Аналiз стейкхолдерiв
Мiнiстерство аграрної полiтики
Харкiвський нацiональний аграрний унiверситет iм. В. В. Докучаєва
НА ТЕМУ : Аналiз стейкхолдерiв
Виконала:
студентка 3 курсу 2 групи
ф-ту Менеджмента та економiки напряму пiдготовки: Економiка
пiдприємства
Іванова Інна
Перевiрила: Казакова І. В.
Харкiв, 2010
ЗМІСТ
Вступ
Значення iнтересiв стейкхолдерiв у процесi управлiння дiяльнiстю пiдприємства
Класифiкацiя стейкхолдерiв
Учасники проекту
Аналiз стейкхолдерiв
ВСТУП
Стейкхолдер (вiд англ. Stakeholder - власник частки (одержувач вiдсотка); власник застави, розпорядник (довiрчий власник) спiрного, закладеного або пiдопiчного майна, пайовик) - у вузькому змiстi слова: те ж, що й shareholder (акцiонер, учасник), тобто особу, що має частку в статутному (складовому) капiталi пiдприємства; у широкому змiстi: одне з фiзичних або юридичних осiб, зацiкавлених у фiнансовому й iншому результатах дiяльностi компанiї: акцiонерiв, кредиторiв, власникiв облiгацiй, членiв органiв керування, спiвробiтникiв компанiї, клiєнтiв (контрагентiв), суспiльства в цiлому, уряду.
"стейкхолдери" мають на увазi групи впливу, що iснують усерединi або поза компанiєю, якi треба враховувати при здiйсненнi дiяльностi. Інтереси стейкхолдерiв можуть вступати в протирiччя один з одним. Стейкхолдерiв можна розглядати як єдине суперечливе цiле, рiвнодiюча iнтересiв частин якого буде визначати траєкторiю еволюцiї органiзацiї.
Стейкхолдерiв роздiляють на чотири головнi категорiї:
· групи впливу, що фiнансують пiдприємство (наприклад, акцiонери);
· менеджери, якi керують ним;
· економiчнi партнери. Дана категорiя включає як покупцiв i постачальникiв, так i iншi економiчнi суб'єкти.
Кожна iз цих груп має рiзнi iнтереси й владнi можливостi, що буде впливати на рiвень поставлених ними завдань.[2]
ЗНАЧЕННЯ ІНТЕРЕСІВ СТЕЙКХОЛДЕРІВ У ПРОЦЕСІ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
Стейкхолдери
(Stakeholders) - досить широке коло осiб, що мають вiдношення до пiдприємства. Основними стейкхолдерами пiдприємства є:
, що вкладають у компанiю свiй капiтал з певною часткою ризику з метою одержання доходу на нього; кредитори
, що тимчасово надають пiдприємству позика в обмiн на деякий заздалегiдь установлений доход, i зацiкавленi в iнформацiї, що дозволяють їм визначити, чи будуть вчасно здiйсненi виплати по кредиту; менеджери пiдприємства
, оскiльки фiнансова iнформацiя дозволяє зробити найбiльш достовiрну оцiнку ефективностi керування пiдприємством; працiвники пiдприємства
, зацiкавленi в одержаннi iнформацiї про здатностi пiдприємства вчасно виплачувати зарплату, провадити пенсiйнi та iншi виплати; постачальники
, зацiкавленi в iнформацiї, що дозволяє їм визначити, чи будуть вчасно виплаченi належнi їм суми; споживачi
(клiєнти пiдприємства), зацiкавленi в стабiльностi поставок, як слiдство фiнансової респектабельностi пiдприємства; суспiльнi й державнi органiзацiї
, оскiльки вiд успiшного функцiонування пiдприємства залежить добробут економiчної iнфраструктури регiону [3].
Стейкхолдер – ринковий суб’єкт, який має iнтерес до дiяльностi пiдприємства чи до деяких напрямiв його дiяльностi, але цей iнтерес не базується на бажаннi отримати чистий дохiд.
Прийнято подiляти усiх стейкхолдерiв на
(керiвництво, працiвники, власники, спонсори) та зовнiшнiх
(державнi регулятивнi, законодавчi органи, правовi, судовi та полiтичнi установи, а також конкуренти, мiсцеве населення, ЗМІ). Крiм того, є групи, що знаходяться мiж внутрiшнiми та зовнiшнiми сторонами, до яких перш за все слiд вiднести клiєнтiв i постачальникiв.
Інтереси стейкхолдерiв можуть вступати в суперечнiсть один з одним, отже, "зовнiшнiх i внутрiшнiх партнерiв" господарюючого суб’єкта можна розглядати як єдине суперечливе цiле, рiвнодiюча iнтересiв частин якої буде визначати траєкторiю еволюцiї органiзацiї.
Ефективне управлiння вiдносинами зi стейкхолдерами є однiєю з головних цiлей управлiння пiдприємством i однiєю з найважливiших задач стратегiчного менеджменту. Аналiз стейкхолдерiв суб’єкта господарювання включає такi основнi етапи: iдентифiкацiя, систематизацiя, оцiнка цiлей i завдань стейхолдерiв, збiр iнформацiї про них.
Одним iз iнструментiв, який дає можливiсть виявити та проаналiзувати вiдносини пiдприємства i його стейкхолдерiв є теорiя зацiкавлених сторiн (stakeholder theory).
Розглянемо ключовi положення цiєї теорiї:
1) пiдприємство має вiдношення з великою кiлькiстю стейкхолдерiв, що складають його оточення, якi впливають або на яких можуть вплинути рiшення пiдприємства, що приймаються керiвництвом;
2) теорiя займається природою цих вiдносин: процесами i результатами, якi їх супроводжують;
3) iнтереси всiх стейкхолдерiв потенцiйно мають право бути взятi до уваги i при можливостi – задоволенi.
Аналiз стейкхолдерiв в межах iдентифiкацiї стратегiчного простору пiдприємства спрямований на виявлення таких їх характеристик, як: iнтереси окремих груп та їх вiдносна влада, вплив на пiдприємство та значущiсть кожної групи для його майбутнього; вплив стейкхолдерiв на ресурси пiдприємства, на його стратегiчнi активи; партнерства та коалiцiї, в якi вступають стейкхолдери та можливi наслiдки такої їх взаємодiї для пiдприємства. Результатом подiбного дослiдження має стати своєрiдна сегментацiя стейкхолдерiв по групах, що створюють для пiдприємства новi можливостi, або загрози.
Завершивши аналiз стейкхолдерiв, планувальна група може переходити до формулювання мiсiї пiдприємства, яка виникає з довгих дискусiй про сутнiсть органiзацiї, її незмiнну мету, зв’язок з головними стейкхолдерами, її фiлософiю та головнi цiнностi й етичнi норми [5].
Основними стейкхолдерами пiдприємства є:
– iнвестори, що вкладають у компанiю свiй капiтал з певною часткою ризику з метою отримання доходу;
– кредитори, котрi тимчасово надають пiдприємству позику в обмiн на деякий наперед встановлений дохiд i зацiкавленi в iнформацiї, що дозволяє їм визначити, чи будуть своєчасно здiйсненi виплати по кредиту;
– постачальники, зацiкавленi в iнформацiї, що дозволяє їм визначити, чи своєчасно виплатять належнi їм суми;
– споживачi (клiєнти пiдприємства), зацiкавленi в стабiльностi поставок, як наслiдок фiнансової респектабельностi пiдприємства;
– суспiльнi i державнi органiзацiї, оскiльки вiд успiшного функцiонування пiдприємства залежить добробут економiчної iнфраструктури регiону [5].
- залежно вiд їхнiх iнтересiв та їхньої влади
:
2) Інтерес стейкхолдера визначається його бажанням впливати на органiзацiю.
Отже, схема стейкхолдера: Вплив стейкхолдера = Влада х Інтерес.
Зовнiшнi партнери (стейкхолдери) - це фiзичнi i юридичнi особи, якi зацiкавленi у розвитку даного пiдприємства i здатнi впливати на цей розвиток.
До числа зовнiшнiх партнерiв (стейкхолдерiв) зараховують: компаньйонiв, власникiв спiввласникiв пiдприємства, акцiонерiв, а також засоби масової iнформацiї, органи мiсцевої влади, профспiлковi органи тощо, якi зацiкавленi в успiшному розвитку пiдприємства. Сюди вiдносять i постачальникiв.
Внутрiшнi стейкхолдери включають менеджерiв, службовцiв, власникiв i раду директорiв або правлiння, у якому представленi менеджери й власники. Один iз самих значних внутрiшнiх стейкхолдерiв - одноособовий виконавчий орган.
рiзною.
Наприклад, власники цукрозаводу зацiкавленi у максимальнiй капiталiзацiї прибутку, мiсцевi органи влади - у спрямуваннi його на соцiальнi потреби мiстечка, де проживають цукровиробники, а внутрiшнi партнери (робiтники) волiють, щоб весь прибуток був спрямований на дивiденди.
Таких ситуацiй, коли важко узгодити iнтереси численних стейкхолдерiв, виникає безлiч; а тому постає питання про градацiю iнтересiв, встановлення прiоритетiв. З цiєю метою стейкхолдерiв подiляють на групи, залежно вiд рiвня їх зацiкавленостi у розвитку пiдприємства та можливостей впливу на нього. І для кожної з таких груп визначають найприйнятнiший стиль взаємовiдносин [4].
Взаємодiя зi стейкхолдерами
Перший метод укладається у встановленнi партнерських зв'язкiв зi стейкхолдерами. Важливою метою цього методу є побудова таких вiдносин, щоб для стейкхолдера було бiльш вигiдно дiяти в iнтересах компанiї, оскiльки в цьому випадку вiн досягає й власних iнтересiв.
як маркетинговi дослiдження, створення спецiальних вiддiлень, що контролюють сфери iнтересiв важливих стейкхолдеров (наприклад: дотримання законiв, контроль за екологiчною безпекою), зусилля по забезпеченню єднальних процедур, реклама й зв'язки фiрми iз громадськiстю й т. д.
бажання персоналу бiльших зарплат - потреба менеджменту в скороченнi витрат; i т. д.). Данi протирiччя можна ефективно вирiшити за рахунок погоджування воєдино iнтересiв рiзних груп (наприклад побудова системи мотивацiї зав'язаної на результат дiяльностi компанiї в цiлому) [2].
УЧАСНИКИ ПРОЕКТУ
Стейкхолдери проекту – це особи чи органiзацiї, що активно беруть участь у проектi, чи чиї iнтереси можуть впливати на результати виконання чи завершення проекту. Учасники також можуть впливати на цiлi i результати проекту. Команда управлiння проектом повинна iдентифiкувати учасникiв проекту, визначати їх вимоги i очiкування i, наскiльки це можливе, управляти їх впливом на вимоги для того, що забезпечити успiшне завершення проекту. На рисунку зображено вiдносини мiж учасниками проекту i командою проекту.
Учасники проекту мають рiзнi рiвнi вiдповiдальностi i повноважень щодо участi в проектi. Крiм того, вiдповiдальнiсть i повноваження можуть змiнюватися на рiзних етапах життєвого циклу проекту. Їх вiдповiдальнiсть i повноваження змiнюються в дiапазонi вiд випадкової участi в опитуваннях i фокус – групах до повного забезпечення потреб проекту, в тому числi фiнансової i полiтичної пiдтримки. Учасники проекту, що iгноруються свої обов’язки, можуть викликати невиправнi наслiдки для цiлей проекту. Подiбним чином, менеджерам проекту, що iгнорують учасникiв проекту, слiд очiкувати руйнiвних наслiдкiв для результатiв проекту.
Інодi визначити учасника проекту доволi складно. Наприклад, працiвник складального ланцюга, чий професiйний рiст на пiдприємствi залежiть вiд результатiв проекту розробки нового продукту, також є учасником проекту. Невдача в iдентифiкацiї учасникiв проекту може призвести до значних складнощiв при виконання проекту. Наприклад, до вимог проекту по оновленню програмного забезпечення в зв’язку iз проблемою 2000 року довелось добавити багато додаткових завдань по документуванню в наслiдок того, що надто пiзно було виявлено, що юридичний вiддiл є важливим учасником проекту.
Учасники можуть чинити як позитивний, так i негативний вплив на проект. Учасники, що позитивно впливають – це, зазвичай, тi, кому вигiдно успiшне завершення проекту, тодi як негативно впливають тi часники, яким успiшне завершення небажане. Наприклад, дiловi кола суспiльства, що отримають зиск вiд проекту iндустрiального розвитку, можуть бути позитивно впливати як учасники. Навпаки, група по захисту навколишнього середовища, яка вважає, що проект завдає шкоди природi, будуть чинити негативний вплив як учасники. В iнтересах учасникiв, що позитивно впливають на проект, буде допомога здiйсненню проекту, наприклад, допомога в отриманнi дозвiльних погоджень. Дiї учасникiв, що негативно впливають, будуть зводитися до перешкодi в здiйсненнi проекту, наприклад, висуваннi вимог бiльш широких екологiчних iнспекцiй. Команда проекту часто не звертає уваги на учасникiв, якi негативно впливають на проект, що значно збiльшує ризик успiшного завершення проекту.
До ключових учасникiв будь-якого проекту вiдносяться:
Замовник – майбутнiй власник i користувач результатiв проекту. Це може бути фiзична або юридична особа, одна чи декiлька органiзацiй.
Замовниками можуть бути iнвестори, а також iншi фiзичнi та юридичнi особи, уповноваженi iнвесторами здiйснювати реалiзацiю iнвестицiйних проектiв.
Може iснувати багато рiвнiв замовникiв. Наприклад, до числа замовникiв нового фармацевтичного препарату можуть вiдноситися лiкарi, якi назначають цей препарат, пацiєнти, якi його приймають i страхувальники, якi його сплачують. В деяких галузях застосування замовник i користувач спiвпадають, в той час як в iнших як замовник розумiється юридична особа, що отримає продукти проекту, а як користувач – тi, хто буде безпосередньо використовувати продукт проекту.
Інвестор – особа, що вкладає грошi у проект. Інодi вiн i замовник – це одна й та сама особа. Якщо нi, то iнвестор укладає договiр iз замовником, контролює виконання контрактiв i здiйснює розрахунки з iншими учасниками проекту.
Проектувальник – проектнi групи або органiзацiї, що розробляють проектно-кошторисну документацiю.
Постачальник – особа, що вiдповiдає за матерiально-технiчне забезпечення проекту.
Пiдрядчик – особа, яка несе вiдповiдальнiсть i виконує роботи за проектом вiдповiдно до контракту.
Команда проекту – органiзацiйна структура, очолювана менеджером проекту i створювана на перiод здiйснення проекту з метою ефективного досягнення його цiлей.
Виконуюча органiзацiя. Пiдприємство, чиї працiвники безпосередньо беруть участь у виконаннi проекту.
Члени команди проекту. Група, яка виконує роботи по проекту.
чи негативно впливати на хiд виконання проекту.
Окрiм вищеназваних учасникiв проекту iснує також багато рiзних назв i категорiй учасникiв проекту, в тому числi внутрiшнi i зовнiшнi, власники i iнвестори, продавцi i пiдрядники, члени команд i їх родин, державнi установи i засоби масової iнформацiї, окремi громадяни, тимчасовi чи постiйнi лобiстськi органiзацiї, суспiльство загалом. Перерахування чи класифiкацiя учасникiв – це, головним чином, спосiб виявити тi особи чи органiзацiї, що розглядають себе в якостi учасникiв проекту. Ролi i вiдповiдальностi учасникiв можуть перетинатися, наприклад, в тому разi, коли проектна органiзацiя забезпечує фiнансування заводу, що сама й проектує.
Керiвник проекту повинен управляти очiкуваннями учасникiв проекту, що може бути досить складно тому, що учасники проекту можуть мати рiзнi i протилежнi цiлi.
Керiвник вiддiлу, який вимагає встановити нову iнформацiйну систему управлiння, може бути заiнтересований в її низькiй вартостi, фахiвець по створенню системи може зробити акцент на технiчнi вдосконаленостi системи, а пiдрядник, що отримав замовлення на програмування, може бути заiнтересований в отриманнi максимального прибутку
Вiце – президент по розробкам в компанiї електронного обладнання може визначити успiх продукту як досконалiсть технологiї, вiце – президент по виробництву – в застосуваннi передових виробничих технологiй, а вiце – президент по маркетингу – по кiлькостi реалiзованих нових можливостей продукту.
а навколишнi мешканцi можуть сподiватися на перенесення будiвництва в iнше мiсце [1].
АНАЛІЗ СТЕЙКХОЛДЕРІВ
Важливе значення для суспiльної полiтики має аналiз стейкхолдерiв (Stakeholders – О. Кiлiєвич Англо-український ґлосарiй термiнiв i понять з аналiзу державної полiтики та економiки. – К.: Вид-во Соломiї Павличко "Основи", 2003. – С. 17) – дослiвно це пайовики – всi, хто мають вiдношення до вирiшення питань вироблення полiтики – i в серединi влади, i поза владою, тобто всi, чиї позицiї варто брати до уваги при аналiзi полiтичної ситуацiї, тому що вони можуть вплинути на процеси ухвалення i впровадження рiшень. Тобто вони мають своєрiдний пай у процесах вирiшення питання, отже термiн може розглядатись як метафора в англiйськiй мовi.
Проте досвiд свiдчить, що термiн пайовики погано сприймається в українському суспiльствi, особливо коли вiн застосовується до органiв влади (мабуть, виникають нездоровi асоцiацiї iз корумпованiстю влади, про яку дуже багато розмов). Переклад термiну, який iнколи пропонується – зацiкавленi групи – з урахуванням iснування бiльш усталеного iншого поняття з такою ж назвою – є неприйнятним). Фактично без належного аналiзу стейкхолдерiв неможливо зробити якiсний аналiз полiтики, оскiльки змiна напряму полiтики (якщо не обрано альтернативу status-quo) є змiна стейкхолдерiв (альтернативнi стейкхолдери).
Аналiз стейкхолдерiв передбачає з’ясування:
поглядiв i ставлення зацiкавлених груп, лiдерiв, ЗМІ тощо до проблеми (кого стосуються, зачiпає проблема i хто має важелi впливу на можливi варiанти вирiшення/ поглиблення проблеми);
Зацiкавленi групи. Якi iснують зацiкавленi групи, тобто тi, кого зачiпає проблема або засоби її розв’язання, i хто має можливiсть впливати на ситуацiю, як позитивно, так i негативно.
Тут наголошується лише на недержавних структурах, i таких, на iнтереси яких слiд зважати. Тут вказуються лише iнституйованi групи (напр., громадськi об’єднання пiдприємцiв, якщо проблема стосується несприятливого iнвестицiйного клiмату); окремi неiнституйованi групи населення (напр., пiдприємцi), повиннi згадуватися у попередньому пунктi при описi масштабiв проблеми (напр., скiльки таких пiдприємцiв, який вiдсоток населення вони становлять, яке вiдношення мають до проблеми) органiзацiї: установи, що пiдтримують/ заперечують рiшення.
Зацiкавленi органи влади. Чи викликає стурбованiсть в iнших органах влади (яких саме), у чому це має прояв, яку роль вiдiграють цi органи в поточнiй полiтицi, якi питання вимагають узгодження iз представниками даних органiв.
Аналiз полiтики має бути спрямований на iдентифiкацiю стейкхолдерiв – всiх тих осiб (груп осiб), якi мають вiдношення до процесу полiтики (як у владi, так i поза органами влади). Тобто всiх, кого зачiпає iснування проблеми й можливих шляхiв її вирiшення (пов’язанi iз цим затрати, випуск i наслiдки реалiзацiї полiтики). Цi особи є у певному сенсi "пайовиками" процесу полiтики, тому що вони мають "пай" – з ними потрiбно рахуватися в процесi полiтики.
Стейкхолдери є учасниками процесу полiтики, центральнi фiгури в якому – виробники полiтики, зокрема, особи, що приймають рiшення, а також аналiтики полiтики.
Виробники полiтики – це тi, хто "робить" полiтику, тобто особи, вiдповiдальнi за її розробку й прийняття рiшень в органах влади.
При здiйсненнi аналiзу полiтики варто проводити консультацiї iз двома групами стейкхолдерiв – iз представниками груп iнтересiв i зацiкавлених органiв влади.
Групи iнтересiв – iнституйованi групи учасникiв (можуть ураховуватися формальнi й неформальнi зв’язки, що поєднують учасникiв у групи), якi мають спiльний iнтерес у процесi полiтики. Прикладом є групи бiзнесiв-iнтересiв, лобiстськi групи пiдприємцiв; полiтичнi партiї й рухи (напр., "зеленi", з якими варто рахуватися при реалiзацiї бiльшостi iнвестицiйних проектiв, що впливають на природне середовище). Із представниками груп iнтересiв необхiдно проводити вiдповiднi консультацiї в процесi полiтики, особливо, перед прийняттям яких-небудь рiшень.
Другу групу стейкхолдерiв, iз представниками якої варто проводити попереднi консультацiї, складають зацiкавленi органи влади – органи, з якими повиннi узгоджуватися тi або iншi питання, що стосуються даного процесу полiтики. Коло таких органiв влади визначається нормативними документами або експертним шляхом, з урахуванням доцiльностi.
Полiтичний аналiз має бути спрямований на iдентифiкацiю стейкхолдерiв – всiх тих осiб (груп осiб), якi мають вiдношення до процесу полiтики (як у владi, так i поза органами влади). Тобто всiх, кого зачiпає iснування проблеми й можливих шляхiв її вирiшення (пов’язанi iз цим затрати, випуск i наслiдки реалiзацiї полiтики). Цi особи є у певному сенсi "пайовиками" процесу полiтики, тому що вони мають "пай" – з ними потрiбно рахуватися в процесi полiтики.
Особливостi полiтичного аналiзу полiтики. Полiтична система, полiтичнi iнститути динамiка полiтичного процесу та суспiльна полiтика: їх взаємовплив. Особливостi та методи полiтичного аналiзу полiтики. Роль i значення полiтичних партiй, громадських органiзацiй i рухiв, профспiлок, мозкових центрiв в аналiзi полiтики. Виборчi процеси, референдуми як структурнi тиски на полiтику. Групи iнтересiв, впливу, тиску та лобiзм у твореннi полiтики. Полiтична культура суспiльства i аналiз суспiльної полiтики.
Полiтичне середовище (роlitical environment): полiтична система, полiтичнi iнститути, владнi структури, чинне законодавство, полiтичнi партiї, громадськi органiзацiї, групи спецiальних iнтересiв, лобiзм, переважаюча iдеологiя, полiтична культура, нагальнi полiтичнi проблеми даного моменту.
демократичних традицiй та розвиненого громадянського суспiльства, - це досить складний i суперечливий процес, якому, однак, немає альтернативи. Тому важливим є вивчення теоретичних основ та практики становлення i функцiонування механiзмiв групової полiтики в розвинених демократiях задля порiвняння з процесами, що вiдбуваються в перехiдних суспiльствах.
У сучасному плюралiстичному суспiльствi iндивiди, що мають спiльнi iнтереси, формально чи неформально об’єднуються й висувають свої вимоги уряду, у зв’язку з чим групи є своєрiдними мiстками мiж iндивiдами та урядом, оскiльки полiтика — це боротьба мiж групами за вплив на суспiльну полiтику.
Завданням полiтичної системи, згiдно з груповою моделлю, є:
- встановлення правил гри в боротьбi груп;
- влаштування компромiсiв i балансування iнтересiв;
- нав’язування цих компромiсiв.
Лобiзм, використання сили груп iнтересiв, вплив через грошовий чинник, стимулювання престижу, iнформацiйний тиск, задiяння ЗМІ, зв’язки з урядовцями, бюрократичнi перешкоди тощо – все це безкiнечний процес вироблення i впровадження полiтики, який, можливо, не дуже репрезентований (видимий), бiльш латентний, але могутнiй за впливом. Постiйний дуалiзм (як лобiзм) взаємостосункiв мiж лiдерами груп iнтересiв i офiцiйними розробниками полiтики (передусiм законодавцями) та їхня ротацiя, мiж членами груп iнтересiв i тими, хто ними офiцiйно керує, i, нарештi, результат полiтики — впровадження, доопрацювання, вiдторгнення (повернення, згiдно зi схемою, назад).
У полiтологiчнiй лiтературi процес вироблення i впровадження суспiльної полiтики має декiлька специфiчних рис: суспiльна полiтика — результат дiяльностi груп-iнтересiв, вироблення полiтики — арена боротьби (змагання) груп iнтересiв, груп впливу i тиску, а розробники полiтики – посередники у виборi мiж конфлiктуючими групами iнтересiв
Полiтичне середовище має два аспекти - зовнiшнiй фон вiдносно даної полiтичної системи та внутрiшнiй - внутрiшня структура полiтичної системи, органiзацiйна [6].
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. http://www.forbiz.com.ua/print.php?type=N&itemid=41
3. http://www.job4you.com.ua/professions/informtehnologiistatistikasotziologiya/39729/#
4. http://buklib.net/component/option,comjbook/task,view/Itemid,99999999/catid,95/id,1264/
5. http://www.rusnauka.com/18DNI2010/Economics/69677.doc.htm
&c=547
| 
