Безробiття та зайнятiсть
Державна академiя статистики, облiку та аудиту
Запорiзька фiлiя
РЕФЕРАТ
на тему: «Безробiття та зайнятiсть»
Виконала: студентка гр. 308
Чернiцина Анна
м. Запорiжжя
Введення
Аналiз проблем безробiття i зайнятостi - велика область наукового знання, зосереджуються iнтереси багатьох наукових дисциплiн (наприклад, соцiологiї працi, економiки трудових вiдносин, соцiологiї професiй та iн.) Тема ринку працi довгий час залишалася областю переважно економiчного аналiзу, але зараз проблемами зайнятостi та безробiття займається особливий роздiл економiчної теорiї - економiка працi ("labor economics").
Звернiмося до поняття зайнятостi - створення, розподiлу та змiну робочих мiсць. Вiдносини зайнятостi включають в себе цiлий набiр елементiв: пошук роботи i робочої сили, порядок найму та звiльнення працiвникiв, умови i змiст працi, встановлення рiвня її оплати та форм супутнiх пiльг, навчання та пiдготовка кадрiв поза i в самому процесi виробництва, їх горизонтальна i вертикальна мобiльнiсть (перемiщення i просування).
Сфера оплачуваної зайнятостi, зазвичай, у рамках певної територiї, галузi або групи професiй, характеризується поняттям «ринок працi». Вiн охоплює претендують на робочi мiсця i всiх зайнятих, крiм учнiв та самостiйних (домашнiх) працiвникiв, ведуть натуральне господарство. Останнi представляють зайнятiсть поза ринком працi.
Важливо пiдкреслити, що зайнятiсть не просто виражає стан вiдповiдностi пропозицiї працi та попиту на нього. Це сукупнiсть дiй, пов'язаних з формуванням способiв залучення працездатних груп населення в господарську дiяльнiсть. Сфера зайнятостi, отже, може бути представлена як площину зiткнення наймачiв i наймаються.
Розглянемо зайнятiсть з позицiї тих, хто пропонує свою робочу силу. Кожен працездатний iндивiд примушений робити ступiнчастий вибiр, що визначає його мiсце по вiдношенню до ринку працi. Це, по-перше, вибiр мiж незайнятiстю i зайнятiстю, при якому вiдмову вiд останньої може бути короткочасним (бажання знайти iншу роботу), тривалим (догляд за дитиною) або закiнченим (вихiд на пенсiю), а реалiзувати її можна або в межах ринку працi (оплачувана робота), або поза ними (отримання освiти, домашнє самозабезпечення). Це, по-друге, вибiр мiж наймом у будь-якої органiзацiї i створенням власної справи. Це, по-третє, вибiр сфери та конкретного мiсця зайнятостi, пов'язаний з пошуком i змiною роботи. Нарештi, по-четверте, це вибiр форм зайнятостi - повної або часткової, тимчасової або постiйної.
Для традицiйної економiчної теорiї кожний такий вибiр є продуктом рацiональних рiшень, прийнятих автономним i iнформованим iндивiдом з метою оптимiзацiї своїх трудових зусиль i отримуваної винагороди.
на iншiй - вiльний час i соцiальну допомогу. До Дж. М. Кейнса в економiчнiй теорiї панувала думка про добровiльний характер безробiття. Кейнс звернув увагу на те, що iснує i вимушене безробiття, породжувана неможливiстю отримати робоче мiсце навiть при бажаннi працювати за меншу оплату, - внаслiдок низького рiвня сукупного попиту.
В основу категорiй, що розглядаються в цьому роздiлi, покладенi визначення, прийнятi мiжнародними конференцiями зi статистики працi, та рекомендацiї Мiжнародної Органiзацiї працi (МОП), при цьому врахованi нацiональнi особливостi України.
Економiчно активне населення (робоча сила) є частина населення, забезпечує пропозицiю робочої сили для виробництва товарiв i послуг. Чисельнiсть економiчно активного населення включає зайнятих i безробiтних i вимiрюється по вiдношенню до обстежуванiй перiоду. Рiвень економiчної активностi населення - це частка економiчно активного населення в загальнiй чисельностi населення.
Виконували роботу за наймом за винагороду на умовах повного або неповного робочого часу, а також iншу приносить дохiд роботу, самостiйно або в окремих громадян, незалежно вiд термiнiв отримання безпосередньої оплати або доходiв за свою посаду. Не включаються до складу зайнятих зареєстрованi безробiтнi, якi виконують оплачуванi громадськi роботи, отриманi через службу зайнятостi, а також учнi та студенти, якi виконують оплачуванi сiльськогосподарськi роботи за напрямком навчальних закладiв
Тимчасово вiдсутнi на роботi через хворобу або травми; догляду за хворими; щорiчної вiдпустки або вихiдних днiв; компенсацiйного вiдпустки або вiдгулiв; вiдшкодування понаднормових робiт або робiт у святковi днi; роботи за спецiальним графiком; перебування у резервi (що має мiсце при роботi на транспортi); встановленого законом вiдпустки по вагiтностi, пологiв та догляду за дитиною; навчання, перепiдготовки поза свого робочого мiсця, навчальної вiдпустки; вiдпустки безробiття збереження або з збереженням утримання за iнiцiативою адмiнiстрацiї; страйку, iнших подiбних причин;
До безробiтних належать особи 16 рокiв i старше, що у розглянутий перiод:
Не мали роботи (прибуткового заняття);
Займалися пошуком роботи, тобто зверталися в державну або комерцiйнi служби зайнятостi, використовували або помiщали оголошення у пресi, безпосередньо зверталися до адмiнiстрацiї пiдприємств, використовували особистi зв'язки або робили кроки до органiзацiї власної справи;
Були готовi приступити до роботи. При вiднесеннi до безробiтних повиннi бути дотриманi одночасно всi три критерiї, перерахованi вище. До безробiтних вiдносяться також особи, що навчаються за направленням служби зайнятостi. Учнi, студенти, пенсiонери та iнвалiди враховуються в якостi безробiтних, якщо вони займалися пошуком роботи i були готовi приступити до неї, вiдповiдно до критерiїв, закладеними вище.
У складi безробiтних видiляються особи, не зайнятi трудовою дiяльнiстю, зареєстрованi в службi зайнятостi як шукачiв роботи або визнаних безробiтними.
Рiвень безробiття - це питома вага безробiтних у чисельностi економiчно активного населення.
2. Визначення рiвня безробiття
Рiвень = безробiття * 100
Вважається, що робоча сила складається з працюючих i безробiтних, але активно шукають роботу.
Суперечки з приводу визначення рiвня безробiття при повнiй зайнятостi посилюються тим, що на практицi важко встановити фактичний рiвень безробiття, тому що визнання за людиною статусу безробiтного неминуче мiстить у собi сильний суб'єктивний елемент. Наприклад, неможливо абсолютно об'єктивно встановити, шукає чи не шукає людина роботу, що для нього означає робота; нарештi, потрiбно, щоб суб'єкт визнав себе безробiтним i звернувся до служби зайнятостi.
Тривалiсть безробiття - промiжок часу, протягом якого людина шукає роботу (з моменту початку пошуку роботи i до моменту працевлаштування або до настання перiоду, що розглядається), використовуючи при цьому будь-якi способи.
населення також вимiрюється по вiдношенню до обстежуванiй перiоду. Цю частину населення складають наступнi категорiї:
• Учнi та студенти, слухачi та курсанти, що вiдвiдують деннi навчальнi заклади (включаючи денну аспiрантуру i докторантуру);
• Особи, якi отримують пенсiї по старостi i на пiльгових умовах, а також отримують пенсiї по втратi годувальника при досягненнi ними пенсiонного вiку;
• Особи, зайнятi веденням домашнього господарства, доглядом за дiтьми, хворими родичами i т. д.;
• Зневiренi знайти роботу, тобто особи, якi припинили пошук роботи, вичерпавши всi можливостi її отримання, але якi можуть i готовi працювати;
Фрикцiйне безробiття. Якщо людинi надається свобода вибору роду дiяльностi i мiсця роботи, у кожен даний момент деякi працiвники опиняються у становищi «мiж роботами». Однi добровiльно змiнюють мiсце роботи. Іншi шукають нову роботу через звiльнення. Третi тимчасово втрачають сезонну роботу. І є категорiя працiвникiв, особливо молодих людей, якi вперше шукають роботу. Коли всi цi люди знайдуть роботу або повернуться на стару пiсля тимчасового звiльнення, iншi «шукачi» роботи i тимчасово звiльненi працiвники замiнюють їх в «загальному фондi безробiтних». Економiсти використовують термiн фрикцiйне безробiття (вона пов'язана з пошуками чи очiкуванням роботи) щодо працiвникiв, якi шукають роботу чи чекають одержання роботи в найближчому майбутньому. Фрикцiйне безробiття вважається неминучим i в якiйсь мiрi бажаною, тому що багато робiтникiв, добровiльно опинившись «мiж роботами», переходять з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на бiльш високооплачувану, i бiльш продуктивну роботу. Це означає бiльш високi доходи для робiтникiв i бiльш рацiональний розподiл трудових ресурсiв, а отже, i бiльший реальний обсяг нацiонального продукту.
споживчого попиту й у технологiї вiдбуваються важливi змiни, якi, у свою чергу, змiнюють структуру спiльного попиту на робочу силу. Через такi змiни попит на деякi види професiй зменшується або зовсiм припиняється. Попит на iншi професiї, включаючи новi, ранiше не iснували, збiльшується. Виникає безробiття, тому робоча сила реагує повiльно i її структура повнiстю не вiдповiдає новiй структурi робочих мiсць. У результатi виявляється, що в деяких робочих немає таких навичок, якi можна швидко продати; їх навички та досвiд застарiли i стали непотрiбними через змiни в технологiї та характерi споживчого попиту.
Рiзниця мiж фрикцiйним i структурним безробiттям дуже невизначена. Істотна вiдмiннiсть полягає в тому, що у «фрикцiйних" безробiтних є навички, якi вони можуть продати, а «структурнi» безробiтнi не можуть вiдразу одержати роботу без перепiдготовки, додаткового навчання, а то й змiни мiсця проживання; фрикцiйне безробiття носить бiльш короткостроковий характер, а структурне безробiття бiльш довгострокова i тому вважається бiльш серйозною.
Циклiчне безробiття. Пiд циклiчним безробiттям ми розумiємо безробiття, викликану спадом, тобто тiєї фазою економiчного циклу, яка характеризується недостатнiстю загальних, чи сукупних, витрат. Коли сукупний попит на товари i послуги зменшується, зайнятiсть скорочується, а безробiття росте. З цiєї причини циклiчне безробiття iнодi називають безробiттям, зв'язаної з дефiцитом попиту.
Визначення «повної зайнятостi». Для подальшого розгляду безробiття необхiдно зупинитися на поняттi так званої повної зайнятостi.
структурного безробiття (тому що фрикцiйна та структурне безробiття вважаються в економiчнiй теорiї неминучими). Рiвень безробiття при повнiй зайнятостi називається також природним рiвнем безробiття.
Повний, або природний рiвень безробiття виникає при збалансованостi ринкiв робочої сили, тобто коли кiлькiсть шукаючих роботу дорiвнює кiлькостi вiльних робочих мiсць. В даний час економiсти вважають, що природний рiвень безробiття дорiвнює приблизно 5-6%.
Динамiчнi потоки на ринку працi. Рiвень безробiття є одним з ключових макроекономiчних показникiв, i правильне його визначення необхiдно для осмислення i прогнозування результатiв соцiально-економiчної полiтики. Разом з тим сучасний ринок працi характеризується постiйними динамiчними змiнами, переливами робочої сили з одного стану зайнятостi в iнше.
Оцiнка динамiчних потокiв на ринку працi дозволяє виявити фактори, що найбiльшою мiрою детермiнують змiни в структурi безробiття. Так, найвищий її рiвень в будь-якiй соцiально-економiчнiй групi населення може бути пов'язаний не тiльки з великою ймовiрнiстю втрати роботи, але i з частою змiною мiсця роботи, низькою соцiально-економiчної мобiльнiстю i недостатньою активнiстю в пошуку роботи, тривалим перiодом безробiття, малої ймовiрнiстю збереження робочого мiсця i т. д. Для цiлей макроекономiчної полiтики важливо не тiльки правильно оцiнити рiвень безробiття в тiй чи iншiй групi населення, але й встановити, якi з потокiв робочої сили на ринку працi призводять до такого рiвня безробiття.
Основнi перемiщення населення мiж станами зайнятостi (E), безробiття (U) i економiчної неактивностi (N) можуть бути представленi у виглядi такої схеми (див. рис. № ...)
4. Основнi потоки на ринку працi
Pij показує ймовiрнiсть переходу, тобто ймовiрнiсть, з якою представники певної групи населення перейдуть з i-го стану в j-е за якийсь промiжок часу. Імовiрнiсть переходу визначається як частка осiб, що перейшли з i-го стану в j-е за перiод часу {t; t +1}, в загальнiй чисельностi населення, що знаходиться в момент часу t в початковому станi i. Наприклад, Pue вiдображає частку безробiтних, получiвшїх роботу за певний перiод часу.
Т. ч., рiвень безробiття (UR) представляє собою деяку функцiю вiд ймовiрностей переходу населення з одного альтернативного стану в iнший (зайнятостi, безробiття та економiчної неактивностi):
чим нижче ймовiрнiсть вiдтоку з категорiї безробiтних (Pue i Pun) та отримання роботи особами, якi ранiше не входили до складу робочої сили (Pne), а також чим вище ймовiрнiсть добровiльного або вимушеного вiдходу з роботи (Pen i Peu).
скорочення пенсiй працюючим пенсiонерам може, з одного боку, пiдвищити ймовiрнiсть переходу пенсiонерiв з категорiї зайнятих в категорiю економiчно неактивного населення (Pen), а з iншого - стимулювати їх на пошуки додаткових заробiткiв, тим самим пiдвищуючи ймовiрнiсть переходу пенсiонерiв в категорiю безробiтних, що шукають роботу (Pnu), або у категорiю самостiйно забезпечують себе роботою (Pne).
Висновок
Виходячи з вищевикладеного, очевидно, що проблема безробiття є ключовим питанням у ринковiй економiцi, i, не вирiшивши його неможливо налагодити ефективну дiяльнiсть економiки.
Шлях виходу iз кризи визначається, перш за все, стратегiєю розвитку держави i межею соцiальної терпимостi суспiльства. Найбiльш складним у перехiдний перiод є пiдтримка довiри населення до проведеним реформам.
Для кардинального вирiшення проблем безробiття потрiбно докорiнно змiнювати полiтику зайнятостi. І особливо федеральний закон. Не можна сьогоднi пасивно стримувати безробiття. Тiльки цiлеспрямоване активну пiдвищення рiвня зайнятостi населення на дiючих i на знову створюваних високоефективних наукомiстких робочих мiсцях допоможе вивести українську економiку з глухого кута, дати простiр розвитку ринкових i соцiальних перспектив не на паперi, а на дiлi.
| 
