Актуальнi проблеми та напрями реформування спрощеної системи оподаткування в Українi
умовах господарювання головним чином саме мале пiдприємництво стимулює економiчну конкуренцiю, сприяє структурнiй перебудовi економiки та створює сприятливi умови для формування нової соцiальної верстви – пiдприємцiв-власникiв, якi забезпечують стабiльнiсть суспiльства. Ось чому, для України основою економiчного благополуччя та її соцiальною орiєнтацiєю є розвиток малого пiдприємництва, а також об’єктивна необхiднiсть стимулювання такої пiдприємницької дiяльностi. Протягом останнiх рокiв увага науковцiв, економiстiв, полiтикiв зосереджується на аналiзi тенденцiй розвитку малих пiдприємств в Українi. Пiдтримка малого бiзнесу, у тiм числi через систему оподаткування, є одним iз способiв подолання економiчної кризи в економiцi. На перших етапах становлення системи оподаткування малому пiдприємництву надавались певнi пiльги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку. Згодом податковi пiльги для малого пiдприємництва практично було лiквiдовано, що негативно вплинуло на його розвиток. Розумiючи, що дiяльнiсть суб'єктiв малого пiдприємництва сприяє розв'язанню важливих соцiальних та економiчних проблем, iснують численнi спроби полегшити їх роботу. Одним iз напрямiв сьогоденної державної пiдтримки суб’єктiв малого пiдприємництва в Українi є надання їм пiльг у податковiй сферi в рамках введення спрощеної системи оподаткування, що є визначальною передумовою створення ефективної системи, яка дозволить забезпечити гармонiчнi стосунки та реалiзувати економiчнi iнтереси держави i платникiв податкiв. Проте, через недосконалiсть законодавчої бази та вiдсутнiсть необхiдних регулювань з боку держави, на даний момент актуальним постає питання подальшого реформування такої системи оподаткування.
Аналiз останнiх дослiджень i публiкацiй. Проблеми вибору оптимального режиму оподаткування для малих пiдприємств, дослiдження впливу спрощеної системи оподаткування на економiчну активнiсть малого бiзнесу, наукове обгрунтування концептуальних засад альтернативної податкової полiтики неодноразово дослiджувались у публiкацiях вiтчизняних науковцiв та економiстiв З. С. Варналiя, О. Д. Василика, М. А. Гапонюка, О. Д. Данiлова , І. А. Брижаня, В. Я. Чевганова, О. О. Олiйника, І. О. Лютого, М. В. Романюка, К. Л. Бакума та iн. Зокрема, Ю. Б. Іванов та А. М. Тищенко, якi аналiзують спрощену систему оподаткування облiку й звiтностi в контекстi таких iнструментiв податкового регулювання, як податковi пiльги та податкове стимулювання, А. М. Соколовська розглядає її як один iз чинникiв зниження податкового навантаження та засiб пристосування податкової системи України до об'єктивних умов соцiально-економiчного розвитку.
Постановка завдання. І хоча на даний час є велика кiлькiсть статей, публiкацiй i монографiй щодо порядку переходу на спрощену систему оподаткування та її економiчної доцiльностi, проте недостатньо проаналiзованi переваги та недолiки спецiальних податкових режимiв, їх вплив на макроекономiчнi та соцiальнi процеси. Саме тому метою написання статтi є розгляд основних недолiкiв спрощеної системи оподаткування та обгрунтування необхiдностi її реформування.
Виклад основного матерiалу. Особливостi застосування спрощеної системи оподаткування закрiплено Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, облiку i звiтностi суб’єктiв малого пiдприємництва» № 727/98 вiд 3 липня 1998 року, що з 19 вересня 1999 року дiє в новiй редакцiї Указу № 746/99 вiд 28 червня 1999 року. Запровадження спрощеної системи оподаткування повинно призвести до усунення диспропорцiй на окремих товарних ринках, до створення додаткових робочих мiсць i скорочення безробiття, а також активiзацiї iнновацiйних процесiв та розвитку конкуренцiї у державi – про що свiдчать позитивнi результати розвитку малого бiзнесу у країнах, якi пройшли етап реформування економiчних систем. Проте, в Українi використання спрощеного режиму оподаткування суб’єктiв малого пiдприємництва зумовило виникнення низки проблем, якi потребують об’єктивного перегляду та ефективного вирiшення.
Зокрема, граничний обсяг операцiй для реєстрацiї платником єдиного податку перевищують граничний обсяг операцiй для обов’язкової реєстрацiї платником податку на додану вартiсть (ПДВ). Зокрема, для можливостi переходу на спрощену систему обсяг виручки суб’єкта господарювання – фiзичної особи не має перевищувати 500 тис. грн., а юридичної особи – 1 млн. грн., в той час як для обов’язкової реєстрацiї платником ПДВ обсяг оподатковуваних операцiй має бути бiльшим за 300 тис. грн., згiдно Закону України «Про податок на додану вартiсть». Через таку розбiжнiсть на практицi можуть виникати ситуацiї, коли платник єдиного податку зобов’язаний реєструватися платником ПДВ, незважаючи на можливiсть лишатися на спрощенiй системi оподаткування. Такий суб’єкт господарювання буде сплачувати i єдиний податок, i ПДВ. З огляду на складнiсть облiку податку на додану вартiсть це може виявитись неприйнятним для багатьох дрiбних пiдприємств i пiдприємцiв i стати причиною наростання тiнiзацiї.
Суттєвим недолiком залишається на даний момент елемент подвiйного оподаткування в спрощенiй системi за ставкою єдиного податку 6% - при умовi сплати ПДВ. Суть полягає у тому, що 6% податку береться з суми виручки включаючи ПДВ, яке надходить вiд покупцiв, що є економiчно неправильним, оскiльки необгрунтовано накладати податок на податок.
продукцiї, при збереженнi обсягу реалiзацiї збiльшує виручку, а вiдповiдно i збiльшує суму нарахованого податку. Отже, прибуток пiдприємства зменшується, вiд чого потерпають в першу чергу саме малi промисловi пiдприємства [3, 175].
Ще одним недолiком спрощеної системи оподаткування є недоотримання надходжень державним бюджетом та позабюджетними цiльовими фондами фiнансування. Адже, згiдно з чинним законодавством, бiльша частина надходжень вiд єдиного податку спрямовується безпосередньо до мiсцевих бюджетiв.
Недосконалою є система формування коштiв соцiального призначення, що базується на досить високих ставках внескiв та характеризується нерацiональною структурою джерел фiнансування, коли основний фiнансовий тягар несуть роботодавцi, а найманими працiвниками фiнансується значно менша частка загальних надходжень. Високе навантаження на фонд оплати працi (бiльше 40%) створює умови для тiнiзацiї доходiв. Існування чотирьох автономних фондiв соцiального страхування та диференцiйованих платежiв до кожного з них призводить до значного збiльшення витрат на адмiнiстрування внескiв, порiвняно з консолiдованим варiантом їх сплати (єдиний соцiальний внесок). Вiдсутнiсть належного облiку обсягу реалiзацiї дає можливiсть використовувати спрощену систему в схемах мiнiмiзацiї оподаткування та тiнiзацiї заробiтної плати [7].
До вагомих недолiкiв застосування спрощеної системи оподаткування можна вiднести також наступнi обставини:
2. Сума єдиного податку пiдприємцями сплачується авансом за звiтний перiод, проте при цьому не враховується чи буде фактично отримано дохiд вiд здiйснення такої дiяльностi за звiтний перiод, чи нi.
3. При використаннi працi найманих робiтникiв пiдприємець має сплачувати за кожного з них 50% суми єдиного податку.
4. Обмеження в можливостi використовувати велику кiлькiсть найманих працiвникiв.
Таким чином, варто зауважити про колосальнi обсяги коштiв, якi легально виходять з-пiд оподаткування та набувають готiвкової форми через дiяльнiсть платникiв фiксованого податку. Неприпустимим є те, що спрощена система оподаткування, яка мала на метi пiдтримку самозайнятого населення та пiдприємцiв-початкiвцiв, використовується великим i середнiм бiзнесом для зменшення своїх податкових зобов’язань.
Для усунення недолiкiв спрощеної системи оподаткування необхiдно перш за все провести змiни у законодавствi та прийняти Податковий кодекс, який мiстить значнi вдосконалення даної системи.
з вищим рiвнем доходiв в даному випадку сплатить бiльшу суму податкового зобов’язання.
Об’єктивно необхiдним є внесення змiн до певних елементiв дiючої системи спрощеного оподаткування, а саме щодо перелiку податкiв, замiсть яких сплачується єдиний податок; ставок та граничного обсягу виручки, який дозволяє застосовувати спрощену систему.
Даний пiдхiд дозволяє зберегти позитивний досвiд функцiонування спрощеної системи, а також усунути виявленi недолiки i закрити законодавчi «дiрки», якi використовуються для мiнiмiзацiї податкових зобов’язань.
можуть бути iншi системи спрощеного оподаткування, передбаченi українським законодавством – фiксований сiльськогосподарський податок та фiксований податок з доходiв фiзичних осiб. Перевагою такого пiдходу є обмеженiсть можливостей його використання у схемах зменшення обов’язкових до сплати податкових виплат [6].
Продуктивним могло би бути використання зарубiжного досвiду, зокрема країн Європейського Союзу, де спрощенi системи оподаткування суб’єктiв малого пiдприємництва набули поширення в iнших формах державної пiдтримки:
- запровадження спецiальних режимiв оподаткування податком на додану вартiсть деяких видiв операцiй характерних для фермерських господарств i сiльськогосподарських кооперативiв;
Такий пiдхiд передбачає здатнiсть через механiзм малого бiзнесу у повнiй мiрi вирiшувати проблеми зайнятостi населення, скорочувати рiвень безробiття, створювати новi робочi мiсця та задовiльняти пропозицiю на ринку працi, особливо в умовах фiнансової кризи та масового скорочення робочих мiсць.
Висновки
Аналiзуючи умови розвитку малого пiдприємництва в Українi, можна зробити висновок, що для малого бiзнесухарактерна вiдсутнiсть дiєвої системи державної пiдтримки, зокрема в питаннi оподаткування.
Проведений аналiз дає змогу стверджувати, що даний режими оподаткування є значно ефективнiшими у порiвняннi iз загальною системою - з фiскальної точки зору, та надають можливiсть зменшити податкове навантаження, витрати коштiв i часу на ведення облiку та звiтностi.
Виходячи з вищесказаного, можна запропонувати такi шляхи реформування системи спрощеного оподаткування:
- законодавче закрiплення спрощеної системи оподаткування шляхом прийняття спецiального закону або окремої глави Податкового кодексу;
- здiйснення iндексацiї показника єдиного податку та обсягу виручки вiд реалiзацiї продукцiї з урахуванням рiвня iнфляцiї за перiод з 1998 по 2009 рр.;
- передбачення можливостi щорiчного збiльшення лiмiту обсягу виручки та розмiру ставок єдиного податку на корегуючий коефiцiєнт, який враховує змiну споживчих цiн в країнi за попереднiй календарний рiк;
- застосування спрощених схем справляння окремих податкiв (ПДВ, податок на прибуток) для певних галузей;
Так, використання спецiальних режимiв оподаткування забезпечує динамiчне створення робочих мiсць, швидке реагування на змiни ринку працi та поглинання надлишкiв робочої сили.
Для досягнення вище зазначених цiлей та завдань необхiдно створити законодавчу базу з питань оподаткування, яка б найбiльшою мiрою враховувала соцiально-економiчний та науково-технiчний розвиток нашої держави, створити такi податковi умови, якi б сприяли розвитку малого та середнього бiзнесу. Придiлити особливу увагу створенню Податкового кодексу України.
Лiтература:
1. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, облiку та звiтностi суб’єктiв малого пiдприємництва» № 746/99 вiд 28. 06. 1999 // www.zakon.rada.gov.ua.
2. Закон України «Про податок на додану вартiсть» вiд 03. 04. 1997 №168/97-ВР (з наступними змiнами i доповненнями) // www.zakon.rada.gov.ua.
3. Брижань І. А., Олiйник О. О. Реформування системи оподаткування суб’єктiв малого пiдприємництва як один iз заходiв державної пiдтримки їх розвитку // Економiка i регiони. – 2009. - №2. – с. 171-176.
4. Лютий І. О., Романюк М. В. Проблеми та перспективи спрощеної системи оподаткування суб’єктiв малого пiдприємництва в Українi // Фiнанси України. – 2007. - №6. – с. 31-38.
| 
