Аналіз інтелектуального капіталу як фактору сучасного виробництва

Аналiз iнтелектуального капiталу як фактору сучасного виробництва основна вiдмiннiсть постiндустрiального виробництва - це застосування новiтнiх технологiй та вiдповiдне зменшення питомої ваги таких традицiйних ресурсiв, як земля, праця та капiтал у собiвартостi продукцiї при збiльшеннi рiвня використання нетипових для iндустрiальної системи ресурсiв - iнформацiї, знань та компетентностi. Як зазначалось вище, iнформацiя, знання та компетентнiсть є структурними елементами iнтелектуального капiталу пiдприємства. Вони набувають все бiльшого значення в процесах сучасного виробництва, однак багато проблем, пов’язаних з застосуванням на практицi повсякденної дiяльностi пiдприємств цих видiв ресурсiв ще недостатньо дослiдженi. У постiндустрiальних умовах колишнi закономiрностi перестають дiяти, а дотримання традицiйних, але дещо застарiлих принципiв ефективного менеджменту вже не гарантує пiдприємствам досягнення бажаних результатiв. Суть змiн, якi вiдбуваються при переходi вiд iндустрiального до постiндустрiального суспiльства - суспiльства, заснованого на виробництвi, поширеннi та споживаннi iнформацiї та знань, полягає в новому розумiннi цих факторiв виробництва. Цим обумовлюється необхiднiсть не тiльки в повному та детальному розглядi iнформацiї та знань у контекстi пiдприємства, але i у пошуку резервiв найбiльш ефективного їх використання. Тому одним iз завдань дослiдження є обґрунтування методичного пiдходу до оцiнки здатностей спiвробiтникiв пiдприємств застосовувати iнформацiю й знання на практицi. В лiтературi видiлено такi особливостi iнформацiї та знань: унiкальнiсть та водночас незнищеннiсть в процесi споживання; невичерпнiсть у мiру використання; непiдвладнiсть фiзичному вiдчуженню: незалежно вiд продажу чи передачi iншим людям та органiзацiям знання та iнформацiя зберiгаються в їхнiх безпосереднiх власникiв; невiдповiднiсть цiни цих ресурсiв закону попиту та пропозицiї, оскiльки iнформацiя та знання в принципi неподiльнi, й покупцi не можуть до кiнця зрозумiти, як оцiнити товар, поки вони не куплять його; невiдповiднiсть цiни початковим витратам на створення; неможливiсть точної квантифiкацiї витрат на виготовлення “iнформацiйно насичених" продуктiв; невiдповiднiсть витрат на виробництво результатам використання; безмежнiсть, незалежнiсть вiд простору та можливiсть знаходитися в декiлькох мiсцях одночасно; значно бiльша чутливiсть до фактора часу, нiж у матерiальних активiв; збiльшення обсягiв у мiру продуктивного споживання. Однак тi вiдмiнностi, що характеризують iнформацiю та знання в якостi нематерiальних активiв, на протилежнiсть матерiальним, не вiдображають повною мiрою всiх властивостей даних ресурсiв. Бiльш глибокий аналiз цих нематерiальних складових показує, що iснують принциповi вiдмiнностi iнформацiї вiд знань за цiлим рядом напрямкiв. Процес споживання iнформацiї обумовлений наявнiстю у людини специфiчних здiбностей. Цю властивiсть iнформацiї можна назвати вибiрковiстю, тобто не рiвень доходiв чи суспiльне становище, а характер людини, умови її життя, свiтовiдчуття, психологiчнi характеристики, здатнiсть до узагальнень, пам'ять i так далi - все те, що звичайно називають iнтелектом i що не може бути набуто з тiєю легкiстю, з якою присвоюється матерiальне багатство, - є лiмiтуючим чинником, який реально дозволяє використовувати доступну всiм iнформацiю лише обмеженiй кiлькостi людей, що стають її справжнiми власниками. Саме вони, суб'єктивно визначаючи ступiнь можливостi тiєї чи iншої подiї, приймають рiшення, якi сприяють процвiтанню, життєдiяльностi чи просто виживанню пiдприємства. Властивiсть Інформацiя Знання Доступнiсть Витрати на тиражування збiльшуються у зв’язку зi зростанням обсягiв даних та пiдвищенням ступеня складностi вiдповiдних iнформацiйних систем для їх обробки Придбання потребує все менших витрат потребує високого iнтелектуального рiвня Володiння основа для рiвноправностi та демократичностi Вартiсть переноситься на продукт самозростання у мiру використання Управлiнськi рiшення, як i будь-якi, характеризуються великим рiзноманiттям. Однi засновано на iнтуїцiї. Людина, яка має певний досвiд i теоретичнi знання в деякiй галузi, набуває внутрiшнього чуття, своєрiдної проникливостi, що дозволяє їй обирати правильне вирiшення проблеми. При цьому вона часто не може нi довести, нi обґрунтувати, а iнодi навiть пояснити, з чого випливає це рiшення, хоча воно найчастiше виявляється правильним. Іншi рiшення приймаються на основi так званого “здорового глузду”: обґрунтування вибору вiдбувається завдяки мiркуванням на смисловому рiвнi, якi випливають з накопиченого життєвого досвiду, звернення до рiшень, прийнятих ранiше в аналогiчних чи подiбних ситуацiях. Бiльш чiтко приймаються рiшення на основi формальних логiчних законiв. Наступний етап у процесi прийняття рiшення пов’язується з адекватним уявленням проблемної ситуацiї. Можна визначити ситуацiю як конкретний набiр обставин, якi справляють вплив на функцiонування пiдприємства в даний час. Розумiння конкретної ситуацiї багато в чому залежить вiд особистих характеристик суб'єкта: загальної суми накопиченого досвiду, знань, рiвня когнiтивних здiбностей i т. д., а також вiд наявностi необхiдної i достовiрної iнформацiї. Слiд зазначити, що для адекватної оцiнки проблемної ситуацiї i прийняття вiдповiдного рiшення важливi не стiльки iнформацiя i знання, не їхнiй обсяг i форма збереження, а компетентнiсть, яка робить можливим їхнє застосування. Компетентнiсть - це здатнiсть до сприйняття, усвiдомлення та ефективного використання доступної всiм iнформацiї. Саме вона дає людинi можливiсть обирати iз загальної маси iнформацiї релевантну. " здiбностi, якi необхiднi в конкретному трудовому процесi, тобто спецiальнi знання, навички й умiння застосовувати конкретнi методи i прийоми для вирiшення вiдповiдних конкретних завдань. До методичної компетентностi вiдносять здатнiсть до сприйняття й iнтерпретацiї iнформацiї, структурування проблем, системного мислення. соцiальна компетентнiсть - здатнiсть до спiлкування, спiвробiтництва, вирiшення конфлiктiв, тобто, здатнiсть до керiвництва спiвробiтниками. Компетентнiстю доцiльно назвати здатнiсть застосовувати знання для прийняття ефективних рiшень як у певнiй предметнiй галузi дiяльностi, так i в екстремальних умовах. Оскiльки компетентнiсть є особливим нематерiальним ресурсом оцiнити її можна лише використовуючи методи експертних оцiнок. Суть методу експертних оцiнок полягає в опитуваннi спецiально вiдiбраних найбiльш компетентних осiб щодо стану i тенденцiй розвитку об'єкта чи дослiдження окремих його сторiн. Методи експертних оцiнок - це методи органiзацiї роботи з фахiвцями-експертами й обробки їхнiх думок, виражених у кiлькiснiй i/або якiснiй формi з метою пiдготовки iнформацiї для прийняття рiшень вiдповiдними особами. Цi методи використовуються як для оцiнки реального стану ситуацiї, так i для прогнозування. Варiантами експертних процедур можуть бути груповi дискусiї, “мозковi атаки", багатоступiнчате опитування й iн. Експертна оцiнка - ефективний метод одержання цiнної iнформацiї. У ситуацiї експертизи в ролi iнструменту вимiрювання виступає людина (експерт), яка добре знає предмет дослiдження i здатна кiлькiсно виразити свої враження. Роблячи висновки, експерт використовує свiй досвiд, гнучко оцiнює непрямi прояви, iнтерпретує унiкальнi ситуацiї, завдяки чому вiн здатний вимiрювати практично будь-яку якiсть, для якої стандартизованого тесту може не iснувати в принципi. Однак на оцiнку ознаки значною мiрою впливають особисте ставлення експерта, минулий досвiд, специфiчне розумiння вимiрюваної якостi, суб'єктивна iнтерпретацiя оцiнюваної ознаки, а також рiзнi стильовi особливостi виставлення оцiнок. Найбiльшою складнiстю пiд час експертизи є: постановка завдань перед експертом; визначення критерiїв оцiнки й ознак, за якими слiд оцiнювати; а також виключення повного суб'єктивiзму i зацiкавленостi експертiв в оцiнках. Слiд зазначити, що особливiсть та основний недолiк експертних оцiнок - це вiдсутнiсть чiтких математичних доказiв оптимальностi одержуваних рiшень. Однак i iншi кiлькiснi методи оцiнки ґрунтуються на порiвняннi з еталонними оцiнками, якi також принципово неможливо визначити до кiнця об'єктивно. Необхiдно також зазначити, що експертам значно легше порiвнювати об'єкти в цiлому, а не видiляти внесок окремих факторiв. не знає, хто ще є експертом, а тому висловлює свою думку незалежно вiд авторитетiв, в iнших - експертiв збирають разом для пiдготовки матерiалiв, при цьому експерти обговорюють проблему один з одним, навчаються один у одного, i неправильнi думки вiдкидаються. В одних методах кiлькiсть експертiв фiксоване, а в iнших - кiлькiсть експертiв зростає в процесi проведення експертизи, наприклад, у ходi використання методу “снiгової грудки”. Порiвняльну характеристику iндивiдуальних та колективних методiв експертних оцiнок наведено в табл. 2. Таблиця 2 - Порiвняльна характеристика iндивiдуальних та колективних методiв експертних оцiнок Вид оцiнок Недолiки Оперативнiсть одержання iнформацiї Високий рiвень суб'єктивностi Колективнi Менш суб'єктивнi, думка групи бiльш надiйна Тривалiсть процедури Як видно з табл. 2, iндивiдуальнi методи експертних оцiнок висувають вищi, нiж при використаннi колективних методiв, вимоги до експерта. Для аналiзу компетентностi та визначення її типу було узагальнено основнi складовi процесу прийняття рiшень та розроблено спецiальну анкету, анкетування якої було проведено на стабiльно-розвиваючому пiдприємствi машинобудiвної промисловостi ВАТ "Стахановський вагонобудiвний завод". При складаннi анкети було обрано порядкову шкалу. На питання, поставленi в анкетi, респондентам пропонувалося обрати один iз варiантiв вiдповiдi i присвоїти йому вiдповiдний бал при iнтервалi оцiнки вiд 1 до 5. Оцiнка 5 вiдповiдає варiанту “так"; 4 - “скорiше так, чим нi"; 3 - “скорiше нi, чим так”; 2 - “нi”; 1 - “не знаю". Якщо респонденту важко було вiдповiсти на запитання, то варiанту привласнювалося значення “не знаю". У результатi соцiологiчного опитування було з’ясовано, як спiвробiтники приймають рiшення щодо типових та нових завдань i видiлено основнi типи компетентностi. У ходi обробки даних анкетного опитування вiдповiдi респондентiв було класифiковано залежно вiд рiвня освiти (особи з вищою та середньою освiтою) та залежно вiд статусу особи (вище керiвництво, керiвництво середньої ланки та виконавцi). Попереднiй аналiз вiдповiдей показав, що розподiл оцiнок не можна апроксимувати нормальним, тому обробка даних заповнених анкет проводилася на основi використання основних положень прикладної теорiї вимiрювань (ПТВ), яка є однiєю зi складових частин статистики об'єктiв нечислової природи. Ця теорiя розглядає проблеми узагальнення думок експертiв, побудови вiдповiдних показникiв i рейтингiв; її застосовували до педагогiчної квалiметрiї (вимiру якостi знань), у системних дослiдженнях, у рiзних задачах теорiї експертних оцiнок, для узагальнення показникiв якостi, в соцiологiчних дослiдженнях та iн. Вiдповiдно до умов використання основних положень ПТВ, при математичному моделюваннi реального явища чи процесу потрiбно насамперед встановити, в яких типах шкал вимiрянi тi чи iншi змiннi. Тип шкали задає групу припустимих перетворень. Статистичнi висновки, що отримано на основi даних, вимiрюваних у шкалi певного типу, не повиннi залежати вiд того, яка одиниця вимiрювання була обрана дослiдником, тобто вони повиннi бути iнварiантними стосовно припустимих перетворень шкали. У табл. 3 наведено ранги, що проставлено залежно вiд розмiру загальної суми оцiнених спiвробiтниками ВАТ "СВЗ" характеристик. Таблиця 3 - Експертнi оцiнки характеристик компетентностi Характеристика Особи з вищою освiтою Особи з середньою освiтою Виконавцi сума ранг сума ранг сума ранг сума ранг сума ранг Наявнiсть вищої освiти 415 4 122 3 61 6 134 1,5 330 4 440 7 125 7 66 9 149 6 347 8 Особистiснi якостi 453 11 123 4,5 68 11 153 8 346 7 429 5,5 115 2 65 8 150 7 324 3 Спецiальнi знання 458 12 125 7 69 13 156 10 354 10 491 14 144 14 69 13 170 14 385 14 Забезпеченiсть iнформацiєю 451 9 131 11 68 11 157 11 351 9 Можливiсть одержувати консультацiї 401 2 125 7 60 5 144 5 316 2 Можливiсть радитися зi спiвробiтниками щодо типових завдань 429 5,5 136 13 58 2 142 4 362 11 Можливiсть консультуватися у фахiвцiв щодо типових завдань 407 3 130 10 58 2 138 3 337 5 Самостiйнiсть у прийняттi рiшень щодо типових завдань 449 8 123 4,5 63 7 164 13 338 6 Можливiсть радитися зi спiвробiтниками щодо нових завдань 452 10 132 12 59 4 154 9 370 12 Можливiсть консультуватися у фахiвцiв щодо нових завдань 473 13 129 9 70 14 159 12 372 13 391 1 98 1 59 4 134 1,5 291 1 За результатами опитування можна дiйти наступних висновкiв. Так, усi категорiї опитуваних у якостi одного з головних факторiв, який впливає на прийняття ефективних рiшень, обрали наявнiсть досвiду роботи. Однак люди з вищою освiтою не придiляють особливої уваги iснуючому рiвню освiти, можливостi одержувати консультацiї як у фахiвцiв, так i у спiвробiтникiв щодо типових завдань. Цi характеристики мають найменший бал та найменшу узгодженiсть думок. При цьому найбiльше значення для цiєї категорiї мають можливiсть консультуватися у фахiвцiв для прийняття рiшень щодо нових завдань та наявнiсть спецiальних знань. Спiвробiтники пiдприємств з середньою освiтою менш за все цiнують системнiсть знань та самостiйнiсть у прийняттi рiшень щодо нових завдань, а головну увагу вони узгоджено придiляють можливостi радитися зi спiвробiтниками щодо типових та нових завдань. До складу компетентностi вищого керiвництва входять практично з однаковою значимiстю: вища освiта, загальна ерудицiя, особистi якостi, системнiсть знань, спецiальнi знання, забезпеченiсть iнформацiєю, можливiсть консультуватися у фахiвцiв для прийняття рiшень щодо нових завдань. Тобто посади керiвництва вищого рiвня для прийняття управлiнських рiшень потребують наявностi всiх цих характеристик. Як видно з дiаграми, типовi завдання не входять до складу цього типу компетентностi. " замiсть характеристики “наявнiсть вищої освiти”, властивої для компетентностi вищого керiвництва. Для виконавцiв, а їх вiдповiдi становлять бiльшу частину (66%) порiвняно з керiвництвом, характерна значна вiдмiннiсть типу компетентностi. До її складу входять: загальна ерудицiя, спецiальнi знання, забезпеченiсть iнформацiєю, можливiсть радитися зi спiвробiтниками щодо типових i нових завдань та консультуватися у фахiвцiв щодо нових. Ця вiдмiннiсть може бути пояснена тим, що тi рiшення, якi доводиться приймати виконавцям в межах їхньої компетенцiї (в основному типовi), не потребують iстотних обмiркувань та наявностi суттєвого досвiду й знань вiдносно проблемної областi. За визначенням GartnerGroup, iнформацiйнi ресурси органiзацiї включають структурованi бази даних, текстову iнформацiю, тобто документи, що описують правила i процедури, i, що найбiльш важливо, неявнi знання й експертизу, “iнтелектуальний капiтал" спiвробiтникiв. людина. Будь-яка експертна система є втiленням у базi знань досвiду експерта, застосовує формалiзоване знання людини до складних реальних проблем, приймає рiшення на основi наявних альтернатив, але вона не здатна до генерацiї iдей. Основна проблема розвитку систем штучного iнтелекту полягає в складностi формального подання знань, перетворення неявних знань у чiткi логiчнi схеми i формулювання правил на основi евристики. якi сприяють зменшенню невизначеностi, то знання як результат пiзнавальної дiяльностi органiзують цю iнформацiю в систему. Знання важко подати формально, в основному вони передаються за допомогою засвоєння рiзного виду iнформацiї. Сприйняття цiєї iнформацiї, яке багато в чому залежить вiд iндивiдуальних здiбностей людини, дає цiлiсну картину оточення. І якщо, розумiючи й запам'ятовуючи iнформацiю, людина здобуває знання, то їхнiй розвиток вiдбувається завдяки навчанню. дiяльностi. Однак цiннiсть iнтелектуального капiталу, як i капiталу взагалi, визначається не тiльки його наявнiстю, а й ефективнiстю використання. Взаємодiючи iз вродженим iнтелектом людини, iнтелектуальний капiтал може бути iстотно посилений розумовими здiбностями кращих спiвробiтникiв, але також i послаблений лiнню, неуважнiстю i вiдсутнiстю мотивацiї iнших. В умовах постiндустрiального суспiльства iнформацiя, знання та компетентнiсть є виробничими ресурсами, якi широко застосовуються в процесах виробництва. Цi iнтелектуальнi ресурси значно вiдрiзняються вiд грошових, природних, трудових i технiчних. Вони мають ряд iстотних переваг: невичерпнi - не убувають у мiру використання; невiдчужуванi - їх продаж не зменшує їхнього обсягу; iснують незалежно вiд простору та часу i можуть знаходитися в декiлькох мiсцях водночас. Разом з тим iнформацiї та знанням властивий ряд недолiкiв: вони можуть катастрофiчно знецiнюватися, iнодi до повної втрати вартостi; їхня вартiсть не залежить вiд того, скiльки згодом ними будуть користуватися; мiж витратами на iнформацiю i знання на входi i їх обсягом на виходi немає значимої економiчної вiдповiдностi; вартiсть iнтелектуального капiталу не обов'язково спiввiдноситься з витратами на його придбання. Сукупнiсть iнформацiї, знань та компетентностi становить iнтелектуальний капiтал пiдприємства, який дає можливiсть вiдтворювати рiзного виду нововведення, забезпечуючи тим самим довгострокову конкурентну перевагу. Цей капiтал включає сукупнiсть творчих здiбностей персоналу, технологiї органiзацiйного навчання, iнформацiйнi та комунiкацiйнi системи пiдтримки i реалiзацiї рiшень, бази знань. Визначення особливостей i вiдмiнностей iнформацiї та знань дозволяє бiльш ефективно використовувати їх у виробничих процесах. Виявлення резервiв розвитку окремих характеристик компетентностi дозволяє визначити напрямки їх удосконалення.