Аналіз використання обігових коштів на підприємстві

Аналiз використання обiгових коштiв на пiдприємствi Курсова робота З дисциплiни “Аналiз використання обiгових коштiв на пiдприємствi” Змiст Вступ............................................................................................................... 3 1. Роздiл. Теоретичнi основи органiзацiї оборотних коштiв............... 4 Нормування оборотних коштiв та визначення потреби в них................................................................................................ 10 1. 3. 2. 2. 2. Характеристика ефективностi використання оборотних коштiв на пiдприємствi........................................................................... 18 2. 3. Розрахунок загальної потреби в оборотних коштах........... 22 3. Роздiл. Резерви i шляхи полiпшення використання оборотних коштiв.......................................................................................... 24 Висновок................................................................................................. 27 Вступ Тема дослiдження використання обiгових коштiв на пiдприємствi представляється досить актуальною, бо правильна органiзацiя, збереження i ефективнiсть використання оборотних коштiв мають велике значення для забезпечення безперервного процесу суспiльного вiдтворення, стiйкого фiнансового стану всiх суб'єктiв господарювання, нормального грошового звернення, реального накопичення нацiонального багатства країни. Наявнiсть у пiдприємства оборотних коштiв в достатнiй кiлькостi ще не свiдчить про їх рацiональне використання. Для оцiнки ефективностi використання оборотних коштiв служить система показникiв, пристосування яких до конкретного пiдприємства дає можливiсть визначити шляхи полiпшення використання цих коштiв. Метою моєї курсової роботи є вивчення, дослiдження та аналiз оборотних коштiв на пiдприємствi. Своєю задачею я ставлю досконально вивчити теоретичнi основи органiзацiї оборотних коштiв: їх сутьнiсть, склад, структуру , нормування та визначення потреби в них, а також проаналiзувати стан оборотних коштiв: розрахувати ефективнiсть використання та загальної потреби пiдприємства. Пiсля чого запропонувати резерви i шляхи полiпшення використання оборотних коштiв. Пiдприємство у випадку ефективного керування своїми i чужими оборотними коштами може досягти рацiонального економiчного становища, збалансованого по лiквiдностi i прибутковостi. 1. Теоретичнi основи органiзацiї оборотних коштiв та принципи їх органiзацiї Поряд з основними фондами для роботи пiдприємства має величезне значення наявнiсть оптимальної кiлькостi оборотних коштiв. Оборотнi кошти являють собою сукупнiсть коштiв, авансованих для створення оборотних виробничих фондiв i фондiв обiгу, що забезпечують їхнiй безперервний кругообiг. цiлком споживаються, переносячи свою вартiсть на створюваний продукт. Фонди обiгу зв'язанi iз обслуговуванням процесу обiгу товарiв. Вони не беруть участь в утвореннi вартостi, а є її носiями. Пiсля закiнчення виробничого циклу, виготовлення готової продукцiї i її реалiзацiї вартiсть оборотних коштiв вiдшкодовується в складi виторгу вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг). Це створює можливiсть систематичного поновлення процесу виробництва, що здiйснюється шляхом безперервного кругообiгу засобiв пiдприємства. У своєму русi оборотнi кошти проходять послiдовно три стадiї: грошову, виробничу i товарну. Перша стадiя кругообiгу коштiв являється пiдготовчою. Вона протiкає в сферi обiгу. Тут вiдбувається перетворення коштiв у форму виробничих запасiв. Виробнича стадiя являє собою безпосереднiй процес виробництва. На цiй стадiї продовжує авансуватися вартiсть створюваної продукцiї, але не повнiстю, а в розмiрi вартостi використаних виробничих запасiв, додатково авансуються витрати на заробiтну плату i зв'язанi з нею витрати, а також перенесена вартiсть основних фондiв. Виробнича стадiя кругообiгу закiнчується випуском готової продукцiї, пiсля чого настає стадiя її реалiзацiї. На третiй стадiї кругообiгу продовжує авансуватися продукт працi (готова продукцiя) у тiм же розмiрi, що i на другiй стадiї. Лише пiсля того, як товарна форма вартостi зробленої продукцiї перетвориться в грошову, авансованi кошти вiдновлюються за рахунок частини виторгу, що надiйшов, вiд реалiзацiї продукцiї. Інша її сума складає грошовi нагромадження, що використовуються вiдповiдно до плану їхнього розподiлу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштiв, приєднуються до них i здiйснює разом з ними наступнi цикли обороту. Грошова форма, яку приймають оборотнi кошти на третiй стадiї їхнього кругообiгу, одночасно є i початковою стадiєю обороту коштiв. [3, 168-175]. Кругообiг оборотних коштiв вiдбувається за схемою: Д - Т... П... Т' - Д', де Д - грошовi кошти, авансованi суб'єктом, що хазяює; Т - засоби виробництва; П - виробництво Т' - готова продукцiя; Д' - грошовi кошти, отриманi вiд продажу продукцiї i, що включають у себе реалiзований прибуток. Точки (...) означають, що обертання коштiв перерване, але процес їхнього кругообiгу продовжується в сферi виробництва. Оборотнi кошти при русi знаходяться на всiх стадiях i у всiх формах. Це забезпечує безперервний процес виробництва i безперебiйну роботу пiдприємства. Перiод, який починається з авансування капiталу на придбання виробничих запасiв i завершується поверненням цього капiталу, називається виробничим циклом. У сферi iнфраструктури кругообiг оборотних засобiв вiдбувається у дещо iнший спосiб. Це пов’язано зi специфiкою умов виробництва у сферi послуг, а саме: Розрiзняють склад i структуру оборотних коштiв. Пiд складом оборотних коштiв розумiють сукупнiсть елементiв, що утворять оборотнi кошти. Розподiл оборотних коштiв на оборотнi виробничi фонди i фонди обiгу обумовлюється особливостями їхнього використання i розподiлу в сферах виробництва продукцiї i її реалiзацiй.[7, 60-69]. Границя змiни натуральної форми Оборотнi виробничi фонди мiстять у собi: · Засоби працi iз малим термiном служби (малоцiннi, швидкознос. предмети й iнструменти); напiвфабрикати власного виготовлення не закiнченi повнiстю виробництвом). перiоду; наприклад, витрати на конструювання i розробку технологiї нових видiв виробiв, на перестановку устаткування). До фондiв обiгу вiдносяться : · Кошти пiдприємства, вкладенi в запаси готової продукцiї, товари вiдвантаженi, але не оплаченi; · Кошти, в розрахунках; · Грошовi кошти в касi i на рахунках. Розмiр оборотних коштiв, зайнятих у виробництвi, визначається в основному тривалiстю виробничих циклiв виготовлення виробiв, рiвнем розвитку технiки, досконалiстю технологiї й органiзацiї працi. Сума засобiв обiгу залежить головним чином вiд умов реалiзацiї продукцiї i рiвня органiзацiї системи постачання i збуту продукцiї. Рис. 1. 2. Структура оборотних коштiв Спiввiдношення мiж окремими елементами оборотних коштiв, виражене у вiдсотках, називається структурою оборотних коштiв. Рiзниця в структурах оборотних коштiв галузей промисловостi обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями органiзацiї виробничого процесу, умовами постачання i збуту, мiсцезнаходженням постачальникiв i споживачiв, структурою витрат на виробництво. Розглянемо джерелах формування оборотнi кошти подiляються на власнi i позиковi. Власнi оборотнi кошти – це кошти, що постiйно знаходяться в розпорядженнi пiдприємства i сформованi за рахунок власних ресурсiв (прибуток i iн.). У процесi руху власнi оборотнi кошти можуть замiщатися коштами, що є по сутi частиною власних, авансованих на оплату працi, але тимчасово вiльними (у зв'язку з одноразовiстю виплати заробiтної плати). Цi кошти називаються прирiвняними до власних, або стiйкими пасивами. Позиковi оборотнi кошти - кредити банку, кредиторська заборгованiсть та iншi пасиви. Ефективна робота пiдприємства - це досягнення максимальних результатiв при мiнiмальних витратах. Мiнiмiзацiя витрат - це, у першу чергу, оптимiзацiя структури джерел формування оборотних коштiв пiдприємства, тобто розумне сполучення власних i кредитних ресурсiв. Оборотнi кошти пiдприємств класифiкуються за трьома ознаками: · залежно вiд участi їх у кругообiгу коштiв; · за джерелами формування. Вiдповiдно до першої ознаки оборотнi кошти подiляються на оборотнi кошти, авансованi в оборотнi виробничi фонди, та оборот­нi кошти, авансованi у фонди обiгу. Такий розподiл оборотних коштiв зумовлений наявнiстю в кру­гообiгу коштiв двох самостiйних сфер — сфери виробництва i сфе­ри обiгу. Чим бiльша питома вага оборотних коштiв, розмiщених у сферi виробництва, тим ефективнiше використовується оборотний капiтал. Залежно вiд методiв планування оборотнi кошти подiляються на нормованi та ненормованi. Необхiднiсть розподiлу оборотних коштiв на нормованi й ненор­мованi випливає з економiчної доцiльностi досягнення найлiпших результатiв за найменших витрат. Встановлення нормативiв за окремими статтями оборотних коштiв уможливлює забезпечення безперервної дiяльностi пiдприємства за умови оптимальних вироб­ничих запасiв, розмiрiв незавершеного виробництва, залишкiв гото­вої продукцiї. Ненормованi оборотнi фонди включають фонди обiгу за винят­ком готової продукцiї на складi. За джерелами формування оборотнi кошти подiляються на: · власнi та прирiвнянi до власних; · залученi; · iншi. Класифiкацiя оборотних коштiв має важливе значення, оскiльки дає можливiсть пiдприємству визначити оптимальний склад i структуру, потребу та джерела формування оборотних коштiв. Вiд цього значною мiрою залежить фiнансовий стан пiд­приємства. Система органiзацiї оборотних коштiв побудована на певних принципах. По-друге, визначення планової потреби i розмiщення оборотних коштiв за окремими елементами й пiдроздiлами. Мається на увазi розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забез­печила безперервнiсть процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмiчної роботи (розробка норм тривалої дiї та щорiч­них нормативiв). По-третє, коригування розрахованих i чинних нормативiв з ура­хуванням вимог господарювання, що змiнюються: обсягiв виробниц­тва, цiн на сировину та матерiали; постачальникiв i споживачiв; форм застосовуваних розрахункiв. По-четверте, рацiональна система фiнансування оборотних кош­тiв. Це означає формування оборотних коштiв за рахунок власних ресурсiв i залучених коштiв у розмiрах, що забезпечують нормаль­ний фiнансовий стан пiдприємства. По-п 'яте, контроль за рацiональним розмiщенням i використан­ням оборотних коштiв. Мається на увазi проведення аналiзу ефекти­вностi кругообороту коштiв, що використовуються, з метою при­скорення їх обертання.[5, 48-60] 1. 2. Нормування оборотних коштiв та визначення потреби в них Господарсько-пiдприємницька дiяльнiсть неможлива без оборот­них коштiв. Ця потреба є одним з об'єктiв фiнансового планування i вiдображення в облiку та звiтностi. Розмiр оборотного капiталу, який утворює кожну складову поточних активiв, має вiдповiдати потребам i можливостям пiдприємства зi створення й реалiзацiї продукцiї. Крiм того, виникає необхiднiсть у плануваннi фiнансових ресур­сiв для допомiжних i пiдсобних, житлово-комунальних господарств, соцiально-побутових та iнших закладiв непромислового характеру. У практицi використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий i економiчний. Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм i нормативiв на кожному пiдприємствi з урахуванням багатьох факторiв, якi пов'язанi з особливостями постачання, виробництва та реалiзацiї продукцiї. Планування оборотних коштiв здiйснюється вiдповiдно до кош­торисiв витрат на виробництво i невиробничi потреби та бiзнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничi й фiнансовi показники, створюючи саме цим умови для успiшної комерцiйної дiяльностi та розвитку пiдприємництва. виробничої сфери до них належать: · умови постачання пiдприємств товарно-матерiальними цiннос­тями: кiлькiсть постачальникiв, строки поставки, розмiр транзитних партiй, кiлькiсть найменувань матерiальних цiнностей, форми роз­рахункiв за матерiальнi цiнностi; · органiзацiя процесу виробництва: тривалiсть виробничого ци­клу, характер розподiлу витрат протягом виробничого циклу, но­менклатура випущеної продукцiї; · умови реалiзацiї продукцiї: кiлькiсть споживачiв готової про­дукцiї, їх вiддаленiсть, призначення продукцiї, умови її транспорту­вання, форми розрахункiв за вiдвантажену продукцiю. За вiдповiдностi складу, структури й наявностi оборотних коштiв запланованому обсягу виробництва та реалiзацiї пiдприємство в змозi отримувати прибуток з мiнiмальними витратами. У разi заниження розмiру оборотних коштiв можливi перебої в постачаннi й виробничому процесi, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежiв i заборгованостi, iншi негативнi явища в господарськiй дiяльностi. По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштiв забезпечує безперервнiсть i безперебiйнiсть процесу виробництва. По-друге, нормування оборотних коштiв дає змогу ефективно використовувати оборотнi кошти на кожному пiдприємствi. По-третє, вiд правильно встановленого нормативу оборотних коштiв залежить виконання плану виробництва, реалiзацiї продук­цiї, прибутку та рiвня рентабельностi. По-четверте, обґрунтованi нормативи оборотних коштiв сприя­ють змiцненню режиму економiї, мiнiмiзацiї ризику пiдприємниць­кої дiяльностi. Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм вiдносно тривалої дiї i нормативiв на конкретний пе­рiод — рiк (як правило), пiврiччя, квартал. Це досягається за прове­дення таких робiт: великої номенклатури розрахунок здiйснюється в тiй частинi, яка становить (вартiсне) не менше 70—80% загальних ви­трат за статтею в цiлому. 2. Встановлення одноденного витрачання матерiальних цiннос­тей, виходячи iз кошторису витрат на виробництво. Одноденне ви­трачання на пiдприємствах несезонних галузей промисловостi ре­комендується розраховувати на пiдставi даних четвертого квар­талу планового року, що, як правило, має найбiльший обсяг вироб­ництва. У сезонних галузях промисловостi одноденне витрачання визначається на пiдставi кварталу з найменшим обсягом виробни­цтва. Визначаючи одноденнi витрати незавершеного виробництва, ви­ходять iз суми витрат на виробництво валової чи товарної продукцiї. Щодо готової продукцiї вiдповiдно беруть для розрахунку виробни­чу собiвартiсть товарної продукцiї. 3. Визначення нормативу оборотних коштiв за кожною статтею в грошовому вираженнi проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженнi на вiдповiдну норму запасу в днях. 4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на пiдприємствi проводиться пiдсумовуванням нормативiв за окремими статтями. 5. Заключний етап нормування — визначення норм та нормати­вiв за окремими статтями оборотних коштiв для пiдроздiлiв пiдпри­ємств, де використовуються матерiальнi цiнностi та виготовляється продукцiя. Найбiльш трудомiсткою i складною є розробка норм запасу. Нор­ми запасу в днях застосовуються протягом кiлькох рокiв, якщо сут­тєво не змiнюються умови виробництва, постачання та збуту, розра­хункiв.[8,163-165] Застосовують наступнi основнi методи нормування оборотних коштiв: Метод прямого рахунка. Цей метод полягає в тому, що спочатку визначається розмiр авансування оборотних коштiв у кожний елемент, потiм їхнiм пiдсумовуванням визначається загальна сума нормативу. Аналiтичний метод. Вiн застосовується в тому випадку, коли в планованому перiодi не передбачено iстотних змiн в умовах роботи пiдприємства в порiвняннi з попереднiм. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштiв здiйснюється укрупнено, з урахуванням спiввiдношення мiж темпами росту обсягу виробництва i розмiру нормованих оборотних коштiв у попередньому перiодi. Коефициєнтний метод. При цьому методi новий норматив визначається на базi старого шляхом внесення в нього змiн з урахуванням умов виробництва, постачання, реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг), розрахункiв. На практицi найбiльш доцiльне застосування методу прямого рахунка. Перевагою цього методу є вiрогiднiсть, що дозволяє зробити найбiльш точнi розрахунки частного i сукупного нормативiв. До частного вiдносяться нормативи оборотних коштiв у виробничих запасах: сировини, основних i допомiжних матерiалiв, покупних напiвфабрикатiв, комплектуючих виробiв, палива, тари, запасних частин; у незавершеному виробництвi i напiвфабрикатiв власного виробництва; у витратах майбутнiх перiодiв; готових виробах. Визначення норми запасу - найбiльш трудомiстка i важлива частина нормування. Норма запасу встановлюється по кожному виду або групi матерiалiв. Якщо вживається багато видiв сировини i матерiалiв, то норма встановлюється по основних видах, що займає не менш нiж 70-80% загальної вартостi. Норма запасу в днях по окремих видах сировини, матерiалiв i напiвфабрикатiв установлюється виходячи з часу, необхiдного для створення транспортного, пiдготовчого, технологiчного, поточного складського i страхового запасiв. Норматив оборотних коштiв на допомiжнi матерiали встановлюється по двох основних групах: До першої групи вiдносяться матерiали, що витрачаються регулярно й у великих обсягах. Норматив розраховується так само, як на сировину й основнi матерiали. Загальний норматив оборотних коштiв на допомiжнi матерiали являє собою суму нормативiв обох груп. Норматив оборотних коштiв у незавершеному виробництвi повинен забезпечувати ритмiчний процес виробництва i рiвномiрне надходження готової продукцiї на склад. Норматив виражає вартiсть початих, але не закiнчених виробництвом виробiв, що знаходяться на рiзних стадiях виробничого процесу. У результатi нормування повинна бути розрахована величина мiнiмального задiлу, достатнього для нормальної роботи виробництва. Розмiр оборотних коштiв, авансованих у незавершене виробництво, неоднакова по пiдприємствах i галузям. Основними причинами розходжень є особливостi органiзацiй, обсяг виробництва , структура продукцiї, що випускається. Нормування оборотних коштiв у незавершеному виробництвi розраховується по групах або видам виробiв для кожного пiдроздiлу окремо. Якщо асортимент продукцiї рiзноманiтний, то норматив обчислюється по основнiй продукцiї, що становить 70-80% її загальної маси. [7, 60-90] 1. 3. Показники стану i використання оборотних коштiв Оборотнi кошти становлять значну частину матерiально-грошових активiв. Тому рацiональне та економне використання має неабияке значення. Таблиця 1. Ефективнiсть використання оборотних коштiв основнi показники способи пiдвищення ефективностi - коефiцiєнт оборотностi - коефiцiєнт завантаження - тривалiсть одного обороту - рентабельнiсть - оптимiзацiя запасiв, ресурсiв незавершеного виробництва - скорочення тривалостi виробничого циклу - полiпшення органiзацiї МТЗ - прискорення реалiзацiї товарної продукцiї Для характеристики ефективностi використання оборотних кош­тiв на пiдприємствах використовуються рiзноманiтнi показники, найважливiшим з яких є швидкiсть обертання. Вона обчислюється в днях i характеризується перiодом, за який оборотнi кошти пiдпри­ємства здiйснюють один оборот, тобто проходять всi стадiї кругообороту на пiдприємствi: (1. 1) де О — термiн обертання оборотних коштiв, днiв; С — середнi залишки нормованих оборотних коштiв, грн.; Т — тривалiсть перiоду, за який обчислюється обертання, днiв; Середню вартiсть оборотних коштiв можна розрахувати як серед­ню арифметичну або середню хронологiчну. Данi для розрахунку ви­користовуються залежно вiд перiоду (рiк, пiврiччя, квартал тощо), за який визначається оборотнiсть. Якщо за рiк, то необхiдно для розра­хунку брати наявнiсть оборотних коштiв на початок кожного мiсяця. Отже, формула, за якою визначається середня арифметична, ви­глядатиме так: (1. 2) Де С1 , С212 — сума (вартiсть) оборотних коштiв на початок ко­жного мiсяця року (з сiчня по грудень); С13 — сума оборотних коштiв на початок наступного року. Хоч результати пiдрахункiв за обома формулами мають незначнi розбiжностi, але розрахунок, проведений за формулою [1. 3], статис­тика вважає точнiшим. — i ефективнiсть використання в цьому процесi мате­рiальних засобiв i коштiв. Обертання оборотних коштiв обчислюється за планом i фактич­но. Порiвнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповiльнення обертання як щодо всiх нормованих оборотних коштiв, так i щодо окремих їхнiх статей. К0 = Р/С ( 1. 4) де К0 К з = С/Р (1. 5) де Кз — коефiцiєнт завантаження оборотних коштiв, коп. Вiн характеризує участь оборотних коштiв у кожнiй гривнi реалiзованої продукцiї. Що менше оборотних коштiв припадає на 1 грн. обороту, то лiпше вони використовуються. Для характеристики ефективностi використання оборотних кош­тiв можуть використовуватись коефiцiєнт ефективностi (прибутко­вiсть оборотних коштiв) i рентабельнiсть. Вони обчислюються за формулами: де Ке — коефiцiєнт ефективностi оборотних коштiв, коп.; П — прибуток вiд реалiзацiї продукцiї, грн.; Р — рентабельнiсть оборотних коштiв, %. Якщо Ке i другого показникiв, то ефективнiше використовуються оборотнi кошти. Для розрахунку загальної потреби в оборотних коштах менi потрiбнi наступнi формули: К= обьем реалiзованої продукцiї/ середнiй остаток за попереднiй перiод (1. 7) На пiдставi вищеперелiчених формул можна зробити аналiз стану оборотних коштiв на пiдприємствi. 2. Анiлiз стану оборотних коштiв 2. 1. Характеристика ефективностi використання оборотних коштiв Щоб обчисли потрiбну менi ефективнiсть розрахую спочатку середню вартiсть оборотних коштiв. Таблиця 2. 1. Вартiсть оборотних коштiв, тис. грн Перiоди 2001р. 2002р. 2003р. 830 870 780 Лютий 860 650 810 780 720 820 820 900 800 Травень 770 880 750 840 750 920 810 840 850 Серпень 750 840 830 790 770 790 Жовтень 800 900 890 Листопад 780 850 920 Грудень 810 800 860 Сума оборотних коштiв, розрахованая за формулою середньої арифметичною (1. 1) 808,5 811,5 836,2 Сума оборотних коштiв, розрахованая за формулою середньої хронологiчною (1. 2) 805,0 810 838 Згiдно показникам таблицi 1. 1 та виходячи з формули середньої арифметичної (1. 1), можна розрахувати суму оборот­них коштiв за 2001 рiк Сума оборотних коштiв за цей же рiк, розрахована за середньою хронологiчною (1. 2), становитиме 805,0 тис. грн. [½ 830 + 860 + 780 + 820 + 770 + 840 + 810 + 750 + 790+ 800+ 780 + 810 + ½ 870 / 12] За 2002 та 2003 роки роблю такiж розрахунки,як i за попереднiй рiк, результати наведенi в таблицi 2. 1. Таблиця 2. 2 РОЗРАХУНОК ОБЕРТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ 2001 2002 2003 Реалiзацiя товарної продукцiї, Тис. грн. За планом 5580,0 6120,0 Фактично 6235,0 6523,0 Вiдхилення вiд плану(+,-) +540 +115 +288 Середнi залишки нормованих оборотних коштiв Тис. грн. 785,0 785,0 785,0 Фактично 805,0 810 838 +20 +25 +53 Одноденний обсяг реалiзацiї продукцiї, Тис. грн. За планом 15,5 17,0 18,0 17,0 18,0 21,0 +1,5 +1 +3 Час обертання оборотних коштiв, Днi За планом 50,6 47,3 45,0 Фактично 47,3 45,2 42,0 Вiдхилення вiд плану(+,-) -3,3 -2,1 -3 Данi Таблицi 2. 2. свiдчать, що фактичний час обертання коштiв за 2001рiк скоротився проти плану на 3,3 дня (50,6-47,3)., за 2002 рiк - скоротився на 2,1 дня , за 2003 – на 3 днi. Унаслiдок прискорення обертання оборотних коштiв iз обороту вивiльняється частина коштiв, що обраховується множенням факти­чного одноденного обсягу реалiзацiї продукцiї на днi прискорення обертання оборотних коштiв. У 2001 роцi за рахунок при­скорення часу обертання оборотних коштiв з обороту вивiльняється 56,1 тис. грн. (17,0х3,3), у 2002 роцi – вивельнилося 37,8 тис. грн. (18,0* 2,1), а у 2003 – 63 тис. грн. (21*3) Обчислемо ефективнiсть використання оборотних кош­тiв, що визначається за формулою (1. 4): У 2001 роцi кiлькiсть оборотiв збiльшилась за рiк на 0,5 оборота: [6120/805 – 5580 /785] = 0,5 У 2002 роцi - збiльшилась за рiк на 0,6 оборота: У 2003 роцi - збiльшилась за рiк на 0,1 оборота: (6525/815 – 6235/785) = 0,1 Щоб прослiдкувати ефективностi витрат розрахую коефiцiєнт завантаження оборотних коштiв, який є оберненим до коефiцiєнта обертання показником i визначається за формулою (1. 5) У 2001 роцi фактично у 1 грн. реалiзованої продукцiї авансовано 13 коп. [805,0 / 6120,0] , тодi як за планом перед­бачалось 14 коп. [785,0 / 5580,0] У 2002 роцi фактично у 1 грн. реалiзованої продукцiї авансовано 12,5 коп. [780,0 / 6235,0] , тодi як за планом перед­бачалось 12,8 коп. [785,0 / 6120,0] У 2003 роцi фактично у 1 грн. реалiзованої продукцiї авансовано 12,5 коп. [815,0 / 6523,0] , тодi як за планом перед­бачалось 12,6 коп. [785,0 / 6235,0] Показник 2001 рока свiдчить про значне пiдвищення ефективностi витрат, а ось у 2002 та 2003 роках пiдприємство теж пiдвищило ефективнiсть витрат, але не суттєво. Щоб полiпшити використання оборотних коштiв цього пiдприємства i пiд­вищити ефективность виробництва можна запропонувати наступнi дiї: 1) скорочення виробничих запасiв товарно-матерiальних цiннос­тей у зв'язку з переходом на оптову торгiвлю та прямi економiчнi зв'язки з постачальниками; Полiпшення використання оборотних коштiв вивiльняє їх. Це вивiльнення може бути абсолютним i вiдносним. Абсолютне вивiльнення оборотних коштiв — це пряме скоро­чення потреби в оборотних коштах проти попереднього перiоду за одночасного збiльшення обсягу виробництва (реалiзацiї). Вiдносне вивiльнення оборотних коштiв виникає тодi, коли вна­слiдок полiпшення їх використання пiдприємство з тiєю самою су­мою оборотних коштiв або з незначним їх зростанням у плановому роцi збiльшує обсяг виробництва. За нинiшнiх умов господарювання через iнфляцiйнi процеси найбiльш реальним є вiдносне вивiльнення оборотних коштiв. Показники стану й ефективностi використання оборотних кош­тiв, порядок їхнього визначення та їхнiй економiчний змiст наведе­но в Додаток А. 2. 2. Розрахунок загальної потреби в оборотних коштах Розрахунок виробляється на основi прогнозу обсягу виробництва i продажiв з використанням даних про плановану оборотнiсть поточних активiв Для приклада приведемо розрахунок потреби в оборотних коштах на 1 квартал 2004 року, необхiдних пiдприємству ТОВ “Свiтязь” для виробництва хутряних виробiв Таблиця 2. 3. Розрахунок потреби в оборотних коштах Прогноз обсягу продажiв на 1 квартал 2004 року 2350 тис. грн. Перiод обороту в попередньому кварталi Коефiцiєнт оборотностi Коефiцiєнт оборотностi вираховую по формулi (1. 7) 2350 / 838 = 2,14 рази в квартал Розрахункова величина необхiдних оборотних коштiв дорiвнює Облiк оборотних коштiв, що маються на пiдприємствi на 4 квартал 2003 року Плановi данi Липень Серпень Вересень Разом за III квартал Реалiзацiя, шт. 178 184 172 534 Цiна, грн./ шт. 5000 5000 5000 Реалiзацiя, тис. грн. 890 920 860 2670 630 650 620 1900 Рентабельнiсть продажiв, % 29 29,3 27,9 28,8 Обчислю рентабельнiсть цiого пiдприємства на основi данних наведених у таблицi 2. 4 за формулою (1. 6) Липень: (890-630) / 890 * 100 = 29% Серпень : (920 – 650) /920 * 100 = 29,3% Це пiдприємство повнiстю себе забезпечує оборотними коштами не користуючись залученими коштами. При такому уровнi рентабельностi має сенс розширювати виробництво, вкладаючи кошти в новiтнi технологiї, або що. Вивiльнення оборотних коштiв дає цiлий ряд позитивних ефектiв: · Виробництво продукцiї вiдбувається при менших витратах оборотних коштiв; · Вивiльняються матерiальнi ресурси; · Прискорюється надходження в бюджет вiдрахувань вiд прибутку; · Полiпшується фiнансове становище пiдприємства, тому що, вивiльняються фiнансовi ресурси в результатi надпланового прискорення оборотностi коштiв вони залишаються до кiнця року в розпорядженнi пiдприємства i можуть бути удало використанi (прибутково вкладенi).[9,181-190] 3. Резерви i шляхи полiпшення використання оборотних коштiв Прискорення оборотностi оборотних коштiв є першочерговою задачею пiдприємств у сучасних умовах i досягається рiзними шляхами. На стадiї створення виробничих запасiв такими можуть бути: · Впровадження економiчно обґрунтованих норм запасу; · Наближення постачальникiв сировини, напiвфабрикатiв, що комплектують виробiв i iн. до споживачiв; · Широке використання прямих тривалих зв'язкiв; · Розширення складської системи матерiально-технiчного забезпечення, а також оптової торгiвлi матерiалами й устаткуванням; · Комплексна механiзацiя й автоматизацiя вантажно-розвантажувальних робiт на складах. · Прискорення науково-технiчного прогресу (упровадження прогресивної технiки i технологiї, особливо безвiдхiдної, роторних лiнiй, хiмiзацiя виробництва); · Розвиток стандартизацiї, унiфiкацiї, типiзацiї; · Удосконалювання системи економiчного стимулювання ощадливого використання сировинних i паливно-енергетичних ресурсiв; · Збiльшення питомої ваги продукцiї, що користується пiдвищеним попитом. На стадiї обiгу: · Наближення споживачiв продукцiї до її виготовлювачiв; · Удосконалювання системи розрахункiв; · Збiльшення обсягу реалiзованої продукцiї унаслiдок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукцiї, виготовлення продукцiї з зекономлених матерiалiв; Якщо говорити про полiпшення використання оборотних коштiв, не можна не сказати i про економiчне значення економiї оборотних фондiв, що виражається в наступному: Зниження питомих витрат сировини, матерiалiв, палива забезпечує виробництву великi економiчнi вигоди. Воно, насамперед, дає можливiсть з даної кiлькостi матерiальних ресурсiв виробити бiльше готової продукцiї i виступає тому як одна iз серйозних передумов збiльшення масштабiв виробництва. Прагнення до економiї матерiальних ресурсiв спонукає до впровадження нової технiки й удосконалюванню технологiчних процесiв. Економiя в споживаннi матерiальних ресурсiв сприяє полiпшенню використання виробничих потужностей i пiдвищенню суспiльної продуктивностi працi. Економiя матерiальних ресурсiв у величезнiй мiрi сприяє зниженню собiвартостi промислової продукцiї. Істотно впливаючи на зниження собiвартостi продукцiї, економiя матерiальних ресурсiв надає позитивний вплив i на фiнансовий стан пiдприємства. Економiчна ефективнiсть полiпшення використання й економiя оборотних фондiв досить великi, оскiльки вони впливають на всi сторони виробничої i господарської дiяльностi пiдприємства. На кожному пiдприємствi є резерви економiї матерiальних ресурсiв. Пiд резервами варто розумiти виникаючi або виниклi, але ще не використанi (повнiстю або частково) можливостi полiпшення використання матерiальних ресурсiв. У залежностi вiд характеру заходiв основнi напрямки реалiзацiї резервiв економiї ресурсiв у промисловостi i на виробництвi пiдроздiляються на виробничо-технiчнi й органiзацiйно-економiчнi. До виробничо-технiчних напрямкiв вiдносяться заходи, зв'язанi з якiсною пiдготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкцiї машин, устаткування i виробiв, застосуванням бiльш економiчних видiв сировини, палива, упровадженням нової технiки i прогресивної технологiї, що забезпечують максимально можливе зменшення технологiчних вiдходiв i втрат матерiальних ресурсiв у процесi виробництва виробiв з максимально можливим використанням вторинних матерiальних ресурсiв. До основних органiзацiйно-економiчних напрямкiв економiї матерiальних ресурсiв вiдносяться: комплекси заходiв, зв'язаних з пiдвищенням наукового рiвня нормування i планування матерiалоємностi промислової продукцiї, розробкою i впровадженням технiчно обґрунтованих норм i нормативiв витрати матерiальних ресурсiв; комплекси заходiв, зв'язаних iз установленням прогресивних пропорцiй, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, бiльш ефективних видiв сировини i матерiалiв. виробництва, рiвня майстерностi працiвникiв, рiвня органiзацiї матерiально-технiчного забезпечення, кiлькостi норм витрати i запасiв матерiальних ресурсiв. навiть i на рiзних пiдприємствах однiєї галузi. Визначальними тут є такi чинники: вид господарської дiяльностi, обсяг виробництва; рiвень технологiї та органiзацiї виробництва; термiн виробничого циклу; система постачання необхiдних товарно-матерiальних цiнностей i реалiзацiї продукцiї та iн. Висновки На закiнчення я хотiла би узагальнити усi факти i зробити деякi висновки. Дослiдженне пiдприємство повнiстю себе забезпечує оборотними коштами не користуючись залученими коштами. При такому уровнi рентабельностi має сенс розширювати виробництво, вкладаючи кошти в новiтнi технологiї, або що. Вивiльнення оборотних коштiв дає цiлий ряд позитивних ефектiв: · Виробництво продукцiї вiдбувається при менших витратах оборотних коштiв; · Вивiльняються матерiальнi ресурси; · Прискорюється надходження в бюджет вiдрахувань вiд прибутку; Полiпшується фiнансове становище пiдприємства, тому що, вивiльняються фiнансовi ресурси в результатi надпланового прискорення оборотностi коштiв вони залишаються до кiнця року в розпорядженнi пiдприємства i можуть бути удало використанi (прибутково вкладенi) 1. Для нормального функцiонування кожного пiдприємства необхiднi оборотнi кошти, що представляють собою грошовi кошти, використовуванi пiдприємством для придбання оборотних фондiв i фондiв обiгу. 2. Оборотнi фонди, тобто матерiальнi ресурси на вiдмiну вiд основних фондiв використовуються в одному виробничому циклi, i їх вартiсть переноситься на продукт вiдразу i повнiстю. 3. Рацiональне й ощадливе використання оборотних фондiв - першочергова задача пiдприємств, тому що матерiальнi витрати складають 3/4 собiвартостi промислової продукцiї. Зниження матерiалоємностi виробу досягається рiзними шляхами, серед яких головними є впровадження нової технiки, технологiї, удосконалювання органiзацiї виробництва i працi. 4. Основна риса сучасного перехiдного перiоду - недостача у пiдприємств оборотних коштiв. Прискорення оборотностi оборотних коштiв, що вимiряється коефiцiєнтом оборотностi i тривалiстю одного оберту в днях, досягається рiзними заходами на стадiях створення виробничих запасiв, незавершеного виробництва i на стадiї обiгу. цi задачi у певнiй мiрi протистоять один одному. Так, для пiдвищення рентабельностi грошовi кошти повиннi бути вкладенi в рiзнi оборотнi i необоротнi активи, iз свiдомо бiльш низкою, нiж грошi, лiквiднiстю. А для забезпечення стiйкої платоспроможностi в пiдприємства постiйно повинна знаходитися на рахунку деяка сума коштiв фактично вилучених з обiгу для поточних платежiв. Важливою задачею в керуваннi оборотними коштами є забезпечення оптимального спiввiдношення мiж платоспроможнiстю i рентабельнiстю шляхом пiдтримки вiдповiдних розмiрiв i структури оборотних активiв. 1 Закон України Про внесення змiн i доповнень до Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про порядок використання прибутку державних пiдприємств, установ i органiзацiй"- internet www.rada.gov.ua "Баланс"- internet www.rada.gov.ua 4 Економiчний словник-довiдник / За ред. док. екон. наук, проф. С. В. Мочерного. – К.: Фемiна, 1995. - 368 с. 6 Бригхем Е. Ф. Основи фiнансового менеджменту. - К.: "Молодь", 1997. -323с. 7 Золоторев А. И. Эфективное использование оборотных средств. - Экономика Украины, 1998. 280 c. 8 Фiнанси пiдприємств: Пiдручник / Керiвник авт. кол. i наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогiн. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с., iл. 9 Кондратьев О. В. Оцiнка фiнансової стiйкостi пiдприємств та її показники. - Фiнанси України, № 11, 1996. -245 с. 10 Экономика и статистика фирм. Адамов В. Е., Ильенкова С. Д., Сиротина Т. П., Смирнов С. А.– М.: Финансы и статистика, 1996. 415 c. 11 Проф. В. М. Попов. Финансовый бизнес-план: Учеб. пособие /– М.: Финансы и статистика, 2000. 250 с. 12 Под ред. Проф. В. Я. Горфинкеля, проф. Е. М. Куприянова. Экономика предприятия /– М.: «Банки и биржи», «ЮНИТИ», 1998. 278 c. 13 Под ред. Проф. О. И. Волкова. Экономика предприятия / – М.: ИНФРА-М, 2000. 312 с. 14 Кубай Н.Є. Теорiя життєвого циклу фiрми: стиль i стратегiя управлiння. // Анатомiя малого бiзнесу / Пiд ред. С. К. Реверчука. - анал. -iнформ. посiбник. - Львiв: "Дiалог", 1996. - С. 300. 15 Тарасенко Н. В. Економiчний аналiз дiяльностi промислового пiдприємства. – Львiв. ЛБІ НБУ, 2000. – 485с. 16 Толковый словарь экономиста, коммерсанта, банкира, менеджера, маклера, страховщика, аудитора и бухгалтера // Сост.: Т. М. Мезенцева и др. – Мн.: Белорусская ассоциация бухгалтеров. 1997. – 476с. 17 Экономика предприятия: Учебник для вузов// Л. Я. Аврашков. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 742с. 18 Организационная структура предприятия. Коноков Д. Г. Рожков К. А. (Серия «Бизнес-Тезаурус»), 1999, 120с 19 Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия // Грищенко О. В. : - Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2000, 520 с. 20 Иванов В. М. Финансовый рынок: Конспект лекций. – К.: МАУП, 1999. – 112с. 21 Финансы предприятия // Под ред. О. С. Галушко – Днепропетровск. 1999., с. 341 22 Теория экономического анализа: Учебник – М.: Финансы и статистика, 1999 – 416с. 25 Волков А. А. Фiнанси пiдприємств. Пiдручник // К.:- 2000, с. 156 27 В. П. Завгородний Бухгалтерский учет в Украине с использованием национальных стандартов. К.: 2001, 330с. ДОДАТОК А ПОКАЗНИКИ СТАНУ Й ЕФЕКТИВНОСТІ № Показник Визначення Економiчна суть 1. Наявнiсть оборот­них коштiв [Вк + З]-[0з + Пк ] а)брак Фн<Н Перевищення нормативу обо­ротних коштiв над фактич­ною наявнiстю б) надлишок Фн >Н 2. Коефiцiєнт реаль­ної вартостi оборо­тних коштiв у май­нi пiдприємства Фн / М Вiдображає питому вагу вар­тостi оборотних коштiв у за­гальнiй вартостi майна пiд­приємства 3. Оборотнiсть СТ /Р Характеризує час, за який обо­ротнi кошти здiйснюють один оборот 4. Р/С Характеризує кiлькiсть обо­ротiв за перiод, що аналiзує­ться 5. Коефiцiєнт заван­таження С/Р Показує, скiльки оборотних коштiв авансовано у 1 грн. реалiзованої продукцiї 6. Прибутковiсть П / С Характеризує, скiльки прибу­тку припадає на 1 грн. оборо­тних коштiв 7. Рентабельнiсть П/С• 100% Визначає ступiнь використан­ня оборотних коштiв Вк З — забезпечення наступних витрат; Оз — основнi засоби та iншi позаоборо­тнi активи; Пк — позиковi кошти; Фн — фактична наявнiсть оборотних коштiв; Н — норматив оборотних коштiв; М — вартiсть майна пiдприємства; Т — тривалiсть перiоду, за який обчис­люється обертання оборотних коштiв; Р — обсяг реалiзацiї продукцiї; П — прибуток вiд реалiзацiї продукц