк. Пiсля пiдписання Статей Угоди (статуту) МВФ 1 червня 1992 р. росiйськими представниками Росiя офiцiйно стала учасницею цiєї органiзацiї. Обов'язки Росiї як члена МВФ. Членство в МВФ накладає на Росiю зобов'язання виконувати вимоги, зафiксованi в Статтях Угоди МВФ. обов'язком є усунення валютних обмежень, пiдтримка конвертованостi нацiональних валют по поточних мiжнародних операцiях, неучастi в дискримiнацiйних валютних угодах. Однак статут Фонду (Стаття XIV) дозволяє знову прийнятим країнам протягом перехiдного перiоду зберiгати або встановлювати валютнi обмеження, оскiльки введення конвертованостi валют повинне бути продуманим, поетапним i впорядкованим процесом. Спочатку Росiя, як i iншi країни колишнього СРСР, використовуючи Статтю XIV, ввели внутрiшню, тобто для резидентiв (юридичних i фiзичних осiб), конвертованiсть валют. Росiя офiцiйно прийняла зобов'язання, що накладаються Статтею VIII статуту, з червня 1996 р. Це означає поширення конвертованостi рубля по поточних операцiях i на нерезидентiв. По-друге, Статут МВФ не обмежує країни-члени у виборi режиму валютного курсу. Тому в Росiї використовується то регульоване, то вiльне плавання курсу рубля. Разом з тим Стаття IV зобов'язує країни-члени при проведеннi валютної полiтики спiвробiтничати з Фондом. Норми, якими країни повиннi керуватися, зводяться до трьох основних положень: якщо воно викликане фундаментальними економiчними чинниками; 3- не використати механiзм курсоутворення з метою отримання несправедливих конкурентних переваг перед iншими країнами-членами. МВФ контролює дотримання країнами цих норм. По-третє, представникiв МВФ для вивчення стану економiки i характеру макроекономiчної полiтики. Спiвпраця з МВФ дозволяє урядовим органам вдаватися до послуг висококвалiфiкованих експертiв Фонду, використати їх досвiд. Крiм консалтингових послуг МВФ надає Росiї сприяння в пiдготовцi i пiдвищеннi квалiфiкацiї кадрiв. Росiя завдяки членству в Фондi отримала можливiсть бiльш ефективно брати участь у виробленнi рiшень, що визначають еволюцiю свiтового валютно-кредитного механiзму. Членство в МВФ дає можливiсть Росiї користуватися кредитами у вiльно конвертованiй валютi для фiнансової пiдтримки економiчних реформ i покриття дефiциту платiжного балансу. По-перше, в рамках Фонду малося намiр заснувати фонд стабiлiзацiї росiйського рубля (6 млрд. дол. ) для пiдтримки його валютного курсу i конвертованостi за допомогою iнтервенцiй на валютному ринку Росiї. на суму 719 млн. СДР (1,04 млрд. дол. ) з 7,5% рiчних з термiном використання протягом п'яти мiсяцiв[12]. Цi кошти були використанi для поповнення валютних резервiв i iнтервенцiй на валютному ринку. Подальшi траншi резервного кредиту Росiя в 1992 р. не отримала. Не були видiленi i кошти для фонду стабiлiзацiї рубля. Надання кредитiв вимагає попереднього схвалення Фондом стабiлiзацiйної програми i її реалiзацiї. Найважливiшi з МВФ параметрiв, що контролюються - бюджетний дефiцит i iнфляцiя в Росiї не задовольняли його стандартним вимогам. Таким чином, найбiльш цiнний компонент пакету фiнансової допомоги - непов'язанi валютнi кошти, яка влада могла б використати для проведення економiчних реформ i макроекономiчного регулювання, залишився нереалiзованим. Другий пакет допомоги Росiї (43,4 млрд. дол.) був пiдтверджений в Токiо в липнi 1993 р. Пiсля валютних потрясiнь восени 1994 р., керiвництво Росiї взяло курс на посилювання фiнансової i кредитно-грошової полiтики, придушення iнфляцiї як головну макроекономiчну мету. Подiбна змiна вiх зустрiла пiдтримку зi сторони МВФ. Результатом стало надання Росiї 11 квiтня 1995 р. першого стандартного повномасштабного кредиту стенд-бай в об'ємi квоти країни в МВФ, тобто 6,8 млрд. дол. , на 12 мiсяцiв. Влада використала цей кредит, з одного боку, для поповнення золотовалютних резервiв i погашення зовнiшньої заборгованостi, а з iншою - для фiнансування дефiциту державного бюджету. 26 березня 1996 р. Фонд надав Росiї новий кредит - на цей раз через механiзм розширеного фiнансування. Цей кредит (10,1 млрд. дол. ) пiдлягав використанню протягом трьох рокiв. Сума кредиту вiдповiдала 160% росiйської квоти; однак передбачалося, що надання коштiв буде нерiвномiрним: в першому роцi - 65% квоти, у другому - 55%, в третьому - 40%. Протягом першого року дiї кредитної лiнiї валюта поступала у виглядi щомiсячних, а в подальшi два роки квартальних траншей. МВФ не був задоволений ходом виконання Росiєю стабiлiзацiйної програми 1997-1998 рр. У зв'язку з цим переклад чергових траншей став вiдкладатися. Невдоволення Фонду особливо викликало стан державного бюджету. У 1998 р. економiчна ситуацiя в Росiї рiзко погiршилася в зв'язки з падiнням цiн на свiтових ринках на енергоносiї, насамперед нафта i газ, а також на сировинi. Платiжний баланс (поточнi операцiї) перетворився в першому пiврiччi 1998 р. з активного, яким вiн був попереднi роки, в пасивний з дефiцитом понад 6 млрд. дол. Важкий удар нанiс росiйськiй економiцi свiтову фiнансову кризу. Вiн привiв до скидання iноземцями росiйських цiнних паперiв i конвертуванню виручених карбованцевих коштiв в iноземну валюту. Уряд розробив антикризову програму i звернувся до МВФ i iншим офiцiйним кредиторам з проханням про надання термiнової масштабної фiнансової допомоги. Захiд обiцяв надати допомогу, об'єм якої протягом 1998-1999 рр. в сукупностi повинен був досягнути 22,6 млрд. дол[12]. Ця сума дiлилася на наступнi три частини: - додання (3,4 млрд. дол. ) до кредиту, що надається з 1996 р. в рамках механiзму розширеного фiнансування; (5,3 млрд. дол. ) з використанням створеного в груднi 1997 р. механiзму додаткового резервного фiнансування (на бiльш жорстких, нiж звичайно, умовах); -кредит в рамках механiзму компенсацiйного i надзвичайного фiнансування (2,9 млрд. дол. ), який повинен був компенсувати скорочення надходжень вiд експорту, пов'язане з падiнням цiн на нафту. i девальвацiя рубля) кредитний пакет допомоги Росiї був заморожений, а домовленостi, що дiяли втратили силу. Дол. я подальших взаємовiдносин Росiї з МВФ стала предметом складних переговорiв. Загалом за 1992-1998 рр. МВФ схвалив п'ять домовленостей про надання кредитiв Росiї на суму 30-32 млрд. дол. Фактично до кiнця 1998 р. був використаний 20-21 млрд. дол. Крiм того, Росiя повнiстю витрачала свою резервну позицiю в МВФ в розмiрi 926 млн. СДР (дев'ятий перегляд квот), або 1,3 млрд. дол. (21,47% квоти). Заборгованiсть Росiї по вiдношенню до МВФ складала на кiнець 1998 р. 13,7 млрд. СДР, або 19,3 млрд. дол. , тобто 318,4% її квоти в Фондi (вiдповiдно до дев'ятого перегляду квот). У кiнцi 1998 р. Росiя була самим великим позичальником МВФ: на її доводилося 20,56% загальної суми використання країнами-членами ресурсiв Фонду. Пiсля дефолту Росiя не одержувала кредитiв вiд МВФ,а тiльки виплачувала свiй борг. Мiжнародний валютний фонд (МВФ) проводить емiсiю спецiальних прав запозичення (СПЗ) на суму $250 млрд. з метою вливання лiквiдностi в глобальну фiнансову систему. Рiшення про розподiл СПЗ прийняте радою керiвникiв МВФ 7 серпня 2009 р[13]. Розмiщення СПЗ є яскравим прикладом узгодженої багатосторонньої вiдповiдi на глобальну кризу, пропонуючи пiдтримку членам Фонду у важкий перiод. Кожна країна отримає кiлькiсть, пропорцiйну її квотi в МВФ. Запланована емiсiя - перша з 1981 року i найбiльша в iсторiї Фонду, становитиме 74% вiд квоти кожної країни. Також кожна країна пiд час загального розподiлу зможе збiльшити кiлькiсть СПЗ приблизно на 74,13%. Частка України складає близько $2,04 млрд. в еквiвалентi. Водночас, Росiя отримає 4,4 млрд. СПЗ, що вiдповiдає $6,8 млрд. МВФ наголошує, що СПЗ розподiляються мiж акцiонерами МВФ вiдповiдно до розмiру їхнiх квот. дефiциту, проводить полiтику збалансованостi бюджету й поетапного скорочення дефiциту. У Росiї немає необхiдностi користуватися резервною позицiєю в SDR найближчим часом[19]. 15 листопада 2008 р. У Вашингтонi на самiтi G-20, iшла мова про те, що Росiя, активний одержувач кредитiв МВФ у 1990-х, сама почне кредитувати Мiжнародний валютний фонд - до кiнця року на це, можливо, знадобиться $ 1 млрд. Участь у рятуваннi проблемних економiк не позбавить Росiю вiд необхiдностi виконувати мiжнароднi рекомендацiї: як i iншi учасники G20, Росiї потрiбно посилити фiнансове регулювання. Поки що основним досягненням Росiї у процесi є рекомендацiя G20 так званому форуму фiнансової стабiльностi (ФФС) прийняти у нього країни, що розвиваються. ФФС - органiзацiя, створена у 1999 роцi найбiльшими країнами свiту для боротьби з наслiдками азiатської кризи та економiчних проблем країн колишнього СРСР, у тому числi Росiї, i у рамках ФФС самiт G20 вирiшив координувати частину дiяльностi з подолання свiтової кризи. За словами Кудрiна, до березня 2008 року G20 будуть вироблятися глобальнi рiшення по новiй архiтектурi фiнансових ринкiв свiту[19]. Пiдсумковi рiшення країн G20 на самiтi були зафiксованi у восьмисторiнковiй заявi країн-учасникiв. Заходи G20 по боротьбi з кризою ставлять у необхiднiсть координувати у боротьбi з кризою дiї нацiональних регуляторiв, у тому числi центробанки та Мiнфiни, посилити роль мiжнародних органiзацiй. Росiя у рамках G20 може вперше стати великим донором подiбних програм. Сторони зобов'язалися вивчити i необхiднiсть додаткового фiнансування МВФ, у який з вересня 2008 року надходять заявки вiд країн-учасниць на стабiлiзацiйнi кредити. Вже схваленi кредити Українi, Угорщинi, на черзi - Бiлорусiя, Францiя, Ісландiя, Пакистан, швидше за все, до них приєднається Болгарiя. Заступник глави мiнфiну Дмитро Панкiн учора вже оголосив, що Росiя до кiнця 2008 року може надати МВФ (на позиковiй основi) близько $ 1 млрд на екстрену пiдтримку нацiональних економiк. Якщо це б здiйснiлося, Росiя була б донором антикризових програм МВФ. Але 3 вересня 2009 р. Росiйський прем'єр Володимир Путiн доручив Мiнфiну країни довести до керiвництва МВФ позицiю про вiдмову РФ виступати донором у рамках програми SDR (спецiальнi права запозичення, SDR 1 = $ 1,5) у найближчiй перспективi. Це було пояснено тим, що Росiя здiйснює серйозну пiдтримку країн, що найсильнiше постраждали вiд кризи по iнших напрямках[22]. 2. 2 . А налiз десяти найбiльших боргових угод 2008-2009 рр. Найкрупнiшi кредитнi угоди з Фондом були укладенi, починаючи з листопада 2008 року. Саме тодi особливо загострилася свiтова фiнансова криза, вiдзначившись масовим спадом експортних та iнвестицiйних надходжень у бiльшостi країн свiту. Фiнансова криза продовжувала поширюватися за загальною схемою: спад свiтового попиту на товари, негативне сальдо платiжних балансiв орiєнтованих на експорт економiк, скорочення виробництва, зростання безробiття, девальвацiя нацiональних валют, поглиблення бюджетних дефiцитiв, колапс банкiв. Саме тому МВФ були наданi кредити для допомоги цим країнам. У цiй главi буде проведено аналiз дев’яти найбiльших боргових угод, пiдписаних рiзними країнами свiту з Мiжнародним валютним фондом. Таблиця з iнформацiєю (додатки). За найбiльшими сумами в МВФ звернулися країни Центральної та Схiдної Європи - Україна, Угорщина, Бiлорусiя, Латвiя, лiберальнi держави Латинської Америки - Мексика, Гватемала, Сальвадор, Коста-Рика, а також такi не схожi мiж собою Пакистан та Ісландiя. Кошти, у межах узгоджених сум, МВФ видiляє окремими порцiями протягом 1-2,5 рокiв на умовах повернення i сплати вiдсоткiв, що прив'язанi до ставки LIBOR сприяти економiчному оздоровленню боржникiв, але в першу чергу - гарантувати платоспроможнiсть[17]. Що спiльного i вiдмiнного в кредитних угодах i як проходить їх виконання, демонструють приклади конкретних держав. 1. Мексика Країна - пiвденний сусiд Сполучених Штатiв, з якими тiсно спiвпрацює у рамках регiонального утворення НАФТА. Постачальник дешевої робочої сили в найрозвинутiшу економiку свiту займає лiдерську позицiю за обсягом узгодженої з МВФ кредитної лiнiї на 47 мiльярдiв доларiв. При цьому, на вiдмiну вiд iнших, Мексика поки-що не використала анi цента зi свого кредитного лiмiту, тому де-факто ще не є боржником Фонду. Тобто узгоджена сума боргу носить характер "профiлактики". На думку МВФ, зараз нема причин застосовувати цей борговий iнструмент, оскiльки країна має порiвняно здоровi показники економiчного розвитку i гарний стан платiжного балансу. Проте тiсна фiнансова залежнiсть вiд зовнiшньої торгiвлi зi США наражає її на можливе зростання ризикiв. FCLFCL , вiдзначаються вiдсутнiстю вимог щодо змiни економiчної полiтики, необмеженими обсягами траншiв, якi у разi необхiдностi боржник може отримати в будь-який час, а також гнучкими умовами їх повернення. Такi кредити надаватимуться країнам з хорошими макроекономiчними показниками. Побiчнi наслiдки - мiнiмальнi. Гнучка кредитна лiнiя виконує роль антикризової страховки. Обсяги боргу та графiк його повернення мексиканський уряд буде здатний варiювати вiдповiдно до потреб своєї економiчної полiтики. 2 . Угорщина У 2008 роцi темпи росту ВВП сповiльнились до 2,5% внаслiдок зниження експортних надходжень i масового вiдпливу iноземного капiталу. Нестача кредитних ресурсiв посилила тиск на курс угорського форинта, що продовжував вiльне падiння. Іноземнi банки, якi майже повнiстю контролюють банкiвську систему країни, виявилися неспроможними надати необхiднi кредити своїм дочiрнiм банкам. Уряд був змушений звернутись до МВФ. Будапешт отримав кошти, пообiцявши знизити державнi видатки, втримати дефiцит бюджету на рiвнi 2,9% ВВП, не збiльшувати зовнiшнi зобов'язання, зберiгати iнфляцiю на рiвнi 4-5% та наростити золотовалютнi резерви. Бiльшу частину першого траншу уряд витратив на стабiлiзацiю нацiональної валюти, що девальвувала на 30% вiдносно долара. Важливими цiлями кредитування було пiдвищення капiталiзацiї та лiквiдностi банкiвської системи, покращення стабiльностi податкової системи, вiдновлення довiри до державних позик. Побiчнi наслiдки . У березнi 2009 року уряд угорського прем'єра Ференца Дюрчаня пiшов у вiдставку внаслiдок активних протестiв суспiльства проти урiзання видаткiв на соцiальну сферу та зарплат у державному секторi, як того вимагав МВФ. Незважаючи на значнi фiнансовi вливання, у 2009 роцi прогнозується спад ВВП на 2,5%. 3 . Пакистан Азiатська країна, бiльшiсть населення якої живе за межею бiдностi - на 2 долари в день, сильно постраждала вiд десятилiть полiтичної нестабiльностi, зниження експортної виручки та низького рiвня iноземних iнвестицiй. Пiсля значного зростання бюджетного дефiциту, виснаження золотовалютних резервiв та iнфляцiйного стрибка уряд звернувся за допомогою до МВФ. Влада зобов'язалася радикально скоротити дефiцит бюджету, пiдвищити облiкову ставку i приборкати 25-вiдсоткову iнфляцiю. Пiсля весняного перегляду умов угоди МВФ пiдняв максимальну планку дефiциту бюджету з 3,4% до 4,6% ВВП, але не допустив зниження процентних ставок. Побiчнi наслiдки . Скорочення дефiциту бюджету майже вдвiчi, крiм сповiльнення iнфляцiї, призведе до дальшого зубожiння населення. Цю негативну тенденцiю посилить спад обсягiв надходжень вiд пакистанцiв, що працюють у багатих країнах Перської затоки. Зниження свiтових цiн на нафту уже встигло позначитись на цiй важливiй статтi платiжного балансу. Дослiдники Центру економiчних та полiтичних дослiджень вiдзначили хибнiсть iнфляцiйного таргетування, оскiльки iнфляцiя в Пакистанi з початком 2009 року i так почала знижуватися. На їхню думку, прiоритетом державної полiтики має стати лiквiдацiя соцiальної нестабiльностi i терористичних загроз. 4 . Бiлорусiя Економiчнi проблеми у Бiлорусiї розпочалися 2007 року. Саме вiдтодi спостерiгається спад торговельної активностi республiки з давнiм союзником - Росiєю. Кремль внiс змiни в нарахування ПДВ, запровадив мито на нафту, експортовану в Бiлорусiю, i встановив вимогу про розподiл прибуткiв вiд реекспорту росiйської нафти на свою користь. Крiм цього, Москва вирiшила пiдвищити для Бiлорусiї цiни на газ до свiтового рiвня. Залучення зовнiшнiх запозичень i налагодження стосункiв iз Заходом були обранi владою як прiоритетнi iнструменти у боротьбi з кризою. Перший транш кредиту обсягом 0,79 мiльярда доларiв Бiлорусiя отримала за ставкою LIBOR + 0,75% рiчних у сiчнi 2009 року. Наступнi порцiї позичкових коштiв будуть надаватися з врахуванням квартальних звiтiв уряду. За словами Лукашенка, МВФ висунув лише двi вимоги: провести одноразову девальвацiю бiлоруського рубля i не пiдвищувати заробiтну плату в невиробничiй сферi. У сiчнi 2009 року нацiональну валюту знецiнили на 20%, що було викликано значно бiльшими рiвнями девальвацiї в її основних торговельних партнерiв - Росiї та Українi. Побiчнi наслiдки . Маючи можливiсть вибору мiж двома великими кредиторами, республiка стала менш залежною вiд зовнiшнього тиску, спровокованого ризиком неотримання коштiв. Країна залишається цiкавою як для Заходу, так i для Росiї, в першу чергу, з огляду на її вдале транзитне положення. невдоволення. 5 . Латвiя Латвiя - балтiйський тигр, один з нових членiв ЄС, а також популярна в СНД територiя для вiдмивання коштiв - наприкiнцi 2009 року опинилася у досить скрутному економiчному становищi. На змiну iнвестицiйному бумовi, що супроводжувався бiльш нiж 10-вiдсотковим зростанням ВВП протягом 2006-2007 рокiв, прийшла глибока рецесiя внаслiдок непомiрного дефiциту платiжного балансу. Латвiя уклала боргову угоду з МВФ, iншими країнами ЄС та Свiтовим банком у груднi 2008 року. Загальна узгоджена сума боргу склала 7,5 мiльярда євро. Метою фiнансової допомоги була пiдтримка курсу нацiональної валюти щодо євро та зменшення дефiциту бюджету до рiвня 5% ВВП. У березнi 2009 року країна недоотримала 200 мiльйонiв євро внаслiдок порушення умов МВФ i роздування дефiциту бюджету до 7% ВВП. Уряд опинився у скрутному становищi через зростання соцiальної напруженостi. . Пiд час численних вуличних акцiй протесту населення висловлювалося проти 40-вiдсоткового зменшення держбюджету i планiв уряду закрити деякi школи та лiкарнi. 6 . Ісландiя Далекий пiвнiчний острiв, захищений вiд свiту широкими просторами Атлантики, не впорався з пiдступною глобалiзацiєю. Свiтова криза болюче вдарила по всiх ключових секторах економiки, якi до цього приваблювали iнвесторiв. Риболовна, алюмiнiєва, гiдроенергетична i туристична галузi стали жертвою зниження свiтового споживчого попиту. Внутрiшнiй ринок країни з 316-тисячним населенням виявився занадто вузьким, щоб замiстити втрати. Проте найбiльше лихо прийшло через фiнансовий сектор. Ісландськi банки активно кредитували клiєнтiв в iноземнiй валютi i виходили на iноземнi ринки. Десятикратне перевищення банкiвського боргу над ВВП i раптова девальвацiя iсландської крони спровокували банкрутство трьох найбiльших фiнансових установ країни. Ісландiя отримала 2,1 мiльярда доларiв вiд МВФ, ставши першою розвинутою країною-боржником фонду з часiв надання кредиту Великобританiї у 1976 роцi. Для отримання позики центральний банк пiдвищив вiдсоткову ставку до 18%, намагаючись таким чином пiдтримати крону. Кредит МВФ був доповнений 3 мiльярдами доларiв вiд країн Скандинавiї, Росiї та Польщi i 5 мiльярдами доларiв вiд Нiдерландiв, Великобританiї та Нiмеччини. Побiчнi наслiдки 7 - 9 . Гватемала, Сальвадор, Коста-Рика Держави Центральної Америки виявились критично залежними вiд зниження експорту сiльськогосподарської продукцiї, скорочення туристичних надходжень, сповiльнення iнвестицiйних потокiв i грошових переказiв емiгрантiв, зайнятих на ринку працi США. Розвиток економiк цих країн визначається успiшнiстю їх спiвпрацi зi США, якi попри зниження споживчого попиту на продукцiю центральноамериканських республiк, вкрай зацiкавленi у збереженнi лояльних полiтичних режимiв у регiонi. Загострення кризових явищ у економiках цих країнах може призвести до державних переворотiв, якими славиться Латинська Америка, або ж до союзництва з авторитарним режимом Уго Чавеса. не отримала траншiв вiд Фонду. Побiчнi наслiдки полiтика обмежена обiгом долара та впровадженням iнфляцiйного таргетування. Пiдводячи пiдсумки дiяльностi Мiжнародного валютного фонду з рiзними країнами, бачимо, що порiвняно до країн, якi ми дослiдили у другому пiдроздiлi, Росiя була одна з найбiльших боржникiв у 90-х роках, але зараз вона прагне погасити сової борги, i не має намiру користуватися кредитами МВФ найближчим часом. Вiдносно країн другого пiдроздiлу, можно зробити висновок, що вони постраждали вiд глобальної фiнансової кризи, i зараз їм необхiдна допомога МВФ. РОЗДІЛ ІІІ. СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З МВФ 3. 1. Аналiз спiвробiтництва України з МВФ У червнi 1992 року Верховна Рада України ухвалила Закон “Про вступ України до Мiжнародного валютного фонду, Мiжнародного банку реконструкцiї i розвитку, Мiжнародної фiнансової корпорацiї, Мiжнародної асоцiацiї розвитку та Багатостороннього агентства з гарантiй iнвестицiй”[1]. А 3 вересня 1992 року у Вашингтонi на пiдставi цього закону мiнiстр фiнансiв України Г. О. П’ятаченко вiд iменi Уряду України пiдписав статтi Угоди Мiжнародного валютного фонду. Але перш нiж задовольнити заяву України про вступ до МВФ, експерти МВФ за дорученням Директорату Фонду ретельно вивчали соцiально-економiчну ситуацiю в Українi та перспективи розвитку її нацiональної економiки. Були узгодженi також усi технiчнi питання вступу України до МВФ. Пiдсумковим документом стала «Резолюцiя про Членство», в якiй були зафiксованi положення про розмiри квоти, способи оплати пiдписного внеску в основний капiтал МВФ та iншi конкретнi умови вступу України до цього мiжнародного фiнансового iнституту. Доцiльним з теоретичної i практичної точок зору є аналiз досвiду минулих рокiв i перспектив взаємовiдносин України з МВФ, спiвробiтництво з яким триває вже кiлька рокiв i в якому можна видiлити певнi етапи. Перший етап його дефiциту, який утворив внаслiдок серйозних деформацiй в традицiйнiй системi зовнiшньої торгiвлi i розрахункiв з окремими країнами. У результатi переходу вiд старої системи зовнiшньої торгiвлi, що базувалася на договiрних цiнах, до торгiвлi на ринкових принципах, вiдбулося значне скорочення надходжень вiд експорту вiтчизняної продукцiї. Водночас зросла вартiсть iмпорту, який закуповувався за свiтовими цiнами. Це призвело до негативного сальдо у торговельному балансi. Кредитування експортно-iмпортних операцiй значною мiрою здiйснювалося за рахунок коштiв, що були наданi мiжнародними фiнансовими органiзацiями. Їх пiдтримка позитивно вплинула i на хiд економiчних перетворень в Українi в цiлому. У 1995 р. було погоджене надання Українi резервних кредитiв МВФ на суму, близьку до росiйської квоти. У березнi 1995 р. була пiдписана угода мiж урядом, НБУ i МВФ, що стало основою для видiлення кредитiв пiдтримки i склало основу спiвробiтництва з МВФ на майбутнє. Другий етап (1995-1998 р.). У цей перiод Україна отримала вiд МВФ позики за програмами Стенд-бай (за 1996 р. - 1645,5 млн. дол. США), що позитивно вплинуло на виконання економiчної програми. Зрештою, вдалося взяти пiд контроль iнфляцiю, iндекс якої у 1996 р. скоротився до 139,7% порiвняно з 281,7% (1995 р.) i 502°/ (1994 р.). Середньомiсячний темп приросту цiн (тарифiв) у 1996р був у три рази нижчий, нiж у попереднiй рiк i становив лише 2,8% Фiнансова стабiлiзацiя привела до стабiлiзацiї i навiть зростання у 1996 р. курсу нацiональної валюти, що дало змогу успiшно запровадити гривню. Отримання останньої позики Стенд-бай вiдбулося у 1998 р. Головною метою цього кредиту є пiдтримка курсу нацiональної валюти i фiнансування дефiциту платiжного балансу України. Саме в цей перiод було здiйснено заходи щодо регулювання валютних курсiв, системи платежiв та лiквiдацiї обмежень, що стримували зростання мiжнародної торгiвлi, вiдбувся вихiд України на свiтовi ринки фiнансового капiталу. Спiвпраця України з МВФ на цьому етапi розвивалася бiльш динамiчно i характеризувалася активiзацiєю процесу пiдготовки спiльних проектiв. Кредитний портфель України в мiжнародних фiнансових органiзацiях покриває майже весь спектр економiчних реформ i передбачав упровадження протягом 1996-1998 рр. понад 30 проектiв загальним обсягом 3,5 млрд. дол. США. Таким чином, у результатi проведення фiнансово-економiчних реформ, пiдтриманих МВФ, низку макроекономiчних показникiв вдалося наблизити до контрольних цифр, визначених як умова надання кредитiв Українi Фондом. Зокрема, в Українi знижено темпи iнфляцiї i зроблено значний крок у напрямку фiнансової стабiлiзацiї в державi. Досягненням у здiйсненнi антиiнфляцiйної полiтики в Українi є й те, що iнфляцiя вперше стала контрольованою i, як наслiдок, значною мiрою прогнозованою. Незважаючи на позитивнi моменти у спiвпрацi України з Мiжнародним валютним фондом, є й деякi негативи: у перiод з 1994 по 1998 роки Україна постiйно нагромаджувала борг перед МВФ, який на початок 1999 року склав 2,8 млрд. дол[4]. За деякими даними, вiдношення загальної зовнiшньої заборгованостi України до ВВП становило у 1996 роцi понад 10%, у 1997 - 13%, а показник вiдношення зовнiшнього боргу до експорту товарiв та послуг сягнув у 1996-1997 роках з 40% до 48%. У цiлому рiвень зовнiшньої заборгованостi з кiлькiсної точки зору - вiдносно невеликий, але вiн неухильно зростав протягом цього перiоду. принаймнi тодi, пiд час кризи у 1998 роцi, в значнiй мiрi залежатиме стабiльнiсть фiнансової системи в Українi. В основному iноземнi кредити йдуть на збiльшення валютних резервiв центральних банкiв, i це суттєво допомогло, зокрема НБУ, уникнути критичного зниження резервiв пiд час фiнансової кризи. За словами голови НБУ Вiктора Ющенка " єдиним джерелом поповнення резервiв НБУ є програма кредитування EFF ", що здiйснює МВФ. Суттєвим моментом є те, що при наданнi кредиту EFF не дозволяється його використання з метою погашення внутрiшньої та зовнiшньої заборгованостi. -сiльське господарство; -фiнансовий сектор; -соцiальний захист; -розвиток iнфраструктури; -пiдтримка iнституцiйних реформ. Отримання чергових позик мало на метi продовження фiнансування економiчних реформ в Українi, зокрема структурних перетворень, якi забезпечили б усунення причин дефiциту платiжного балансу. МВФ оцiнює економiчну ситуацiю в Українi з погляду доцiльностi надання чергового кредиту системної трансформацiї за наступними критерiями : -обмеження бюджетних витрат i забезпечення стiйких доходiв бюджету, -тверда кредитно-грошова полiтика, -неiнфляцiйне по перевазi фiнансування бюджетного дефiциту, у тому числi на основi розвитку ринку державних боргових iнструментiв; -тверда фiнансова дисциплiна для пiдприємств, -реалiзацiя правової реформи, -лiбералiзацiя цiн у зовнiшнiй торгiвлi, -зниження зовнiшньоторговельних тарифiв, -соцiальний захист уразливих верств населення. коли настав час повернення кредитiв України Мiжнародному валютному фонду, вiн надав кредитiв стiльки, скiльки Україна повинна сплатити за вже отриманими кредитами. Нацiональним банком в 1997-1998 рр. За перiод, коли МВФ не фiнансував економiку, вона скоротила свiй зовнiшнiй борг на 2,5 млрд. дол. (в т. ч. МВФ 2000 р. Україна сплатила 870 млн. дол. в рахунок погашення основної суми боргу i 132 млн. дол. як вiдсотки за обслуговування кредитiв), зумiвши при цьому не тiльки зберегти обсяги валютних резервiв, але й збiльшити їх на 250 млн. дол. Наприкiнцi 2000 року МВФ вiдновив кредитування України, не дочекавшись виконання деяких висунутих вимог. дол. (9 млрд. грн. за курсом 6грн/дол), що i знайшло вiдображення у Програмi приватизацiї. Також, у першому проектi бюджету - 2001 була закладена саме ця сума. Але потiм МВФ переглянув цi показники i поставив межу на рiвнi 5,9 млрд. грн. (600 млн. дол.). Щодо вимог, якi МВФ висуває до податкової полiтики, то у 2000 роцi МВФ вимагав, у вiдповiдностi з Меморандумом бюджетної полiтики на 2000 рiк, замiсть лiквiдацiї зборiв в Iнновацiйний i Дорожнiй фонди пiдвищити ставку ПДВ з 20 до 24%. Таке збiльшення граничних податкових ставок означало б вiдтворення обiгових i власних iнвестицiйних коштiв у пiдприємств. У вiтчизняних умовах недоступностi банкiвських кредитiв це стало б основою довгострокового економiчного зростання. Крiм того, МВФ не заперечував з приводу впровадження та iснування "пенсiйних" зборiв. Також, однiєю з головних умов, по приводу надання траншу програми EFF, є скасування 23% мита на експорт насiння соняшника. За iнформацiєю Мiжнародного валютного фонду Україна станом на 31 березня 2001 року отримала 2,7 млрд. СПЗ iз Загального резервного фонду МВФ, з них виплатила 1,2 млрд. та виплатила вiдсоткiв по кредитам у сумi 0,4 млрд. СПЗ. Пiсля шестирiчної паузи, викликаної сприятливою кон'юнктурою на свiтових ринках, Україна знову звернулася за допомогою. Цього разу уряд висловив готовнiсть освоїти за два роки 11 мiльярдiв SDR або 16 мiльярдiв доларiв[10]. Пiд час пiдписання боргової угоди на умовах stand-by у листопадi 2008 року українська влада пообiцяла фондовi бездефiцитний бюджет-2009, гнучку курсову полiтику, пенсiйну та податкову реформи. Стабiлiзацiйний кредит надавався пiд запевнення влади не пiдвищувати соцiальнi стандарти бiльш нiж на 10% та навести порядок в енергетичнiй сферi. Саме на цих умовах Українi був виданий перший транш у розмiрi понад 4 мiльярдiв доларiв. При видачi другого траншу розмiром 2,8 мiльярда доларiв у травнi 2009 року МВФ був змушений пiти на поступки, погодившись на 4% дефiциту держбюджету. закон про пiдвищення соцiальних стандартiв. у дiях усiх гiлок влади. Втiм, бiльша частина суми угоди stand-by уже перерахована в НБУ та використана на погашення зовнiшнiх зобов'язань уряду, пiдтримку фiнансової стiйкостi "Нафтогазу", покриття касових розривiв для виплат зарплат i пенсiй, рекапiталiзацiю та рефiнансування банкiвської системи i на пiдтримку обсягiв золотовалютних резервiв Нацбанку. Таким чином, за допомогою зовнiшнiх коштiв уряд зумiв майстерно залатати численнi фiнансовi дiрки у бюджетi та платiжному балансi, вiдклавши виплату боргу до 2013 року. 3. 2 Оцiнка та перспективи спiвробiтництва України з МВФ Кредит вiд МВФ є досить дешевим i спокусливим для уряду, оскiльки передбачає виплату вiдсоткiв у розмiрi близько 2% рiчних вiд загальної суми боргу. Виплата тiла позики почнеться аж у 2012 роцi i триватиме до 2014 року (додатки). Якщо економiка України у цей перiод буде зростати, погашення позики не складе особливих труднощiв. В iншому випадку, тягар боргу, навiть з врахуванням знецiнення грошей, виявиться занадто важким для ослабленої держави. Зараз заборгованiсть перед МВФ у розрахунку на одного жителя України складає близько 225 доларiв[10]. Найбiльшу критику викликає не стiльки посилення боргового навантаження, скiльки вимоги стабiлiзацiйної програми, якi фiнансова органiзацiя поставила перед Україною в обмiн на регулярнi траншi. В умовах надання кредиту вбачається шкiдливе втручання в економiку держави. Представники фонду пояснюють свої рiшення намаганням стабiлiзувати макроекономiчну ситуацiю, не допустити росту iнфляцiї i бюджетного дефiциту, а також погiршення платiжного балансу. Деякi умови та рекомендацiї фонду з точки зору побiчних ефектiв:1. Збiльшення газових тарифiв для населення на 20% з 1 вересня 2009 року для виходу "Нафтогазу" на самоокупнiсть. Дане зобов'язання, яке так i не було виконане владою, призвело б до росту витрат громадян i зниження купiвельної спроможностi населення. 2. Утримання дефiциту державного бюджету на рiвнi не бiльше 4% вiд ВВП. На думку експертiв Свiтового банку, така цифра є недосяжною без iстотного скорочення державних видаткiв. Дефiцит, вважають у СБ, складатиме бiльше 8%. 3. Адресна допомога найбiльш уразливим верствам населення i пiдвищення зарплат та пенсiй не вище рiвня iнфляцiї - 10%. Єдиний побiчний наслiдок - певне соцiальне невдоволення. 4. Створення єдиного офiсу для адмiнiстрування податкiв великих пiдприємств замiсть регiональної мережi. Дану рекомендацiю МВФ, яка мала на метi знизити корупцiю у регiонах, критикують представники великого бiзнесу. На їхню думку, це збiльшить витрати часу та коштiв пiдприємств на вiдрядження спецiалiстiв до столицi i ускладнить роботу з податкiвцями. 5. Жорстке встановлення мiнiмальних лiмiтiв золотовалютних резервiв НБУ i обсягiв валютних iнтервенцiй. Ця важлива умова була нацiлена на те, щоб НБУ не розтринькував резерви для пiдтримки курсу гривнi, оскiльки це може призвести до зниження фiнансової стабiльностi держави та валютних спекуляцiй банкiв видiленими коштами. Крiм цього, та частина резервiв НБУ, яка складається з отриманих вiд фонду SDR, не може прямо використовуватися для валютних iнтервенцiй. Внаслiдок таких обмежень, центральний банк позбувся суттєвих важелiв впливу на курсоутворення, бо кiлькiсть валюти, яку вiн може викинути на ринок, жорстко обумовлюється. Бiльшiсть адекватних рекомендацiй МВФ так i не були виконанi, хоча кошти освоєнi, а бюджетнi дiрки потребують додаткових вливань. Не потрiбно також забувати про захiдних iнвесторiв, для яких виконання країною умов МВФ є дуже важливим фактором. Протягом 2009 року свiтова спiльнота могла спостерiгати нездатнiсть усiх гiлок української влади скоординувати свою дiяльнiсть. По сутi, вони iгнорують узгоджену з МВФ стабiлiзацiйну програму. Плюси спiвпрацi. Довгостроковi i дешевi кредити МВФ сприяють вирiшенню проблем платiжного балансу. Завдяки наданiй пiдтримцi, став можливим вiдтiк 7,1 мiльярда доларiв на рефiнансування зовнiшнього боргу банкiв та корпорацiй за вiсiм мiсяцiв 2009 року, а також внутрiшнiй вiдтiк 5,7 мiльярда доларiв з банкiв, якi осiли у кишенях населення (додатки). Взявши кредит у МВФ, Нацбанк зумiв провести рекапiталiзацiю проблемних банкiв. Таким чином, вiдбулася трансформацiя приватного боргу комерцiйних банкiв перед вкладниками у державний борг перед фондом. Деякi клiєнти банкiв зумiли повернути свої кошти, i депозитна панiка припинилася, що також є позитивною тенденцiєю. Завдяки траншам була дещо послаблена проблема фiскального дефiциту, оскiльки частина коштiв МВФ перекрила видатки з погашення зовнiшнiх зобов'язань уряду, проведення розрахункiв за росiйський газ та покриття касових розривiв для своєчасної виплати зарплат i пенсiй. Разом з тим, проблема виконання фiнплану залишилася, оскiльки за вiсiм мiсяцiв 2009 року надходження до бюджету знизилися на 8,5%, а видатки зросли на 7,5% порiвняно з попереднiм перiодом. Перспектива спiвпрацi. лiквiдностi, якою iнтенсивно накачували свої економiки у рамках антикризових програм з пiдтримки споживчого попиту. Глобальна криза повiльно вiдступає, споживання та кредитування вiдновлюються, а зайвi кошти на внутрiшнiх ринках загрожують розвинутим країнам зростанням iнфляцiї. Український ринок мiг би легко абсорбувати частину надлишкового євродоларового потоку. Неотримання Україною четвертого траншу через вiдсутнiсть полiтичної волi та координацiї у проведеннi нагальних реформ є негативним чинником. І не лише з точки зору руйнацiї iмiджу країни серед iноземних iнвесторiв. Якщо поглянути на ситуацiю ширше, глибинна проблема української економiки полягає у тому, що її макроекономiчна стабiльнiсть стала занадто чутливою до рiшень зовнiшнiх фiнансово-полiтичних гравцiв. Вiд намiрiв однiєї органiзацiї видiлити грошi залежить доля 46-мiльйонної держави. дешевi кредити, якi сприяють вирiшенню проблем платiжного балансу, з вимогою виконання деяких умов. Але Україна не виконує всi обов’язки. Невиконання цих умов може призвести до неотримання подальших траншiв i зниження рейтингу України. ВИСНОВКИ За час своєї дiяльностi МВФ перетворився в достовiрно унiверсальну органiзацiю, досяг широкого визнання як головного наднацiонального органу регулювання мiжнародних валютних вiдносин, авторитетного центра мiжнародного кредитування, координатора мiждержавних кредитних потокiв i гаранта платоспроможностi країн-позичальниць. Одночасно вiн служить ключовою ланкою системи регулювання свiтової економiки, мiжнародної координацiї, узгодження нацiональних макроекономiчних полiтик. Фонд зарекомендував себе активно функцiонуючим свiтовим валютним iнститутом, нагромадив великий i корисний досвiд. Спiвпраця з МВФ надає, зокрема кредитiв, консультативнi, технiчнi та iншi послуги, що має велике значенная в умовах глобалiзацiї. МВФ надає кредити рiзним країнам, з урахуванням їх економiчного стану. Фонд також вимагає здiйснення деяких умов, для полiпшення платiжних балансiв країн i для запобiгання таких ситуацiй у майбутньому. Аналiз, проведений в курсовiй роботi, свiдчить, що програми кредитування у рiзних країнах розрiзняються. Деякi країни, особливо залежнi вiд МВФ, а iншiм не дуже потрiбнi кредити. економiку фiнансовими ресурсами для подолання як проблем трансформацiйного перiоду, так i наслiдкiв свiтової фiнансової кризи. Продовження спiвробiтництва України з МВФ є доцiльним i виправданим, оскiльки у тактичному планi: кредитнi ресурси МВФ є бiльш дешевими, нiж тi, що залучаються на свiтових фiнансових ринках; вiд взаємодiї з МВФ залежить можливiсть надходження коштiв в Україну вiд iнших кредиторiв та iнвесторiв. Отже, пiдводячи пiдсумки, можна сказати, що робота виконала свої основнi завдання: - Визначено сутнiсть, цiлi, функцiї Мiжнародного валютного фонду, напрями дiяльностi та механiзми кредитування. - Проаналiзовано дiяльнiсть Мiжнародного валютного фонду у рiзних країнах. - Визначено характеристика спiвробiтництва України з МВФ, дана оцiнка та перспективи взаємодiй. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Закон Ураїни «Про Про вступ України до Мiжнародного валютного фонду, Мiжнародного банку реконструкцiї та розвитку, Мiжнародної фiнансової корпорацiї, Мiжнародної асоцiацiї розвитку та Багатостороннього агентства по гарантiях iнвестицiй» вiд 3 червня 1992 року № 2402-ХІІ. 2. Циганкова Т. М., Гордєєва Т. Ф. Мiжнароднi органiзацiї: Навч. посiбник. – Вид 2-ге, перероб. i доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 340 с. 3. Аналiз ефективностi спiвпрацi МВФ i України у 1994-2000 роках // "Україна-Business" . – 2001. - №8. – с. 3 5. Причини фiнансової кризи в Українi i можливi методи її подолання. “Вiсник НБУ” № 12, 1998. 6. Борисов С. Мировая экономическая и валютная ситуация в 90-х годах // Деньги и кредит. – 1998. - №5. – с. 14-17. 7. Грошi та кредит. Навч. посiбник – К.: Дакор, 2005. – 528с. 8. Международные валютно-финансовые и кредитные отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. - М., 2000. – 576 с. 9. Марченко А. З. Проблеми та перспективи спiвробiтництва України з мiжнародними фiнансовими органiзацiями. // Економiка України. – 1999. - №4. с. 47-53. 11. Интернет-сайт: http://www.wikipedia.org 12. Интернет-сайт: http://www.imf.org 15. Интернет-сайт: http://novynar.com.ua 16. Интернет-сайт: http://rus.newsru.ua 18. Интернет-сайт: http://project.ukrinform.ua 19. Интернет-сайт: http://ua.korrespondent.net 20. Интернет-сайт: http://www.baltinfo.ru 21. Интернет-сайт: http://investcentre.net 22. Интернет-сайт: http//www.baltinfo.ru