Cтан навколишнього природного середовища Києва та Київської області

Cтан навколишнього природного середовища Києва та Київської областi П л а н Вступ 2. Стан навколишнього природного середовища Києва та Київської областi а) Стан повiтряного середовища б) Забруднення транспортом в) Шумове забруднення Висновки 3. Список використаної лiтератури Стор. 3 4 4 5 5 5 6 6 7 9 - 3 - Вступ Україна, яка пiсля багатовiкової перерви здобула статус незалежної держави i тiльки почала входити в новий iсторичний перiод свого суверенного розвитку, розглядає проблему оздоровлення навколишнього природного середовища як одну з найважливiших умов виживання нацiї. Високий рiвень концентрацiї промисловостi i сiльського господарства, непродумана, екологiчно необгрунтована хижацько-колонiзаторська господарська дiяльнiсть керiвних структур колишнього СРСР призвели до того, що Україна є однiєю iз найбiльш неблагополучних в екологiчному вiдношеннi країн Європи. Значно погiршила ситуацiю найбiльша у свiтi техногенна ядерна аварiя на Чорнобильськiй АЕС. В умовах панування в колишньому СРСР централiзованої планової командно-адмiнiстративної системи економiка України десятилiттями формувалась без урахування об’єктивних потреб та iнтересiв її народу, належної оцiнки екологiчних можливостей окремих регiонiв. При цьому фiнансування i реалiзацiя природоохоронних заходiв здiйснювались по залишковому принципу. В результатi склалась з екологiчно “найбруднiших” економiк – перенасичена хiмiчними, металургiйними, гiрничорудними виробництвами iз застарiлими технологiями. В процес суспiльного виробництва щорiчно залучається близько 1,5 млр. Тонн природних речовин. В розрахунку на душу населення це складає 30 тонн. Такi великi обсяги первинного ресурсовикористання зумовленi в значнiй мiрi екстенсивним характером експлуатацiї багатого природно-ресурсного потенцiалу. Обсяг накопичених вiдходiв добувної, енергетичної, металургiйної та iнших галузей промисловостi за мiнiмальними оцiнками досягає 15 млрд. тонн i продовжує щорiчно збiльшуватись бiльш нiж на 1 млрд. тонн. Виснажуються невiдновлювальнi мiнерально-сировиннi ресурси, iнтенсивно забруднюються грунти i водойми, все бiльшою кiлькiстю шкiдливих хiмiчних речовин насичується повiтряний басейн. Надмiрне нарощування галузей з високою питомою вагою водоспоживання призвело до того, що всi доступнi воднi ресурси опинилися на межi вичерпання. Інтенсифiкацiя землеробства, збiльшення техногенного навантаження на земельнi ресурси, безконтрольне застосування засобiв хiмiзацiї в умовах низької технологiчної культури, iншi впливи призводять до прискореної деградацiї грунтiв, зниження їх родючостi. На територiї України практично не залишилось водоносних пiдземних горизонтiв питного призначення, де б не були виявленi пестициди, а в окремих регiонах – навiть на 400-метровiй глибинi. Все частiше зустрiчаються нiтрати, пестициди та iншi шкiдливi речовини в продуктах харчування. Деформована вольовими рiшеннями колишнього центру галузева структура виробництва призвела i до деформованої його територiальної органiзацiї. Виникли центри надмiрного зосередження промисловостi, якi характеризуються пiдвищеною фондо-, ресурсо-, трудомiсткiстю та занадто високим антропогенним впливом на навколишнє середовище. - 4 - Забруднення повiтряного басейну мiст порiвняно з попереднiми роками суттєво не змiнилось, однак спостерiгається пiдвищення рiвня в атмосферi такої канцерогенної домiшки, як бенз(а)пiрен. В атмосферних опадах суттєвих змiн щодо вмiсту хiмiчних сполук не вiдмiчалось. Рiчки України як i ранiше продовжують зазнавати значного антропогенного впливу. У порiвняннi з попереднiми роками спостерiгається збiльшення забруднення сполуками важких металiв рiчок басейнiв Захiдного Бугу, Дунаю, Днiпра, Сiверського Дiнця; сполуками азоту та важких металiв рiчок басейну Днiстра. Спостерiгалось деяке зниження вмiсту нафтопродуктiв у рiчках басейну Днiпра та Приазов’я. В грунтах рiвень забруднення хлорорганiчними пестицидами зменшився, але важкими металами у мiстах (особливо в Костянтинiвцi, Артемiвську, Марiуполi) продовжує залишатись високим. Кiлькiсть випадкiв високого забруднення атмосферного повiтря, морських вод зменшилась, однак випадки екстремально високого забруднення природного середовища (викиди i скиди забруднюючих речовин при аварiйних ситуацiях та iншi) мали мiсце постiйно. Найбiльша кiлькiсть аварiй пов’язана з проривами нафтопроводу, в зв’язку з цим постiйно забруднюються грунти i воднi об’єкти, що знаходяться в мiсцях аварiй. Води Чорного та Азовського морiв зазнають великого антропогенного навантаження вiд скидiв рiзних забруднюючих речовин iз суден, каналiзацiйно-насосних станцiй, пiдприємств та iнших джерел забруднення, якi не мають ефективних очисних споруд. Щодо стану озонового шару, то протягом останнiх рокiв озонових аномалiй над Україною не зафiксовано, але майже весь час спостерiгається дефiцит озону. областi Київ – це столиця України, великий культурний, iсторичний та торговельно-промисловий центр. Отже можна смiливо говорити, що Києву характернi всi екологiчнi проблеми, що притаманнi всiм великим мiстам. Це в першу чергу забруднення автотранспортом, змiни в складi атмосферного повiтря, шумове забруднення , викиди хiмiчних речовин у атмосферу, забруднення токсичними вiдходами, проблема вiдходiв. Майже все це стосується i Київської областi. Але особливе мiсце в цьому регiонi посiдає радiоактивна проблема, що - 5 - пов’язано з Чорнобильською АЕС. На територiї Київської областi знаходяться Канiвське та Київське водосховища, що мають не найкращi екологiчнi умови. Це все тягне за собою проблему грунтiв. Основними забруднювачами повiтря Києва та Київської областi є пiдприємства чорної металургiї (33 %), енергетики (30%), хiмiчної та нафтохiмiчної (37%). В атмосферному повiтрi визначається вмiст 39 забруднюючих речовин, включаючи важкi метали. Основний обсяг визначень (близько 60%) припадає на речовини, якi мають найбiльше розповсюдження: пил, двоокис сiрки, окис вуглецю, двоокис азоту. Високий рiвень забруднення у Києвi та Київськiй областi обумовлений здебiльшого пiдвищеним вмiстом у повiтрi специфiчних шкiдливих речовин, а також вмiстом двоокису азоту i пилу. За даними 1996 року Середньорiчнi концентрацiї специфiчних шкiдливих речовин у цiлому по даному регiону перевищували санiтарнi норми по формальдегiду – в 3 рази, пензапiрену – 2,9, фенолу – 1,5 рази. сiрковуглець, сiрководень, сiрчистий газ, фтор, хлор, фтористi сполуки, оксиди азоту тощо. Характерно, що цi сполуки пiд час хiмiчних реакцiй можуть створювати високi концентрацiї високотоксичних сполук. Джерелами забруднення атмосфери великих мiст i зокрема Києва фактично є також всi засоби сучасного транспорту: автомобiльний, залiзничний, рiчковий , повiтряний. Найбiльше забруднює атмосферу автомобiльний транспорт. Викиди автотранспорту у 1996 роцi становили у Київськiй областi 51 %, а у мiстi Києвi 48 % вiд загального обсягу викидiв по областi. Але за останнi роки викиди забруднюючих речовин в атмосферу вiд автотранспорту поступово зменшувались. Так, у 1996 роцi, порiвняно з попереднiми роками зменшились на 57%. В зв’язку з тим, що основна маса автомобiлiв знаходиться у великих мiстах, атмосферне повiтря мiст, а зокрема Києва не лише збiднюється на кисень, а й забруднюється шкiдливими компонентами вихлопних газiв. Основними шкiдливими компонентами вихлопних газiв двигунiв є оксид вуглецю i азоту, вуглеводню, альдегiди, сiрчистий газ. Крiм того, бензиновi двигуни видiляють речовини в складi яких є свинець, хлор, бром, канцерогеннi агенти, а дизельнi значну кiлькiсть сажi та кiптяви ультрамiкроскопiчних розмiрiв. Шумове забруднення оснащення мiського господарства розширюються контакти мiж техногенним середовищем мiста i природного середовища. Сiльськi ландшафти i примiськi територiї Київської областi зазнають активного впливу шосейних дорiг i залiзниць, аеродромiв та рiчкових портiв. До цих джерел шуму вiдносяться також залiзничнi вузли i станцiї, великi автовокзали i автогосподарства, мотелi i кемпiнги, трейлернi парки, промисловi об’єкти i великi бази будiвельної iндустрiї, енергетичнi установки. Джерелами шумiв є також гучномовнi пристрої , лiфти, - 6 - телевiзори, радiоприймачi, музичнi iнструменти, юрби людей i окремi особи. Забруднення природних вод. Для оцiнки природних вод iснують певнi показники, головним серед яких є гiгiєнiчнi ГДК (гранично-допустимi концентрацiї. Їх дотримання забезпечує добрий стан здоров’я населення. Вони також є критерiями оцiнки ефективностi заходiв з охорони водойм вiд забруднення. Цi гiгiєнiчнi нормативи використовуються також для оцiнки комплексного забруднення поверхневих вод. Вони визначалися з урахуванням запаху, кiлькостi завислих речовин, прозоростi , кольору, окислювальностi, вмiсту розчинного кисню, кiлькостi солей, хлоридiв, фенолiв, нафтопродуктiв. Аналiз ситуацiї показав, що малi рiчки Київщини забрудненi на порядок бiльше нiж великi. Це пояснюється не тiльки їх малою воднiстю, але й недостатньою охороною. Рiвень очищення води надзвичайно низький. Існуючi очиснi споруди навiть при бiологiчному очищеннi вилучають лише 10-40% неорганiчних речовин i практично не вилучають солi важких металiв. У басейнi Днiпра – найбiльшої водної артерiї країни та Київського регiону – крiм Чорнобильської атомної електростанцiї дiють також Запорiзька, Пiвденно-Українська, Хмельницька, Рiвненська, Курська i Смоленська АЕС. Через греблi косяки осетрових риб не можуть пiднятися на свої природнi нерестилища. У Днiпро щорiчно скидається 370ь млн. кубометрiв забруднених стокiв, або 14 % вiд їх обсягу по країнi. 36 млн. жителiв України, що споживають води Днiпра можуть залишитися без питної води вже в ХХІ столiттi. Наслiдки забруднення водного середовища можуть бути дуже рiзноманiтними для здоров’я людини. Шкоди можуть завдати такi поширенi забруднювачi як фторо-, хлоро-, фосфорорганiчнi забруднювачi, нiтрати, нiтрити, нiтросполуки, пестициди, гербiциди тощо. споживачами води залишаються промисловiсть, в тому числi енергетика та чорна металургiя, сiльське господарство та житлово-комунальне господарство. В країнi проводиться значна робота з охорони вод вiд забруднення. Розробляються схеми комплексного використання i охорони вод, згiдно з цими схемами здiйснюється вибiр дiлянок пiд будiвництво об’єктiв , кожен проект будiвництва i реконструкцiї промислових та iнших об’єктiв проходить екологiчну експертизу. Вплив радiоактивного випромiнювання на органiзм людини особливо небезпечний. За результатами експериментiв на тваринах та вивченнi наслiдкiв опромiнення людей пiд час атомних вибухiв у Хiросiмi та Нагасакi, а пiзнiше в Чорнобилi, було виявлено, що гостра бiологiчна дiя радiацiї проявляється у виглядi променевої хвороби i здатнi призвести до смертi, до локальних уражень шкiри, кришталика ока, кiсткового мозку. Таким чином пiсля Чорнобильської аварiї вся Київська область опинилась в зонi пiдвищеної радiацiї. Фактично Київ знаходиться в епiцентрi, але за рiзними - 7 - документальними твердженнями не є зоною пiдвищеної радiацiї. Екологiчнi служби України наполягають на тому, що доза радiацiйного впливу є допустимою, а отже знаходиться в межах норми. Катастрофа потягнула за собою не лише тисячi людських життiв й новi хвороби, а й змiну метеорологiчних умов. З моменту аварiї й до цього часу одним iз найпотужнiших факторiв, що впливають на радiологiчну ситуацiю в Українi, є високоактивне забруднення територiї 30-кiлометрової зони навкруги ЧАЕС, а в цю зону входить майже вся Київська область. Особливу проблему становить забруднення радiонуклiдами вiдкритих водойм. У першi днi аварiї максимальнi рiвнi радiоактивностi води спостерiгались у гирлi рiк Прип’ять, Уж, Тетерiв, Ірпiнь i в Київському водосховищi. Трагiчнi наслiдки Чорнобильської катастрофи спричинили загрозу генетичному здоров’ю нацiї. Радiоактивнi продукти створили високий радiацiйний фон i сприяли зовнiшньому опромiненню людей. Багато з них потрапили в органiзм через органи дихання, травлення, шкiру. Пiсля аварiї основним радiонуклiдом був радiоактивний йод, що нагромаджується у щитовиднiй залозi, а потiм здiйснює кругообiг в органiзмi, вiдщеплюється в печiнцi i частково виводиться через нирки. Радiоактивний цезiй вiдкладається переважно в м’язах, проникає в клiтини i рiвномiрно опромiнює органiзм. Плутонiй є дуже небезпечним елементом, вiн переходить в америцiй i поглинається органiзмом, викликаючи дуже важкi захворювання. Проблема переробки радiоактивних вiдходiв виникла понад 40 рокiв тому одночасно з початком освоєння атомної енергiї, але до цього часу не знайдено промислових методiв утилiзацiї найбiльш небезпечних видiв радiоактивних вiдходiв. припинили господарську дiяльнiсть, рибнi господарства, а також Ново-Шепелицький, Чорнобильський i частково Полiський лiсовi господарства. На сьогоднiшнiй день з ЧАЕС пов’язано ще багато-багато проблем. Це i проблема могильникiв, i проблема саркофагу , який поступово руйнується, проблема населення, яке все ще проживає в тридцяти кiлометровiй зонi. Розглядаючи в цiлому органiзацiю робiт на найближчий перiод по лiквiдацiї радiацiйних наслiдкiв аварiї, слiд пiдкреслити необхiднiсть формування науково обгрунтованої оцiнки радiацiйної обстановки в Українi з метою вибору найбiльш ефективних напрямкiв подальших робiт. Висновки З цiєю метою в Українi здiйснюється державна екологiчна полiтика, вдосконалюється законодавча та природоохоронна дiяльнiсть. - 7 - В той же час господарськi мiнiстерства та вiдомства, промисловi, сiльськогосподарськi пiдприємства домагаються задоволення своїх вузьковiдомчих iнтересiв, нехтуючи законами природи. Це призвело до значних порушень у довкiллi та негативно вiдбилося на забезпеченнi сприятливих умов проживання населення. Тiльки примат природоохоронної дiяльностi може привести до зупинки катастрофiчного занепаду природи України, вiдновленню i врiвноваженню екологiчного стану й подальшого його полiпшення. - 8 - Список використаної лiтератури: 1. Нацiональна доповiдь про стан навколишнього природного середовища в Українi.: - К.: Видавництво Раєвського, 1997. 3. Нацiональна доповiдь про стан навколишнього природного середовища в Українi.: - К.: 1992. 4. Колотило Д. М. Екологiя i економiка: Навчальний посiбник - К.: КНЕУ, 1999. 5. Джигирей В. С., Сторожук В. М., Яцюк Р. А. Основи екологiї та охорона навколишнього природного середовища: - Львiв: Афiша, 2000. 6. Заверуха Н. М. Безпека життєдiяльностi: - К.: КТЕК, 1999. - 9 -