Оксана Бакай
педагогiчний унiверситет
iменi М. П. Драгоманова
м. Київ
Тому, об’єктом нашого дослiдження є iнвестицiйна ситуацiя в Українi.
Насамперед, з’ясуємо, що ж таке iноземнi iнвестицiї? Іноземнi iнвестицiї - цiнностi, що вкладаються iноземними iнвесторами в об’єкти iнвестицiйної дiяльностi вiдповiдно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соцiального ефекту. Принаймнi так зазначено у декретi Кабiнету Мiнiстрiв України «Про режим iноземного iнвестування» та Законi України «Про iноземнi iнвестицiї».
клiмат), горезвiснi бюрократiю та корупцiю. Хоча я б назвала ще кредитний рейтинг.
Спробуємо проаналiзувати кожну з цих проблем.
Полiтична нестабiльнiсть.
Звiсно iнвестор буде почуватися невпевнено, коли полiтичний курс країни змiнюється майже щодня. Невiдомо яку полiтику провадитиме нова влада, а слабка економiка України не завжди може запропонувати такi швидкi i високi прибутки, щоб ризикувати капiталом. Громiздке й недосконале законодавство.
Так громiздке, так недосконале, але давайте придивимося до трьох основних нормативних актiв, що регулюють дiяльнiсть iноземних iнвесторiв в Українi: Декрет Кабiнету Мiнiстрiв України «Про режим iноземного iнвестування», Закон України «Про iноземнi iнвестицiї» та Закон України «Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження». До укладання останнього документу в перших двох ми бачимо майже повну вседозволенiсть для iноземних iнвесторiв i вiдсутнiсть будь-якої протекцiї для нацiонального виробника.
Бюрократiя та корупцiя
вiдверто, то корупцiя часто слугує шляхом для лобiювання певних питань iнвесторами, тому, як бачимо, коментувати це явище можна по-рiзному.
Щодо
то за оцiнками Standard & Poor’s, Moody’s та Fitch Ratings Україна має кредитний рейтинг ВВП, що вiдповiдає вiдсотковiй ставцi при кредитi 11%. Звiсно проти 2%-5% європейських країн – це великий показник, але як стверджує А. Яценюк: «В Українi є iнвестицiйний рейтинг. Категорiя iнцест-рейтингу обраховується в залежностi вiд агентства, що ставить рейтинг. В Українi вiн – позитивний i я не бачу умов казати, що Україна - поза iнвестицiйним рейтингом.» [6, 7].
Справа в тiм, що значна частина «погiршення» iнвестицiйного клiмату в Українi – вигадана. Так наприклад прийняття Закону України «Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження» у порiвняннi з перiодом, коли цього закону не було, звiсно, є погiршенням, але слiд враховувати, що такi закони – свiтова практика i те, що вони були введенi у нас в країнi пiзнiше – не привiд називати це «погiршенням» iнвестицiйного клiмату.
Також проблема в тому, що багато крупних iнвесторiв з приходом на новi ринки, де ще не склалися певнi вiдносини починають тиснути на уряд, щоб створити собi ще бiльш вигiднi умови. А коли їм вiдмовляють, то вони починають обурюватись та кричати про поганий iнвестицiйний клiмат.
загальний обсяг прямих iноземних iнвестицiй, вкладених в Україну, на 1 сiчня 2010 р. склав 40 млрд. 026,8 млн. дол., що на 12,4% бiльше обсягiв iнвестицiй на початок 2009 р. та в розрахунку на одну особу становив 872,6 дол.
млн. дол. (71,3% загального обсягу), з країн СНД - 1 млрд. 064,7 млн. дол. (18,9%), з iнших країн свiту - 553,1 млн. дол. (9,8%). У той же час капiтал нерезидентiв зменшився на 941 млн. дол.
У цiлому прирiст сукупного обсягу iноземного капiталу в економiцi країни, з урахуванням його переоцiнки, утрат i курсової рiзницi, за 2009 р. склав 4 млрд. 410,4 млн. дол., що становить 72,6% рiвня попереднього року.
Інвестицiї надiйшли зi 125 країн свiту. До десятки основних країн-iнвесторiв, на якi припадає понад 81% загального обсягу прямих iнвестицiй, входять: Кiпр - 8 млрд. 593,2 млн. дол., Нiмеччина - 6 млрд. 613 млн. дол., Нiдерланди - 4 млрд. 002 млн. дол., Росiйська Федерацiя - 2 млрд. 674,6 млн. дол., Австрiя - 2 млрд. 604,1 млн. дол., Сполучене Королiвство - 2 млрд. 375,9 млн. дол., Францiя - 1 млрд. 640,1 млн. дол., Сполученi Штати Америки - 1 млрд. 387,1 млн. дол., Вiргiнськi Острови, Британськi - 1 млрд. 371 млн. дол. та Швецiя - 1 млрд. 272,3 млн. дол.
та перероблення сiльськогосподарських продуктiв – 988,3 млн. дол. (14,8%). Інтерес у нерезидентiв також викликають пiдприємства машинобудування (виробництво машин, електричного, транспортного та електронного устаткування) – 597,3 млн. дол. (9,0%), транспорту i зв’язку – 524,8 млн. дол. (7,9%), металургiї та оброблення металу – 338,0 млн. дол. (5,1%), хiмiчної та нафтохiмiчної промисловостi (хiмiчне виробництво, виробництво гумових та пластмасових виробiв) – 319,3 млн. дол. (4,8%), а також органiзацiї, що здiйснюють фiнансову дiяльнiсть – 490,9 млн. дол. (7,4%), операцiї з нерухомiстю, здавання пiд найм та послуги юридичним особам – 347,9 млн. дол. (5,2%).
У пiдприємства колективної форми власностi спрямовано iноземних iнвестицiй на суму 4970,2 млн. дол. (74,7% загального обсягу), у пiдприємства, що є власнiстю iнших держав, – 1567,9 млн. дол. (23,5%), державної форми власностi – 52,1 млн. дол. (0,77%), приватної та комунальної – вiдповiдно 65,2 млн. дол. (1,0%) та 2,2 млн. дол. (0,03%).
Іноземнi iнвестицiї вкладено у 9442 пiдприємства України. Серед регiонiв провiднi мiсця за обсягами iнвестицiй продовжують утримувати м. Київ – 2123,4 млн. дол., Днiпропетровська – 598,4 млн. дол., Київська – 473,7 млн. дол., Запорiзька – 442,0 млн. дол., Донецька – 434,2 млн. дол., Одеська – 361,7 млн. дол., Львiвська – 304,9 млн. дол., Харкiвська – 267,9 млн. дол. областi та Автономна Республiка Крим – 224,2 млн. дол. У зазначенi регiони спрямовано 78,5% обсягу iнвестицiй.
У 2009 роцi з України в економiку iнших країн свiту спрямовано 69,8 млн. дол. прямих iнвестицiй. Інвестування здiйснювалось переважно у виглядi грошових внескiв.
Обсяг прямих iнвестицiй з України в економiку країн свiту, з урахуванням його переоцiнки, утрат, курсової рiзницi, на 1 сiчня 2010 року становив 6 млрд. 223,3 млн. дол., у т. ч. у країни ЄС - 5 млрд. 908,3 млн. дол. (95% загального обсягу), у країни СНД - 220,1 млн. дол. (3,5%), в iншi країни свiту - 94,9 млн. дол. (1,5%). Прямi iнвестицiї з України здiйснено до 51 країни свiту, переважна їхня частка спрямована до Кiпру.
Основними iнвесторами з України є пiдприємства, що належать до таких видiв економiчної дiяльностi, як операцiї з нерухомiстю, здавання пiд найм та послуги юридичним особам, обсяги iнвестицiй яких склали 66,4 млн. дол. (40,6%), транспорт – 55,1 млн. дол. (33,7%), державне управлiння – 14,8 млн. дол. (9,0%), фiнансова дiяльнiсть – 8,3 млн. дол. (5,1%), машинобудування – 6,3 млн. дол. (3,8%), хiмiчна та нафтохiмiчна промисловiсть – 4,3 млн. дол. (2,6%), будiвництво – 3,4 млн. дол. (2,1%), металургiя та оброблення металу – 2,5 млн. дол. (1,6%).
Найбiльшi обсяги iнвестицiй здiйснено пiдприємствами Харкiвської – 52,2 млн. дол. (31,9%), Одеської – 36,5 млн. дол. (22,3%), Вiнницької – 17,1 млн. дол. (10,5%) областей, мiст Києва – 19,4 млн. дол. США (11,9%) та Севастополя – 18,9 млн. дол. (11,6%).
Отже, за надiйнiстю iнвестування згiдно рiзних оцiнок Україна займає 143 мiсце серед 170 країн свiту. Тому в першу чергу постає питання про створення сприятливого iнвестицiйного клiмату для вiтчизняних та iноземних iнвесторiв.[3, 61].
Сьогоднi важливим напрямком впливу приватизацiйних процесiв на iнвестування є бiльша можливiсть залучення прямих iноземних iнвестицiй. надзвичайно повiльно надходять прямi iноземнi iнвестицiї, їх сучасний обсяг аж нiяк не вiдповiдає нi потребам вiтчизняної економiки, нi потенцiалу iноземних iнвесторiв. Звичайно, економiка України може виходити з кризового стану i структурно перебудовуватись за рахунок власних резервiв, але за оцiнкою деяких спецiалiстiв термiн такого виходу може становити близько двадцяти рокiв. Було б нерозважливо не враховувати багатий свiтовий досвiд i не використовувати прямi iноземнi iнвестицiї для пiдтримки життєво важливих господарських структур.[5, 73-74]. Українi за останнi роки не вдалося отримати мiнiмально необхiдний рiвень iноземних iнвестицiй, а потреба в них за рiзними оцiнками сягає 40-50 млрд. дол. США. На перший погляд, при рiвних умовах залучення iноземних iнвестицiй в Україну вкладається їх значно менше в абсолютному вiдношеннi i в розрахунку на душу населення [4, 7]. Основна причина такого становища полягає в тому, що будь-якого потенцiйного iнвестора, насамперед, хвилює збереження його вкладень. Іншими словами, гарантiї з боку держави - iмпортера капiталiв на випадок "полiтичної плутанини". Для потенцiйного iнвестора також необхiдна впевненiсть у незворотностi ринкових перетворень. В Українi такої гарантiї не можуть дати владнi структури, навпаки, серед них iснують значнi сили, що волiли б i далi здiйснювати перекачку вiтчизняного капiталу за кордон[4, 9]. В ринкових умовах держава повинна перейти вiд єдиного джерела iнвестицiй i основного їх виконавця до ролi суб'єкта, який забезпечує загальний сприятливий iнвестицiйний клiмат, що координує iнвестицiйну дiяльнiсть i гарантує збереження об'єктiв iнвестування. Таким чином, хоча правова система України знаходиться на стадiї активної законодавчої дiяльностi, а правовий iнвестицiйний процес в Українi регулюється бiльш нiж десятьма спецiалiзованими iнвестицiйними законами, активної зарубiжної iнвестицiйної дiяльностi в Українi не спостерiгається. Така тенденцiя пов'язана не тiльки iз законодавчою дiяльнiстю, але й з економiчними, полiтичними i соцiальними тенденцiями. Економiчнi процеси в Українi мають кримiнальну направленiсть, а тiньовий характер розподiльчих i перерозподiльних вiдносин пiдриває всю систему зацiкавленостi, надiйностi i перспективностi розвитку iнвестицiйної дiяльностi. Крiм того, закони про iнвестицiйну дiяльнiсть нi формально, нi змiстовно не вiдповiдають вимогам i потребам потенцiйних iнвесторiв в ринковiй економiцi. Надто велика лiбералiзацiя економiки в умовах нерозвиненостi державного регулювання, низької виконавчої дисциплiни i вiдповiдальностi призвела до появи анархiї i невизначеностi в економiцi. Низький рiвень державного управлiння призводить до надмiрного втручання в процес iнвестування державних службовцiв з метою задоволення власних потреб. В цьому аспектi має неабияке значення тiньовий експорт капiталу, який зменшує вiтчизнянi iнвестицiйнi можливостi. Основу цього явища складає недовiра власникiв капiталiв до економiчного режиму, бажання приховати капiтали вiд непомiрного оподаткування та посягань кримiнальних структур. Тiньовий експорт капiталiв лежить в основi отримання нелегальних доходiв керiвниками господарств i працiвниками державних установ[3, 62]. Акумулювання вiтчизняного капiталу за кордоном створює головну проблему - повернення їх у виглядi iнвестицiй на батькiвщину. Це явище має суперечливу властивiсть. З одного боку, власники капiталу зацiкавленi в поверненнi коштiв на батькiвщину, оскiльки норма прибутку в Українi з урахуванням можливостей офiцiйної та тiньової економiки значно перевищує норму прибутку вiд використання коштiв за кордоном. З iншого боку, тiньовий характер капiталу стримує його повернення внаслiдок високого ступеня ризику, що пов'язано з необхiднiстю обґрунтування характеру походження коштiв, якi використовуються для особистих цiлей, закупiвлi високовартiсної технiки, автомобiлiв, нерухомостi тощо. Крiм того, ризик обумовлено ще й необхiднiстю отримання офiцiйних кредитних та iнвестицiйних ресурсiв, участi в приватизацiї, нейтралiзацiї переслiдувань тiньової дiяльностi державними органами. В Українi вiдсутня програма державного стимулювання iноземного iнвестора через механiзм участi в процесi приватизацiї. Механiзм приватизацiї в Українi нацiлений лише на приватизацiю, як на процес змiни власника, тодi як питання iнвестицiй залишаються поза увагою цього процесу [2, 83]. Визначилась галузева структура iнвестицiй в економiку України. Переважно це сфера послуг та збуту, торгiвля та громадське харчування, тобто дiяльнiсть, яка не потребує значних початкових iнвестицiй, має швидку оборотнiсть засобiв i розрахована на iснуючий великий попит на внутрiшньому ринку, а галузi та виробництва, якi дiйсно потребують негайних iнвестицiй залишаються поза увагою iнвесторiв. Полiтична i фiнансова стабiльнiсть необхiдна, але недостатня умова для активiзацiї iноземного iнвестування. Потрiбен вiдповiдний рiвень прибутковостi вкладень як у проект в цiлому, так i для iноземного iнвестора зокрема. Якщо норма прибутку в будiвництвi об'єкта в захiдноєвропейських країнах складає 38,6%, то в Українi вiдповiдно 21%. Лiквiдувати цей розрив не можна нiяким чином, оскiльки економiка iноземних країн також не стоїть на мiсцi. Але скоротити розрив, створити найвищу норму прибутковостi капiталовкладень можна за рахунок структурної перебудови економiки через механiзм залучення iноземних iнвестицiй пiд наукомiсткi технологiї [2, 85]. Спiльною проблемою для країн iз перехiдною економiкою, до яких належить i Україна, на рiзних етапах розвитку є те, що iнвестицiйний процес у роки реформ значною мiрою визначається нестачею власних коштiв пiдприємств, зниженням частки довгострокових кредитiв, якi залучаються, скороченням обсягiв централiзованих капiтальних вкладень. Активiзацiя iнвестицiйного процесу, зростання прямих капiтальних вкладень в економiку є одним iз головних iнструментiв успiшного проведення економiчних реформ в Українi. Пiдсумовуючи сказане зауважимо, що iнвестицiйне середовище на сьогоднi не сприяє пожвавленню iнвестицiйної дiяльностi в Українi. Зокрема, велика частка тiньового сектора, низький рiвень вiддачi на вкладення. В той же час прямi iноземнi iнвестицiї сьогоднi для України є надзвичайно необхiдними i можуть стати “рятiвним колом” на шляху до побудови цивiлiзованого суспiльства. Тому будемо надiятися, що новий уряд, зробить все можливе для того, аби стимулювати приплив таких iнвестицiй в Україну.
1. Данi державного комiтету статистики. Роздiл «Інвестицiї» 2009-2010 рр. 2. Лазебник Л. Л. Інвестицiйний клiмат та економiчна мотивацiя iноземного iнвестування в Українi // Фiнанси України. – 2010. - №4. – С. 82-88. 3. Мельник О. О. Інвестицiйний клiмат в Українi // Фiнанси України. – 2010. – №8. - С. 61-65. 4. Колосов О. Іноземнi iнвестицiї в економiку України: користь чи небезпека? // Економiка України. – 2010. - №8. – С. 6-12. 5. Омельянович Л. А., Фiлiпенко Т. В., Гладкова О. В. Сучаснi проблеми i перспективи iнвестицiйної дiяльностi в Українi // Фiнанси України. – 2010. - №6. – С. 73-78. 6. Самовалов В. Що стримує залучення iноземних iнвестицiй? // Урядовий кур’єр. – 17 лютого 2010. - №85. – С. 7.
|
