Інтеграцiя України до ЄС
„Інтеграцiя України до ЄС”
Європейський вибiр України - невiд'ємна складова її подальшого розвитку. Беззаперечний прiоритет України у цьому зв'язку - набуття асоцiйованого, а згодом i повного членства в ЄC, що нещодавно знайшло пiдтвердження у Посланнi Президента України до Верховної Ради України - Стратегiї економiчного та соцiального розвитку України на 2000-2004 роки, а також у проектi Програми дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв України "Реформи заради добробуту", де, зокрема, iнтеграцiю України до Європейського Союзу визначено однiєю з стратегiчних цiлей урядової полiтики, а адаптацiю законодавства України до законодавства ЄС - одним з важливих iнструментiв створення в Українi цивiлiзованої правової системи.
Для реалiзацiї цих завдань Мiнiстерство юстицiї України, яке разом з Мiнiстерством закордонних справ та Мiнiстерством економiки розглядається як основний рушiй iнтеграцiйного процесу, має докладати максимальних зусиль у тих напрямках, що належать до його компетенцiї.
Передусiм, це стосується питань правового забезпечення iнтеграцiї. Одним iз найважливiших завдань Мiн'юсту вiдповiдно до Положення про Мiнiстерство юстицiї України є проведення правової експертизи проектiв нормативно-правових актiв, що розробленi центральними органами виконавчої влади, а також законiв України, що переданi на пiдпис Президенту України (далi - проекти), на вiдповiднiсть їх Угодi про партнерство та спiвробiтництво мiж Україною та Європейським спiвтовариством, що є частиною чинного законодавства України вiдповiдно до частини першої статтi 9 Конституцiї України. Такий правовий контроль є невiд'ємною умовою повної iмплементацiї УПС.
По-друге, вiдповiдно до Розпорядження Президента України вiд 27. 06. 99 № 151 "Про перелiк центральних органiв виконавчої влади, вiдповiдальних за здiйснення завдань, визначених Стратегiєю iнтеграцiї України до ЄС", Мiнiстерство юстицiї України забезпечує координацiю здiйснення завдань з адаптацiї законодавства України до законодавства ЄС. Також Мiн'юст забезпечує планування та контроль робiт з адаптацiї законодавства в системi центральних органiв виконавчої влади.
Імплементацiя Угоди про партнерство i спiвробiтництво (УПС) мiж Україною та ЄС вiд 14 червня 1994 року
Основною проблемою України у сферi спiвробiтництва з Європейським Союзом залишаються торгiвельнi претензiї з боку Європейської Комiсiї. З огляду на це уваги заслуговують випадки прийняття нормативно-правових актiв України, що не вiдповiдають повною мiрою вимогам УПС. Причина цього - перш за все - не узгодженi з УПС положення, якi спрямованi на захист нацiонального товаровиробника. На нашу думку, саме вони є головним фактором, що ускладнює успiшне розв'язання завдань з адаптацiї до законодавства ЄС. Інодi вони використовуються в разi крайньої необхiдностi, але iнодi - з метою захисту корпоративних iнтересiв пiдприємств або вiдомчих iнтересiв. Не зважаючи на те, що УПС дає Українi достатнi можливостi для вирiшення складних питань захисту внутрiшнього ринку та нацiонального товаровиробника в порядку, передбаченому цiєю Угодою, були випадки, коли приймалися рiшення, якi викликали торгiвельнi суперечки мiж Україною та Європейським Союзом, не маючи в кiнцевому рахунку позитивного економiчного ефекту.
Бiльшiсть з цих актiв уже на стадiї розробки мiстила положення, що суперечили вимогам УПС, проте вони пройшли всi стадiї експертизи в процесi погодження та вiзування, у тому числi й у Мiнiстерствi юстицiї України, i були затвердженi вiдповiдними компетентними органами державної виконавчої влади України. Тому одним з найважливiших завдань Мiн'юсту стало створення такої системи контролю, за якої проходження проектiв нормативно-правових актiв, що не вiдповiдають вимогам УПС, має стати неможливим.
запровадження ефективного механiзму контролю за вiдповiднiстю УПС проектiв нормативно-правових актiв, що розробляються центральними органами виконавчої влади;
пiдвищення рiвня квалiфiкацiї та спецiальних знань, зокрема щодо iмплементацiї УПС, представникiв центральних органiв виконавчої влади України, що вiдповiдають за пiдготовку нормативно-правових актiв.
|
Для України ЄС є взiрцем зони свободи, безпеки та справедливостi, створення якої проголошено як одна з головних цiлей Амстердамської угоди. Не випадково одним iз важливих аспектiв європейської iнтеграцiї України є спiвробiтництво з ЄС у галузi юстицiї та внутрiшнiх справ, що пiдтвердила i Спiльна Стратегiя ЄС щодо України, схвалена на Гельсiнському саммiтi Європейської Ради в груднi 1999 року, яка визначає розвиток спiвробiтництва в цiй сферi юстицiї як один з напрямкiв побудови демократичного суспiльства, заснованого на верховенствi права.
мiж усiма європейськими країнами. Зокрема це такi проблеми, як боротьба з нелегальною мiграцiєю, "вiдмиванням" коштiв, здобутих злочинним шляхом, торгiвлею людьми та наркобiзнесом, а також митне спiвробiтництво та правова допомога в кримiнальних справах.
У розбудовi демократичної, соцiальної, правової держави найважливiшу роль покликана вiдiгравати судова влада. Це можливо лише за умови здiйснення судово-правової реформи в Українi. Мета цiєї реформи - утвердження судової влади як головного гаранта прав i свобод людини i громадянина шляхом вiдновлення її верховенства в правозахиснiй дiяльностi та поширення юрисдикцiї судiв на всi правовiдносини, якi виникають на територiї України.
Нова Конституцiя України пiднесла роль суду на той рiвень, на якому вiн має бути в правовiй державi. З її прийняттям створено всi передумови для розбудови незалежної судової влади, яка покликана захищати права i свободи людини i громадянина.
у т. ч. у рамках фiнансованих за програмою GROTIUS заходiв, вiдкриття центру пiдготовки суддiв в рамках iснуючого проекту ТACIS, поширення на Україну дiї проекту UNDCP-PHARE з питань удосконалення законодавчої бази для Балканських країн.
Лише за умови комплексного застосування зазначених заходiв, тiсної спiвпрацi з вiдповiдними органами країн Євросоюзу стане можливим досягнення найголовнiшої мети України - побудови правової держави з неухильним дотриманням законностi та правопорядку в нiй.
укладенi з бiльшiстю європейських країн, зокрема з Угорською Народною Республiкою, Фiнляндською Республiкою, Республiкою Кiпр, Республiкою Польща, Литовською Республiкою, Естонською Республiкою, Латвiйською Республiкою.
У вiдносинах з багатьма європейськими державами дiють конвенцiї Ради Європи з питань кримiнального судочинства, а саме:
Конвенцiя про передачу засуджених осiб (1983 р.);
Європейська конвенцiя про передачу провадження у кримiнальних справах (1972 р.);
Європейська конвенцiя про нагляд за умовно засудженими або умовно звiльненими особами (1964 р.);
Європейська конвенцiя про видачу правопорушникiв (1957 р.) та Додатковий протокол та Другий додатковий протокол до неї;
Європейська конвенцiя про взаємну допомогу у кримiнальних справах (1959 р.) i Додатковий протокол до неї.
|
переправлення осiб через державний кордон України стає дедалi бiльш актуальною. Нелегальна мiграцiя поступово структурується, ставиться пiд жорсткий контроль нацiональних та мiжнародних злочинних угрупувань, трансформується у кримiнальний бiзнес - контрабанду "живого товару", який за своєю прибутковiстю посiдає третє мiсце пiсля контрабанди наркотикiв та торгiвлi краденими автомобiлями. Залежно вiд довжини маршруту та складу сiм'ї нелегальнi мiгранти сплачують органiзаторам вiд 2-3 до 20 тис. доларiв США.
контролю.
можливiсть використання каналiв переправлення людей для транзиту наркотикiв, зброї, виведення бойовикiв, створення опорних баз терористiв тощо. Країни-постачальники мiгрантiв є мiсцями розповсюдження таких загалом не типових для України небезпечних iнфекцiйних захворювань, як малярiя, лептоспiроз, дизентерiя, iншi.
"Про комплексну цiльову програму боротьби зi злочиннiстю на 1996-2000 роки" та вiд 09. 02. 99 № 4 "Питання iммiграцiйного контролю", деталiзована Програмою боротьби з нелегальною мiграцiєю на 1999-2000 роки, затверджена постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 27. 02. 99 р. № 273.
Для України в цiй сферi прiоритетними заходами, спрямованими на докорiнне полiпшення ситуацiї, є:
закiнчення робiт з органiзацiйно-правового оформлення схiдних кордонiв України, яке суттєво ускладнюється залишенням Росiйською стороною поза увагою iнiцiативи щодо пiдписання двосторонньої Угоди про приймання-передання осiб, якi незаконно перетнули спiльний державний кордон;
фiнансування процедури депортацiї нелегальних мiгрантiв у разi їх вiдмови самостiйно залишити територiю України через вiдсутнiсть коштiв, яке неможливе виключно за рахунок державного бюджету України;
створення пунктiв збору та утримання нелегальних мiгрантiв до вирiшення питання щодо депортацiї iноземця-порушника;
становлення системи державних органiв, якi здiйснюють управлiння i контроль за мiграцiйною ситуацiєю, на основi мiжнародного досвiду органiзацiї i дiяльностi спецiалiзованих пiдроздiлiв iммiграцiйного контролю в системi полiцейських вiдомств iноземних держав.
|
Важливiсть питання поширення принципiв Шенгенських Угод на взаємовiдносини у сферi "вiзової полiтики" мiж країнами-кандидатами на вступ до ЄС та Україною важко переоцiнити. Запровадження країнами-кандидатами з Центральної та Схiдної Європи вiзового режиму перетину кордону може вiдрiзати Україну вiд Схiдної Європи та значно ускладнити процес європейської iнтеграцiї України. Протягом 1998-99 рр. зазначене питання неодноразово iнiцiювалося для розгляду Європейськiй Комiсiї через Пiдкомiтет № 4 та МЗС України. Проте з боку ЄС зустрiчних крокiв ми не побачили.
"вiзової проблематики", про що йшла мова на засiданнi Ради з партнерства та спiвробiтництва мiж Україною та ЄС. У цей перiод особливої важливостi для України набуває участь у консультацiях з експертами ЄС з метою опрацювання шляхiв запобiгання негативних наслiдкам уведення вiзового режиму для громадян України країнами-кандидатами на вступ до ЄС.
"вiдмивання") доходiв, отриманих злочинним шляхом, є реальною загрозою економiчнiй безпецi держави i привертають дедалi бiльшу увагу як Президента, так i Уряду України.
Чинне законодавство України, яке регулює фiнансовi, податковi, iншi господарськi вiдносини шляхом установлення досить жорсткого порядку функцiонування фiнансових iнститутiв, уже тим самим протидiє використанню фiнансових систем з незаконною метою. Крiм того, у Мiнiстерствi юстицiї України розроблено i внесено до Кабiнету Мiнiстрiв України проект Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї ("вiдмиванню") доходiв, отриманих шляхом вчинення злочину", при розробцi якого було вивчено та використано зарубiжний досвiд правового запобiгання "вiдмиванню" доходiв, отриманих злочинним шляхом.
Велике значення для стримання цього явища має розвиток мiжнародного спiвробiтництва мiж судовими та правоохоронними органами всiх європейських країн. Україна є стороною Конвенцiї про вiдмивання, пошук, арешт та конфiскацiю доходiв, одержаних злочинним шляхом (1990 р.) i Угод мiж Урядом України та Урядом Сполученого Королiвства Великої Британiї та Пiвнiчної Ірландiї про арешт i конфiскацiю доходiв та знарядь, пов'язаних зi злочинною дiяльнiстю, за винятком незаконного обiгу наркотикiв, а також про надання взаємодопомоги в боротьбi з незаконним обiгом наркотикiв.
Ратифiкувавши Європейську Конвенцiю про вiдмивання, пошук, арешт та конфiскацiю доходiв, одержаних злочинним шляхом, а також iншi конвенцiї у сферi боротьби зi злочиннiстю, Україна взяла на себе зобов'язання привести нацiональне законодавство у вiдповiднiсть до мiжнародно-правових договорiв, що є однiєю з умов членства України в Радi Європи та важливим чинником європейської iнтеграцiї.
Стосовно пiдвищення рiвня мiжнародного спiвробiтництва, нагальними питаннями сьогодення для України є:
створення єдиного iнформацiйного поля боротьби з корупцiєю та легалiзацiєю незаконно здобутих коштiв;
вивчення практики застосування законодавчих, правозастосовчих, громадських засобiв впливу на стан корупцiї та досвiду боротьби з корупцiєю в рiзних країнах;
аналiз перспектив розвитку мiжнародного та нацiонального законодавства у сферi боротьби з корупцiєю, у тому числi з корупцiєю, до якої причетнi мiжнароднi чинники;
удосконалення обмiну iнформацiєю мiж спецiалiзованими органами боротьби з корупцiєю та судовими органами європейських країн;
широкомасштабне залучення засобiв масової iнформацiї для пiдтримки мiжнародної полiтики країн, спрямованої на знищення корупцiї в усiх аспектах цього явища.
|
|
