Бурякоцукровий підкомплекс України: стан, проблеми, перспективи розвитку

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ КУРСОВА РОБОТА З КУРСУ „РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ І РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА” на тему: „БУРЯКОЦУКРОВИЙ ПІДКОМПЛЕКС УКРАЇНИ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ” Студент І курсу Облiково-кредитного факультету Дячук В.І. Науковий керiвник: Круль Г. В. Чернiвцi - 2005 ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. БУРЯКОЦУКРОВИЙ ПІДКОМПЛЕКС ЯК ГАЛУЗЬ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ 1. 1. Значення та формування бурякоцукрового пiдкомплексу 1. 2. Аналiз роботи i сучасний стан бурякоцукрового виробництва РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЦУКРОБУРЯКОВОЇ ГАЛУЗІ 2. 1. Негативнi тенденцiї розвитку галузi та їх наслiдки 2. 2. Вплив злочинної дiяльностi на роботу бурякоцукрового пiдкомплексу РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ І ЗАХОДИ ПОКРАЩЕННЯ РОБОТИ ГАЛУЗІ 3. 1. Основнi напрямки покращення бурякоцукрового виробництва 3. 2. Роль новiтнiх технологiй виробництва у роботi галузi ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ ВСТУП Одним з найбiльш вагомих продуктових пiдкомплексiв АПК України, кiнцева продукцiя якого має стратегiчне значення, є бурякоцукровий. Вiн належить до тих структурних формувань, прiоритетний розвиток яких найбiльш сприяє змiцненню економiчного потенцiалу нашої держави, зростанню її експортних можливостей, бо цукор - це стратегiчний продукт. Основою його отримання в Українi є одна-єдина сировина - цукровi буряки. При певних умовах вони можуть бути найефективнiшою сiльськогосподарською культурою. Об’єктом дослiдження в данiй курсовiй роботi виступає бурякоцукровий пiдкомплекс, а предметом роботи - дослiдження стану розвитку бурякоцукрового виробництва. в майбутньому. Виходячи з мети, можна поставити такi завдання: 1. Оцiнити сучасний стан бурякоцукрового пiдкомплексу України. 3. Визначити основнi проблеми пiдкомплексу та розкрити перспективи його розвитку. Системний пiдхiд до аналiзу бурякоцукрового виробництва вимагає переходу вiд iзольованого розгляду окремих господарських ситуацiй i процесiв до загальної концепцiї. Конкретна оцiнка ситуацiї, що склалася у бурякоцукровому пiдкомплексi, дає змогу виявити основнi, реальнi особливостi його розвитку. З допомогою економiчного аналiзу варто вести пошук бiльш ефективних рiшень стосовно спецiалiзацiї та концентрацiї бурякоцукрового виробництва. Певнi особливостi аналiзу виникають при переходi до ринкової економiки. Зокрема цукровi буряки впрошують рiзнi категорiї господарств: суспiльного сектора, фермерськi, особистi селянськi. Змiнюються умови реалiзацiї продукцiї: за прямими угодами, через товарнi бiржi, на основi бартерних угод. Дослiдження бурякоцукрового виробництва розглядається як система, що складається з окремих вiдносно самостiйних елементiв. Цi елементи утворюють певну iнфраструктуру, яка передбачає цiлiснiсть пiдходу до розгляду проблеми. Застосування принципу системностi дозволило охопити низку чинникiв, показникiв та систему методiв для оцiнки розвитку бурякоцукрового виробництва. Важливим у дослiдженнi є принцип iсторизму та прийом порiвняння. Вiн застосовується у випадках зiставлення даних певного року з минулими роками, рiзних категорiй господарств, досягнень розвинутих країн. Так, зiставлення одного року з iншим показує розмiр вiдхилень. Доцiльне порiвняння з досягненнями розвинутих країн, щоб встановити iснуючий розрив i намiтити шляхи його подолання та розробити необхiднi для цього заходи. Для виявлення взаємозв'язкiв та взаємозалежностей, закономiрностей, наприклад, в урожайностi цукрових бурякiв, в розмiрах посiвних площ доцiльним є застосування групування. Переваги цього методу в тому, що вiн дозволяє виявити взаємозв'язок та взаємозалежнiсть явищ, закономiрностi їх змiн за масовими статистичними даними. - регiональнi природно-клiматичнi та економiчнi умови формують особливостi дiяльностi бурякосiйних господарств та цукрових заводiв; - рiзноманiтнiсть категорiй господарств, що займаються вирощуванням цукрових бурякiв; - особливiсть приватизацiї цукрових заводiв за участю бурякосiйних господарств; - необхiднiсть державного регулювання ринку цукру. Для висвiтлення теми i розкриття завдань, роботу подiлено на вступ , три роздiли та висновок. У першому роздiлi розкривається значення бурякоцукрового виробництва в господарському комплексi України та його сучасний стан: особливостi розвитку бурякоцукрового пiдкомплексу в ринкових умовах господарювання, розмiщення виробництва на територiї України. Інформацiйна база курсової роботи складається з пiдручникiв, посiбникiв, монографiй, наукових перiодичних видань. РОЗДІЛ І. БУРЯКОЦУКРОВИЙ ПІДКОМПЛЕКС ЯК ГАЛУЗЬ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ Сьогоднi бурякоцукровий пiдкомплекс України - це складне мiжгалузеве утворення. Вiн об'єднує багато пiдприємств рiзного типу -сiльськогосподарських, промислових, транспортних, чимало рiзних допомiжних виробництв. Так, цукровi буряки в Українi вирощуються в 19 областях. Виробництво цiєї продукцiї розмiщено переважно в господарствах лiсостепової зони, зокрема Вiнницькiй, Полтавськiй, Черкаськiй, Хмельницькiй, Київськiй та Сумськiй областях. Там отримують двi третини валового збору цукрових бурякiв. В останнi роки вирощуванням цукрових бурякiв займалися майже 9 тис. рiзних сiльськогосподарських формувань, посiвнi площi даної культури в яких постiйно скорочуються. В бурякоцукровому пiдкомплексi України нараховується 192 цукрових заводи з обслуговуючою їх iнфраструктурою. Вона представлена мережею заготiвельних пунктiв (як призаводських, так i пристанцiйних), спецiалiзованих господарств з вирощування насiння, заводiв з доробки i пiдготовки насiння до сiвби, машинобудiвних i ремонтних заводiв, кар'єрiв з добування вапнякового каменю. Науково-технiчне забезпечення пiдкомплексу здiйснюють два науково-дослiдних iнститути, один проектний iнститут, сiм дослiдно-селекцiйних станцiй, сiм дослiдно-елiтних господарств тощо. В бурякоцукровому виробництвi прямо чи посередньо зайнято 2,5 млн. чоловiк. Основним завданням дослiджуваного пiдкомплексу України на сучасному етапi є формування такого ринкового механiзму, який би був рушiєм економiчного прогресу, змушував суб'єктiв господарської дiяльностi вiдновити, а в подальшому нарощувати обсяги сiльськогосподарського виробництва, вiдмовитися вiд застарiлих технологiй i освоїти новi, добиватися зниження собiвартостi виробленої продукцiї та пiдвищення рентабельностi господарств-виробникiв. цукрової промисловостi, оскiльки вiд нього залежать необхiднi розмiри виробничих потужностей заводу, розмiщення пiдприємств, економiчна ефективнiсть виробництва. Але тривалiсть виробничого сезону економiчно ефективна тiльки до певних меж, бо iз збiльшенням тривалостi сокодобування вихiд цукру, який є важливим показником дiяльностi цукрової промисловостi, знижується, i одночасно зменшується собiвартiсть цукру. Тодi iснує оптимальний строк переробки, при якому забезпечується максимальна ефективнiсть виробництва, причому цей строк буде рiзним залежно вiд конкретних виробничих умов та вибраних критерiїв оптимiзацiї. перспективу i рентабельнiсть виробництва: збереження цукру в буряках i максимальний його вихiд, зниження собiвартостi виробництва продукцiї. Отже, ефективну роботу бурякопереробних пiдприємств визначають чотири найголовнiшi чинники, це: ємнiсть як внутрiшнього, так i зовнiшнього ринкiв, тобто купiвельна спроможнiсть споживачiв; мiцна сировинна база (тут має допомогти iнтеграцiя - створення власної сировинної бази через матерiально-фiнансову пiдтримку бурякосiйних господарств); технiчний стан переробної галузi вiд якого залежить i пiдвищення продуктивностi працi, максимальне використання виробничих потужностей цукрового заводу. Цукрова промисловiсть - це та галузь, яка з самого початку її виникнення розмiщувалася виключно в сiльськiй мiсцевостi. Це єдина сфера великої промисловостi, всi пiдприємства якої розташовувалися виключно в селах чи мiстечках. Це говорить про ту роль, яку вiдiграє цукрова промисловiсть в соцiальному перетвореннi села. Жителi вказаних поселень одними з перших почали користуватися перевагами електрифiкацiї, теплофiкацiї, газифiкацiї i т. д.; тут виникла найбiльш розвинута сiтка дорiг з твердим покриттям. Важливою складовою державної аграрної полiтики є забезпечення високого рiвня розвитку переробних пiдприємств як однiєї з основних передумов досягнення високої ефективностi агропромислового виробництва, що зумовлює необхiднiсть всебiчної оцiнки i постiйної пiдтримки високого рiвня його розвитку та ефективностi функцiонування, котрi повиннi здiйснюватись на науково обгрунтованих засадах. На спецiальнi рахунки цукрових заводiв пiдлягають зарахуванню кошти, отриманi з таких джерел, як: кредити банку; виручка вiд реалiзацiї цукру, жому, меляси; попередня оплата, пов'язана з реалiзацiєю цукрових бурякiв, цукру, жому, меляси; попередня оплата, пов'язана з вiдвантаженням продукцiї. Кошти, що надiйшли на спецiальний рахунок цукрового заводу, можуть бути використанi виключно для таких цiлей: розрахункiв з товаровиробниками за сировину для виробництва цукру i закупiвлю насiння цукрових бурякiв; сплати поточних податкових платежiв; погашення кредитiв банку, отриманих для розрахункiв з товаровиробниками, i вiдсоткiв за користування кредитами; закупiвлi енергоносiїв, запасних частин, допомiжних матерiалiв, оплати залiзничного тарифу. Є надiя, що це дозволить полiпшити ситуацiю в бурякоцукровому виробництвi, вчасно розраховуватись з бурякосiйними господарствами. виробництвом i збутом продукцiї, де повнiстю здiйснюється розробка нових конкурентоспроможних iдей та їх оперативна реалiзацiя в практицi на всьому технологiчному конвеєрi бурякоцукрового виробництва - вiд селекцiї насiння цукрових бурякiв, технологiї вирощування цукрових бурякiв до виробництва цукру та iнфраструктури його ринку. Через насiнництво створюються умови для широкого впровадження у виробництво високопродуктивних сортiв i гiбридiв однонасiнних цукрових бурякiв з високим вмiстом цукру. За допомогою застосування сiвалок точного висiву досягається рiвномiрне розмiщення рослин у рядках, що має iстотне значення для забезпечення сприятливих умов живлення рослин, iнтегрований спосiб захисту посiвiв цукрових бурякiв та суттєве зниження витрат, зв'язаних з формуванням оптимальної густоти посiвiв [12]. 1. 2. Аналiз роботи i сучасний стан бурякоцукрового виробництва i розвитку, так i певнi позитивнi моменти. найближчi роки може перевищити його виробництво. Таким чином продовольча програма України, зокрема цукрова - пiд загрозою. Головною причиною такого стану цiєї iнтегрованої галузi стало: загальна невизначенiсть українського цукроварiння при постiйному недотриманнi оптимальних строкiв виконання органiзацiйно-технологiчних заходiв (незапланованi простої заводiв через вiдсутнiсть палива складали 231 добу, а через вiдсутнiсть сировини - 2039 дiб) та й договiрних зобов'язань у цiй сферi; нестабiльнiсть економiчних вiдносин мiж кремими її складовими - диспаритет цiн на сiльськогосподарську та промислову продукцiю досягнув катастрофiчного спiввiдношення; вiдсутнiсть обгрунтованої державної економiчної полiтики в цукровiй та сумiжних пiдгалузях промисловостi; Так, переробнi пiдприємства пiдвищили квоту стягнення цукру з постачальникiв сировини в середньому до 35 % вiд його виробiтку. Крiм цього ряд переробних пiдприємств не можуть розрахуватися з бурякосiйними господарствами. Селянам нiзащо придбати нафтопродукти та запчастини до бурякозбиральної технiки i навантажувально-транспортних засобiв. Таких прикладiв чимало. В Українi iсторично склалася дуже вагома в Європi база виробництва цукру. Цьому сприяли добрi грунтовi та клiматичнi умови, висока густота населення, зокрема сiльського, особливостi економiчного розвитку в минулому. Виробництво цукру в Українi почало iнтенсивно зростати завдяки наявностi великих ринкiв збуту українського цукру i зокрема в центральних губернiях Росiї. Отже, в Українi почала успiшно функцiонувати потужна цукрова промисловiсть. Вона була представлена великими пiдприємствами i за рiвнем технiки та концентрацiї виробництва рiзко видiлялася серед галузей харчової промисловостi. Пiдсумки роботи бурякоцукрової галузi Украї­ни за 2003 рiк свiдчать про те, що зроблено немало всiма учасниками комплексу для стабiлiзацiї та нарощування виробництва цукру, але проблем i невирiшених питань ще досить багато. Три роки ви­робництво цукру з бурякiв в Українi майже на одно­му рiвнi - 1,4... 1,5 млн. т. На даний час iснує 140 цукрових заводiв iз 192 [Дод. 1]. З них в 2003 р. атестованi i занесенi до державного реєстру 129, хоча працювали лише 121. За даними Держкомстату України у 2003 р. цукро­вi буряки виростили на площi 668,3 тис. га, що на 95 тис. га менше, нiж у 2002 р. (або на 12,4%). Цукро­вими заводами прийнято цукросировини 13,0 млн. т (2002 р. — 13,74 млн. т). Значно зменшили площi по­сiвiв господарства деяких областей [4, 2-5]. Це наочно вiдображено в таблицi 1. 2. 1. Таблиця 1. 2. 1 Зменшення посiвних площ по областях Вiнницької на 23. 2 тис. га Хмельницької на 16. 5 тис. га Тернопiльської Київської на 11. 5 тис. га на 9. 3 тис. га Урожайнiсть цукрових бурякiв по Українi склала 199,6 ц/га (в 2002 р. - 189,0 ц/га). Найвищий урожай фабричних цукрових бурякiв от­римали господарства Чернiгiвської обл. - 247,9 ц/га, Київської обл. — 247,6 ц/га, Житомирської обл. -241,6 ц/га, Вiнницької обл. - 216,7 ц/га, Тернопiль­ської обл. - 215,7 ц/га, Хмельницької обл. - 212,8 ц/га. Найнижчий урожай був у господарствах Рiвнен­ської обл. - 149,9 ц/га, Одеської обл. - 156,1 ц/га, Миколаївської обл. - 159,5 ц/га. Кiровоград­ської обл. - 174,3 ц/га. На 121 цукровому заводi, якi працювали, за опера­тивними даними станом на 1 сiчня 2004 р. вироблено 1,45 млн. т цукру-пiску з урожаю цукрових бурякiв 2003 р. (у 2002 р. на 127 цукрових заводах було вироб­лено 1,42 млн. т) [Дод. 6]. Виробництво цукру-пiску з бурякiв збiльшили цук­ровi заводи 12 областей, в тому числi найбiльше в Тер­нопiльськiй обл. - на 17,8 тис. т, Волинськiй обл. - на 16,1 тис. т, Київськiй обл. - на 14,0 тис. т та Жито­мирськiй обл. - на 11,2 тис. т. Кращi областi по виробництву цукру з 1 га представленi в таблицi 1. 2. 2. Таблиця 1. 2. 2 Виробництво цукру з 1 га Київська 29. 50 ц /га; Чернiгiвська 28. 85 ц /га; Волинська Житомирська 26. 82 ц /га; Полтавська 26. 70 ц /га. Кiлькiсть цукру, яка була одержана з 1 га в iнших областях вказана в таблицi 1. 2. 3. Таблиця 1. 2. 3 Виробництво цукру з 1 га (iншi областi) Миколаївськiй обл. Чернiвецькiй обл. 14. 80 ц/га; Кiровоградськiй обл. Сумськiй обл. 16. 61 ц/га. У 2003 р. iз 266 насiнницьких господарств, атесто­ваних на право ведення насiнництва цукрових буря­кiв, через несприятливi природнi умови виробили насiння всього 98 господарств, в т. ч. висадкового на­сiнництва - 87 та безвисадкового - 11. Валовий збiр насiння склав 3448 т (у 2002 р. - 8263 т) при середнiй урожайностi 6,4 ц/га. Основнi показники роботи цукрових заводiв у 2003 р. наведенi в таблицi [Дод. 2]. На переробку цукрових бурякiв урожаю 2003 р. i ви­робництво цукру отримали квоту 126 цукрових заводiв загальною потужнiстю 301 тис. т переробки бурякiв на добу. Працювало 121 пiдприємство загальною потуж­нiстю 285 тис. т переробки бурякiв на добу, решта не працювала через вiдсутнiсть цукросировини [Дод. 3]. Позацеховi простої вiд початку виробництва в цiло­му по Українi склали 284,5 дiб, цеховi - 66,9 дiб. Особ­ливо великi цеховi простої допустили заводи через: • ремонт енергообладнання (турбiни) - 4 доби (Салькiвський); • низьку якiсть мазуту - 6,4 доби (Вендичанський, Наркевицький); • ремонт обладнання мийного вiддiлення - 4,4 до­би (Орiхiвський, Карлiвський, Погребищенський та iнш.); • ремонт обладнання газової печi, недостатню кiль­кiсть вапняного молока i газу - 6,13 дiб (Яреськiвсь­кий, Удицький та iнш.). Першими розпочали виробничий сезон 27 серпня 2003 р. Мурафський (Харкiвська обл.) та Яреськiв­ський (Полтавська обл.) цукровi заводи. В першу де­каду вересня працювало 27 цукрових заводiв. Вихiд цукру в цiлому по Українi вiд початку вироб­ництва склав 11,86% проти 10,77% у 2002 р. [Дод. 4]. Ступiнь вилучення цукру з бурякiв по Українi склала 72,41% проти 72,77% у 2002 р. 3 121 цукрових заводiв 41 заготовили цукросиро­вини i виробили цукру 59% вiд загальної кiлькостi, при тому, що тривалiсть виробництва на окремих за­водах була вище середньої по Українi [Дод. 5]. сировини на бурякопунктах. В зв'язку з вiдсутнiстю коштiв цукровi заводи не про­водять необхiдну замiну обладнання, особливо енерге­тичного. Всього в поточному роцi було замiнено бiля 100 одиниць основного технологiчного i енергетичного об­ладнання. На бiльшостi цукрових заводiв обладнання вiдпрацювало свiй технiчний ресурс. Якщо в 1986—90 рр. старiння основних фондiв цукрових заводiв було на рiв­нi 51%, то на кiнець 2002 р. - в межах 70% [5, 2-4]. "Про державне регулювання виробництва i реалiзацiї цукру" та вiдповiдної поста­нови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25 грудня 2003 ро­ку № 1977, якими встановлена квота поставки цукру на внутрiшнiй ринок (1,8 млн. т), мiнiмальна цiна на цукровi буряки - 165 грн./т (з ПДВ) та на цукор - 2370 грн./т (з ПДВ). На жаль, цiнова ситуацiя на внутрiшньому ринку цукру перед початком виробничого сезону 2003 р. не була стабiльною. В 2003 р. цукровими заводами України вироблено то­варної продукцiї в порiвняльних цiнах на суму 4902,1 млн. грн., що на 1314,5 млн. грн. бiльше, нiж в 2003 роцi. Зростання обсягiв виробництва продук­цiї пояснюється збiльшенням давальницьких обсягiв виробництва цукру з тростини на 663,2 тис. т в порiв­няннi з 2002 р. (вироблено 789,4 тис. т), збiльшенням виробництва цукрового сиропу на 341 тис. т (вироблено 405,9 тис. т) та виробництва цукру з цукрових бурякiв на 30 тис. т бiльше (вироблено 1450 тис. т) нiж у минулому роцi. Вперше в минулому роцi проведено реалiзацiю квот на ввiз цукру-сирцю в кiлькостi 380 тис. т i бюд­жет держави отримав 250 млн. грн. Якби ще частина цих коштiв була спрямована на розвиток i селекцiю насiнництва цукрових бурякiв, замiну обладнання по їх прийманню на заводах, вирощування сировини — то такi дiї були б позитивно сприйнятi цукровиками. Потреба внутрiшнього ринку в цукрi з 1 вересня 2003 р. по 1 верес­ня 2004 р. становила 1,8 млн. т. З урахуванням пере­хiдних запасiв цукру 500 тис. т на початок маркетин­гового року, власного виробництва iз цукрових буря­кiв урожаю 2003 р. - 1450 тис. т, та очiкуваного iм­порту (квота на ввезення цукру-сирцю з тростини 125 тис. т та 80 тис. т контрабандного) в повному об­сязi задовольняють потребу держави в цукрi до по­чатку нового сезону переробки цукрових бурякiв. Максимальна потреба цукру на рiк для забезпечен­ня внутрiшнього ринку держави (населення, спецспоживачi, промпереробка) становить 1,8 млн. т (з розра­хунку 38 кг на душу населення), а максимальна мiсяч­на потреба цукру не перевищує 150 тис. т. При цьому не враховується те, що понад 6 млн. українцiв працює та живе за кордоном i наш цукор не споживає - а це бiльше 200 тис. т цукру [6]. Розроблена Програма „Цукор України 2005 – 2007”, основною метою якої є призупинення спаду вироб­ництва цукрових бурякiв та цукру, задоволення внут­рiшньої потреби держави в цукрi та регулювання його ринку, створення реальних передумов для оптималь­ного функцiонування галузi в майбутньому та нових робочих мiсць. Прогнозованi результати виробництва вказанi в таблицi 1. 2. 4. Таблиця 1. 2. 4 Виробництво цукрових бурякiв Рiк Цукрових бурякiв Цукру 2005 рiк 17630 1980 18675 2120 2007 рiк 20160 2320 • атестацiя цукрових i насiннєвих заводiв, насiн­ницьких господарств; • лiцензування об'єктiв оптової торгiвлi насiнням цукрових бурякiв; • квотування виробництва цукрових бурякiв, на­сiння та цукру; • атестацiя керiвникiв i спецiалiстiв пiдприємств бурякоцукрового комплексу. РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЦУКРОБУРЯКОВОЇ ГАЛУЗІ 2. 1. Негативнi тенденцiї розвитку галузi та їх наслiдки Головна причина проблем бурякоцукрової галузi в тому, що на державному рiвнi до цього часу не визначено стратегiю її розвитку. Якщо необхiдно збе­регти потужностi цукрових заводiв як експортний по­тенцiал - це один шлях розвитку, якщо виробляти цу­кор в обсягах лише для внутрiшнього споживання – iнший. Можливий i третiй варiант, який не хочеться допускати, - полiтика держави в галузi буде спрямова­на на пiдтримку бiзнесу, пов'язаного з переробкою цукру-сирцю тростинного, що приведе до лiквiдацiї власного бурякоцукрового виробництва. Враховуючи останнi заяви Уряду, все-таки є надiя на пiдтримку вiтчизняного бурякоцукро­вого виробництва. Закон України "Про державне ре­гулювання виробництва i реалiзацiї цукру" дає мож­ливiсть її здiйснювати, зокрема, через мiнiмальну цi­ну, порядок розподiлу квот, механiзм пiльгового кре­дитування галузi, лiцензування оптової торгiвлi цук­ром. Виконання цього закону в повнiй мiрi дасть можливiсть вiдрегулювати внутрiшнiй ринок цукру, сформувати галузь, збiльшити обсяги виробництва, задiяти експортний потенцiал, зробити галузь iнвес­тицiйно привабливою. надiйний механiзм утримання мiнiмальної цiни, сформованi правила гри на внутрiшньому ринку. Стосовно захисту внутрiшнього ринку цукру необ­хiдно сказати, що необгрунтоване ввезення тростин­ного цукру-сирцю в Україну в кiнцi дев'яностих рокiв минулого сторiччя за умов надлишку бурякового цук­ру на внутрiшньому ринку скоротило вiтчизняне ви­робництво до рiвня, нижчого вiд обсягiв внутрiшньо­го споживання. На сьогоднiшнiй день головна проблема - неконтрольоване ввезення в Україну цукру i цукровмiсних продуктiв. Існуючi прогалини у законодавствi та не­добросовiснi виконавцi з контролюючих органiв да­ють можливiсть обходити закони i дестабiлiзувати внутрiшнiй ринок. Якщо у 2002 р. в Україну було ввезено 500 тис. т цукру, то у 2003 р. обсяги його збiль­шились втричi i перевищили 1,5 млн. т, з яких левова частка припадає на давальницьку сировину. При цьому лише за офiцiйними даними у 2003 р. невивезеними з України залишилось близько 500 тис. т цук­ру з цiєї сировини [22]. Основнi схеми надходження iмпортного цукру в Україну - через давальницькi операцiї у зовнiшньо­економiчнiй дiяльностi, через угоди про вiльну тор­гiвлю з країнами СНД, митнi i податковi режими спецiальних економiчних зон i територiй прiоритет­ного розвитку, в обхiд Закону „Про Митний тариф України” i пряма контрабанда. Бурякоцукрова галузь України все ще перебуває в полонi затяжної системної кризи. Незважаю­чи на ряд правових, органiзацiйно-економiчних та технiко-технологiчних заходiв, здiйсненних держав­ними органами за останнiй перiод, кардинальних змiн в розвитку бурякоцукрової галузi України поки що не вiдбулось. Зазнавши значної руйнацiї в перiод 1997-2002 рр., бурякiвництво i цукрова промисловiсть України до певної мiри загальмували розвиток негативних про­цесiв, але на протязi трьох останнiх рокiв не рухають­ся у своєму розвитку вперед, зупинившись на показ­никах щорiчного виробництва 13 млн. т цукросиро­вини i 1,5 млн. т цукру. Аналiз свiдчить, що основний спад виробництва (70%) зумовлений скороченням посiвних площ пiд цукровими буряками i лише на 30% - зниженням вро­жайностi i цукристостi. Прикро, що значнi скорочення посiвних площ вiд­булися саме в регiонах iнтенсивного бурякосiяння - в Хмельницькiй, Вiнницькiй, Черкаськiй, Полтавськiй, Кiровоградськiй, Тернопiльськiй та iнших областях. Чернiвецькiй, Харкiвськiй, Сумськiй i Кiровоград­ськiй областях. І лише одна Волинська область пiдня­ла цукристiсть вiд 15,18% до 16,02%. Прикро й те, що глибокого детального аналiзу при­чин скорочення посiвних площ i падiння якостi сиро­вини в кожному конкретному випадку досi практично не здiйснено. Можна говорити лише про загальнi зако­номiрностi, якi бiльш-менш проявились у останнi три-чотири роки. Серед них найсуттєвiшим є помiтний по­ворот агробiзнесу в бiк бiльш прибуткових сiльськогос­подарських культур i виробництв, а саме: соняшнику, кукурудзи, сої, озимої пшеницi. Так, за останнi 10 ро­кiв посiвна площа пiд кукурудзою на зерно в Українi зросла у 1,85 раза (з 1,2 млн. га до 2,3 млн. га), пiд со­няшником-у 2,4 раза (з 1,6 млн. га до 3,8 млн. га) i ли­ше в 2004 р. площi пiд соняшником дещо скороченi. Бурякова галузь неприваблива для капiталовкла­день та iнвестицiй. Новi власники, яким дiстались цукровi заводи за досить низькими цiнами, не поспi­шають фiнансувати анi виробництво сировини, анi її переробку. А окремi спроби вкласти кошти в сировинну базу, за деякими виключеннями, закiнчились невдачами. Тому значна частина власникiв, яка до того ж слабко розбирається у такому складному ви­робництвi, як цукрове, волiє експлуатувати природну родючiсть грунтiв i мати прибутки вiд урожайностi 200... 220 ц/га або вiд здачi заводiв у металобрухт. Не виправдовує себе позицiя очiкування "стратегiч­ного iнвестора", яким в усьому цивiлiзованому свiтi є високий рiвень заробiтної плати основної маси насе­лення та досить високi внутрiшнi цiни на продукцiю. Заробiтна ж плата в Українi, в т. ч. працiвникiв бурякоцукрової галузi, дуже низька. А хронiчний дефiцит коштiв у основної маси виробникiв, постiйне вими­вання їх через недосконалiсть системи цiноутворення та посередництво - основнi причини технiчної вiдста­лостi цукрового виробництва, небажання працювати в такiй складнiй галузi. Крiм того, надмiрне i безсистем­не завезення в Україну тростинного цукру-сирцю i пе­реробка його на вiтчизняних цукрових заводах є ос­новною причиною деформацiї українського бурякiв­ництва. Цей фактор вимагає детальнiшого осмислення та прийняття заходiв щодо його врегулювання, тому що багато негативних рiшень з цього приводу прийма­ється саме на рiвнi державних органiв. Вiдсутнiсть повноцiнних iнформацiйної та монiторингової систем в галузi, розлад статистичної звiт­ностi не дають повної i чiткої iнформацiї щодо про­цесiв, що вiдбуваються в галузi. Тому, щорiчнi данi щодо розмiрiв площ посiву цукрових бурякiв i площ до збирання вiдрiзняються на 120... 170 тис. га, а при­чини цього досi не встановленi. Потенцiал культури цукрових бурякiв завжди був досить значним i за економiчною ефективнiстю вони займали найвище мiсце. За вартiстю продукцiї з гек­тара цукровi буряки переважали озиму пшеницю в 4. 4 раза, соняшник - у 4,9 раза, а за прибутками -вiдповiдно у 3,1 i 3,4 раза. У 1986-1990 рр. рентабель­нiсть цукрових бурякiв становила 34,5%, в перiод 1991-1995 рр. - 89,3%. В останнi роки виробництво цукросировини практично стало збитковим, за ви­ключенням 2000 р., 2001 р. та 2003 р. коли рентабель­нiсть була на рiвнi вiдповiдно 5,8%, 1,5% i 10,2%; у 2002 р. одержано збиток - 10,4%. аг­рарної економiки i Інституту цукрових бурякiв вона має бути на рiвнi 200... 210 грн./т. Тодi оптова цiна цук­ру має становити 2768 грн./т, роздрiбна цiна -3,20... 3,50 грн./кг. Але цього не вiдбувається, оскiльки на внутрiшньому ринку цiну цукру не вдається пiдня­ти више 2200... 2400 грн./т. Такий „цiновий тромб” практично переводить галузь у розряд неефективних. А значний рiст реалiзацiйних цiн на озиму пшеницю, кукурудзу i соняшник в останнi роки ставить цукровi буряки в розряд економiчно невигiдних культур. При середнiй врожайностi бурякiв 40 т/га, пшеницi - 2. 5 т (товарного зерна), соняшника - 2,0 т/га (насiн­ня), кукурудзи - 8 т/га (зерна) i дiючих ринкових цi­нах виручка (в розрахунку на 1 га) вiд цукросировини, озимої пшеницi i соняшника практично вирiвнюють­ся, а вiд кукурудзи - стає у 2,5 раза вищою при спiв­вiдношеннi витрат на 1 га як 3:1 (на виробництво цукрових бурякiв витрачається 3,7... 4,0 тис. грн., решти названих культур - 1,2... 1,3 тис. грн.). Навiть у високоефективних господарствах, при ви­сокiй врожайностi цукрових бурякiв, вони поступа­ються кукурудзi на зерно [18]. 2. 2. Вплив злочинної дiяльностi на роботу бурякоцукрового пiдкомплексу мате­рiально-технiчної бази галузi, виснаження природно-бiологiч­ного потенцiалу основних зон бурякосiяння, рiзке зменшення внесення добрив, недосконала iнфраструктура ринку. В галузi збiльшилася кiлькiсть посередницьких струк­тур, зросло число трейдерiв, а цукровий завод як основний економiчний суб'єкт втрачає своє значення i iснування. Аг­робiзнес взагалi здiйснюється не у виробництвi, а у спекуля­тивно-комерцiйнiй сферi навко­ло цукрового заводу в "тiньово­му" режимi. Останнiми роками збiльши­лася кiлькiсть корисливих зло­чинiв у сферi дiяльностi цукро­вої галузi. Ситуацiя стає ще не­безпечною у зв'язку з тим, що до протиправної дiяльностi все бiльше залучаються особи кер­iвного складу. Починаючи з 2000 року, у галузi тiльки спiвробiтниками органiв внутрiшнiх справ вик­рито 533 корисливих злочини, з яких 476 (майже 90%) розкра­дань, у тому числi у великих та особливо великих розмiрах - 255 (53,6%), 224 (47 %) - поса­дових злочинiв. До кримiналь­ної вiдповiдальностi притягнуто 194 особи. Основними типами зловживань в цукровiй галузi є: - розкрадання державно­го та колективного майна. "Джi СiЕМ Індастрiкс Інк." Бобровицького району Чернiгiвської областi встановлено недостачу 88,5 т цукру вартiстю 106,2 тис. грн., який також не облiковувався в бухгалтерському облiку. - неефективне, нецiльове використання бюджетних та позабюджетних коштiв. ВАТ "Первухiнський цукро­вий завод" Харкiвської областi без вiдповiдного дозволу ДПІ ре­алiзовано 672 т меляси на за­гальну суму 241,9 тис. грн., що перебувала у податковiй заставi. Зазначенi кошти не були пере­рахованi до державного бюдже­ту, а використанi на поточнi потреби товариства. Правоохоронцi Буковини припинили дiяльнiсть шахрая -"гастролера", котрий тривалий час перебував у всеукраїнсько­му розшуку. Роз'їжджаючи країною, 33-рiчний уродженець Донецька видавав себе за представника чи керiвника рiзноманiтних торго­вельних фiрм та пiдприємств. І, пред'являючи, звичайно ж, фальшивi документи, пропону­вав приватним пiдприємцям придбати за доступною цiною цукор. Та, отримавши солiднi грошовi кошти, „гастролер” „ки­дав” компаньйонiв. За останнi три роки вiн у рiзних обласних центрах аналогiчним чином „кинув” принаймнi 30 надто довiрливих комерсантiв. - вiдсутнiсть належного контролю за реорганiзацiєю пiдприємств, iнвентаризацiєю майна. Так, при приватизацiї Хмель­ницького цукрового заводу (пра­вонаступник ВАТ "Хмельниць­кий цукровий завод") комiсiєю безпiдставно занижено вартiсть приватизованого майна на за­гальну суму 77,9 тис. грн. та установ, голови правлiння ВАТ, головнi бухгал­тери, керiвники пiдроздiлiв пiдприємств) i матерiально-вiдповiдальнi працiвники. Питома вага їх складає: - фiнансово-бухгалтерськi працiвники - 15,9%; - керiвники пiдроздiлiв пiдприємств - 12,9%; - матерiально-вiдповiдальнi працiвники - 11,8%. На вищевказанi категорiї припадає основна частина (до 80%) матерiальних збиткiв у ре­зультатi скоєння злочинiв. Гру­пова злочиннiсть складає 36,6% вiд загальної кiлькостi. Такому стану справ спри­яють певнi чинники: товарообмiнiв бурякоцук­рової продукцiї на пально-мас­тильнi матерiали, сiльгосптехн­iку тощо. Бартеризацiя негативно впливає на реалiзацiю загально­державних iнтересiв, оскiльки бартернi операцiї: , здiйснюються поза банкiвською системою, а отже, поза державним контро­лем, унаслiдок бюджети всiх рiвнiв постiйно зазнають знач­них збиткiв; по-друге , супроводжуються безконтрольним манiпулюван­ням цiнами, внаслiдок чого ре­альна вартiсть товарiв, якi об­мiнюються, занижується, на­слiдками чого є диспропорцiї платiжного балансу країни; , сприяють прихо­ванню достовiрної iнформацiї про фiнансове становище пiдприємств; по-четверте , сприяють роз­витку „тiньового” сектору економiки. Фактично бартернi операцiї є одним iз видiв розкрадання бюджетних коштiв шляхом ухи­лення вiд сплати податкiв. - Неналежна органiзацiя бухгалтерського облiку, облiку та контролю за зберiганням та використанням товарно-матер­iальних цiнностей. З метою ухилення вiд опо­даткування значна кiлькiсть ке­рiвникiв сiльгосппiдприємств та фермерських господарств по­внiстю або частково не вiдби­ває у бухгалтерському облiку операцiї з переробки та прода­жу цукрових бурякiв, не подає звiтностi до податкових органiв. Переважна бiльшiсть пiдприємств цукрової галузi роз­раховується зi своїми працiвни­ками продукцiєю власного ви­робництва, тому часто податки взагалi не нараховуються. - Порушення технологiч­ного процесу при зберiганнi та обробцi коренеплодiв. У багатьох районах буряки надходять пiдв'яленими. Ступiнь пiдв'яленостi коренеп­лодiв часто-густо складає до 15,8%. На 5... 7 добу спостерi­гається їх масове псування в кагатах, подальше зниження сокового коефiцiєнту. На бiльшостi цукрових заводiв втра­ти цукросировини складають 4%, а на окремих заводах - значно вище. - Правова неврегульованiсть механiзму вiдшкоду­вання податку на додану вартiсть iз бюджету. що не сплачують до бюд­жету жодної гривнi. Вони ви­конують функцiю збiльшення кiнцевої вартостi товару з од­ночасним збiльшенням суми податку на додану вартiсть, що потiм буде пред'явлена для вiдшкодування з бюджету. Особи, виннi в незаконно­му та нецiльовому використаннi бюджетних коштiв у особливо великих розмiрах або в обсягах, що перевищують межi видаткiв усупереч встановленому зако­ном порядку, часто уникають покарання, оскiльки цi суспiль­но небезпечнi дiї скоюються за рiшенням колегiальних органiв. При реформуваннi держав­них пiдприємств спостерiгаєть­ся тенденцiя до збiльшення об­сягiв реалiзацiї основних засобiв та товарно-матерiальних цiнно­стей, що перебували у дер­жавнiй власностi господарств, за заниженими цiнами. Значного поширення серед керiвникiв пiдприємств, якi го­тувалися до реформування, на­було незаконне списання основ­них засобiв. - Вiдсутнiсть єдиного уз­годженого пiдходу правоохо­ронних органiв до проблеми органiзацiї взаємодiї оператив­них пiдроздiлiв та органiв слiдства. Не забезпечується повна ре­алiзацiя оперативної iнформацiї, грамотне документування зло­чинної дiяльностi посадових осiб, зберiгання доказiв, уна­слiдок чого виннi уникають по­карання. РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ І ЗАХОДИ ПОКРАЩЕННЯ РОБОТИ ГАЛУЗІ 3. 1. Основнi напрямки покращення бурякоцукрового виробництва Першим етапом виходу з кризи в бурякоцукровому виробництвi є вирiшення проблеми подолання збитковостi виробництва i виведення його, як мiнiмум, на рiвень простого вiдтворення. Другий етап, який повинен розпочатися одночасно з першим, - виведення пiдкомплексу на свiтовий рiвень господарювання: технiчне i органiзацiйне переозброєння виробництва, запровадження нових технологiй тощо. Так при пiдвищеннi врожайностi цукрових бурякiв до 300 ц/га собiвартiсть їх виробництва не перевищуватиме 4,91 грн./ц, рiвень рентабельностi в 30 % може бути обумовлений цiною лише в 6,38 грн./ц, а при пiдвищеннi врожайностi на 50 ц/га, собiвартiсть знизиться на 53 коп./ц, а 30-процентний рiвень рентабельностi може бути досягнутий i при нижчiй цiнi. Розширене виробництво в бурякоцукровому пiдкомплексi можливе лише за рiвня рентабельностi в межах 20-25 вiдсоткiв. Щоб забезпечити такий рiвень потрiбно отримувати врожай цукросировини не нижче 300 ц/га. Але пiдвищення врожайностi тiсно пов'язане з додатковими витратами. Отже, виходячи з вищесказаного можна запропонувати такi пiдходи: - досягти запланованої врожайностi при iснуючих технологiях та наявних технiчних засобах можна шляхом оптимiзацiї мiнiмуму додаткових витрат; - забезпечити вказану продуктивнiсть бурякових плантацiй при зниженнi собiвартостi виробництва цукросировини можна також i при зростаннi додаткових витрат на придбання нової технiки. Але тут повинен бути вибраний такий мiнiмум, який гарантував би швидку його окупнiсть; Запропонованi пiдходи до вирiшення проблеми оптимiзацiї технологiї виробництва цукрових бурякiв вiдображають реальну картину в країнi, де спостерiгається значне розшарування бурякосiйних господарств за рiвнем рентабельностi, вiдповiдно, i за рiвнем забезпеченостi матерiально-технiчними ресурсами. Крiм цього, конкурентоспроможнiсть продукцiї бурякоцукрового пiдкомплексу аж нiяк не вiдповiдає сучасним вимогам, оскiльки вона досягається не за рахунок оновлення виробництва та технологiй, а за рахунок використання застарiлої матерiально-технiчної бази, недосконалого матерiального стимулювання як на виробництвi сировини, так i на її переробцi. Як наслiдок, працiвники села не зацiкавленi в результатах своєї працi, бо вiдбувається фактично штучне стимулювання розмiрiв платнi та ще її невиплата. Внаслiдок цього втрачається стимулююча функцiя заробiтної плати, зведено до мiнiмуму її вплив на ефективний розвиток бурякоцукрового виробництва, прискорення науково-технiчного прогресу. Економiчнi процеси, що грунтуються на основi низької вартостi робочої сили, не стимулюють продуктивне нагромадження та якiсне її вiдтворення. Полiтика зростання заробiтної плати має грунтуватися на випереджаючих темпах пiдвищення продуктивностi працi. Пiдтвердження тому - практика в передових бурякосiйних господарствах України та розвинутих країнах свiту, де пiдвищення рiвня життя народу досягається на основi зростання продуктивностi працi як стабiльної норми економiчного життя. Одним з напрямкiв прискореної стабiлiзацiї бурякоцукрового виробництва та виходу його на траєкторiю зростання є органiзацiйна модель, за якою цукровий завод формує власну сировинну базу, залучаючи рiзнi сiльськогосподарськi структури на взаємовигiдних умовах: грошi - товар. Це можуть бути агропромисловi концерни, закритi або вiдкритi акцiонернi товариства, спiльнi пiдприємства на основi довгострокової оренди землi, виробничi об'єднання на принципах кооперацiї як по горизонталi, так i по вертикалi. Домiнуюча роль має вiдводитись вертикальнiй кооперацiї як формi виробничих зв'язкiв сiльського господарства з сумiжними галузями, за якої зумовлюється необхiднiсть забезпечення економiчної єдностi та безперервностi виробництва на всiх його етапах включно до реалiзацiї кiнцевого продукту. Чимале значення має завершення створення акцiонерних товариств в складi цукрових заводiв, бурякосiйних господарств, районних об'єднань "Агрохiм", комерцiйних банкiв, iноземних iнвесторiв. Конкретизуючи створення акцiонерних товариств, потрiбно зазначити, що їх органiзацiя - це необхiднiсть створення на базi цукрових заводiв формувань з вирощування та переробки цукрових бурякiв. Це дасть можливiсть змiцнити матерiально-технiчну базу бурякосiйних господарств i пiдвищити зацiкавленiсть сiльських працiвникiв у кiнцевих результатах цукровиробництва. Такий захiд доцiльно реалiзувати в кожнiй бурякосiйнiй областi. Це сприятиме концентрацiї бурякiвництва, а воно - концентрацiї капiталу, тим бiльше, що в пайовий фонд кооперативу вноситься земля, яка зайнята пiд вирощуванням цукрових бурякiв. зменшать втрати сировини при її заготiвлях, зберiганнi та переробцi. Основне завдання, яке повинно бути розв'язане в найближчiй перспективi - забезпечення збалансованостi сировинної i переробної бази за допомогою пiльгових кредитiв, стимулювання розвитку вiтчизняної науки, ширше запровадження лiзингу в дiяльностi бурякоцукрових пiдприємств. Практична реалiзацiя заходiв щодо реструктуризацiї бурякоцукрової галузi та регулювання ринку цукру сприятиме ослабленню кризових явищ в бурякоцукровому виробництвi України, дасть змогу успiшно розвивати органiзацiйнi засади узгодження iнтересiв постачальникiв сировини та цукрових заводiв, а також створити новi ринковi механiзми i елементи ринкової iнфраструктури галузi. Але, коли ринок ще остаточно не сформований, то вимоги перехiдного перiоду повиннi визначатися i регулюватися державою. вирiшення коли: - у буряковому виробництвi буде проводитися економiя земельної площi за рахунок пiдвищення врожайностi цукрових бурякiв, їх цукристостi, а також коли буде здiйснюватися вiдповiдна економiя експлуатацiйних витрат на їх вирощування; - у бурякоцукровому виробництвi буде запроваджена виробничо-господарська кооперацiя мiж виробниками та переробниками цукросировини. Беручи до уваги участь у виробничому процесi з вирощування потрiбної йому сировини, завод зацiкавлений, так само як i товаровиробники, у пiдвищеннi врожайностi цукрових бурякiв, покращаннi їх якостi - в цiлому всi технологiчнi операцiї в бурякiвництвi повиннi проводитися пiд наглядом досвiдчених спецiалiстiв цукрових заводiв; - у цукровому виробництвi скорочуватимуться загальнi обсяги капiталовкладень, витрати на поточний i капiтальний ремонт, на експлуатацiю i управлiння виробництвом, витрати сировини та економiя палива, пiдвищиться продуктивнiсть працi [10]. система i при створеннi необхiдних умов для реалiзацiї названої програми може самостiйно мобiлiзувати iнвестицiйнi ресурси для пiдвищення ефективностi та модернiзацiї виробництва, стабiлiзацiю постачання населенню цукру, створення потужного експортного потенцiалу, а також збiльшення фiнансових надходжень до бюджету. Отже, органiзацiйнi i економiчнi заходи неодмiнно повиннi бути доповненi технологiчними, бо без запровадження нових технологiй виробництва i переробки цукрових бурякiв неможливо значно пiдвищити врожайнiсть цукросировини, зменшити витрати на її виробництво, тобто забезпечити конкурентноздатнiсть продукцiї бурякоцукрового виробництва на свiтовому ринку. 3. 2. Роль новiтнiх технологiй виробництва у роботi галузi зовнiшнiх бурякоцукрових ринкiв України. Одним з напрямкiв виходу з кризової ситуацiї в бурякоцукровому виробництвi є змiна органiзацiйних форм господарювання, докорiнна перебудова бурякоцукрового пiдкомплексу в планi тiсної спiвпрацi з цукровими заводами, товаровиробниками i бiзнесовими структурами. Зокрема, при цукрових заводах доцiльно створювати, наприклад, машинно-технологiчнi станцiї. Кожна машинно-технологiчна станцiя може орендувати чимало рiллi з метою вирощування цукросировини - найбiльшого дефiциту для нормального функцiонування цукрового заводу. Незважаючи на те, що iнтенсифiкацiя бурякоцукрового виробництва вже давно стала необхiднiстю, дуже часто вона викликає й небажанi наслiдки - втрачається родючiсть грунту, зменшується вмiст в ньому гумусу, посилюються ерозiйнi процеси, забруднюється не тiльки кiнцева продукцiя, а й навколишнє середовище. Уже сьогоднi в навколишньому середовищi спостерiгається надлишкове нагромадження агрохiмiкатiв. Це - пряма загроза здоров'ю i життю не тiльки нинiшнього, а й наступних поколiнь. Дуже обнадiйливим в запропонованiй технологiї виступає суттєве зниження трудомiсткостi при виробництвi цукросировини - з 23,5 людино-дня до 5,2, яке характеризується загальною величиною зменшення в 4,5 рази. Найбiльше живої малопродуктивної працi можна було би вилучити в збираннi цукрових бурякiв, звичайно застосувавши найсучаснiшi бурякозбиральнi комплекси Тернопiльського комбайнового заводу, якi до того ж є найдешевшими i найбiльш пристосованими до мiсцевих умов буряковиробництва. Використання їх дозволить не тiльки вивiльнити значну кiлькiсть живої робочої сили, а й поєднати кiлька технологiчних операцiй, якi в традицiйнiй схемi збирання займали значне мiсце. гектар посiву цукрових бурякiв 1,6 центнера, то в запропонованiй вони не будуть перевищувати одного центнера, а це в розрахунку на всю бурякову площу - вагома економiя. Це, так би мовити, загальна схема технологiї iснуючого та пропонованого буряковиробництва. При бiльш уважному аналiзi пропонованої технологiї можна знайти суттєвiшi резерви її полiпшення (з точки зору екологiї) та зниження ресурсомiсткостi при вирощуваннi цукросировини. Тим самим буде вирiшуватися проблема запровадження ґрунтозахисної системи землеробства, вiдтворення ґрунтової родючостi, виробництво екологiчно безпечної продукцiї харчування. Так, в запропонованiй технологiчнiй схемi можна повнiстю вiдмовитися вiд дворазового хiмiчного обробiтку посiвiв, рiзкого скорочення застосування мiнеральних добрив, замiнивши їх органiкою, проведенням цiлої низки агрозаходiв, традицiйних для землеробства України, та й вiдновлення класичної системи господарювання при якiй основна ставка робиться на iнтенсивний розвиток головної багатоаспектної галузi - рослинництва та її складових, особливо тих, якi виступають основою природного вiдтворення родючостi грунту. усунути їх несумiснiсть, запобiгти хворобам, боротися з ерозiєю грунтiв, полiпшувати їх фiзичнi та хiмiчнi властивостi. Так, сидерати в польових умовах еквiвалентнi 60 т/га органiчних добрив. До них в умовах i України найкраще надаються: олiйна редька, гiрчиця, ярий рiпак, люпин. 600 ц/га зеленої маси при розкладаннi утворює велику кiлькiсть органiки. При цьому видiляється багато вуглекислого газу, що сприяє iнтенсивному росту цукрових бурякiв. Разом з тим пiд сидератами грунт не так iнтенсивно руйнується, не ущiльнюється атмосферними опадами, сидерати пригнiчують розвиток бур'янiв. У поєднаннi з поверхневим обробiтком грунту та добривами сидерацiя сприяє пiдвищенню врожайностi щонайменше на 25-30 вiдсоткiв. Приорювати сидерати найкраще пiзно восени, коли зниження температури грунту сприятиме збереженню зеленої маси до весни, тодi розпочнеться iнтенсивний процес її розкладу. не викликає, це надiйний резерв високої врожайностi не тiльки цукрових бурякiв, а й всiх iнших культур, якi мають їх своїм попередником. Що ж до надзвичайно гострої проблеми - боротьби з бур'янами, то їх можна успiшно знищувати класичними агротехнiчними заходами, якими послуговувалися українськi господарi в минулому. У їхнiй основi -правильний обробiток грунту i старанний догляд за посiвами, де працiвники бурякових плантацiй з сапкою успiшно завершують попередню боротьбу з цими шкiдливими для культури рослинами. При iснуючiй колгоспно-радянськiй системi господарювання боротьбу з бур'янами перекладали на гербiциди. Але вони дорогi i не кожному пiд силу, до того ж не завжди складалися сприятливi погоднi умови для їх ефективного використання. В такому випадку не слiд нехтувати попереджувальними заходами, якi набагато дешевшi i екологiчно безпечнiшi [Дод. 7]. Фiлософiя рекомендованої технологiї така. Проторена стежка в землеробствi - iнтенсивне використання продуктiв хiмiї для пiдвищення врожайностi цукрових бурякiв та боротьби з бур'янами i шкiдниками вимагає дуже багато грошей, надзвичайної обережностi при роботi з хiмiкатами. Крiм того, буряководи вiд цих заходiв не дiстають належного морального задоволення. Отже, потрiбно зайнятися пошуками бiльш досконалих методiв ведення бурякiвництва, бо добре вiдношення до землi повинно побудити i кращi вiдчуття в душi господаря. Тут потрiбно дотримуватися принципу: все, що буде взято у землi, потрiбно їй повернути. Якщо не змiнити сутi пiдходу до роботи в бурякiвництвi, то воно з кризи не зможе вийти. Застосовуючи гербiциди для боротьби з бур'янами, мiнеральнi добрива та iншi продукти хiмiї, буряководи на кожному гектарi втрачають 30 гривень. Їх рятує лише оригiнальна державна дотацiя - списування боргiв. Застосовуючи класичну українську систему землеробства, буряководи зможуть виграти 60 гривень з кожного гектара бурякових плантацiй. То чи лiпше, коли з бур'янами боротися класичними агротехнiчними заходами - два рази боронувати i два рази культивувати, чи може з насiнням внести гербiциди - i все. Тут треба добре подумати, якої якостi буде врожай, де гербiциди знищують не тiльки бур'яни. Та й скiльки коштують тi гербiциди, як вони впливають на собiвартiсть кiнцевої продукцiї. І, нарештi, що вигiднiше, дешевше, гуманнiше: платити дивовижнi суми за iмпорти, отруту, чи дати заробiток вiтчизняним буряководам, хоч i з сапкою. Бо, як показали спостереження, на „ручних” площах собiвартiсть виробництва бурякiв вiдчутно нижча, порiвняно з тими, де працюють суттєво зношенi, недосконалi механiзми. Правда, така „економiя” коштiв та ще й на початку нового тисячолiття за допомогою добровiльно-примусових волонтерiв на похвалу аж нiяк не заслуговує. Але ж це вихiд iз становища на сучасному етапi, коли на бурякових плантацiях панує примiтивна пострадянська технологiя. Отже, технiко-технологiчний регрес при iснуючих умовах в бурякоцукровому виробництвi таки „корисний”. Пiдмiнивши застарiлу, зношену, недосконалу технiку, селянин хоче хоч трохи пiдзаробити. Тим бiльше, що його праця набагато дешевша, нiж використання продуктiв хiмiї чи застосування бурякозбиральної технiки, яка потребує великої кiлькостi нафтопродуктiв, запасних частин, ремонтних матерiалiв, хоч сама є низькопродуктивною та ненадiйною. Таким чином, для агросфери на сьогоднi найрентабельнiшими залишаються людськi руки. Порiвняльнi результати української звичайної та новiтньої технологiй, яка вiдпрацьована з врахуванням досвiду країн Європи, характеризується разючим результатом. В першому випадку - -5 ц/га, з другому - +25 ц/га [Дод. 8]. цукрових бурякiв потрiбної якостi, збiльшення виходу цукру з кожної одиницi бурякової площi [Дод. 9; 10; 11]. Вiдпрацьованi ґрунтозахиснi технологiї бiологiчного землеробства потребують, як показали дослiдження, вдвiчi менше пального, у 3 рази менше пестицидiв, вдвiчi менше металу на один метр захоплення ґрунтообробної технiки. Та й продукцiя одержується екологiчно чиста, яка високо цiнується у бiльшостi країн свiту, хоч i коштує дорожче. В Українi та обставина поки-що iгнорується. Для економiчного обгрунтування технологiї з рiзним рiвнем iнтенсивностi вирощування цукрових бурякiв пропонуються диференцiйованi нормативи цих витрат в основу яких покладенi середнi фактичнi витрати в захiдноукраїнському регiонi та додатковi, якi обумовлюють як вид технологiї, так i рiвень урожайностi [9, 6-7]. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ Отже, на основi дослiдження, проведеного в данiй курсовiй роботi, можна зробити деякi висновки i узагальнення. Проте однозначно охарактеризувати стан бурякоцукрового пiдкомплексу неможливо. Безперечно, ця галузь є перспективною, як i бiльшiсть iнших, яким у попереднi роки не придiлялося достатньо уваги. Проведенi дослiдження i зробленi розрахунки показують, що Україна має великi перспективи щодо розвитку бурякоцукрового виробництва – добре розвинутi традицiйнi технологiї у сферах вирощування цукрових бурякiв i виробництва цукру, достатню кiлькiсть наявних виробничих потужностей та трудових ресурсiв, вигiдне, з точки зору мiжнародного подiлу працi, територiальне розташування виробництва тощо. Вони зумовлюються також сприятливими природно-клiматичними умовами для вирощування цукрових бурякiв i їх переробки на цукор. Це єдина країна колишнього Союзу, яка може виробляти цукор не лише для задоволення потреб свого населення, а й для поставок його на експорт. Прогнознi розрахунки показують, що Україна може щорiчно продукувати 6-7 млн. тонн цукру. Отже, перехiд вiтчизняного товаровиробника вiд виробничо орiєнтованого ведення господарства до ринкоорiєнтованого може суттєво покрити дефiцит товарiв, в основi якого лежало екстраполяцiйне планування, тобто „вiд досягнутого рiвня”. Дбаючи про майбутнiй добробут свого виробництва, пiдприємець повинен вмiти передбачити можливi потреби i вимоги своїх споживачiв. виробництва (створення акцiонерних товариств, регiональних формувань типу корпорацiї, холдiнгових компанiй, агропромислово-фiнансових груп тощо). Так само бурякоцукрова галузь має i значну кiлькiсть проблем, якi потрiбно вирiшувати негайно, вживаючи якомога ефективнiших заходiв. Цi проблеми є як внутрiшнього, так i зовнiшнього характеру. Так вступ України у вiльну мiжнародну торгiвлю ускладнюється тим, що ринок цукру у свiтi вже давно сформувався i на нього зорiєнтованi загальнодержавнi програми багатьох цукровиробних країн з квотування, лiцензування, дотування власного виробництва. В цих державах (переважно країни Європейського Союзу ) добре працює схема державного регулювання ринку цукру. Враховуючи собiвартiсть та якiсть українського цукру, а також рiвень захищеностi ринку цукру Європейським Союзом перспектива експорту цукру з України в найближчий час нездiйсненна. Значно дешевший iмпортний цукор вiльно проникає на внутрiшнiй ринок i створює перешкоди для реалiзацiї вiтчизняної продукцiї та ускладнює регулювання ринку. А вирiшення проблеми розвитку бурякоцукрового виробництва та вдосконалення його ринку вимагає здiйснення комплексу заходiв з перебудови сировинної бази, впровадження досягнень науково-технiчного прогресу, проведення маркетингових дослiджень внутрiшнього та зовнiшнього ринкiв цього продукту. Суттєва роль в цьому планi належить розробцi довгострокової програми реструктуризацiї бурякоцукрового пiдкомплексу з тим, щоб, змiнивши його форму власностi, визначити перспективнi цукровi заводи, оптимiзувати їх сировиннi зони, а неперспективнi, технiчно спрацьованi пiдприємства перепрофiлювати чи вивести з експлуатацiї. надання пiдприємствам довгострокових кредитiв для вдосконалення технологiї виробництва i пiдвищення якостi продукцiї. Це є одним iз основних чинникiв утримання позицiї нашої держави на традицiйних ринках збуту кiнцевої продукцiї. Проаналiзувавши з достатньою точнiстю сучасний стан бурякоцукрового виробництва, визначивши з низки iснуючих проблем найголовнiшi та взявши до уваги запропонованi шляхи вдосконалення роботи галузi, керiвництво нашої держави має шанс якщо не вивести Україну у першiсть країн по збуту цукру на свiтовому ринку, то принаймнi забезпечити власнi внутрiшнi потреби в цьому стратегiчному продуктi своїми силами. СПИСОК ВИКОРИСТА НОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. „Чи варто пробиватися на свiтовий ринок через стiну?”. Виступ Президента України Леонiда Кучми на Всеукраїнськiй нарадi з питань стратегiї розвитку аграрного сектора 7 лютого 2003 р.// „Сiльський час” вiд 12 лютого 2003 р. 2. Аналiз роботи цукрових заводiв галузi при переробцi цукрових бурякiв урожаю 2000 року станом на 21 грудня. Нацiональна асоцiацiя цукровикiв України. // „Укрцукор”. К., 2001 р., с. 18. 3. Архипов Г. К. Сахарная промышленность и крестьянское свеклосеяние.// Харьков, 1993 г., с. 24-25. 4. Борисюк П. Г. Пiдсумки роботи бурякоцукрової галузi України у 2003 р. та завдання на 2004 р.// „Цукор України”, №6, 2003 р., с. 2-5. 6. Данi Держкомстату України. i головних технологiв. // Ворзель, 1996 р., с. 1-3. 8. Михеев В.,Холилулин Л. Выход из кризиса в системном подходе.// „Сахарная свекла”, № 2, 1997 г., с. 3. 9. Мiлькевич В. М., Куянов В. В. та iн. Технологiчна якiсть цукрових бурякiв та пiдвищення ефективностi виробництва цукру.// „Фiтосоцiо-центр”, К., 2000 р., с. 6-7. 10. Органiзацiйно-економiчнi проблеми розвитку АПК. Частина 4. Цiноутворення, iнфраструктура аграрного ринку та виробничий потенцiал в АПК. (За ред. П. Т. Саблука).// ІАЕ УААН, К., 2001 р., с. 4. 11. Основнi показники виробничо-фiнансової дiяльностi агропромислового комплексу України за 1998 р.// МiнАПК, К., 1999 р., с. 64. 12. Рекомендацiї семiнару головних спецiалiстiв цукрових заводiв.// „Укрцукор”, К., 1999 р., 150 с.; 13. Рыбак С. Какие семена - такая и свекла.// „Агроперспектива”, № 62 (50)-2004 г., с. 35-36 15. Сеперович Н. Продовольче забезпечення i продовольча безпека.// ПАП, К., 1999 р., с. 10. 16. Сизенко Е. Й. Условия для устойчивого роста отрасли. // „Сахарная свекла”, №8, 2001 г., с. 7. 17. Статистичний бюлетень за сiчень-вересень 2003 року. // Держкомстат України, К., 2003 р., с. 68. 18. Фурса А. В. Цiноутворення на цукросировину в умовах формування ринкових вiдносин.// „Економiка АПК”, № 7, 2000 р., с. 88. 19. Фурса А. Трансформацiя цiн на цукровi буряки та цукор - основа стабiль­ного розвитку цукробурякового пiдкомплексу.// „Економiка України”, №8, 2002 р., с. 70. 20. Чернявская Л. Й., Хелемский М. З. К вопросу о потерях сахара при хранении свеклы. // „Сахарная промышленность”, № 1, 1996 г., с. 1-8. 21. Шпичак О., Стасiневич С. Гiркi цiни солодкої галузi.// „Урядовий кур'єр” вiд 9 вересня 2003 р.