Екологiя i мораль
Екологiя i мораль
Змiст
Вступ
1. Екологiя i мораль
2. Формування екологiчної культури
3. Екологiя i право
3. 1 Поняття екологiчного контролю
3. 2 Види екологiчного контролю
Висновок
ВСТУП
Екологiчнi проблеми належать до числа глобальних проблем, що вимагають негайного рiшення.
Для вирiшення екологiчної проблеми необхiдно:
1. Вивчення екологiчних закономiрностей та їх облiк в активно-перетворювальної дiяльностi.
2. Рацiональне, ощадливе використання природних багатств.
4. Вироблення i засвоєння нових принципiв i норм морального ставлення людини, суспiльства до природних об'єктiв, до природи в цiлому.
Останнiй пункт один з найважливiших. Це ставлення людини визначається характером домiнуючих в суспiльствi соцiально-економiчних вiдносин, цiннiсно-свiтоглядних установок.
Ставлення сучасної людини до природи недостатньо включається в сферу дiяльностi моральної свiдомостi. Борг не усвiдомлюється як моральний борг. Нанесення повсюдного шкоди природi не викликає почуття провини. Людина належить до природних iстот як до нижчими в порiвняннi з людиною i до природних явищ як протистояли громадським, культурним. В останнiй чвертi нашого столiття починається екологiзацiя моралi. Цей процес вiдображає все бiльш i бiльш глибоку усвiдомлювану залежнiсть, самого iснування суспiльства вiд збереження певного рiвня стану природи.
З ростом можливостей перетворення навколишнього свiту у людини зростає вiдчуття вiдповiдальностi за природне середовище - її збереження та полiпшення. Суспiльство не виживе без екологiчної свiдомостi. Це свiдомiсть повинна проникнути в усi галузi науки, технiки i виробництва та змiнити їх так, щоб вони сприяли виживанню людства, а не його загибелi. Сутнiсть екологiчної свiдомостi є вiдображенням реально-практичних вiдносин суспiльства. Суспiльству необхiдно знати екологiчнi норми, правила поведiнки, мати високий рiвень екологiчної культури.
Мета даної роботи: Проаналiзувати взаємини екологiї та культури, права, моралi.
Завдання роботи:
1. Вивчити взаємодiю екологiї та моралi.
4. Зробити висновки.
1. ЕКОЛОГІЯ І МОРАЛЬ
Попереднi еко етики етичнi вчення виходили з передумов, що при всiй активностi людини, природа, її системи залишаються незмiнними; дiї, спрямованi на нелюдський свiт, повиннi залишатися етично нейтральними; вся традицiйна етика була, в основному, антропо-центрична.
Виникає пошук норм людської поведiнки в свiтi самої людини. Вiдповiдно, в класичний перiод античної культури стало складатися нове ставлення до природи. У пiзньоантичну епоху римляни продемонстрували здатнiсть використовувати ресурси природи у своїх iнтересах. Вони розглядали природне середовище так, як якщо б вона була однiєю iз захоплених ними провiнцiй.
Д. Ікеда висунув iдею, що рано чи пiзно вся Земля повинна бути визнана над органiзм. Згiдно буддизму - все в одному, один у всьому. Ідея єдностi, цiлiсностi рiзноманiтного природного свiту i його фрагмента, частини є фундаментальною для фiлософiї древнiх. Навколишнє середовище представляється при такому пiдходi як прояв Будди. Давньокитайське суспiльство заохочувало наглядове ставлення до природи. Людина в такому суспiльствi намагався проникнути якомога глибше в суть природного свiту i використовувати в природi джерела енергiї, до мiнiмуму зводячи своє втручання у природнi механiзми.
Реалiзацiя принципу «у-вей» (невтручання) залишає речi в спокої, дозволяє природi йти своїм шляхом, є перевагами з природи речей без їх змiни, дає знання про те, як обiйтися без втручання. Термiн «у-вей» - велике правило даосизму, що пронизує схiдне свiторозумiння.
У релiгiйнiй японської традицiї «синто» немає моральних заповiдей, норм праведного поведiнки чи перестороги проти грiхiв. Синто був породжений обожнюванням природи. Особливiстю традицiйного ставлення до природи в Японiї є концепцiя «Людина - дитя природи». Японський термiн «природа» («содзем») означає «бути, як це є» або «гармонiювати з середовищем». Японцi нiколи не протиставляли себе природi. Саме синтоїстська вiра виховала в них чуйнiсть до природи, вмiння насолоджуватися її нескiнченною мiнливiстю, радiти її багатоликої красi.
У арабо - мусульманськй культурi в знятому виглядi збереглося стародавньо - схiдного схиляння перед природою, i в той же час її було притаманне вiдносно активну (в порiвняннi з древнiми цивiлiзацiями) використання природних реалiй. Ця культура вiдрiзнялася певним динамiзмом, i в якiйсь мiрi прагматичним пiдходом до дiйсностi.
християнської традицiї, є протиставлення духу людини його тiлу, уявленню про те, що Бог санкцiонував панування людини над усiма живими iстотами.
У сучасному свiтi природнi фактори мають цiннiсть лише в контекстi розвитку людства. Об'єктом моральної оцiнки та регуляцiї є не природа сама по собi, а вiдношення до неї.
Завдяки екологiчної етики в сферу моральних вiдносин "людина-людина», «людина - суспiльство» справедливо включається i цiлий ряд аспектiв щодо «людина - природа», «суспiльство - природа». Це не означає повної натуралiзацiї пiдстав моралi, яка має соцiоприродну сутнiсть, тому що визначають її критерiї не можуть бути тiльки природними. Вони вбирають в себе поряд з громадськими та екологiчнi регулятиви.
Екологiчна етика вивчає моральне ставлення людини до природи з метою гуманiзацiї та гармонiзацiї в системi вiдносин «людина - природа», «суспiльство - природа». Основна властивiсть, притаманне екологiчної етики, пов'язано з тим, що прiоритетною в нiй залишається турбота про природнi умови iснування майбутнiх поколiнь.
Екологiчна етика ставить питання, звертаючи увагу по сутi на свiтоглядну проблему. Який сенс iснування людини у Всесвiтi i Всесвiту в людинi? Конкретним заломленням цiєї фундаментальної свiтоглядної проблеми є питання: чи повиннi принципи екологiчної етики ґрунтуватися на визнаннi внутрiшньої цiнностi природних систем? Або об'єктом моральної оцiнки та регуляцiї є не природа сама по собi, а вiдношення до неї?
Недавно така постановка питання здалася б надуманою, оскiльки кожному було ясно, що природа дана людинi в природному виглядi, вона iснувала задовго до виникнення самої людини i продовжує iснувати незалежно вiд нього. Однак у нашi днi вважається, що в систему соцiальних цiнностей повиннi бути включенi не тiльки явища суспiльного життя, а й природнi явища, що становлять природне середовище життя суспiльства. Тим самим iстотно розширюється сфера соцiального свiту i робиться заявка на подолання того антропоцентризму, який становив неодмiнну вiсь всiєї колишньої культури.
Колишнiй антропоцентризм вичерпав себе, в силу своєї однобiчностi став серйозною перешкодою на шляхи подолання екологiчних труднощiв людства, тому що якщо людина як i ранiше буде зосереджувати увагу на собi самому i свої потреби, то руйнована їм природа буде мстити людинi за недостатню увагу до її потреб.
2. ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Екологiчна культура виступає як норма i iдеал, що ставить екологiчно доцiльнi обмеження на шляху людського егоїзму. Поняттям «екологiчна культура» охоплюють така культура, яка сприяє збереженню i розвитку системи «суспiльство - природа».
Ставлення до природи як самоцiнностi культивує вищi найтоншi прояви людської суб'єктивностi, дає можливiсть найбiльш повного, унiверсального розвитку людини. Чим бiльше розвивається свiт людини, тим глибше i ширше стають його зв'язки з природою. Людське ставлення до природи заради неї самої, що складає суть екологiчної культури, протистоїть людської обмеженостi, формує здатнiсть порiвнювати своє людське iснування, свої потреби з природними можливостями.
Перша група цiннiсних установок протиставляє людини природi. Вона присутня у суспiльнiй свiдомостi, починаючи з пiзньої античностi, але стала домiнуючою в життi суспiльства з Нового часу завдяки iдеологiї християнства та становленню капiталiстичної формацiї. Основоположники класичної науки i рацiоналiстично орiєнтованого гуманiзму представляли природу як машину, розглядали її як засiб, що дозволяє досягти соцiального благополуччя.
Орiєнтацiя на споживацтво в кiнцевому пiдсумку привела до виснаження i деградацiї природного середовища. Природу слiд розглядати як неминущу цiннiсть, що має для людського iснування фундаментальне значення. Божевiльне споживацтво обертається деградацiєю i природи, i людської особистостi.
в суспiльнiй свiдомостi i була домiнуючою в давнiх культурах.
При всiй полярностi зазначених орiєнтацiї в цiннiсних установках природа в них розглядається як щось зовнiшнє по вiдношенню до людини. Коеволюцiя суспiльства i природи передбачає, що в навколишнiй природi бачать цiннiсть культури. Тобто «гуманiзм як форма суспiльного зв'язку мiж людьми набуває завершеної форми лише тодi, коли вiн стане одночасно формою зв'язку мiж людиною i природою».
Гуманiзм, який визнає цiннiсть окремої людини як особистостi, його право на свободу, щастя i прояв своїх здiбностей, немислимий без найголовнiшого права людини жити в чистому природному середовищi.
Ось чому вперше в iсторiї цiлком правомiрно розглядати природне середовище як продовження культури, включене в систему соцiальних цiнностей, а не просто як реальнiсть, яка iснує незалежно вiд людей.
що знання про свiт i людська виробнича дiяльнiсть внутрiшньо не пов'язанi з моральними цiнностями i духовним покликанням людини.
Важливою ознакою екологiчної культури є вiдмова вiд безпосереднього наївного антропоцентризму та перехiд до системи поглядiв, яка будується бiосферо центри. Звичайно, метою такого пiдходу є людина. Вiд того, наскiльки будуть грамотнi, обґрунтованi та екологiчно культурнi людськi дiї, залежить, бути чи не бути Землi, природi, придатної для життя. Отже, екологiчна реальнiсть означає, що тiльки людина повинен своєю дiяльнiстю забезпечити нормальний кругообiг речовини на планетi. Тим самим вiн виконає свою головну бiосферну функцiю збереження життя.
3. ЕКОЛОГІЯ І ПРАВО
3. 1 Поняття екологiчного контролю
Екологiчний контроль - складова частина управлiння природокористуванням i охороною навколишнього середовища Росiйської держави.
Основне завдання екологiчного контролю - забезпечення дотримання екологiчного законодавства, його норм (нормативiв) i правил, а також виконання планiв та заходiв з охорони навколишнього природного середовища всiма пiдприємствами, установами, органiзацiями та iншими органами, незалежно вiд форм власностi i пiдпорядкованостi, посадовими особами та громадянами.
По своїх формах екологiчний контроль можна пiдроздiлити на iнформацiйний, попереджувальний i каральний.
середовища.
3. 2 Види екологiчного контролю
Державний екологiчний контроль. У законi «Про охорону навколишнього природного середовища» вказується, що система екологiчного контролю складається з державної служби спостереження за станом природного середовища, державного виробничого та громадського контролю.
У межах наданої компетенцiї державний екологiчний контроль здiйснюють органи представницької та виконавчої влади всiх рiвнiв, а також спецiально уповноваженi органи Росiйської Федерацiї в областi охорони навколишнього середовища.
Розглянемо повноваження посадових осiб та фахiвцiв цих органiв у частинi реалiзацiї ними функцiї державного екологiчного контролю на прикладi органiв мiнiстерства природних ресурсiв.
Посадовi особи та спецiалiсти комiтетiв з охорони навколишнього середовища мають право безперешкодно вiдвiдувати об'єднання, пiдприємства, органiзацiї та iншi органи, вимагати надання iнформацiї, що стосується природного дiяльностi, знайомитися з документами, що вiдображають природоохоронну дiяльнiсть.
природного середовища. Ануляцiя лiцензiї (дозволу) на користування окремими видами природних ресурсiв при порушеннi умов, встановлених у них, залучення осiб, якi порушили природоохоронне законодавство, до адмiнiстративної вiдповiдальностi.
Схожими повноваженнями, по сутi, мають посадовi особи та фахiвцi iнших уповноважених органiв у галузi охорони навколишнього природного середовища з урахуванням профiлю їх дiяльностi. Так, державнi санiтарнi лiкарi мають право припиняти чи забороняти експлуатацiю дiючих виробничих об'єктiв промисловостi, транспорту, сiльського господарства до проведення необхiдних санiтарних i протиепiдемiчних заходiв. Ветеринарнi лiкарi мають право припиняти або забороняти до проведення необхiдних заходiв i усунення наявних порушень виробництво, зберiгання, перевезення та реалiзацiю продуктiв тваринництва.
Прокурорський нагляд за виконанням екологiчного законодавства. Конституцiєю Росiйської Федерацiї i Законом «Про прокуратуру Росiйської Федерацiї» на органи прокуратури покладено здiйснення нагляду за виконанням росiйського законодавства, включаючи i екологiчне законодавство, що є його складовою частиною.
Конституцiйний суд Росiйської Федерацiї, конституцiйнi суди республiк вiдповiдно до закону «Про Конституцiйний Суд Росiйський Федерацiї» дозволяють справи про узгодженiсть федеральних законiв, актiв Президента та Уряду Росiйської Федерацiї, конституцiй, статутiв та iнших актiв суб'єктiв Федерацiї з питань природокористування та охорони навколишнього середовища.
Верховний Суд Росiйської Федерацiї, верховнi суди республiк у складi Росiї, крайовi, мiськi, обласнi, районнi та iншi суди розглядають позовнi заяви фiзичних i юридичних осiб про вiдшкодування шкоди (збиткiв), заподiяної навколишньому природному середовищу, кримiнальнi справи про екологiчнi злочини.
Вищий Арбiтражний Суд Росiйської Федерацiї, федеральнi арбiтражнi суди округiв, арбiтражнi суди республiк, країв, областей, мiст, автономної областi, автономних округiв вiдповiдно до Федеральним конституцiйним законом «Про арбiтражних судах Росiйськiй Федерацiї» вирiшують спори мiж юридичними особами, пов'язанi iз заподiянням шкоди в результатi порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Органи Мiнiстерства внутрiшнiх справ Росiйської Федерацiї в основному через органи мiлiцiї, у рамках наданої їм компетенцiї сприяють органам екологiчного контролю при затриманнi правопорушникiв, вилучення у них заборонених знарядь лову, полювання, результатiв незаконно добутого промислу, пiсля чого порушують кримiнальнi справи i ведуть по них попереднє слiдство.
вiдомчий екологiчний контроль на пiдвiдомчих пiдприємствах, в установах i органiзацiях. Так, i склад Мiнiстерства оборони Росiйської Федерацiї є управлiння екологiї та спецiальних засобiв захисту. При здiйсненнi контролю вiдомчi екологiчнi пiдроздiли особливу увагу звертають на дотримання екологiчних стандартiв, нормативiв i вимог.
Виробничий екологiчний контроль. Зазвичай на пiдприємствах, в установах i органiзацiях наказом керiвника видiляється (визначається) посадова особа, якi безпосередньо вiдповiдають за питання охорони навколишнього середовища. Ним може бути заступник директора, головний iнженер, головний технолог, головний конструктор (або iнша посадова особа). Крiм того, на пiдприємствах створюються структурнi спецiальнi природоохороннi пiдроздiли, служби, лабораторiї, санiтарнi та ветеринарнi iнспекцiї та iн..
пункти токсичностi або контрольно-пропускнi (перевiрочнi) пункти.
Громадський екологiчний контроль. Такий контроль вiдповiдно до закону «Про охорону навколишнього природного середовища» здiйснюється профспiлковими органiзацiями, громадськими екологiчними об'єднаннями (рухами), трудовими колективами i громадянами.
Його головним завданням є перевiрка виконання вимог екологiчного законодавства мiнiстерствами, вiдомствами, пiдприємствами, установами, органiзацiями, незалежно вiд форм власностi i пiдпорядкованостi, посадовими особами та громадянами.
Громадяни мають право створювати екологiчнi громадськi об'єднання, фонди, iншi громадськi формування, запитувати державнi органи влади про iнформацiю, що характеризує стан навколишнього середовища та заходи з його охорони. Що стосується громадських екологiчних об'єднань (рухiв), то вони мають право здiйснювати громадський контроль за виконанням екологiчних вимог i умов при органiзацiї та веденнi господарської чи iншої дiяльностi, створювати громадськi екологiчнi фонди та визначати порядок їх функцiонування та витрачання коштiв.
ВИСНОВОК
екологiчний проблема культура контроль
Пiдводячи результати роботи, можна зробити наступнi висновки:
1. Екологiя - наука вiдносно молода, i виникла вона з потреби людини зберегти природу i самих себе. Аспекти вивчення даної науки досить великi. У нiй широко вивчається людина, її мiсце iснування, взаємозв'язок з природою, його вплив на середовище iснування i природу. Цей пiдвищений iнтерес до людини, як до об'єкта науки, склався через iснуючих екологiчних проблем. Незабаром людям потрiбно буде запобiгати цим проблеми або лiквiдувати їх наслiдки.
2. Товариство знаходиться перед обличчям всесвiтнiх екологiчних проблем та їх вирiшення залежить:
а) вiд оновлення науково-технiчної, iнвестицiйної, структурно-виробничої сфери;
б) вiд переорiєнтацiї духовного життя (прищеплення нового ставлення до природи, заснованого на взаємозв'язку природи i людини, прищеплення норм i правил екологiчної поведiнки).
3. Останнiм часом все частiше в пресi, на радiо, телебаченнi однiєю з головних тем стає екологiчна. Широка громадськiсть, знаючи про критичний стан навколишнього середовища, має активно дiяти. «Екологiзацiя» законодавчої i виконавчої влади зараз особливо важлива, оскiльки першочергове завдання - зробити екологiчно чистi виробництва вигiдними i, навпаки, економiчно невигiдним будь нехтування екологiчними нормами. Без цього заклики до пересiчних громадян берегти природу будуть виглядати демагогiчними i навряд чи досягнуть мети. Разом з тим необхiдна i сама широка просвiтницька робота серед громадян рiзного вiку.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Бганба-Церера В. Р. Екологiчна етика. - М.: Думка, 1998. - 288 с.
2. Бганба В. Р. Соцiальна екологiя. - М.: Вища школа, 2004. - 309 с.
4. Боголюбов С. О. Управлiння охороною навколишнього середовища: територiальнi аспекти. Працi ВНДІ законодавства. - М.: Просвещение, 1988. - 380 с.
5. Василенко Л.І. Ставлення до природи як моральна проблема / / Екологiя: Шляхи виживання i розвитку людства. - М.: Свiт, 1998. - 428 с.
6. Гiрусов Е. В., Мамедов І. М. Екологiчна культура. Культура: теорiї i проблеми. - М.: Проспект, 2002. - 445 с.
7. Гусейнов А. А. Природа як цiннiсть культури / / Екологiя. Культура. Освiта. - М.: Новий Свiт, 1998. - 352 с.
8. Закон РФ «Про охорону навколишнього природного середовища». - М.: МАУП, 2001. - 42 с.
| 
