Інфляцiя в Українi та її особливостi
План
Вступ
2. Причини iнфляцiї
3. Типи iнфляцiї
5. Інфляцiя в Українi та її особливостi
Лiтература
Вступ
Одним iз неодмiнних атрибутiв грошового обiгу в країнах, де основу суспiльного виробництва складає ринкова економiка, є iнфляцiя. Це явище, власне кажучи, супроводжувало товарне виробництво на всьому iсторичному шляху його розвитку, але з особливою частотою i негативними наслiдками для економiки iнфляцiя стала проявлятися у ХХ столiттi, коли країни перейшли до паперово - грошових систем. Інфляцiя як явище охоплює практично всi напрямки i сфери виробництва i може призводити до дуже гострої соцiальної напруженостi у суспiльствi. Прикладом є Нiмеччини початку 20 - х рокiв, Югославiя - в кiнцi 80 - х рокiв, Україна - на початку 90 - х рокiв минулого столiття. Водночас значна за своїми масштабами iнфляцiя пiдриває економiчнi позицiї держави, ослаблює її роль у свiтовому подiлi працi.
Проте в останнi десятилiття в розвинутих країнах капiталiзму вдалося розробити систему заходiв державного регулювання, яка, не усуваючи самого явища, все ж дозволяє стримувати iнфляцiйнi процеси i певною мiрою управляти ними. Це ж саме i стосується України.
1. Сутнiсть iнфляцiї
знецiнювання монет було навмисне зменшення в них грошового металу. Так, у римськiй iмперiї iмператор Семптимiєм Севером у 198 роцi вмiст мiдi в срiбних монетах було збiльшено на 50 - 60%, що привело до знецiнювання грошей i зростання цiн.
Приклади монетно - грошової iнфляцiї мали мiсце й у бiльш пiзнi перiоди. Однак у докапiталiстичних формацiях i в перiод капiталiзму, аж до скасування золотого стандарту, iнфляцiя була явищем спорадичним, тому що кiлькiсть грошей в обiгу регулювалася стихiйно шляхом їхнього вiдпливу в скарби або їх припливу звiдти.
2. Причини iнфляцiї
Емiсiя грошей, що викликає диспропорцiю мiж реальною потребою народного господарства в грошах i реальною грошовою масою.
Крах золотого стандарту.
Прискорення обороту грошей, що може бути викликано рiзними обставинами. До них належить, наприклад, широке впровадження безготiвкових розрахункiв, застосування нової технiки у процесах, пов’язаних з органiзацiєю грошового обiгу.
Значне скорочення товарообороту, обумовлене, наприклад, скороченням виробництва через кризовий стан економiки, неврожай або якесь стихiйне лихо.
Кредитна експансiя, що стає причиною збiльшення безготiвкового грошового обiгу, тобто емiсiя кредитних грошей.
Значне збiльшення попиту (iнфляцiя попиту), яке може бути викликане, наприклад, рiзким збiльшенням заробiтної плати, збiльшення попиту, викликане мiлiтаризацiєю економiки, що знаходить своє вираження у зростаннi вiйськових замовлень держави.
Кризовi явища у виробництвi базових матерiальних ресурсiв. Прикладом може бути енергетична криза, що почалася у свiтi в 1973 роцi i була пов’язана, головним чином, з полiтикою країн членiв ОПЕК з обмеженням видобутку нафти.
економiки. Монополiї, якi зосереджують переважну частину виготовлення чи збуту товарiв можуть штучно пiдвищувати цiни. До цiєї групи чинникiв можна вiднести i значнi обсяги розмiщення державних цiнних паперiв. Їх покупцi - переважно комерцiйнi банки, якi дуже часто реагують на це випуском кредитних грошей пiд забезпечення їх державними цiнними паперами. Тим самим вони можуть суттєво збiльшувати обсяг цих платiжних засобiв у загальнiй грошовiй масi.
блоки (Європейський союз, СНД та iншi), складає основу на котрiй iнфляцiйний процес з однiєї країни швидко переходить в iншу. Як правило, iмпорт iнфляцiї здiйснюється через цiни iмпортованих товарiв.
3. Типи iнфляцiї
Повзуча iнфляцiя характеризується прискореним нагромадженням грошей в обiгу без помiтного пiдвищення чи з не дуже значним зростанням цiн, що може вiдбуватись на початку розвитку iнфляцiйного процесу. При цьому певний час зростання цiн може розвиватися повiльними темпами. Якщо вони не перевищують 3 - 5% на рiк, то така iнфляцiя не має явних негативних наслiдкiв i мало вiдчутна для економiчних суб’єктiв. Вони можуть навiть штучно пiдтримуватися протягом тривалого часу з певними цiлями, що i надає їй повзучого характеру.
Вiдкрита iнфляцiя настає тодi, коли темпи змiцнення грошей в країнi перевищують 5% на рiк. При цьому наслiдки iнфляцiї стають вiдкритими перш за все у монополiзованих секторах економiки. Зайнятi в них пiдприємцi починають прискорено пiдвищувати цiни на свої товари у вiдповiдь на зростання попиту. В зв’язку з цим їхнi покупцi починають зазнавати додаткових витрат. А тому вони пiдвищують цiни на свої товари, включаючи i товар робоча сила. Поступово iнфляцiя поширюється на всi сектори економiки, внаслiдок чого порушується її рiвномiрний, збалансований розвиток.
Галопуюча iнфляцiя настає тодi, коли темпи знецiнення грошей досягають 20 - 25% на рiк. В цей перiод значно посилюються економiчнi суперечностi та соцiальна напруга в суспiльствi. Найбiльш органiзованi групи економiчних суб’єктiв домагаються рiзкого пiдвищення цiн на свої товари. Це примушує та iншi категорiї органiзовуватися та посилювати свої економiчнi й соцiальнi вимоги. Темп зростання цiн набуває стрибкоподiбного характеру, стає важкопередбачуваним i практично не пiддається регулюванню. Інфляцiя виходить з - пiд контролю держави i рiзко негативно впливає на всi сфени економiки та соцiальне життя країни.
Гiперiнфляцiя характеризується перевищенням темпiв знецiнення грошей на 40 - 45% протягом мiсяця. В цьому станi грошi починають втрачати здатнiсть виконувати свої функцiї. А сама роль грошей в економiцi падає. Вiдбувається натуралiзацiя господарських зв’язкiв. Поширюються бартернi операцiї. Порушується фiнансовий та кредитний механiзми. В економiцi розвиваються неорганiзованi, стихiйнi процеси тощо.
При iнфляцiї попиту надлишок грошей виникає внаслiдок зростання сукупних грошових витрат пiдприємств, державних i домашнiх господарств. Попит в країнi в цiлому виявляється бiльшим сукупної пропозицiї товарiв i послуг, а це неминуче веде до зростання рiвня цiн.
Не менш небезпечною є iнфляцiя витрат, коли цiни зростають через збiльшення витрат виробництва. Зрослi цiни вимагають нового збiльшення витрат при купiвлi необхiдних виробничих ресурсiв, що знову “штовхає” цiни вгору там, де цi ресурси застосовуються. Інфляцiйнi стрибки цiн в результатi посилюють один одного, їх зростання стає, по сутi, самопiдтримуючим, при чому iз зростаючими темпами.
Два найважливiших джерела, що живлять iнфляцiю витрат, - це зростання номiнальної заробiтної плати i цiн на сировину та енергiю. Надмiрне зростання заробiтної плати, як правило, породжує iнфляцiю, тому профспiлки, що вимагають постiйного пiдвищення оплати працi для працiвникiв своєї галузi, повиннi рахуватись iз загальним економiчним станом країни, середнiм рiвнем заробiтної плати. Зростання витрат виробництва, що обертається накручуванням цiн, веде до раптового, непередбачуваного зростання цiн на сировиннi ресурси, а особливо - на енергоносiї.
Найстрашнiше в iнфляцiї втрат те, що вона породжує iнфляцiйну психологiю. Це явище виникає тодi, коли в масовiй свiдомостi людей iснує впевненiсть, що iнфляцiя буде наростати i надалi. При цьому працiвники починають вимагати пiдвищення заробiтної плати “пiд майбутнє зростання цiн", а пiдприємцi завчасно закладають у цiну своїх товарiв очiкуване зростання витрат на сировину, енергiю, робочу силу i кредит.
виражатись в дефiцитi пропозицiї.
Також iнфляцiя може бути збалансованою i незбалансованою. При збалансованiй iнфляцiї цiни пiднiмаються вiдносно помiрно i одночасно на бiльшiсть товарiв i послуг. В цьому випадку по результатах середньорiчного росту цiн пiднiмається процентна ставка державного банку i таким чином ситуацiя стає рiвносильна стабiльним цiнам. У випадку незбалансованої iнфляцiї цiни на рiзнi товари i послуги пiднiмаються неодночасно i по-рiзному на кожний тип товару.
Існує також очiкувана i неочiкувана iнфляцiя. Очiкувану iнфляцiю можна спрогнозувати на який-небудь перiод часу i вона як правило є прямим результатом дiянь влади. В якостi прикладу можна навести лiбералiзацiю цiн в Росiї в 1992 роцi i вiдповiдний прогноз росту цiн напередоднi - в груднi 1991р. Неочiкувана iнфляцiя характеризується неочiкуваним скачком цiн, що негативно вiдбивається на податковiй системi i грошовому обiгу. У випадку присутностi у населення iнфляцiйних очiкувань така ситуацiя викличе рiзке збiльшення попиту, що само по собi створює труднощi в економiцi i змiнює реальну картину суспiльного попиту, що веде до збою в прогностичних тенденцiях в економiцi i при деякiй нерiшучостi уряду ще сильнiше збiльшують iнфляцiйнi очiкування, якi будуть збiльшувати рiст цiн. Але у випадку коли раптовий скачок цiн вiдбувається в економiцi на зараженiй iнфляцiйними очiкуваннями, то виникає так званий «ефект Пiгу» - рiзке падiння попиту у населення в надiї на швидке зниження цiн. В наслiдок зниження попиту, виробник змушений знизити цiну, все повертається в становище рiвноваги.
4. Соцiально-економiчнi наслiдки iнфляцiї
У числi тих, хто найбiльш потерпає вiд iнфляцiї, насамперед, найменш захищенi верстви населення. Пенсiонери, iнвалiди, студенти i деякi категорiї працюючих в умовах iнфляцiї витрачають свої заощадження, а їх пенсiї, стипендiї та iншi виплати не зростають узагалi або збiльшуються в темпi, що вiдстає вiд темпiв iнфляцiї.
Зменшення реальної заробiтної плати основної частини найманих працiвникiв у перiод iнфляцiї стає повсюдним. Це призводить до змiн у структурi споживання, погiршення загальних умов вiдтворення робочої сили, зубожiння населення.
У перiод iнфляцiї погiршується становище дрiбних власникiв i особливо фермерiв. Рiзниця мiж цiнами на сiльськогосподарську i промислову продукцiю зростає, а це погiршує економiчне становище.
порушення сформованих в економiцi пропорцiй.
Неодмiнним супутником такої змiни цiн стає спекуляцiя. Виникає величезна кiлькiсть посередницьких фiрм, що займаються перепродажем вироблених товарiв.
Нестiйкiсть грошової одиницi значно збiльшує пiдприємницький ризик i знижує дiлову активнiсть. Причиною її зниження стає скорочення всiх видiв кредиту i, насамперед, комерцiйного.
Зниження реальної заробiтної плати робить ручну працю дешевою, а це гальмує науково - технiчний прогрес i впровадження нової технiки.
Прямим вираженням негативних наслiдкiв iнфляцiї стає розлад усiєї системи грошового обiгу. Один iз яскравих проявiв цього - витиснення нацiональної грошової одиницi iноземною валютою.
Якщо iнфляцiя триває досить довго, то сукупнiсть усiх її негативних наслiдкiв призводить до рiзкого розладу фiнансової системи держави i до важкого стану всiєї економiки.
5. Інфляцiя в Українi та її особливостi
Першi роки становлення незалежної суверенної України супроводжувалися значними економiчними труднощами. У головному вони пов’язанi з переходом вiд тотально - планової системи органiзацiї виробництва до ринкової економiки. Саме еволюцiя соцiально - економiчного оновлення нашої Батькiвщини i викликала до життя низку суб’єктивних суперечностей, якi, у свою чергу, призвели до появи глобальних негативних явищ. Серед них - диспропорцiї в економiцi, спад виробництва, безробiття, рiзке погiршення матерiального становища основної частини населення - усе це ще не повний перелiк тих явищ в економiчному життi нашого суспiльства, якi надовго стали ознакою розвитку України. Серед них особливе мiсце за своїм значенням i впливом на посилення економiчної кризи в Українi зайняла iнфляцiя.
Слiд зазначити, що в умовах тоталiтарної системи з її практично повним контролем за цiнами iнфляцiя мала мiсце у виглядi прихованої. Остання, як вiдомо, виявляється в дефiцитi товарiв i послуг, який щодалi посилювався в СРСР, вiддзеркалюючи велику розбалансованiсть товарної i грошової сфери.
Першi роки iснування України як незалежної держави супроводжувалися величезним збiльшенням цiн i характеризувалися високою динамiкою їх зростання. Так у 1991 р. iнфляцiя склала 390% за рiк, у 1992 р. - 2100%, а в 1993 р. - 10256% за рiк. Цей рiк став пiком iнфляцiйного процесу. Надалi вона почала помiтно падати i склала в 1994 р. - 501%, у 1995 р. - 281,7%. У 1996 р. - 139,7%, у 1997 р. - 110,1%, у 1998 р. - 120%, у 1999 р. - 119,2%, у 2000 р. - 125,8%, у 2001 р. - 106,1%, у 2002 р. - 99,4%, у 2003 р. - 108,2%, у 2004 р. - 12,3%.
Інфляцiя в Українi, як i в iнших країнах колишнього соцiалiстичного табору, викликана багатьма причинами, серед них можна видiлити тi, що визначили основнi особливостi даного процесу в нашiй держава:
Україна в спадщину вiд СРСР одержала дуже деформовану економiку, в якiй величезна роль належала вiйськово - промисловому комплексу. У 1990 роцi у промисловостi України приблизно 40% обсягiв виробництва припадало на вiйськове виробництво. Це рiзко зменшувало можливостi економiки щодо задоволення потреб населення i спричиняло величезнi непродуктивнi витрати.
Поряд iз цим народне господарство України, як i iнших країн СНД, характеризувалося високим рiвнем монополiзацiї економiки. Так, тiльки серед 380 найбiльших пiдприємств України в 1990 роцi бiльше половини являли собою єдине пiдприємство з виробництва вiдповiдного товару. В умовах спаду виробництва ця обставина теж сприяла помiтному зростанню цiн.
належала бiльша частина колгоспiв, окремi пiдприємства промисловостi i навiть галузi, наприклад вугiльна.
Загальний стан економiки у поєднаннi зi складнощами перехiдного до ринку перiоду призвiв до значного скорочення обсягiв як промислового, так i сiльськогосподарського виробництва. За 1991 - 1999 рр. валовий внутрiшнiй продукт країни зменшився в 2,5 рази.
Розвитку iнфляцiйних процесiв сприяла й сформована за роки радянської влади в населення стiйка психологiя споживання. У поєднаннi з масовою безгосподарнiстю i марнотратством усiх видiв ресурсiв вона ставала причиною нерацiонального використання наявного потенцiалу i скорочувала товарну масу. Це призводило до iстотного тиску на споживчий ринок i порушувало спiввiдношення мiж грошовою i товарною масами.
Сприяло iнфляцiї розширення державного апарату тощо.
Суттєвою причиною, що обумовила розвиток iнфляцiйної спiралi, стало пiдвищення цiн на росiйськi енергоносiї. Досить сказати, що тiльки за 1992 р. цiни на нафту, газ i нафтопродукти зросли в 300 разiв. У зв’язку з цим України, яка не має великих запасiв енергетичних ресурсiв i насамперед нафти i газу, з її залежнiстю вiд одного постачальника, потрапила в надзвичайно скрутний стан, i це стало одним зi значних чинникiв гiперiнфляцiї в нашiй державi.
Суттєвим чинником iнфляцiї в Українi виявилося деформування попиту. Тi групи населення, що почали отримувати великi доходи, стали пред’являти пiдвищений попит на iноземнi товари i на вiтчизнянi товари пiдвищеної якостi. Це призвело до посилення диспропорцiй в економiцi саме через змiну попиту.
Усi цi явища в економiцi України як у дзеркалi знайшли свiй вiдбиток у величезному дефiцитi державного бюджету, покриття якого значною мiрою здiйснювалось за рахунок емiсiї грошей. Так, за 1992 - 1995 рр. частка кредитiв уряду в загальному обсязi чистих внутрiшнiх вимог, куди, крiм кредитiв уряду, входять прямi кредити комерцiйним банкам i кредити цим банкам, що розмiщувались через кредитнi аукцiони, склала бiля 90%. За розрахунками фахiвцiв у 1993 роцi за рахунок збiльшення грошової маси iнфляцiя забезпечувалася приблизно на 85%. В останньому її прирiст був наслiдком перш за все змiни швидкостi грошової маси i падiння виробництва.
Важливою причиною iнфляцiї став i її прямий iмпорт з Росiї. У 1991 роцi правлячi кола Росiї, намагаючись закрiпитись при владi, пiшли на нечувану емiсiю грошей. Тiльки за 1991 рiк Центральний банк Росiї випустив в обiг грошей на 32% бiльше, нiж за попереднi 30 рокiв. Унаслiдок цього грошова маса в Росiї за весь 1991 рiк зросла в 2,26 рази, а в Українi - тiльки в 1,44 рази. За наявностi прозорих кордонiв цей надлишок грошей з Росiї хлинув в Україну, змiтаючи з полиць наших крамниць товари i посилюючи дисбаланс мiж товарною i грошовою масами.
Суттєвим чинником iнфляцiї в Українi стало й те, що Росiя без будь - яких правових пiдстав оголосила себе правонаступником загальносоюзного майна багатьох державних iнституцiй. І серед них - активи Державного банку колишнього СРСР, що були представленi золотим i дiамантовим фондами, валютними резервами, дорогоцiнними металами та камiннями й iншими активами. Зрозумiло, що якби Україна й iншi колишнi республiки Радянського Союзу вiдстояли своє законне право на частину тiльки цього спiльного майна (не говорячи вже про правомiрнiсть подiлу всiх флотiв, а не тiльки Чорноморського), iнфляцiя в цих республiках була б значно меншою.
Обмiн у банках iноземної валюти на нацiональну, оскiльки на депозитних рахунках банкiв з'являються додатково випущенi нацiональнi грошi.
Структурнi свiтовi кризи (енергетика, сировина тощо).
перiод тривав практично до грошової реформи 1996 року, пiсля якої iнфляцiя значно зменшилась.
Особливi надiї на вщухання iнфляцiйних процесiв Україна отримала пiсля припинення фази депресiї i початку пожвавлення в суспiльному виробництвi. Вже в 1999 роцi спад ВВП був найменшим за всi попереднi роки i вiдносно невеликим, а в 2000 роцi уперше ВВП зрiв на 5,9%. у наступному роцi вiн збiльшився на 9,2%, у 2002 роцi - на 5,2%, у 2003 роцi - на 9,3%, а у 2004 роцi - на 12%. Цi позитивнi змiни в поєднаннi з виваженою полiтикою монетаризму суттєво вплинули й на динамiку iнфляцiї. Вона почала помiтно вщухати i вже в 2001 роцi становила 6,1%, у 2002 роцi - 99,4%, а в 2003 роцi - 8,2%, хоч i зросла в 2004 роцi до 12,3%.
6. Шляхи подолання iнфляцiї в Українi
В Українi ще немає значного досвiду боротьби з iнфляцiєю i тому в розробцi своєї антиiнфляцiйної полiтики в нашiй державi було використано теоретичнi й практичнi розробки захiдної економiчної науки в цiй сферi. Це дозволило нашiй країнi, хоч i з багатьма серйозними помилками, приборкати, врештi - решт, iнфляцiю i подолати ти найбiльш негативнi її соцiально - економiчнi наслiдки.
Увесь комплекс заходiв щодо боротьби з iнфляцiєю i її наслiдками, який i складає, власне, антиiнфляцiйну полiтику держави, у незалежнiй Українi можна подiлити на декiлька етапiв.
Перший етап - антиiнфляцiйної полiтики почався на початку 1990 рокiв. Вiн продовжувався з 1991 по кiнець 1993 року. Його суть зводилась до спроб в умовах реформування економiки пiдняти виробництво i наповнити ринок товарами. Але за обмеженостi ресурсiв i зростання цiн через рiзке подорожчання енергоресурсiв, що надходили, головним чином, з Росiї, i дiї iнших факторiв, цi спроби здiйснити економiчне зростання виявились марними. У той же час урядом була здiйснена масова лiбералiзацiя цiн i знято обмеження на пiдвищення заробiтної плати. Усе це призвело до зростання дефiциту державного бюджету, який покривався за рахунок використання потужностей друкарського верстата. Інфляцiя переросла в гiперiнфляцiю i стала найбiльш загрозливим явищем в економiцi нашої держави. За суттю антиiнфляцiйну полiтику держави на цьому етапi можна назвати антиiнфляцiйною тiльки умовно. Насправдi вона була про iнфляцiйною.
Другий етап - формування й реалiзацiї антиiнфляцiйної полiтики починається з кiнця 1993 i продовжується до вересня 1996 року. На цьому етапi антиiнфляцiйна полiтика в Україна набуває певних конкретних ознак. І хоч вона iнколи мала суперечливий характер, проте її спрямованiсть на зменшення iнфляцiї на цьому етапi очевидна. У цей перiод упорядковано цiноутворення при формуваннi оптових цiн промисловостi. З метою зменшення спекулятивних операцiй було обмежено вiдсотки по кредитах комерцiйних банкiв. Для торговельно-посередницьких фiрм уведено обмеження нацiнок, що не повиннi бути бiльше 50% вiд вiдпускної цiни промисловостi. Наведенi й iншi заходи призвели до суттєвого зменшення динамiки зростання цiн i дали можливiсть 2 вересня 1996 року почати грошову реформу в Українi.
Третiй етап - антиiнфляцiйної полiтики починається з кiнця 1996 i по кiнець 1999 року. Вiн характеризується тим, що iнфляцiя в її розмiрах у цi роки не була ворогом номер один i основний акцент в антиiнфляцiйнiй полiтицi було зроблено на створення умов для виходу з економiчної кризи. Антиiнфляцiйна полiтика базувалась на жорстких монетарних принципах i це призвело до придушення iнфляцiї, яка в 1997 роцi склала 110%.
Проте обмеження приросту грошової маси мало й негативнi наслiдки. Вони виявились у кризi неплатежiв, у зростаннi взаємної та бюджетної заборгованостi, у пiдвищеннi частки бартерних розрахункiв.
З початку 2000 року в економiцi України почалось зростання виробництва. У цих умовах антиiнфляцiйна полiтика була спрямована на забезпечення пiдйому економiки. Того часу почали застосовуватись рiзнi, переважно непрямi антиiнфляцiйнi заходи.
У сучасних умовах в Українi для здiйснення виваженої антиiнфляцiйної полiтики слiд, передусiм, навчитись точно прогнозувати iнфляцiю. Для цього необхiдно на основi чiткого статистичного вiдображення основних макроекономiчних показникiв у сферi товарного i грошового обiгу розробляти моделi можливих iнфляцiйних змiн у грошовiй сферi. Але розробка моделi розвитку iнфляцiйних процесiв з огляду на запланованi основнi макроекономiчнi показники розвитку нашої економiки являє собою тiльки теоретичне обґрунтування здiйснення антиiнфляцiйних заходiв. Їх реалiзацiя вимагає постiйного пошуку з боку НБУ шляхiв найефективнiшого застосування цього iнструментарiю. Останнє передбачає максимальне врахування особливостей i реального стану нашої економiки. Досвiд показує, що в наших умовах традицiйнi антиiнфляцiйнi заходи не завжди дають вiдповiднi результати.
то в 2000 роцi - 27%, у 2002 роцi - 8%, у 2003 роцi - 7% i тiльки в кiнцi 2004 року - бiля 9%. Незважаючи на дуже помiтну тенденцiю щодо здешевлення кредитних ресурсiв для комерцiйних банкiв, вони не поспiшають знижувати вартiсть кредитiв, що надаються суб’єктам господарювання. Це пiдтверджує той факт, що середньозважена ставка за кредитами комерцiйних банкiв у 2001 роцi склала 30 - 35%, а в 2004 роцi - 18%. Розрив мiж базовою ставкою НБУ i середньозваженими ставками комерцiйних банкiв ще великий.
Важливим напрямком здiйснення антиiнфляцiйної полiтики мають стати операцiї центрального банку на ринку цiнних паперiв. Активний продаж цiнних паперiв i реанiмацiя цього ринку в Українi - необхiдна передумова зменшення iнфляцiйних наслiдкiв вiд збiльшення заробiтної плати, пенсiй, стипендiй тощо. Нинi цей ринок в Українi малоефективний i слабкий. Посилення його роботи стає неодмiнною умовою як розвитку економiки в цiлому, так i вдосконалення системи антиiнфляцiйних заходiв держави.
його скорочення в бiльш - менш помiтних масштабах на даному етапi малореальне, то треба хоч би пiдвищити ефективнiсть використання коштiв, якi видiляються на цей апарат з державного бюджету. Великий резерв ще є i в царинi функцiонування всiєї бюджетної сфери, де проблема не тiльки в оптимiзацiї витрат бюджетних коштiв, але й в удосконаленнi її органiзацiйної структури.
У країнах з перехiдною економiкою, а саме такою є економiка нашої держави, важливий антиiнфляцiйний захiд - це контроль за рухом iноземної валюти. Справа в тому, що перехiдна економiка характеризується, як правило, високим рiвнем доларизацiї. А це робить грошовий обiг дуже чутливим до всiляких зовнiшнiх i внутрiшнiх змiн в економiцi, i за певних умов може стати чинником посилення iнфляцiї. Принаймнi вiтчизнянi фахiвцi доводять, що, наприклад, мiж курсом гривнi до долара i рiвнем iнфляцiї є досить тiсний зв’язок.
З огляду на це слiд дуже ретельно розробляти i реалiзовувати валютну полiтику в усьому рiзноманiттi її напрямiв. Полiтика в галузi курсоутворення, органiзацiї руху iноземної валюти, її залучення до iнвестицiйного процесу, способи та органiзацiя її конвертацiї у вiтчизняну грошову одиницю i т. iн. - усе це має велике значення як для всього процесу вiдтворення, так i для стану динамiки iнфляцiйних процесiв.
Наша молода незалежна держава робить ще тiльки першi кроки в напрямку розробки антиiнфляцiйних програм. Але вже першi заходи в цiй площинi показують, що при концентрацiї зусиль науковцiв у поєднаннi з дiєю владних структур можна, дiйсно, досить швидко набути гарного досвiду в боротьбi з таким грiзним явищем, як iнфляцiя.
Висновки
Суттєво полiпшити ситуацiю можна лише за умов комплексного впровадження антиiнфляцiйного регулювання, а найважливiшi шляхи подолання iнфляцiї в Українi можна назвати слiдуючi:
прискорення науково - технiчного прогресу;
виважена, розумна iнвестицiйна полiтика;
конверсiя вiйськового виробництва;
скорочення чисельностi управлiнського персоналу, вдосконалення його роботи;
суворий контроль за сплатою грошових коштiв;
аргументована, виважена полiтика податкiв;
звузити межi дiяльностi „тiньової” економiки;
провести приватизацiю i роздержавлення;
провести фiнансову - кредитну реформу;
скоротити бюджетний дефiцит з перспективною його повної лiквiдацiї.
Безперечно, що Україна, маючи значний економiчний потенцiал, не лише стабiлiзує фiнансову ситуацiю в країнi, але й забезпечить умови „керованостi ” iнфляцiйним фактором, що подасть їй змогу зайняти належне мiсце серед iнших економiчно та соцiально розвинутих країн Європи.
Лiтература
1. Гальчинський А. С. Теорiя грошей Київ Основи 2001
2. Рудавка С.І., Ольшевський П. Б. Основи економiчної теорiї Вiнниця Тезис 2003
3. Савлук М.І. Грошi та кредит Київ 2002
4. Шлях України до економiчної безпеки. Матерiали
5. науково - практичної конференцiї Харкiв НУВС 2004
6. Щетинiн А.І. Грошi та кредит Київ, Центр навчальної лiтератури 2005
| 
