Вода в грунтi
Реферат на тему:
1. Функцiї води в природi та життi ґрунту
Вода в природi виконує двi функцiї: забезпечує багато фiзичних i хiмiчних процесiв; є потужною транспортною геохiмiчною системою, яка сприяє перемiщенню речовин у просторi. У життi ґрунту вода виконує п’ять функцiй:
- вона є одним з факторiв ґрунтоутворення й процесiв вивiтрювання мiнералiв;
- гумусоутворення, хiмiчнi реакцiї вiдбуваються тiльки у водному середовищi;
- пiд впливом води проходить формування ґрунтового профiлю;
газовою, живою. Порцiї ґрунтової води, якi мають однаковi властивостi мають назву форми ґрунтової води
.
Найбiльш сучасною i повною є класифiкацiя форм води в грунтi, яку розробив А. А. Роде (1988). Згiдно з цiєю класифiкацiєю можна розрiзнити п’ять форм грутової води:
- тверда;
- хiмiчно-зв’язана;
- пароподiбна;
- фiзично-зв’язана;
Тверда
– лiд – потенцiйне джерело рiдкої та пароподiбної води, в яку лiд переходить внаслiдок танення i випаровування. Поява води у формi льоду може мати сезонний або багатовiковий характер. Температура замерзання води в грунтi при 0°С, а якщо в нiй багато солi, то при бiльш меншiй температурi.
Хiмiчно-зв’язана мiнералiв; молекулами води кристалогiдратiв , переважно солей: напiвгiдрати СаSO424
*2H2
O, мiрабiлiту NaSO4
*10H2
O. Ця вода входить до твердої фази грунту, не перемiщується, не має властивостей розчинятися.
Пароподiбна
вода мiститься в грунтовому повiтрi поровому просторi у формi водяного пару. Один i той же грунт може поглинати рiзну кiлькiсть парiв води з атмосферного повiтря: чим бiльша вологiсть пiдземного повiтря, тим в бiльшiй кiлькостi повiтря має грунт. При пiдвищеннi температури знижується вологiсть повiтря i знижується вода в грунтi.
Фiзично-зв’язана
– сурбована на поверхнi ґрунтових частинок, якi володiють визначеною поверхневою енергiєю, за рахунок сили притягання. Вони мають рiзну природу, частини грунту притягують молекули води i утворюється плiвка. У залежностi вiд мiцностi утримування води, цю воду подiляють на мiцно i пухко-зв’язану. Мiцно-зв’зана – це вода , яка поглинута грунтом з пароподiбного стану. Властивiсть грунту сурбувати воду називається гiгроскупiчнiстю грунту, а поглинуту воду називають гiгроскопiчною. За фiзичними властивостями ця вода наближається до твердих тiл, її густина досягає 1,5-1,8г/см3
, ця вода не замерзає, не розчиняє електролiти, не доступна до рослин, вiдрiзняється пiдвищеною в’язкiстю. Пухко-зв’язана вода грунту не може сурбувати пароподiбну форму бiльше максимуму гiгроскопiчної води, але рiдку воду може сурбувати i в бiльших кiлькостях. Вода, яка утримується в грунтi сорцiйними силами зверху – вода плiвчаста. Пухко-зв’язана вода досягає 7-15%, у глинистих 30-35% i в пiщаних 3-5%.
вода мiститься у грунтi зверху плiвчастої, вiдрiзняється вiд останньою вiдсутнiстю молекул води. Вона представлена у грунтi у формi капiлярної та гравiтацiйної. Капiлярна вода утримується в порах грунтiв малого дiаметра, утримується капiлярними силами або менiсковими. Капiлярна вода починає рухатися у грунтах, пори яких досягають 8 мм. Найiнтенсивнiший рух тодi, коли дiаметр порiв має бiля 0,1мм. Вона рухлива, розчиняє речовини, вона подiляється на: капiлярно-пiдвiшену, капiлярно-пiдперту, капiлярно-посаджену. Капiлярно-пiдвiшена заповнює всi пори при зволоженнi зверху. Капiлярно-пiдперта заповнює всi пори при зволоженнi знизу, рухається до 6м. Капiлярно-посаджена посаджена зверху – дрiбнозернистий шар, знизу – товсто зернистий. Гравiтацiйна вода рухається за рахунок гравiтацiйної сили тяжiння. Подiл ґрунтової води є умовний, у зв’язку з тим, що вона знаходиться пiд дiєю декiлькох сил (сорпцiйних, капiлярних та сил тяжiння).
3. Воднi властивостi грунтiв
Воднi властивостi грунтiв визначаються вiдношенням грунтiв до води – їх стiйкiсть у водному середовищi, здатнiсть пропускати i вiддавати воду. Водостiйкiсть – здатнiсть грунту зберiгати або втрачати свої властивостi пiд час перебування у водному середовищi. Подiляється на водонестiйкi, пiщано-глинисту масу (леси), середньо водостiйкi (руйнуються декiлька годин), водостiйкi. Окремим випадком водостiйкостi є набухання глин - здатнiсть засвоювати основу i збiльшення об’єму, а також його зворотнiй процес. Вологоємкiсть – здатнiсть грунтiв змiщувати i утримувати певну кiлькiсть вологи. Є вологоємкi ( глини, суглинки), середньо вологоємкi (супiски), невологоємкi (крупнi пiски). До вологоємкостi грунтiв визначають вологоємкiсть повну, коли всi пори заповненi водою. Водопроникнiсть – здатнiсть грунту пропускати воду.
На цiй лабораторнiй роботi я дiзнався про функцiю води в природi та життi грунту. Також дiзнався про форми грунтової води, що вона буває тверда, хiмiчно-зв’язана, пароподiбна, фiзично-зв’язана i вiльна. Цiкаво було дiзнатися про воднi властивостi грунтiв, якi функцiї виконує вода в грунтi. Менi було надзвичайно цiкаво i я сподiваюся що це допоможе менi у проходженнi мною практики.
|
