Іcторiя розвитку економiчних теорiй, та становлення рiзних наукових шкiл
Мiнiстерство освiти i науки України
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економiчної теорiї
Реферат
на тему:
«Іcторiя розвитку економiчних теорiй , та становлення рiзних наукових шкiл »
Виконав:
ст. гр. УПЕ 06-2
Пузирей В. М.
Перевiрила:
2007
План
Вступ
1. Економiка стародавнього свiту
3. Меркантилiзм
4. Розвиток економiчноi теорii в XVII-XIX ст
Використана лiтература
Вступ
Темою дослiдження реферату, є iсторiя розвитку економiчних теорiй , та становлення рiзних наукових шкiл. У процесi аналiзу буде розглянуто такi свiтовi економiчнi теорiї:неокласична,монетарна, кейнсiанство, марксизм, розглянуто працi титанiв економiчних дослiджень Адама Смiта, Давiда Рiкардо,Адама Маршала,Франсуа Кене. Iсторiя розвитку економiки – це iсторiя розвитку самого “cуcпiльства”.
Знати iсторiю дуже важливо, адже минуле тicно пов’язане з майбутнiм, пояснює його. Минуле - як грунт, майбутнє, наче дерево, що проростає з нього. Історичний екскурс у минуле економiчної думки показує, що люди завжди прагнули теоретично усвiдомити економiчнi умови свого iснування, мотиви господарської дiяльностi, а вiдтак, розгадавши таємницi економiчних процесiв, спробувати управляти ними. Практичнi потреби регулювання економiчного життя й зумовили виникнення економiчної теорiї.
Ця тема, е дуже актуальною у наш час, адже з економiчними процесами ми “зiштовхуемося” повсякчасно кожна свiдома людина повинна хоча б трiшки знати про рiзнi економiчнi думки на однi i теж економiчнi процеси. Але не кожна економiчна думка розвивається у систему поглядiв i стає економiчним ученням. Нi в рабовласницькому, нi у феодальному суспiльствi ще не iснувало стрункої системи економiчних поглядiв на економiчнi процеси. Вона складається поступово в процесi iсторичного розвитку суспiльства.
Вивчаючи iсторiю розвитку рiзних економiчних думок, ми тим самим дослiджуем стан економiки у рiзнi перiоди часу. Саме аналiзуючи економiчнi процеси певного iсторичного перiоду, ми дiзнаемося про рiвень розвитку самого суспiльства.
1. Економiчна думка Стародавнього свiту
Економiчна думка стародавнього свiту вiдображає риси соцiально-економiчного та полiтичного розвитку суспiльства того часу. Деякi з них були суспiльствами азiатського способу виробництва (стародавнiй Схiд), а iншi – античного способу виробництва (Грецiя, Рим). Вiдмiнностi мiж ними обумовили особливостi їх економiчної думки.
Однi з перших вiдомих нам пам’яток економiчної думки можна вiднести до лiтератури стародавнього Єгипту; в них знайшли своє вiдображення питання органiзацiї та управлiння державним господарством, а також уявлення стародавнiх єгиптян про власнiсть, рабство, товарно-грошовi вiдносини.
Одним з найдавнiших центрiв людської цивiлiзацiї була Месопотамiя (Дворiччя або Мiжрiччя). На вiдмiну вiд стародавнього Єгипту в державах цього регiону порiвняно швидко розвивалася приватна власнiсть та товарно-грошовi вiдносини. В результатi посилилося розшарування суспiльства. Держава намагалася за допомогою господарства регулювати економiчну дiяльнiсть населення та регламентувати приватноправовi вiдносини. Вiдомою пам’яткою економiчної думки 18ст. до н. е. є знаки старовавилонського царя Хаммурапi. Основна мета цих законiв – всебiчне змiцнення економiчної влади держави. Закони мiстять 282 статтi, в числi яких є присвяченi питанням охорони власностi вавилонських громадян; питання оренди, найму, лихварства.[4;7]
Економiчна думка Індiї.
Економiчна думка стародавньої Індiї була обплутана релiгiйною оболонкою. При цьому економiчнi проблеми як такi соцiально не дослiджувалися. Вони розглядалися в давньоiндiйськiй лiтературi у зв’язку зi спробами вирiшення соцiальних та полiтичних питань. Писемними джерелами середини І тисячолiття до н. е. є переважно твори буддизму та iудаїзму (брахманiзму). Вони дають уявлення про соцiальну структуру суспiльства i мiстять матерiал, що характеризує специфiку сприйняття окремих економiчних категорiй, зокрема власностi (майна).
Буддiйське вчення проповiдує вiдмову вiд власностi як необхiдну умову досягнення кiнцевого спасiння (нiрвани).
Велика кiлькiсть творiв брахманiзму ґрунтується на концепцiї трьох цiлей життя людини:
1) релiгiя обов’язку,
2) релiгiя матерiальної вигоди,
Економiчна думка Стародавнього Китаю.
Економiчна думка Стародавнього Китаю виникла та розвивалася у рамках фiлософських та полiтичних вчень; основними напрямами суспiльної думки Китаю були – конфуцiанство, легiзм, даосизм, моїзм, якi сформувалися у 4 – 3 ст. до н. е. Протягом столiть мiж цими напрямками велася полемiка про економiчний лад суспiльства, общину, мiру втручання держави в економiку та методи управлiння нею. Провiдною течiєю було конфуцiанство. З часом воно перетворилось у державну iдеологiю i мало величезний вплив на суспiльно-економiчний та полiтичний розвиток Китаю протягом приблизно 2 тисячi рокiв.[ 4;13]
В античнiй лiтературi економiчна думка старого свiту виражена в найрозвиненiшому виглядi. Джерелами, якi дають уявлення про економiчну думку античностi є законодавство держав, публiчнi виступи i твори фiлософiв, полiтикiв, поетiв та iнш.
Висловлення античних авторiв хоча й не являють собою цiлiсної системи поглядiв, але є спробою теоретичне осмислення та узагальнення хронологiчних для цiєї добу економiчних процесiв та явищ.
У цiлому економiчна думка Стародавньої Грецiї розвивалася спочатку в умовах розкладання общини i виникнення рабства, а згодом у перiод його розвитку та кризи. Тому в центрi уваги давньогрецьких мислителiв перебували проблеми рабовласництва, якi розглядалися, виходячи з соцiально-полiтичної та економiчної ситуацiї того часу. Цi ж обставини зумовили переважання у них натурально-господарського перiоду до економiчних питань. Разом з тим поглиблення суспiльного подiлу працi, зростання ремесла та торгiвлi обумовили необхiднiсть спецiального дослiдження переваг натурального i товарного господарства, рiзних сторiн товарно-грошових вiдносин.
Давньогрецькi автори зробили спробу наукового дослiдження таких економiчних процесiв i явищ, як подiл працi, товар, грошi та iншi; виявити закони господарського життя. [4;15]
В перiод 8ст. до н. е. – 5ст. н. е., припадає розквiт могутностi стародавнього Риму пов’язаний зi змiцненням i вищою мiрою розвитку античного способу виробництва, при якому основними вiдносинами були вiдносини рабовласникiв та рабiв, зрозумiло, що центральне мiсце серед соцiально-економiчних проблем давнього Риму займали проблеми рабства i аграрнi проблеми. Особлива увага придiлялася питанням рацiональної органiзацiї рабовласницького господарства (латифундiй). Саме цi проблеми насамперед знайшли вiдображення в законах, аграрних проектах, спецiальних творах давньоримських авторiв. Найбiльш вiдомими були – Катон (старший), брати Гракхи (Тiберiй i Гай), Варрон, Колумелла.[ 4;17]
Економiчнi iдеї цього перiоду знайшли вiдображення у вченнi раннього християнства, яке виникає у Римськiй iмперiї у І ст. нашої ери.
Важливим досягненням античної економiчної думки є розробка основ натурального i елементiв товарного господарства. В центрi римської економiчної думки були питання органiзацiї рабовласницького господарства i управлiння ним.
У тлумаченнi рабства економiчна думка античного свiту пройшла складний шлях вiд визначення та до економiки доби Середньовiччя (5 – 17 ст.), що була переважно аграрною, панувало натуральне господарство. Економiчне мислення середньовiчної людини мало теологiчний характер.
2. Економiчна думка Середньовiччя
Економiчна думка ще не вiдокремилася в самостiйну галузь знання. Цей процес розпочався лише в перiод пiзнього Середньовiччя (16 – 17 ст.). Для економiчної думки властивий “практицизм”. Численнi трактати мiстять конкретнi господарчi поради, рiзноманiтнi практичнi рекомендацiї, але в той же час вони мiстять мало теоретичних узагальнень i спроб аналiзу економiчних процесiв та явищ. Тобто у добу раннього та класичного Середньовiччя ще не з’явилося якихось теоретичних творiв з економiчних питань.
Основними джерелами економiчної думки є юридичнi i церковнi пам’ятки. Економiчнi уявлення народних мас знайшли вiдображення в рiзних єресях та економiчних вимогах селянських повстань.
Особливiсть економiчної думки середньовiчного сходу полягала в тому, що вона продовжувала придiляти увагу тим самим проблемам, що й в давнi часи:
- питання управлiння країною
- сiльське господарство як основна галузь економiки
Великий вплив спричинив iслам. [10;26]
3. Меркантилiзм
В перiод розпаду феодалiзму, коли в його надрах виникають передумови капiталiстичного ладу, в епоху первiсного нагромадження капiталу, коли провiдною формою капiталу був торгiвельний капiтал створюється І-ша система економiчних поглядiв – МЕРКАНТИЛІЗМ.
Переважною сферою дiяльностi у той час (XV-XVIст.) була сфера обiгу; (саме вiд iталiйського слова mercante – торговець, купець походить термiн). пiд термiном М. вiдома економiчна полiтика феодально-абсолютиської держави епохи первiсного нагромадження капiталу, яка вiдображала iнтереси торгової буржуазiї. Меркантилiзмом також називається економiчне вчення, метою якого було теоретичне обґрунтування економiчної полiтики. Меркантилiзм не був ще наукою, у власному розумiннi слова, тому що його основнi положення – це результат не теоретичного аналiзу, а простого опису спостерiгаємих явищ i певною мiрою їх класифiкацiї.
Об’єктом вивчення меркантилiзму була сфера обiгу, зокрема багатство та джерела його зростання. Меркантилiзм як перша теоретична розробка капiталiстичного способу виробництва виник на основi узагальнення досвiду первiсного нагромадження капiталу i вирiшував практичнi питання прискорення цього процесу. Намагаючись перебороти гострi економiчнi суперечностi, якi породжував розклад феодальної системи, дворянський абсолютизм у Францiї, Росiї та в iнших країнах Захiдної Європи намагався форсувати торгiвлю i промисловiсть меркантилiстськими методами, щоб усунути економiчну обмеженiсть феодалiзму шляхом розвитку мануфактурної промисловостi.[ 8;54]
Меркантилiзм вiдображав iнтереси торгової буржуазiї, i саме тому Голландiя, яка у XVII ст. досягла надзвичайного розквiту та збагачення, розвиваючи судноплавство, зовнiшню торгiвлю та колонiальну експансiю, була проголошена iдеалом меркантилiзму. Меркантилiсти закликали вчитися у Голландiї i поступово на цей шлях ставала,Англiя,Францiя,Португалiя, Іспанiя.
Основними рисами меркантилiзму є:
вiдносин i зростанням потреби у грошах.
XVI – XVII (І половина XVIII ст.) ., який одержав назву мануфактурної системи.
Раннiй меркантилiзм виник ще до великих географiчних вiдкриттiв. Найбiльш вiдомими представниками цього напряму були Вiльям Стаффорд в Англi (1554 - 1612) та Гаспар Скаруффi в Італiї (1519 - 1584).
Для раннього (монетарного) меркантилiзму характерною є теорiя грошового балансу. Ця теорiя ставила два завдання: по-перше, залучити якомога бiльше грошей з-за кордону; по-друге, зберегти грошi у данiй країнi. Звiдси витiкала вимога меншого витрачання грошей i бiльшого їх нагромадження, з одного боку, i заборона їх вивезення — з iншого. Адекватною була i економiчна полiтика того часу, яка ставила своєю метою будь-якими заходами утримувати грошi у країнi, купувати якомога менше iноземних товарiв. Збiльшення маси золота та срiбла уряди країн Захiдної Європи намагалися досягнути шляхом безпосереднього регулювання руху грошей. Заборонялося вивозити благороднi метали за кордон, купцiв-експортерiв зобов'язували частину виручки вiд проданих за кордоном товарiв привозити готiвкою, iноземних купцiв змушували всi грошi, отриманi вiд продажу своїх товарiв, витрачати на придбання товарiв мiсцевого виробництва.[10;72]
високих мит на ввезення товарiв, зниження позичкового проценту — такою була економiчна полiтика. Такi заборони неодноразово впроваджувалися в Іспанiї XVI ст., але не дали очiкуваних результатiв. Монетаризм виявився економiчно безплiдним, на ньому позначався ще вплив натурального господарства, мiської регламентацiї торгiвлi та грошового обiгу, що орiєнтується на замкненiсть економiки кожного мiста.[10;77]
Така полiтика стримувала розвиток зовнiшньоторговельних оборотiв. Зi зростанням капiталiстичних форм господарства i розширенням зовнiшньої торгiвлi ставала очевидною недоцiльнiсть полiтики, яка визначала за мету утримування грошей в обiгу.
У другiй половинi XVI ст. система монетарного меркантилiзму змiнюється меркантильною або мануфактурною, що досягла свого розквiту у XVII ст. Основними представниками її були Томас Мен у Англiї (1571 - 1641) , Антуан Монкретьєн у Францiї (1575 - 1621) , Антонiо Серра та Дженовезi в Італiї (1712 - 1769) . Виникла власне система меркантилiзму, для якої характерною є теорiя торгового балансу. Пiзнi меркантилiсти центр ваги перенесли зi сфери грошового обiгу у сферу товарного обiгу. Вони ставили завданням скасування заборони вивозу грошей, обмежень iмпорту iноземних товарiв; форсування експорту нацiональної продукцiї, перш за все промислової; завоювання ринкiв, у тому числi колонiальних, i активного торгового сальдо, тобто перевищення вартостi вивезених з країни товарiв над вартiстю товарiв, ввезених до країни. З цiєю метою заохочувався розвиток промисловостi, що виробляла товари на експорт, розширювалося судноплавство. На перший план висувалася полiтика протекцiонiзму, яка розглядалася як кращий засiб для забезпечення бiльш iнтенсивного розвитку експорту. Держава проводить систему митних заходiв: iноземнi товари, що конкурують з вiтчизняними, а також вивiз сировини, яка може бути перероблена в серединi країни, оподатковуються високим митом. А на деякi вiтчизнянi товари, навпаки, встановлюються заохочувальнi премiї за експорт.[11;61]
Але у головному i раннi, i пiзнi меркантилiсти єдинi — основою основ всiєї системи їх поглядiв було уявлення, що єдиним справжнiм багатством країни є грошi. Вiдповiдно до цього всi меркантилiсти виступають на захист максимального нагромадження грошей. Основна вiдмiннiсть полягала у рiзному трактуваннi активного балансу.
Раннi меркантилiсти дивляться на грошi очима збирача скарбiв, який знає, що будь-яка купiвля зменшує їх, а будь-який продаж — збiльшує. Пiзнi ж меркантилiсти пiдходять до грошей як капiталiсти, якi розумiють, що грошi «породжують» грошi i для цього вони повиннi бути не в спокої, а в русi, їх постiйно необхiдно пускати в оборот, щоб отримувати ще бiльше грошей.
Очевидною iстиною для теоретикiв обох етапiв меркантилiзму була необхiднiсть впливу державної влади i навiть опiки її над господарським життям. Вiдмiннiсть полягає лише у рiзному розумiннi конкретних форм цього втручання, у тому, як зробити його найбiльш доцiльним.
Таким чином, економiка стародавнього свiту, була слаборозвиненою наукою, i не мала чiткого предмету дослiдження. Цей перiод, в eкономiчнiй iсторiї, тiсно пов’язаний з розвитком феодального устрою, що панував майже в усiх країнах без виключення. Лише наприкiнцi XV столiття виникає дiйсно перша система економiчних поглядiв – меркантелiзм, що став першою ланкою у попудовi капiталiстичних вiдносин.
4. Розвиток економiчної теорiї в XVll-XlX ст.
Розвиток капiталiзму спричинив розпад Меркантилiзму.
Представники класичної полiтичної школи перенесли дослiдження iз сфери обiгу у сферу виробництва. З цього часу виникає економiчна наука у власному розумiннi цього слова. вони зробили спробу наукового аналiзу сучасних їм виробничих вiдносин використовуючи метод наукової абстракцiї. Намагалися довести, що в економiчному життi панують об’єктивнi (природнi) закони, порушення яких призводить до суспiльного лиха. Уявлення класичної школи про суспiльнi вiдтворення базуються на принципi природної рiвноваги в економiчнiй системi. Це було пов’язано з їх впевненiстю про iснування об’єктивних економiчних законiв котрi не залежать вiд волi людини але можуть бути пiзнанi нею.
Класична полiтична школа виступала за максимальне обмеження держави в економiку, за свободу торгiвлi.
Економiчнiй лiбералiзм значною мiрою поєднувався з лiбералiзмом полiтичним, з iдеями буржуазної демократiї. Був дан глибокий аналiз таких основних категорiй товарного господарства, як цiннiсть, капiтал, зарплата, прибуток, рента, грошi, товар, тощо. Не зважаючи на це теорiя КПЕ не позбавлена i певних слабких сторiн.
Класична школа полiтичної економiї
у глибину економiчних явищ, пояснити їх причини. Вiн розмежовував зовнiшню видимiсть явищ та їх сутнiсть. Петтi зробив висновок про наявнiсть певних закономiрностей, яким пiдпорядковуються економiчнi явища та процеси. Тим самим вiн пiдiйшов до розумiння економiчного закону, що виражає сутнiсть економiчних явищ. Петтi вважається засновником трудової теорiї вартостi.[3;20]
Вчення фiзiократiв виникає як опозицiя меркантилiзму. Вони вважають його теоретичним i практично нерозумним i протиприроднiм.
На вiдмiну вiд меркантилiзму фiзiократи висунули положення про те, що багатство створюється у землеробствi i тiльки праця землероба є продуктивною. Тим самим дослiдження джерела багатства фiзiократи перенесли зi сфери обiгу у сферу виробництва. Це було важливим кроком вперед в аналiзi економiчних вiдносин, але наукова обмеженiсть фiзiократiв полягала в тому, що продуктивною сферою виробництва вважалося лише землеробство.
Засновником i основним представником школи фiзiократiв був Ф. Кене (1694 – 1774рр.). Дослiдженням економiчних проблем Кене зайнявся у 60-рiчному вiцi Основним твором Ф. Кене була “Економiчна таблиця ”, надрукована у 1758р. Цей твiр визначив мiсце Кене як засновника i основного представника фiзiократизму.
Бувши лiкарем за своїм фахом, Кене використовував метод природничих наук стосовно економiчних питань. Вiн розглядав суспiльство як живий органiзм, розрiзняючи в ньому 2-ва стани:
1) здоровий (досконалий, нормальний)
2) хворобливий (ненормальний)
На думку Кене, коли суспiльство знаходиться в здоровому станi воно має рiвновагу. Саме стан рiвноваги Кене i показав в “Економiчнiй таблицi”.
Великою заслугою є те, що вiн дослiджував економiчнi процеси, як природнi, якi мають свої внутрiшнi закономiрностi; тобто вiн пiдiйшов до розумiння економiчного закону.
Основою економiчного вчення Кене як i фiзiократiв в цiлому є вчення (концепцiя) чистого продукту. Пiд чистим продуктом розумiвся надлишок знову створених у землеробствi вартостей тов арiв над витратами виробництва. Чистий продукт створюється лише в землеробствi.
Історична обмеженiсть поглядiв фiзiократiв проявилася в тому, що вони вважали лише землеробство сферою, де створюється чистий продукт, тобто де вiдбувається розширення виробництва. Таким чином, вони стверджували, що чистий продукт виникає лише у землеробствi, а в промисловостi спостерiгаємо лише складання, комбiнування або змiну форм. Також оцiнюючи величину чистого продукту Кене заявляв, що вона визначена, певна i залежить вiд витрат виробництва. До останнiх вiн вiдносить видатки на сировину, матерiали i заробiтну плату. Заробiтна плата теж визначена – це мiнiмум засобiв iснування, видатки на сировину i матерiали – витрати капiталу. Отже виходить, що “чистий продукт” – це не дар природи, а результат додаткової працi землероба.[ 4;37]
Промисловiсть вони визначили, як “безплiдну” сферу, що не створює чистого продукту; вона лише змiнює форму багатства, але не збiльшує його. Ця вiдмiннiсть обох галузей визначається тим, що на думку фiзiократiв у землеробствi на вiдмiну вiд промисловостi працює земля, природа.
В “Економiчнiй таблицi” була створена спроба показати процес суспiльного вiдтворення – а саме те, як сукупний суспiльний продукт розподiляється мiж класами; iз чого складається доходи трьох класiв суспiльства; як мiж цими класами доходи обмiнюються на продукти. Суспiльство розглядається як єдиний органiзм, що об’єднує три основних класи:виробничий клас”, “клас власникiв “та” клас безплiдних”. До виробничого класу включенi усi, хто обробляє землю – селяни, фермери, найманi працiвники. Власниками Кене називає тих, хто отримує щорiчний чистий продукт, створений у землеробствi (король, землевласники, церква тощо). Безплiдним же класом вiн оголосив усiх зайнятих в промисловостi (найманi робiтники, ремiсники, капiталiсти, купцi, торговцi), а розподiл суспiльства на фермерiв, власникiв та промисловцiв вiдповiдав розподiлу суспiльства у середнi вiки на селян, дворян та мiських жителiв. Кене проаналiзував можливостi простого вiдтворення в нацiональному масштабi економiчних зв’язкiв мiж класами. До нього вiдтворення нiким не дослiджувалося.[4;57].
вигляду. Основний твiр: “Роздуми про створення й розподiл багатств” (1776р.).[3;60]
Висновок
розроблено. Економiчна iсторiя – це як своєрiдний альманах економiчних розробок, в котрому кожна з думок доповнює iншу.
економiчнi процеси. Вона складається поступово в процесi iсторичного розвитку суспiльства.
ст. у країнах Захiдної Європи. Виражаючи iнтереси торгової буржуазiї, це вчення було спрямоване проти феодалiзму. У меркантилiстiв об'єктом дослiджень був обiг, зокрема багато уваги придiлялося зовнiшнiй торгiвлi. Саме обiг вважався тiєю сферою, де створюється багатство. Загалом же у меркантилiстiв переважав поверховий опис явищ процесу обiгу.
У другому пунктi дослiджуется розвиток економiчноi теорiї протягом XVII – XIX ст. Саме у цей вiдбувається перенесення аналiзу iз сфери обiгу у виробництво, яке i стало початком економiчної науки, що пов’язано зi становленням капiталiстичного ладу. Саме його розвиток зумовив занепад меркантелiзму i виникнення класичної буржуазної економiчної науки.
Історично першими на шлях капiталiзму стали Англiя i Францiя, де й зародилася класична буржуазна полiтекономiя. Її засновниками були Вiльям Петтi (1623—1687 рр.,Англiя) i фiзiократи на чолi з Франсуа Кене (1694-1774 рр., Францiя). Питання про походження багатства переноситься ними зi сфери обiгу в сферу виробництва. На iхню думку, саме тут i створюється багатство у виглядi матерiальних цiнностей, а його джерелом є природа i праця.
Вищим досягненням буржуазної полiтичної економiї є працi представникiв англiйської класичної школи Адама Смiта (1723—1790 рр.) i Давида Рiкардо (1772—1823 рр.). Саме Адам Смiт пiдкреслив значення особистого iнтересу як рушiйної сили прогресу в умовах, коли всiм забезпеченi однаковi можливостi для його прояву. Коли ж; власний iнтерес намагаються реалiзувати за рахунок iнших, вiн набуває несприятливого для суспiльства значення. Ринковий механiзм встановить гармонiю лише тодi, коли вiн буде включений у вiдповiднi правовi та iнституцiональнi рамки.
На початку XIX ст. на суспiльнiй аренi з’явилася така революцiйна сила, як пролетарiат. Виражаючи iнтереси робiничого класу, К. Маркс i Ф. Енгельс поставили на науковий грунт соцiалiстичну iдею, звiльнили її вiд утопiчних iлюзiй, з одного боку, й вiдокремили вiд грубого, зрiвняльного комунiзму, з iншого. Адже як вiдомо, трьома джерелами марксизму в цiлому були класична нiмецька фiлософiя, класична англiйська полiтична економiя та французький утопiчний соцiалiзм. Щодо дiалектики класичної нiмецької фiлософiї, то вона загалом вписалась в марксистську теорiю. Проте класична англiйська полiтична економiя з її ринковими, приватнопiдприємницькими засадами не могла бути поєднана в практичному життi з французьким утопiчним соцiалiзмом, з його соцiальною i економiчною справедливiстю, рiвнiстю, заснованими на суспiльнiй власностi, тощо. Практика, яка є критерiєм iстини, на прикладi розвитку країн командноадмiнiстративної системи довела це. Утопiя залишилась тим, чим вона й має бути нереальною, мiсцем, якого не iснує в умовах сучасного етапу розвитку людської цивiлiзацiї.
У третьому пунктi зображуються новiтнi економiчнi теорii, якi виникли на тлi розвитку ринкових вiдносин. У цей перiод формуються такi течii, як неокласицизм, та кейнсiанство.
Дослiджуючи основнi етапи iсторii розвитку економiчної теорiї, стало зрозумiло наскiльки це складний i суперечливий процес, саме економiчне життя – це сама суперечливiсть. I тому жодна з численних теорiй , шкiл, течiй не можуть повнiстю пояснити суть економiчного життя. Лише об’єднання, синтез дасть змогу створити бiльш-менш точне пояснення економiчних процесiв.
Використана лiтература:
1. Алексеев А. А. Узагальнення думок вчених, як засiб пiдготовки економiчних рiшень. -К. Принт-Експрес,2002 - 80 с.
5. Корнiйчук Л. Я., Татаренко Н. О., Поручник А. М., та iн.:За ред. Л. Я. Корнiйчук. -К.:КНЕУ,1999 – 564 c.
7. Мазаракi А. А., Воронова Н. П. Еконоiчна теорiя. -К.:2000 – 196c.
8. Мешко I. М. Iсторiя економiчних вчень. -К.:1994 – 167 c.
10. Тиличко Н. О., Пучко О. А. Економiчна iсторiя. Лекцii. -К.:КНЕУ,2000 – 268 c.
11. Чайковський В. C. Економiчна icторiя свiту, Украiни. Навчальний посiбник. -Тернопiль:Лiлея. 1997 – 182 c.
13. Юхименко П. I. Iсторiя новiтнiх економiчних вчень (вiд Кейнса до наших днiв). За ред. Чухно А. А. -Бiла Церква: 2005 – 306 c.
| 
