Екологiя
План
Вступ
1.
Земля як об'єкт правової охорони
2.
Органiзацiйно-правовi заходи охорони земель
3.
Юридична вiдповiдальнiсть за порушення земельного законодавства
Висновок
Список використаної лiтератури
У наш час захист навколишнього середовища висувається на перший план. Наслiдки недостатньої уваги до проблеми можуть бути катастрофiчними. Мова йде не тiльки про добробут людства, а про його виживання. Особливо тривожно тi, що деградацiя природного середовища може виявитися необоротною.
Забруднення вод завдає шкоди здоров'ю людини i рибних запасiв. Деградацiя сiльськогосподарських угiдь призвела до посухи й ерозiї грунтiв у багатьох районах. Звiдси недоїдання, голод, хвороби. Забруднення повiтря завдає вусi бiльш суттєвий збиток здоров'ю людей. Масове знищення лiсiв негативно позначається на клiматi i скорочує бiологiчне розмаiття, генофонд. Серйозною загрозою здоров'ю є виснаження озонового протоцi, що захищає вiд шкiдливих випромiнювань Сонця. До катастрофiчних змiн у клiматi Землi веде "парниковий ефект", тобто глобальне потеплення в результатi викидiв вуглекислого газу, що зростає, в атмосферу. Нерацiональне використання мiнеральних i живих ресурсiв веде до їхнього виснаження, що знову ставити проблему виживання людства. Нарештi, аварiї на пiдприємствах, пов'язанi iз радiоактивними й отруйними речовинами, не говорячи вже про iспит ядерної зброї, заподiюють величезну шкоду здоров'ю людей i природi. Достатньо пригадати про аварiю на Чорнобильськiй АЕС i на американському хiмiчному заводi в Індiї. Великий збиток навколишньому середовищу приносять збройнi конфлiкти, про що свiдчить досвiд вiйн у В'єтнамi, Кампучiї, Перськiй затоцi, у Югославiї й iн.
Враховуючи високi енергоємнiсть та ресурсоємнiсть промислового виробництва в Українi, низький рiвень культури виробництва та нехтування екологiчним законодавством, необхiдно бiльше привертати уваги до екологiчного права в Українi, державної полiтики в галузi екологiї, прийняття невiдкладних заходiв економiчного, технiчного, полiтичного, соцiального та органiзацiйного характеру, серед яких першочергове значення в екологiчнiй полiтицi держави має створення нацiональної екологiчно-правової системи.
Ст. 16. Забезпечення екологiчної безпеки та пiдтримка екологiчної рiвноваги на територiї України, подолання наслiдкiв Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов’язком держави (Конституцiя України).
1.
У життi будь-якої людини i товариства земля вiдiграє важливу екологiчну, економiчну i полiтичну роль. Земля - це територiя держави. Як об'єкт господарської дiяльностi людини вона iснує без усякого сприяння з його сторони - як загальний предмет людської працi, як основний засiб виробництва в сiльському i лiсовому господарствi. Земля використовується також як фундамент, як просторовий операцiйний базис для розвитку всiх галузей народного господарства.
Що являє собою «земля» як юридична категорiя? За законодавством поняття «земля» означає поверхню Земної кулi, що знаходиться в межах державних меж України. У цьому змiстi земля вимiрюється квадратними метрами, кiлометрами, гектарами.
Щодо охорони земель вiд забруднення й iнших чинникiв деградацiї говориться про охорону грунтiв. «Грунт» являє собою родючий поверхневий прошарок землi, що утворився в результатi тривалої взаємодiї органiчних i неорганiчних природних чинникiв. Його товщина коливається вiд декiлькох i сантиметрiв до 2 метрiв. У зв'язку з цим варто особливо пiдкреслити, що цiллю правової охорони землi є не зберiгання її загальної площi (вона в основному залишається незмiнною), а зберiгання, вiдновлення, полiпшення якiсного стану земель.
«
грунту» земля не може бути вiддiлена вiд поверхнi земної кулi. Не випадково ще з часiв римського права земля вважається нерухомiстю. При характеристицi поняття «земля», примiром, як об'єкта права власностi, основна увага придiляється просторовим межам землi або земельної дiлянки.
Розходження в якiсних характеристиках грунтiв - фiзичних, хiмiчних, фiзико-географiчних, господарсько-економiчних, iсторичних i навiть естетичних, а також особливостi грунтiв як нерухомостi є основою для установлення видiв i категорiй земель, передбачених чинним законодавством.
Стаття 1. Земельне законодавство України i його завдання
Земельнi вiдносини в Українi регулюються цим Кодексом та iншими актами законодавства України i Республiки Крим, що видаються вiдповiдно до нього.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних вiдносин з метою створення розумiв для рацiонального використання й охорони земель, рiвноправного розвитку усiх форм власностi на землю i господарювання, збереження та вiдтворення родючостi грунтiв, полiпшення природного середовища, охорони прав громадян, пiдприємств, установ i органiзацiй на землю.
Гiрничi, лiсовi та воднi вiдносини, вiдносини щодо використання й охорони рослинного i тваринного свiту, атмосферного повiтря регулюються спецiальним законодавством України i Республiки Крим.
Стаття 2. Склад земель України, вiднесення їх до категорiй i переведення з однiєї категорiї до iншої
6) землi водяного фонду;
7) землi запасу.
Переведення земель з однiєї категорiї до iншої здiйснюється в разi змiни цiльового призначення цих земель.
в iнших випадках - органами, якi затверджують проекти землеустрою i приймають рiшення про створення об'єктiв природоохоронного, оздоровчого, iсторико-культурного та iншого призначення.
Вiднесення земель до зазначених категорiй i переведення з однiєї категорiї в iншу провадиться в зв'язку зi змiною цiльового призначення земель у випадках, передбачених у законодавствi, уповноваженими органами вiдповiдно до їх компетенцiї при вилученнi i наданнi земель у користування або оренду. Подiл земель на категорiї має суттєве екологiчне значення. Екологiчно значимi й особливо цiннi землi видiленi в окремi категорiї. У земельному законодавствi визначається їхнiй правовий режим.
При рiшеннi питань про надання земель у користування або оренду вiдповiдно враховується, до якої категорiї вони вiдносяться, якими якiсними й iншими особливостями володiють.
Стаття 3. Форми власностi на землю. Розпорядження землею
Розпоряджаються землею Ради народних депутатiв, якi в межах своєї компетенцiї передають землi у власнiсть або надають у користування та вилучають їх.
Повноваження щодо передачi, надання та вилучення земельних дiлянок мiсцевi Ради народних депутатiв можуть передавати вiдповiдно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам мiсцевого самоврядування.
У державнiй власностi перебувають всi землi України, за винятком земель, переданих у колективну i приватну власнiсть.
Суб'єктами права державної власностi на землю виступають:
Верховна Рада України - на землi загальнодержавної власностi України;
Верховна Рада Республiки Крим - на землi в межах територiї республiки, за винятком земель загальнодержавної власностi;
обласнi, районнi, мiськi, селищнi, сiльськi Ради народних депутатiв - на землi в межах їх територiй, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавнiй власностi.
Землi, що перебувають у державнiй власностi, можуть передаватися в колективну або приватну власнiсть i надаватися у користування, у тому числi в оренду, за винятком випадкiв, передбачених законодавством України i Республiки Крим.
землi загального користування населених пунктiв (майдани, вулицi, проїзди, шляхи, пасовища, сiнокоси, набережнi, парки, мiськi лiси, сквери, бульвари, кладовища, мiсця знешкодження та утилiзацiї вiдходiв), а також землi, наданi для розмiщення будинкiв органiв державної влади та державної виконавчої влади;
землi природоохоронного, оздоровчого, рекреацiйного та iсторико-культурного призначення;
землi лiсового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарiв) дiлянок лiсiв, що входять до складу угiдь сiльськогосподарських пiдприємств, селянських (фермерських) господарств;
землi водного фонду, за винятком невеликих (до 3 гектарiв) дiлянок водойм i болiт, що входять до складу угiдь сiльськогосподарських пiдприємств, селянських (фермерських) господарств;
землi сiльськогосподарських науково-дослiдних установ i навчальних закладiв та їх дослiдних господарств, учбових господарств навчальних закладiв, державних сортовипробувальних станцiй i сортодiльниць, елiтно-насiнницьких i насiнницьких господарств, племiнних заводiв, племiнних радгоспiв i конезаводiв,
господарств по вирощуванню хмелю, ефiроолiйних, лiкарських рослин, фруктiв i винограду.
2. Органiзацiйно-правовi заходи охорони земель
Поряд iз Конституцiєю України, Законом «Про охорону навколишнього природного середовища», iншими законами, що мiстять деякi загальнi норми щодо землекористування й охорони земель як частини природи, вiдношення по використанню земель i їхньої охоронi регулюються в рамках земельного законодавства.
Регулюючи порядок надання земель у користування або оренду, закони України встановлюють права й обов'язки природокористувачiв i орендарiв по забезпеченню рацiонального використання земельних ресурсiв i їхньої охорони. Одним з основних принципiв землекористування є принцип використання земель строго вiдповiдно до цiлей, для яких землi були наданi.
У земельному законодавствi визначенi задачi i конкретнi вимоги, адресованi власникам землi, землевласникам, землекористувачам i орендарям по охоронi земель. Пiд охороною земель розумiється система правових, органiзацiйних, економiчних i iнших заходiв, спрямованих на їхнє рацiональне використання, запобiгання необгрунтованих вилучень земель iз сiльськогосподарського обороту, деградацiї, а також на вiдновлення продуктивностi земель i пiдвищення родючостi грунтiв.
Змiст охорони земель складають закрiпленi в законодавствi правовi заходи заходи попереджувального, заборонного, вiдбудовного й iншого характеру, спрямованi на:
• рацiональну органiзацiю територiї;
• вiдновлення i пiдвищення родючостi грунтiв, а також iнших корисних властивостей землi;
• захист земель вiд водяної i вiтрової ерозiї, селiв, пiдтоплення, заболочування, повторного засолення, висушування, ущiльнення, забруднення вiдходами виробництва, хiмiчними радiоактивними речовинами, вiд iнших процесiв руйнацiї;
стану земель;
• рекультивацiю порушених земель, вiдновлення їхньої родючостi й iнших корисних властивостей землi i своєчасне залучення в господарський оборот;
• зняття, використання i зберiгання родючого прошарку грунту при проведеннi робiт, пов'язаних iз порушенням земель.
Основне призначення попереджувальних правових мiр полягає в тому, щоб запобiгти в процесi землекористування можливiсть виникнення негативних наслiдкiв, шкiдливих для стана грунтiв, забезпечити рацiональне використання земель. Такi мiри реалiзуються шляхом установлення правил ведення державного земельного кадастру, монiторингу земель, подання i вилучення земель, розробки i здiйснення проектiв землевпорядження, використання земель пiдприємствами, установами, органiзацiями i громадянами.
З урахуванням особливої екологiчної й економiчної цiнностi сiльськогосподарських земель принциповим є питання про екологiчно доцiльнi методи ведення сiльського господарства. Методи, що зберiгають i покращують грунт, такi, як тестування, контурна оранка, компостування i вирощування покривних культур, використання полiкультур i сiвозмiни застосовуються у свiтi протягом сторiч.
Мiльйони фермерiв в усiх країнах свiту уже впроваджують обгрунтованi сiльськогосподарськi технологiї, що охороняють грунти i екологiчно. Задача складається в тому, щоб усi фермери дiзналися про неї i навчилися ними користуватися, i це скорiше соцiальна, чим технiчна проблема. В Українi роботу з формування агрокультури i впровадженню таких методiв може i повинно проводити Мiнiстерство сiльського господарства i продовольства України. Цьому може сприяти також упровадження спецiальних мiр економiчного стимулювання...
З урахуванням iснуючих в Українi масштабiв деградацiї землi особливе мiсце в системi земельного законодавства займає Закон України «ПРО мелiорацiю земель». Мелiорацiя земель являє собою корiнне полiпшення земель шляхом проведення гiдротехнiчних, культуртехчних, хiмiчних, протиерозiйних, агролiсомелiоративних, агротехнiчних й iнших мелiоративних заходiв.
У залежностi вiд характеру мелiоративних заходiв Закон передбачає проведення таких типiв мелiорацiї земель: гiдромелiорацiя; агролiсомелiорацiя; культуртехнiчна мелiорацiя; хiмiчна мелiорацiя.
Гiдромелiорацiя земель полягає в проведеннi комплексу мелiоративних заходiв, що забезпечують корiнне полiпшення заболочених, зайво зволожених, посушливих, еродованих, змитих й iнших земель, стан яких залежить вiд впливу води. Гiдромелiорацiя земель спрямована на регулювання водяного, повiтряного, теплового i живильного режимiв грунтiв на землях за допомогою здiйснення заходiв для пiдйому, подачi, розподiлу i вiдводовi вод за допомогою мелiоративних систем, а також окремо розташованих гiдротехнiчних споруджень. До цього типу мелiорацiї земель вiдносяться зрошувальна, осушувальна, протипаводкова, протиселєва, протиерозiйна, протиповзнева й iншi види гiдромелiорацiї земель.
Агролiсомелiорацiя земель складається в проведеннi комплексу мелiоративних заходiв, що забезпечують корiнне полiпшення земель за допомогою використання грунтозахисних й iнших властивостей захисних лiсових насаджень. До цього типу мелiорацiї земель вiдносяться такi її види:
• полезахисна - захист земель вiд впливу несприятливих явищ природного, антропогенного i техногенного походження шляхом створення захисних лiсових насаджень на межах земель сiльськогосподарського призначення;
• пасовищезахисна - запобiгання деградацiї земель пасовищ шляхом створення захисних лiсових насаджень.
· Культуртехнiчна мелiорацiя земель спрямована на проведення комплексу мелiоративних заходiв щодо корiнного полiпшення земель.
Хiмiчна мелiорацiя земель складається в проведеннi комплексу мелiоративних заходiв щодо полiпшення хiмiчних фiзичних властивостей грунтiв. Хiмiчна мелiорацiя земель мiстить у собi вапнування грунтiв, фосфорування грунтiв i гiпсування грунтiв.
Регульований Законом України порядок проведення мелiорацiї земель включає планування мелiорацiї земель, розробку, узгодження, затвердження i реалiзацiю проектiв мелiорацiї. При цьому планування мелiорацiї земель проводиться державним органом виконавчої влади, що здiйснює управлiння сiльським господарством, вiдповiдно державними загальними i регiональними (територiального) програмами в областi мелiорацiї земель, а також по замовленнях власникiв, власникiв, користувачiв земельних дiлянок.
сiльського господарства i продовольства України.
Вiдповiдно до закону про мелiорацiю земель, проекти мелiорацiї повиннi враховувати будiвельнi, екологiчнi, санiтарнi й iншi стандарти, норми i правила. Проводиться мелiорацiя громадянами й органiзацiями, що мають лiцензiї на здiйснення вiдповiдних видiв дiяльностi.
Одна зi специфiчних заходiв охорони земель стосується консервацiї деградованих земель. Її здiйснення регулюється положенням про порядок консервацiї деградованих сiльськогосподарських угiдь i земель, забруднених токсичними промисловими вiдходами i радiоактивними речовинами.
Консервацiя земель, або тимчасовий виняток їх iз господарського використання, здiйснюється з метою запобiгання розвитку й усунення процесiв деградацiї грунтiв, вiдновлення їхньої родючостi i реабiлiтацiї забруднених територiй. Виявлення деградованих земель провадиться шляхом обстежень, проведених по затверджених методиках пiдприємствами й органiзацiями, а також громадянами, що одержали у встановленому порядку лiцензiї на цi обстеження. У ходi проведення обстежень установлюється мiсце розташування деградованих i забруднених земель, їхня площа, склад угiдь, якiсний стан земель, динамiка його змiни в останнi 5-10 рокiв, причини, що призвели до деградацiї. За результатами обстежень складаються карти i таблицi по видах i ступеню деградацiї, а також пiдготовляється висновок по їхньому подальшому використанню.
сiльськогосподарських угiдь i забруднених земель) або перекладаються в земельний запас. Збитки, заподiянi погiршенням якостi земель або обмеженням їхнiй використання, включаючи упущену вигоду на перiод консервацiї, вiдшкодовуються власникам землi, землевласникам i землекористувачам у повному обсязi тими пiдприємствами, по чиїй провинi вiдбулася деградацiя земель.
Одночасно земельним законодавством передбаченi мiри економiчного характеру по стимулюванню землекористувачiв до рацiонального використання й охорони эемель. Економiчне стимулювання включає:
• видiлення засобiв бюджету для вiдновлення земель, зруйнованих не з вини осiб, що використовують цi землi;
• часткову компенсацiю (iз засобiв бюджету) зниження витрати в результатi тимчасовий консервацiї земель;
• заохочення землекористувачiв за пiдвищення родючостi грунтiв;
• установлення пiдвищених цiн на екологiчно чисту продукцiю.
Стаття 93. Завдання державного контролю за використанням i охороною земель
Завдання державного контролю за використанням i охороною земель полягають у забезпеченнi додержання всiма державними та громадськими органами, а також пiдприємствами, установами, органiзацiями i громадянами вимог земельного законодавства з метою ефективного використання та охорони земель.
Стаття 94. Органи, якi здiйснюють державний контроль за використанням i охороною земель
Державний контроль за використанням i охороною земель здiйснюється Радами народних депутатiв, а також Державним комiтетом України по земельних ресурсах, Мiнiстерством охорони навколишнього природного середовища України та iншими спецiально уповноваженими на тi державними органами.
Порядок здiйснення державного контролю за використанням i охороною земель установлюється законодавством України.
Стаття 95. Монiторинг земель
Монiторинг земель являє собою систему спостереження за станом земельного фонду, у тому числi земель, розташованих у зонах радiоактивного забруднення, з метою своєчасного виявлення змiн, їх оцiнки, вiдвернення та лiквiдацiї наслiдкiв негативних процесiв.
Структура, змiст i порядок здiйснення монiторингу земель встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.
3. Юридична вiдповiдальнiсть за порушення земельного законодавства
Правове регулювання здiйснення в Українi земельної реформи та приватизацiї землi визначено як у Земельному кодексi України, так i в iнших нормативно-правових актах. Зокрема, в постановi Верховної Ради України вiд 18 грудня 1990 р. "Про земельну реформу" зазначено, що починаючи з 15 березня 1991 р. всi землi України оголошуються об'єктом земельної реформи, а також повноважень мiсцевих рад та Кабiнету Мiнiстрiв України. З метою прискорення земельної реформи (ураховуючи введення колективної i приватної власностi на землю) Верховна Рада України прийняла постанову вiд 13 березня 1992 р. "Про прискорення земельної реформи i приватизацiї землi".
Купiвля-продаж, дарування, застава, самовiльний обмiн земельних дiлянок землекористувачами, у тому числi орендарями, а також догоди, укладенi власниками землi з порушенням установленого для них порядку придбання або вiдчуження земельних дiлянок, є недiйсними.
Земельна дiлянка може бути вилучена в особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок доходiв, одержаних вiд злочинної дiяльностi.
Стаття 115. Вiдповiдальнiсть за порушення земельного законодавства
Особа, виннi в:
укладеннi угод, зазначених у статтi 114 цього Кодексу;
самовiльному зайняттi земельних дiлянок;
псуваннi сiльськогосподарських та iнших земель, забрудненнi їх хiмiчними та радiоактивними речовинами, виробничими вiдходами i стiчними водами;
розмiщеннi, проектуваннi, будiвництвi, введеннi в дiю об'єктiв, що негативно впливають на стан земель;
порушеннi строкiв повернення тимчасово займаних земель або невиконаннi обов'язкiв щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;
знищеннi межових знакiв;
невжиттi заходiв щодо боротьби з бур'янами та шкiдниками сiльськогосподарських культур;
неправильнiй експлуатацiї, знищеннi або пошкодженнi протиерозiйних i гiдротехнiчних споруд, захисних лiсонасаджень;
приховуваннi або перекрученнi вiдомостей про стан екологiчної, у тому числi радiацiйної обстановки, пов'язаної з забрудненням землi;
порушеннi строкiв розгляду заяв громадян i вирiшення питань про передачу та надання земельних дiлянок;
невиконаннi розумiв знiмання, зберiгання i нанесення родючого шару грунту;
несуть цивiльну, адмiнiстративну або кримiнальну вiдповiдальнiсть згiдно з законодавством України.
Законодавством України може бути встановлено вiдповiдальнiсть i за iншi види порушень земельного законодавства.
Самовiльно зайнятi земельнi дiлянки повертаються за їх належнiстю без вiдшкодування витрат, проведених за час незаконного користування. Приведення земельних дiлянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будiвель i споруд, провадиться пiдприємствами, установами, органiзацiями та громадянами, якi самовiльно зайняли земельнi дiлянки, або за їх рахунок.
Повернення самовiльно зайнятих земельних дiлянок провадиться за рiшенням суду або арбiтражного суду.
Пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни зобов'язанi вiдшкодувати збитки, заподiянi ними в результатi порушення земельного законодавства.
Список використаної лiтератури
1. Конституцiя України. – Просвiта. – К., 1996
3. Земельний кодекс України. – Вiдомостi Верховної Ради України. – 1992. - №25.
7. Малишко М.І. Основи екологiчного права України: Навч. посiбник. – К., МАУП, 1999.
8. Шемчушенко Ю. С. Правовые проблеми екологiї. - К.: Наукова думка, 1989.
| 
