Державний заповІдник дунайськІ плавнІ
Реферат з соцiоекологiї
на тему:
“ДЕРЖАВНИЙ ЗАПОВІДНИК
ДУНАЙСЬКІ ПЛАВНІ”
Дунай, друга пiсля Волги рiчка за довжиною в Європi (2850 км) iз загальним перепадом рiвня води 678 м, утворює одну з найбiльших у свiтi дельту за площею близько 5000 км2 середовищ, яке при цьому є також наймолодшою геоморфологiчною формацiєю континенту. Тут вiдбуваються велетенська i безперервна трансформацiя ландшафтiв, рельєфу, ґрунтового покриву, змiна конфiгурацiї окремих островiв, проток, озер, єрикiв, намивання нових островiв, кiс протягом багатьох столiть.
У дельтi дiють три основнi сили, якi iстотно впливають на процеси її формування. Це боротьба мiж суходолом i водою, рiзними умовами розвитку бiогеоцено-зiв та боротьба мiж тваринами за певнi середовища. У цiй гiгантськiй лабораторiї природи з м'яким клiматом, на якому позначається близькiсть Чорного моря, вiдбуваються постiйнi весняно-лiтнi повенi, якi iнодi тривають протягом трьох-чотирьох мiсяцiв, а рiвень води пiднiмається на 4 м. Дуже велике значення має також iзольоване положення та iншi природнi фактори цiєї частини дельти Дунаю, що сприяє розвитку величезної рiзноманiтностi флори i фауни.
Дельта Дунаю здавна привертала увагу вчених. Докладно вивчати цей регiон радянськi вченi почали з 1946 р. Значна роль у цьому належить ученим Академiї наук УРСР, спiвробiтникам Вилковської бiологiчної станцiї та Одеському державному унiверситету. Питання про заповiдання дiлянок дельти Дунаю постало з кiнця 50-х рр. Уже в 1967 р. уряд УРСР проголосив дельту Дунаю заповiдною, а в 1973 р. Дунайськi плавнi разом з прибережною акваторiєю моря загальною площею 7758 га вiднесено до Чорноморського державного заповiдника на правах фiлiалу.
Як самостiйний державний заповiдник Дунайськi плавнi створено 23 квiтня 1981 р. Загальна площа 14851 га, суходiльна частина становить 9251 га, а на акваторiю Чорного моря припадає 5600. До складу заповiдника ввiйшли острови Гнеушiв, Полуденний, третина Очакiвського, половина площi Акундiнова, Стамбульського, Кубанського, двi третини Кубану, повнiстю Курильський i Циганка з новоутвореними острiвцями i мiлководдями островiв Курильських i Циганських. Дуже важливо, що в межах заповiдника є кути — так називаються невеликi затоки-озера, вiдвойованi суходолом у моря з мiлководдями i косами. Кути — найулюбленiшi кормовi угiддя ряду видiв птахiв, серед них найбiльшi — Желан-н^й, Отножий, Ананькин кут, а також Рибачинськi плеса.
Таким чином, заповiдник Дунайськi плавнi розташований на крайньому сходi дельти Дунаю, на схiд i пiвденний схiд вiд мiста Вилкове, у Кiлiйському районi Одеської областi. За фiзико-географiчним районуванням вiн знаходиться в областi Заднiстровського Причорномор'я у се-редньостеповiй пiдзонi степової зони України. Усi ландшафтнi комплекси заповiдника цiлком характернi для всiєї дельти Дунаю, вiн дає повне уявлення про свiй регiон.
У геоморфологiчному вiдношеннi район заповiдника — це приморська низовинна рiвнина, розчленована балками, а в самому заповiднику каналами-єриками. Сучасний ландшафт формувався досить швидко, оскiльки найбiльш знижена частина територiї цього району являла собою велику затоку-лиман. Тут глибина ерозiйного розчленування коливається в приморськiй смузi вiд 20 до 50 м. Причому заповiдник розташований у районi, де вiдбувається тектонiчне прогинання (опускання). За розрахунками геологiв швидкiсть цього процесу в дельтi Дунаю становить 2—4 мм за рiк.
Своєрiдний також клiмат заповiдника. Це район найбiльших теплових ресурсiв Дунайсько-днiстровського Причорномор'я, який має найменшу континентальнiсть. найтеплiшi зими. За багаторiчними спостереженнями середньорiчна температура повiтря тут становить 12,5 °С. Середньомiсячна температура липня +23 °С. Сiчнева середньомiсячна температура повiтря —1,5 °С. Абсолютний максимум температур +39 °С, абсолютний мiнiмум
—15 °С. Вiд'ємнi середньомiсячнi температури повiтря спостерiгаються, крiм сiчня, лише в лютому (—0,2 °С до —0,5 °С). Середньорiчне коливання температур досить стале i здебiльшого становить 24—25 °С. Загалом безморозний перiод триває понад 200 днiв.
Таким чином, тепловi умови i температурний режим у заповiднику надзвичайно сприятливi для рослинного i тваринного свiту. Зволоження територiї також у цiлому сприятливе (багато протокiв i вплив самого Дунаю), але опадiв у середньому випадає всього близько 400 мм при рiчному випаровуваннi до 900 мм.
Найважливiшою особливiстю району заповiдника є те, що зими тут досить м'якi, з дуже частими вiдлигами. Постiйний снiговий покрив щороку не утворюється. Акваторiя моря, озер, каналiв i єрикiв замерзає в середньому раз у 10—12 рокiв. Таким чином, клiмат заповiдника приморський, iз жарким тривалим лiтом i вiдносно короткою м'якою зимою.
Гiдрографiя заповiдника Дунайськi плавнi, його островiв, якi повнiстю або частково затоплюються пiд час повеней, озерної дельти, протокiв i єрикiв в основному залежить вiд часу i розмiрiв весняно-лiтнiх повеней. Тим бiльше, що тривалi повенi промивають засоленi дiлянки заповiдника. Грунтовi води залягають вiдносно неглибоко, частина пiдземних вод значно мiнералiзована i засолена.
На пiдвищених частинах островiв заповiдника грунти частково складаються iз солонцевих рiзновидностей пiвденних чорноземiв, що утворюються зеленою масою своєрiдної пiдстилки, щiльнi шари якої сягають до 1,8 м i складаються з переплетених стебел i. волокон корiння очерету.
Трапляються на островах i темно-каштановi грунти, а на низьких терасах i деградованi солончаки. На морському узбережжi вiдкладення пiску зверху намулiв створює пiщанi обмiлини i навiть дюни. Мiсцями пiщанi наноси, зовсiм не вкритi будь-якою рослиннiстю, заходять вглиб плавнiв.
Грунти заповiдника сформованi на суглинках i глинах внаслiдок дерново-лучного i болотоутворюючих процесiв при порiвняно значному зволоженнi поверхневими i ґрунтовими водами. Загальною особливiстю грунтiв заповiдника є малогумуснiсть i висока мiнералiзацiя.
Флора дельти дуже рiзноманiтна, що пов'язано з наявнiстю тут кiлькох флористичних комплексiв — справжнього водного, лучно-болотного, лучного, солончакового, алювiального i степового.
У заповiднику багато ендемiчних видiв причорноморсько-каспiйського регiону. Водяний горiх дунайський — вузьколокальний ендем дельти Дунаю. Водяний горiх плаваючий занесено до Червоної книги СРСР. Цей самий вид, а також сальвiнiя плавуча—до Червоної книги Української РСР. У флорi заповiдника в значнiй кiлькостi є види, дуже рiдкiснi для Причорномор'я, такi, як коро-лиця пiзня, лутига карликова, азола папоротевидна i азола каролiнська.
У заповiднику представлена така рослиннiсть: лiсова, прiсноводна, болотна, пiщана, галофiтна та морська. Поширена вона досить нерiвномiрно. Лiси, здебiльшого -у виглядi смуг, ростуть по берегах островiв бiля водотокiв. Займають вони у заповiднику всього близько 300 га, тобто 3,2 % всiєї заповiдної площi суходолу. Мiцнiшi лiсовi угруповання сформувалися бiля русла Дунаю, а в заповiднику — у нижнiй частинi на Курильських островах.
Лiсова i кущова рослиннiсть представлена формацiями верби бiлої, верби тритичинкової, верби попелястої, а також облiпихи крушиновидної, аморфи кущової i тамариксу галузистого. Угруповання двох останнiх формацiй поширенi на невеликих дiлянках.
Болотна i водна рослиннiсть у заповiднику займають найбiльшi площi — понад 9000 га. Болотна рослиннiсть представлена формацiями рогозу вузьколистого, очерету звичайного, осоки стрункої, осоки загостреної та iн. Улiтку дельта здається суцiльним очеретяним зеленим лiсом. Очерет звичайний, який росте тут, є дунайською рiзновиднiстю, досягає у висоту 4 м. Серед багатої рослинностi то тут, то там видiляються численнi заводi (озера, єрики, затоки, кути) з пiщаними обмiлинами та банками. Тут чимало сплавин з характерними для пiвденних регiонiв угрупованнями рослинностi.
заповiдника. Пiщана рослиннiсть найрiзноманiтнiша. Вона представлена формацiями нетреби звичайної, гiрчака перцевого (водяний перець), колосняка чорноморського, осоки пiщаної, галiмiони бородавчастої, турнефорцiї сибiрської та iн. Рослиннiсть на пiсках вiдiграє надзвичайно важливу протиерозiйну роль i захищає пiски вiд сильних вiтрiв.
Галофiтна-рослиннiсть займає зовсiм невеликi площi в заповiднику i представлена дуже простими формацiями — солонця звичайного, кураю содового i деякими iншими видами солончакової рослинностi.
рослинностi всього стародавнього Середземномор'я. Саме в заповiднику серед цього типу рослинностi є угруповання рiдкiсних, релiктових i зникаючих видiв, якi за своєю площею е найбiльшими в Європi.
i морської трави звичайної.
Значного поширення, особливо за останнi 5—7 рокiв, у заповiднику набули угруповання адвентивних (занесених з iнших районiв поширення) видiв — азоли папоро-тевидної, азоли каролiнської, ряски малої, лутиги карликової, молочаю плямистого та деяких iнших видiв.
Рослиннiсть заповiдника виконує важливу функцiональну роль у плавневих бiогеоценозах i має велике клiматичне та гiдрологiчне значення. Значною мiрою вона пiдтримує екологiчну рiвновагу в дельтi Дунаю. Рослинний свiт з наукового погляду — дуже важливий еталон малопорушених плавневих екосистем для розробки питань вiдтворення плавневих ландшафтiв, якi вже в багатьох дельтах рiчок пiвдня республiки зазнали значних антропiчних змiн.
Рослиннiсть також вiдiграє величезну роль як один з основних компонентiв екосистем заповiдника, що забезпечує кормову базу для численних представникiв тваринного свiту, особливо для орнiтофауни.
Тваринний свiт заповiдника має свої характернi вiдмiнностi порiвняно з навколишнiми суходольними дiлянками. Тут мало видiв ссавцiв, якi є типовими представниками фауни степової, зони. З копитних у плавнях Дунаю тiльки дикi свинi почувають себе добре i не тiльки на суходолi, вони навiть влаштовуються на певний час на плавучих острiвцях, де вдосталь їжi. У просторих заростях очерету водиться значна кiлькiсть видр. З iнших цiнних хутрових ссавцiв у заповiднику є також норка європейська i горностай.
Провiдне мiсце серед хребетних у заповiднику належить птахам. Дельта Дунаю — одне з найважливiших мiсць вiдпочинку мiгруючих птахiв. Саме тут пролягають п'ять найважливiших маршрутiв перелiтних птахiв, тому весною i восени вона стає справжнiм царством птахiв.
спостерiгається лише на окремих дiлянках Чорноморського заповiдника.
З водоплавних птахiв гнiздяться i зимують у районi заповiдника багато представникiв з ряду гусиних, починаючи з лебедя-шипуна, який зрiдка i тепер в невеликiй кiлькостi гнiздиться в найбiльш важкодоступних, вiддалених вiд селищ куточках, i закiнчуючи чисельними видами качок. Велика цiннiсть заповiдника в тому, що тут в значнiй кiлькостi ще гнiздиться гуска сiра.
стоячої води i на узбережжi моря та солоних лиманiв. У заповiднику немало лисок. На глухих важкодоступних водоймах у значнiй кiлькостi гнiздиться представник ряду норцiв — норець сiрощокий.
З куликiв найпоширенiшi шилодзьобка, чайки (чибiси), дерихвости — лучний i степовий. Численними є зуйки. У невеликiй кiлькостi трапляється ходуличник—вид, занесений до Червоної книги Української РСР. З мартинiв у заповiднику досить поширений мартин звичайний, водяться крячки: чорний, бiлокрилий i рiчковий.
З дрiбних спiвочих птахiв є синиця вусата, очеретянки (8 видiв), вiвсянка очеретяна та iн. З воронових — багато ворон сiрих i сорок, у невеликiй кiлькостi крук.
У заповiднику гнiздиться багато представникiв голiнастих, якi досить часто тут утворюють мiшанi великi й малi колонiї. Особливо багато чапель великих i малих бiлих, . чимало чапель жовтих, звичайних сiрих, є квак, бугайчик i бугай, коровайка. Єдине мiсце гнiздування колпицi на Українi — це пониззя гирла Дунаю.
З ряду веслоногих тут гнiздяться баклани великий i рiдше малий. Прилiтають з румунської частини дельти на годiвлю пелiкани — рожевий i кучерявий, але в заповiднику вони не гнiздяться.
У дельтi Дунаю трапляються деякi види хижих птахiв. Удень орлани, лунi, яструби i шулiки чорнi, кiбцi та деякi iншi, а вночi їх змiнюють сови. З видiв, занесених до Червоної книги Української РСР, тут бувають на гнiздуваннi поодинокi пари орлана-бiлохвоста, а пiд час перельотiв — беркут, могильник, скопа, пiдорлик великий.
Акваторiя заповiдника — важливе мiсце зимiвлi на територiї УРСР, в основному водоплавних птахiв. Восени i взимку тут перебуває близько 20 видiв тiльки качиних птахiв, якi гнiздяться не тiльки в УРСР, а й по всiй європейськiй частинi Союзу РСР. Особливо багато в цей час крижнiв, шилохвостiв, свищiв, чиркiв-трiскункiв i чиркiв-свистунiв, деяких видiв чернi та iн.
На зимiвлi можна побачити великi зграї лебедiв-шипунiв, лебедiв-кликунiв i навiть зрiдка поодинокi особини лебедя малого, який сюди прилiтає з тундрової зони європейської частини СРСР. Зимують тут i такi рiдкiснi птахи, як гуска велика бiлолоба i гуска мала бiлолоба, гуменник, а останнiм часом у невеликiй кiлькостi червоно-вола казарка, вид, занесений до Червоної книги СРСР.
Усього на зимiвлi буває понад 120 видiв птахiв, якi належать до 16 рядiв. Але особливо багато птахiв пiд час весняних i осiннiх перельотiв. У цей час спостерiгається близько 150 видiв птахiв, якi належать до 18 рядiв.
Характер мiсцевостi, географiчне положення, клiматичнi умови, рiзнорiднiсть бiотопiв i багатство кормової бази створюють надзвичайно сприятливi умови для життя земноводних, їх тут 9 видiв. В єриках, протоках чимало тритонiв — звичайних i гребiнчастих. Добре почувають себе кумка звичайна, ропуха зелена. На пiщаних дiлянках зустрiчаються часничниця звичайна, а на лучних — жаба гостроморда. Добре почувають себе, а їх тут багато, жаби озерна i ставкова. Усюди на кущах i навiть на очеретi багато квакш.
Плазуни представленi сiмома видами. Досить численна черепаха болотяна. Ящiрки в невеликiй кiлькостi. З двох пiдвидiв ящiрки прудкої найчастiше зустрiчається прудка пiвденна, досить рiдко — ящiрка чорноморська прудка. Цей пiдвид поширений на пiщаному узбережжi уздовж Чорного моря вiд Дунаю до Кiнбурнської коси, але пiсля освоєння пiщаних пляжiв стає дедалi рiдкiсним. Ще рiдше в заповiднику можна побачити ящiрку кримську. Рiдкiсним, зникаючим видом є пiщана ящiрка, яка в минулому була' поширена по всiй береговiй територiї дельти Дунаю. У значнiй кiлькостi є вужi — звичайний i водяний. Дуже рiдко трапляються гадюка степова й мiдянка. Вважають, що вони сюди потрапили випадково, були занесенi в плавнi водами Дунаю.
Водойми в гирлi Дунаю, його численнi канали, єрики, протоки i озера та вся узбережна акваторiя заповiдника багатi на рибу (майже 100 видiв). Найбiльш цiннi осетровi. Деякi з них — осетр чорноморський, севрюга, бiлугата осетр звичайний — заходять у Дунай на нерест, тодi як стерлядь живе тут постiйно. У невеликiй кiлькост водиться цiнний вид лососевих—дунайський лосось.
Мiльйони окунiв, лящiв, коропiв, карасiв та iнших видiї вiдгодовуються у водоймах плавнiв Дунаю. Багато ту щук, сомiв та iнших хижих видiв риб. Великими кося ками йде на нерест у Кiлiйське гирло оселедець дунай ський. У кути заходять на вiдгодiвлю косяки кефалi та деякi iншi морськi риби. Водойми дельти переповнен ракоподiбними, якi є кормом для птахiв i риб, а деяк види (рак рiчковий) мають промислове значення.
Район заповiдника, що має багатi тепловi ресурсi i пiдвищену зволоженiсть, являє собою оптимальну з; умовами територiю на пiвднi республiки, де живуть без хребетнi, їх налiчується тут близько 10 тис. видiв. Дужi важливо й те, що кiлькiсть особин деяких видiв без хребетних у заповiднику в кiлька разiв перевищує щiль нiсть їх на сумiжних територiях. Так, кiлькiсть тiлькi жукiв жужелиць на узбережних дiлянках мiсцями досягаї до 300 особин на один квадратний метр. З безхребетних серед кiльчастих черв'якiв тут велин скупчення на мiлководдях утворюють полiхети — основи;їжа багатьох видiв куликiв. Чимало видiв олiгохет, п'явої та iн. Багато тут також рiзних молюскiв.
Але найбiльше, звичайно, комах. Тут їх налiчується близько 4600 видiв. Основну масу становлять двокрилi мокрицi—17 видiв, мошки—5, кулiциди—13, ґедзi— ЗО, а також iншi кровососи. У величезних кiлькостям виплоджуються метелики, веснянки, комарi-дзвiнцi, жуки водолюби та iншi, що є складовою частиною кормової бази мисливсько-промислових тварин.
У заповiднику науковi працiвники проводять певну роботу бiогеоценологiчного та екологiчного характеру
|
