Баланс виробничої потужності підриємства

Баланс виробничої потужностi пiдриємства Мiнiстерство освiти України Факультет економiки та менеджменту Кафедра економiки пiдприємства КУРСОВА РОБОТА на тему: ‘‘Баланс виробничої потужностi пiдриємства’’ Студента________________ Байдаус П. В. (пiдпис) (прiзвище, iнiцiали) ЄПР_ курсу____I ______групи_____ Науковий керiвник___________ доц., Крапiвницька С. М. Донецьк - 2000 Донецький Державний Технiчний Унiверситет Кафедра економiки пiдприємства Спецiальнiсть_Економiка пiдприємства_ Курс _I_ЕПР-98б_ Семестр_3_ ЗАВДАННЯ 1. Тема роботи _Баланс виробничої потужностi пiдприємства_ Термiн здачi студентом закiнченої роботи _15. 05. 2000_ 2. Вихiднi данi до роботи ____________________________________ 3. Змiст пояснювальної записки (перелiк питань, що пiдлягають розробцi)________________________________________________________ 18. 03. 2000_ Студент_____________________ (пiдпис) Керiвник_____________________ __доц.,Крапiвницька С. М. (пiдпис) (посада,прiзвище, iм'я, по батьковi) «___»_________________2000 р. Реферат Об’єкт дослiдження – виробнича потужнiсть пiдприємства. Мета роботи – розглянути сутнiсть виробничої потужностi пiдприємства, методики її визначення, її баланс. виробничої потужностi. ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ, ВИРОБНИЦТВО, ПРОДУКЦІЯ, БАЛАНС, ЗАСОБИ ПРАЦІ, ПІДПРИЄМСТВО Змiст 1. Поняття виробничої потужностi пiприємства……………9 1. 1 Сутнiсть виробничої потужностi………………….………9 1. 2 Визначнi фактори…………………………………………11 потужностi у рiзних типах виробництва…………………………. 13 2. 1 Розрахунок виробничої потужностi пiдприємства…….. 13 2. 2 Вдосконалення методики розрахунку виробничої потужностi………………………………………………………….. 22 потужностi та їхнiй аналiз…………………………………………. 25 Висновки………………………………………………………41 Перелiк посилань…………………………………………….. 43 Вступ Виробнича потужнiсть є вихiдним пунктом планування виробничої програми пiдприємства. Вона вiдображає потенцiйнi можливостi об'єднань, пiдприємств, цехiв щодо випуску продукцiї. Визначення величини виробничої потужностi позичає провiдне мiсце у виявленнi та оцiнцi резервiв виробництва.[5,43]. Спроможнiсть галузей промисловостi, пiдприємств та їхнiх пiдроздiлiв виробляти максимальну кiлькiсть продукцiї знаходиться у безпосереднiй залежностi вiд кiлькостi, досконалостi та дiєздатностi засобiв працi, якими вони оснащенi. Засоби працi, передусiм їхню активну частину - знаряддя працi, слiдує рахувати основним фактором формування виробничої потужностi пiдприємств. Проте з цього не слiдує робити висновок про те, що виробничу потужнiсть можна визначати на основi виробничо-технiчних параметрiв засобiв працi без облiку конкретних обставин, у яких пiдприємство дiє на даному вiдрiзку часу.[3,7]. Технiчний пiдхiд до визначення виробничої потужностi засобiв працi має певнi недолiки. Головним з них є вiдрив їх вiд виробничих вiдносин, в умовах яких вони функцiонують. Отже, для розумiння суттєвостi та пiзнання природи виробничої потужностi необхiдно враховувати суспiльно-економiчнi умови, в яких використовуються засоби працi. Сучаснi знаряддя виробництва, в якому б виглядi вони нi виступали (систем машин, комплексiв машин), використовуються людьми у процесi працi. А процес працi завжди протiкає при певнiй суспiльнiй формi, що визначається характером власностi на засоби виробництва. Отже, виробничi вiдносини складаються на основi певної форми власностi на засоби виробництва. Головною метою споживання засобiв працi є виробництво матерiальних благ. Воно здiйснюється органiзованою сукупнiстю засобiв працi, що знаходить своє вiдображення у створеннi та функцiонуваннi лiнiй, дiльниць, цехiв i пiдприємств. У складi таких органiзацiйних будов засоби працi виступають речовинними носiями їхньої виробничої потужностi. У найбiльш загальному виглядi потужнiсть кожної виробничої одиницi визначає максимальну кiлькiсть продукцiї, що потенцiйно може бути вироблена, або максимальну кiлькiсть сировини, що потенцiйно може бути перероблена за допомогою цiєї сукупностi засобiв працi в одиницю часу. Отже - потужнiсть, як кiлькiсна характеристика, найбiльш повно вiдображає економiчне утримання засобiв працi, виступає в якостi органiзацiйної форми їхнього виробничого споживання. Вона вiдображає суспiльнi вiдносини людей з метою використання знарядь працi при здiйсненнi процесу виробництва продуктiв. Таким Чином, виробничу потужнiсть мають не засоби працi, а вiдповiднi виробничi одиницi, в яких органiзацiйно функцiонують данi засоби працi. Це дозволяє зробити висновок про те, що потужнiсть вiдображає економiчнi вiдносини та можливостi кожної виробничої одиницi як частини суспiльного виробництва i подає собою економiчну категорiю. Таким чином, як економiчна категорiя виробнича потужнiсть вiдображає виробничi вiдносини з метою використання органiзованої сукупностi найбiльш активного виду засобiв працi - машин та обладнання для забезпечення максимального випуску продукцiї. Виробнича потужнiсть об'єднання, пiдприємства - це його потенцiйна спроможнiсть випускати максимальну кiлькiсть продукцiї в одиницю часу роботи на встановлену дату з допомогою органiзованої сукупностi присутнiх у нього засобiв працi, спроможних погоджено функционувати в часу та просторi, при досягнутому рiвнi їхнього технологiчного освоєння робiтниками. Отже, суттєвiсть виробничої потужностi виявляється повнiстю лише тодi, коли її розглядають як функцiю органiзованої сукупностi засобiв працi. Тодi вона буде не тiльки характеризувати потенцiйну спроможнiсть випускати максимальну кiлькiсть продукцiї пiдприємством, але й економiчний потенцiал цiєї органiзованої сукупностi засобiв працi. Пiд впливом науково-технiчного прогресу у развитку технiки вiдбуваються значнi якiснi змiни. Вони знаходять своє вiдображення, в ускладненнi технiки, збiльшеннi її одиничної потужностi. Створюються та впроваджуються крупнi системи машин, спроможнi значно пiдвищити ефективнiсть оснащення пiдприємств та прискорити виробничий процес за рахунок його поточности, безперервностi i гнучкостi. У результатi цього виникають якiсно новi можливостi формування й зростання виробничих потужностей дiючих пiдприємств. Тому мова зараз йде про те, щоб розкрити механiзм цього зв'язку та найбiльш ефективно управляти цими процесами. Система машин - сукупний механiзм, що складається з рiзнорiдних робочих машин, взаємодiючих при виготовленнi одного або декiлькох видiв виробiв на рiзних стадiях виробничого процесу. Система машин пiдприємства складається з ряду пiдсистем, що мають свою специфiку в процесi виробництва i що виконують певнi функцiї в її межах. Тому на формування виробничої потужностi пiдприємства значний вплив виявляє структура системи машин. Розчленування системи машин дає уявлення про кiлькiсний склад пiдсистеми, їхнi якiснi особливостi, а також про органiзацiю їхнього розташування у просторi та функцiонування в часу. Необхiднiсть такий органiзацiї обумовлюється тим, що система машин пiдприємства має динамiчний характер, у неї вiдбуваються якiснi та кiлькiснi змiни, безпосередно що вiдображаються на величинi виробничої потужностi. Так, замiна зношеного або модернiзацiя дiючого обладнання, якщо її виробляти без облiку особливостей побудови даной системи машин, може в значному ступенi впливати на тривалiсть функцiонування системи в цiлому та її окремих елементiв. Аналiз практики побудови окремих систем машин, формування виробничої потужностi пiдприємства, совершенство органiзацiйної побудови системи машин в значному ступенi залежать вiд рiвня пропорцiйностi в пропускний спроможностi мiж машинами в окремiй пiдсистемi та пiдсистем мiж собою в межах системи машин пiдприємства. Отже, по кiлькостi, структурi та продуктивностi, машини у пiдсистемах повиннi бути пiдiбранi так, щоб в одиницю часу вони могли виготовляти однакову кiлькiсть продукцiї. 1. Поняття виробничої потужностi пiдприємства. 1. 1 Сутнiсть виробничої потужностi. Виробнича потужнiсть - це максимально можливий випуск продукцiї, передбачений на вiдповiдний перiод (декаду, мiсяць, квартал, рiк) у заданiй номенклатурi та асортиментi з урахуванням оптимального використання наявного обладнання та виробничих площ, прогресивної технологiї, передової орагiнiзацiї виробництва i працi. При формуваннi виробничої потужностi враховується вплив таких факторiв, як номенклатура, асортимент, якiсть продукцiї, парк основного технологiчного обладнання, середнiй вiк обладнання та ефективний рiчний фонд часу його роботи при встановленому режимi, рiвень сполученнiсть парку, розмiр виробничих площ i т. д. Вiд виробничої потужностi залежить ступiнь задоволення ринкового попиту, що може змiнюватися щодо обсягу, номенклатурi та асортименту, тому виробнича потужнiсть повинна передбачати гнучкiсть всiх технологiчних операцiй, тобто можливiсть своєчасно перебудувати виробничий процес у залежностi вiд зростання конкурентно спроможностi продукцiї, змiни обсягу, номенклатури та асортименту. Виробнича потужнiсть розраховується по всьому перелiку номенклатури та асортименту продукцiї, яка виробляється на пiдприємствi. В умовах багатономенклатурного виробництва, коли виробляєма продукцiя характеризується сотнями найменувань виробiв, кожне з яких вiдрiзняється не тiльки призначенням або конструктивними особливостями, але й технологiєю виготовлення, здiйснюється угруповування всiєї номенклатури створюваної продукцiї та вибiр виробу-представника. Виробнича потужнiсть розраховується по ведучим виробничим цехам, дiльницям та обладнанню з урахуванням сформованної кооперацiї та заходiв по лiквiдацiї 'вузьких мiст'. До ведучого пiдроздiлу вiдносяться пiдроздiли, у яких виконуються основнi технологiчнi операцiї по виготовленню плановiй продукцiї. Пiд 'вузьким мiсцем' розумiється невiдповiднiсть потужностi окремих цехiв, дiльниць, груп обладнання мiнiмальної потужностi вiдповiдного пiдроздiлу, дiльницi або групи обладнання. Виникнення вузького мiсця є наслiдком неспряженостi мiж цехами, дiльницями або групами обладнання. Коефiцiєнт спряженостi розраховується по формуле: (1. 1) де Кс ПM1 i ПМ2 - потужнiсть ведучих цехiв та дiльниць, ед.; Ру - питомий видаток продукцiї першої операцiї (цеху, дiльницi) Усунення вузького мiсця здiйснюється по плану органiзацiйно-технiчних заходiв, що розробляється у двох напрямках, тобто з урахуванням та безоблiку притягнення додаткових капiтальних вкладень. До другого напрямку вiдносятся заходи по запровадженню невстановленого обладнання, збiльшенню змiнностi роботи обладнання, притягненню додаткової робiтничої чинностi, розширенню багатостаночного обслуговування, скороченню внутрiзмiнних простоїв, перерозподiлу деталей на взаємозамiнне обладнання з меншим рiвнем його використання.[2,68]. Розрахунок виробничої потужностi ведеться також по всiм виробничим пiдроздiлам промислового пiдприємства починая з нижчої виробничої ланки до вищого, тобто вiд верстату до групи взаємозамiнного обладнання, далi вiд дiльницi до цеху основного виробництва, вiд цеху до пiдприємства в цiлому. При визначеннi виробничої потужностi не враховуються простої обладнання або недовикористання виробничих площ, викликане дефiцитом робiтничої чинностi та виробничих запасiв, вiдхиленнями в орагiнiзацiї виробництва i т. д. Виробнича потужнiсть - величина змiнна. Вона змiняється в течiю звiтного перiоду i визначається, як правило, на початок та кiнець року. Виробнича потужнiсть визначається у тих же одиницях, в яких вимiрюється обсяг виробництва продукцiї. Широка номенклатура наводиться до одного або декiльком видiв однорiдної продукцiї. -Ступiнь прогрессивностi технiки i технологiї виробництва; -Якiсть сировини, матерiалiв, своєчаснiсть їхнiх поставок; -Рiвень спецiалiзацiї пiдприємства; -Рiвень орагiнiзацiї виробництва та працi; -Фонд часу роботи обладнання. Вибуття потужностi вiдбувається по наступним причинам: -Знос обладнання; -Зменшення годин роботи обладнання; -Змiна номенклатури або збiльшення трудомiсткостi продукцiї; -Закiнчення строку лiзiнгу обладнання. Для аналiзу виробничої потужностi використовуються показники, що характеризують: змiну фондовiддачi як рiзницю мiж фондовiддачею проєктной (ФВпр) та розрахованої виходячи з середньорiчної потужностi (ФВвм); змiна випуску продукцiї на одиницю встановленого парку основного технологiчного обладнання, тобто вiдношення товарнiй (валовiй) продукцiї до середньорiчної кiлькостi встановленого обладнання по плану та фактичнi; м. виробничої площi. пiдвищити фондоозброєнiсть шляхом впровадження нового, бiльш прогресивного обладнання i технологiї; модернiзувати дiючий парк основного технологiчного обладнання; поглибити спецiалiзацiю та поширити кооперацiю. 2. Методичнi пiдходи до визначення виробничої потужностi у рiзних типах виробництва. 2. 1 Розрахунок виробничої потужностi пiдприємства. Розрахунок виробничої потужностi заводу ведеться по всiм його пiд-роздiлам у наступнiй послiдовностi: -По агрегатам та групам технологiчного обладнання; -По виробничим дiльницям; -По основним цехами заводу в цiлому. процеси та операцiї по виготовленню виробiв або напiвфабрикатiв. Перелiк ведучих цехiв, дiльниць та агрегатiв в основному виробництвi, а також оптимальнi рiвнi завантаження публiкуються у галузевих рекомендацiях по розрахунку виробничої потужностi. Вимiрюється виробнича потужнiсть, як правило, в натуральних або умовнонатуральних одиницях. Так потужнiсть текстильних пiдприємств визначається максимально можливим випуском тканин у погонных та квадратних метрах, прядильных фабрик - в тонах пряжи, цеглi заводiв - в тис. штук умовної цегли, металургiйних комбiнатiв - в тонах виплавленої стали i т. д. Разом з тим засiб вимiру виробничої потужностi кiлькiстю продукцiїї що випускається не є загальним. На пiдприємствах, що переробляють сiльськогосподарську продукцiю, або гiрнозбагачувальних комбiнатах обсяг випуску кiнцевої продукцiї залежить вiд якостi вихiдної сировини або змiсту в ньому корисного компоненту. Чим хуже якiсть сировини, що переробляється, тим менш буде вироблено кiнцевої продукцiї при незмiнних або навiть бiльших затратах працi та капiталу. Тому потужнiсть подiбних пiдприємств вимiрюється не обсягом випуску продукцiї, акiлькiстю переробляємої сировини. Наприклад, потужнiсть гiрнозбагачувальних комбiнатiв визначається в тонах руди, що переробляється, цукрових заводiв - в тонах буряка, що переробляється в добу, маслосироробних - в тонах переробляємого молока i т. д.[6,35]. Використання натуральних показникiв для вимiрювання виробничої потужностi можливо тiльки на вузькоспецiалiзованих пiдприємствах, що випускають однорiдну нескладну продукцiю. При багатономенклатурном виробництвi сумарна потужнiсть пiдприємства визначається у грошовому виразi. режиму роботи пiдприємства. Виробнича потужнiсть пiдприємства визначається потужнiстю ведучих пiдроздiлiв (цехiв, дiльниць) або агрегатiв та установок. До них вiдносяться тi пiдроздiли, агрегати та установки, де виконуються основнi технологiчнi процеси, бiльшi по трудомiсткостi обсяги робiт та зосереджена найбiльша кiлькiсть машин i обладнання. Так, на швацьких фабриках до них вiдносяться швацькi цехи, на текстильних комбiнатах - прядильне i ткацьке виробництва, на машинобудiвних заводах - механiчнi i складальнi цехи, у чорнiй металлургiї - доменнi, мартеновськi, електроплавiльнi пiчi. Такий пiдхiд до визначення виробничої потужностi дозволяє виявити неспряженiсть потужностей ведучих та допомiжних виробництв i агрегатiв та розробити план органiзацiйно-технiчних заходiв по їхньому вирiвнюванню. -Плановий фонд робiтничого часу одного верстату; -Кiлькiсть машин; -Продуктивнiсть обладнання; -Досягнутий вiдсоток виконання норм виробiтку. Виробнича потужнiсть ведучих пiдроздiлiв визначається по формулi: (2. 1) де ПМ - виробнича потужнiсть пiдроздiлу (цеху, дiльницi); n - кiлькiсть одиниць одноiменного ведучого обладнання, ед.; Нт Ф - фонд часу роботи обладнання, годин. При цьому необхiдно врахувати все обладнання, закрiпленного за цехом, включаючи те, що не дiє внаслiдок несправностi, те що знаходиться у ремонтi i пiдлягає установленню у плановому перiодi. Не враховується тiльки обладнання, яке знаходиться у резервi, а також на дослiдницько-экспериментальних та спецiальних дiльницях для професiонально-технiчного навчання. При розрахунку виробничої потужностi пiдприємств машинобудування, заводiв по виробництву будiвельних матерiалiв, текстильних, швацьких i взуттєвих фабрик, пiдприємств харчової промисловостi та деяких других також необхiдно враховувати виробничi площi. Так на швацьких фабриках в основу розрахунку виробничої потужностi пошивочных цехiв покладена кiлькiсть робiтничих мiсць (без облiку резервних), що може бути розмiщена на виробничiй площi, яка видiляється для розмiщення виробничих потокiв. Розрахунок виконується по формулi: (2. 2) де S Sн – виробнича нормативна площа (з урахуванням проходiв) на одне робоче мiсце, кв. м.; Т - режимний час роботи, година.; t У короткостроковому перiодi виробнича потужнiсть є постiйною величиною. У довгостроковому перiодi вона може бути зменшена за рахунок виводу з виробництва фiзичних та морально застарiлих, зайвих машин, обладнання i площ, або збiльшена шляхом технiчного перезброєння виробництва, реконструкцiї i розширения пiдприємства. У зв'язку з цим при обгрунтуваннi виробничої програми виробничими потужностями розраховуються вхiдна, вихiдна та середньорiчна виробнича потужнiсть. Виходна потужнiсть розраховується по формулi: ПМвых = ПМвх + ПМт + ПМр + ПМнс – ПМвыб (2. 3) де ПМвых ПМвх - вхiдна виробнича потужнiсть; ПМт - прирiст виробничої потужностi за рахунок технiчного перезброєння виробництва; ПМр - прирiст виробничої потужностi за рахунок реконструкцiї пiдприємства; ПМнс - прирiст виробничої потужностi за рахунок розширення (нового будiвництва) пiдприємства; ПМвыб - вибуваюча виробнича потужнiсть. Оскiльки введення та вибуття потужностей робиться не одномоментно, а вiдбувається протягом усього планованого перiоду, то виникає необхiднiсть розрахунку середньорiчної виробничої потужностi. Вона визначається по формулi: (2. 4) де ПМс ПМiввод. - вводима i-та виробнича потужнiсть; tiд - кiлькiсть мiсяцiв у роцi, в течiю яких буде дiяти i-та потужнiсть; ПМjвыв - виводима j-та виробнича потужнiсть; tjб - кiлькiсть мiсяцiв у роцi, в течiю яких не буде дiяти j-та виводима потужнiсть; 12 - кiлькiсть мiсяцiв у роцi. планом капiтального будiвництва або органiзацiйно техничних заходiв передбачаються термiни введення потужностей не по мiсяцям, а по кварталам, то при розрахунку середньорiчної потужностi вважається, що вони будуть вводитися у серединi планованих кварталiв. При розробцi середньо - та довгострокових планiв неможливо передбачити не тiльки мiсяць, але i квартал, в якому будуть введенi додатковi потужностi. У цьому випадку при розрахунку їхнiх середньорiчних величин перiод дiї потужностей, якi вводяться приймається в розмiрi 0. 35 року.[6,47]. Обгрунтування виробничої програми виробничою потужнiстю здiйснюється в 4 етапа. На 1 етапi аналiзується коефiцiєнт використання середньорiчної виробничої потужностi у звiтному перiодi. Вiн розраховується як вiдношення фактичного випуску продукцiї до середньорiчної потужностi. (2. 5) де Кио - коефiцiєнт використання виробничої потужностi в звiтному перiодi, ед.; ОПо - фактичний випуск продукцiї в звiтному перiодi, ед.; ПМсо Оскiльки виробнича потужнiсть подає собою максимально можливий обсяг випуску продукцiї при кращих умовах виробництва, то коефiцiєнт її використання не може бути бiльше одиницi. Недодержання цiєї умови означає, що розрахункова виробнича потужнiсть пiдприємства занижена i вимагається уточнювати розрахунки. На другому етапi здiйснюється планування зросту коефiцiєнту використання виробничої потужностi у наступному перiодi. Воно грунтується на виявленнi внутрiшньовиробничих резервiв збiльшення випуску продукцiї без додаткового введення постiйних факторiв виробництва. Внутрiшньовиробничi резерви полiпшення використання дiючих виробничих потужностей подiляються на екстенсивнi та iнтенсивнi. До екстенсивних вiдносяться резерви збiльшення корисного часу роботи обладнання в межах режимного фонду. Вони включають усунення внутрiзмiнних та цiлоденних простоїв обладнання, а також скорочення тривалостi планових ремонтiв. Група iнтенсивних резервiв включає до себе заходи по бiльш повному завантаженню обладнання в одиницю часу, пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв та на цiй основi бiльш повне використання продуктивностi машин, збiльшення випуску придатної продукцiї i т. д. Коефiцiєнт використання середньорiчної потужностi у плановому перiодi може бути визначений по формулi: Кип = Кио × J де Кип – коефiцiєнт використання виробничої потужностi в плановому перiодi, ед.; J - iндекс зросту коефiцiєнту використання виробничої потужностi в плановому перiодi. На третьому етапi виявляється можливiсть виконання виробничої програми в короткостроковому перiодi. Для цього спочатку визначається можливий випуск продукцiї iз дiючих виробничих потужностей шляхом множення їхньої величини на плановий коефiцiєнт використання середньорiчної потужностi: ОПд = ПМвх × Кип (2. 7) де ОПд - можливий випуск продукцiї iз дiючих виробничих потужностей, ед. Пiсля цього цей випуск зiставляється з плановим завданням. Виробнича програма буде виконана в короткостроковому перiодi у тому випадку, якщо можливий обсяг випуску продукцiї iз дiючих виробничих потужностей буде бiльше або дорiвнює плановому обсягу. ОПд > ОПп де ОПп При обгрунтуваннi потреби у нових виробничих потужностях велике значення мають термiни їхнього освоєння. Чим вони короче, тим бiльше продукцiї випустить пiдприємство у плановому перiодi, тим бiльше буде його валовий доход та прибуток i швидше окупится iнвестицiї у розвиток виробництва. новизни продукцiї (вперше що освоюється або аналогiчна що ранiше випускалася). Пiдприємства недержавного сектора промисловостi термiни (норми) освоєння проектних потужностей планують самостiйно. Нормы освоєння проектних потужностей використовуються при визначеннi потреби про введення нових виробничих потужностей для забезпечення планового випуску продукцiї. Розрахунок виконується по формулi: (2. 9) де ПМн - потрiбне введення в дiю нових виробничих потужностей, ед.; Ко – коефiцiєнт освоєння нових виробничих потужностей; Кс – коефiцiєнт середньорiчної потужностi. Заключним етапом обгрунтування виробничої програми виробничими потужностями є розробка балансу виробничої потужностi. Вiн грунтується на забезпеченнi рiвностi мiж плановим завданням та можливим сумарним випуском продукцiї iз дiючих та нових виробничих потужностей з урахуванням запланованих термiнiв їхнього введення i освоєння. Формула балансу виробничої потужностi пiдприємства має наступний вигляд: ОПд + ПМн × Ко × Ксп (2. 10) -Введення в дiю нових та розширення дiючих цехiв; -Реконструкцiї; -Технiчного перезброєння виробництва; -Органiзацiйно-технiчних заходiв, з них: -Збiльшення годин роботи обладнання; -Змiна номенклатури продукцiї або зменшення трудомiсткостi; -Використання технологiчного обладнання на умовах лiзiнгу з поверненням у термiни, встановленi лiзiнговою угодою. 2. 2 Вдосконалення методики розрахунку виробничої потужностi. Розрахунки виробничої потужностi залежать вiд галузевої належности пiдприємства. У той же час є пiдстави для удосконалення методичних передумов i вибору вихiдних даних. До перелiку невирiшенних методичних питань входять наступнi: 1. По якiй номенклатурi рахувати виробничу потужнiсть - по плановiй або оптимальної. вартiсних або трудових. 3. Який фонд часу враховувати - календарний, режимний або плановий. Рiзноманiтний методичний пiдхiд до визначення виробничої потужностi дає як переваги, так i мiстить потенцiйну можливiсть появи небажаних економiчних явищ. Суть дискусiї по перерахованим питанням зводиться до наступного. будуть значно вiдрiзнятися вiд реальних умов, бо вiдiрвани вiд потреби покупцiв у конкретних виробах. При розрахунку потужностi по плановiй номенклатурi одержується, що основою для визначення виробничої потужностi є виробнича програма, а не навпаки. Адже виробнича потужнiсть - основа формування плану виробництва.[5,75]. Деякi автори вважають, що питання про вибiр номенклатури продукцiї, враховуємой потужностi, можна вирiшити, якщо останню вимiрювати не в натуральному або вартiсному виглядi, а нормативною трудомiсткiстю або в нормо-станко-годинах. У такому випадку потужнiсть можна рахувати до формування плану виробництва. Але виробнича потужнiсть переходить iз поняття, зв'язаного з ринковою економiкою, в абстрактну категорiю, що вимiрюється працею. Не подається можливим визначити, скiльки та якої продукцiї можна виробити з допомогою даних засобiв працi. Наступне методологiчне питання - який фонд часу приймається у розрахунку виробничої потужностi? Якщо розрахунок вести по плановому фонду, то коефiцiєнт використання потужностi може бути вище 1 (що суперечить економiчнiй логiцi) за рахунок роботи у деякi вихiднi днi та скорочення часу на ремонт. Отже, у розрахунок потужностi потрiбно приймати календарний фонд часу. Звичайним запереченням проти такої пропозицiї завжди було те, що рiвень використання потужностi у переривному виробництвi буде вкрай низьким (причому не тiльки фактичнi, але i по плану). Однак реальне завантаження обладнання пiд сформований портфель замовлень не зменьшится, а показник використання потужностi буде вiдображати iстинний стан справ, а також резерви. Невирiшенi питання методологiї планування наводять до того, що на практицi розраховують не виробничу потужнiсть, а пропускну спроможнiсть. В якостi ведучої ланки приймає та дiлянка (цех, обладнання), що є найбiльш важливим для пiдприємства. Вдосконалення методики внутрифiрменого планування виробничої потужностi має саме безпосереднє вiдношення до змiцнення фiнансової дисциплiни та полiпшення якостi продукцiї. 3. Показники iнтенсивного використання виробничої потужностi та їхнiй аналiз. Процес формування та органiзацiї використання виробничої потужностi сучасного пiдприємства залежить вiд багатьох факторiв. Пiд факторами розумiються умови, необхiднi для здiйснення цих процесiв, а також причини, що виявляють вплив на їхнi результати. Розробка класифiкатора, комплексно вiдображаючего кiлькiсть i склад факторiв, що впливають на величину та рiвень використання виробничої потужностi, має не тiльки важливе теоретичне, але i велике практичне значення. Зростання масштабiв виробництва i пiдвищення його ефективностi висують завдання пошуку резервiв збiльшення та полiпшення використання виробничих потужностей дiючих пiдприємств. Тому вимагається визначити коло факторiв, що слугували би основою для визначення величини виробничої потужностi дiючого пiдприємства i рiвня її використання. Фактори, якi впливають на величину виробничої потужностi та її використання, взаємозв’язок, тому що обидва видi факторiв мають єдиний об'єкт впливу –виробничу потужнiсть пiдприємства (пiдроздiлу). Рiзниця мiж ними полягає у тому, що перша частина факторiв визначає резерви збiльшення виробничої потужностi, а друга - резерви полiпшення її використання. Викладене викликає необхiднiсть застосування системного пiдходу до розгляду цих факторiв. Цей пiдхiд означає, що всi питання, проблеми, що вивчаються повиннi розглядатися у взаємозв'язку друг iз другим. Вiн дозволяє найкращим чином виявити фактори, впливати на величину та використання виробничих потужностей, встановити iснуючi мiж ними зв'язки i джерела утворення резервiв пiдвищення ефективностi виробничих потужностей дiючих пiдприємств. Системний пiдхiд до вивчення факторiв, впливаючих на величину та використання виробничої потужности, припускає розгляд наступних основних положень: визначення впливу на величину виробничої потужностi та використання у виробництвi ресурсiв, що споживаються i процесiв їхнього перетворення. Основнi ресурси виробничого процесу представленi трьома елементами: працею, орудиями працi та предметами працi. Отже, споживання i перетворення цих ресурсiв є основою визначення обох видiв факторiв.[3,24]. Проаналiзуємо склад та характернi риси факторiв, що впливають на величину виробничої потужностi. Як було показано вище, мiж поняттями 'виробнича потужнiсть' i 'засоби працi' iснує тiсна функцiональна залежнiсть. Вона виявляється у тому, що кожному окремо взятому засобу працi вiдповiдає певна величина виробничої потужностi. А значить головним фактором, впливаючим на величину виробничої потужностi, є наявнiсть сукупностi засобiв працi. Причому цей вплив на пiдприємствах машинобудування виявляється шляхом розширення фронту робiт та пiдвищення продуктивностi технологiчного обладнання. Розширення фронту робiт залежить вiд кiлькостi технологiчного обладнання i виробничих площ. Із збiльшенням кiлькостi обладнання та робочих мiсць створюються умови для розширення виробництва. Однак це розширення звичайно лiмiтується розмiрами виробничих площ будинкiв (iснує виключення для тих виробництв, потужностi яких залежать вiд величини площ, наприклад складальних, котельно-зварочних). Самi виробничi площi, як правило, безпосереднього впливу на предмет працi не виявляють. Вони обмежують масштаб виробництва просторово, тому є одним з факторiв, що визначають величину виробничих потужностей. Виробнича потужнiсть не вiдображає сумарну енергетичну потужнiсть пiдприємства i не перебує з суми потужностей окремих робочих машин. Вона залежить вiд рiвня вiдповiдностi структури обладнання та робочих мiсць структурi машиноемкости (трудомiсткостi) виробiв, що виготовляються. Тому структура вiдповiдала структурi виробiв, що виготовляються, тобто в їхнiй пропускний спроможностi повинен бути досягнут максимальний рiвень погодженостi. Певне спiввiдношення повинно бути досягнуте i мiж виробничими потужностями дiльниць i цехiв пiдприємства. Отже, однiм з важливих умов виробництва є додержання норм та пропорций мiж їхньою кiлькiстю, розмiрами та робочими скоростями. Таким чином, теза про те, що величина виробничої потужностi залежить вiд кiлькостi та продуктивностi засобiв працi, повинен бути iстотно доповнений. Так, важливим фактором, що визначають величину виробничої потужностi, є передусiм система машин як сукупний механiзм, побудований на основi принципу пропорцiйностi. Фактори пiдвищення продуктивностi машин (робочих мiсць) зв'язанi головним чином з полiпшенням якiсного складу технологiчного обладнання, збiльшенням у його складi високопродуктивних верстатiв, автоматiв та полуавтоматов, автоматичних лiнiй. Чим досконалi машини та обладнання, чим вище їхня продуктивнiсть в одиницю часу роботи, тим бiльше виробнича потужнiсть пiдроздiлiв i пiдприємства в цiлому. вдосконаленнi. Значний вплив на збiльшення продуктивностi машин виявляє вдосконалення технологiчного процесу. Впровадження прогресивної технологiї дасть можливiсть iнтенсифiкувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так i загальний час виготовлення виробу. їхньому виготовленнi. Продуктивнiсть машин залежить також вiд квалифiкацiї робiтникiв. Систематичне пiдвищення їхнього загальної та технiчної освiти, вдосконалення виробничих навикiв та на цiй основi пiдвищення рiвня квалiфiкацiї створюють сприятливi социальнi передумови для збiльшення продуктивностi засобiв працi. Укомплектування промислових пiдприємств квалiфiкованими робiтниками прискорює технологiчне освоєння сучасної технiки, дозволяє значно перевищити її паспортну продуктивнiсть шляхом переходу до швидкiх засобiв обробки деталей, використання спецiального режучего iнструменту, модернiзацiї окремих агрегатiв верстатiв та впровадження спецiального оснащення. Класифiкацiя факторiв, впливаючих на величину виробничої потужностi пiдприємства, побудована по ознацi їхньої деталiзацiї. Особливiстю цих факторiв є те, що для здiйснення заходiв, обумовлених ними, вимагаються капiтальнi вкладення. вкладень в основне виробництво. По змiсту цi фактори можна подiлити на соцiально-економiчнi та органiзацiйно-техничнi, а по мiсцю виникнення - на зовнiшнi та внутрiшнi. Основне своє виявлення цi фактори знаходять у полiпшеннi використання встановленої або прийнятої величини виробничої потужностi, а також у спiввiдношеннi часу роботи та часу втрат засобiв працi, тобто охоплюють область їхнього функцiонування. Основними факторами, якi впливають на рiвень використання обладнання, є вдосконалення органiзацiї обслуговування виробництва, пiдвищення якостi та органiзацiї планування виробництва, технiчного розвитку пiдприємств та технологiчного планування завантаження обладнання, бiльш широке впровадження у практику виробництва сучасних прогресивних форм органiзацiї працi, вдосконалення матерiального стимулювання полiпшення використання обладнання, вдосконалення структури парку обладнання шляхом рацiонального розподiлу видiленого пiдприємству обладнання i перерозподiл незавантаженого, пiдвищення коефiцiєнту змiнностi роботи обладнання, скорочення часу простоев обладнання у ремонтах. З урахуванням зазначених вище ознак побудована класифiкацiя факторiв, якi впливають на використання виробничих потужностей пiдприємств. В узагальненому виглядi класифiкацiя обох видiв представлена в таблицi 1. Фактори, що впливають на використання виробничої потужностi 1. Кiлькiсть машин (робочих мiсць) та їх технiчний рiвень 2. Розмiр виробничих площ 3. Рiвень пропорцiїнстi у пропускнiй здатностi мiж групами машин 4. Прогресивна технологiя 5. Механизацiя i автоматизацiя 6. Якiсть матерiалiв, досконалiсть конструкцiй виробiв, пiдвищення ступеню унифiкацiї та стандартизацiї 7. Ступень освоюванни техники робочими 2. Матерiально-технiчне постачання пiдприємств 3. Забеспечення пiдприємства робiтниками 4. Комплексний ввiд у дiю нових потужностей 5. Забеспечення енергетичними ресурсами 8. Пiдвищення змiнностi роботи обладнання 10. Ступень досконалостi планування виробництва та завантаженостi обладнання 11. Организацiя працi та її стимулювання Наведена класифiкацiя обох видiв факторiв подає собою теоретичний аналiз кiлькiсних та якiсних факторiв пiдвищення ефективностi використання виробничих потужностей. Результативнiсть аналiтичної оцiнки во многом залежить вiд обгрунтування системи показникiв, iз допомогою яких можна визначити рiвень iнтенсивностi використання виробничих потужностей. При цьому важливе значення має розробка методiв розрахунку показникiв, а також засобiв визначення нормативних значень кожного з показникiв. Система показникiв - взаємозв’язанна сукупнiсть показникiв, iз допомогою якої забезпечуються комплексна кiлькiсна оцiнка стану та виявлення резервiв полiпшення iнтенсивного використання виробничих потужностей. Систему показникiв можна подiлити на три групи. В першу групу можна включити коефiцiєнти, якi характеризують рiвень освоєння проектної та використання виробничої потужностi пiдприємства, в другу - коефiцiєнти, що характеризують використання обладнання, i в третю - вартiснi показники, якi характеризують вiддання виробничого апарату. Кожний з показникiв, вхiдних в ту або iншу групу, має строго певне призначення у системi аналiзу та дасть оцiнку одному з напрямкiв процесу iнтенсивного використання виробничих потужностей. Розглянемо засоби визначення величини та призначення кожного з показникiв, вхiдних у систему. Серед показникiв першої групи слiдує передусiм видiлити коефiцiєнт використання проектної потужностi (Кп ), що характеризує рiвень використання запровадженої у дiю нової потужностi з метою досягнення стабiльного випуску продукцiї не нижче передбаченого проектом рiвня. Вiн визначається як вiдношення планового або фактичного обсягу випуску продукцiї (ВМп ) в аналогiчних одиницях вимiру. На пiдставi отриманих за допомогою цього коефiцiєнту даних можна судити про хiд освоєння проектних потужностей i технiко-економiчних показникiв у межах нормативного термiну, про скорочення перiоду запровадження у дiю нових потужностей, тобто враховувати фактор часу в оцiнцi рiвня iнтенсивного використання нових потужностей. Декiлько iнше призначення має вже ранiше визначений мною коефiцiєнт використання виробничої потужностi (Ки ). Вiн характеризує рiвень використання дiючої виробничої потужностi, що по своїй величинi може значно вiдрiзнятися вiд проектної. В свою чергу виробнича потужнiсть дiлиться на певнi види, кожний з яких має своє рiзне значення при рiшеннi питань планування та орагiнiзацiї виробництва. Тому рiвень використання рiзних видiв потужностей необхiдно розглядати окремо. Так, передусiм слiдує оцiнити рiвень використання прийнятої планової, середньорiчної та фактичної виробничої потужностi. Коефiцiєнт використання кожної з них можна одержати шляхом вiдношення планового або фактичного обсягу валовiй, товарної, реалiзованої, чистої продукцiї (В ) до вiдповiдного виду виробничої потужностi (ПМ ). Важливе значення для характеристики використання виробничої потужностi пiдприємства має аналiз рiвня використання виробничих потужностей окремих його пiдроздiлiв. По результатах проведення цього аналiзу можна судити про правильнiсть вибору ведучої ланки, по якому прийнята потужнiсть заводу, та про величину резервiв збiльшення випуску продукцiї окремими цехами. Надто важливим слiдує ахувати визначення рiвня використання середньої розрахункової або нормативної величини виробничої потужностi. Для цiєї мети застосовується коефiцiєнт використанняя нормативної величини потужностi (Кн ), величина якого визначається з такого спiввiдношення: (3. 1) де ПМн - розрахункова нормативна величина виробничої потужностi. коефiцiєнту використання виробничої потужностi не завжди дасть пiдставу стверджувати про iнтенсивне її використання. Це пояснюється передусiм тим, що на пiдприємствах при визначеннi їх виробничих потужностей орiєнтуються на потужнiсть тих пiдроздiлiв, що є вузькими мiсцем. Отже, виробничi потужностi занижуються i не вiдображають дiйсної їхньої величини, якої володiють пiдприємства. У зв'язку з цим не можна судити про рацiональне використання технологiчного обладнання, наявних потенцiйних резервiв пiдвищення його завантаження. однiєї машини. Однiм з таких узагальнюючих показникiв є коефiцiєнт змiнностi роботи обладнання (Ксм ). Найбiльш достовiрним засобом визначення коефiцiєнту змiнностi роботи обладнання є дiлення планової розрахункової або фактичної машиноємкостi (станкоємкостi) виготовляємої продукцiї на дiйсний рiчний фонд часу усього встановленого обладнання при його роботi в одну змiну. Формула розрахунку величини коефiцiєнту змiнностi роботи обладнання (Ксм (3. 2) де - сумарна розрахункова планова або фактична машиноємкость продукцiї, машино-ч; Суст - кiлькiсть одиниць встановленого обладнання (в цеху, на дiльницi, у групi взаємозамiнного обладнання); Фд - дiйсний (розрахунковий) однозмiнний фонд часу роботи обладнання, ч. У результатi порiвняння планованого або фактично досягнутого коефiцiєнту змiнностi роботи обладнання, розрахованого по запропонованому нами засобу, з оптимально можливим або нормативним можна отримати повне уявлення про наявнiсть резервiв, якiми володiють пiдприємства та їхнi пiдроздiли у пiдвищеннi завантаження обладнання. Для оцiнки використання дiйсного фонду часу роботи обладнання важливим показником є коефiцiєнт завантаження обладнання (Кз ). Вiн подає собою вiдношення сумарної машиноємкостi, необхiдної для виготовленнят планової або фактичної кiлькостi продукцiї, до дiйсного фонду часу роботи встановленого обладнання при заданому режимi пiдприємства або його пiдроздiлiв. Його величину можна визначити по формулi (3. 3) де Р - режим роботи заводу, цеху, дiльницi, (кiлькiсть змiн). Такий засiб визначення коефiцiєнту завантаження не є єдиним. Так, пропонується визначати цей показник по прийнятiй потужностi. Формула розрахунку його величини має вигляд (3. 4) де Тп - трудомiсткiсть на програму по видам обробки; ПМ - величина прийнятої потужностi; Фt - дiйсний рiчний фонд часу роботи обладнання. може декiлько перекручуватися. Справа в тому, що потужнiсть пiдроздiлу або заводу визначається по потужностi ведучої ланки. Отже, розрахована по формулi (3. 4) величина завантаження обладнання буде скорiше характеризувати завантаженiсть роботою обладнання ведучої ланки. Якщо при цьому ведуча ланка виявилася вузьким мiсцем, то потенцiйна величина коефiцiєнту завантаженя обладнання буде заниженою. При обгрунтуваннi проектiв машинобудiвних заводiв коефiцiєнт завантаження обладнання визначається як вiдношення розрахункової кiлькостi верстатiв або машин до прийнятої його кiлькостi. (3. 5) де F - показник, що характеризує середнiй час роботи однiєї машини, ч. Вартiсть цього показнику перебує у тому, що вiн дає уявлення про середню абсолютну величину завантаження кожної одиницi обладнання у даному виробничому пiдроздiлi. використання виробничої потужностi, але i свiдчить про величину потенцiйних резервiв полiпшення такого використання. Важливим етапом в аналiзi iнтенсивного використання виробничих потужностей є оцiнка ступеню рiвномiрностi завантаження обладнання при заданом обсязi виробництва або прийнятої потужностi. Це завантаження дасть уявлення про iснуючий рiвень пропорцiйностi у виробничих потужностях пiдроздiлiв та груп взаємозамiнного обладнання. Для кiлькiсного вимiру рiвня рiвномiрностi завантаження обладнання пропонується використати коефiцiєнт пропорцiйностi. Кпр ) визначається як вiдношення рiзних видiв робiт у структурi машиноємкостi виготовляємої продукцiї до загальної кiлькостi встановленого обладнання по наступнiй формулi: (3. 6) де Скр - кiлькiсть обладнання, кратне вiдношенню рiзних видiв робiт Суст - загальна кiлькiсть встановленого обладнання. Для проведення аналiтичної роботи у заводських умовах пропонується наступна робоча формула визначення величини коефiцiєнту пропорцiйностi: (3. 7) де Ксм. уст - коефiцiєнт змiнностi роботи всього встановленого обладнання; Ксм. н - нормативний коефiцiєнт змiнностi роботи обладнання. По аналогiї величина коефiцiєнту пропорцiйностi може бути розрахована за наявнiстю даних, якi характеризують завантаження обладнання: де К - середнiй коефiцiєнт завантаження встановленого обладнання у даному пiдроздiлi (групi); Кз. н - нормативний коефiцiєнт завантаження обладнання. Розглянемо деякi особливостi коефiцiєнту пропорцiйностi. Так, якщо коефiцiєнт змiнностi характеризует використання обладнання в часу, а коефiцiєнт завантаження - ступiнь використання дiйсного фонду часу роботи обладнання при заданому обсязi виробництва або прийнятiй величинi виробничої потужностi пiдприємств та їхнiх пiдроздiлiв, то коефiцiєнт пропорцiйностi - рiвномiрнiсть у роботi машинного парку тiльки пiдроздiлiв. Із допомогою цього показнику можна визначити, яку кiлькiсть встановленого обладнання у даному виробничому пiдроздiлi може водночас працювати при iснуючiй структурi машинного парку та структурi машиноємкостi (трудомiсткостi) заданої виробничої програми. Разом з тим вiн показує, наскiльки масштаб роботи вiдповiдає встановленому обладнанню на даний момент часу у пiдроздiлу. Коефiцiєнт змiнностi роботи обладнання та коефiцiєнт завантаження обладнання у значному ступенi залежать вiд обсягу виробництва. Коефiцiєнт пропорцiйностi залишається незмiнним при змiнi обсягу виробництва. Не змiниться значення коефiцiєнту пропорцiйностi i в тому випадку, якщо збiльшиться загальна кiлькiсть обладнання у цехах та на дiльницях без вiдповiдного полiпшення його структури. Значення коефiцiєнту пропорцiйностi залежить передусiм вiд структури парку обладнання або структури машиноємкостi виробiв, що виготовляються. Воно тим вище, чим бiльше ступiнь вiдповiдностi мiж структурою парку машин та структурою машиноємкостi продукцiї. Отже, коефiцiєнт пропорцiйностi характеризує вiдповiднiсть структури машиноємкостi виробiв, що виготовляються структурi обладнання або, навпаки, структури обладнання - структурi машиноємкостi. Характеризуючи масштаб виробництва при iснуючем рiвнi погодженостi пропускних спроможностей окремих видiв обладнання, груп взаємозамiнного обладнання, коефiцiєнт пропорцiйностi дасть можливiсть оцiнити резерви збiльшення виробничiх потужностей пiдприємств та випуску продукцiї для наявних виробничих площ за рахунок збiльшення кiлькостi машин у загальному парку обладнання, технологiчнi можливостi яких у найбiльшому ступенi вiдповiдають структурi машиноємкостi виробiв, що виготовляються. Кпр ) рiвень пропорцiйностi у виробничих потужностях, можна встановити ту кiлькiсть машин, верстатiв, що безперервно приймає участь у роботi, а також виявити ту частину обладнання, що може бути вилучена з виробничого процесу або частково завантажена роботою. Перевага використання коефiцiєнтiв змiнностi, завантаження та пропорцiйностi в аналiзi рiвня використання резервiв виробничих потужностей перебує у тому, що їхня величина визначається на основi вiдпрацьованих або передбачуваних до вiдпрацювання машино-годин. В свою чергу машино-години є найважливiшим елементом розрахунку величини виробничої потужностi. Отже, з допомогою запропонованих коефiцiєнтiв можна отримати об'єктивну аналiтичну iнформацiю про ефективнiсть використання виробничих потужностей. Ще бiльш повним стане аналiз при поєднаннi використання цих показникiв в управлiннi процесом iнтенсивного використання виробничих потужностей. Так, коефiцiєнт пропорцiйностi характеризує можливий масштаб виробництва, тобто збiльшення випуску продукцiї, що не притаманно вартiсному коефiцiєнту. У свою чергу коефiцiєнт пропорцiйностi з урахуванням вартостi обладнання дасть уявлення про 'цiну' досягнення погодженого функцiонування сiстеми машин та спряженостi потужностей, а також дозволяє визначити питому вагу невикористаного обладнання у загальнiй його вартостi. Важливе мiсце в аналiзi рiвня iнтенсивного використання слiдує вiдвести вартiсним показникам. Вони подають третю групу показникiв i дають можливiсть оцiнити вплив iнтенсивного використання виробничих потужностей на ефективнiсть виробництва. Однiм з них є фондовiддача. Цей показник має прямий функцiональний зв'язок з показниками, що вiдображають рiвень завантаження обладнання. На заводах кiлькiсть обладнання збiльшується, росте його вартiсть та продуктивнiсть. Однак завантаження його пiдвищується поволi, а в бiльшостi випадкiв знижується, що негативно вiдбивається на величинi фондовiддачi. Вплив завантаження обладнання на фондовiддачу можна визначити по формулi (3. 9) де ΔФ Кз. о Кз. б - коефiцiєнти завантаженя обладнання у звiтному та базисному роцi; Фб - фондовiддача у базисному року. Використання показнику фондовiддачi дасть можливiсть оцiнити досягнення проектної фондовiддачi та зiставити її величину з фондовiддачею по рiвню прийнятої потужностi. Порiвняння цих показникiв показує, наскiльки фондовiддача по рiвню прийнятої потужностi вiдстає або перевищує проектну фондовiддачу, тобто дасть можливiсть визначити величину резерву пiдвищення фондовiддачi або величину перекриття проектної фондовiддачi, а також полiпшення використання прийнятой потужностi. Резерви пiдвищення фондовiддачi можна розрахувати по формулi (3. 10) де Фпр - величина фондовiддачi по проекту; Фм - величина фондовiддачi по прийнятiй потужностi. оснащенiсть пiдприємств, пiдвищується технiчний рiвень виробництва. Випуск продукцiї з одиницi активної частини основних фондiв дасть уявлення про зростання ефективностi їхнього використання. Цей показник може бути ще доповнений показником випуску продукцiї на одиницю обладнання. Вiн обчислюється як у вартiсному, так i у натуральному виразi. Показники у натуральному виразi слiдує застосовувати для оцiнки використання виробничих потужностей ливарних, ковально-пресових та зварювальних цехiв. Особливо велика роль цих показникiв у мiжзаводському аналiзi, який проводиться з метою виявлення резервiв полiпшення використання виробничих мощностей. Останнiм i надто важливим показником у цiй групi є коефiцiєнт, що характеризує ефективнiсть використання заводських виробничих площ. Цей показник особливо важливий при оцiнцi рiвня використання виробничих потужностей тих пiдроздiлiв (складальних, зварювальних та iн.), величина потужностi яких залежить передусiм вiд величини виробничих площ. Наведена система показникiв дасть можливiсть отримати достатньо достовiрну iнформацiю, на основi якої можна провести комплексний аналiз використання наявних виробничих потужностей пiдприємств та їхнiх пiдроздiлiв, встановити черговiсть проведення заходiв по полiпшенню використання резервiв виробничих потужностей, здiйснювати предметне управлiння процесом їхньої реалiзацiї на пiдприємствi. Висновки Найважливiшим результатом органiзацiї iнтенсивного використання виробничих потужностей є прискорення темпiв приросту продукцiї без додаткових капiтальних вкладень, темпiв росту фондовiддачi. Розвиток нашої економiки на сучасному етапi i в найближчiй перспективi обумовлює необхiднiсть вдосконалення органiзацiї iнтенсивного використання виробничих потужностей дiючих пiдприємств. Органiзацiя iнтенсивного використання наявних виробничих потужностей є важливим фактором економiчного зростання, при якому не тiльки пiдвищується ефективнiсть застосовуваних потужностних ресурсiв, але i зростає її значення у приростi продукцiї, тобто коли головним джерелом збiльшення випуску продукцiї ставає економiя цих ресурсiв. Органiзацiя iнтенсивного використання виробничих потужностей повинна здiйснюватися з урахуванням дiї сукупностi двох взаємоповя’заних видiв факторiв, що обумовлюють можливiсть бiльш завантажене функцiонування потужностних ресурсiв у часу (пiдвищення їхньої завантаженостi) та впливаючих на iнтенсивний прирiст потужностей (зниження машиноємкостi). Визначення рiвня органiзацiї iнтенсивного використання виробничих потужностей обумовлює необхiднiсть обгрунтування критерiю його оцiнки. Таким критерiєм може бути мiнiмум розiрвання мiж рiвнями використання потужностей та обладнання, що складає систему машин пiдприємства. Отже, чим менше це розiрвання, тим вище рiвень органiзацiї використування виробничих потужностей. пропорцiйностi потужностей шляхом вдосконалення побудови системи машин окремих пiдроздiлiв та пiдприємств у цiлому; по-друге, рацiональне використання виробничих потужностей шляхом вдосконалення господарського механiзму, системи матерiального стимулювання. Цi питання є стержневыми у запровадженiй економiчнiй реформi на рiвнi пiдприємства. Госпрозрахункове стимулювання iнтенсивного використання виробничих потужностей забезпечується шляхом нормативного розподiлу прибутку або доходу. Це є дiєвим важiлем мобiлiзацiї внутрiшнiх резервiв збiльшення випуску продукцiї та полiпшання всiх технiко-економiчних показникiв дiяльностi пiдприємств. Перелiк посилань: 1. Економiка пiдприємства.: Пiдручник. – В 2 т. Т. 1 /За ред. С. Ф. Покропивного. – К.: Вид-во “Хвиля-Прес”, 1995. Стр. 175-181. 2. Зайцев Н. Л. Экономика промышленного предприятия: Учебник; 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 1998. Стр. 166-172. 3. Петрович И. М. Атаманчук Р. П. Производственная мощность и экономика предприятия. – М., 1990. 4. Сергеев И. В. Экономика предприятия: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 1997. Стр. 176-179. 5. Экономика предприятия / Под ред. В. Я. Хрипача. – Минск, 1997. Стр. 244-259. 7. Управление производственными мощностями: методология, оценки, учет. Швец И. Б. –Донецк, 1998. 8. Экономика предприятия: Учебник для вузов. – В. Я. Горфинкель и др. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. 9. Петрович Й. М. та iншi. Економiка виробничого пiдприємства. – Львiв: Оскарт, 1996. 11. Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высшая школа, 1994. 12. Авдеенко В. Производственный потенциал промышленного предприятия. – М.: Экономика, 1989.