Значення природоємностi в економiцi природокористування
Мiнiстерство культури i мистецтв України
Київський нацiональний унiверситет культури i мистецтв
Реферат з курсу екологiї на тему:
“Значення природоємностi в економiцi природокористування”
cтудентки І курсу
факультету ТБ
групи ТБА-40
КИЇВ-2000
План.
1. Актуальнiсть теми
2. Лiтературнi данi
4. Обговорення даних
5. Висновки
6. Список використаної лiтератури
особливостi сучасного екологiчного стану, а також про основнi напрямки державної полiтики у галузi охорони довкiлля, використання природних ресурсiв та забезпечення екологiчної безпеки. Екологiзацiя економiки та
еквiвалентнiсть обмiну мiж державою, природою та людиною, яка базується на законодавчих, органiзацiйно-технiчних рiшеннях. Ця проблема на сучасному етапi є дуже гострою. Вона була сформована протягом двох столiть i нинi набула свого критичного значення.
Охорона природи стала одним з основних прiоритетiв молодої держави, оскiльки збереження бiологiчного та ландшафтного рiзноманiття є основою, яка забезпечує можливiсть будь-якого природокористування та розвитку суспiльства.
Для бiльшої наочностi спробуємо розкрити тему значення природоємностi в економiцi природокористування взявши за основу ситуацiю в нашiй державi – Українi. Бiльшiсть спостережень та висновкiв справедлива для будь-якої держави, з рiзницею у деяких кiлькiсних показникiв екологiчного стану.
Нинiшню екологiчну ситуацiю в Українi можна охарактеризувати
як кризову, що формувалася протягом тривалого перiоду через нехтування об'єктивними законами розвитку i вiдтворення природно-ресурсного комплексу України. Вiдбувалися структурнi деформацiї народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Українi сировинно-видобувних, найбiльш екологiчно небезпечних галузей промисловостi.
Економiцi України притаманна висока питома вага природоємних, ресурсоємних та енергоємних технологiй, впровадження та нарощування яких здiйснювалося найбiльш "дешевим" способом – без будiвництва вiдповiдних очисних споруд. Це було можливим за вiдсутностi ефективно дiючих правових, адмiнiстративних та економiчних механiзмiв природокористування та без урахування вимог охорони довкiлля.
деградацiєю народу України.
економiчними та соцiальними наслiдками спричинила в Українi ситуацiю, яка наближається до рiвня глобальної екологiчної катастрофи.
в тому числi 33,19 млн. гектарiв рiллi (55вiдсоткiв), 7,63 млн. гектарiв природних кормових угiдь -сiножатей i пасовищ (12,6 вiдсотка). У сiльськогосподарському виробництвi щороку використовується понад 10,9 млрд. куб. метрiв води, або 36,4 вiдсотка її загального споживання. В розрахунку на одного мешканця припадає 0,82 гектара сiльськогосподарських угiдь, у тому числi 0,65 гектара рiллi, тодi як у середньому по Європi цi показники становлять вiдповiдно 0,44 i 0,25 гектара. Розоранiсть сiльськогосподарських угiдь досягла 72 вiдсоткiв, а в рядi регiонiв перевищує 88 вiдсоткiв. До обробiтку залученi малопродуктивнi угiддя, включаючи прирусловi луки i пасовища та схиловi землi. Якщо Україна в Європi займає 5,7 вiдсотка територiї, то її сiльськогосподарськi угiддя - 18,9 вiдсотка, а рiлля - 26,9 вiдсотка. Ефективнiсть використання земель в Українi значно нижча, нiж у середньому по Європi.
України є стоки рiчок Днiпра, Днiстра, Пiвденного Бугу, Сiверського Дiнця, Дунаю з притоками, а також малих рiчок пiвнiчного узбережжя Чорного та Азовського морiв. Порушення норм якостi води досягло рiвнiв, якi ведуть до деградацiї водних екосистем, зниження продуктивностi водойм. Значна частина населення України використовує для своїх життєвих потреб недоброякiсну воду, що загрожує здоров'ю нацiї.
Отже, навiть не торкаючись проблем вiйськово-промислового комплексу, ядерної енергетики, зв’язку та багатьох iнших галузей господарювання, бачимо, що проблема використання природоємних технологiй надзвичайно актуальна сьогоднi в Українi.
Якiсний стан земельного фонду постiйно погiршується. В окремих районах, де проведено осушення земель, вiдбувається неконтрольоване зниження рiвня грунтових вод, зменшення потужностi органiчної маси, а в районах зрошення - пiдтоплення i засолення грунтiв, деградацiя чорноземiв, що призвело до негативних екологiчних наслiдкiв у районах Полiсся та на пiвднi України. Нинi 14,8 вiдсотка загальної площi поливних земель пiддаються еродуванню, 1,5 вiдсотка - перезволоженню, понад 4 вiдсотки є солонцюватi та засоленi. Збiльшення мiнералiзацiї грунтових вод загрожує вторинним засоленням земель. Майже на всiх землях спостерiгається неухильне зниження вмiсту гумусу в грунтах. Тiльки за 20 рокiв (з 1961 року по 1981 рiк) середнiй вмiст гумусу в грунтах України знизився з 3,5 до 3,2 вiдсотка.
Розвиток рiзних форм власностi та господарювання на землi без суворого i надiйного державного екологiчного та митного контролю за ввезенням небезпечних вiдходiв, брак вiдповiдної законодавчої бази призводять до споживацького ставлення до землi. Використання у великiй кiлькостi мiнеральних добрив, пестицидiв та iнших хiмiчних препаратiв разом з промисловим i радiацiйним забрудненням може ще бiльше ускладнити екологiчну ситуацiю в Українi, знизити вiдтворювальну здатнiсть бiосфери та екологiчну стiйкiсть агроландшафтiв.
Розглянемо данi, що стосуються водних ресурсiв України. Прогнознi ресурси пiдземних вод питної якостi розподiленi на територiї України вкрай нерiвномiрно i становлять 22,5 млрд. куб. метрiв на рiк (61,7 млн. куб. метрiв на добу), з яких 8,9 млрд. куб. метрiв (24,4 млн. куб. метрiв на добу) гiдравлiчно не зв'язанi з поверхневим стоком i становлять додаткову складову до поверхневого стоку. Водозабiр пiдземних вод у складi прогнозних ресурсiв становить 21 вiдсоток, що свiдчить про можливiсть ширшого використання їх у багатьох областях.
З метою забезпечення населення та народного господарства необхiдною кiлькiстю води в Українi збудовано 1087 водосховищ загальним об'ємом понад 55 млрд. куб. метрiв, 7 великих каналiв довжиною близько 2000 кiлометрiв з подачею на них понад 1000 куб. метрiв води за секунду, 10 великих водоводiв великого дiаметру, по яких вода надходить у маловоднi регiони України.
Витрати свiжої води в Українi на одиницю виробленої продукцiї значно перевищують такi показники у розвинутих країнах Європи: Францiї - в 2,5 рази, ФРН - в 4,3, Великобританiї та Швецiї - в 4,2 рази.
Забезпечення водою населення України в повному обсязi ускладнюється через незадовiльну якiсть води водних об'єктiв. Якiсть води бiльшостi з них за станом хiмiчного i бактерiального забруднення класифiкується як забруднена i брудна (IV - V клас якостi). Найгострiший екологiчний стан спостерiгається в басейнах рiчок Днiпра, Сiверського Дiнця, рiчках Приазов'я, окремих притоках Днiстра, Захiдного Бугу, де якiсть води класифiкується як дуже брудна (VI клас). Для екосистем бiльшостi водних об'єктiв України властивi елементи екологiчного та метаболiчного регресу.
Проблема екологiчного стану водних об'єктiв є актуальною для всiх водних басейнiв України. Що ж до Днiпра, воднi ресурси якого становлять близько 80 вiдсоткiв водних ресурсiв України i забезпечують водою 32 млн. населення та 2/3 господарського потенцiалу країни, то це одне з найважливiших завдань економiчного i соцiального розвитку та природоохоронної полiтики держави. Це зумовлено складною екологiчною ситуацiєю на територiї басейну, оскiльки 60 вiдсоткiв її розорано, на 35 вiдсотках земля сильно еродована, на 80 вiдсотках - трансформовано первинний природний ландшафт.
Водосховища на Днiпрi стали акумуляторами забруднюючих речовин. Значної шкоди завдано пiвнiчнiй частинi басейну внаслiдок катастрофи на Чорнобильськiй АЕС; в критичному станi перебувають малi рiчки басейну, значна частина яких втратила природну здатнiсть до самоочищення. У катастрофiчному станi знаходяться рiчки Нижнього Днiпра, де щорiчно має мiсце ускладнення санiтарно-епiдемiологiчної ситуацiї, знижується вилов риби, бiднiє бiологiчне рiзноманiття.
Перейдемо тепер до стислого аналiзу наведеної iнформацiї з огляду на збереження i вiдновлення природних ресурсiв нашої держави.
Системний аналiз сучасного екологiчного стану басейнiв рiчок України та органiзацiї управлiння охороною i використанням водних ресурсiв дав змогу окреслити коло найбiльш актуальних проблем, якi потребують розв'язання, а саме:
надмiрне антропогенне навантаження на воднi об'єкти внаслiдок екстенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення самовiдтворюючих можливостей рiчок та виснаження водноресурсного потенцiалу;
стала тенденцiя до значного забруднення водних об'єктiв внаслiдок неупорядкованого вiдведення стiчних вод вiд населених пунктiв, господарських об'єктiв i сiльськогосподарських угiдь;
широкомасштабне радiацiйне забруднення басейнiв багатьох рiчок внаслiдок катастрофи на Чорнобильськiй АЕС;
погiршення якостi питної води внаслiдок незадовiльного екологiчного стану джерел питного водопостачання;
недосконалiсть економiчного механiзму водокористування i реалiзацiї водоохоронних заходiв;
недостатня ефективнiсть iснуючої системи управлiння охороною та використанням водних ресурсiв внаслiдок недосконалостi нормативно-правової бази i органiзацiйної структури управлiння;
вiдсутнiсть автоматизованої постiйно дiючої системи монiторингу екологiчного стану водних басейнiв акваторiї Чорного та Азовського морiв, якостi питної води i стiчних вод у системах водопостачання i водовiдведення населених пунктiв i господарських об'єктiв.
Розглянемо тепер проблеми земельних ресурсiв. Сучасне використання земельних ресурсiв України не вiдповiдає вимогам рацiонального природокористування. Порушено екологiчно припустиме спiввiдношення площ рiллi, природних кормових угiдь, лiсових насаджень, що негативно впливає на стiйкiсть агроландшафту. Розоранiсть земель є найвищою в свiтi i досягла 56 вiдсоткiв територiї країни i 80 вiдсоткiв сiльськогосподарських угiдь. Інтенсивне сiльськогосподарське використання земель призводить до зниження родючостi грунтiв через їх переущiльнення (особливо чорноземiв), втрати грудкувато-зернистої структури, водопроникностi та аерацiйної здатностi з усiма екологiчними наслiдками.
З грунтом щороку виноситься 11 млн. тонн гумусу, 0,5 млн. тонн азоту, 0,4 млн. тонн фосфору i 0,7 млн. тонн калiю. Щорiчнi еколого-економiчнi збитки вiд ерозiї грунтiв дорiвнюють 9,1 млрд. гривень.
органiки, отримуваної в результатi дiяльностi великих тваринницьких комплексiв та птахофабрик, з потенцiйних органiчних добрив перетворюються на джерела забруднення довкiлля.
Ситуацiя з забрудненням територiй ускладнилася пiсля аварiї на Чорнобильськiй АЕС. Радiонуклiдами забруднено понад 4,6 млн. гектарiв земель у 74 районах 11 областей, у тому числi 3,1 млн. гектарiв рiллi. З використання вилучено 119 тис. Гектарiв сiльськогосподарських угiдь, у тому числi 65 тис. гектарiв рiллi.
Отже, виходячи з аналiзу наведених фактiв, можна зробити висновок, що природоємнi технологiї потребують полiпшення системи керування та контролю природокористуванням. Але витрати на реалiзацiю природоохоронних програм i заходiв потребують значних коштiв. Однак протягом найближчих 5 - 10 рокiв країна буде дуже обмежена у коштах, необхiдних для полiпшення стану навколишнього природного середовища та забезпечення рацiонального використання природних ресурсiв. Тому необхiдно чiтко визначити прiоритетнi напрями та проблеми з метою вiдпрацювання реалiстичних, ефективних та економiчно вигiдних рiшень.
З цiєю метою, виходячи з реального екологiчного стану територiї України, необхiдно враховувати такi основнi критерiї i чинники:
· погiршення здоров'я людей через значну забрудненiсть довкiлля;
· втрати, що призводять до зниження продуктивностi народного господарства, зумовленi збитками або руйнуванням фiзичного капiталу i природних ресурсiв;
· погiршення стану або загроза завдати непоправної шкоди бiологiчному та ландшафтному рiзноманiттю i, зокрема лукам, пасовищам, озерам, водоймам, рiчкам, землям, лiсовим, прибережним i морським екосистемам, гiрським районам;
· еколого-економiчну ефективнiсть природоохоронних заходiв.
Висновки.
вiднести:
1
шкiдливого впливу наслiдкiв аварiї на Чорнобильськiй АЕС.
2. Полiпшення екологiчного стану басейнiв рiк України та якостi
питної води.
3.
Стабiлiзацiя та полiпшення екологiчного стану в мiстах i промислових центрах Донецько-Приднiпровського регiону.
4.
Будiвництво нових та реконструкцiя дiючих потужностей комунальних очисних каналiзацiйних споруд.
5.
Запобiгання забрудненню Чорного та Азовського морiв i полiпшення їх екологiчного стану.
6.
Формування збалансованої системи природокористування та адекватна структурна перебудова виробничого потенцiалу економiки, екологiзацiя технологiй у промисловостi, енергетицi, будiвництвi, сiльському господарствi, на транспортi.
7.
Збереження бiологiчного та ландшафтного рiзноманiття, заповiдна справа.
програми, якi спрямовуються навтiлення визначених прiоритетiв.
Список використаної лiтератури.
3. Постанова Верховної ради України “Про Основнi напрями державної
полiтики України у галузi охорони довкiлля, використання природних
4. Воронов А. К. Навколишнє середовище та розвиток, К.: Наукова
думка, - 1995.
| 
